Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 6

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

- несприятливі погодні умови тощо, що обумовлюють падіння сільськогосподарського виробництва, різкі коливання цінової кон'юнктури, посилення протекціоністських заходів тощо.

перспективі створюватимуть умови для подолання обмежувачів розвитку підприємництва, зокрема експортоорієнтованого сектору;

- розширення  експортної  пропозиції  внаслідок післякризового відновлення економік країн - торговельних партнерів;

- демонополізація     зовнішньоекономічної     діяльності через здешевлення процедур експорту та імпорту продукції;

- запровадження програм підтримки експортоорієнтованих секторів, які близькі до

наявних технічних потужностей України і могли б підвищити додану вартість українського експорту в коротко- і середньостроковій перспективі (зокрема це стосується виробництва готової продукції з металу: цистерни, кузови тощо; поглиблення переробки у хімічній галузі: фарби, пластмаси тощо, а також фармацевтика; нарощування експорту готової харчової продукції тощо);

- поглиблення  реформ   у   галузях,   що   формують експортну пропозицію послуг;

- випереджальне зростання з середини 2010 р. цін на ринках металопродукції (на 48,1 % порівняно з 2009 р.) та сільськогосподарської сировини (33,2 %), зокрема на зерно - на 82 %;

- ненасиченість світового попиту на сільгосппродукцію та харчові продукти;

- заохочення попиту з боку Росії на продукцію українського машинобудування;

- розширення експортної пропозиції внаслідок укладення угоди про ЗВТ між Україною та ЄС._

У глобальному вимірі статус члена СОТ відкрив Україні нові інституційні можливості щодо поглиблення інтеграції до світової економіки, зокрема щодо участі у виробленні глобальних правил світової торгівлі, а також сприяв початку нового етапу співробітництва України зі стратегічними торговельними партнерами - Євросоюзом і країнами СНД. Ще до формального отримання Україною повноправного статусу члена СОТ, у 2008 р., почалися переговори про створення розширеної зони вільної торгівлі з ЄС (БСБТА), які можуть завершитися до кінця 2012 р. Базисом цієї угоди є зобов'язання України, зафіксовані в Угоді про приєднання до СОТ. Отже,

ПPOБЛEMЫ И ^P^E^Mbl PASBrn'mi COTPУДПИЧECTBA MEЖДУ CTPAПAMИ ЮГO-BOCTOЧПOЙ EBPOПЫ B PAMKAX ЧEPПOMOPCKOГO ЭKOПOMИЧECKOГO COTPУДПИЧECTBA И TCAM членство України у СОТ сприяє євроінтеграції України та інтеграції до інших торговельних об'єднань, які розглядають правила СОТ як базові.

Водночас приєднання України до СОТ дещо обмежує можливості автономної зовнішньоекономічної політики України на інших векторах економічної інтеграції. Наприклад, відсутність статусу членів СОТ у найбільш економічно розвинених країн СНД обмежує можливості щодо економічної інтеграції України у рамках ЄЕП і Митного союзу Росії, Білорусії та Казахстану. Таким чином членство у СОТ створило для України певні рамки, порушення яких призведе до додаткових витрат у разі порушення Україною взятих на себе зобов'язань.

Узагальнюючи результати економічної динаміки у період набуття Україною членства у СОТ зазначимо, що цей період характеризується початком нового етапу розвитку відкритої моделі національної економіки України, що знайшло відображення, передусім, у зміні структури торгівлі з її основними партнерами. В цілому, динаміка географічної структури торгівлі після вступу України до СОТ (з 2008 по 2011 рік) продемонструвала відмінні, порівняно з періодом економічного відновлення 2000-200У рр., тенденції. Зокрема, у торгівлі товарами домінуючими залишаються два провідні географічні вектори: країни СНД та країни ЄС. При цьому, з-поміж всіх інших країн світу, у товарній торгівлі сформувався як важливий також азійський географічний вектор. У сфері торгівлі послугами спостерігається аналогічна ситуація, проте, окрім азійського вектору, вагомим також став північноамериканський напрямок.

Висновки. Проте як показав аналіз, вплив членства СОТ на якісні характеристики зовнішньоекономічної позиції України є обмеженим, про що свідчать наступні чинники:

По-перше, приєднання України до Світової організації торгівлі практично не мало впливу на обсяги торгівлі з членами СОТ, зокрема з країнами ЄС. Питома вага європейського регіону у зовнішній торгівлі України поступово зменшувалася протягом 2008 - 2011 рр., що засвідчило:

1) уразливість торговельних партнерів з розвинутих країн до світової кризи,

2) певне вичерпання потенціалу сформованої моделі торгівлі Україна-ЄС (в основному ця модель сформувалася у період 2000-х

років),

3) запровадження дискримінаційних обмежувальних процедур всупереч ліберальній доктрині СОТ,

4) наявність об'єктивних передумов до переорієнтації торговельних відносин національних господарюючих суб'єктів під час кризи на країни, які зберегли позитивну економічну динаміку та характеризувалися схожими рівнями економічного, технологічного розвитку та однаковим характером формування конкурентних переваг на міжнародних ринках; це стосується передовсім країн СНД (що не є членами СОТ).

В результаті Україна не отримала бажаних вигід від доступу на ринки розвинених країн, проте і не мала значних втрат, про які попереджали негативно налаштовані щодо СОТ експерти.

По-друге, чотири роки членства України в СОТ, фактично, зміцнили чинну зовнішньоторговельну модель України, що характеризується перевагами ресурсного характеру, доповнивши її позиціонуванням України на світових ринках як провідного постачальника сільськогосподарської продукції. Україна не зазнала суттєвого впливу щодо покращення структури експортної пропозиції: високий рівень товарної концентрації експорту не тільки знизився, але навіть дещо зріс; без змін залишилися також і відповідні індикатори низької диверсифікації та низької технологічності експорту. На даний час експортоорієнтована та малодиверсифікована модель національної економіки має відносно кращі показники, ніж, наприклад Російська Федерація (що є крупним постачальником на світові ринки енергетичної сировини та низки товарів, що конкурують з аналогічними українськими), та значно гірші показники, ніж конкуренти з країн, що розвиваються.

По-третє, сучасна зовнішньоекономічна позиція України має певний потенціал зростання, обумовлений (1) значним скорочення експортоорієнтованого виробництва у 2009 році, (2) залученням нових виробничих потужностей аграрного комплексу внаслідок проведення структурних реформ у галузі та зростання зовнішнього попиту на продовольство.

Потенціал членства в СОТ в аспекті експансії на зовнішні ринки практично вичерпано переважно через чинник протекціонізму та високої конкуренції на традиційних для України ринках. Водночас невикористаним потенціал членства в СОТ залишається в аспекті внутрішніх реформ: (1) гармонізації законодавства, що відкриє доступ на ще закриті товарні ринки для українського експорту (актуально для ринків продовольства); (2) структурні та інституційні реформи, що сприятимуть інтенсифікації економічного розвитку країни.

По-четверте, прогнози, що передували вступу у СОТ, щодо впливу участі України в СОТ на розвиток національної економіки значною мірою не підтвердились через низку факторів, найбільш значним з яких був чинник фінансово-економічної кризи; номінально найбільшу вигоду у період набуття членства України у СОТ отримала аграрна галузь, експорт якої збільшився більш ніж вдвічі; водночас внесок лібералізації торговельного режиму за правилами СОТ виглядає менш значущим поруч з світовою продовольчою кризою та значним ростом попиту на продовольчі ресурси у світі.

CT^OK ДЖEPEЛ:

1. Другий рік України у СОТ: Тенденції у зовнішній торгівлі товарами та аналіз виконання зобов' язань, Київ 2010, с.80.

2. Офіційна веб-сторінка СОТ. [Електронний ресурс] - Режим доступа: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.

3. Офіційний сайт Кернської групи [Електронний ресурс] - Режим доступа: http:Hwww.cairnsgroup. org

4. Официальный сайт Государственного комитета статистики Украины [Электронный ресурс] ІІ Державний комітет статистики України: [сайт] - Режим доступа: http:Hukrstat.gov. ua!

5. Три роки членства у СОТ: тенденції зовнішньої торгівлі України у посткризовий період І Клименко І.В., Федірко О.В., Ус І.В. - К.:

НІСД, 2011. - У2 с.

6. Ус І.В. Основні проблемні питання переговорного процесу Доха-Раунду СОТ І І.Ус ІІ Актуальні проблеми економіки. - №6(84). - 2008. У.   Amrita Narlikar, Centre of International Studies, University of Cambridge " Bargaining over the Doha Development Agenda: Coalitions in the World Trade Organizations, Serie LANT Papers #34, p.^.

8. Goldstein, J., Rivers, D. and Tomz, M. (2005) 'Membership has its privileges: the impact of GATT on international trade', mimeo. Department of Political Science. Stanford University.

9. Institite of economic research and policy consulting in Ukraine, German advisory group of economic research «The implications of WTO accession for Ukrainian Agriculture Policy», p.15.

PE3IOME

У статті проаналізовано зовнішньоторговельну динаміку України протягом періоду після набуття нею членства у СОТ. Визначено та систематизовано чинники впливу на зовнішню торгівлю та зовнішньоекономічне позиціонування України. Узагальнено ризики інтеграції України у глобальну економіку, зокрема, представлено SWOT-аналіз розвитку зовнішньої торгівлі України.

Юпочові слова: Світова організація торгівлі, світова економічна криза, торговельний режим, модель розвитку національної економіки. PE3IOME

В статье проанализирована внешнеторговая динамика Украины в период после вступления в ВТО. Определены и систематизированы факторы влияния на внешнюю торговлю и внешнеэкономическое позиционирование Украины. Обобщены риски интеграции Украины в глобальную экономику, в частности, представлен SWOT-анализ развития внешней торговли Украины.

Kлючевые слова: Всемирная торговая организация, мировой экономический кризис, торговый режим, модель развития национальной экономики.

SUMMARY

The paper reveals the dynamics of foreign trade of Ukraine during the period after its accession to the WTO. Defined and systematized factors impact on foreign trade and foreign economic positioning of Ukraine. The risks of Ukraine's integration into the global economy are generalized, in particular, SWOT-analysis of Ukraine's foreign trade is presented.

Keywords: World Trade Organization, the global economic crisis, the trade regime, the model of the national economy.

ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА МОДЕРНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ДОСВІД ЄС

Балабанов К.В., член-кореспондент НАПН України, доктор політичних наук, професор, ректор Маріупольського державного університету, Почесний консул Республіки Кіпр у Маріуполі

Сучасний розвиток взаємозалежного глобального світу висуває нові вимоги до розвитку інноваційних та високотехнологічних секторів національних економік. Створення та подальше забезпечення зайнятості наукомістких робочих місць в майбутньому вимагає висококваліфікованих людей, які можуть реагувати на можливості і потреби сучасної економіки.

Особлива роль у реалізації нової європейської стратегії належить університетам, модернізація системи вищої освіти в яких стає важливою умовою післякризового розвитку Європи. Останні європейські прогнози [12] показують, що 35% всіх робочих місць в ЄС вимагають робочої сили вищої кваліфікації, однак сьогодні лише 26% робочих місці заповнено відповідною робочою силою (для порівняння - 41% в США, 44% в Японії і 50% в Канаді).

В країнах ЄС нараховується близько 4 тисяч університетів та інститутів, в яких навчається понад 19 млн.студентів[11]. Європейською Комісією запропоновано відповідну стратегію модернізації вищої освіти ЄС [14], реалізація якої має забезпечити рівень випускників з вищою освітою не менш, ніж 40% від загальної кількості молоді (в 2010 році цей показник становив 33,6%). Серед пріоритетних напрямів, в яких необхідні подальші реформи, визначено:

- збільшення кількості осіб з вищою освітою, залучення широких верств суспільства до вищих навчальних закладів;

- підвищення якості та актуальності вищої освіти, спрямованої на задоволення потреб фізичних осіб і ринку праці, через стимулювання та розповсюдження передового досвіду в системи викладання та наукових досліджень;

- надання більш широких можливостей для студентів отримати додаткові навички через навчання та стажування за кордоном, а також сприяння транскордонному співробітництву, спрямованому на розвиток вищої освіти;

- збільшення підготовки дослідників, що забезпечуватимуть розвиток промисловості в майбутньому;

- посилення взаємозв'язку між освітою, наукою та бізнесом задля прискорення переваг та інновацій,

- забезпечення фінансової автономії університетів та інвестування якості освіти відповідно до потреб ринку праці.

Задля підтримки реформ модернізації вищої освіти у бюджеті ЄС на 2012-2020 роки запропоновано значне збільшення витрат на освіту, підготовку кадрів та молоді (на 73%), а також для наукових досліджень (на 46%)[11], що фактично підтверджує визнання ключової ролі освіти і науки в підтримці соціально-економічного зростання ЄС.

Погіршення економічної кон' юнктури внаслідок фінансово-економічної кризи призвело до збільшення безробіття, зростання боргових зобов' язань, посилення соціальної напруги у європейському суспільстві. Все це потребувало корегування стратегічних напрямків розвитку ЄС, реалізації конкретних та узгоджених дій на політичному рівні.

Відповідно до Лісабонської стратегії (основного програмнного документу, що визначав характер інноваційного розвитку ЄС до 2010 року), головними завданнями було визначено:

1. Розвиток Європейського наукового простору, започаткованого ще в 1984 році, за рахунок підвищення мобільності людей інтелектуальної праці й поглиблення багатосторонньої кооперації між університетами та дослідницькими центрами (за прикладом США та Японії).

2. Формування надійних джерел фінансування дослідницької та інноваційної діяльності (до 3% ВВП), що забезпечить об'єднаній Європі формування найбільшою в світі економіки, яка заснована на знаннях.

3. Створення Європейського інституту технологій як певним чином організованої мережі дослідницьких університетів Європи, створених за умов інтеграції науково-дослідних груп університетів, компаній, науково-дослідних інститутів, саме які забезпечать науково-технологічний прорив Європи.

4. Розвиток нового механізму взаємодії європейських університетів (Болонський процес) через побудову загальноєвропейського освітнього й наукового простору.

Роль координаторів наукових досліджень відповідно до стратегії розвитку об' єднаної Європи відіграють Європейська дослідницька рада, Європейський науковий фонд, Європейського інституту технологій. Бюджет цих організацій формується на основі спільних європейських ресурсів. Особлива роль в реалізації Лісабонськой стратегії, зорієнтованої на створення конкурентоспроможного ЄС, належить Європейському інституту технологій, який розглядається як засіб залучення найбільш талановитих студентів та вчених з усього світу, через відповідну інтеграцію науково-дослідних груп безпосередньо наукових установ і університетів, а також бізнесу [6].

В березні 2010 року було схвалено нову стратегію розвитку ЄС «Європа 2020» [8], реалізація якої має забезпечити розумне, стале та всеосяжне економічне зростання, створення нових робочих місць. Реалізація стратегії 2020 передбачає п' ять конкретних індикаторів:

- забезпечення рівня зайнятості населення віком від 20 до 64 років на рівні не менш, ніж 75%;

- фінансування НДДКР на рівні 3%ВВП;

- досягнення цілей енергетичної політики, політики зміни клімату (в тому числі зменшення викидів парникових газів до 30% відносно рівня 1990 року, збільшення на 20% ефективності використання енергії, енергії з відновлювальних джерел тощо);

- зростання рівня освіченості (в тому числі забезпечення вищої освіти молоді на рівні не менш, ніж 40%);

- скорочення кількості осіб, що перебувають за межею бідності, на 20 млн.осіб.

Фактично, стратегія «Європа 2020» визначає три основні фактори укріплення європейської економіки:

По-перше, гармонійне зростання через розвиток економіки, заснованої на знаннях та інноваціях (smart growth). Забезпечення гармонійного зростання як фактора укріплення європейської економіки може бути досягнуто через підвищення якості освіти, результативності досліджень та їх розповсюдження, поширення інноваційних технологій тощо. Пріоритетними напрямами діяльності ЄС визнано: створення Інноваційного союзу; молодь в дії; поширення цифрових технологій в Європі.

По-друге, створення економіки, що грунтується на раціональному використання ресурсів, екології та конкуренції (sustainable growth). Фактично, через реалізацію сталого розвитку має бути забезпечено зростання конкурентоспроможності європейської економіки, раціональне природокористування, покращення екологічної ситуації в цілому. Пріоритетними напрямами діяльності ЄС визнано: раціональне використання ресурсів в Європі; індустріальна політика, що спрямована на глобалізацію.

По-третє, сприяння зайнятості, досягнення соціальної, економічної та регіональної єдності (mclusive growth). Забезпечення реалізації зазначеного фактору сприятиме єдності європейського суспільства через високий рівень зайнятості, збільшення інвестування людського капіталу, зниження рівня бідності, розвитку системи соціального захисту та ін. Пріоритетними напрямами діяльності ЄС визнано: розвиток нових здібностей та зростання кількості робочих місць; єдина європейська політика боротьби з бідністю.

Формування Інноваційного союзу є однією з ключових ініціатив розвитку ЄС, що реалізується в рамках стратегії Європа 2020. Ця ініціатива містить 34 конкретні зобов'язання, які спрямовані на забезпечення зростання, створення нових робочих місць, перетворення

© Балабанов К.В., 2012інноваційних ідей у нові товари та послуги. Актуальність створення Інноваційного союзу посилюється через зростання розриву інноваційної діяльності між ЄС та США і Японією. Крім того, Китай, Індія, Бразилія почали швидко наздоганяти ЄС за рахунок щорічного підвищення їх продуктивності на 7%, 3% і 1%, відповідно (порівняно з ЄС) протягом останніх п'яти років [13, с.2].

Особливу роль в реалізації стратегії науково-технічного розвитку європейських країн грає Рамкові програми ЄС. В теперішній час діє 7-ма Рамкова програма ЄС (БР7), яка розрахована на 2007-2013 рр. В цілому, на реалізацію проектів, що визначають інноваційний розвиток ЄС, Єврокомісією виділено 7 млрд.євро. які отримають понад 16 тисяч організацій, у тому числі університету, науково-дослідні інститути, промислові підприємства (в тому числі малого і середнього бізнесу, куди буде спрямовано близько 1 млрд.євро фінансування). Розподіл коштів буде здійснено через 7-му Рамкову програму ЄС, до якої можуть бути залучені й дослідники з інших країн світу. Реалізація проектів дозволить створити близько 450 тисяч нових робочих місць (в тому числі в короткостроковому періоді - 174 тис. робочих місць), зростання ВВП на 80 млрд.євро протягом 15 років [5].

Поступова реалізація стратегічних завдань, що стоять перед ЄС в контексті створення Інноваційного союзу, забезпечить провідну роль Європи у науковій сфері, сприятимете усуненню бар'єрів, що перешкоджають економічному інноваційному розвитку (високовартісне патентування, фрагментацію ринку, брак висококваліфікованих кадрів та ін.), й нарешті, виведе на якісно новий рівень співпраці державного та приватного секторів через інноваційне партнерство між європейськими інституціями, національними та регіональними органами влади та бізнесу.

Використання досвіду ЄС у розвитку інноваційної сфери є важливим для реалізації стратегічних завдань, що стоять перед українським суспільством. Особливу роль у забезпеченні інноваційного розвитку країни має міжнародне співробітництво. Україна має двосторонні угоди про співробітництво в науково-технічній сфері з 50 країнами світу, більшість з яких (40%) припадає на країни ЄС [10,с.24-25;7].

країни Латинської Америки 6%

країни Африки

6%

країни Північної Америки

6%

ініїгі

6%

країни ЄС 40%

країни Азії 16%

країни СНД 20%

Рис. 1. Розподіл двосторонніх угод між Україною та країнами світу

Україна активно розширює співпрацю з ЄС у науково-технічній сфері, в першу чергу це стосується фундаментальних та прикладних досліджень, технологічного розвитку. Фактично, співробітництво розпочалося ще у 1990-ті роки (Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС). У 2002 році Україна підписала угоду про науково-технічне співробітництво з ЄС, що охоплює фундаментальні та прикладні дослідження, технологічний розвиток. В цій угоді сформульовано основні тематичні сфери співпраці, які включають:

дослідження навколишнього середовища та клімату, включаючи спостереження земної поверхні;

біомедичні дослідження та дослідження в галузі охорони здоровя;

дослідження в галузі сільського господарства, лісового господарства та рибальства;

промислові та виробничі технології; матеріалознавство та метрологія;

неядерна енергетика;

транспорт;

технології інформаційного суспільства; дослідження в галузі соціальних наук; науково-технологічна політика; навчання та обмін науковими кадрами.

Цією угодою доповнено інші документи, які було підписано раніше (Угода про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС та ін.). Це відкрило шлях для співпраці між Україною та ЄС у різних областях науки і освіти, з такими програмами, як Тасій-Асе, Тасій-Тетріш та ЮТАЗ.

У 2005 році було підписано План дій «Україна - Європейський Союз. Європейська політика сусідства»[3], в якому було визначено основні напрями підготовки інтеграції України до Європейського дослідницького простору, розвиток спроможності України у сфері дослідницького та технологічного розвитку для забезпечення потреб економіки та суспільства, сприяння інтеграції України для досягнення високого рівня наукового обміну.

Важливим керуючим елементом міждержавної співпраці у сфері освіти, науки, культури, молоді та спорту є Підкомітет № 7 «Наука та технології, дослідження та розробки, освіта, культура, громадське здоров'я, інформаційне суспільство та медіа» Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС. Перше засідання Спільного комітету Україна - ЄС зі співробітництва в галузі науки та технологій відбулося у 2011 році, основною метою проведення засідання стало налагодження двостороннього науково-технологічного співробітництва, розгляд сучасного стану науково-технологічної сфери обох сторін і визначення формату майбутньої співпраці. З метою розширення участі українських дослідницьких установ у проектах Сьомої рамкової програми, 16 лютого 2011 року прийнятий закон України «Про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) про відновлення Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво» [1]. Під час роботи шостого спільного засідання Підкомітету № 7 «Наука, технології, наукові дослідження і розробки, освіта, культура, охорона здоров'я, інформаційне суспільство і засоби масової інформації», було зазначено, що Україна - єдина з країн Східного партнерства, що має конкретні здобутки на шляху до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, і це є результатом плідної та наполегливої співпраці між Україною та ЄС[4]. Серед основних видів співробітництва України та ЄС в рамках 7-ої Рамкової програми ЄС можна виділити:

спільні проекти в рамках двосторонніх угод між Україною і країнами ЄС;

багатосторонні угоди за активної участі ЄС;

угоди між інституціями ЄС та України;

індивідуальна участь українських вчених у проектах в країнах ЄС.

Питома вага успішно реалізованих проектів українськими учасниками в рамках 7-ої Рамкової програми ЄС становить 20,2%, що відповідає рівню інших країн Східної Європи і Кавказу і не суттєво відрізняється від середнього значення всіх проектів, які реалізовано

ПPOБЛEMЫ И ^P^E^Mbl PA^B^^ COTPУДПИЧECTBA MEЖДУ CTPAПAMИ ЮГO-BOCTOЧПOЙ EBPOПЫ B PAMKAX ЧEPПOMOPCKOГO ЭKOПOMИЧECKOГO COTPУДПИЧECTBA И TCAM (22,58%), і навіть є вищим, ніж для країн - нових членів ЄС (18,У0%) [10,с.35]. В цілому, українські науковці надали пропозиції щодо реалізації У11 проектів, з яких 112 в теперішній час реалізуються 150 дослідницькими організаціями. Загальний обсяг фінансування ЄС українських партнерів становить 15,5 млн.євро [9,с.3]. У Дорожній карті науково-технічної співпраці ЄС та України на 2011-2013 роки зазначається, що Україна входить до десятки найбільш активних країн, що не входять до ЄС, які беруть участь у У-ій Рамковій програмі ЄС.

Якість освіти може визначатися тільки по відношенню до глобальних цілей, які Україна ставить перед своєю системою освіти. Саме тому, Національною стратегією розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки визначено, що її модернізація і розвиток повинні набути випереджального неперервного характеру і гнучко реагувати на всі процеси, що відбуваються у світі й Україні [2,с.10. ]. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог. Саме через нову якість освіти можливо буде забезпечити реформування та подальший розвиток всіх інших сфер економічної діяльності. В свою чергу, впровадження європейських норм і стандартів в освіті, науці й техніці, має відбуватися при одночасному поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС.

CT^OK ДЖEPEЛ:

1. Інформація про співробітництво Україна-ЄС// Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/index.php/ua/diyalnist/mizhnarodna-diyalnist/9б98

2. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/index.php/ua/?itemid=101&option=com_content&view= article&catid=11б&id=5951

3. План дій «Україна - Європейський Союз. Європейська політика сусідства»// Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_693

4. Співробітництво ЄС та України в галузі освіти - історія успіху// Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/index.php/ua/103У5-spivrobitnitstvo-es-ta-ukrajini-v-galuzi-osviti-istoriya-uspikhu

5. €У billion boost for research and innovation will create jobs and growth European Commission. - Press release 19.0У.2011 // Режим доступу: http://europa.eu/rapid/pressReleases

6. Didier А.С. The European Institute of Innovation and Technology (EIT): A New Way for Promoting Innovation in Europe?// Political Research Papers. - №13. - 2010. - 2бр.

У. Distribution of bilateral agreements between Ukraine and other countries in the area of S&T and education, Internationalisation of S&T cooperation// http://erawatch.jrc.ec.europa.eu/erawatch/opencms/information/country_pages/ua

8. Europe 2020// http://ec.europa.eu/europe2020/index_en.htm

9. European Union-Ukraine cooperation in science, technology and innovation. Road map of cooperation 2011-2013// Режим доступу :http://ec.europa.eu/research

10. ERAWATCH country reports 2010: Ukraine/ Igor Yegorov and George Strogylopulos. - European Commission, ERAWATCH Network, 2010. - 45р.

11. Modernisation and employability at heart of new higher education reform strategy European Commission. - Press release 20.09.2011// Режим доступу: http://europa.eu/rapid/pressReleases .

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам