Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 61

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

На дискуссионных площадках миллиардеры откровенно признавали, что четырехлетний кризис увеличил пропасть между доходами богатых и бедных, способствовал еще большему расслоению общества и росту социального недовольства.

Как утверждает М.Л. Хазин у США дефицит бюджета все время растет, госдолг увеличивается невиданными ранее темпами, поэтому какой помощи можно ожидать от этого государства, которого рано или поздно ждет экономический коллапс. Падение стоимости кредитов позволяет мультиплицировать эффект увеличения спроса. Как только стоимость кредита перестала падать, эффект роста стоимости залога исчез и вся пирамида стала раскручиваться в противоположном направлении: временной интервал капитализации начал сокращаться, стоимости залогов пошли вниз и соответственно все меньше выдается кредитов, что влечет за собой падение совокупного спроса. А ведь это еще только начало кризиса. Ведь вся экономическая инфраструктура создана под этот завышенный спрос и по мере его сокращения начинает демонстрировать прямые убытки. Таким образом, США уже теряют основную движущую силу.[10]

В мире наблюдается коренное изменение потоков международной торговли. Они отражают формирование новой конфигурации торговли, которое частично было замедленно финансовым кризисом и проблемами в развитии ВТО. Европа уступает Азии, которая становится новым центром мировой торговли. ВТО либерализовала торговлю, но паралич Дохийского раунда переговоров показывает, что отождествление развития со свободой торговли опровергается фактами. Политика либерализации и безудержная спекуляция еще более усугубили катастрофический дисбаланс.

В отличии, от экономических циклов 5,10,50 лет, циклы цивилизационные расматриваются в матрице не мение 500 лет, если менее то закономерность причинно-следственых связей трудно обнаружить. Что имело место в мире 2000 лет тому назад? Существует ли альтернатива возврата к той расстановке экономических сил, которая имела место в мире в начале нашей эры? Каково место в этой расстановке Китая и России как, на наш взляд, главных движущих сил, своеобразных локомотивов третього тысячелетия?

Китай не только как главный локомотив, но и, что, быть может, более важно, как главный код, символ и знак третього тысячелетия -восстанавливает историческую справедливость в расстановке мирових сил, серьезно претендуя на свою былую (2000 лет тому назад) долю в численности населения (40%) и в ВВП мира (43,3%), кратно превышавшую в те далекие годы начала нашей эры соответствующие доли всех стран старой Европы (точные цифры превышения: 6,4 раза и по численности населения, и по ВВП).

Укажем, что на территории стран Запада в начале нашей эры, проживало всего 25 млн. человек (10%), в том числе в странах Европы -всего 16 млн. человек (6,4% общей численности населения мира нашей эры), тогда как в остальных странах мира - 226 млн., в том числе в тогдашнем Китае - 102 млн. человек. ВВП по долям в те времена между группами указанных стран распределялся следующим образом: страны Запада - 9,8%, в том числе страны Европы - 6,8%, остальные страны мира - 90,2%, в том числе Китай - 43,3%.[2]

Европейцы вместо признания своих собственных ошибок или допущенных из-за давления США сконцентрировались бы на создании новой модели экономики, а они начали искать виновных всех тех кто их слабее или не согласен на неэквивалентный обмен или просто покрытие их долгов. Национальные и религиозные меньшинства часто стают жертвами разных форм дискриминации по всей Европе, очень быстро расширяется нетерпимость и вражда к таким меньшинствам. Негативное отношение в странах Европы распространятся к цыганам и эмигрантам.

Для примера, эмигрантов без вины часто обвиняют что именно они создают рост преступности, привозят болезни в страну, забирают рабочие места, сбивают уровень зарплат, злоупотребляют помощью государства-благотворца, ведут себя как будто это их страна, создают параллельные сообщества и много других претензий, от которых вынуждены страдать морально и материально большая в нечем не повинных категория людей. Как отмечают эксперты, очень сильно в последнее время выросло негативное отношение к мусульманам в Европе, такое мнение разделяют 50% респондентов.[7]

Кроме вышеизложенного, происходит рост поддержки ксенофобских и популистских партий, особенно неонацистских и неофашистских движений. В Европе серьезную угрозу представляет дискриминация, связанная прежде всего с трудоустройством, обеспечением жильем, полноценному доступу к системе образования и охраны здоровья, к социальной помощи и услугам, а также к полиции и судебной власти. Европейская комиссия регистрирует, что полиция не спешит отзываться на жалобы жертв расистских нападений или вербальной агрессии, а суды отказываются принимать жалобы. Но зато полицейских, которые причинили урон эмигрантам или членам меньшинств не всегда наказывают, либо не наказывают совсем.

Кроме того почти все европейские страны вынуждены были признать существования практически бесправного населения, «нелегалы», «сезонные» мигранты, мигранты без документов. Эти люди лишены, гражданских, политических и общечеловеческих прав, что делает их более выгодными для работодателей.

Большую угрозу также представляет существование параллельных сообществ, исламский экстремизм, потеря демократических свобод, и столкновение между носителями свободы вероисповедания и свободы самовыражения.[7]

Набирает оборотов борьба за Африку. Африка обхаживается западными военными. США преследует стратегические цели в Африке: борьба с исламистской угрозой, защиты источников сырья в условиях энергетического кризиса и противостояния Китаю, который использует все возможные средства для расширения своего присутствия в регионе жизненно важном для его экономического развития.

Поэтому я не уверен, что Украине дадут возможность самостоятельно выйти на рынки Африки, а тем более создавать интеграционные союзы и главное какой результат мы получим? Центром экономического развития является Евразия поэтому наши основные интересы именно здесь, а не в Африке ни в Австралии и даже не в Северной и Южной Америках, нас туда просто выталкивают, лучше б туда убрались сами США, ведь это не их территория.

Евразия стала цетром мирового могущества З. Бжезинский подчеркивает, что в последнем десятилетии 20 века «впервые в истории неевразийская держава стала не только главным арбитором в отношениях между евразийскими государствами, но и самой могущественной державой мира. Поражение и распад Советского Союза стали финансовым акордом в быстром вознесении на пьедистал державы с Западного полушария- США в качестве единственной и действительно первой подлинно глобальной державы. Смелое заявление одного из самих влиятельных конструкторов американской внешней политики, является по сути, призывом к узурпаци законных и естественных прав не только России, но и других государств Европы и Азии, безпрецендентным игнорированием геополитических реалий. Интересы самой России и претензии внешних сил вытеснить ее с имонентно ей присущих евразийских позиций в наши дни необходимо рассматривать в масштабах геостратегических категорий.[11]

Таким образом — Куда же идти Украине? В Европу — так ее туда не берут. В Китай, так говорить о суверенитете не приходится — он нас поглотит полностью и навсегда. Европа сама отчаянно нуждается в китайской финансовой помощи. В Пекине же недовольны тем, что европейцы отказывают признать Китай страной с рыночной экономикой (ЕС, ссылаясь на некие «законы» ВТО, обещает сделать этотолько в 2016 году), а также отказывают в продаже Пекину вооружений и технологий «двойного назначения». Не секрет, что дискриминационные меры в отношении Китая предпринимаются европейцами в ряде случаев по рекомендации Вашингтона.

В последние дни стало, например, известно, что Еврокомиссия подготовит к марту проект документа о введении протекционистских мер в отношении Китая. Учитывая растущие американо-китайские противоречия, торговая война между ЕС и КНР может приобрести глобальный характер.

Введение протекционистских мер в Брюсселе обосновывают тем, что власти КНР блокируют доступ европейским предприятиям к определенным сегментам рынка. Еврокомиссар по торговле Карел де Гюхт утверждает, что ведение европейскими компаниями бизнеса в Китае затрудняет политика местных властей, основанная в том числе на «монопольном доступе к сырью».[12]

Наблюдатели сразу же отметили, мягко говоря, некоторое противоречие между этим откровением и заверением премьера Вэнь Цзябао в том, что Китай «не намерен скупать Европу». Понятно, что интерес Пекина кроется как раз в овладении реальными активами Европы.

Ведь продолжение кризиса - это опасность для китайского экспорта. А любое уменьшение производства в Китае чревато ростом социальной напряженности. Поэтому Вэнь Цзябао на саммите говорил, что китайская сторона готова расширить участие в преодолении долговых проблем Европы и намерена поддерживать тесные контакты и сотрудничество с европейской стороной. Однако его понимание того, как это следует делать, опять-таки существенно отличается от того, что хотели бы видеть европейцы.[13]

В Африку — так она под влиянием США и Китая. В Северную Америку, там минимальные объемы и свои проблемы. Южная Америка — громадные транспортные издержки, страны Персидского залива и Ближнего Востока — очаг нестабильности и военных конфликтов. Поэтому остаются страны бывшего СССР. Интеграция с которыми, даст возможность выйти и на рынки Европы и Азиатско-Тихоокеанского региона, а также других стран мира.

Кроме существующих проблем для осуществления правильного выбора нам необходимо учесть новые вызовы и угрозы , а также те трансформации, которые ожидают нас в будущем.

В современном мире происходят быстроизменяющиеся трансформационные процессы, которые должны привести к формированию нового мирового порядка и новой архитектуры безопасности планетарного масштаба. России необходимо принять меры для осуществления прорыва из негативных порочных причинно-следственных связей, циклов и принять активное участие в управлении процессом по формированию новой модели, как по утверждению России, так и нового мироустройства.

В современных условиях не в одной развитой стране мира, нет видения и нет предложений по преодолению системного финансово-экономического кризиса. Ликвидации колоссального разрыва между богатыми и бедными. Ликвидации диспропорций и неэквивалентного обмена между Севером и Югом. Ликвидации гонки вооружений. Громадную угрозу для выживания человечества представляют экологические и климатические изменения.

Ежегодное извлечение из различных природных сырьевых материалов и продуктов достигает 35-40 млрд. тонн при сжигании топлива за год связывается до 20 млрд. тонн. Кислорода атмосферы (территория США продуцирует меньше кислорода чем ее употребляет промышленность страны) водопотребление мира превышает 600 млрд. тонн в год. Резкая территориальная неравномерность потребления природных сырьевых материалов в современном мире не отражает истинных потребностей всего человечества. Для достижения в будущем всем населением Земли уровня потребления, достигнутого наиболее развитыми странами, требуется утроить суммарный объем добычи природных ресурсов. При этом для отдельных видов ресурсов (топливо, руды) потребовалось бы увеличить добычу в 10-15 раз. Неизбежный рост населения и неизбежное повышение уровня потребления природных ресурсов на душу населения еще более обострит проблему.[14]

Проблем бедности и обеспечения продовольственной и экономической безопасности. Климатические изменения существенно сказываются на глобальном гидрологическом цикле, и эта критическая ситуация будет только усугубляться.

Без глобальной революции в управлении водными ресурсами растущее неравенство приведет к тяжелым санитарным, социальным, экологическим и геополитическим последствиям. Главная битва в мировом балансе сил — будет битва за воду!

Непонятно чем можно объяснить мнение о выборе Украины только одного вектора интеграции - ЕС. Когда ЕС не может решить внутренние проблемы, ликвидировать долговой кризис и обеспечить нормальное функционирование ЕС. Откуда, за счет чего и как сможет оказать помощь нашему государству и входит ли это в их планы?

Евроинтеграторам, а также противником интеграции со странами СНГ и в первую очередь с РФ необходимо задать насущные вопросы следующего характера - как, за счет чего Украина может преодолеть негативные последствия мирового финансово-экономического кризиса. Как она самостоятельно в условиях громадного физического износа основных производственных фондов, низким уровнем платежеспособности, огромной энерго и материалоемкости выпускаемой продукции, крайне низкой конкурентоспособностью, может обеспечить устойчивое развитие, экономическую безопасность, финансовую устойчивость государства, повышение социальных стандартов, уровня и качества жизни своих граждан.

Как ликвидировать системный внутренний кризис государства, который мы унаследовали еще 20 лет назад.? Где, у кого, по каким ценам мы будем брать энергоресурсы, инвестиции и инновации и кто нам предоставит рынки взамен сегодня существующим? Когда товарооборот со странами СНГ составляет 42% от общего объема внешнеторгового оборота, а это больше 70 млрд. дол США в том числе 33% только с РФ 56 млрд. дол. США, в каких секторах и за счет каких рынков мы будем осуществлять этот товарооборот.

И почему Украине не использовать фактор экономической интеграции с государствами СНГ. Ведь не теряя свой суверенитет, Украина получает существенные экономические, социальные и другие эффекты и преференции.

Продовольственный суверенитет — средство борьбы с голодом. В мире резко возросла проблема продовольственной безопасности, поэтому очень важно Украине, Российской Федерации, Республике Казахстан создать зерновой пул, что составит 30% зернового рынка.

Необходимо также отметить принятие Стратегии экономического развития стран СНГ на период до 2020 года и Межгосударственную программу инновационного сотрудничества государств - участников СНГ на период до 2020 года. Успешная реализация этих двух стратегически важных документов дает надежду, что наши страны совместно построят инновационную модель экономики, что обеспечит не только глобальную конкурентоспособность, но и повысит уровень и качество жизни наших граждан.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Ян В. Симчера, магистр экономических наук, «Россия: кризис и потери в цифрах», методология и исследования, экономический анализ, Москва-АОЗТ «Паритет» 1999 г., 42 с., С. 22;34.

2. В.М. Симчера, Развитие экономики России за 100 лет: 1900-2000. Исторические ряды, вековые тренды, периодические циклы / В.М. -М.: ЗАО «Издательство Экономика», 2007.- 683 с. С. 367-369.

3. Ю. Кузнецов, в. Никольский. « введение в теорию национальной безопасности». Проблемы безопасности русского народа и современность. - а. -А.: «Верный», 1999. 808 с С.22, 56, 57.

4. Le Monde diplomatique. Атлас. Перевод с французского под ред. В.Л. Иноземцева и Е.С. Кузнецовой. Москва-2011. Центр исследований постиндустриального общества 219с., С. 196; 199; 200; 201.

5. РБК Украины.

6. The Soviet Union at the Crossroads/ Facts and Figures on the soviet Republics /Ed/ Dr/ Otto Storf/ - Deutsche bank AG, Frankfurt, npd/

7. Жить вместе. Единение разнообразия и свободы в Европе 21 века. Доклад группы выдающихся персон Совет Европы. Перевод с английского. - Львов: Летопись, 2011. - 112 с., С. 12; 18;19; 26; 27.

8. http://top.rbc.ru/economics/30/01/2012/635313.shtml)

9. http//mixednews.nu/archives/13760

10. Ренессанс философии хозяйства / Под ред. Ю.М. Осипова, Е.С. Зотовой. - М.: ТЕИС, 2011. - 448 с., С.433/

11. Илларионов С.И., Никулина О.В., Рукосуев Г.Н. Евразия геостратегический ориентир России,= - М.: Русская книга, 2001-176 с., С.7.

12. http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?glavnoy temoy foruma v davose stal krizis v zone evro&objectId=182216&lang=ru)

13. http://www.newsland.ru/news/detail/id/890508/)

14. Давиденко И.В., Кеслер Я.А. Ресурсы цивилизации. - М.: ЗАО «всеобщие исследования2; Изд-во Эксмо, 2005. - 544 с., С. 29-30. PE3OOME

У статті розглянуті інтеграційні перспективи України в сучасних умовах, визначено основні вектори інтеграції.

Kлючовi слова: інтеграція, інтеграційне об'єднання, вектор інтеграції, передумови інтеграції.

PE3OOME

В статье рассмотрены интеграционные перспективы Украины в современных условиях, определены основные векторы интеграции. Kлючевые слова: интеграция, интеграционное объединение, вектор интеграции, предпосылки интеграции.

SUMMARY

The article deals with the integration prospects of Ukraine's current conditions, the basic vectors of integration. Keywords: integration, integrated union, vector integration, the integration of the prerequisites.

МОДЕЛЮВАННЯ ЗОВНІШНІХ ВХІДНИХ ТРУДОВИХ ПОТОКІВ В УКРАЇНУ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ Муромець Н.Є., к.е.н., доцент кафедри управління персоналом і економіки праці Донецького національного університету

Постановка проблеми. Україна перебуває у стані нової міграційної рівноваги, до якої вона йшла упродовж 19 років. Міграційний потенціал України є помірним і не становить значної загрози для інших країн. У 2000-х роках майже що п'ятий українець є потенційним мігрантом й хотів би виїхати з населеного пункту, де він мешкає (19,3% у 2000 р., 21,1% у 2004 р., 20,1% у 2006 р. та 19,6% у 2010 р.). При цьому з тих, хто надумав поїхати, 11,2% співвітчизників зробили у 2010 р. вибір на користь іншої місцевості в Україні і лише 7,9% українців мали намір вирушити за межі колишнього СРСР.

Таким чином, актуальність проблеми, її теоретичне і практичне значення, недостатнє вивчення з позиції сучасних умов розвитку національної економіки, зумовили актуальність статті.

Метою статті є розробка пропозицій щодо удосконалення міграційної політики в умовах виходу з економічної кризи України і розробки практичних рекомендацій виходячи з моделювання руху вхідних трудових потоків відповідно до стану національного ринку праці.

Результати дослідження

На сьогоднішній день кількість нелегальних мігрантів в Україні вже перевищує півтора мільйони. Тільки в Києві їх понад 50. Українські прикордонники ще два роки тому затримували щодня близько ста осіб за спробу нелегально перетнути кордон. В період з 1991 -1999 рр. затримано 80 тисяч нелегалів [1]. Міграційні потоки беруть свій початок на сході Євразії: китайці без перешкод перетинають російсько-китайський кордон й далі прямують до Москви. Мешканці Південно-Східної Азії та Близького Сходу так само легко потрапляють до Росії через Таджикистан, Узбекистан та Кавказ. Далі в нелегалів є два шляхи: перший, доволі дорогий, через Білорусь і Балтію до Скандинавії, і другий, яким просувається більшість мігрантів, через Україну та, далі, центральноєвропейські країни. Окрім суходільного, існує ще й морський шлях надходження нелегалів до України - через Одесу до нас потрапляють вихідці з Африки та Близького Сходу.

Зупинити цей потік сьогодні майже неможливо, адже на українсько-російському кордоні на кожні 100 км припадає лише 6 прикордонників. Але з затриманими нелегалами відсутні процедури, що з ним робити. Депортація лише одного з них обійдеться державі у 1500 доларів. Водночас, наша держава мусить витрачати на утримання кожного мігранта близько 800 доларів на рік. За теперішніх обсягів міграції це складатиме 20 млн. доларів на рік, яка порівнюється з 40 млн. марок, які витрачає щороку на депортації німецький уряд. Не треба, однак, забувати, що депортація можлива за умови, що Україна має відповідний договір з батьківщиною мігранта (з більшістю країн такі договори не укладені). Україна не може повернути нелегалів навіть до Росії, якщо він звідти прибув, оскільки не укладений договір про повернення нелегальних мігрантів. Натомість з нашими західними сусідами подібні договори вже укладено, таким чином Україна фактично перетворилася на європейський центр нелегалів [2].

За даними Управління у справах національностей та міграції 50% нелегальних мігрантів, що населяють Київ, є потенційними або реальними злочинцями. Деякі різновиди кримінального бізнесу вже набули етнічного характеру: нігерійці контролюють торгівлю героїном, китайці ввозять до України опіум, афганці, пакистанці й іранці - гашиш та марихуану. Розслідування скоєних нелегалами злочинів є дуже нелегкою справою, оскільки етнічні кримінальні групи є надзвичайно замкнутими. Число іммігрантів в Україні вже досягло тієї межі, за якою цілком можливі незворотні етнокультурні зміни у деяких регіонах. Так, кількість мусульман в Україні вже досягла 4% населення держави (тоді як кількість "автохтонних" мусульман - кримських татар - це приблизно 0,5% населення України). Середньоєвропейські ж норми передбачають, що країна повинна зменшити кількість мігрантів, якщо вони перевищує 0,1% населення (отже, для України це число становитиме 50000 осіб). Нині в Україні нелегально перебуває мільйон шістсот тисяч іноземців .

Отже, міграційні потоки потребують жорсткого контролю й відповідного регулювання. Інакше кажучи, до України слід допускати лише тих іммігрантів, які справді потрібні нашій державі. Серед них можуть бути: фахівці у тих галузях, де відчувається нестача українських фахівців; інвестори (з інвестиціями не меншими за 10000 у.о.); відомі спортсмени, які згодні виступати під українським прапором; усі українці-репатріанти тощо. Окрім цих умов, потенційний іммігрант повинен буде пройти натуралізаційні випробовування, що складатимуться з таких іспитів: українська мова, історія України, українознавство, Конституція України. Не припускати у найближчому майбутньому допуск до України некваліфікованих іммігрантів, які матимуть змогу працювати лише на непрестижних робочих місцях. Допускати таких працівників до України небажано, оскільки сотні тисяч українців виконують подібну роботу як за західним, так і за східним кордоном.

Звичайно, ні в якому разі не можна обмежувати виїзд українців за кордон, але очікується, що поліпшення соціально-економічної ситуації в Україні призведе не тільки до зменшення обсягів еміграції, але й до повернення більшої частини українських заробітчан на батьківщину. Регулювання міграції має здійснюватись одночасно й скоординовано на законодавчому, дипломатичному та виконавчому рівні.

Так, дипломатичному відомству слід докласти всіх зусиль, щоб зробити можливим укладення договорів: з Росією - про повернення нелегалів, що потрапили до України, перетнувши російсько-український кордон, і, звичайно ж, про делімітацію та демаркацію цього кордону; з країнами-"постачальниками" нелегалів (В' єтнам, Нігерія, Пакистан) - про депортацію. На законодавчому рівні слід доопрацювати та прийняти цілу низку законів - "Про імміграцію" (досі не схвалений Верховною Радою), "Про закордонних українців (варіант - "Про репатріацію"), "Про громадянство України" тощо. Потреба внесення змін до останнього зі згаданих законів підтверджується тим фактом, що дедалі більше нелегалів, що осідають в Україні, виявляють бажання отримати громадянство. Якщо 95-го року таких заяв надійшло близько шести тисяч, то у 2010 р. - вдесятеро більше.

Одним зі шляхів фіктивного надбання українського громадянства є одруження іноземців з громадянами (громадянками) України. У цьому разі доцільним було б застосувати деякі обмежувальні норми. Скажімо, у Туркменістані іноземець у такому випадку має внести заставу у розмірі 50000 доларів [3]. Ця сума має стати - це своєрідний страховий поліс на той випадок, якщо батьки розлучаться, і буде

© Mуpомець П.Є., 2012

ПPOБЛEMЫ И ^PC^KT^!.! PASBmra COTPУДПИЧECTBA МЕЖДУ CTPAПAMИ ЮГO-BOCTOЧПOЙ EBPOПЫ В PAMKAX ЧEPПOMOPCKOГO ЭKOПOMИЧECKOГO COTPУДПИЧECTBA И

спрямована на утримання дитини. Однак, справжня мета цього нововведення - обмеження набуття громадянства через шлюб. Доцільним було б запровадження подібної процедури і в Україні.

Слід врегулювати (шляхом видання відповідних нормативно-правових актів) перебування іноземних студентів в Україні. Не є секретом те, що чимало студентів, які прибувають з країн Африки та Азії, вбачають своє "навчання" в Україні лише як транзитний пункт на шляху до Західної Європи. Звичайно, не можна зовсім перекривати цей додатковий канал інвестування української вищої освіти, але контроль тут має бути обов'язків. По-перше, слід ввести спеціальні студентські візи (на зразок американської візи J1), умови одержання яких вимагатимуть обов' язкового повернення студента до країни його постійного перебування після закінчення терміну навчання. По­друге, потрібно налагодити механізм контролю за виконанням студентами цих умов. Інакше кажучи, слід створити в Україні службу, завданням якої були б затримання та депортація нелегалів.

На рівні виконання правових норм слід скоординувати роботу державних органів з нелегальними (а також легальними) іммігрантами, адже сьогодні цю роботу виконують більше десятка різних державних органів. Це може бути, звичайно, просто координаційний центр, але доцільнішим було б створення повноцінної "Міграційної служби" зі статусом державного комітету, яка матиме всі повноваження щодо реєстрації іноземців, затримання нелегалів, їх депортації тощо. До сфери відповідальності цієї служби належатиме система центрів тимчасового розміщення нелегальних мігрантів. Зважаючи на величезну кількість нелегалів в Україні, подібні центри слід створити у кожному обласному центрі, а також у тих пунктах державного кордону, де відбувається найбільше число затримань нелегальних мігрантів.

Тобто в Україні має бути близько 40 таких центрів. Це число не є надмірним: скажімо, у Франції є 54 центри розміщення осіб, які шукають притулку, і 35 центрів тимчасового розташування осіб, котрим надано статус біженця. У Німеччині мешканці подібних центрів мають працювати, заробляючи на власну депортацію. В Україні, економічні показники якої значно поступаються аналогічним показникам ФРН, цілком виправданим було б застосування німецького досвіду.

Взагалі, створення концепції міграційної політики України має Грунтуватися на використанні багатющого досвіду, який мають у своїй практиці країни Західної Європи та Північної Америки, які вже дуже давно намагаються боротися з нелегальною міграцією.

Тенденції міграцій вказують на нагальну потребу негайного запровадження в Україні жорсткого контролю, спрямованого на обмеження міграційних потоків. На сьогодні Українська держава, яка перебуває у перманентно кризовому стані, нездатна повною мірою забезпечити жорсткі антиімміГраційні заходи, проте це не означає того, що міграційна політика Україні зараз не потрібна. Україна потребує двопланової міграційної політики: по-перше, політики першочергових заходів, які відповідатимуть сьогоднішнім можливостям держави, і, по-друге, перспективної міграційної політики, яка виходитиме з припущення, що у найближчому майбутньому разом зі зростанням ВНП України зростуть й можливості держави

Аналіз парних залежностей між показниками імміграції в країну і рівнем соціально-економічного розвитку є окремим випадком оцінки цих взаємозв' язків. Однак у дійсності цей взаємозв' язок багатофакторний, тому об' єктивною моделлю реального взаємозв' язку може бути багатофакторна регресійна залежність. Але ж варто зазначити, що до багатофакторної кореляційної моделі варто включити не усі зазначені фактори, а тільки ті де коефіцієнт кореляції більше ніж 0,5. До таких чинникових ознак належать: безробітне населення за методологією МОП, потреба в робочій силі, навантаження незайнятого населення, середньомісячна заробітна плата. З' ясуємо за допомогою методики множинно-кореляційного аналізу, які з факторів визначають зміну результативної ознаки (кількість прибулих на територію України). Для статистичного моделювання були обрані річні зміни кількості прибулих, які утворювали однорідну групу. Дослідження впливу факторів соціально-економічного розвитку країни на результативну ознаку проведено на основі аналізу статистичних даних за 10 періодів ( табл. 1).

Моделювання факторів соціально-економічного розвитку країни  на показник імміграційних потоків здійснювалось за наступною схемою. Спочатку обрали фактори, які впливають на зміну результативного показника. До них відносять: термін часу, який дозволяє врахувати темпи зміни кількості прибулих на територію України - хі, чисельність безробітного населення за методологією МОП - х4; потреба в робочій силі - х5;

навантаження незайнятого населення на одне робоче місце - х6; середня заробітна плата - х8.

Накопичуємо інформацію про значення факторів на ЕОМ.

Таблиця.1.

Вихідні данні для побудови багатофакторної кореляційно-регресійної моделі імміграційних потоків з України [4]_

Період

Чисельність прибулих в Україну, тис. осіб

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам