Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 63

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

0,53-0,56 % від світового ВВП [11].

У той же час сучасні телекомунікаційні технології відкривають нові можливості й дозволяють застосовувати іноземну робочу силу, без фізичного переміщення між країнами, тобто здійснювати міграцію робочої сили в прихованій формі, коли будь-яка компанія світу може доручити виконання, певного виду робіт працівникові, що перебуває в іншій країні, і негайно одержати результат, який має, як правило, нематеріальну форму, а тому, за допомогою сучасних комунікативних технологій, може бути моментально переданий замовнику. Найбільший прояв ці процеси знаходять у секторах економіці, що засновані на знаннях.

Глобалізація фінансових ринків, яка здійснюється в кількох формах, насамперед у вигляді міжнародного руху позикового капіталу, міжнародних кредитів (міжурядових, міжбанківських та ін.), закордонних портфельних інвестицій, та звичайних міжнародних кредитів. Трансформація глобального фінансового простру виражається в розширенні до глобальних масштабів сфер, форм і механізмів інтернаціоналізації капіталу, стрибкоподібному збільшенні масштабів і інтенсивності його міграції між країнами, збільшенні кількості учасників глобальних фінансових процесів, підвищенні концентрації й централізації капіталу на основі злиттів і поглинань компаній; різкому посиленні впливу фінансово-банківської сфери, що досягла досить високого рівня глобалізації, на матеріальне виробництво, посилення економічних обмінів (діяльність ТНК, розвиток інвестиційного ринку), проведення значних грошових сум через валютні ринки.

Багатьма дослідниками саме глобалізація фінансової сфери визначається як визначальний чинник глобалізації економіки.

Формування міжнародної інфраструктури як важливої передумови розвитку інтернаціоналізації та глобалізації світового господарства, розвиток якої здійснює такий системозабезпечувальний комплекс галузей:

1) транспортна інфраструктура міжнародної економіки як сукупність транспортних засобів і транспортних комунікацій країн світу для переміщення пасажирів та вантажів з метою забезпечення ефективного функціонування міжнародного виробництва.

2) енергетична інфраструктура країн світу як складова глобальної енергетичної та виробничої інфраструктури та одна з найголовніших передумов формування міжнародної економіки.

3) Міжнародна комунікативна інфраструктура в умовах, коли відбувається процес переростання індустріального суспільства в інформаційне та постійно зростають потреби в обміні інформацією, складається як з традиційних засобів зв' язку так і провідних засобів комунікацій, які засновані на розвитку супутникових систем, Інтернету.

4) Фінансова інфраструктура міжнародної економіки, яка забезпечує світові відтворювальні процеси необхідними фінансовими ресурсами. Провідними суб' єктами фінансової інфраструктури виступають транснаціональні банки (ТНБ) інституційні інвестори, офіційні міжнародні позичальники.

Таким чином, глобальна виробнича інфраструктура міжнародної економіки становить інтегровану сукупність елементів інфраструктури національного, та міжнародного рівня, які забезпечують ефективне функціонування світового відтворювального процесу.

Розвиток регіональної інтеграції, яка вражається у створенні регіональних утворень, які передбачають інституційні форми закріплення у вигляді економіко-правових та політичних угод між державами, в яких учасники фактично відмовляються від деякої частини власного суверенітету на користь створення єдиного відтворювального механізму.

На сьогодні, на основі спільної відкритості, формуються умови для залучення в процеси регіоналізації все більше число країн. Зараз в світі існує біля 300 різних регіональних угруповань із різним ступенем ефективності функціонування: Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), Зона вільної торгівлі країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), Спільний ринок країн Південної Амеріки (МЕРКОСУР) і ін. Найбільш ефективною зоною інтеграцію на сьогодні є Євросоюз, де створена найбільша зріла інституційна інфраструктура, яка поширюється і на створення єдиної валюти □ євро.

Утвердження глобальної регулюючої ролі міжнародних економічних і фінансових організацій. Характерною й найважливішою рисою сучасною етапу інтернаціоналізації світової економіки є регулювання міжнародних потоків товарів, послуг, капіталу й інформації не національним, а міжнародним законодавством, що супроводжується впровадження міжнародними економічними організаціями єдиних критеріїв макроекономічної політики, уніфікацією вимог до податкової, регіональної, аграрної, антимонопольної політики, до політики в галузі зайнятості й ін.

ПPOБЛEMЫ И ПEPCПEKTИBЫ RA^B^M COTPУДПИЧECTBA MEЖДУ CTPAПAMИ ЮГO-BOCTOЧПOЙ EBPOПЫ B PAMKAX ЧEPПOMOPCKOГO ЭKOПOMИЧECKOГO COTPУДПИЧECTBA И TCAM

Відбувається свідоме регулювання міжнародних економічних процесів міжнародними організаціями та установами, які мають певні інтереси в здійснення цілеспрямованого глобальних перетворень. Основними суб' єктами - регуляторами розвитку економічної глобалізації виступають міжнародні або регіональні фінансово-економічні організації: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, група Міжнародного банку реконструкцій і розвитку (МБРР), Світова організація торгівлі (СОТ); ТНК і ТНБ; інституціональні міжнародні інвестори (пенсійні фонди, страхові компанії, фінансові компанії й фонди, інвестиційні компанії й фонди та інші); клуби кредиторів: паризький, лондонський, римський і токійський та ін.

У цьому зв' язку необхідно особливо відзначити формування на базі Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) Світової організації торгівлі (СОТ), що почала свою діяльність в 1995 р. і налічує на початок 2012 р. 154 учасника.

Гармонізація стандартів (технологічних, екологічних, статистичних, бухгалтерських, фінансових і ін.), які все ширше застосовуються для всіх країн світу. Завдяки певної уніфікації та стандартизації забезпечується можливість поєднання в міжнародному масштабі всіх фаз відтворювального процесу, що сприяє подальшої глобалізації виробництва та поглибленню МРП, збільшенню масштабів світової торгівлі та руху капіталу.

Уніфікація споживчих уподобань і стандартів життя. Культурні фактори глобалізації приводять до конвергенції стилів життя і моделей споживання у світовому масштабі і універсалізації свідомості та культури. Одним з найбільш яскравих прикладів, що підтверджують явище глобалізації ринку, може служити поняття світового продукту. З' являється все більше товарів, про які можна сказати: вироблено в світі. Створюється спільний простір, стираються національні, регіональні та міжнародне вимірювання. Система глобальної інформації формує потреби й інтереси, загальні для жителів багатьох країн. У свою чергу глобальні потреби ведуть до появи глобальних продуктів. Це проявляється в стандартизації товарів та уніфікації торговельних марок.

Формування економічної ідеологи глобалізму. Вирішальні зміни у формуванні й реалізації ідеології глобалізму відбулися в 80-х рр., коли уряди провідних країн світу стали проповідувати ідеологію вільної ринкової економіки.

Основи глобалізації були закладені у політиці, що проводилася урядами розвинених країн світу та провідними міжнародними організаціями, в дусі вимог «Вашингтонського консенсусу». Ідеї «Вашингтонського консенсусу» стали програмною платформою для багатьох економістів, та визначають, на їхню думку, найбільш ефективні умови забезпечення високих темпів економічного зростання національних економік.

Політико-економічним оформленням глобальної економічної доктрини «Вашингтонського консенсусу» стала ідеологія радикального лібералізму й неолібералізму (країни суцільного благополуччя), які прийшлі на зміну соціально-ліберальному напрямку та отримали широке поширення серед керівних кіл найбільш розвинених країн світу.

Неоліберальні концепції привели до значної лібералізації зовнішньоекономічних зв' язків, що вплинуло на збільшення обсягів трансграничних переміщень товарів, послуг, робочої сили й капіталів.

Посилення соціально-культурних взаємодій. На зміну недавніх протиріч між ринковою економікою Заходу й соціалістичною економікою Сходу прийшла практично повна єдність поглядів на ринкову систему господарства. Внаслідок поглиблення інтеграції світового господарства посилюються тенденції щодо формування глобалізованих засобів масової інформації, мистецтва, культури. Англійська мова стає міжнародною мовою, полегшуючи міжкультурне спілкування, навчання й взаєморозуміння. Відбувається уніфікація підготовки трудових ресурсів, що веде до послаблення контролю національних держав за відтворенням людського капіталу, полегшення міжнародного руху робочої силі, подолання границь в освіті завдяки розвитку дистанційного навчання.

Розглянуті нами фактори розвитку глобалізації економіки не розвиваються відокремлено, вони досить переплетені й взаємообумовлюють існування й розвиток одне одного. Економічна глобалізація починає формуватися як кількісний процес зростання масштабів світових господарських зв' язків. У XX ст. інтернаціоналізація товарного обміну переростає в інтернаціоналізацію капіталу і виробництва, отримує значний поштовх у своєму розвитку під впливом науково-технічного прогресу, розвитку транспорту, зв' язку та Інтернету. Відбувається різке поглиблення МРП і, як наслідок, міжнародної спеціалізації та кооперації. Великомасштабне спеціалізоване виробництво виходить за межі національних кордонів і набуває глобальної якості завдяки ТНК. Транснаціоналізація світової економіки, у свою чергу, сприяла зростанню обсягів світової торгівлі та руху капіталу, подальшому поглибленню МРП та міжнародному виробничому кооперуванню, технологічної обміну та розвитку.

Можлива подальша поліваріантність розвитку процесів глобалізації вимагає гнучкого поєднання та використання розглянутих факторів. Разом з тим, зазначені процеси і явища є достатньо суперечливими й несуть у собі безліч загроз і негативних наслідків, які потрібно враховувати при розробці державної політики й аналізу можливих напрямків подальшого розвитку глобалізації економіки.

CПИCOK ДЖEPEЛ:

1. Trading into the future [Електронний ресурс] / World trade organization, Geneva : WTO. □ 1995. — Режим доступа: http://www.wto.org/english/res_e/doload_e/tif.pdf - Назва з екрану; Unctad Handbuk of statistics. □ 2010. □ Режим доступа: http://stats.unctad.org/Handbook/ReportFolders/reportFolders.aspx - Назва з екрану.

2. Розраховано по: Мельянцев В. А. Восток и Запад во втором тысячелетии: экономика, история и современность / В. А Мельянцев.

- М. : Изд-во Московского университета, 1996. □ 303 с.; Bairoch P. The constituent economic principles of globalization in historical perspective: myths and realities / Bairoch P. // International Sociology. - 2000. - № 2; Unctad Handbuk of statistics. □ 2008 // United Nations Publication. □ Режим доступа: http://stats.unctad.org/Handbook/ReportFolders/reportFolders.aspx - Назва з екрану.

3. Перская В.В. Глобализация мировой экономики / В кн.: Глобализация: многостороннее измерение / под общ. ред. В.А. Михайлова, B.C. Буянова. М. : Книга и бизнес, 2004. □ 316 с.

4. Masson P. Globalisation : Facts and Figures // IMF Policy Discussion Paper. □ October, 2001. □ Режим доступа: http://www.imf.org/external/pubs/cat/longres.cfm?sk=l5469.0 - Назва з екрану.

5. Мировая экономика. Глобальные тенденции за 100 лет / Под ред. И. Королева. - М. : Юристъ, 2003. - 604 с.

6. Стайнбрунер Д. Глобализация и преобразования в области международной безопасности // США-Канада: экономика, политика,

культура. - 2002. - №8.

7. Unctad Handbuk of statistics // United Nations Publication-- Режим доступа: http://stats.unctad.org/Handbook/ReportFolders/reportFolders.aspx - Назва з екрану.

8. Разраховано по: International trade and tariff data. [Електронний ресурс]. - Режим доступа: http://www.wto.org/english/res e/statis e/statis e.htm □ Назва з екрану; International trade statistics 2010 / World trade organization [Електронний ресурс]. - 254 р. - Режим доступа: www.wto.org/ statistics. □ Назва з екрану.

9. UNCTAD, World Investment Report 2008: Transnational Corporations and the Infrastructure Challenge [Електронный ресурс] // United Nations Publication. - Режим доступа: http://stats.unctad.org/Handbook/ReportFolders/reportFolders.aspx .- Назва з екрану.

10. Трансформаційна економіка / [В.С.Савчук, Ю.К.Зайцев, І.Й.Малий та ін.] ; за ред. В.С. Савчука, Ю.К.Зайцева. - К. : КНЕУ, 2006.

- 612 с.

11. Unctadstat // UNCTAD : [сайт]. режим доступа http://unctadstat.unctad.org/ReportFolders/reportFolders.aspx □ Назва з екрану. PI/HOME

Проведено систематизацію основних процесів та явищ, які формують сучасний зміст глобалізації економіки.

Плючові слова: глобалізація, інтеграція, світова торгівля, транспорт, зв'язок, міжнародний рух капіталу, транснаціоналізація, міжнародний

розподіл праці, ідеологія глобалізму.

PEHOME

Проведена систематизация основных процессов и явлений, которые формируют современное содержание глобализации экономики.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ Ключевые   слова:    глобализация,    интеграция,    мировая   торговля,    транспорт,    связь,    международное   движение капитала, транснационализация, международное разделение труда, идеология глобализма. SUMMARY

The basic ordering processes and events that shape the content of contemporary economic globalization is conducted.

Keywords: globalization, integration, international trade, transport, communications, international movement of capital, transnationalization, the international division of labor, the ideology of globalism.

ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ СТРАХОВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В УСЛОВИЯХ ИНТЕГРАЦИИ

Насырова Г.А., к.э.н., доцент, ведущий научный сотрудник Института проблем экономической безопасности и стратегического планирования, Финансовый университет при Правительстве Российской Федерации

Иерархическая структура страховой системы предполагает выделение международного, регионального и национального уровней. В широком смысле слова страховая система - это есть органическое единство международной, региональных и национальных страховых систем.

Современное развитие идет в направлении интеграции национальных страховых систем, в большей степени на региональном уровне. Это объясняется территориальной близостью стран, вытекающими из того тесными экономическими связями и сравнимостью социального устройства и политических подходов, а также соответствующим «удобством» согласования. Одним словом, интеграция обусловлена геополитическими интересами.

В последние годы на постсоветском пространстве наблюдаются определенные тенденции интеграции национальных страховых систем. При этом следует заметить, что некоторые национальные экономики интегрируются в международные объединения (Европейское Сообщество, ВТО, ОЭСР). В целях адаптации национальных страховых систем многие страны идут по пути имплементации методов и форм регулирования, применяемых в развитых системах или интеграционных структурах. Безусловно, в определенном смысле такой подход оправдан. Однако иногда внедрение европейских стандартов регулирования может принять искусственный характер. Попытки перенесения опыта правомерны в той степени, как они согласуются детальные модели их функционирования на уровне национальных страховых систем.

Как известно, выделяются три уровня действия инструментов межгосударственного регулирования глобальный, региональный и многосторонний. На глобальном уровне регулирование осуществляется в рамках соответствующих интеграционных образований (ВТО, ОЭСР и т.п.). Региональное регулирование также реализуется путем создания соответствующих структур. Многосторонние соглашения позволяют регулировать в рамках нескольких национальных систем. Основная проблема, с которой сталкиваются наднациональные регулирующие органы - это несогласованность режимов национального регулирования. Следует заметить, что неравномерность развития национальных страховых систем вносит определенные сложности в процесс унификации страхового законодательства. Если рассматривать интеграцию бывших советских республик в разрезе регулирования страховой деятельности, то можно выделить несколько подходов.

Интеграция может быть осуществлена:

Во-первых, на основе одновременной адаптации к действующим «мировым стандартам» законодательства всех интегрируемых

членов;

Во-вторых, путем совершенствования законодательства с учетом складывающихся мировых тенденций;

В-третьих,  унификации  действующего  законодательства,  принимая за  базовую  модель  наиболее  прогрессивную из интегрируемых систем регулирования;

В-четвертых, формирование альянса из нескольких наиболее развитых систем регулирования и последующей адаптации законодательной базы присоединяющихся участников.

Интеграция национальных страховых систем как следствие экономической интеграции будет осуществлена эффективно в случае ее поэтапного проведения. При этом необходимо принимать во внимание цель такой интеграции. Если основной целью является обеспечение развития национальных страховых систем адекватно мировым тенденциям, то следовало бы принять за основу мировые стандарты регулирования страховой деятельности при учете местных условий развития. Тем самым будет формироваться своеобразная инновационная модель регулирования. Если же регуляторы озабочены обеспечением надежности интегрированной системы, то интеграция может быть осуществлена на основе принципа «два плюс» или «три плюс». Это означает, что на первом этапе проводится взаимная адаптация наиболее развитых и близких национальных систем регулирования страховой деятельности. Затем постепенно присоединяются к этому «альянсу» другие участники интеграции опять же на основе адекватности уровня развития. Такая идеология реализуется через создание Таможенного союза и Единого экономического пространства. Это модель может быть названа «эволюционной». Она более привлекательна для ситуации, когда наблюдается слишком большой разброс в уровне развития как экономик в целом, так и отдельных ее сегментов (например, страхования). В качестве объектов центростремительного движения могут быть выбраны наиболее развитые национальные системы регулирования страховой деятельности.

Общепринято, что одной из образцовых является система регулирования страховой деятельности Европейского Сообщества, строящаяся на принципах стабильности законодательства, обеспечения эффективного взаимодействия между органами исполнительной и законодательной власти, неотвратимости и обязательности применения санкций.

Важен также и опыт развивающихся стран Восточной Европы, в которых становление национальных страховых рынков и систем государственного регулирования страховой деятельности осуществляется в схожих социально-экономических условиях. Вместе с тем, не следует забывать, что успешная интеграция страховых систем этих стран была обеспечена уже сложившимся эффективным наднациональным регулированием в рамках Европейского Сообщества.

Есть мнение, что страны Восточной Европы сделали свои страховые рынки открытыми и тем самым лишились национального страхового суверенитета. Вместе с тем, страховые рынки Восточной Европы развиваются и продолжают показывать положительную динамику.

Интеграция не означает введения однородной регулирующей системы. Страны Европейского союза сохраняют определенную самостоятельность в отдельных вопросах законодательства и регулирования. Так, во всех странах Восточной Европы в сфере страхования сохранены свои национальные регулирующие органы, функционирующие в соответствии с действующим законодательством и подотчетные соответствующим органам. При этом интегрирующими являются Директивы Европейского Сообщества, перечень и содержание которых постоянно актуализируется. Наряду с общими есть и особенные, национальные условия функционирования субъектов страхового дела. Регулирование в национальных страховых системах традиционно реализуется в основном посредством обязательств и ограничений, которые отражают детали их индивидуальных регулирующих систем. В частности, регулирование страховых посредников, банкротства страховых организаций, нормы доходности по договорам страхования жизни, а также антимонопольное регулирование и пр.

Принимая во внимание опыт европейской интеграции можно предположить, что оптимальным будет выработка формата регулирования, под которым подразумевается определение ключевых аспектов регулирования. В качестве общих регулирующих норм может быть приняты требования по минимальному уровню капитала, критерии платежеспособности, требования по перестрахованию, условия посреднической деятельности, а также условия проведения объективно необходимых видов (классов, отраслей) страхования. В последнем случае имеется в виду такие виды страхования, которые обеспечивают трансграничные операции: страхование автогражданской

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам