Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 69

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

(18)

{0,1} ^і,)', і) є А л і = 0, Г -1

'!> V" >-.;    " v- >     - / ' - -      - > -      - (19)

Целевая функция (12) содержит расходы на транспортировку, при этом расходы на хранение и штрафы за невыполненные заявки на

то предприятие

поставки сравниваются с величиной   1       . Если я < г, то статьёй расходов являются расходы на хранение, если я < Г .

несёт штрафы, и, наконец, в последнем случае, расходы отсутствуют.

Ограничение (13) обеспечивает равенство между поставками готовой продукции и спросом. Ограничение (14) отвечает необходимому балансу между входным и выходным потоком продукции в каждом распределительном центре. Ограничения (15) и (16) определяют, когда поставки происходят, и когда нет.

Часовая детализация задачи распределения готовой продукции по сбытовой сети привела к её осложнению. Пусть на сеточном

графике изображено

дуг

вершин,    тогда    оптимизационная    задача содержит тГ  + тГ

переменных

тт2 + 1)т

ограничений. Однако, удалось сузить область допустимых значений в задаче за счёт ограничения (16). Данная модель может быть модифицирована путём создания в ней активных ограничений, которые соответствуют «узким» местам в сбытовых процессах предприятий. Однако учёт в модели «узких» мест может сопровождаться ростом числа новых переменных и ограничений.

Используем предложенные принципы моделирования логистических систем для разработки производственно-сбытовой стратегии развития крупной корпорации ПАО «ММК им. Ильича».

Сохранение и развитие конкурентных позиций ПАО «ММК им. Ильича» на мировых рынках в условиях глобализации требует решения крупномасштабных задач не только в сфере технологического перевооружения, но и в системе оптимизации стратегии производственно-коммерческой деятельности, основанных на формировании глобальных логистических систем. К принципиальным основам создания глобальной ЛПСС данной корпорации следует отнести:

- формирование условий для чёткой реализации системы «точно в срок» под временные предпочтения потребителей (срок выполнения заказа, своевременность поставок, скорость реагирования на изменение спроса, время простоя покупателей в очереди и т. д.);

- создание единой системы движения потоков ресурсов: закупка (информация, финансы) - производство (информация, финансы) -сбыт (информация, финансы);

- упрощение и совершенствование механизмов сбыта продукции (улучшение процесса планирования сбытовой деятельности, оптимизация пути прохождения и обработки заказа и др.);

- увеличение надёжности, эффективности и скорости взаимодействия с партнёрами по сбыту продукции (формирование системы дистрибьюции, решение проблемы аутсорсинга/инсорсинга);

- создание системы электронной логистики (поэтапное внедрение 1Т-технологий в системах закупки и сбыта продукции);

- создание организационных, технических, технологических условий совершенствования выполнения логистических операций (транспортировка, таможенная очистка, укрупнения грузовых мест при перевозке и хранении посредством контейнеризации и пакетизации продукции, строительство механизированных складских терминалов и т.д.).

На основании вышеуказанных условий, а также принципов экономико-математического моделирования сформируем модель функционирования ЛПСС ПАО «ММК им. Ильича» по управлению цепями поставок продукции, основным критерием которой являются сроки выполнения заказов потребителей.

т

и п

и

О-клиенты

Приоръгтст

-......:- 1111С

производства -Ж­

5 + £>1 У

і . ^

О^р- о. (-+-

\ .....Оикіі

І І ■■ и

І   [ Г^риколигл І

г

£ і ҐГ

І

1 . 4-

Прої І'Л\ІОДСІІІС

 

МОЩНОСТІ

 

Рис. 2. Модель функционирования ЛПСС ПАО «ММК им. Ильича» по управлению цепями поставок

Приведём перечень используемых в модели обозначений:

QC - количество клиентов, которые покупают продукцию данного предприятия; QZ(t) - количество заказов, которые поступают от клиентов на предприятие; QZF (t, t+n) - ожидаемый объём спроса на продукцию за прогнозный период n;

Vi - количество продукции, которую необходимо произвести в соответствии с заказом, который проступил от i-го клиента; Di - лаг для выполнения отмеченной перед ним функции; CFG - количество готовой продукции на составе;

Rj - количество поставленного поставщиками на предприятие j-го ресурса;

CRj - значение объёма запасов j-го ресурса, который имеется на складе сырья и материалов;

S - количество выполненных заказов в результате продажи товаров со складов готовой продукции;

S* - количество выполненных заказов в результате продажи товаров, прошедших полный производственный цикл (продажа «с колёс»); QBZ - количество невыполненных предприятием заказов; CQ - количество отказов клиентов от поданных ранее заказов; QOTi - время простоя i-го клиента в очереди; OTi - срок выполнения заказа i-го клиента.

В процессе обработки заказов необходимо использовать результаты АВС-анализа, осуществляемого с целью определения более «прибыльных» для предприятия клиентов, то есть тех предприятий-покупателей, от деятельности с которыми предприятие получает максимальную выгоду. Наибольший оборот, как правило, связан с А-клиентами, тогда как С-клиенты принадлежат к группе, которая представляет хоть и неотъемлемую, но незначительную часть от общего оборота предприятия. Первоочередным считается удовлетворение заказов А-клиентов.

Предприятие удовлетворяет потребности клиентов за счёт готовой продукции, которая аккумулируется на складе и осуществляет планирование производства таким образом, чтобы были выполнены контрактные заказы с учётом ограничений на производственные мощности и ресурсы.

Количество невыполненных заказов рассчитывается по формуле:

( 5 \ ( 5 \

QBZ

t + JDm = QZ(t)-Stt + Dl)-S' t + JDm

(20)

Практика показывает, что с ростом количества невыполненных заказов увеличивается количество отказов от них. Рост отказов и длительный период невыполнения своих обязательств перед заказчиками ведёт к всё большей потере клиентов, снижению имиджа предприятия и уменьшению спроса на конкретный ассортимент продукции. Учёт невыполненных заказов должен отображаться отдельным пунктом в анализе и планировании производственных процессов.

На уменьшение числа заказчиков влияет также время простоя клиента в очереди.

Срок выполнения заказа определяется как:

1       m = 1 (2l) Управление цепью поставок должно ориентироваться на минимизацию этих сроков ( OT      ^ ггпл ).

Таким образом, гибкая система сбыта должна положительно влиять на решение покупателей о размещении заказов и приобретении продукции. Тем самым она сохраняет и увеличивает количество покупателей, поддерживает спрос на продукцию компании, поскольку получение ею выгоды от реализации продукции напрямую зависит и ограничивается величиной спроса. С другой стороны, она задаёт ориентиры для выработки стратегии и тактики функционирования и развития компании, которые приспосабливают логистическую систему к условиям рыночной среды с целью роста прибыли и, в конечном итоге, жизнеспособности данной компании в долгосрочной перспективе.

Таким образом, создание и реализация интегрированной системы логистики (управление цепями поставок) крупного промышленного комплекса, позволяют за счёт развития стратегических преимуществ от совместной деятельности с сетью логистических посредников обеспечить не только быстрый рост реализации продукции и значительно больший охват сегментов рынка, но и принимать эффективные экономические решения при прогнозировании и планировании деятельности корпорации в рамках этой цепи поставок, что, несомненно, будет способствовать укреплению её конкурентоспособности как на внутреннем, так и на внешних рынках.

PEHOME

В статті визначено принципи створення і реалізації інтегрованої системи логістики великих промислових корпорацій.

Илючов! слова: логістична система, управління ланцюгами поставок, динамічна збутова мережа.

PEHOME

В статье определены принципы создания и реализации интегрированной системы логистики крупных промышленных корпораций. Kлючевые слова: логистическая система, управление цепями поставок, динамическая сбытовая сеть.

SUMMARY

The article defines the principles of creating and implementing of integrated logistics system of large industrial corporations. Key words: logistic systems, supply chain management, dynamic distribution network.

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ БІЗНЕС-МЕРЕЖІ: НОВІ РЕАЛІЇ ФОРМУВАННЯ МАКРО-РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО

СЕРЕДОВИЩА

Орєхова Т.В., зав. кафедрою «Прикладна економіка і бізнес-адміністрування», професор кафедри «Міжнародна економіка», д.е.н., професор, Донецький національний університет Орєхов М.О., Донецький національний університет

Глобальні трансформації, що відбуваються у світовій економічній системі, несуть цілий ряд структурних змін, нових тенденцій і закономірностей, серед яких необхідно відзначити формування ТНК нового типу - глобальних компаній, поява глобальних латентних гравців на світових ринках - глобальних мереж, що визначають глибину і зміст їх інформаційної асиметрії, яка, з одного боку відражає сучасний холізм світу, з іншого - є однією з причин зростання ризиків, невизначеності і волатильності в глобальній економічній системі.

© Opєхoва T.B., Opєхoв M.O., 2012

Глобалізація, як це не парадоксально, посилила роль об'єднань різної природи, в тому числі сприяла зростанню масштабів бізнес-груп. Більше ринків об'єднується, більш ймовірним стає перелив ресурсів у більш привабливі сектори та регіони. У цьому процесі бізнес-групи мають все більше тенденцію до нарощування спеціалізації, а також розширення зв'язків з іншими групами, що забезпечують додаткові послуги. Силіконова Долина в США є архітиповим прикладом регіону, що породжує сильні групи в багатьох областях на основі високих технологій. Через мережі бізнес-груп багато європейських територій розвинули свої конкурентоспроможні переваги в спеціалізованих сферах, таких як фінансовий сектор (Лондон), нафтохімічні речовини (Антверпен), квіти (Голландія) і біофармацевтична галузь (Датсько-Шведський прикордонний район). Успішні групи також значно збільшили свою глобальну експансію - залучення людських ресурсів, технології та інвестицій, обслуговування глобальних ринків, і об'єднання з іншими регіональними групами, які забезпечують додаткові дії в глобальних ланцюгах цінності.

Метою даної роботи є визначення взаємодії та взаємопроникнення процесів кластерізації та формування транснаціональних (глобальних) бізнес-мереж як визначальних тенденцій для регіонального розвитку країн Південно-Східної Європи. Проблемам формування соціальних та корпоративних мереж присвячені роботи таких вчених-економістів, як С. Баттістона, С. Віталі, Дж. Глеттфілдера, Л.

Кіма, Р. Майлза, Ч. Сноу, У.Пауелла, Л.Сміт-Дора, Д. Ернста та ін. В еволюцію економічної думки, яка лежить в основі кластерної концепції, значний внесок зробили А. Маршалл, У. Айзард, І. Гуверон, Ф. Гіарратані, Дж. Джекобс, М. Піоре, Ч. Сейбл, Дж. Кортрайт, К. Кетелз, М. Портер, О. Солвелл та ін.

Визначення дефініції «мережа» як соціально-економічного явища є предметом багатьох наукових дискусій. Дж. Мітчел вважає найбільш повним визначенням мережі як соціальної категорії «специфічний набір зв' язків між певними акторами, що пов' язані з додатковою власністю, який може бути використаний щодо інтерпретації соціальної поведінки залучених акторів» [1].

А. Вінделер пропонує розуміти мережу як особливу структуру взаємодії між групами гравців (головними героями можуть бути як люди або - навіть в міжорганізаційних мережах - організації в інституціональному сенсі та компанії [2]), яка може бути визначеною через характеристику цих відносин. Характерні риси мережі визначають її природу та форму [3]. До них можуть бути віднесені такі категорії, як предмет взаємодії (продукти або послуги, інформація, емоції тощо), форма (період та близькість зв' язків) та інтенсивність (частота взаємодії) тощо [4].

Відповідно до вищенаведеного визначення соціальну мережу можна розуміти як форму (між-організаційної) корпоративної мережі. Організаційна структура економічної діяльності, що має на меті досягнення конкурентних переваг, характеризується комплексом взаємних більш коопераційних, ніж конкурентних, відносно усталених відносин між де-юре незалежними, проте де-факто економічно взаємозалежними підприємствами [4].

З точки зору трансакційних витрат організаційна структура корпоративної мережі є сформованою гібридною формою координації економічних обмінних відносин у континуумі ринку та ієрархії. Щодо категорії ринку корпоративні мережі ідентифікуються через кооперацію скоріше, ніж через практику конкуренції.

Мілс та Сноу зазначають, що корпоративні мережі як структури кооперації ґрунтуються перш за все на відносинах ланцюгу створення вартості [5].

Дж. Сідоу зробив спробу формування типології між-організаційних мереж в залежності від диференціації мети та причин їх створення (табл. 1).

Таблиця 1.

Типологія мереж з точки зору між-організаційного підходу_

Тип мережі

Визначення основаних рис

«Індустріальні /Сервісні» мережі

Секторальна приналежність більшості членів мережевої корпорації

«Стратегічні     / Регіональні» мережі

Тип провідних або додаткових атрибутів

«Локальні / Глобальні» мережі

Масштаб реальної експансії мережі

«Вертикальні / Горизонтальні» мережі

Позиція компаній в ланцюгу створення вартості

«Стабільні / Динамічні» мережі

Усталеність формального членства проти усталеності мережевих відносин

«Ієрархічні     / Гетерархічні» мережі

Контроль відповідно типу лідерства

«Централізовані / децентралізовані» мережі

Рівень поліцентрічності

«Формальні    / неформальні» мережі

Формалізм проти дієвості мережі

«Відкриті / закриті» мережі

Можливість входу та виходу з мережі

«Соціальні / економічні» мережі

Основні суб'єкти мережевих відносин

«Усталені / емерджентні» мережі

Тип емерджентності

«Первинні / вторинні» мережі

Позиція відносно центральної компанії (ядра мережі)

Визначаючі зв'язок між такими ознаками мереж, як рівень контролю (ієрархічні/гетерархічні)    та усталеність відносин (стабільні/динамічні), Сідоу пропонує наступну матрицю типології мереж компаній (рис. 1).

Ієрархічна

 

 

 

 

 

/ Стратегічна / мережа

Вірт}

альна

Проектна \ мережа \

 

 

компанія

 

Гетерархічна

 

Регіональна мережа

 

0 ^   -Динамічна

" С таошьна

Рис. 1. Типологія мереж компаній [4]

Як представлено на рис. 1 типологія мережевих компаній диференціюється на чотири типи: стратегічні мережі, регіональні мережі, проектні мережі та віртуальні підприємства [4].

Стратегічні мережі зазвичай включають одну або декілька фокальних компаній та характеризуються відносно стабільними відносинами у вертикальному ланцюгу створення вартості. Фокальні компанії, які називають «компаніями-центрами», представлені крупними підприємствами, що сфокусовані на споживачах. Координація відносин у таких мережах є формально усталеною, а структура відносин ґрунтується більше на ієрархії розподілу влади, ніж трастових коопераційних угодах.

Регіональні мережі, як правило, включають переважно малі та середні компанії, що формують регіональні агломерації, або так звані «кластери» [5]. Мотивацією створення таких мереж є, перш за все, створення інновацій, які спрямовані на зміцнення конкурентних переваг та досягнення економії на масштабах. На відміну від стратегічних мереж, регіональні мережі не ґрунтується на фокальній ієрархії, а мають зазвичай поліцентричну ієрархічну організацію та фокусуються на реалізації емерджентних стратегій. Такі стратегії іноді називають «колективними стратегіями» [5], у зв'язку із тим, що потреби бізнес-процесів об'єднання компаній мають зустрічати відповідне забезпечення ресурсами та зусиллями з боку її учасників. Дж. Сідоу зазначає, що регіональні мережі є часто включеними до стратегічно керованих міжнародних мереж.

Проектні мережі характеризуються обмеженою кооперацією гравців мережі. Такий тип мереж побудований скоріше на принципах ієрархії, ніж гетерархії, найбільше представлений в сфері будівництва, кіно- та теле- індустрії.

Віртуальне підприємство координує діяльність компаній, що працюють за аутсорсингом в межах проектної мережі. Його специфікою є використання декількома компаніями між-організаційних інформаційних систем. Такий тип кооперації зазвичай обмежений в часі.

За даними міжнародної консалтингової компанії ОгЬій, у світі налічується понад 37 млн. економічних акторів: як фізичних осіб, так і фірм, які розміщені в 194 країнах світу.

Результати аналізу глобальних мереж розкривають «архітектуру» глобальної власності [6]. Глобальна мережа ТНК включає три типи економічних акторів: 77456 акціонерів, 43060 ТНК і 479 992 беруть участь компаній. Загальна мережа складається з 600 508 вузлів і 10006987 зв'язків [6].

Рис. 2. Топологія глобальної мережі ТНК за С. Віталі, Дж. Глеттфілдером та С. Баттістоном [6]

Одним з типів організації мережі є структура «краватка-метелик» (рис. 3), де велика частина потоків управління консолідована основними фінансовими інститутами. «Краватка-метелик» складається з вхідних зв'язків (IN) і вихідних зв'язків (OUT), сильно зв'язного компонента або ядра (SCC) - безлічі фірм, в яких кожен член володіє безпосередньо та / або побічно часткою кожного іншого члена.

Мережа складається з безлічі невеликих зв'язних компонент, але 3/4 всіх вузлів належать провідним ТНК світу, що становить 94,2% від загальних операційних доходів ТНК.

Серед топологічних властивостей мережі необхідно зазначити наступне:

• велику кількість зв'язків шляхом взаємного перехресного володіння акціями;

• об'єднання їх у сильно зв'язану компоненту (СЗК);

• найбільші об'єднання компонент містять тільки один домінуючий центр сильно зв'язканих компонент (LCC) (1347 вузлів).

труби

<-

Напрямок контролю

Рис. 3. Схема структуры мережі ТНК «Краватка-метелик»

Мережева структура ТНК «метелик» складається з найбільших пов'язаних компонент (ЬСС) та інших зв'язків-компонент (ОСС). Масштаб зв'язків логарифмічно пов'язаний із часткою в доходах від операційної діяльності ТНК (рис.4).

Рис. 4. Мережева структура - «Метелик»

Таким чином, внутрішня структура мережі ТНК має вигляд «метелика». її особливість в тому, що сильно пов'язана компонента, або ядро, дуже мало у порівнянні з іншими частинами структури, а вихідних зв'язків набагато більше, ніж тих, що входять. Згідно із дослідженнями Дж. Глеттфілдера менше 1% компаній контролюють до 40 % всієї мережі [6].

Як свідчить дослідження, проведення на початку 2000-х років Камінські [7], роль Центрально-та Східноєвропейських країн у європейській торгівлі постійно зростає, торгівля країн Центральної та Східної Європи особливо сконцентрована у ЄС. Камінський називає цей феномен експортною фрагментацією виробництва в повному експорті ЄС. Найбільша частка її є характерною для Словаччини та Угорщини (понад 40%). Частка ЄС у торгівлі частинами та компонентами з країнами Центральної та Східної Європи більшеа ніж, це обумовлено розміром європейського ринку.

Порівняльна перевага країн Центральної та Східної Європи в частинах і компонентах збільшувалася з початку дев'яностих, після змін в торгівлі, які відбулися в країнах Європейського союзу. Порівняльні переваги країн Центральної та Східної Європи визначаються на стадії процесу зборки як найбільш трудомісткій стадії виробництва. Деякі серед найбільш передових країн Центральної та Східної Європи, наприклад Словенія, поступово збільшують частку на ринку експорту компонентів, спеціалізуючись на всіх стадіях виробництва.

Камінський безпосередньо досліджував кооперацію в чотирьох галузях промисловості: автомобільній, виробництві офісного обладнання, інформаційних технологіях та меблевому виробництві. Дослідження доводять свідоцтва організації мережі між ЄС та країнами Центральної і Східної Європи. Проте не всі країни Центральної і Східної Європи приймають участь в цих мережах. Значну роль виграють країни вступу першої черги. Особливо динамічно кооперація розвивається між країнами ЄС та Словаччиною, Польщею і Чеською республікою в автомобільній галузі; Угорщиною і Естонією в електроніці. Ці результати свідчать, що наявність дешевої робочої сили не є достатнім фактором для вступу у змагальний процес у міжнародній фрагментації виробництва, особливо щодо навиків в інноваційних галузях промисловості.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам