Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 85

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

Ютючевые auraa: социально-трудовые отношения, социальное партнерство, профсоюзы, модели социального партнерства, коллективно-договорное регулирование.

SUMMARY

The article is devoted to actual problems of regulating the activities of trade unions in social partnership system in Ukraine. The article explored the role of trade unions in contract regulation of social-labor relations in Ukraine. Based on the analysis of the proposed ways of improving the trade unions in Ukraine.

Keywords: labour relations, social partnership, trade union, model of social partnership, collective contractual regulation.

ОБЕСПЕЧЕНИЕ УСТОЙЧИВОГО И СБАЛАНСИРОВАННОГО РАЗВИТИЯ РЕГИОНОВ АЗЕРБАЙДЖАНА

Султанова Р. П., Институт Экономики НАН Азербайджана, зав. отделом, д.э.н.

Введение.

Экономические реформы, проводимые в Азербайджане за последние годы, способствовали кардинальным и качественным изменениям в экономике страны. Так, в результате принятия 2-х Государственных Программ - «Государственная Программа по обеспечению социально-экономического развития регионов Азербайджанской Республики (2004-2008 гг.)» и «Государственная Программа по обеспечению социально-экономического развития регионов в 2009-2013 гг. в Азербайджанской Республике» была положена основа для устойчивого развития экономик регионов республики [1,2]. Так, в результате продолжения целенаправленных мероприятий и обеспечения экономической безопасности страны в 2011 году было открыто 5,0 тыс. предприятий и 94,0 тыс. новых рабочих мест, из которых 72,4 тыс. являются постоянными, а 21,6 тыс.- носящих сезонный характер. Тогда как 2010 году было открыто 4,3 тысяч новых предприятий и 70,0 тыс. новых рабочих мест, из них 53,0 тыс. постоянных, 17,0 тыс.- носящих сезонный характер [3, стр. 35]. Сформировавшаяся в стране благоприятная экономическая среда способствует успешному социально-экономическому развитию, как г. Баку, так и регионов Азербайджана. Несмотря на достигнутые успехи, эффективные меры в этом направлении, всё ещё наблюдаются отставания в развитии регионов страны.

Оценка состояния развития регионов Азербайджана.

Следует отметить, что региональная экономика страны представлена 10-ти экономическими районами - Абшеронский, Гянджа-Газахский, Шеки-Закатальский, Лянкяранский, Губа-Хачмазский, Аранский, Верхнее-Карабахский, Кяльбяджар-Лачинский, Нагорно-Ширванский и Нахчыванский, экономика каждого из которых имеет свои специфические особенности развития.

Так, Абшеронский экономический район является одним из крупнейших промышленно-производственных комплексов. На долю этого экономического района приходится около 70% всего промышленного производства страны. В отраслевой структуре экономики этого региона превалирующее место занимают нефтегазовая, нефтехимическая и химическая промышленность, энергетика, чёрная и цветная металлургия, лёгкая и пищевая отрасли. В целом для развития экономики промышленности данного региона имеются все необходимые условия. Созданный в этом регионе промышленно-производственный комплекс является самым эффективным комплексом на республиканском уровне и, следовательно, дальнейшее развитие этих производственных отраслей продолжается.

Гянджа-Газахский экономический район является одним из территориальных образований Азербайджанской Республики, богатым промышленным сырьём и отличающимся от других районов разнообразием запасов минерально-сырьевых ресурсов. Особенно в горной местности этого региона добываются железо, мрамор, алунит, известь, гипс, цеолит, цемент и др. Этот экономический район считается вторым промышленным районом, на долю которого приходится около 12-13% всего промышленного производства республики. Здесь развиты добывающая и перерабатывающая отрасли промышленности. Важное место в экономике региона принадлежит тяжёлой промышленности, которая представлена такими подотраслями машиностроения, как приборостроение, автомобилестроение и сельскохозяйственное машиностроение.

Таким образом, Гянджа-Газахский экономический район один из развитых территориальных образований Азербайджана. Целесообразным здесь является развитие отраслей, обеспечивающих потребности местного населения в тех и или иных товарах.

Шеки-Закатальский экономический район богат полезными ископаемыми. Почти все залежи меди, цинка (около 99%), 90% щелочного колчедана, 97% карбамида Азербайджана сосредоточены в этом регионе. Около 27% территории этого экономического региона занимают лесные массивы, основная часть территорий которых приходится на Балакянский и Закатальский районы. Основу экономики

© Cултaнoвa P. П., 2012

Шеки-Закатальского экономического района составляет сельское хозяйство. Следует подчеркнуть, что свыше 75% табака, 35% шелкопряди, 2% зелёного чая, производимого в стране, приходится на этот регион. Промышленность этого региона развита очень слабо, однобоко и на её долю приходится свыше 3% производимого в республике промышленного производства [2].

В целом, состояние развития промышленности Шеки-Закатальского экономического района представлено развитием нескольких отраслей, а это способствовало её однобокому развитию.

Лянкяранский экономический район считается самым малым регионом в республике. В этом регионе около 26% территории составляют леса. Данный регион имеет сельскохозяйственную ориентацию. В целом производимого по стране около 99% чая, 27% овощей, 15% зерна, 24% картофеля, 13% винограда, 10% фруктов приходится на этот регион.

Промышленность Лянкяранского экономического района основывается на первичной переработке сельскохозяйственного сырья. В этом регионе отраслевая структура промышленности в отличие от других регионов развивается однобоко и важным является создание перерабатывающих отраслей промышленности.

Промышленность Губа-Хачмазского экономического района опирается на местные сырьевые ресурсы. В отличие от других регионов овощеводство здесь носит промышленный характер. В экономике данного региона определённую роль играют выявленные месторождения нефти и газа и улов рыбы. Следует отметить, что в отраслевой структуре экономики региона важное место занимают сельское хозяйство, отрасли сельхозпереработки, развитие лёгкой и пищевой промышленности. В этом регионе основу аграрно-промышленного комплекса составляет производство консервированных овощей и фруктов (Хачмаз, Губа), переработка рыбы (Худат), ковроделие (Губа, Гусар, Хачмаз).

Исследования показывают, что в Губа-Хачмазском экономическом районе производственные связи между отдельными отраслями промышленности развиты слабо и решение этого вопроса будет способствовать развитию региона как в сельскохозяйственном направлении, та и в промышленном.

Аранский экономический район является одним из крупнейших районов республики. Экономика данного региона опирается на местные сырьевые ресурсы, характеризующиеся своим разнообразием. Необходимо отметить, что в Аранском экономическом районе добывается, в основном, нефть, природный газ, различного рода строительные материалы и т.д. Основу промышленности экономического района составляют химическая промышленность, машиностроение, отрасли лёгкой, пищевой промышленности и производства строительных материалов. В настоящее время г. Мингечаур удовлетворяет потребность в электроэнергии на республиканском уровне на

60%.

В целом в Аранском экономическом районе развиты все отрасли промышленности и они, в свою очередь, оказывают своё воздействие на экономическое развитие страны.

Основу экономики Верхне-Карабахского экономического района составляет сельское хозяйство, которое представлено в виде виноградарства, зерноводства, бахчеводства и табаководства. В этой, связи, учитывая сельскохозяйственную ориентацию данного региона, необходимо организовать и размещать в этом экономическом районе отрасли по переработке сельхозпродукции.

В Кяльбяджар-Лачинский экономический район входят такие районы, как Кяльбяджарский, Лачинский, Зангеланский и Губадлинский. Сегодня эти районы находятся под оккупацией армянских агрессоров, и после освобождения этих районов будет разработана программа по социально-экономическому развитию этих районов.

Нагорно-Ширванский экономический район это район, не богатый полезными ископаемыми. В этом регионе, в основном, добывается камень, гравий, песок, известь и другие строительные материалы. Горная часть данного региона благоприятна для санаторно-курортного отдыха и богата лечебными минеральными водами. Экономика региона специализирована в направлении зерноводства, виноградарства, виноделия и животноводства. Промышленное производство в экономическом районе развито очень слабо. Имея сельскохозяйственную ориентацию, здесь функционируют перерабатывающие отрасли по переработке сельхозпродукции, и пищевая отрасль промышленности. Исторически так сложилось, что в этом регионе развито народное ремесло - ковроделие. Следовательно, учитывая ранее сложившуюся специализацию этого экономического района, необходимо развитие в нём отраслей по переработке сельхозпродукции и дальнейшее развитие народного ремесла - ковроделия.

Нахчыванский экономический район богат такими полезными ископаемыми, как мо-либден, полиметалл, каменная соль, доломит, травертин, мрамор, титан, золото и др., а также залежами строительных материалов. Свыше 60% молибдена и доломита, добываемого в целом по республике, приходится на этот регион. В этом регионе сосредоточено свыше 200 ценных минеральных вод. Экономика региона имеет многоотраслевую структуру. Несмотря на то, что регион находится в условиях блокады, здесь с целью удовлетворения местного спроса функционируют соответствующие отрасли промышленности.

В настоящее время в Нахчыванском экономическом районе развивают деятельность 4 предприятия добывающей промышленности и 14 предприятий перерабатывающей отрасли. В автономной республике развита электроэнергетика, электротехника, автомобилестроение, лёгкая и пищевая промышленность,. В регионе, в общей сложности функционируют свыше 140 промышленных предприятий.

Важную роль в экономике региона играет сельское хозяйство, которое представлено в виде виноградарства, бахчеводства, зерноводства, овощеводства и т.д., а также животноводство.

Таким образом, обладая богатыми природными ресурсами, в Нахчыванском экономическом районе наряду с отраслями промышленности необходимо развивать и отрасли по переработке сельхозпродукции.

В общем, проведённые исследования показывают, что каждый экономический район характеризуется специфическими особенностями развития и это влияет на выбор направлений их развития.

В целом экономические районы Азербайджана по уровню развития можно разделить на 4 группы. К первой группе можно отнести развитые регионы - это Абшеронский, Гянджа-Газахский и Аранский экономические районы. Во вторую группу необходимо отнести регионы, находящиеся в развитии, это Губа-Хачмазский и Нахчыванский экономические районы. К третьей группе следует отнести слабые регионы - это Шеки-Закатальский, Лянкяранский и Нагорно-Ширванский экономические районы. Четвёртую группу должны составить депрессивные регионы (проблемные) - это Верхне-Карабахский и Кяльбяджар-Лачинский экономические районы, находящиеся под оккупацией армянских агрессоров.

Выводы и предложения.

Неравномерность экономического развития регионов Азербайджана негативно сказывается в целом на развитии экономики Азербайджана. В этой связи в целях ускорения социально-экономического развития регионов Азербайджана, улучшения их инфраструктуры, повышения жизненного уровня населения и т. д. важным является стирание резких различий между ними. Оценка уровня социально-экономического развития отдельных регионов должна осуществляться, исходя из регионального индекса, и должна поэтапно, доведена до среднего уровня показателей по г. Баку.

Следовательно, для обеспечения устойчивого и сбалансированного развития регионов страны необходимо осуществление нижеследующих мер:

- в целях эффективного использования природного и трудового потенциала необходимо обеспечение ускорения ненефтяного сектора;

- продолжение мер по направлению улучшения инфраструктуры регионов; осуществления строительства современных инфраструктурных объектов, отвечающих международным стандартам;

- ускорение развития предпринимательства и создания соответствующей предпринимательской среды;

- осуществление реконструкции предприятий в технико-технологическом отношении в регионах страны;

- стимулирование производства экспортоориентированной продукции, заменяющей импорт;

- внедрение международных стандартов на промышленных предприятиях республики;

- ускорение в регионах страны инвестиционно-инновационных процессов, стимулирование внедрения экологически чистых технологий;

- выявление инвестиционных источников и повышение их эффективности;

- повышение жизненного уровня населения регионов путём открытия новых рабочих мест.

Таким образом, претворение в жизнь вышеназванных мероприятий будет способствовать созданию условий устойчивого и сбалансированного развития регионов республики.

CПИCOK ИCTOЧПИKOB:

1. Государственная Программа социально-экономического развития регионов Азербайджанской Республики (2004-2008 гг.). Баку: Изд-во «Нурлан», 2004.

2. Государственная Программа социально-экономического развития регионов в 2009-2013 гг. в Азербайджанской Республике (2009-2013 гг.). Баку: Изд-во «Нурлан», 2009.

3. Государственный бюджет Азербайджанской Республики в 2012 году.  Баку:  Изд-во «Милли Меджлиса Азербайджанской Республики», 2012, стр.35.

4. Социально-экономическое развитие регионов (2004-2008 гг.). Госкомстат Азербайджана. Баку: Изд-во «Сяда», 2007, 2008. PE3OME

У статті зазначено, що в результаті проведених економічних реформ, досягнуті якісні зміни в економіці країни. Сформована в країні сприятлива економічна середу сприяє успішному соціально-економічному розвитку, як м. Баку, так і регіонів Азербайджану. Незважаючи на досягнуті успіхи, все ще спостерігаються відставання в розвитку регіонів країни. Далі в статті дано оцінку стану розвитку регіонів країни, показані шляхи забезпечення стійкого і збалансованого розвитку регіонів Азербайджану. Kлючoвi cлoвa: економіка, регіон, сталий і збалансований розвиток, промисловість, сільське господарство. PE'ilOME

В статье отмечено, что в результате проводимых экономических реформ, достигнуты качественные изменения в экономике страны. Сформировавшаяся в стране благоприятная экономическая среда способствует успешному социально-экономическому развитию, как г. Баку, так и регионов Азербайджана. Несмотря на достигнутые успехи, всё ещё наблюдаются отставания в развитии регионов страны. Далее в статье дана оценка состояния развития регионов страны, показаны пути обеспечения устойчивого и сбалансированного развития регионов Азербайджана.

Ютючевые cлoвa: экономика, регион, устойчивое и сбалансированное развитие, промышленность, сельское хозяйство.

SUMMARY

The article emphasizes qualitative changes, achieved in the economy as a result of economic reforms. The favorable economic environment, formed in the country contributes to the success of socio-economic development, both in Baku and in the regions of Azerbaijan. Despite these successes, lags are still observed in the development of the country. Further, the article assesses the state of development of the regions in the country, shows the path of sustainable and balanced development of the regions in Azerbaijan. Keywords: economy, region, sustainable and balanced development, industry, agriculture.

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ОСВІТНЬОЇ СФЕРИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Терованесов М.Р., к.т.н., декан факультету інфраструктури залізничного транспорту ДонІЗТ УкрДАЗТ

Постановка проблеми. Як відомо, у сучасному світі освіта стала однією з найпросторіших сфер людської діяльності. Від її спрямованості та ефективності багато в чому залежать перспективи розвитку цивілізації. Це обумовлено тим, що суспільство вступило в нову фазу еволюції, пов'язану з інформатизацією, тобто процесом активного формування і всеосяжного використання інформаційних ресурсів; глобалізацією - тенденцією до інтеграції суспільних процесів у різних сферах життєдіяльності; техногенною дією на соціально-економічне життя досягнень науково-технічного прогресу - інноваціями або нововведеннями у виробничій сфері, в організації праці й управлінні, пов'язаними із впровадженням нових технологій і направленими на підвищення економічної ефективності технологічних процесів. Відповідь на питання, якою мірою вища освіта впорається з поставленими перед нею завданнями з формування наукових ідей і підготовки кваліфікованих кадрів, відповідних рівню розвитку суспільства, припускає знання характеру процесу розвитку вищої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Характер розвитку вищої освіти є предметом дослідження у багатьох публікаціях. Даною проблемою, як правило, займаються історики і педагоги. Перші вивчають етапи розвитку освіти як соціального інституту і суспільно-державної системи в історичному аспекті, визначаючи шляхи подолання суперечностей і тенденції її еволюції.

У педагогічному аспекті розвиток вищої школи аналізується з позицій трансформації її структури, появи нових методологічних підходів до формування особистості, зміни пріоритетів у відносинах людини і суспільства, відповідності професійно підготовлених кадрів потребам суспільства.

Реферування джерел дозволяє стверджувати, що, по-перше, переважання академічних видань, в яких наведено історію педагогіки, говорить про хрестоматійність розвитку вищої школи, а значить, про відсутність проблемних ситуацій у характері розвитку вищої освіти. По-друге, характер розвитку вищої освіти не став самостійним предметом вивчення. По-третє, до сьогодні мало уваги приділялося фізичним (природничо-науковим) параметрам динаміки процесу розвитку вищої освіти. Враховуючи, що має місце запізнювання розвитку вищої освіти відносно сучасних тенденцій, властивих суспільно-громадському розвитку, слід зазначити, що для прийняття управлінських рішень в освітній сфері вкрай важливо знати природу процесу розвитку цієї галузі людської діяльності.

Мета публікації: визначити особливості процесу розвитку вищої освіти, які характеризують його протікання у різних сферах.

Виклад основного матеріалу. Не викликає сумніву, що зміни, які відбуваються в освітній сфері означають, з одного боку, досягнення суспільством певного рівня розвитку, з іншого, відображає зростаючу потребу у професіоналах вищого рівня.

На різних етапах еволюції процес розвитку вищої освіти характеризувався своїми особливостями. Так, в епоху середньовіччя вища освіта впливала на суспільство неістотно, оскільки вона припускала використання світських знань (наприклад, мов, історії, діалектики, риторики, основ математики) християнськими проповідниками [1, с.141].

Слабкий зв'язок вищої школи із суспільним розвитком є однією з характеристик процесу розвитку вищої освіти в даному історичному періоді.

Другою характеристикою були високі темпи розвитку вищої освіти.

Третьою характеристикою можна вважати збільшення впливу науки на процес розвитку вищої освіти, що дозволило вивести університети з-під опіки церкви й укріпило державну дію на освітню систему.

Процес розвитку освіти на всіх етапах розвитку відрізняє нерівномірність, що пов'язана з впливом наукової думки на університетську освіту, розвитком капіталістичних відносин, техніки, промислового виробництва.

Також, невід'ємною рисою процесу розвитку освітньої сфери з'явилися стрибкоподібні якісні зміни, що змінюються етапами стабілізації. Ці зміни пов'язані з впливом зовнішніх факторів, наприклад, політичними катаклізмами і переходом суспільства на новий рівень розвитку.

Досліджуючи етапи розвитку освіти, можна виділити ряд факторів, які суттєво впливають на становлення вищої школи в різних

© Tepoвaнecoв M.P., 2012країнах і обумовлених зовнішнім впливом суспільства в цілому на систему освіти.

Одним з основних факторів є економічний рівень розвитку суспільства. У більш розвинених у технічному відношенні країнах інтенсивніше розвивається мережа загальноосвітніх та професійних середніх навчальних закладів, а також відкриваються університети і різного роду спеціалізовані вищі навчальні заклади.

Наступним істотним фактором є вплив державної політики суспільства на освітню систему. Система вищої освіти як частина освітньої системи розвивається під впливом політики суспільства, зокрема, визначальним є вплив різних за своїм майновим, політичним і соціальним положенню класів або станів. При цьому система вищої освіти грає стабілізуючу роль на соціально-економічний розвиток суспільства.

Також до фактору, що визначає розвиток вищої освіти, можна віднести історичні і національні особливості різних країн.

На сучасному етапі , на думку А.Саргсян, чинниками, які вплинули на характер розвитку освіти, з'явилися: глобальна конкуренція у боротьбі вищих навчальних закладів за студентів і дослідницькі контракти; зростання значення інформаційних та інтерактивних технологій; зростаюча міжнародна інтеграція в освітній сфері (взаємовплив національних освітніх систем); підвищення ролі знань у житті сучасного суспільства, і, відповідно, збільшення попиту на фахівців із вищою освітою; зміни із перетворення професійної освіти на безперервний процес [2, с.290].

Сучасні світові тенденції ще раз наголошують на необхідності розуміння фізичного змісту процесу розвитку вищої освіти.

Слід підкреслити, що практично всі розвинені країни проводили різні за глибиною і масштабами реформи національних систем освіти, вкладаючи в них величезні фінансові кошти. Реформи вищої освіти одержали статус державної політики, бо уряди почали усвідомлювати, що рівень вищої освіти в країні визначає її майбутній розвиток.

У той самий час, як відзначили Т.Панова і Л.Натрус, в останніх 10-15 років у світі все наполегливіше дають про себе знати проблеми, що їх не можна розв'язати у межах реформ, в рамках традиційних методичних підходів, і все частіше говорять про всесвітню кризу освіти [3, с.12].

Разом із тим, кризові явища в системі вищої освіти і в економічних системах не можна розглядати як схожі. Термін «економічна криза», що означає глибокий розлад (розбалансування) економічної системи, спосіб тимчасового розв'язання її протиріч [4, с.132], не може бути застосований до системи вищої освіти, оскільки весь процес її розвитку відображає безперервне реформування вищої школи і може розглядатися як криза, що суперечить еволюції розвитку соціально-економічних систем і суспільства в цілому. Словосполучення «кризові явища в освіті» можна використовувати як якісну оцінку відповідності системи вищої освіти потребам суспільства.

Необхідність постійного реформування системи вищої освіти обумовлено відсутністю синхронності і певним запізнюванням змін вищої школи по відношенню до змін, які відбуваються під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників у суспільстві в цілому. І в період політико-економічних криз, і в період стабілізації характер розвитку вищої освіти визначається часовою затримкою змін, що відбуваються. Якщо під час політико-економічного спаду запізнювання змін вищої освіти буває стабілізуючим для суспільства фактором, то в період економічної стабілізації і підйому дана ознака відіграє негативну, гальмуючу роль, що у свою чергу призводить до кризових явищ в системі освіти.

Із огляду на те, що всі перераховані риси, властиві системі вищої освіти, пов'язані з нею безпосередньо, визначають її функціонування і життєздатність, можна констатувати, що кризові явища в освіті є проявом невід'ємної властивості процесу розвитку вищої освіти - його інерційності по відношенню до розвитку суспільства.

У процесі розвитку вищої освіти чітко простежуються періоди стрибкоподібних змін, що свідчать про перехід вищої школи на новий рівень розвитку, і періоди відносної стабілізації, що супроводжуються безперервним реформуванням, поступовим спадом і уповільненням розвитку. При цьому періоди відносної стабілізації (або спаду) із часом скорочуються. Якщо при становленні матеріального виробництва і побудові індустріального суспільства період між стрибкоподібними змінами складав декілька сторіч, то на етапі становлення інформаційного суспільства даний термін зменшується до десятиліть і навіть до декількох років. Можна спрогнозувати, що він і надалі скорочуватиметься і практично співпаде за часом із різкими змінами, що відбуваються у суспільстві. У результаті, існуюча система вищої освіти не зможе адекватно задовольняти потреби суспільства і вимушена буде зазнавати докорінних змін.

Висновки. Викладене дозволяє зробити такі висновки. По-перше, впродовж історії суспільства в різних країнах розвиток вищої освіти підпадав під вплив різних зовнішніх чинників, які можна згрупувати таким чином: внутрішня і зовнішня політика держави, рівень економічного розвитку, досягнення науково-технічного прогресу, соціальна державна політика. Сьогодні, окрім перелічених чинників визначальними є: глобальна конкуренція вищих навчальних закладів; зростання значення інформаційних та інтерактивних технологій; міжнародна інтеграція в освітній сфері (взаємовплив національних освітніх систем), що посилюється. По-друге, констатація кризових явищ в освіті не дозволяє говорити про тотожність кризи в освіті та економічних системах. Кризові явища в освіті є проявом невід'ємної властивості характеру розвитку вищої освіти - його інерційності. По-третє, дослідження інерційності характеру розвитку вищої освіти є актуальним завданням, розв' язання якого допоможе оптимізувати прийняття управлінських рішень в освітній сфері. По-четверте, традиційна модель організації і менеджменту освітньої діяльності, яка характеризується в цілому як централізована, ієрархічна система, потребує в сучасних умовах кардинальних змін. Негативні наслідки інерційності зумовлені багатьма проблемами, які породжені менеджментом централізованих систем, а саме: неефективністю, низькою мірою відповідальності за результати своєї роботи, негнучкістю і консерватизмом щодо зовнішніх змін.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца XX века / [ Р.Б.Вендровская, В.М.Кларин, М.Г.Плохова и др.] ; под ред. А.И.Пискунова. — [2-е изд.]. М. : Гуманитар. Центр, 2007. — 510 с.

2. Саргсян А.Л. Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах Великобретанії / А.Л.Саргсян // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. —2009. —№9 (172). — С. 285 — 292.

3. Панова Т.І. Ще раз про необхідність реформи вищої освіти / Т.І.Панова, Л.В.Натрус // Університетська клініка. ДонМУ. — Т.7,

№1. — С. 11—14.

4. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2 / Редкол.: .. .С.В.Мочерний (відп.ред) та ін. — К.: Видавничий центр «Академія», 2001. — 848 с.

РЕЗЮМЕ

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам