Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 94

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

339,0194

Лютий

355,748

-1,5277

5802,24988

-1073,2525

2,3338

1639,5721

Березень

436,491

79,2153

6263,64585

-611,8565

6275,0690

-48468,4203

Квітень

423,606

66,3303

6760,75176

-114,7506

4399,7131

-7611,4480

Травень

404,37

47,0943

6999,6447

124,1423

2217,8762

5846,3990

Червень

281,686

-75,5897

5535,1299

-1340,3725

5713,7977

101318,3102

Липень

269,781

-87,4947

7969,33074

1093,8283

7655,3167

-95704,1463

Серпень

402,405

45,1293

8168,8215

1293,3191

2036,6567

58366,6289

Вересень

355,812

-1,4637

7987,9794

1112,4770

2,1423

-1628,2955

Жовтень

307,25

-50,0257

6464,54

-410,9624

2502,5673

20558,6679

Листопад

303,735

-53,5407

6223,53015

-651,9722

2866,6030

34907,0287

Грудень

384,911

27,6353

7374,89476

499,3924

763,7116

13800,8744

Разом

4287,308

-

82506,02876

-

34453,7426

83364,1906

Середнє

357,2757

-

6875,5024

-

-

-

Далі розрахуємо ставку змінних витрат за формулою:

Е (x

СЗВ

X ) * (Y - Y )

Е (x - X )2

= 83364,1906 І 34453,7426 = 2,42 ( тис. грн. І т).

(3)

Тоді умовно - змінні витрати на основні матеріали в розрахунку на середньомісячний обсяг виробництва продукції складатимуть: 357,2757 * 2,42 = 864,6 (тис. грн.), а середньомісячний рівень постійних витрат складатиме: 6875,6 - 864,6 = 6011 (тис. грн.). Отриманий результат говорить про те, що зміни по елементу витрат «енерговитрати» були пов'язані не тільки зі змінами обсягів виробництва, тобто залежать від умовно - постійних витрат.

Отже, бачимо, що розрахунки для диференціації витрат методом найменших квадратів достатньо громіздкі. Тому для диференціації всіх елементів витрат пропонуємо використовувати прикладну комп'ютерну програму Microsoft Excel, а результати цих розрахунків зведемо до таблиці 3.

Слід зазначити, що при диференціації витрат на амортизацію та адміністративних витрат ставка умовно - змінних витрат мала невеликі від'ємні значення. Це свідчить про те, що зміни по цих елементах витрат не були пов'язані зі змінами обсягів виробництва продукції, а залежали від інших чинників (переоцінка основних засобів, зміни в оплаті праці адміністративних працівників тощо). Тому витрати по цих елементах було доцільно повністю віднести до умовно - постійних витрат (як рекомендується в багатьох джерелах з фінансового менеджменту). За іншими елементами витрат було виділено постійну та змінну частки.

Висновки та пропозиції. Таким чином, розподіл операційних витрат на умовно - постійні та умовно - змінні показав, що питома вага сукупних постійних витрат у сукупних загальних витратах складає близько 70%. Це достатньо висока частка умовно - постійних витрат, яка вказує на високий рівень операційного ризику на підприємстві. Слід також відзначити, що класифікація витрат на умовно - постійні та умовно - змінні є важливою умовою ефективного управління операційним прибутком. Аналіз проведеного дослідження свідчить, що для формування оптимальної виробничої програми металургійного підприємства слід приділяти увагу розподіленню витрат на умовно - змінні та умовно - постійні з метою виявлення резервів їх подальшого зниження. Але варто зазначити, що в даному методі не враховано суму змішаних витрат, тому як змішані витрати складаються з постійної та змінної частини, тому після виділення суми змішаних витрат доцільно виділити ці частки та прирахувати їх відповідно до постійних та змінних витрат.

Таблиця 3.

___ Результати диференціації витрат по офлюсованому агломерату____

Показник

Сировина та матеріали

Коксовий дріб' язок вологий

Вугілля вологе

Газ природний та коксовий

Енерговитрати

Оплата праці робітників

Відрахування на соціальне страхування

Змінне обладнання

Поточний ремонт

Капітальний ремонт

Утримання основних засобів

Транспортні витрати

Амортизація

Загальновиробничі витрати

Ставка ум. -змінних витрат, грн./ т

б88

20

2,42

0

2,42

0

0

0

0

0

0,18

0

0

0

Середньоміс. ум. -змінні витрати, т. грн.

245858

73б7

8б4

0

8б4

0

0

0

0

0

б3

0

0

0

Середньоміс. ум. -постійні витр., т. грн.

0

0

0

2235

б011

225б

8б1

2948

112

207б

717

3575

807

933

Ум. - змінні витрати за рік, т. грн.

295029б

88407

10370

0

10373

0

0

0

0

0

7б7

0

0

0

Ум. - постійні витрати за рік, т. грн.

0

0

0

2б821

72132

27078

10339

3537б

1343

24913

8б11

42912

9б95

11199

Заг. витрати, т. грн.

295029б

88407

10371

2б821

8250б

27078

10339

35375

1343

24913

9379

42912

9б95

11199

Питома вага ум. -постійних витрат, %

0

0

0

100

87

100

100

100

100

100

92

100

100

100

Питома вага ум. -змінних витрат, %

100

100

100

0

13

0

0

0

0

0

8

0

0

0

СТИГОК ДЖEPEЛ:

1. Белоусова И. Методы учета производственных затрат и калькулирования себестоимости продукции / И. Белоусова // Бухгалтерский учет и аудит. - 200б. - № 9. - С. 3-5.

2. Голов С. Ф. Управленческий учет і учебник / С. Ф. Голов. К. і Либра, 2004. - 57б с.

3. Фінанси підприємств і навч. - метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Д. Буряк, Є. В. Вакуленко, А. П. Куліш та ін.. - К. і КНЕУ,

2003. - 1б5 с.

4. Баканов М. И. Теория анализа хозяйственной деятельности / М. И. Баканов, А. Д. Шеремет. - М. і Финансы и статистика, 2000. - 548 с.

5. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. - М. і Дело, 1995. - 702 с.

6. Управлінський облік і підручник для студ. вищих навч. закл. / Хенсен Дон Р., Моувен Меріен М., Еліас Небіл С., Сєнков Девід У. Міжнародний ін- т бізнесу. — К. і Міленіум, 2002. — 974с.

7. Ходус А., Абрамов В. Технологія бюджетування у форматі фінансового менеджменту великого промислового підприємства // Схід. -

2004. - № 4 (б2).

8. Цал-Цалко Ю. С. Витрати підприємства і навч. посібник / Ю. С. Цал-Цалко. - К. і ЦУЛ, 2002. - б5б с.

9. Бланк И. А. Управление прибылью / И. А. Бланк. - К.і Ника-Центр, Эльга, 2002. - 752 с.

10. Мец О. В. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства і навч. посіб. - К. і Вища школа, 2003. - 278 с.

11. Кірейцев Г. Г. Фінансовий менеджмент і [навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів] / Г. Г. Кірейцев. - [2-е вид., перероб. та доп.]. - К. і ЦУЛ, 2002. - 49б с.

12. Фінансовий менеджмент і навч. посібник / за ред. проф. Г. Г. Кірейцева. - К. і ЦУЛ, 2002. - 49б с.

13. Фінансовий менеджмент і підручник для студ. / Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д. та ін. ; [кер. кол. авт. і наук. ред. А. М. Поддєрьогіна]. 5 - те вид., перероб. та доп. - К. і КНЕУ, 2005. - 53б с.

14. Финансовый менеджмент і теория и практика і учебник / [под ред. Е. С. Стояновой]. - М. і Перспектива, 2004. - б5б с.

15. Басовский Л. Е. Финансовый менеджмент і учебник / Л. Е. Басовский. - М. і ИНФРА-М, 2002. - 240 с.

16. Бланк И. А. Управление финансовой стабилизацией предприятий И. А. Бланк. - К. і Ника - Центр, Эльга, 2003. - 49б с.

17. Meunier-Rocher B. Le diagnostik financier / B. Meunier-Rocher. - P. і Les Editions d'Organisation, 1997. - 221 p.

18. Єрманський Й. А. Легенда про Форда / Й. А. Єрманський // Наука управляти і з історії менеджменту і хрестоматія і навч. посібник для студентів екон. вузів і факультетів / упоряд. І.О. Слєпов. - К. і Либідь, 1993. - С. 293-303.

PE'ilOME

В статті досліджується необхідність розподілу витрат на постійну та змінну частини на металургійному підприємстві. Запропоновано приділяти увагу зазначеному з метою виявлення резервів подальшого зниження витрат при формуванні оптимальної виробничої програми. Ключові слова: постійні витрати, змінні витрати, диференціація. PEЗЮME

В статье исследуется необходимость разделения затрат на постоянную и переменную части на металлургическом предприятии. Предложено уделять внимание указанному с целью выявления резервов дальнейшего снижения затрат при формировании оптимальной производственной программы.

Ключевые слова: постоянные затраты, переменные затраты, дифференциация.

SUMMARY

The necessity of cost distribution into fixed and variable costs at the metallurgical enterprise is considered in the article; it is also suggested to pay attention to the above mentioned for the purpose of enclosing reserves for the further cost decrease during making optimal production program. Keywords: fixed costs, variable costs, differentiation.

ПРОБЛЕМИ И ПЕРСПЕКТИВИ РАЗВИТИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА МЕЖДУ СТРАНАМИ ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПН В РАМКАХ ЧЕРНОМОРСКОГО ЗКОНОМИЧЕСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА И ГУАМ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

Чентуков Ю.І., доктор економічних наук, професор кафедри міжнародної економіки МДУ, заступник генерального директора з персоналу ПАТ «ММК ім. Ілліча»

В умовах сучасної міжнародної конкуренції йде змагання не стільки за володіння капітальними ресурсами і матеріальними цінностями, скільки за здатність до розробки і впровадження інновацій, відповідно, лідерство в науково-технічній сфері формує основу національної безпеки країни. Розвиток виробництва наукоємної продукції безпосередньо залежить від рівня розвитку і використання наукового потенціалу, який має країна, а від так особливого значення набуває інноваційна складова стратегій розвитку національних економік. Сьогодні загальний обсяг ринку високотехнологічної продукції становить 2,5-3,0 трлн. дол., основна частина якого припадає на високорозвинені країни. Саме країни ЄС, США, Японія формують тріаду сучасного світового простору, який визначає характер інтеграційних процесів між наукою та бізнесом, розвиток інноваційної інфраструктури тощо. Саме ці країни забезпечують основу частину витрат на НДДКР в світі, які сьогодні становлять понад 128 трлн.дол. [1]. Випуск і експорт наукоємної продукції на 85-90% забезпечує приріст ВВП у розвинених країнах світу. Економічне піднесення країн, що розвиваються, також сприяло активізації їхньої участі в системі міжнародного розподілу праці, частка цих країн в експорті та імпорті наукоємної продукції постійно зростає, а розвиток експорту високотехнологічної продукції став важливим завданням національний стратегій економічного розвитку.

Напрями і структура державної інноваційної політики розвиваються під значним впливом інтернаціоналізації інноваційних систем. За останні десять років інноваційна політика промислово розвинених країн (зокрема, країнах ОЕСР) значно трансформувалася в результаті зміни моделей економічного розвитку, зростаючої взаємозалежності інноваційних систем, як на національному, так і міжнародному рівнях. Внесено корективи у розуміння самого інноваційного процесу, ролі інновацій, технологій і знань. Інноваційна політика вже не тільки являє собою сферу дії науково-технологічних інститутів, а й стає комплексною, багатофункціональною та міжвідомчої. Інноваційна політика країн-лідерів у сфері науково-технічного розвитку пройшла три основних стадії.

Перше покоління інноваційної політики ідентифікувалося як створення інноваційного продукту або послуги на основі лінійного процесу, обумовленого відповідним ланцюжком «базові дослідження - прикладні дослідження і розробки - промислове виробництво - вихід на ринок з інноваційними продуктами або технологіями». Однак емпіричні дослідження інноваційних процесів показали, що фірми взаємодіють з іншими зовнішніми організаціями і спираються на свої власні «ланцюжки» отримання доданої вартості. У підсумку оцінка інноваційного процесу трансформувалася до так званої інтерактивної, або системної моделі інновацій, що призвело до зміни структури та змісту інноваційної політики.

Друге покоління інноваційної політики розвивалося протягом 1990-х років і спиралося в основному на концепцію створення та розвитку національних інноваційних систем. Фактично ця концепція охоплювала діяльність інноваційних фірм в їх взаємодії з науково-дослідними інститутами, конкурентами, постачальниками, споживачами, а також облік впливу на ці фірми інноваційної політики уряду, фінансових потоків державного та приватного секторів, соціально-культурних, цивілізаційних, освітніх та інших параметрів. Друге покоління інноваційної політики фактично розширило систему інституцій у сфері регулювання інноваційного сектора.

Третє (сучасне) покоління інноваційної політики ґрунтується на ідеї, що інновації не є виключно науково-технологічний феномен, а одночасно являють собою результат соціально-економічного розвитку країни, її культури, традицій, соціальної психології націй та ін. Крім того, інновації, крім наукоємних товарів і послуг, можуть бути організаційні, інституційні, відноситись до сфери менеджменту та маркетингу. У зв'язку з цим розробка і реалізація третього покоління інноваційної політики орієнтується на комплексну систему горизонтальних і вертикальних міжсекторних (міждисциплінарних) зв'язків, включаючи механізми координації. Горизонтальна інтеграція (наука, технології, промисловість, освіта, торгівля тощо) забезпечує стратегічний та інтегральний підхід, дає можливість здійснити міжсекторальний аналіз інноваційної політики, сформувати систему горизонтальної координації. Вертикальна інтеграція повинна забезпечити взаємозв'язок міністерських і міжміністерських планів дії в інноваційній сфері та сформувати систему відповідної координації. Як вважають експерти ОЕСР, координацію і керування горизонтальними і вертикальними зв'язками необхідно вибудовувати на основі гнучкої і децентрализованности системи менеджменту.

При розробці інноваційної політики третього покоління постало питання щодо ієрархії політичних пріоритетів, обґрунтування та вибору основних принципів координації і щодо інституційних змін. Деякі країни прийшли до висновку, що діяльність міністерств багато в чому не відповідає викликам складної горизонтальної та вертикальної координації. Результатом стала тенденція розвитку всіляких агентств, які відповідали б за координацію в тих чи інших аспектах.

Якість та ефективність реалізації інноваційної політики визначається рівнем розвитку інноваційної інфраструктури. Склад і класифікація інноваційної інфраструктури характеризується значним різноманіттям, оскільки всі організаційно-структурні інститути перебувають у тісній взаємозалежності й утворюють єдину систему обслуговування інноваційного процесу [2, с.449-451]. Світова практика формування і розвитку інноваційної інфраструктури свідчить про значне різноманіття її організаційних форм (табл.1).

Таблиця 1.

_Склад і класифікація інноваційної інфраструктури_

Призначення І Вид І Організаційна форма І

Матеріально-технічне забезпечення інноваційної діяльності

Організаційно-господарська інфраструктура

- Технопарки

- Технополіси

- Бізнес-інкубатори

- Окремі інноваційні підприємства

- Фірми і центри з надання інфраструктурних послуг

 

Дослідно-експериментальна інфраструктура

- Наукові парки, центри, інститути, лабораторії

- Технологічні центри

- Науково-технологічні центри

- Дослідно-експериментальні полігони, центри, лабораторії, дільниці

 

Проектно-конструкторська інфраструктура

- Проектні інститути, фірми

- Проектно-конструкторські фірми, бюро, дільниці, лабораторії

Ресурсне забезпечення інноваційної діяльності

Фінансово-економічна інфраструктура

- Спеціалізовані державні або комунальні інноваційні небанківські фінансово-кредитні установи

- Фонди, фірми, банки венчурного інвестування

 

Інформаційно-комунікаційна інфраструктура

- Глобальні інформаційні мережі

- Інтернет

- Науково-технічні фонди

- Наукові бібліотеки

- Інформаційні бази даних

- Депозитарна система

 

Кадрова інфраструктура

- Заклади вищої і середньої освіти з підготовки фахівців відповідного профілю

© Чентуков Ю.І., 2012

ПPOБЛEMЫ И ПEPCПEKTИBЫ PAiB^M COTPУДПИЧECTBA MEЖДУ CTPAПAMИ ЮГO-BOCTOЧПOЙ EBPOПЫ B PAMKAX ЧEPПOMOPCKOГO ЭKOПOMИЧECKOГO COTPУДПИЧECTBA И TCAM

 

 

- Центри, школи, училища із спеціальної професійної підготовки

- Центри та навчальні заклади з підготовки і перепідготовки фахівців у сфері інноваційної діяльності

Загально-системне забезпечення інноваційної діяльності

Нормативно-правова інфраструктура

- Законодавство щодо інноваційної діяльності

- Податкове законодавство щодо інноваційних підприємств

- Система митного регулювання експортно-імпортних відносин у сфері інноваційної діяльності

- Державні та місцеві нормативні акти щодо функціонування інноваційних підприємств

- Юридичні і консалтингові фірми

 

Експертно-сертифікаційна та патентна інфраструктура

- Патентні відомства

- Державні і приватні компанії, фірми, лабораторії і установи з правами проведення експертизи та реєстрації інноваційних проектів, а також сертифікації інноваційної продукції

 

Комерційно-комунікаційна інфраструктура

- Торговельні мережі

- Виставкові комплекси

- Фірми маркетингової підтримки

- Рекламні агентства і фірми

- Транспортна система

- Транспортна система

- Сервісні центри у наданні послуг з освоєння, використання, обслуговування інноваційної продукції

Найпоширенішими й найефективнішими організаційними формами забезпечення інноваційного процесу є технопарки і технополіси. Їх переваги реалізуються за рахунок територіальної організації та функціонального поєднання наукового потенціалу (науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів), матеріально-технічної бази (підприємств, фірм, проектно-конструкторських організацій, дослідних полігонів, будинків, споруд), інформаційно-комунікаційних структур (наукових фондів, бібліотек, баз даних, комп'ютерних мереж, патентних бюро, виставкових комплексів та рекламних агенцій), служб сервісу, комерціалізації та фінансового забезпечення, а також іншої інфраструктури, яка сприяє швидкій комерціалізації та диверсифікації нових ідей.

Збільшення продуктивності праці, як результат НДДКР, в розвинутих країнах підвищує продуктивність праці в найбідніших країнах, однак це прямо залежить від їх відкритості для міжнародної торгівлі та іноземного інвестування [3, с.95]. Відтак, можна визначити основні канали міжнародного трансферу технологій: міжнародна торгівля та іноземні інвестиції. Цей перелік доцільно доповнити міжнародною міграцією робочої сили, а саме міграцією інтелектуального ресурсу. Саме ці процеси забезпечують міждержавний перерозподіл всіх факторів виробництва і, тим самим, формують сучасну картину світового господарства. Інтернаціоналізація інноваційного процесу при цьому виступає новим джерелом здобуття конкурентних переваг та прискорення економічного зростання. Слід також наголосити, що за цих умов включення національної економіки до глобальних економічних процесів здобуває якісно нову функціональну значимість.

Таким чином, завдяки інтернаціоналізації світового господарства окремі ланки інноваційного процесу можуть бути реалізовані за межами контуру національної економіки через трансфер технологій, міграцію робочої сили й виробничу кооперацію. Трансфер технологій виконує роль специфічного допоміжного засобу в процесах відтворення продуктивних сил. Інтернаціоналізація та ефективний трансфер технологій як реалізованих знань розширюють можливості науково-технологічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності окремих галузей, національних економік в цілому, регіонів, господарюючих суб' єктів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам