Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 99

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

Mетoю статті є дослідження стану та перспектив розвитку українських машинобудівних підприємств у після кризовий період.

Bикладення основного матеріалу. Комплексною проблемою для промисловості України, і зокрема для машинобудування є низькі темпи підвищення конкурентоспроможності промисловості, ефективності виробництва та інноваційного розвитку. Недостатня конкурентоспроможність промисловості визнається державними органами однією з основних загроз національній безпеці.

За даними Міністерства промислової політики (Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном) Україна забезпечує себе промисловими товарами власного виробництва лише на б0 - б5%, інноваційною продукцією на 25 - 30 %, а показники ефективності промислової діяльності значно нижчі за рівень розвинутих країн Європи, зокрема продуктивності праці - в 7 -10, споживання матеріальних та енергетичних ресурсів - у 2 - 3 рази. [1]

Основними причинами виникнення проблеми є:

системна невідповідність інституціональної будови промислового комплексу вимогам постіндустріального устрою; недостатня ефективність діяльності промислового комплексу та механізму управління ним; невідповідність макроекономічної ситуації інноваційному розвитку промисловості;

в Яковенко M. П., 2012застарілий організаційний устрій промисловості;

неефективна галузева структура промислового виробництва — дві третини загального обсягу промислової продукції становлять сировина, матеріали та енергетичні ресурси; зношеність основних фондів; дефіцит освічених робітничих кадрів;

незавершеність процесів реструктуризації підприємств та зміни форми їх власності; недосконалість механізму нормативно-правового забезпечення розвитку промисловості. [1]

Вступ України до СОТ призвів до обмежень у застосуванні усталеного механізму підтримки окремих галузей економіки, захисту вітчизняних товаровиробників шляхом регулювання митно-тарифних бар'єрів, а також розширив доступ іноземних інвесторів до участі у державних тендерах.

Україна зменшила до критичних розмірів частку високотехнологічних виробництв, що зменшило попит на власні науково-дослідні та прикладні розробки і стримало розвиток трансферу технологій.

Недосконалість інвестиційно-кредитної системи спричиняє відплив власного капіталу та зменшення фінансових ресурсів, що негативно позначається на інноваційній активності суб'єктів господарювання.

Ускладнює діяльність промислових підприємств незбалансованість з їх потребами системи стандартизації і сертифікації продукції, слабка розвинутість інфраструктури інноваційної сфери. [1]

До пріоритетних галузей і виробництв, які будуть визначати підвищення рівня наукоємності і технологічності машинобудування, належать:

авіаційна та ракетно-космічна техніка;

суднобудування;

автомобілебудування;

сільськогосподарське машинобудування;

створення технічних засобів для впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

розроблення машин і устаткування для впровадження екологічно чистих технологій збору, транспортування, переробки і утилізації відходів, у тому числі побутових, систем контролю стану і захисту навколишнього природного середовища;

виготовлення технологічного обладнання для модернізації базових галузей промисловості — енергоблоків теплових електростанцій, котельного та когенераційного обладнання, теплових насосів, котлів та двигунів, що працюють на біопаливі, шахтного устаткування, ресурсо- та енергозбереження, екологізації, автоматизації та підвищення ефективності виробництв металургійної і хімічної промисловості.

Значний негативний вплив на розвиток промисловості в Україні зробила економічна криза 2008 - 2010 рр. У цей період спостерігалось значне падіння виробництва промислової продукції за деякими галузями до 35 - 40 %. З 2010 року починається поступовий вихід промисловості України з кризи, але цей вихід є досить повільний,підприємства повинні вирішити ряд проблем для подальшого розвитку. [1]

За даними фахівців Національного інституту стратегічних досліджень викликами посткризовому розвитку промисловості є наступні:

1. Повільне вдосконалення відтворювальних пропорцій у промисловості, що негативно позначається на можливостях забезпечення зростання промислового виробництва та його ефективності, не сприяє удосконаленню пропорцій створення валової доданої вартості (ВДВ) по секторах промисловості. Так, зміни ВДВ по секторах промисловості, які відбулись протягом 2003 - 2011 рр., свідчать про випереджаюче зростання частки добувної промисловості у створенні ВДВ, що з 14,9 % у 2003 р. зросла за підсумками 2010 р. до 23,9 %, а у І півр. 2011 р. становила 26,3 %, тоді як частка переробної промисловості скоротилась з 68,2 % у 2003 р. до 62,7 % у 2010 р. та у І півр. 2011 р. становила 59,3 %. Частка виробництва електроенергії, газу та води також зазнала скорочення з 16,9 % у 2003 р. до 13,4 % у 2010 р., та в І півр. 2011 р. становила 14,4 %.

2. Закріплення залежності економіки України від зовнішньої кон' юнктури одночасно з низькою адаптацією до нових викликів і суспільних потреб, що спричиняє поглиблення зовнішньоторговельних дисбалансів, посилює чутливість до цінових коливань і кризових явищ на світових ринках, поглиблює структурні деформації економіки, закріплюючи за Україною роль постачальника сировини і напівфабрикатів, створює загрози макроекономічній стабільності країни у цілому. [2, С.6]

Експорт товарів з України майже наполовину складається з низькотехнологічної та сировинної продукції: у структурі товарного експорту у січні - листопаді 2011 р. частка чорних металів становила 27,2 %, мінеральних продуктів - 15,1 %, продукції хімічної промисловості - 7,8 %.

3. Низька частка наукоємних галузей з виробництва продукції поглибленої переробки та кінцевого споживання. Так, частка високотехнологічних виробництв, які містяться у хімічній та нафтохімічній галузі і машинобудуванні, у загальних обсягах реалізованої продукції за 2004-2011 рр. залишається незначною: у 2004 р. вона була на рівні 4,1 %, у 2010 р. - 3,4 %, за 11 міс 2011 р. - 3,2 %.

4. Недостатнє використання можливостей вітчизняного виробництва високотехнологічної продукції для задоволення потреб внутрішнього ринку. Україна задовольняє попит на високотехнологічні товари в основному за рахунок імпорту, частка цього сегменту у структурі загального імпорту товарів в Україну за 2003-2011 р. становила в середньому 4,9 % (рис. 2). За 2003 -2008 рр. імпорт високотехнологічних товарів зріс з 981,6 млн. дол. США до 3656 млн. дол. США, середньорічні темпи зростання становили 29 %. Імпорт високотехнологічних товарів в Україну у січні-листопаді 2011 р. становив 3427,1 млн. дол. США і був більшим за аналогічний показник січня-листопада 2010 р. на 19,3 %. [2, С.6]

* Складено автором за даними Державної служби статистики Рис. 1.Динаміка обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2005 - 2011 рр.(млн. грн.)

На рис. 1 наведено динаміку обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2005 - 2011 рр., яка має позитивну динаміку, тільки у 2009 році спостерігається падіння обсягів реалізованої продукції, що пояснюється світовою економічною кризою. За 2010 - 2011 рік спостерігається позитивна динаміка і можна вважати, що економіка України майже повністю відновилась після кризи.

На рис. 2 наведено динаміку обсягів реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності за 2005 - 2011 рр. Як свідчать данні Державної служби статистики підприємства машинобудування займають значне місце в обсягах реалізованої продукції за період що досліджується.

виробництво транспортних засобів та уст аткув ання

виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування

виробництво машин та устаткування машинобудування

металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів

виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції

виробництво гумових та пластмасових виробів

хімічне виробництво хімічна та нафтохімічна промисловість

виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення

целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність

оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів

виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів

текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра

легка промисловість

виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005

50000 100000 150000 200000 250000 300000

* Складено автором за даними Державної служби статистики

Рис. 2. Динаміка обсягів реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності за 2005 - 2011 рр.

Частка реалізованої продукції підприємств машинобудування у 2001 році склало 25 % від всієї реалізованої продукції, на другому місці - металургійне виробництво - 22%, і третє місце посідає - виробництво харчових продуктів - 21%. Всі інші види діяльності мають менше 10 % у обсягах реалізованої продукції.

виробництво харчових продуктів, напоїв та

21%   р '

металургійне виробництво та виробництво готових

металев2и2х%виробів

виробництво коксу, хімічне виробництво продуктів

7% ^.нафтоперероблення б%

виробництво машин і устаткування 25%

оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів

* Складено автором за даними Державної служби статистики

Рис. 3. Частка машинобудівної галузі в обсягах реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності за 2001 рр.

0

* Складено автором за даними Державної служби статистики

Рис. 4. Частка машинобудівної галузі в обсягах реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності за 2011 рр.

Якщо порівнювати обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності за 2001 та 2011 рр. (рис. 3 и рис.4), то можна відмітити, що істотних змін за досліджує мий період не відбулось. Тобто, є незначні коливання на 1 - 3 в обсягах реалізованої продукції. Так, частка машинобудівної галузі зросла на 3 % у 2011 році в порівнянні з 2001 роком, але сама структура реалізованої продукції остається майже без змін.

10000000

*

Складено автором за даними Державної служби статистики

Рис. 5. Динаміка експорту української машинобудівної продукції за 2007 - 2011 рр. (тис. дол. США)

90000000

80000000

-7Ґ-[1]Ґ-[2]Ґ-[3]Ґ-[4]Ґ-[5]Ґ-[6]Ґ-[7]

■ ЇМашини, обладнання т

■ Засоби -Усього

ь механізми; електротехнічне обладнання

літальні

апар ати ,

плаву

їучі засоби

20000000 10000000 0

2007 2008 2009 2010 2011

ПPOБЛEMЫ И ПEPCПEKTИBЫ RA^B^M COTPУДПИЧECTBA MEЖДУ CTPAПAMИ ЮГO-BOCTOЧПOЙ EBPOПЫ B PAMKAX ЧEPПOMOPCKOГO ЭKOПOMИЧECKOГO COTPУДПИЧECTBA И TCAM

90000000

Машинобудівний експорт           'УіМашинобдаівний імпорт -«-Усього експорт                                     -«-Усього Імпорт _

 

 

б0000000

 

 

 

 

 

 

 

20000000

 

10000000

 

w/, ....

 

WWW0%>

шШ  жжжху/л   в*^ шШ.

 

2ОО7

2ОО8                                                    2ОО9                                                    2О1О 2О11

*

Складено автором за даними Державної служби статистики

Рис. 7. Динаміка зовнішньоекономічної діяльності машинобудівної продукції за 2007 - 2011 рр.

Динаміка зовнішньоекономічної діяльності підприємств машинобудування наведено на рис 5,б, та 7. Зовнішньоекономічна діяльність підприємтв машинобудування складає приблизно третю частину від всього обсягу зовнішньоекономічної діяльності, але це переважно низькотехнологічні товари, які за кордоном не мають належного попиту, або це продукція переважно тяжконого машинобудування та та продукція яка направленя на задовільнення попиту у пострадянських країнах.

Bиснoвoк. Таким, чином можна визначити позитивні та негативні аспекти розвитку машинобудівних підприємств. До позитивних можна віднести: позитивна динаміка обсягів реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2005 - 2011 рр.; значні обсяги експорту продукції; значна частка експорту в загальнодержавному обсязі експорту; та ін. Негативні аспекти: низька частка наукоємних галузей з виробництва продукції поглибленої переробки та кінцевого споживання; зменшила до критичних розмірів частку високотехнологічних виробництв, що зменшило попит на власні науково-дослідні та прикладні розробки і стримало розвиток трансферу технологій; імпорт перевищує експорт; та ін.

Основними напрямами подальшого розвитку машинобудівних підприємств повинно стати наступне: розроблення машин і устаткування для впровадження екологічно чистих технологій збору, транспортування, переробки і утилізації відходів, у тому числі побутових, систем контролю стану і захисту навколишнього природного середовища; виготовлення технологічного обладнання для модернізації базових галузей промисловості — енергоблоків теплових електростанцій, котельного та когенераційного обладнання, теплових насосів, котлів та двигунів, що працюють на біопаливі, шахтного устаткування, ресурсо- та енергозбереження, екологізації, автоматизації та підвищення ефективності виробництв металургійної і хімічної промисловості.

ClfflCOK ДЖEPEЛ:

1. Концепція  проекту  Загальнодержавної  цільової  економічної  програми  розвитку  промисловості  на  період  до  2017 року http://industrv.kmu.gov.ua/industrv/control/uk/publish/article?art_id=ббб14&cat_id=579бб

2. Промислова політика як чинник післякризового відновлення економіки України. - К.:НІСД, 2012. - 41 с.

3. Державна служба статистики http://www.ukrstat.gov.ua/

PE3OOME

В статті досліджено стан та перспективи розвитку українських машинобудівних підприємств у після кризовий період. Визначено позитивні та негативні аспекти розвитку машинобудівних підприємств на сучасному етапі.

Ключові слова: машинобудівні підприємства, висококваліфіковані кадри, застарілі технології, низька інноваційна активність, інноваційна

продукція, економічна криза.

PE3OOME

В статье исследовано состояние и перспективы развития украинских машиностроительных предприятий в послекризисный период. Определены положительные и отрицательные аспекты развития машиностроительных предприятий на современном этапе. Ключевые слова: машиностроительные предприятия, высококвалифицированные кадры, устаревшие технологии, низкая инновационная активность, инновационная продукция, экономический кризис.

SUMMARY

The article investigates the status and prospects of Ukrainian machine-building enterprises in after the crisis period. Positive and negative aspects of machine-building enterprises today.

Keywords: machine-building enterprises, highly qualified staff, outdated technology, low innovation activity, innovative products, the economic crisis.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТА КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ - СПРИЯННЯ СТАЛОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ Янковський М.А., д.е.н., професор, Народний депутат України, Герой України

Сталий розвиток — одна з основних парадигм сучасного розвитку суспільства. Важливими і поки що достатньою мірою не розробленими є задачі створення систем оцінювання показників сталого розвитку, адаптованих до національних природоохоронних пріоритетів, національної та регіональної екологічної, економічної та соціальної політик; оцінювання екологічності продукції, впливу продукційних систем протягом життєвого циклу на людину та оточуюче її середовище; застосування метрик сталого розвитку до обмеженої, локальної області (підприємства, міста, регіону тощо).

Концепція "сталого розвитку" значною мірою стала продовженням вчення В.Вернадського про ноосферу. Теорія і практика засвідчили, що на межі століть вчення про ноосферу виявилося необхідною платформою для напрацювання триєдиної концепції сталого еколого-соціально-економічного розвитку. Узагальнення цієї концепції було зроблено під час всесвітніх саммітів ООН, за участю понад 180 країн світу, багатьох міжнародних організацій та провідних учених, у 1992 році в Ріо-де-Жанейро та у 2002 році в Йоханесбурзі. Нова концепція системно поєднала три головні компоненти сталого розвитку суспільства: економічну, екологічну і соціально-інституціональну.

ПPOБЛEMЫ И ПEPCПEKTИBЫ PA^^M COTPУДПИЧECTBA MEЖДУ CTPAПAMИ ЮГO-BOCTOЧПOЙ EBPOПЫ B PAMKAX ЧEPПOMOPCKOГO ЭKOПOMИЧECKOГO COTPУДПИЧECTBA И TCAM Економічна  складова  полягає  в   оптимальному використанні  обмежених ресурсів та застосуванні  природо-  ,  енерго- і матеріалозберігаючих технологій для створення потоку  сукупного   доходу,   який   би   забезпечував   принаймні  збереження (не зменшення) сукупного капіталу (фізичного природного, або людського), з використанням якого цей сукупний дохід створюється.

Екологічна складова сталого розвитку має на меті забезпечення цілісності біологічних і фізичних природних систем, їх життєздатності, від яких залежить глобальна стабільність усієї біосфери. Особливого значення набуває здатність таких систем самооновлюватися й адаптуватися до різноманітних змін, замість збереження в певному статичному стані або деградації та втрати біологічної різноманітності.

Coціальнo-інституціoнальна складова орієнтована на людський розвиток, збереження стабільності суспільних і культурних систем, зменшення кількості конфліктів у суспільстві. Людина має стати не об'єктом, а суб'єктом розвитку. Вона повинна брати участь у процесах формування своєї життєдіяльності, прийнятті та реалізації рішень, контролі за їх виконанням. Важливе значення для забезпечення цих умов мають справедливий розподіл благ між людьми (зменшення так званого GINI-індексу), плюралізм думок та толерантність у стосунках, збереження культурного капіталу і його розмаїття, насамперед спадщини не домінуючих культур.

Оістемне узгодження та збалансування цих трьох складових завдання величезної складності. Зокрема, взаємний зв'язок соціально-інституціональної та екологічної складових призводить до необхідності збереження однакових прав сьогоднішніх і майбутніх поколінь на використання природних ресурсів. Взаємодія соціально-інституціональної та економічної складових вимагає досягнення справедливості при розподілі матеріальних благ між людьми та надання цілеспрямованої допомоги бідним прошаркам суспільства. І, нарешті, взаємозв' язок екологічної та економічної складових потребує вартісної оцінки техногенних впливів на довкілля. Вирішення цих завдань - найголовніший виклик сьогодення для національних урядів, авторитетних міжнародних організацій та всіх прогресивних людей світу.

Дослідження за напрямками кількісного оцінювання процесів сталого розвитку в контексті якості та безпеки життя людей, впливу сукупності глобальних загроз на сталий розвиток та безпеку країн і регіонів світу, оцінювання стану розвитку інформаційного суспільства в Україні, формування узагальнених показників розвитку інформаційного суспільства проводяться Cвітoвим центром даних з геоінформатики та сталого розвитку (World Data Center for Geoinformatics and Sustainable Development - WDC- Ukraine, СЦД-Україна) Міжнародної ради з науки (International Council for Science - ICSU, МРН), який з 200б року функціонує в Україні на базі Навчально-наукового комплексу «Інститут прикладного системного аналізу» (ННК «ІПСА») МОНМС України та НАН України та Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (НТУУ «КПІ»).

Колектив виконавців проводить фундаментальні дослідження i прикладні розробки у сфері узгодження даних різної природи для вимірювання процесів сталого розвитку країн та регіонів в системі соціо-економічних та екологічних координат з метою математичного моделювання вказаних процесів в контексті якості та безпеки життя людей, було запропоновано систему факторів (індексів та індикаторів) і розроблено метрику для вимірювання процесів сталого розвитку (МВСР) з метою моделювання зазначених процесів у глобальному та регіональному контекстах, проведено дослідження впливу сукупності глобальних загроз на сталий розвиток та безпеку країн і регіонів світу. На основі метричного підходу здійснено порівняння закономірностей плину послідовності великих кондратьєвських циклів розвитку світової економіки і C-хвиль системних світових конфліктів та зроблено спробу спрогнозувати плин цих періодичних процесів у ХХІ столітті. Розроблено систему індексів та індикаторів, що характеризують сталий розвиток регіонів України (усіх областей України та міст Києва і Севастополя), виділено перелік основних загроз для регіонів України, запропоновано методологію їх вимірювання та проведено аналіз вразливості до них регіонів України.

СЦД-Україна збирає та проводить аналіз індикаторів сталого розвитку в глобальному контексті протягом останніх п'яти років. З 2009 року ці дослідження виконуються щорічно за дорученням ICSU. Нижче наводиться рейтинг сталого розвитку для країн ПАЧЕС за

2011 рік:

Таблиця 1.

Рейтинг сталого розвитку країн ПАЧЕС у 2011 році

ISO Країна

 

Гндекс Компонента сталого якості розвитку життя

Індекс           Індекс       Індекс соціально- Ступінь екологічного економічного інституціонального гармонізації виміру          виміру виміру

Компонента безпеки життя

 

 

Isd

Cql

Ie

Iec

Is

G

Csl

HR Xopватія

39

2,244

1,003

0,437

0,654

0,б47

0,828

1,241

AL .\лбаніи

42

2,193

0,994

0,455

0,706

0,5б1

0,822

1,199

AM Ііірмсіїія

43

2,170

0,847

0,490

0,495

0,482

0,990

1,323

RO Pумунія

45

2,149

1,003

0,508

0,621

0,б10

0,912

1,145

BG Болгарія

48

2,101

0,9б5

0,503

0,527

0,б42

0,892

1,13б

GR Греція

49

2,100

0,950

0,415

0,491

0,739

0,753

1,150

Poсійська

RU

Федерація

51

2,096

0,743

0,359

0,498

0,429

0,8б8

1,353

GE Грузія

54

2,032

0,884

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам