Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

Concerning leader's priority functions a summery can be done in the following directions with aim of more entirely ranging over the problems. First, leader's function and duty is to be active, communicative and pointedly interested in realizing the group's purposes and interests. He mustn't be indifferent to the common problems and openly to show off his efforts for their solving. Second, he must ever be the active side in communication and he has to put forward ideas. But also he must be able to follow closely the people and never to ignore his colleagues' ideas and suggestions about the solving of every particular problem. Third, the leader must take care of every member of his team or section to take adequate participation as in discussing the problems, as in the actions of their solving. He isn't ever the most competent in the team but due to his talent for organization he succeed in giving assistance to forming the most competent decisions in the team. Due to his organizing abilities, the leader succeed to secure opportunity for every member to take part actively in the common activities, so that nobody to be isolated and neglect in his desire to show off his abilities. That is the exact attitude with which the leader can win the sympathies and respect of the other members of the team.

A difference is hidden very often in these qualities between the leader's and manager's adjustment, namely-the leader can see in his colleague his own personality while the manager is more disposed to see in his subordinate his position. The leader refers to the other office-workers as to his partners but for the manager first of all they are his subordinates. The first values on the qualities and skills, but the second emphasizes on their duties. Not only because he is the favorite in the group, but because he is in it, the leader controls the dynamics of interpersonal and official relations more successfully than the manager. As a rule the leader is sensitive to the hesitations in emotional moods of the team. On one hand, he understands when the climate in the group leans to agreement and he uses this positive moment to direct the group's energy to realize one or another purpose. On the other hand, the leader can foresee growing possible conflicts which give him the opportunity to influence positively for their neutralization. In definite cases with his presence the leader is in the state to harmonize the relations in the team and to increase the unity in it. He practices on his own free will the delegating to him power to lead and help approaching the team purposes without intrusion of his personal interests.3 His success is due to his skill to influence on the three levels of his colleagues' personalities, namely:

- on intellectual level- he is able to convince;

- on emotional level- he is able to positive and to encourage;

- on behavior level-he succeeds in motivating.

In the most cases the formal head does not have desire to convince, in the view of the fact, that his power give him the right to admonish. The leader's power is in such things as to inspire and to fire with enthusiasm, and the manager confirms his positions as he orders and controls.

The quality with which the leader especially strongly influence on his colleagues and that brings him high acknowledgement is the confidence in suggested decision of particular problem. He doesn't let the thought of failure and the optimism clearly appears in his behavior. Exactly here the source of his energy is hidden with which he very often instinctively infects the other members of the team, activating them for action. His positive attitude and faith in team's power are the means with which he wins big trust and succeed to suggest to the other people to follow him and to subordinate to him. Because of this the leader is an authority in the group and he uses his influence on the thinking, moods and behavior of its members. His word carries weight and his actions more or less are returning in model imitation.

One of the paradoxes in the modern organizations, public or business, is that the coping with changes is returned in irreversible priority of organization. The heads and the staff are stand up daily face to face with growing needs for changes in the way of thinking and working, in organization of relations with costumers, in the systems of management and realization of the working tasks. Competent leadership is this, that guarantees reaching the desired results, due to responsible engagement of the people in the organization, in its effective management of its organizing development.

РЕЗЮМЕ

На данной стадии развития процессов экономики на национальном и международном уровне, бизнес организации оказываются перед большим количеством трудностей и вызовов.

Ключевые слова: лидер, менеджер, директор, человеческие ресурсы, команда, деловая организация.

SUMMARY

At the present stage of development of the economy processes on a national and an international level, business organizations are facing lots of difficulties and challenges.

Keywords: leader, manager, director, human resources, team, business organization.

REFERENCES:

1. Landsburg, M. Fundamentals of leadership., „Classics and style",S.,2000.

2. Tomov, T., H. Aleksandrov, I. Ivanov, R. Chichek. The leader's function in Bulgaria: Analysis of team's relations, Dynamics Consult Ltd, 200З.

3. Moris, S.,G. Willcocks, E. Neisal. How to be a leader of successful team., „InfoDar",S., 2000.

4. Bass, B. Stogdill's handbook of leadership (rev. ed.). New York, The Free Press, 1981.

1 Tomov,T.,H.Aleksandrov, I. Ivanov, R. Chichek. The leader's function in Bulgaria: Analysis of team's relations, Dynamics Consult Ltd.

2 Landsburg,M. Fundamentals of leadership., „Classics and style",S.,2000,p.174-186.

3 Bass, B.Stogdill's handbook of leadership (rev. ed.).New York, The Free Press, 1981., p.158-169.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО МОДЕЛЮВАННЯ ТРИСТОРОННЬОГО ТРАНСКОРДОННОГО

СПІВРОБІТНИЦТВА

В.В. Засадко, науковий співробітник Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові

Транскордонне співробітництво (ТКС) як вид міжнародних відносин здійснюється у різних формах і охоплює території, різні за площею і юрисдикцією. Доцільність здійснення транскордонного співробітництва обумовлена нівелюванням бар'єрної функції кордонів в умовах глобалізації, активізацією міграції населення, трансферу капіталу і технологій, масштабним розвитком торгівлі, наявністю глобальних екологічних проблем, що в сукупності позбавляє сенсу будь-які спроби державної герметизації. Інтеграційні тенденції стали передумовою інтенсифікації транскордонного співробітництва, а ТКС, в свою чергу, - чинником регіонального розвитку, що створює політичні, інституційні, соціально-економічні та соціокультурні ефекти у державах, які здійснюють ТКС. Еволюція форм ТКС від двосторонніх прикордонних зв' язків до складних транскордонних об' єднань територій кількох держав (єврорегіонів, транскордонних кластерів) обумовлює необхідність розробки теоретичних основ формування і розвитку нових форм ТКС.

Метою статті є узагальнення теоретико-методичних підходів до моделювання транскордонного співробітництва, обгрунтування моделі ТКС між трьома країнами.

Залежно від кількості держав, прикордонні регіони яких вступають у транскордонне співробітництво, виділимо білатеральне і мультилатеральне ТКС.

Білатеральне (від лат. «bi» - «два» і «lateralis» - «бічний») транскордонне співробітництво охоплює прикордонні регіони двох держав. Цей тип транскордонного співробітництва є найпростішим і найбільш поширеним (рис. 1 а). Так, прикладом білатерального ТКС є співробітництво на основі двосторонніх угод між органами місцевої влади (Угода про прикордонну співпрацю між Любешівським районом Волинської області України і Дорогичинським та Івановським районами Брестської області Республіки Білорусь, 1997 р. [1]; Угода між Закарпатською обласною державною адміністрацією України та Підкарпатським воєводством Республіки Польща про транскордонне співробітництво, 2002 р. [2]).

Мультилатеральне (від лат. «multum» - «багато» і «lateralis» - «бічний») транскордонне співробітництво здійснюється між більш, ніж двома, державами (рис. 1. б). Мультилатеральне ТКС активного розвитку набуло в Європі. Так, ТКС у єврорегіонах у переважній більшості охоплює прикордонні регіони кількох держав. Наприклад, єврорегіон «Балтика» представляє регіональні і місцеві органи влади дев'яти регіонів шести країн: округа Круноберг, Кальмар і Блекинге (Швеція), округ Борнхольм (Данія), Поморське і Варминьско-Мазурське воєводства (Польща), Калінінградську область (Російська Федерація), округ Клайпеди (Литва) і недавно заснований Регіон Планування (Регіон Планування узбережжя Балтійського моря) західної Латвії [3].

Різновидом мультилатерального ТКС є трілатеральне (від лат. «tri» - «три» і «lateralis» - «бічний») транскордонне співробітництво, що охоплює прикордонні території трьох держав (рис. 1. в), прикладом якого є ТКС в рамках Угоди ІНТЕРРЕГІО про трілатиральне співробітництво Закарпатської області (Україна), Сату-Марського повіту (Румунія) та області Саболч-Сатмар-Берег (Угорщина), підписана в 2000 р. [4]. Терміни «трілатеральне співробітництво», «тристороннє співробітництво», «тристороння співпраця», «тристоронні відносини», «тристороння взаємодія» зазвичай вживаються як синоніми.

З огляду на предмет нашого дослідження, виокремимо підвид трілатерального ТКС - тріангулярне ТКС (рис. 1. г).

льне ТКС;

_■_і

в) трілатеральне ТКС;

Pro. 1. - Тини транскордонного співробітництва (ТКС)

Тріангулярне транскордонне співробітництво - це спільні дії, спрямовані на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими і регіональними органами влади трьох держав, що мають спільні кордони, у межах компетенції, визначеної їх національним законодавством.

Для теоретичного обгрунтування економічних мотивів тріангулярного ТКС звернемось до теорії нової економічної географії і положень моделі агломерації лауреата Нобелівської премії з економіки 2008 р. П. Кругмана [5; 6]. Модель П. Кругмана - це економічна система, що складається з двох регіонів (хоча модель дозволяє розширення її до більшого числа

© Засадко В.В., 2O1Oрегіонів, наприклад, до трьох - як у випадку предмета нашого дослідження) і двох галузей: абсолютно конкурентного сільського господарства і недосконало конкурентної (за Дікситом-Стігліцом) промисловості. Товар аграрної галузі виготовляється фермерами, які відрізняються абсолютною немобільністю, навпаки, працівники, зайняті у промисловості, володіють абсолютною мобільністю і можуть переміщатися в той регіон, де існують вигідніші умови праці. Крім того, витрати промислового товару (але не аграрного) включають «айсбергові» транспортні витрати, де частина товарів просто зникає в дорозі, тобто транспортні витрати включаються в ціни товарів у досягнутих пунктах призначення.

Різноманітні модифікації цієї моделі використовували для пояснення доцільності прикордонного співробітництва між двома країнами багатьма закордонні дослідники С. Бракман, Х. Гарретсен, М. Шрам [7], М. Брулхарт, М. Крозет, П. Коеніг [8], Нєбур А. [9; 10; 11].

Як зазначалось вище, згідно моделі агломерації П. Кругмана в економіці існує два типи товарів - промислові (Х) і сільськогосподарські (А). При чому вважається, що сільськогосподарські товари є стандартними (у всіх регіонах виробляються одинакові товари), а промислові можуть різнитися, залежно від виробника. Функція корисності споживачів описується так (1- 2):

и = а\п Сх + СА,

а > 0,

С

х

( п

Іх

V і=1

а

а а-і

(і)

(2)

де и - корисність споживачів; а - константа;

СХ - споживання промислових товарів;

СА - споживання сільськогосподарських товарів;

Хі - промисловий товар і-го виду;

п - кількість видів промислових товарів;

а - еластичність заміщення одного товару на інший.

Загальна корисність (і) - це стандартна функція Кобба-Дугласа, а функція (2) побудована згідно переваг Діксита-Стігліца і може розглядатись як певна корисність від споживання промислових товарів. Функція доходу описується формулою (3):

У = СаРа хіРі,

(3)

і=1

Припустимо, що транскордонне співробітництво здійснюється між сусідніми регіонами трьох країн, тоді, використовуючи (1.1) і (1.2), ми можемо отримати наступну функцію попиту, представляючи попит споживачів регіону і на товар виробника і, що знаходиться в регіоні г (4):

х

а

1-а г, в = 1, 2, 3, (4)

гв

де Хі гв - попит споживачів регіону в на товар виробника і, що знаходиться в регіоні г; Рцп - ціна для споживачів регіону в на товар виробника і, що знаходиться в регіоні г; а - константа;

а - еластичність заміщення одного товару на інший.

Рівняння (4) відображає транскордонну торгівлю між трьома регіонами сусідніх держав. У кожному з трьох регіонів (г = 1, 2, 3) виробляється певна кількість промислових товарів. «Айсбергові» торговельні витрати (за П. Кругманом) полягають у тому, що ціна кожного виду товару і, що виготовляється в регіоні г і продається в регіоні в складається з початкової ціни виробника рг і транспортних видатків Тгв (р^„ = ргТгв). У зв'язку із аналогією визначення попиту на кожен вид товару надалі для спрощення будемо упускати індекс різноманітності і. Загальний вираз Тгв використовуватимемо для позначення Т12, Т13 або Т23, що означає, що транспортні витрати в ході торгівлі товарами між двома регіонами ідентичні для обох напрямів торговельних потоків, і що Тгг = 1. На основі формул (2-4) визначимо індекс цін для кожного регіону в (5).

Рв =1 і Пг (ргТгв У"

V г=0

1

1-а

(5)

Функція попиту тепер набуває вигляду (6):

х.

1-а

г, в = 1, 2, 3.

(6)

Згідно припущень моделі нової економічної географії, товари виготовляються в умовах монополістичної конкуренції. Функція виробництва кожного виробника є одною і тою ж. До виробництва залучається як кваліфікована і мобільна робоча сила, яка переважно зайнята у промисловості (К) так і низько квалівікована (некваліфікована) і немобільна робоча сила, зайнята у сільському господарстві (і). Загальні витрати виробництва товару Х, у регіоні г визначаються як (7):

ТСг(Хі) = ЯгКі + ІіХі ,

(7)

іде ТСг(%і) - загальні витрати виробництва товару Х, у регіоні г; Яг - плата за використання людського капіталу в регіоні г; Кі - зайняті в промисловості; іі - зайняті в сільському господарстві.

Як прийнято в монополістичній конкуренції, велика кількість виробників, пропонує схожу, але не ідентичну (із погляду покупців) продукцію. На відміну від досконалої конкуренції, монополістична припускає, що кожна фірма продає особливий тип товару, що відрізняється якістю, оформленням, престижністю, завдяки чому в споживача складаються «нецінові преваги» (політичні, естетичні, фізіологічні). В умовах монополістичної конкуренції фірма виготовляє не однакову, а «диференційовану» продукцію і тим самим стає своєрідним «монополістом» своєї марки товару. Відповідно, рівняння максимізації прибутку виглядатиме так (8):

Рг

Г а )

(8)

де Рг - ціни у регіоні г;

а - еластичність заміщення одного товару на інший.

Встановлюючи взаємозв'язок між міграцією людського капіталу в межах транскордонного регіону, обсягами виробництва і ефективністю ТКС за допомогою модифікованої теоретичної моделі нової економічної географії для трьох регіонів, функцію корисності опишемо як (9-10):

(9)

У-У, =а1п(РзІ Р1        -Яз)

(10)

де У], У2, Уз - коефіцієнт корисності в регіонах 1, 2 і 3 (припускається, що регіони 2 і 3 є регіонами країн-партнерів); Р], Р2, Р3 - ціни в регіонах 1, 2 і 3;

Я], Я2, Я3 - плата за використання людського капіталу в регіонах 1, 2 і 3; а - константа.

Рівень цін у кожному регіоні визначається як (11-13), а плата за використання людського капіталу як (14-16):

Р =

а-1)

(11)

Р2 АОгх)((:1г121-а+ к2 + к3т2Г)

1_

1-а

(12)

Р3 ={0^ )((Т131-а+ К 3 + К 2Т231-а)

1_

1-а

(13)

((1 + К)

2 + К2 )Т121

3 + К3 )тІ31

К1 + К 2Т121 а+ К3Т121 а       К1Т121 а+ К2 + К3Т231 "       К1Т13 К 2Т23 К3 (14)

^2

аГ      ((1 + К1 ))21-

2 + К2 )

3 + К3 )Т231

К1 + К2Т121 а + К3Т131 а      К1Т121 а + К 2 + К3Т231 а      К1Т13   " + К 2Т2Т^а+ К3 (15)

Я3

а\       ((1 + К ))131-

2 + К2 )Т231

3 + К 3)

К1 + К2Т121 а+ К3Т131 а       К1Т121 а+ К2 + К3Т231 -       К1Т131 К2Т23   ^ К3 (16)

де К - зайняті в промисловості;

і - зайняті в сільському господарстві;

Ті2, Т]3, Т23 - транспортні витрати на подолання шляху між регіонами 1 і 2, 1 і 3, 2 і 3 відповідно; а - еластичність заміщення одного товару на інший.

Модифікована у роботі теоретична модель нової економічної географії для трьох регіонів є підставою для гіпотези про те, що тріангулярне транскордонне співробітництво в умовах наявності незначних транспортних витрат сприяє інтеграції ринків прикордонних регіонів трьох сусідніх держав, кооперації виробництва і концентрації людського капіталу в тому прикордонному регіоні, де є вища заробітна плата іІабо нижчі ціни.

Аналіз моделей нової економічної географії виявив, що в будь-якому варіанті (запланованому або спонтанному) зростання або розвиток економіки в просторі відбувається нерівномірно за типом «центр - периферія», що відповідає сучасним тенденціям співробітництва регіонів різних держав світу. Так, коли економіка певного регіону чи цілої держави починає інтенсивно розвиватися (рис. 2), відбувається концентрація населення на їх території (переважно у містах) за рахунок внутрішньої міграції та іміграції.

Причиною подібної форми просторового розвитку є виникнення регіональної агломерації, обумовленою зростаючоювіддачею від масштабу, особливо віддачею від масштабу ринку, викликаної механізмом монополістичної конкуренції. При цьому відбувається деяке зближення міждержавних і міжрегіональних відмінностей економічного розвитку завдяки індустріалізації аграрної периферії і об'єму ринку, або високої доступності ринку, що росте. Проте практика країн, що розвиваються, і слаборозвинених регіонів показує, що дуже складно забезпечити розвиток промисловості і розширення масштабів ринку в цих країнах і регіонах через низькі доходи населення, звичний спосіб життя людей, повільну трансформацію суспільних інститутів тощо .

1,0

+

D

0 Е 10 15 20 2h ЗО

ВВП на 1 особу, тис. дол. США за ПКС

Рис. 2 - Залежність індексу агломерації від ВВП на 1 особу за паритетом купівельної спроможності [12]

Економічного зближення регіонів з вищим і нижчим рівнями економічного зростання можна досягти завдяки вивільненню ринкових сил, що сприяють укрупненню, міграції та спеціалізації. Економічне зростання потребує географічної трансформації. Скорочення відстаней з міграцією населення та зниженням транспортних витрат і зниження бар'єрів у міру того, як країни зменшують "товщину" своїх економічних кордонів, - це все є складовими частинами економічного зростання прикордонних регіонів.

Тріангулярна концепція ТКС знайшла своє відображення у створенні «трикутників економічного зростання», які інтенсивно розвиваються у Південно-Східній Азії.

Трикутники економічного зростання - це транскордонні економічні зони, поширені на досить великій, але чітко визначеній території, в якій відмінності в наявних факторах трьох країн використовуються з метою розвитку зовнішньої торгівлі і залучення іноземних інвестицій.

Концепція трикутників економічного зростання (або трикутників зростання) була вперше офіційно задекларована в 1989 р., коли керівні політичні сили Сінгапуру, Малайзії і Індонезії офіційно запропонували створити «Південний трикутник зростання» (SIJORI). У нього увійшли Сінгапур, Джохор (Малайзія) і острів Батам провінції Ріау (Індонезія). У 1996 р. «трикутник» був розширений за рахунок включення в нього нових районів Малайзії та Індонезії, після чого його площа перевищила півмільйона квадратних кілометрів, а населення - 34 млн осіб [13, с. 99]. У зв'язку з цим розширенням він змінив назву на «Трикутник зростання Індонезія - Малайзія - Сінгапур» і став «уособленням світу без кордонів» [14]. Зауважимо, що ідея «світу без кордонів» чітко прослідковується і в політиці ЄС, який пропагує розвиток транскордонних і міждержавних зв'язків на основі посилення інтеграційних процесів і нівелювання бар'єрної фунції кордонів. Цей підхід задекларовано у концепції «Європа без кордонів», яку активно просуває Асоціація європейських прикордонних регіонів [15].

Крім офіційно створеного трикутника в Південно-Східній Азії без чіткої координації на високому політичному рівні виник «Південно-китайський трикутник зростання». Його утворюють Гонконг, частина Тайваню і провінції Гуандун і Фуцзянь (КНР). На стадії проектування в Азії знаходяться ще п'ять трикутників економічного зростання, в одному з яких передбачається участь сусдньої держави України - Російської Федерації, а саме: «Програма розвитку басейна р. Ткманган» (Росія, КНДР і КНР).

Успішною є зона зростання, побудована за принципом трикутника економічного зростання, що охоплює території Бангладеш, Бутану, Індії, Мьянми і Непалу (Bangladesh - Bhutan - India - Myanmar - Nepal - BBIMN). Вона була створена на початку 1990-х років з ініціативи Непалу за підтримки Азіатського банку розвитку (ADB), Всесвітнього банку та ООН для стимулювання економік найбільш відсталих районів світу [16]. У вересні 1994 р. Камбоджа, В'єтнам, Лаос і Таїланд підписали нову міжурядову угоду з Меконгу, що відновлює транскордонну співпрацю, започатковану ще в другій половині 1950-х років. Ця угода (пізніше до неї приєдналися Мьянма і Китай) стала фундаментом зони економічного зростання «Великий Меконг» («Big Mekong» Growth Area - BMGA). Ще одним варіантом локальної інтеграційної схеми, що включає західну частину Малайзії, Суматру і південну частину Таїланду, є проект Північного трикутника зростання (Growth Triangle of North - GTN), розроблений в серпні 1992 р. фахівцями Міжнародного інституту стратегічних досліджень (Малайзія) [17, с. 66].

Створюючи «трикутник економічного зростання», географічно суміжні регіони реалізують принцип компліментарності. Так, у «Трикутнику зростання Індонезія - Малайзія - Сінгапур» принцип компліментарності забезпечує поєднання взаємодоповнюючих ресурсів, факторів виробництва: зі сторони Сінгапуру - капітал, кваліфікована робоча сила, новітні технології, доступ до світових ринків, розвинена фізична інфраструктура; зі сторони Малайзії - земля, природні ресурси, напівкваліфікована робоча сила, базова інфраструктура; зі сторони Індонезії - некваліфікована (відповідно, дешева) робоча сила, базові технології, природні ресурси (рис. 3).

Фінський науковець У. Ківікарі [19], вивчивши азійський досвід, запропонував сформувати Південно-балтійський трикутник зростання з включенням у його склад:

- регіонів держав-членів ЄС, які характеризуються високим рівнем соціально-економічного розвитку, наприклад,

Північної Німеччини і Польщі, Південної Швеції;

- регіонів держав з перехідною економікою, тодішніх кандидатів на вступ у ЄС (а в даний час членів ЄС) - Північної Польщі, Литви, Західної Латвії;

- регіонів країн — «прямих сусідів» ЄС, що розширюється, — Північно-західної Білорусії, області Калінінграда Російської Федерації.

Індонезія

- Некваліфікована робоча сила.

- Базові технології.

- Природні ресурси.

Малайзія

- Земля.

- Природні ресурси.

- Напівкваліфікована робоча сила.

- Базова інфраструктура.

Pro. 3. - Компліментарність економік прикордонних регіонів Сінгапуру, Індонезії і Малайзії в транскордонному трикутнику економічного

зростання [18]

Досвід азіатських трикутників зростання свідчить про те, що успіху в таких транскордонних об'єднаннях сприяють різна забезпеченість чинниками виробництва і географічна близькість регіонів-учасників, політичні угоди і координація на національному і регіональному рівнях, а також необхідність в розвитку загальної інфраструктури. Важливо зазначити, що «трикутник зростання залишиться лише порожньою оболонкою без серцевини, до тих нір, поки компанії не зацікавляться можливостями, які він надає» [20].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків