Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 15

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

- модернизация устаревшего оборудования;

- внедрение новых технологий выплавки и разливки стали;

- уменьшение ресурсозатрат.

Данные мероприятия приведут к снижению себестоимости и повышению качества металлопродукции. Металлургия является базовой отраслью для Украины, и повышение конкурентоспособности продукции приведет к ускорению выхода страны из кризиса и повышению ее веса на мировом рынке металла.

РЕЗЮМЕ

У даній статті розглядаються такі проблеми, як зниження собівартості продукції металургійної галузі та зростання її конкурентоспроможності. Це можливо досягти шляхом інвестування грошових коштів у модернізацію основних фондів, оптимізації структури експорту, зменшення витрат ресурсів.

Ключові слова: конкурентоспроможність, металургійна промисловість, витрати ресурсів

РЕЗЮМЕ

В данной статье рассматриваются такие проблемы, как снижение себестоимости продукции металлургической области и рост ее конкурентоспособности. Это возможно достичь путем инвестирования денежных средств в модернизацию основных фондов, оптимизации структуры экспорта, уменьшение затрат ресурсов.

Ключевые слова: конкурентоспособность, металлургическая промышленность, затраты ресурсов

SUMMARY

Issues of prime-costs of ferrous-metals production reduction and competitiveness of Ukrainian metallurgical complex increasing are considered in the paper. One of the major direction of these issues resolving is renewal of fixed capital based on alternative technologies. Keywords: competitiveness, metallurgical industry, expenses of resources

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. http://www.ukrstat.gov.ua/ Статистична інформація/ зовнішньоекономічна діяльність/ експорт-імпорт товарів за країнами світу Табл. 45.1

2. http://www.ukrexport.gov.ua/rus/economy/ukr/301б.html

3. http://www.ukrrudprom.ua/analytics/Kitayskiy_giroskop.html

4. Голубченко А., Мазур. В. Морфология и генезис горно-металлургического комплекса Украины // Зеркало недели. - №11. - С.5.

5. http://www.ukrrudprom.ua/analytics/Vertikalnaya_integratsiya.html

6. Грищенко С. Украинская металлургия-2008: успешный старт, кризис и его уроки// Зеркало недели. - №12. - С. 12-14.

7. Буркинский Б., Савчук С. Инновационный уровень производства и конкурентоспособности черной металлургии Украины// Экономика

Украины. - 200б. - №4. - С. 4-15.

8. Костусєв О. Захист економічної конкуренції в Україні: стан і проблеми // Економіка України. - 2003. - №7. - С. 5-11.

9. Кукин С. Долгое прощание с мартеном//Эксперт Украины. - 2007. - №28 - С.17-25.

БАГАТОГРАННІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МАРКЕТИНГОВИХ СТРАТЕГІЙ РОСТУ ТА МЕТОДИКА ЇХ ВИБОРУ

Ю.М. Мельник, к.е.н., асистент каф. маркетингу Сумського державного університету

Постановка проблеми. В сучасних економічних умовах відбувається швидка зміна потреб та запитів споживачів, яка зумовлена впливом зовнішніх факторів, що вимагає адекватних управлінських рішень. Стабільне функціонування підприємств на ринку може бути забезпечене адекватними стратегіями розвитку. Вибір суб' єктами господарювання стратегії, яка б відповідала умовам сталого розвитку, на ринку залежить від багатьох чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. Стратегія повинна враховувати ресурси й умови діяльності, але не лише реальні, а й потенційні, які можуть бути залучені в діяльність при необхідності. Тому, значної уваги набувають різноманітні методи та підходи до вибору стратегічних альтернатив.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ринкові стратегії росту та їх вибір традиційно здійснюється за допомогою застосування так званої матриці «товар-ринок». Матриця І. Ансоффа «товар-ринок» (оприлюднена з 1957р.) - широко відомий, багаторазово перевірений інструмент аналізу, який підтвердив свою ефективність при виборі маркетингових стратегій розвитку [1]. Методичні засади сучасного стратегічного управління та формування маркетингових стратегій висвітлено в роботах Божкової В.В. [2,4], Галиці І.О., Гаркавенко С.С. [3], Геєця В.М., Гриньова А.В., Ілляшенка С.М. [4], Куденко Н.В. [5], Лабурцевої О.І., Решетнікової І.Л., Фатхутдинова Р.А. та інших.

Виділення невирішеної проблеми. Але, незважаючи на значне теоретичне підґрунтя методичних підходів до вибору стратегій, слід відмітити незначну кількість формалізованих підходів, серед яких найбільш популярними є матричні моделі та методи експертних оцінок.

Мета статті - обґрунтувати багатогранність використання маркетингових стратегій росту та запропонувати формалізований науково-методичний підхід до їх вибору.

Результати дослідження. Стратегічний маркетинг дозволяє ефективно та збалансовано використовувати наявні ресурси фірми з урахуванням вимог ринкового середовища. Залежно від загальноекономічного стану суб' єктів господарювання в теорії стратегічного маркетингу виділяють стратегії виживання, стабілізації і росту [3, 4, 5]. Стратегія виживання - це захисна стратегія, яка застосовується у разі повного розладу господарської діяльності підприємства, кризовому стані близькому до банкрутства. Метою стратегії є перехід до стратегії стабілізації, а далі, до стратегії росту. Стратегія виживання має короткострокову спрямованість. Реалізація стратегії потребує, з

© Мельник Ю.М., 2O1Oодного боку, швидких, скоординованих дій, з іншого боку - обачності й реалістичності в прийнятті рішень. Стратегія стабілізації є перехідною ланкою від стратегії виживання до стратегії росту та спрямована на досягнення певного підвищення обсягів продажу після занепаду.

Для підприємств, які обирають інноваційний шлях розвитку найбільший інтерес становлять стратегії росту, оскільки саме зростання, тобто розширення масштабів діяльності фірми, дозволяє збільшувати прибуток, обсяг продажу, частку ринку. Ресурси підприємства, які необхідні для реалізації стратегій росту, можна поділити на 4 групи: виробничі ресурси (виробничі резерви, кадри і т.ін.), фінансові ресурси (наявність обігових коштів, фінансова стабільність і т.ін.), маркетингові (наявність професійних маркетологів, обсяги бюджету маркетингу і т.ін.) та ринкові (зовнішні можливості). Аналіз необхідних ресурсів за запропонованими групами може бути покладений в основу чотирикомпонентного показника, на основі якого можна здійснити вибір стратегії росту, що відповідає наявним ресурсам підприємства [6].

Автором запропоновано методику вибору стратегії росту на основі визначення чотирикомпонентного показника, який є результатом функціональної залежності [7]:

£ = К; 5 2; 5 з; 5 4} (і)

де: 81 , 82 , 83 , 84 - функції формалізованих оцінок виробничих ресурсів, фінансових можливостей, конкурентоспроможності товару та умов зовнішнього підприємства

Функція 8(х) визначається в такий спосіб:

"5 (X) = 1

(2)

5 (х) = 0

Умова: Якщо значення всіх підконтрольних показників відповідають поставленим вимогам, то розрахункова оцінка набуває значення одиниці (5(х)=1). Якщо хоч один з підконтрольних показників не задовольняє нормативам, то - нулю (5(х)=0).

Виробнича складова підприємства: 8і(х)=(К,„; Кінт; Ке). Значення (х) визначається відповідно зазначеним в алгоритмі вимогам. Виробнича складова підприємства в першу чергу представлена основними засобами, які характеризують виробничі потужності підприємства. Виробнича потужність підприємства відбиває спроможність підприємства забезпечити максимально можливий обсяг виробництва за певний проміжок часу. Пропонуємо розглянути коефіцієнт використання виробничої потужності (Кв„), що розраховується за формулою 3 [8].

*- = М ■ <3)

де В„ф - фактичний випуск продукції за певний період часу, грош. од.; М - виробнича потужність підприємства, грош. од.

Метою стратегій росту є розширення виробництва та збільшення прибутку, що потребує додаткових виробничих потужностей. Отже, якщо основні засоби повністю завантажені, то не існує можливості для збільшення обсягів виробництва без залучення додаткового обладнання. Необхідне значення даного коефіцієнту менше 1, що свідчить про наявність невикористаного резерву та дозволяє планувати збільшення обсягів виробництва в перспективі.

Наступний показник, якій необхідно враховувати (формула 4) - це інтегральний коефіцієнт завантаження основних засобів (Кінт),

[8]:

К»т = К • К (4) де Ке - коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання; Кі - коефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання.

Відповідно до специфіки продукції необхідно враховувати її рентабельність. Як приклад розглянемо екологічно орієнтовану продукцію, рентабельність екологічної продукції (Яек) знаходимо за формулою 5:

Д   = -П100%, (5)

ОРек

де П - сума чистого прибутку, грн.; ОРек-обсяг реалізації екологічної продукції, грн.

Нормативне значення рентабельності екологічно орієнтованої продукції визначаємо за середньогалузевим значенням відповідно до специфіки виробництва та споживання певного виду продукції. Проблемним залишається питання стосовно визначення, яку продукцію відносити до групи екологічної, та відповідної статистичної інформації.

Фінансова складова підприємства: Я2(х)=(Км; Кл; В). Значення 52(х) визначається відповідно зазначеним вимогам. Важливе значення при виборі стратегії росту для просування екологічної продукції має фінансова стабільність підприємства. При стимулюванні обсягів продажу необхідною умовою є наявність вільних коштів для комплексу просування. Для цього найбільш характерними є такі показники як [8]: коефіцієнт маневрування (Км), що показує яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті і його значення має бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства (формула 6), коефіцієнт ліквідності (К), який розраховується за формулою 7 та коефіцієнт автономії (Кает), що визначається за формулою 8.

К    =   ВК°б (6)

де ВКоб -власний оборотний капітал підприємства, грн.; ]^ВК- сума власного капіталу на підприємстві, грн.

Для коефіцієнта маневрування існували досить високі нормативні значення: 0,5-0,6, але в сучасних економічних умовах цей норматив дещо знижено - до рівня 0,3.

де ОК- сума оборотних коштів, грн.; КЗ - сума короткострокових зобов'язань, грн. Нормативне значення для коефіцієнта ліквідності від 2 до 3.

Інвестиційну привабливість підприємства та незалежність від зовнішніх джерел фінансування - коефіцієнт автономії або фінансової незалежності (Кавт):

К = ВК

пб

де ВК- власні кошти підприємства, грн.; ПБ - пасив балансу, грн. Нормативне значення Кавт більше 0,5.

Маркетингова складова: 5,3(х)=(Кксп; Ее; йВМ). Значення 83(х) визначається відповідно зазначеним в алгоритмі вимогам. Екологічно орієнтовані товари мають свою специфіку, яку треба враховувати на всіх етапах просування продукції від виробника до споживача. Як правило, на один екологічний товар вже існує хоча б один неекологічний аналог, який значно дешевший та звичний для споживача. Тому стратегії росту є прийнятними для екологічної продукції, конкурентоспроможність (Ккс„) яких вища ніж у товарів-аналогів (розрахунок конкурентоспроможності товарів-аналогів за класичною методологією), за умови ефективного використання бюджету маркетингу (йВМ) (формула 9).

йВМ - ВМ 100%, (9) ЗВ

де ВМ- витрати на маркетинг, у т.ч. на просування продукції на ринку, грн.; ЗВ - загальні витрати підприємства, грн.

Ступінь екологічності - показник, який характеризує міру впливу товару на об'єкти навколишнього середовища в процесі «виробництво-споживання-утилізація» [7]. Залежно від специфіки товару та сфери його застосування, можна обчислювати рівень технологічності, функціональності, ергономічності, економічності товару тощо. Автором запропоновано обчислювати ступінь екологічності за формулою Байєса (формула 10) з авторською інтерпретацією її складових:

RF+ AE

OE

RF+ AE + RF

і1 - AE)

(10)

де ОЕ - загальна можливість екологічності продукції, розрахована з урахуванням впливу комплексу факторів F; АЕ - апріорна можливість того, що продукція має екологічну складову; RF+ - можливість того, що за умови екологічності продукції спостерігається вплив фактору F;

- можливість того, що при негативному (небажаному) результаті спостерігається дія фактору F. Продукція екологічно орієнтована, якщо ОЕ > 0,33.

Ринкова складова (вплив зовнішнього середовища): S4(x)=(MC; Kr; І). Значення S4(x) визначається відповідно зазначеним в алгоритмі вимогам. В процесі вибору стратегії крім внутрішніх факторів необхідно, також, враховувати умови зовнішнього середовища. Виведення на ринок екологічної продукції, освоєння сегменту ринку (МС) [4] (формула 11) супроводжується певним рівнем ризику (Кр) (формула 12) [9]. Також, потрібно враховувати інтенсивність конкуренції в галузі (Ік - Індекс Херфіндаля-Хіршмана) (формула 13).

МС = П• К • Деид • Дку,,, (11) де П - кількість потенційних споживачів, чол.; К - коефіцієнт повторних закупок; Двид - частка споживачів, які віддають перевагу конкретній видозміні продукту; Дку„ - частка споживачів, які фінансово і психологічно готові придбати продукт.

Kp

У т ~Б1Г (12)

де Кр - коефіцієнт ризику, Ут - втрати, грн.; ВК - власні кошти підприємства, грн.

За результатами розрахунків пропонуємо визначати рівень та область ризику за школою, представленій у табл. 1.

Шкала відповідності області ризику фактичним значенням Кр [9]

Таблиця 1

Коефіцієнт ризику

Рівень ризику

Область ризику

Kp = 0

Нульовий

Без ризикова область

0<Kp < 0,25

Прийнятний

Область мінімального ризику

0,25 < Kp <0,50

Припустимий

Область підвищеного ризику

0,50 < Kp <0,75

Критичний

Область критичного ризику

0,75< Kp <1

Катастрофічний

Область неприпустимого ризику

При розрахунку індексу Херфіндаля-Хіршмана суми квадратів ринкових часток обчислюють тільки для 50 найбільш великих підприємств, представлених на ринку. Якщо значення індексу перевищує 0,18, то має місце низька інтенсивність конкуренції і висока концентрація ринку, що вимагає втручання держави [4].

і=1, 2...n,

(13)

i=1

де Оі - ринкова частка г-го підприємства в загальному обсязі реалізації продукції заданного ассортименту.

Обирати стратегію росту на основі чотирикомпонентного показника можна за допомогою таблиці відповідності цих стратегій значенню чотирикомпонентного показника (табл. 2) [6, 7]. Формування екологічної стратегії господарюючого суб'єкта, як функціональної стратегії, має бути узгоджене із іншими функціональними стратегіями (ціновою, товарною, маркетинговою, фінансовою та ін.) і корпоративною бізнес-стратегією.

Таблиця 2

Відповідність стратегій значенню чотирикомпонентного показника

Види стратегій росту

Назва

Значення інтегрального показника

S (S1;S2;S3;S4)

Види екологічних стратегій

Стратегії виживання

Стратегія виживання

(0;0;0;0)

Стратегія виживання

Стратегії стабілізації

Стратегія стабілізації

(1;0;0;0), (0;1;0;0), (0;0;1;0), (0;0;0;1)

Стратегія стабілізації

Стратегії інтенсивного росту

Стратегія глибокого проникнення на ринок

(1;0;1;1)

Стратегія екологічно спрямованого споживання

Стратегія екологічного іміджу

 

Стратегія розвитку ринку

(0;1;1;1)

Стратегія екологічного іміджу Стратегія екоефективності

 

Стратегія розвитку товару

(1;1;0;1)

Стратегія переходу до чистого виробництва

Стратегії інтегративного росту

Стратегія прямої інтеграції

(0;1;1;0)

Стратегія циркуляторності

 

Стратегія зворотної інтеграції

(0;1;0;1)

Стратегія рециркуляторності

 

Стратегія вертикальної інтеграції

(1;1;1;0)

Стратегія екобезпеки

 

Стратегія горизонтальної інтеграції

(0;0;1;1)

Стратегія кооперування

Стратегії диверсифікації

Стратегія концентричної диверсифікації

(1;0;1;0)

Стратегія екоефективності

 

Стратегія горизонтальної диверсифікації

(1;0;0;1)

Стратегія екологічної досконалості

 

Стратегія конгломеративної диверсифікації

(1;1;0;0)

Стратегія розвитку екологічних інновацій

Стійкий стан

Будь-яка стратегія росту

 

Будь-яка екологічна стратегія

У табл. 2 також представлені екологічні стратегії, які за цільовим призначенням та засобами реалізації відповідають маркетинговим стратегіям росту. За результатами проведеного аналізу було встановлено єдність цілей та взаємозв'язок екологічних стратегій зі стратегіями росту.

Класифікацію базових екологічних стратегій А. Стерлина й І. Туліна [10] пропонуємо доповнити наступними видами стратегій: стратегія екологічного іміджу, стратегія рециркуляторності, стратегія екобезпеки, стратегія екологічної досконалості, та стратегія розвитку екологічних інновацій, стратегія екологічно спрямованого споживання. Отже, визначимо основну ідею кожної стратегії:

• стратегія екологічно спрямованого споживання — добровільне обмеження споживання й відповідна зміна стилю життя;

• стратегія екологічного іміджу - позиціювання в свідомості споживачів, виробника як підприємство з екологічною орієнтацією;

• стратегія екоефективності — істотне збільшення коефіцієнта використання сировинних ресурсів і коефіцієнта корисної дії всіх технологічних процесів;

• стратегія переходу до чистого виробництва — забезпечує мінімізацію негативного впливу на навколишнє природне середовище окремого підприємства шляхом радикальної зміни технології (чисте виробництво), номенклатури продукции, застосовуваної сировини й т.п.;

• стратегія циркуляторності — мінімізація відходів і скорочення навантаження на природу за допомогою формування між підприємствами індустріальних постачальницьких ланцюгів, що реалізують кругообіг потоків сировини й відходів у відповідності із асимілюючим потенціалом природи;

• стратегія рециркуляторності - формування між підприємством та посередниками (каналами збуту) ланцюга зворотного повернення відходів від споживання продукції;

• стратегія екологічної безпеки - формування системи екологічної безпеки на всіх етапах руху продукції від виробника до споживача;

• стратегія кооперування — скорочення негативного впливу на стан природного середовища з боку цілої групи підприємств, що кооперуються між собою в спільному рішенні екологічних проблем: ресурсозбереження, відходи тощо.

• стратегія екологічної досконалості - екологізація супутніх послуг до існуючого товару;

• стратегія розвитку екологічних інновацій - розробка та виробництво екологічно орієнтованої продукції на підприємстві.

У сучасних кризових умовах господарювання перед підприємствами виникає проблема вибору адекватної ринковим умовам стратегії розвитку. Криза має двоїсту природу, що, з одного боку, завдає розлад виробничо-фінансовій системі, а, з іншого боку, пропонує нові можливості для розвитку. Для нестабільних підприємств найбільш об'єктивними є стратегії виживання й стабілізації, а для стійких -стратегії росту, які відповідають вимогам і тенденціям інноваційного розвитку.

Генеральною метою діяльності будь-якої компанії є кількісна і якісна зміна параметрів у напрямку вдосконалення. Оскільки інноваційні стратегії поняття багатогранне, пропонуємо розглянути маркетингові стратегії росту як базис для формування інноваційної стратегії залежно від бажаного результату й ступеня новизни. Для цього, розглянемо їх у контексті визначення інноваційних елементів.

Результати проведеного аналізу маркетингових стратегій росту на предмет наявності інноваційних елементів і відповідності напрямкам інноваційного розвитку представлені в табл. 3. Висновки та пропозиції.

Отже, на основі аналізу проблеми визначення відповідності ринкових стратегій росту ресурсам окремого підприємства та умовам зовнішнього середовища запропоновано науково-методичний підхід до вибору ринкових стратегій росту на основі визначення чотирикомпонентного показника, який враховує соціо-еколого-економічні чинники впливу мікро- та макросередовища, дозволяє здійснити вибір відповідної екологічної функціональної стратегії суб' єктами господарювання та реалізувати її без додаткових витрат, а також економити час та ресурси.

В основу запропонованої методики покладено аналіз типових показників господарської діяльності підприємства та зовнішнього середовища, що створює можливості для її широкого використання суб' єктами господарювання, спрощує процедуру вибору ними адекватної функціональної стратегії. Автором запропоновано обчислювати показник ступеня екологічності продукції за теоремою Баєса.

Також було встановлено єдність та взаємозв' язок екологічних стратегій зі стратегіями росту, що обумовлений спільними цілями та засобами реалізації, та удосконалено класифікацію екологічних стратегій підприємства.

Таблиця 3

Застосування стратегій росту в процесі формування стратегії інноваційного розвитку

Маркетингові стратегії росту

Вид інновацій

Напрямок інноваційного розвитку

 

за характером застосування

за технологічними параметрами

залежно від функціональної діяльності

залежно від сфери застосування

Стратегії інтенсивного зростання

Стратегія глибокого проникнення

комунікаційні

процесні

маркетингові

ринкові

Стратегія розвитку ринку

збутові

процесні

маркетингові

ринкові

Стратегія розвитку товару

виробничі (товарні)

продуктові

виробничі

продуктові

Стратегії інтегративного росту

Стратегія прямої інтеграції

управлінські

процесні

адміністративні, виробничі

організаційно-управлінські

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків