Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 24

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

Метою даної статті є проаналізувати теоретико-методичні основи механізму впливу управлінського рішення на діяльність вищих навчальних закладів.

Ефективне управлінське рішення - необхідна умова забезпечення конкурентоздатності продукції та організації на ринку, формування ефективної організаційної структури, проведення правильної кадрової політики, регулювання соціально-трудових відносин в організації. А оскільки є в наявності специфічність продукції яку випускає вищий навчальний заклад, то і управлінські рішення , котрі приймає керівник освітньої організації є доволі специфічними.

Смирнов Е.А. дає таке визначення управлінського рішення: «Управлінське рішення - це вибір альтернативи, який здійснюється особою, яка приймає рішення у межах його посадових повноважень і компетенцій, спрямований на досягнення цілей організації» [3].

Р.А. Фатхутдінов визначає управлінське рішення як результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування і вибору альтернативи з безлічі варіантів досягнення конкретної мети системи менеджменту [4].

Управлінські, або їх ще називають організаційні, рішення, які приймаються керівником вищого навчального закладу відрізняють від всіх інших рішень особливості:

- Мети. Суб'єкт управління (керівник закладу освіти) приймає рішення виходячи не з власних потреб, а з метою вирішення потреб

конкретного вищого навчального закладу

- Наслідків. Приватний вибір індивіда відбивається на його власному житті та може вплинути на небагатьох близьких йому людей.

Менеджер (керівник вищого навчального закладу) вибирає направлення дій не тільки для себе, але й для всього закладу та його працівників, його рішення можуть мати вплив на життя багатьох людей. Крім того рішення які приймає керівник відображаються на соціально-економічній ситуації регіону, де знаходиться вищий навчальний заклад. Наприклад: неконкурентоспроможність вищого навчального закладу може привести до закриття організації, що дуже суттєво може збільшити рівень безробіття серед викладачів та науково-педагогічних працівників. Особливо це загрожує регіонам де кількість вищих навчальних закладів обмежена.

- Розподілу праці. Якщо у приватному житті індивід, приймаючи рішення, сам їх і виконує, то в організації освіти існує розподіл

праці: керівник приймає рішення про вирішення проблем, інші (викладачі та науково-педагогічний персонал) виконують прийнятті рішення.

- Професіоналізму. У приватному житті кожен приймає рішення виходячи з власного досвіду. В управлінні організацією, а

особливо такою складної як вищий навчальний заклад, прийняття рішення більш складний, відповідальний та формалізований

процес, який потребує професійної підготовки. Прийняття рішень представляє собою свідомий вибір з варіантів та альтернатив напряму дій, які скорочують розрив між існуючим та майбутнім бажаним станом організації. Цей процес містить багато різних елементів, але в ньому обов' язково містяться такі елементи, як проблеми, цілі, альтернативи. Він лежить в основі планування діяльності організації, тому що план - це набір рішень з розміщення ресурсів і спрямування їх використання для досягнення організаційних цілей.

В управління організацією прийняття рішень відбувається менеджерами різних рівнів та має досить формалізований характер, тому рішення торкається не тільки однієї особи, а й організації в цілому. Важною умовою ефективного впливу рішення на роботу організації являється його узгодженість з раніше прийнятими рішеннями у всіх напрямках управління, як по горизонталі, так і по вертикалі. Тому при виборі альтернативи необхідно користуватися наступними принципами:

- Принцип системності. Цей принцип орієнтується на всебічний облік факторів, які мають значення для організації.

- Принцип стандартизації (стандартних управлінських ситуацій та рішень). Сутність його полягає в тому, що більшість реальних

управлінських ситуацій може бути зведено до набору так званих стандартних або базових ситуацій. Процедури прийняття рішення в таких умовах розроблені та відомі. Проблеми виникають коли ситуація не вкладається цілком чи частково в стандартну формулу. Для нестандартної частини ситуації необхідно використовувати спеціальний аналіз для того щоб знайти спеціальне, особливе для даного випадку рішення.

- Принцип оптимальної інформованості. Раціональні управлінські рішення можуть бути досягнуті, коли їм відповідає достатня

інформаційна база.

- Принцип автоматизму реалізації управлінських рішень міститься в тому, що прийняте рішення повинно швидко, автоматично

доводитися до потрібного рівня в організації.

- Принцип врахування ймовірних наслідків.

- Принцип свободи вибору. Полягає в тому, якщо у керівника не має достатньої кількості варіантів з яких можна вибирати, то про

ефективність прийнятого рішення не може бути мови.

- Принцип відповідальності. Той хто приймає рішення несе повну відповідальність за результати прийнятого рішення

- Принцип співмірності прав та відповідальності. Найгірші рішення приймаються тоді коли ті хто мають право приймати рішення

не несуть відповідальності, а ті на кого покладено відповідальність за виконання рішень не мають право їх приймати.

- Принцип творчості. Творчій підхід необхідний тоді коли прийняті рішення не мають ефективності та сили.

- Принцип своєчасності. Він орієнтується на вибір найкращого моменту для прийняття рішення.

- Принцип єдності єдиноначальності та колегіальності. Полягає в тому, що керівник консультується зі своїми підлеглими та на

основі цих консультацій приймає рішення.

- Принцип співучасті. Означає активну та безпосередню участь у прийнятті рішення тих, кого воно стосується [5].

В процесі життєдіяльності організації керівник вищим навчальним закладом приймає велику кількість різноманітних рішень. Проте існують деякі загальні ознаки, які дозволяють класифікувати прийняті рішення. Існують три основних типи прийнятих рішень: інтуїтивні, засновані на судженнях та раціональні [6].

Інтуїтивне рішення - це вибір, який зроблено тільки на основі відчуттів того що воно правильне. Рішення засновані на судженнях -це вибір зумовлений знаннями чи досвідом. Раціональне рішення - це вибір зроблений на основі об' єктивного аналітичного процесу та не пов' язане з минулим досвідом.

Для класифікації прийнятих рішень використовують певні ознаки. За цими ознаками управлінські рішення діляться на класи.

В залежності від часу використання рішення діляться на стратегічні, які визначають напрямок розвитку організації на тривалому відрізку часу, та оперативні (тактичні), які конкретизують стратегію та визначають її реалізацію в невеликих часових інтервалах.

В залежності від об' єкта управління рішення діляться на економічні, соціальні (соціально-економічні), психологічні, політичні, загальнодержавні, регіональні і так далі [7].

За характером підготовки, розробки та прийняття рішення діляться на запрограмовані та незапрограмовані (за термінологією Г.Саймона). Запрограмовані - це рішення, які приймаються послідовністю кроків та надають можливість використовувати комп'ютерну техніку для прийняття рішення. Незапрограмовані - це рішення, прийняття яких потребує необхідних тільки їм дій та їх послідовності.

За характером взаємодії учасників прийняття рішень вони підрозділяються на виконавчі, якщо між учасниками домінують відносини підпорядкування та компромісні, якщо рішення являються результатом узгодженості інтересів [8].

При ієрархічній побудові управління, які б рішення не приймались між ними повинний бути забезпечений взаємозв'язок. Він досягається двома засобами: декомпозицією рішення в конкретні задачі та агрегуванням окремих рішень у загальне рішення організації, яке приймає вище керівництво [9].

Технологія прийняття управлінського рішення передбачає певну послідовність управлінських операцій та процедур. Це діагностика проблеми, визначення можливих способів її розв' язання, оцінювання варіантів, вибір найвигіднішого варіанта.

Методи вивчення проблеми (діагностування) передбачає застосування методів, що дають змогу достовірно та повно описати проблему, виявити фактори (чинники) які призвели до виникнення проблеми. Важливе місце належить методам накопичення, обробки та аналізу інформації, факторного аналізу, порівняння, аналогії, тощо. Вибір методів залежить від характеру та змісту проблеми, термінів та коштів, які виділено на рішення проблеми.

Методи економічного аналізу базуються на вивчені аналітичних залежностей, що визначають співвідношення між умовами і результатами вирішення задачі. Визначають декілька способів та прийомів економічного аналізу: метод абсолютних, відносних та середніх величин - аналіз показників, економічних явищ починається з визначення абсолютних величин, які використовуються для розрахунку середніх та відносних величин. Відносні величини використовуються для аналізу динаміки розвитку подій, вони характеризують зміну показника в часі. Середні величини узагальнюють сукупності однорідних показників, дають змогу абстрагуватись від випадковості окремих коливань; метод порівняння ґрунтується на зіставленні явищ, виділені в них спільного та відмінного. В даному виді аналізу проводиться зіставлення планових та фактичних показників, кращих та середніх даних тощо; метод групувань дає змогу виявити та вивчити взаємозв' язки та взаємозалежності різних економічних явищ, фактори, закономірності та тенденції, що властиві цим явищам. На основі простих та комбінованих групувань будуються відповідні групові таблиці для аналізу; індексний метод базується на відносних показниках, що відображають відношення рівня даного явища до рівня його в минулому, або аналогічного явища, який розглядається як базовий; балансовий метод використовують за існування балансової узгодженості між показниками.

Факторний аналіз ґрунтується на вивчені відповідної залежності між результативним показником і факторами, що на нього впливають. Способи елімінування (виключення) базуються на виключенні впливу всіх факторів, крім одного вплив якого необхідно визначити. Існує три основні форми зв'язку між результативним показником та чинниками впливу:

- Адитивна форма передбачає, що результативний показник визначається як сума значень двох факторів;

- Мультиплікативна форма передбачає, що результативний показник визначається як добуток значень чинників впливу;

- Кратна форма передбачає, що результативний показник визначається як частка від ділення значень факторів;

- Змішана форма поєднує попередні форми. До способів елімінування відносяться:

- Спосіб ланцюгових підстановок використовується за мультиплікативної та адитивної форм, дає змогу ряд проміжних значень

узагальненого показника шляхом послідовної заміни базисних значень чинника на фактичні;

- Спосіб абсолютних різниць передбачає заміну величини базового фактора не повною величиною фактичного, а лише

алгебраїчною величиною відхилення звітного показника від базового. Використовується тоді, коли відомі абсолютні відхилення за значеннями факторів, які аналізуються;

- Спосіб відносних різниць базується на визначенні різниць між відповідними показниками за процентним співвідношенням

фактичних значень показників до базових. При використанні цього способу не обов' язково мати значення всіх факторів, вплив яких визначається, але мають бути відомі темпи зростання за показниками, що перебувають в певній залежності з дослівуваними показниками;

- Інтегральний   спосіб   використовують   для   визначення   впливу   факторів   на   зміну   результативного   показника при

мультиплікативному та кратному зв' язками між показниками. За цього способу враховується одночасний вплив усіх факторів на результативний показник.

Метод аналізу беззбитковості дає змогу визначити за якого співвідношення обсягів продукції та її ціни підприємство може здійснювати свою діяльність та не нести збитків. При його здійсненні оперують такими поняттями як «сума покриття», «зона беззбитковості», «точка нульової рентабельності», або «точка беззбитковості».

Методи прогнозування передбачають використання накопиченого досвіду, поточних припущень щодо визначення перспектив організації. Методи прогнозування діляться на кількісні та якісні. Кількісні методи прогнозування застосовуються коли діяльність організації в минулому мала певну тенденцію, яку можна підкріпити та розвинути і коли наявної інформації достатньо для побудови статистичних достовірних тенденцій або залежностей. До цих методів відносять аналіз часових рядів та казуальне моделювання: аналіз часових рядів базується на припущенні, що події, які відбулися у минулому, дають можливість прогнозувати події в майбутньому; казуальне (причино-наслідкове) моделювання - це прогнозування того, що відбувається в подібних ситуаціях у майбутньому через дослідження статистичної залежності між досліджуваним фактором та іншими змінними. Цей метод є самим складним методом математичного прогнозування так як потребує потужних комп' ютерних розрахунків. Наступні методи прогнозування - це якісні методи, які передбачають прогнозування майбутнього групою експертів:

- Поєднання та узагальнення думок експертів у сфері освіти та у сферах для яких вищи навчальні заклади готують спеціалістів;

- Поєднання та узагальнення думок працівників, які вміють передбачати майбутній попит на спеціалістів певних спеціальностей,

тому що тісно співпрацюють з підприємствами та організаціями;

- Очікування споживачів базується на результатах опитування клієнтів організації відносно майбутніх потреб економіки, нових

вимог до спеціалістів з вищою освітою.

Методи визначення способів розв' язання проблем (генерація ідей) ґрунтується на накопиченні інформації і змінюється підхід до її аналізу, тобто розшукується інформація, яка може допомогти вирішити проблему, а не є причинами виникнення проблеми. Джерелами такої інформації може бути різна інформація, яка надходить від споживачів, від уряду, від спеціальних маркетингових організацій, від моніторингу дій конкурентів, власні та запозичені винаходи та дослідження.

Евристичні методи - сукупність логічних прийомів, методичних правил дослідження, пошуку істини, способів реалізації творчого потенціалу особистості. Ці методи активізують та інтегрують мислення, знання, ерудицію, творчі здібності, тому їх називають активізуючими. Ці методи діляться на індивідуальні та групові.

До індивідуальних методів відносяться методи ключових запитань, інверсії, ідеалізації, вільних асоціацій, морфологічного аналізу тощо. Метод ключових запитань застосовується для накопичення додаткової інформації в умовах проблемної ситуації. Метод інверсій передбачає використання нестандартних підходів до вирішення нової проблеми, зворотнього руху [10]. Метод ідеалізації базується на уявленні про ідеальний спосіб вирішення проблеми. Метод вільних асоціацій використовується коли проблема не може бути вирішена в межах існуючих рішень. Метод морфологічного аналізу - метод психологічної активізації творчого процесу.

До групових евристичних методів відносяться такі методи, як «розумова атак», «конференції ідей», «метод Дельфи» тощо. Найпоширеніший евристичний груповий метод - метод «розумової атаки» базується на надані права кожному учаснику висловити свої ідеї незалежно від їх обґрунтованості та здійсненності. Аналіз здійснюється по завершені генерування ідей з урахуванням критеріїв та обмежень організацій. Метод «конференції ідей» допускає доброзичливу критику ідей у формі репліки чи коментарю.

В основі експертних методів лежить системність та цілісність знань експертів щодо проблеми, яку необхідно вирішити. Експертні оцінки розглядаються як особливий вид кількісних та якісних характеристик окремих сторін соціально-економічних та психологічних явищ і процесів.

Метод номінальної групової техніки побудований за принципом обмеження міжособистих комунікацій, тобто думки викладаються письмово [11]. Оцінювання ідей теж проводиться письмово усіма експертами методом ранжирування.

Метод Дельфи використовують тоді коли групу експертів не можливо зібрати разом одночасно. Проводиться методом анкетування експертів та оцінювання ідей. Проводиться анкетування в декілька турів. Результати кожного туру повідомляються експертам, у наступному турі експерт свою оцінку може змінити, пояснюючи коригування. При опитуванні зберігається анонімність відповідей експертів [12].

Логіко-формалізовані методи прийняття управлінських рішень використовуються для обґрунтування рішень пов' язаних з інвестуванням коштів для реалізації певного проекту, що може мати різні альтернативи організаційного та технічного рішення. До них відносять методи побудови «дерева рішень», платіжна матриця, аналіз чутливості, метод Монте-Карло [12].

Метод побудови «дерева рішень» використовується при вирішенні типових управлінських завдань, коли відомі умови реалізації та прогнозні результати, дає змогу охопити всі можливі варіанти вирішення проблеми.

Аналіз чутливості базується на техніці аналізу проектного ризику, яка показує як зміниться значення чистого дисконтованого доходу при заданій зміні вхідної змінної за інших умов. Використовуються в разі прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику. Аналіз чутливості простий та дієвий метод в практичному застосуванні.

Метод Монте-Карло - метод імітаційного моделювання, який інтегрує в собі аналіз чутливості та ймовірності розподілу моделі. Комп' ютерна техніка генерує багато можливих факторів з урахуванням їх імовірного розподілу і в сукупності керівник отримує імовірний розподіл результатів проекту.

Теоретико-ігрові методи дають змогу дещо спростити картину зовнішнього середовища. До них відносять теорію ігор, метод сценаріїв, моделі «чорної дошки».

Теорія ігор використовується для знаходження оптимального рішення деяких ігрових завдань (прогнозування реакції конкурентів на зміну цін, пропозиції додаткового обслуговування, модифікацію старої і створення нової продукції тощо). У таких іграх використовують принцип «мінімаксу» - отримання максимуму з того мінімуму, який залишає супернику антагоністично налаштований супротивник. Завданням гри є розроблення рекомендацій для раціональних дій учасників конфлікту.

Метод сценаріїв використовують при обгрантуванні багатоходових складових управлінських рішень. Даний метод передбачає прогноз розвитку подій за трьома сценаріями: оптимістичним, песимістичним і найімовірнішим. Усі сценарії обґрунтовуються за їх наслідками. Проте обмеженістю даного методу є вивчення тільки декількох варіантів розвитку подій.

Моделі «чорної дошки» ґрунтуються на регламентації процесу обговорення альтернатив, поступовому обґрунтуванні рішення з урахуванням постійної зміни інформації з даної проблеми та відображення цього на умовній «чорній дошці» для всіх учасників, які беруть участь у підготовці рішення. Розвиток цього методу відбувається завдяки впровадженню ефективних засобів оброблення та колективного використання даних, використання мультимедійних документів у режимі відеоконференцій.

Методи оцінювання варіантів рішення передбачають формування критеріїв вибору, за якими здійснюватиметься оцінювання запропонованих проектів. Якщо проблема структурована і може бути вирішена за допомогою математичного програмування, то найчастіше критерієм вибору є цільова функція, яку слід оптимізувати. Цей метод є ефективним лише за наявності чітко сформульованої мети [12].

Методи реалізації рішення використовують після прийняття та реалізації рішення. Методом доведення рішення до виконавців частіше за все є план реалізації , котрий передбачає систему заходів для досягнення поставлених цілей. Реалізація простих рішень забезпечується методами прямого адміністрування, розпорядництва та економічними методами (через винагороду).

Методи контролю мають вагоме значення для реалізації управлінського рішення. За допомогою контролю модна своєчасно виявити відхилення від наміченого плану дій або недоліки самого рішення і внести необхідні корективи.

Керівник вищого навчального закладу повинен добре знати переваги та недоліки різних методів прийняття рішень, вміти комбінувати їх, виділяти типові управлінські завдання і застосовувати при їх вирішенні структуровані методи прийняття рішень.

Управлінський вплив є сутністю управлінського рішення, який розглядається як вибір керівником мети управління та вибір значень факторів, які управляють та забезпечують досягнення мети. До чинників якими управляють відносять фактори, яки керівник може змінити на свій розсуд. Вони формуються з трьох основних груп факторів, які впливають на ефективність дій: якість ресурсів, засоби застосування ресурсів та умови застосування ресурсів вищим навчальним закладом.

Існують різні основи для побудови типології управлінських рішень. Процес прийняття управлінських рішень знаходить під впливом великої кількості факторів, які можливо розподілити на дві основні групи: особистністні (суб' єктивні), ситуаційні (об' єктивні) чинники.

Переважна більшість управлінських рішень приймається в умовах невизначеності, яка слугує причиною ризику в діяльності вищого навчального закладу.

В результаті проведеного аналізу виявлено методи прийняття управлінських рішень, дано теоретичне визначення управлінського рішення, виявлені основи адаптації механізму впливу управлінських рішень на ефективну діяльність вищих навчальних закладів.

РЕЗЮМЕ

Статтю присвячено аналізу теоретико-методичних основ прийняття управлінського рішення в сучасних умовах функціонування різних організацій. Розглянуто теоретичне визначення управлінського рішення. Проаналізовано методи прийняття рішень, які використовують керівники в закладах освіти.

Ключові слова: управлінські рішення, метод прийняття рішення, керівник закладу освіти

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена анализу теоретико-методических основ принятия управленческого решения в современных условиях функционирования разных организаций. Рассмотрено теоретическое определение управленческого решения. Проанализированы методы принятия управленческих решений, используемых руководителями в учебных заведениях.

Ключевые слова: управленческие решения, метод принятия решения, руководитель учебного заведения

SUMMARY

The article is dedicated to theoretical and methodical bases of accepted management's decision of in modern conditions of functioning organizations. It was studied the theoretical determination and methods of making management's decision. Keywords: administrative decisions, a decision-making method, head of educational institution

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Маркова А.К. Психология профессионализма l А.К. Маркова - М., 199б. - 308 с.

2. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии I С.Л. Рубинштейн - М. Учпедгиз, 194б, - 704 с.

3. Смирнов Э.А. Управленческие решения I Э.А. Смирнов - М. : ИНФРА М, 2001, - 2б4 с.

4. Фахнутдинов Р.А. Разработка управленческого решения I Р. А. Фахнутдинов. -М. , 1997. - 200 с.

5. Брасс А.А. Основы менеджмента l А. А. Брасс. - Минск, 2000. - 250 с.

6. Цыгичко В.Н. Руководителю - о принятии решений l В.Н. Цыгичко - М., 199б. - 35б с.

7. Евланов А.Г. Теория и практика принятия решений l А.Г. Евланов - М. : Экономика, 2004. - 380 с.

8. Литвак Б.Г. Управленческие решения l Б.Г. Литвак - М., 1998. - 28б с.

9. Ильин Н.П. , Лукмапова И.Г. и др. Управление проектами / Под ред. В.Д. Шапиро. - СПб. : ДваТри, 2002. - 583 с.

10. Менеджмент организации / Под ред. З.П. Румянцевой. - М., 1996. - 352 с.

11. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Е. Основи менеджменту / Б.М. Андрушків, О.Е. Кузьмін. Львів : «Світ», 1996. - 423 с.

12. Шегда А.В. Менеджмент / А.В. Шегда. - К. : Знання, 2002. - 584 с.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ТУРИЗМІ

Р.Б. Кожухівська, аспірант кафедри маркетингу Європейського університету

Постановка проблеми. Зміни, що відбулися у світовому маркетингу, характеризуються в першу чергу кардинальними змінами в комунікативній стратегії компаній. Конкуренція змушує компанії витрачати зусилля не тільки на створення принципово нових унікальних товарів та послуг, але і на створення унікальних технологій їх просування. Активізується пошук економічних і при цьому ефективних способів спілкування зі споживачами, без розробки яких ставиться під загрозу успіх і саме існування компанії. Умови успіху комунікативних стратегій - знання споживача, відкритість, комунікативна ініціатива компанії. Отже, сучасний підхід до комунікацій - це інтегрований комунікативний комплекс максимально раціоналізованого і оптимізованого впливу виробника на процес прийняття рішення споживачем.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження інформаційних технологій в туризмі та їх впливу на розвиток туризму в Україні та усьому світі, ще не досить добре висвітлено в освітній і фаховій літературі. Але досить багато науковців в наш час, займаються розробкою та вивченням даного питання, зокрема дане питання висвітлено в роботах Герасименко В.Г. [2], Восколович Н.А. [3], Котлер Ф. [4], Боузн Дж. [4], Мейкенз Дж. [4], Ополченцев И.И. [5] та ін.

Мета дослідження: розкриття суті інформаційних технологій в туризмі і впровадження автоматизованих інформаційних технологій управління та дослідження їх впливу на розвиток туризму.

Основні результати дослідження. Загальними особливостями інформаційних технологій туристичних фірм є автоматизація процесів планування, обліку і управління основних напрямків діяльності туристичної фірми. Тому загалом їх можна розглядати як інтегровану сукупність наступних основних підсистем: управління фінансами, управління матеріальними потоками, управління обслуговуванням, управління якістю, управління персоналом, управління збутом, аналіз фінансів, собівартості, оборотних коштів, управління маркетингом і т.д.

Донедавна українська туристична індустрія знаходилася в ізоляції від світових тенденцій розвитку, і сьогодні переживає етап масштабної переорієнтації з паперово-ручного методу роботи на застосування автоматизованих інформаційних технологій управління.

Для більшості туристичних фірм України (60%), впровадження автоматизованих інформаційних технологій управління є необхідним, і вже стало реальним фактом, критично важливим для успішного розвитку бізнесу. Як в усьому світі, так і в Україні, використання сучасних автоматизованих інформаційних технологій стає засобом конкурентної боротьби туристичних операторів.

Загальними особливостями інформаційних технологій туристичних фірм є автоматизація процесів планування, обліку і управління основних напрямків діяльності туристичної фірми. Тому загалом їх можна розглядати як інтегровану сукупність наступних основних підсистем: управління фінансами, управління матеріальними потоками, управління обслуговуванням, управління якістю, управління персоналом, управління збутом, аналіз фінансів, собівартості, оборотних коштів, управління маркетингом і т.д.

Сталою тенденцією останніх років розвитку міжнародної туристичної індустрії стало активне використання систем оптимізації прибутку (систем управління тарифами). Підприємства, що активно застосовують такі системи, одержують істотну конкурентну перевагу і досягають помітного збільшення доходів. Ця система працює в реальному часі, аналізує отриману від системи управління туристичної фірми інформацію (тенденції бронювання, сезонні коливання, динаміку попередніх періодів тощо), враховує специфіку сегментів ринку і проведені реконструкції по ціноутворенню та управлінню тарифами. Рекомендації стосуються як стратегії комерційної політики туристичної фірми в середній і довгостроковій перспективі, так і щоденних дій відділів замовлення, продажів і розміщення туристичних фірм.

Модуль дозволяє проводити оцінку кожної заявки від груп і приватних осіб з метою визначення оптимальних умов, вимог і обмежень для даного замовлення. При експлуатації модуль оптимізації прибутку дозволяє збільшити доходи туристичного комплексу на 4% -8%. Він показує ключові параметри діяльності туристичної фірми для різних керівників, у тому числі, для головного менеджера:

- загальна тенденція бізнесу туристичної фірми;

- віддача від проведених заходів;

- напрямок сконцентрованих зусиль для підвищення прибутковості;

- цінова політика.

Модуль оптимізації прибутку складається з наступних підмодулей:

- управління доходами,

- ціноутворення,

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків