Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 33

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

66

47

19

-, 12

і і і і

Запропоновано Імплементовано Відхилено Лібералізаційні заходи

протекціоністських      протекціоністських протекціоністських заходів заходів заходів

Рис. 1 - Протекціоністські тенденції у зовнішньоторговельній політиці країн світу, 2008 рік (складено за даними Світового банку [6]).

Вплив цих заходів важко оцінити через переважання нетарифних бар'єрів, субсидій та захисних заходів, що залежать від конкретних обставин. Поки що вплив цих заходів, ймовірно, є невеликим відносно розмірів ринків, що не зазнали їхнього впливу, але має істотне значення для певних експортерів, не допущених до ринків, на які поширилися заходи захисту.

Підвищення тарифів складає тільки близько половини цих заходів, переважно ці заходи вжито країнами, що розвиваються. Натомість розвинені країни переважно застосовують субсидії та інші заходи підтримки вітчизняних товаровиробників (Рис. 2), що цілком відповідає традиційним формам протекціонізму у країнах з різним рівнем економічного розвитку. Загалом на частку розвинених країн припадає 12 імплементованих захисних заходів з усіх, прийнятих у світі, тоді як решта (35 заходів) застосовані у транзитивних країнах та країнах, що розвиваються.

100% п 75% 50%

25% -\

0%

100%

11%

49%

31%

□ Нетарифні заходи

□ Заборона імпорту

□ Імпортні мита

□ Субсидії та інші заходи підтримки

Розвинені країни

Країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою

Рис. 2 - Типи протекціоністських заходів, запроваджених в період кризи, 2008 р. (складено автором за даними Світового банку [6]).

Наприклад, Еквадор підвищив імпортні тарифи більше, ніж на 900 товарних позицій; Аргентина запровадила вимоги щодо неавтоматичного ліцензування для запасних частин автомобілів, текстильних виробів, телевізорів, іграшок, взуття, товари зі шкіри тощо; Індонезія висунула вимоги про те, що лише п'ять морських портів та певні міжнародні аеропорти можуть бути пунктами ввезення певних об'єктів імпорту (у тому числі предметів одягу, взуття, іграшок, електроніки, продовольчих товарів та напоїв). У деяких країнах підвищення вимог щодо дотримання технічних стандартів спричинило зменшення обсягів імпорту. Зокрема, Індія запровадила заборону на імпорт іграшок з Китаю, а Китай висунув заборону на імпорт свинини з Ірландії та відмовився від деяких видів шоколаду з Бельгії, від бренді з Італії, соусів промислового виробництва з Великої Британії, курячих яєць з Нідерландів та молочних продуктів з Іспанії [7, с. 59-60; 8,

с. 28].

Антикризові експортні субсидії мають особливо виражений характер та суперечать за своєю сутністю правилам СОТ. Однак, суперечливість основним "модальності" (спільним принципам) Доського раунду не завадили Європейському Союзу наприкінці 2008 р. запровадити нові експортні дотації виробникам вершкового масла, сирів та сухого молоко. Китай та Індія також запровадили антикризовий механізм відшкодування експортерам за системою зворотного мита що за деяких обмовок, може вважатися дотаційним заходом, особливо зважаючи на загальноекономічну ситуацію під час запровадження такого заходу [9].

Широкого розповсюдження набули субсидії автомобільній промисловості, досягнувши загального обсягу у 48 млрд. дол. США, з яких 42,7 млрд. дол. були витрачені на субсидії країнами з високим рівнем доходу. Після запровадження додаткової прямої субсидії, виділеної США у розмірі 17,4 млрд. дол. на адресу трьох національних товаровиробників у цій галузі, інші країни світи також почали застосовувати цей інструмент. Так, Аргентина, Бразилія, Велика Британія, Італія, Канада, Китай, Німеччина, Франція і Швеція також надали прямі або непрямі субсидії підприємствам автомобілебудування; Австралія запровадила фінансову підтримку автомобільним дилерам, а Південна Корея та Португалія започаткували надання фінансової допомоги постачальникам комплектуючих та запасних частин до автомобілів [10, с. 195].

Загалом автомобільна галузь характеризується надлишковими виробничими потужностям, а тому запровадження експортних субсидій та інших видів державних дотацій перешкоджає виходу з бізнесу та затримують його адаптацію до функціонування в умовах економічної кризи. Крім того, надання таких субсидій товаровиробникам дозволяє їм зберегти зайнятість у своїх країнах за рахунок скорочення числа працюючих у країнах, де розташовані філії компаній, тобто переважно у країнах, що розвиваються, Більше того, запровадження державних субсидій змушує сусідні країни запроваджувати аналогічні практики аби зберегти на своїй території виробничі потужності компаній, котрі отримали субсидії в інших країнах. Зокрема, це стосується Канади, котра змушена була наприкінці 2008 р. запровадити дотування автомобілебудівної галузі з причини надання США субсидій власним автомобілевиробникам. [11, с. 146].

Причина тому, що навіть в період економічної кризи розвинені країни віддають перевагу фінансовим інструментам підтримки експортерів, а не захисним торговельним бар'єрам, полягає у значно вищому потенціалі їхніх державних бюджетів у порівнянні з країнами, що розвиваються, та країнами з перехідною економікою. Однак за умов подальшого поглиблення кризових явищ в економіці, навіть ці країни потребуватимуть скорочення бюджетного дефіциту, тому можна очікувати на переорієнтацію протекціоністської політики розвинених країн від стимулюючих заходів до обмежувальних, спрямованих на ізоляцію від торговельної конкуренції.

Світова економічна криза вплинула й на кількість антидемпінгових розслідувань започаткованих різними країнами світу. Після деякого скорочення кількості таких розслідувань, що спостерігалася у 2004-2007 рр. (рис. 3), наприкінці 2008 р. кількість започаткованих антидемпінгових розслідувань зросла на 15 %, а кількість запроваджених антидемпінгових мит, встановлених за результатами розслідувань, збільшилася на 22 % [12, с. 33].

30 -%

15 0 -15 -30 2008

2006

2006

і—І ІЖІ

2004 2005

2007

Антидемпінгові розслідування

2005

2008

рік

2007

200Антидемпінгові заходи

Рис. 3. - Щорічні темпи розвитку антидемпінгової діяльності країн світу

(складено автором за даними Секретаріату СОТ [2] та Світового банку [6]).

Характерною рисою світової практики застосування антидемпінгових розслідувань є той факт, що найшвидшими темпами наприкінці 2008 р. зростала кількість таких розслідувань, започаткованих країнами, що розвиваються, та країнами з перехідною економікою, хоча подібні заходи біль притаманні зовнішньоторговельним політикам розвинених країн. Однак, кількість мит, запроваджених за результатами антидемпінгових розслідувань розвиненими країнами переважає кількість мит, запроваджених іншими країнами, а отже практичний досвід, набутий провідними країнами, дається ознаки, роблячи їхні антидемпінгові розслідування, що провадяться за умов економічної кризи, більш ефективними, ніж в країнах, досвід яких у цій справі є незначним.

Серед країн, що розвиваються, найактивніше щодо проведення антидемпінгових розслідувань, наприкінці 2008 р. поводилася Індія, на яку припадає 29 % усіх розпочатих у світі розслідувань Тільки у грудні 2008 р. нею було розпочато антидемпінгові розслідування, пов'язані з демпінговим експортом на індійський ринок гаряче- та холоднокатаного прокату з 19 країн світу. Ці розслідування були спрямовані, серед інших країн, проти Японії та трьох країн, що розвиваються - Китаю, Південно-Африканської республік і Таїланду. У цей же період найактивніше запроваджували антидемпінгові мита США та Європейські Співтовариства. Зокрема, у грудні 2008 р. Євросоюз запровадив антидемпінгові мита на консервовані фрукти з Китаю, а також на імпорт зварних труб зі сталі або нелегованої сталі походженням з Білорусі, Китаю та Росії [12, с. 34].

Щодо підтримки сільгоспвиробників, то тут правилами СОТ встановлень автоматичне збільшення субсидій зі зменшенням цін на сільськогосподарську продукцію на світових ринках, тому захист сільського господарства не може вимагати нових заходів, пов'язаних зі світовою економічної кризою. На практиці багато програм аграрного протекціонізму в рамках, дозволених СОТ, пов'язані з підтримкою цін, в зв'язку з чим якщо ціна та такі товари знижуються, то відповідно зростають прямі виплати їх виробникам. Це стосується державних програм аграрного протекціонізму, котрі запроваджені у Європейському Союзі, США, Японії, Південній Кореї та багатьох інших країнах. Наприклад, за оцінками фахівців Секретаріату СОТ [13], загальний обсяг прямих субсидій сільгоспвиробникам у США становив близько 8,1 млрд. дол. у 2008 р. та має тенденцію до подальшого зростання. Однак, подібні субсидії змінюють умови торгівлі та накладають необхідність пристосовуватися до таких умов товаровиробників сільськогосподарської продукції з країн Африки, Азії та Латинської Америки, уряди яких не мають достатньої кількості фінансових ресурсів на субсидії, потреба у яких сягає обсягів, що відповідають масштабам субсидіювання в більш розвинених країнах.

Останнім часом активізувалося й використання таких засобів неопротекціонізму, як вимоги до національного вмісту та політика державних закупівель. Зокрема, у Сполучених Штатах Америки наприкінці 2008 р. було законодавчо забезпечено 25-% конкурентну перевагу вітчизняним виробникам заліза та сталі при участі у державних закупівлях, але із зауваженням, що таке положення може бути розповсюджене на усіх товаровиробників у відповідності із зобов'язаннями США за міжнародними угодами. Тобто, це звільняє від обмежень 27 країн - членів ЄС та ще 12 країн, котрі підписали Угоду СОТ про державні закупівлі, та країни, з якими США уклали Угоди про вільну торгівлю. Однак, на частку усіх цих країн припадає лише 25 % усього імпорту заліза та сталі до США, а отже решта 75 % імпорту будуть поставлені у заздалегідь нерівні умови, що призведе до спотворення умов конкуренції на ринку США. Серед постачальників, котрі зазнають впливу обмежень, перебувають експортери заліза та сталі з Китаю, Індії та Росії, тобто тих країн, котрі найчастіше стають об'єктами антидемпінгових розслідувань, а отже конкурентоспроможність їх товарів на ринках США ще більше знизиться.

Таким чином, проведене дослідження практичного досвіду використання різними країнами протекціоністських інструментів, не заборонених СОТ, дозволило віднайти емпіричні докази багатьом положенням сучасної протекціоністської теорії. Зокрема, підтверджено переважання тарифного протекціонізму в країнах, що розвиваються, та нетарифного - в розвинених країнах; показана зростаюча роль прихованих інструментів регулювання зовнішньої торгівлі та виявлені особливості використання антидемпінгових заходів і фінансової допомоги товаровиробникам, котрі застосовуються в різних країнах світу.

РЕЗЮМЕ

У роботі проаналізовано особливості використання протекціоністських заходів розвиненими країнами та країнами, що розвиваються. Розглянуто досвід використання тарифних та нетарифних бар' єрів для захисту різних галузей національних економік. Визначено тенденції застосування протекціонізму в умовах світової економічної кризи. Ключові слова: протекціонізм, нетарифні заходи, світова економічна криза

РЕЗЮМЕ

В работе проанализирована особенности использования протекционистских мероприятий развитыми странами и странами, которые развиваются. Рассмотрен опыт использования тарифных и нетарифных барьеров для защиты разных областей национальных экономик. Определены тенденции применения протекционизма в условиях мирового экономического кризиса. Ключевые слова: протекционизм, нетарифные мероприятия, мировой экономический кризис

SUMMARY

In work it is analysed features of use of protectionist actions by the developed countries and the countries which develop. Experience of use of tariff and not tariff barriers to protection of different areas of national economies is considered. It is defined tendencies of application of protectionism in the conditions of a world economic crisis.

Keywords: protectionism, non tariff actions, world economic crisis

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. World Tariff Profiles 2008 [Електронний ресурс] - Geneva: World Trade Organization and International Trade Centre UNCTAD/WTO, 2009. - 210 p. - Режим доступу: http://www.wto.org/english/res_e/booksp_e/tariff_profiles08 _e.pdf.

2. Офіційний сайт: World Trade Organization [електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.wto.org/.

3. Офіційний сайт: European Commission [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ec.europa.eu.

4. UNCTAD Handbook of Statistics 2007 [Електронний ресурс] - UNCTAD, 2007. - 54б р. - Режим доступу: http://stats.unctad.org/handbook/ ReportFolders/ReportFolders.aspx.

5. Popper S.W. Measuring Economic Effects of Technical Barriers to Trade on U.S. Exporters / Steven W. Popper, Victoria Greenfield, Keith Crane, and Rehan Malik. - Gaithersburg, MD: National Institute of Standards & Technology, 2004. - IV, 1б7 p.

6. Офіційний сайт: The World Bank [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.worldbank.org.

7. Ревчун Б. Г. Протекціонізм як реакція на нестабільність розвитку ринкової економіки / Б.Г. Ревчун // Збірник наукових праць Кіровоградського національного технічного університету. Серія економічна. - 2009. - Вип.. 15. - С. 57-б1.

8. Foletti L. Tariff Changes / Liliana Foletti, Marco Fugazza, Alessandro Nicitaand Marselo Olarereaga // The Fateful Allure of Protectionism: Taking Stock for the G8 / Simon J. Evenett, Bernard M. Hoekman and Olivier Cattaneo, eds. - London, UK: CEPR and World Bank, 2009. - P. 27­30.

9. Developing Countries in International Trade 2008: Trade and Development Index [Електронний ресурс] - New York and Geneva: United Nations, 2009. - 118 p. - Режим доступу: http://www.unctad.org/en/docs/ditctab20081_en.pdf.

10. Ашихмін Д.Б. Економічна криза як можливість для розвитку міжнародної торгівлі / Ашихмін Д.Б. // Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ: сборник научных трудов. - Донецк - Севастополь: [Донецкий национальный университет], 2009. - С. 192-19б.

11. Деловая Канада. Экономика и связи с Россией в 2000-2008 годах / Под ред. Г.Н. Вачнадзе. - М.: ИНФОРМВЭС, 2008. - 39б с.

12. Bown, Chad P. Antidumping, Safeguards, and other Trade Remedies / Chad P. Brown // The Fateful Allure of Protectionism: Taking Stock for the G8 / Simon J. Evenett, Bernard M. Hoekman and Olivier Cattaneo, eds. - London, UK: CEPR and World Bank, 2009. - P. 31-35.

13. World Trade Report 2009: Trade Policy Commitments and Contingency Measures [електронний ресурс] - Geneva: World Trade Organization and International Trade Centre UNCTAD/WTO, 2009. - 19б p. - Режим доступу: http://www.wto.org/english/res_e/booksp_e/anrep_e/world_trade_report09_e.pdf

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СТРАТЕГІЇ ДОТРИМАННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

ТА РОЗВИТКУ РИНКУ ІННОВАЦІЙ

ФлейчукМ.І., к.е.н., доц. Львівська комерційна академія

Розвиток науково-технологічного комплексу, основну продукцію якого (об' єкти інтелектуальної власності і людський (інтелектуальний) капітал) слугує основою для розвитку так званої «економіки знань» та нарощення потенціалу будь-якої країни. Однак цей комплекс можна теж розглядати як джерела загроз економічній безпеці стратегічного характеру у випадках порушень прав інтелектуальної власності і пов' язаних з цим корупції та іллегалізації економіки. Саме тому особливої вагомості набуває дослідження протидії порушенню прав на об' єкти інтелектуальної власності (ОІВ).

Наголосимо, що посилення впливу інформаційних технологій на розвиток світогосподарських зв' язків актуалізує проблеми охорони ОІВ не лише з юридичного чи комерційного аспектів, але й як політичної проблеми, що загрожує національній безпеці та вимагає стратегічних підходів до її вирішення, про що йшлося у наших дослідженнях [1, c. 13-22]. Ці проблеми досліджувалися як вітчизняними, так і зарубіжними вченими, зокрема, О. Власюком, Н. Теслею, Т. Едісоном, В. Жаровим, А. Мокієм, Д. Середою. Р. Столменом. Проте, потребують повнішого розкриття проблеми практичного втілення у реальну економіку теоретичних напрацювань із захисту прав інтелекттуальної власності.

Як відомо, обсяги трансферу продуктів інтелектуальної праці у глобальній економіці інтенсивно зростають у різних формах. У межах світового господарства діють понад 4,5 млн. патентів, крім того, кожен рік подається близько 700 тис. заявок на патентний захист ОІВ. Основними агентами на міжнародному ринку технологій виступають ТНК, оскільки великі витрати на НДіДКР можуть собі дозволити лише найбільші компанії, тим більше що і впровадження сучасних, зазвичай технічно складних нововведень вимагає великих капіталовкладень. ТНК, як основний агент обміну технологіями, володіють понад 4/5 патентів на нові технології. У той же час не менше третини світового технологічного обміну припадає на внутрішньофірмовий трансфер технологій ТНК, який використовується ними для проникнення на нові ринки або для базування власних філій [8].

У 2005 р. дохід від продажу ліцензій на запатентовані ОГВ склав понад 100 млрд дол. США, що у десять разів перевищило показник 1990 р. У 2009 р. кількість виданих патентів у світі досягла 772, 022 тис. (рис. 1). Лише Управлінням патентів і торгових марок США (яке вважається одним з най-вторитетніших на глобальному ринку технологій) у 200б р. було видано більше 19б,4 тис. патентів на різні винаходи та інновації (у 2005 році - 157,7 тис., у 2004-му - 181,3 тис.). Трохи більше половини цих патентів належали американським винахідникам і компаніям (102 тис.), решта отримали громадяни інших країн. Серед іноземних держав найбільшу кількість американських патентів припадало на частку Японії (39,4 тис.), Німеччини (майже 10,9 тис.), Тайваню (7,9 тис.), Південної Кореї (б,5 тис.) і Великобританії (4,3 тис.). В останні роки стабільно зростає кількість патентів, що видаються Індії, Китаю, Фінляндії, Ізраїлю.

Росія захистила американським патентом 17б своїх винаходів, Україна - 25, Литва - 11, Білорусь - 5, Грузія - 3, Естонія і Латвія - по 2, Казахстан і Узбекистан - по одному. Для порівняння, в 1977 році СРСР запатентував в США 39б винаходів, у 1984 році - 21б. Ці статистичні дані можуть опосередковано свідчити про рівень розвитку науки і технологій у країнах світу. Однак даний критерій не може вважатися об'єктивним, оскільки далеко не всі винаходи захищаються патентами і далеко не всі іноземці прагнуть отримати патент у США.

Рис. 1. Структура обсягу виданих патентів та опублікованих заявок на об'єкти інтелектуальної власності в промисловості в світі е 2009 р.

(тис. од.; % до загальної кількості) [3]

Окремі більш об'єктивні показники, які використовує Всесвітня організація інтелектуальної власності, яка щорічно публікує зведені дані щодо кількості патентів, виданих різними державами світу. За цими даними, як уже зазначалося у 2009 р. у світі було видано більше близько 800 тис. патентів. В останнє десятиліття помітна тенденція інтернаціоналізації патентів, коли свідоцтва в тій чи іншій країні світу отримують нерезиденти (тобто, компанії та фізичні особи, які постійно функціонують\проживають в іншій державі). 74% подібних патентних свідоцтв видали США, Японія, Південна Корея, Китай та Європейський Патентний Офіс (обслуговує країни Європейського Союзу).

За показником кількості отриманих патентів на 1 млн. населення країни світовим лідером є Японія (2 884 патентів на 1 млн. населення). У першу п'ятірку також входять Південна Корея (2 189), США (645), Німеччина (587) і Австралія (479). Для України цей показник становить - 68, Росії 160 (що перевершує середньосвітовий рівень (148)), у Білорусі - 108 патентів. Для порівняння: у Великобританії - 320; Франції - 236; Ізраїлі -227; Італії - 111; Китаї - 51 [3].

Інший показник порівнює кількість патентів та розміри валового внутрішнього продукту країни (кількість патентів на 1 млрд. дол. США ВВП). У середньому по всіх країнах світу він дорівнює 19 патентів на 1 млрд. дол. Тут лідерство утримують Південна Корея (116,2 патента), Японія (107,3), Німеччина (22,6), Нова Зеландія (18,7) і США (17,7). Росія займає шосте місце (17,6), Білорусь - восьме (16,9), Україна - дев'яте (14,7). Для порівняння: Велика Британія - 11,3, Ізраїль - 10,1, Китай - 9,4, Франція - 8,8, Італія - 4,3.

Наступний показник - кількість патентів в порівнянні з кількістю коштів, які витрачають держави (включно з коштами комерційних структур) на науку й дослідження (з розрахунку - кількість патентів на кожен витрачений 1 млн. дол. США). Середній загальносвітовий показник -0,81. У цій сфері лідерами є Південна Корея (4,60), Японія (3,49), Білорусь (3,15), Нова Зеландія (1,67) і Україна (1,50). Росія перебуває на шостому місці (1,46). США не увійшли до першої десятки, набравши 0,78 патента на кожен 1 млн. дол. Аналізований показник для Китаю становить - 0,78, Великобританії - 0,62, Франції - 0,41, Італії - 0,37, Ізраїлю - 0,21.

© Флейчук М.І., 2GlG

11б

Очевидно, що за таких умов уряд України та інші інституції державної влади повинні здійснювати активну діяльність у напрямі адаптації вітчизняного ринку продуктів інтелектуальної праці і захисту прав власності до вимог розвинених країн з метою ефективної інтеграції у світовий інформаційний простір.

Незважаючи на те, що останнім часом наша країна істотно активізувала свої зусилля щодо співпраці з міжнародними інституціями, які регулюють ринок інтелектуальної власності (підписано 15 з 26 універсальних міжнародних конвенцій і договорів у цій сфері), але істотною проблемою залишається низький рівень виконання зобов' язань, пов' язаних з міжнародними домовленостями, що ускладнює процес інтеграції України у ЄС та інші міжрегіональні інтеграційні угрупування. У цій сфері надзвичайно важливим є приєднання України до Євразійської патентної організації, реалізація програм взаємодії з Європейським патентним відомством, Відомством щодо гармонізації на внутрішньому ринку (захист товарних знаків у ЄС).

Інституційний базис системи охорони ОІВ в України охоплює понад 37 законів та більше 100 підзаконних актів, які розповсюджують свою дію на 16 самостійних об' єктів авторського права у сфері науки, літератури та мистецтва, три види об' єктів суміжних прав, дев' ять видів промислової власності та у сфері захисту від недобросовісної конкуренції. 94944 патенти на винаходи з урахуванням перереєстрованих авторських свідоцтв та 20-річних після коротких;

Станом на квітень 2010 р. в Україні зареєстровано 48,8 патентів на корисні моделі; 20,2 патентів на промислові зразки; 120,9 свідоцтва на знаки для товарів і послуг з урахуванням розділених реєстрацій; 11 свідоцтв на топографії ІМС; 10 реєстрацій кваліфікованих зазначень походження товарів; 10 свідоцтв на право використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів. У першому кварталі 2009 р. спостерігалося певне зниження активності у поданні заявок, проте вже у 2010 р. цей показник знову демонстрував тенденцію до зростання практич­но на всі об' єкти інтелектуальної власності (табл. 1).

Так, загальна кількість заявок на винаходи та корисні моделі у 2010 р. порівняно з попереднім зросла на 22%, на товарні знаки за націо­нальною процедурою зросла на 2%, за Мадридською угодою - на 13 %. Загальна кількість заявок на винаходи у І кварталі 2010 р. збільшилась порівняно з аналогічним періодом 2009 р. на 21% (рис. 2), кількість заявок від національних заявників зросла на 2%, від іноземних заявників за процедурою договору про патентну кооперацію - на 13%, частка заявок від іноземних заявників у загальній кількості заявок на винаходи досягла 38% (порівняно з 35% у відповідному періоді 2005 р.).

Продовжується тенденція до зростання показника розгляду заявок на винаходи. У І кварталі 2006 р. на стадії формальної експертизи було розглянуто 1606 заявок, за 1505 з яких направлені повідомлення про завершення формальної експертизи, за 97 - припинено діловодство, за 4 -прийняті рішення про відмову.

Таблиця 1

Динаміка надходження заявок на об'єкти промислової власності,

__2002-2010 рр.__

 

Кількість поданих заявок, одиниць

2010

Об' єкти промислової власності

І квартал 2002

І квартал 2003

І квартал 2004

І квартал 2005

І квартал 2006

І квартал 2009

І квартал 2010

до 2009 (%)

Всього надійшло

6733

7970

7742

8487

10628

9264

11248

121

Винаходи та

2523

2791

2411

2970

3527

3057

3742

122

корисні моделі

 

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків