Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 39

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

РЕЗЮМЕ

В статті розглянуто сутність, роль і функціонування AПК України. Проведено розгляд структури AПК України і виділено основні підходи у формуванні окремих продуктових підкомплексів. Визначено особливості розвитку і функціонування м'ясопродуктового підкомплексу AПК України. Запропоновано пріоритети у прискореному розвитку м'ясної промисловості. Aвтоpом запропоновано шляхи подальшого розвитку м'ясопродуктового підкомплексу AПК України, що полягають у формуванні конкурентного середовища. Ключові слова: агропромисловий комплекс, продуктовий під комплекс, м'ясопереробна промисловість

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрены сущность, роль и функционирование AПК Украины. Проведено рассмотрение структуры AПК Украины и выделены основные подходы в формировании отдельных продуктовых подкомплекса. Определены особенности развития и функционирования мясопродуктового подкомплекса AПК Украины. Предложено приоритеты в ускоренном развитии мясной промышленности. Aвтоpом предложены пути дальнейшего развития мясопродуктового подкомплекса AПК Украины, состоящие в формировании конкурентной среды. Ключевые слова: агропромышленный комплекс, продуктовый под комплекс, мясопереробатівающая промышленность

SUIMMARY

In the article the nature, role and functioning of the agroindustrial complex of Ukraine. A review of the structure of agriculture in Ukraine and the basic approaches in the formation of certain food subsectors. The features of the development and operation of meat sector in agriculture of Ukraine. An accelerated development priorities in the meat industry. The author suggested ways of further development of meat sector in agriculture of Ukraine, which lie in a competitive environment.

Keywords: agriculture, a grocery subcomplex, meat-processing industry СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Попова В.В. Cтaновлення аграрного сектору економіки України в умовах міжнародної конкуренції / В.В.Попова // Економіка AПК. -2005. - № 4. - C.131-137.

2. Продовольчий комплекс України: стан і перспективи розвитку / Л.В.Дейнеко, ACКоваленко, П.І.Коренюк, Е.І. Шелудько; За ред. чл.-кор. HAH України Б.М.Данилишина. - К.: Шук. думка, 2007. - 276 с.

3. Caблук П.Т. &ан і перспективи розвитку агропромислового комплексу України / П.ТСаблук // Економіка AПК. - 2008. - № 12. - C.4-19.

4. Xоpунжий М.Й. Організація агропромислового комплексу: Підручник / М.Й^орунжий. - К.: КHЕУ, 2001. - 382 с.

5. Березівський П.С, Михалюк H.L Організація, прогнозування та планування AПК: ^вчальний посібник / За ред. П.СБерезівського. - 2-ге вид. - Л.: "Магнолія Плюс", Видавець СТЩ ФО В.М.Піча, 2006. - 443 с.

6. Майовець Є.Й. Теорія аграрних відносин: ^вчальний посібник. / Є.Й.Майовець - К.ЦШІ, 2005. - 276 с.

7. Caблук П.Т. Розвитку AПК - надійність і стабільність / ПТ^аблук // Економіка AПК. - 2005. - № 4. - C. 11-16.

8. Пархомець М.К. Організаційно-економічні основи розвитку молокопродуктового підкомплексу в ринкових умовах: [Монографія] / М.К.Пархомець. - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - 346 с.

9. Трегобчук В.М. Про довгострокову стратегію сталого розвитку агропромислового комплексу / Трегобчук В.М., Пасхавер Б.Й., Юзефович AC, Прокопа І.В., Молдаван Л.В., Крисанов Д.Ф., Шубравська О.В., Попова О.Л., ^курська ПМ., Яровий В.Д.// Економіка AfflC. - 2005. -№ 7. - C.3-11.

10. Методичні рекомендації щодо формування регіональних виробництв у м' ясопродуктовому підкомплексі / В.Я.Месель-Веселяк, О.В.Мазуренко. - К.: HfflJ Ь\Е, 2006. - 71 с.

11. Жерноклеев H.H. Организационно-экономические основы комплексного развития районного AПК (на примере Xapьковской области): Монография / КИЖерноклеев. - X.: ФЛП Либуркина Л.М., 2007. - 232 с.

12. Логоша P3. Aнaлiз сучасного стану експорту м'ясної продукції / P.В.Логошa // Економіка AfflK - 2009. - № 10. - C. 120-124.

13. Мойса М.Я., Бурдейна H.M. Спрями збільшення виробництва тваринницької продукції / М.Я.Мойса, Н^Бурдейна // Економіка AfflK - 2009. - № 10. - C.18-22.

ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ОСВІТІ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ

Кондаурова І.О. к.е.н., доц., завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки Державного університету інформатики і штучного інтелекту

КазаковаА.С. асистент, Державний університет інформатики і штучного інтелекту

Вступ. Головним напрямом процесу європейської інтеграції є створення єдиного простору: географічного — без кордонів і митниць; політичного — з єдиною конституцією; економічного — з єдиними стандартами і нормативами. Процеси глобалізації охопили й освітню сферу, сприяючи інтеграції національних освітніх систем.

Глибинні зміни, які відбуваються в останні десятиліття практично у всіх країнах світу, пов' язані, насамперед, з інноваційним характером економіки, що породжує принципово нові вимоги до розвитку всіх інституційних елементів суспільства. Змінюються цілі й напрями соціальних процесів, формуються нові інститути, механізми їх взаємодії тощо. У зв' язку з цим з' явилось багато різних концепцій, які намагаються пояснити специфіку нового етапу суспільного розвитку. Але, на нашу думку, найбільш адекватне відбиття цих процесів висвітлює концепція економіки знань.

Аналіз публікацій. В якості концептуальної основи сучасної економіки знань виступають методологічні дослідження багатьох зарубіжних вчених, а саме теорія «постіндустріального суспільства» Д. Бела, інформаційного суспільства Ф. Вебстера, Т. Розака, теорія глобальних мереж і потоків М. Кастелльса, нове прочитання теорії людського капіталу, пов'язане з такими іменами, як Т. Шульц, М. Фрідмен, теорія економічного розвитку Й. Шумпетера [9,10].

Теоретичним і практичним аспектам становлення економіки знань, реформування системи освіти в цьому контексті, формування інтелектуального капіталу присвячено праці багатьох вітчизняних учених, таких як: В.П. Александрова, Ю. М. Бажал, В.Д. Базилевич, І.О. Вакарчук, В. М. Геєць, М. Згуровський, О.А. Кратт, А.А. Чухно та ін. [1,2,3,4]

Постановка проблеми. Слід зазначити, що розвиток інтеграційних процесів в області освіти в країнах Євросоюзу обумовлений достатньо прагматичними цілями, а саме - необхідністю підвищення конкурентоспроможності європейської економіки на світовому рівні і забезпеченням соціальної стабільності, причому освіта виступає ключовим лементом цієї стратегії.

Але в умовах економіки знань суттєво змінюється функціональна роль освіти. По-перше, із генератора певних навичок і вмінь, транслятора знань освіта перетворюється у безпосереднього виробника знань. По-друге, освіта стає активним учасником трансформації цих знань у нові технології, техніку, послуги, продукти тощо.

Однією з ключових проблем забезпечення розвитку вищої школи України у напрямі інтеграції до європейського освітнього простору є пошук і впровадження принципово нових ідей, рішень і механізмів для модернізації змісту і форм навчання, підвищення якості підготовки фахівців, забезпечення відповідальності освітніх послуг вітчизняних вищих навчальних закладів європейським і світовим стандартам відповідно до умов формування економіки знань, що обумовило мету даного дослідження.

Результати дослідження. Фундамент інтеграційного процесу у сфері вищої освіти було закладено в 1988 році в італійському місті Болонья, де була прийнята «Загальна хартія університетів», в якій були сформульовані наступні принципи[3]:

- автономність університетів , що забезпечує повну академічну свободу, моральну і інтелектуальну незалежність від політичної і економічної влади;

- інтеграція навчального процесу в університетах з дослідницькою діяльностю;

- забезпечення свободи досліджень і викладання;

- заохочування мобільності викладачів і студентів,

- політика взаємного визнання наукових ступенів і вчених звань без упередженої думки про національні дипломи.

Основні завдання розвитку інтеграційних процесів в області освіти, які зафіксовані в Лісабонській резолюції (березень 2000 р.), включають: по-перше, офіційне визнання центральної ролі освіти як чинника економічної і соціальної політики і засобу підвищення конкурентоспроможності Європи у світовому масштабі; по-друге, радикальний перегляд і модернізацію систем освіти; по-третє, перетворення ЄС на економіку, що найдинамічніше розвивається, засновану на знаннях, посилити взаємодію між зайнятістю і розвитком людських ресурсів шляхом розвитку високоякісної професійної освіти і навчання, і політикою в області економіки [5].

Слід особливо підкреслити, що інтеграційні освітні процеси повинні сприяти збереженню культурного багатства і мовної різноманітності Європи, заснованої на національних традиціях. Різноманітність в європейських системах освіти і навчання є їх гідністю і основою для обміну досвідом і взаємного навчання. У контексті поставлених завдань освіта і навчання стають центральним механізмом вирішення економічних і соціальних завдань, особливо в умовах становлення економіки знань.

При цьому, найважливішим аспектом постає соціальний аспект, а це означає, що прагнення до збільшення конкурентоспроможності повинне супроводжуватися прагненням до поліпшення соціальних параметрів загальноєвропейського простору професійної і вищої освіти і усуненню прояву соціальної нерівності як на національному, так і на європейському рівні. У цьому контексті освіта визнається суспільним благом, відповідальність за яке несуть державні структури.

Інтеграційні процеси в області освіти в першу чергу стосуються таких основних аспектів, як структура і організація освіти, зміст і якість, що формують ідентичність систем освіти і забезпечують їх функціонування, а також механізм забезпечення зіставності і порівнянності дипломів про освіту. Інші аспекти, такі як фінансування і доступність, є похідними від першої групи і більшою мірою залежать від економічної, демографічної і соціальної політики в конкретній національній державі.

Основними соціально-економічними наслідками реалізації концепції економіки знань є, по-перше, формування світового ринку освітніх послуг та міграція висококваліфікованих фахівців, по-друге, необхідність переоцінки ролі навчання впродовж всього життя в сучасній економіці.

Але міграція двояким чином впливає на процес зближення національних систем освіти. Так з одного боку, міграція спонукає національні уряди удосконалюваюти систему освіти, орієнтуючись на змістовні і технологічні стандарти країн, визнаних лідерами у вищій освіті. З іншого боку, міграція пов'язана з освоєнням іноземними фахівцями рівня компетенцій приймаючої країни. За певних умов, а саме: цілеспрямованої політики повернення співвітчизників на батьківщину (наприклад, Китай), добре організованої роботи діаспор (наприклад, Таїланд) і ін. дозволяє вносити корективи до діяльності вищих навчальних закладів і досягати розширення робочих місць висококваліфікованої праці на батьківщині.

Для нашої країни важливо адаптувати світовий досвід, не тільки вивчаючи урядові акти і декларації, але і намагатися зрозуміти тих людей, які реалізують ідеї самітів і намагаються визначити проблеми майбутнього. Слід звернути увагу на деякі соціальні наслідки політики освіти впродовж всього життя в її сьогоднішній неоліберальної інтерпретації.

По-перше, в даний час освіта протягом всього життя прив'язана виключно до набуття навику і розглядається як спосіб життєвої підтримки конкурентоспроможності в глобальній економіці, заснованій на знаннях. Проблема не в недостатньому рівні підготовки персоналу, а в браку робочих місць для кваліфікованих працівників.

По-другє, викликає заперечення методологія збору даних про освіту дорослих, прийнята в Еигс^гаї. Європейські статистичні дані обмежені активним дорослим населенням і ігнорують досвід навчання пенсіонерів і літніх людей.

Відомо, що с початку 80-х років минулого століття університети вимушені були прийняти комерційні моделі розповсюдження знань. Кількість студентів збільшувалася, тоді як система освіти відчувала нестачу фінансових ресурсів, що призвело до появи проблеми

© Кондаурова І.О., Казакова А.С., 201неефективності, вирішення якої намагаються знайти шляхом стандартизації навчальних планів. Ha нашу думку, сучасна комерціалізація є загрозою традиційним академічним нормам і моралі.

Вища освіта сьогодні набуває все більш міжнародний характер, хоча більшість студентів ще продовжують здобувати освіту в рамках своїх національних систем. В світі існує конкуренція дипломів як експортно-імпортний ринок позиційних благ. Деякі країни є експортерами, інші - імпортери, тоді, як третя група, як то Японія і частина Європи представляє збалансований двосторонній обмін. Cвiтовa ієрархія у вищій освіті структурована трьома чинниками: розподілом дослідницьких можливостей, світовою перевагою англійської мови, світовим пануванням CIIIA у вищій освіті

Aле слід зазначити, що хоча міжнародними є далеко не всі університети, але всі вони однаковою мірою схильні до процесів глобалізації. Проблемою є місце, яке університет займає в цьому процесі: чи є об'єктом або навіть жертвою цих процесів, або активним гравцем в світовій конкурентній боротьбі серед провайдерів вищої освіти, або головними посередниками глобалізації.

При цьому підвищення конкурентоспроможності країни на світовому ринку освітніх послуг тісно пов'язане з підвищенням якості вищої освіти. Aле існує ряд об'єктивних труднощів у вдосконаленні діяльності вузів з підвищення якості освіти, обумовлені впливом зовнішніх і внутрішніх чинників [7].

Cеpед зовнішніх негативних чинників, насамперед, слід відзначити дефіцит бюджетного фінансування вищої освіти; нецільову мотивацію вступу до вузі; низький рівень оплати праці в бюджетних установах; постійний контроль результатів діяльності навчальних закладів в умовах недофінансування, відсутність ринкових сигналів для визначення рівня і якості освіти.

Внутрішні чинники можна згрупувати наступинм чином [7]:

Перша група - це безпосередньо властиві освіті як послуги економічні характеристики а саме: лаг у віддачі коштів, які вкладаються в поліпшення якості освіти; збільшення витрат не тільки виробництва, а й споживання в умовах зростання якості освіти, оскільки її рівень залежить і від викладача, і від того, хто вчиться.

Друга група - внутрішньогалузеві: организація праці і низька заробітна плата; критерії і показники оцінки діяльності вузів, не зорієнтовані на роботу зі студентами; критерії відбору абітурієнтів; пошук додаткових джерел фінансування.

Третя група - інституційні: протиріччя між освітніми і економічними цілями університету як соціального інституту; тенденція до стандартизації програмно-дидактичних матеріалів на тлі впровадження інформаційних комп'ютерних технологій.ослаблення академічної автономії вищих навчальних закладів.

Шзважаючи на всі позитивні моменти співпраці між ЄC та Україною, потреби національної освіти і науки залишаються досить актуальними і вони значно перевищують наявні вітчизняні і зарубіжні ресурси для іі розвитку. За роки незалежності Україна приділяла досить мало уваги розвитку вищої освіти та наукових досліджень не тільки у сфері фундаментальних розробок, але й у прикладних науках. Це призвело до різкого скорочення ресурсів наукового розвитку в Україні, значного відпливу висококваліфікованих кадрів дослідників і викладачів закордон, або в інші сфери трудової діяльності. Крім цього, бракує належного фінансування галузі і реформування застарілого адміністративного та економічного менеджменту й нашого недосконалого законодавства.

Висновки. Ha основі виконаного дослідження можна зробити висновки, що співпраця з західноєвропейськими університетами й іншими освітніми закладами для України життєво необхідна. Досвід трансформації та модернізації освіти, нагромаджений в країнах є важливим орієнтиром для реформування української системи вищої освіти.

Aле існує ряд проблем, викликаних невідповідністю поставлених цілей економіки знань і основних процесів в економіці освіти, розв'язання яких дозволить здійснити наступні соціально-економічні перетворення:

- прискорення інтеграції національних систем освіти в рамках глобалізації економіки,

- формування світового ринку освітніх послуг шляхом міграції студентів і фахівців,

- переоцінка ролі навчання впродовж всього життя, що приведе до вирішення проблем зайнятості та безробіття. Caме перехід до економіки знань виступає стимулом до розвитку нового інтенсивного процесу міжнародної інтеграції в освіті. Для підтримки конкурентоспроможності української вищої школи необхідно здійснювати цілеспрямовану державну політику в

області розвитку інтеграційних процесів у вищій школі. Ця політика повинна регулювати зовнішню експансію вітчизняної вищої школи, правове і адміністративне забезпечення інтеграційних комплексів на території країни.

Aктивiзaцiя всіх організаційно-економічних чинників дозволить оздоровити ситуацію на ринку освітніх послуг, укріпити матеріальну і фінансову базу навчальних закладів, створити стимулююче середовище мережевої взаємодії вузів і виробити дієву мотиваційну стратегію в галузі, направлену на підвищення якості вищої освіти.

РЕЗЮМЕ

Cтaття присвячена проблемі розвитку й підвищення конкурентноздатності системи вищого утворення України в рамках евроинтеграции в умовах формування економіки знань.

Ключові слова: конкурентноздатність, система вищоъ освіти

РЕЗЮМЕ

Єтатья посвящена проблеме развития и повышения конкурентоспособности системы высшего образования Украины в рамках евроинтеграции в условиях формирования экономики знаний. Ключевые слова: конкурентоспособность, система высшего образования

SUMMARY

Article is devoted to the development and competitiveness ukrainian higher education in the framework of European integration in the emerging knowledge economy.

Keywords: competitiveness, higher education system, СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору / Ін-т вищої освіти AHH України ; редкол. В. Aндpущенко, В. Бабак, В. Бакіров, І. Вакарчук, І. Євтух, М. Згуровський та ін. - Київ : Гнозис, 2006

2. Економіка знань та її перспективи для України: Шук.дон. / В.М. Геєць, В.П. Aлексaндpовa, Ю.М. Бажал, М.С Данько, В.В, Дем'яненко; Ін-т екон. Прогнозування HAH України. - К., 2005. - 168с.

3. Згуровський М. Болонський процес : головні принципи та шляхи структурного реформування вищої освіти України : навч.-метод. вид. / М. Згуровський ; MОHУ ; Шц. техн. ун-т України "Київський політ. ін-т". - Київ : HТУУ КПІ, 2006. - 544 с

4. Кратт ОА., Дєєва Л.Г. Розвиток вищої освіти: інституційний підхід// Шукові праці Донецького національного технічного університету. Cеpiя: «Економічна». - Вин. 34-2 (138). - Донецьк: ДВШ ДонПТУ, 2008. - C.37-41.

5. Круглашов A. Cнiвнpaця України та Європейського Cоюзу в галузі освіти і науки// Політичний менеджмент. - 2005. - №4(13). - C.115-

126.

6. Cтpоев В.В. Экономика знаний: влияние на интеграционные процессы в образовании: Монография. - CM, 2007. - 212 с.

7. Чухно A. Інтелектуальний капітал: сутність форми і закономірності розвитку // Економіка України. - 2002. - №11. - C.48-55.

8. Шумпетер Й. A. Теория экономического развития. - М, 1982.

9. Freeman C. The national system of innovation in historical perspective // Cambridge journal of economics. 1995. - N 19.

ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ОСНОВНЫХ РЕСУРСОВ РЕГИОНА

Кучко-Бадина В.А., аспирант Институт экономико-правовых исследований НАН Украины

Современный этап функционирования национальной экономики характеризуется интенсификацией процессов перехода к рыночному типу региональной политики, ориентированной на приоритетное повышение качества и ускорение темпов экономического роста. Территориальные различия в историческом наследии, природных условиях и ресурсах создают разные предпосылки развития регионов. Ограниченность ресурсов на каждой территории, обуславливает необходимость повышения эффективности их использования и воспроизводства. Современный этап трансформаций в Украине характеризуется постоянным увеличением ресурсов вовлекаемых в хозяйственный оборот. Поэтому особую актуальность приобретают вопросы оценки, мониторинга и эффективности их использования.

Вопросам, связанным со спецификой и оценкой эффективности использования региональных ресурсов, посвящены труды Василенко В.Н. [1], Пчелинцева О.С. [2], Макаркиной А.В. [3], Максимовой Т.С. [4], Курнышева В.В. [5] и др. Так, Максимова Т.С. [4] проанализировала использование трудовых ресурсов региона и сделала вывод о том, что уменьшение затрат живого труда на единицу выпуска продукции является основным критерием использования трудовых ресурсов.

Основной целью исследования является определение роли региональных ресурсов в экономике, проведение оценки и выбор критериев, обеспечивающих эффективное использование природных, трудовых и материальных ресурсов Донецкого региона.

Любая хозяйственная деятельность базируется на ресурсах, представляет собой процесс их использования [2, с. 63]. Ресурсы (от франц. геййоигсе вспомогательное средство) - это денежные средства, ценности, запасы, возможности; источники дохода в государственном бюджете. Под экономическими ресурсами принято понимать источники и средства (факторы) обеспечения процесса производства и расширенного воспроизводства, которые подразделяются на природные, материальные, трудовые, финансовые, информационные. Основными факторами являются: земля, средства труда, предпринимательские способности, научно-технический прогресс, формы и методы организации производства, финансовые и информационные ресурсы, материальные и сырьевые источники обеспечения процесса производства и расширенного воспроизводства [7, с. 206]. Региональные ресурсы представляют собой определенную совокупность экономических ресурсов, которые располагаются непосредственно на данной территории. Как правило, их количество меньше, чем экономических ресурсов.

Говоря об оценке эффективности использования основных ресурсов региона, следует остановиться на сущности понятия «эффективность распределения ресурсов», под которой понимают такой уровень организации экономики, при котором общество извлекает максимум полезности из имеющихся ресурсов и технологий, и уже невозможно увеличить чью-либо долю в полученном результате, не сократив другую.

Для проведения оценки использования природных, трудовых и материальных ресурсов Донецкой области были рассмотрены такие показатели, как производство основных видов промышленной продукции, занятость населения и стоимость основных средств. Были рассчитаны базисные и цепные темпы роста, которые позволили определить направление и скорость (интенсивность) использования ресурсов, расположенных на данной территории и установить конечные результаты общественного производства [8, с. 116].

Природные ресурсы - это объекты и силы природы, которые на данном уровне развития производительных сил и их изученности могут быть использованы или используются для удовлетворения потребностей человеческого общества в форме непосредственного участия в материальной деятельности [3, с. 26].

Донецкая область - богатый природными ресурсами регион Украины, которые составляют 12% всех природных богатств СНГ. На ее территории в государственном балансе насчитывается 756 месторождений полезных ископаемых с 36 видами сырья общегосударственного и местного значения, из них эксплуатируется 355 месторождений с 25 видами минерального сырья. Наиболее интенсивно разрабатываются залежи каменного угля, каменной соли, флюсовых известняков и доломитов, огнеупорных и тугоплавких глин.

Повышается нагрузка на природные ресурсы региона. Усиливаются противоречия между потребностями материального производства в этих ресурсах и их эффективным использованием. Оптимальным является такой вариант, который, с одной стороны, обеспечивает достижение экономических и социальных задач развития региона, а с другой стороны - обеспечивает эффективное использование этих ресурсов. В настоящее время для повышения эффективности использования каждого из видов природных ресурсов разрабатываются схемы рационального водопользования, землеустройства, лесоэксплуатации и т.д. Основным критерием эффективного использования природных ресурсов выступает сохранение качественных характеристик окружающей среды.

На экономическое положение такого индустриального региона, как Донецкая область, влияет, в первую очередь, ситуация в промышленности (см. рис. 2.1). Наличие собственных топливно-энергетических и минерально-сырьевых ресурсов, близость железорудных месторождений Криворожского бассейна, выход к морю, обусловили формирование мощного промышленного комплекса с концентрацией отраслей тяжелой промышленности, создание достаточно развитой производственной, научной и социальной инфраструктуры.

Основными отраслями специализации Донецкой области в национальной экономике являются добывающая и обрабатывающая промышленность.

Динамика промышленного производства в значительной степени зависит от деятельности металлургического комплекса. Чёрная металлургия является ведущей отраслью тяжёлой промышленности области, дающей к тому же валютную выручку в конце налаженной в области цепочки «уголь — кокс — металл». В свою очередь, последнее звено этой цепочки имеет в области все составляющие этапы производства: агломерат, чугун, сталь, прокат, трубы, металлоизделия.

Металлургический комплекс считается базовым в экономике Донецкой области. Отрасль обеспечивает 45 % областного объема реализации промышленной продукции и две трети экспортных поставок. Значительным является вклад предприятий региона в работу металлургического комплекса всей страны. За 2007 г. в области было выплавлено 45% чугуна и 46 % стали общего объема стали в Украине.

В 2007 году мощности по производству чугуна составили 18,2 млн. т., стали - 22,9, готового проката - 15,8 млн. т. Удельный вес экспортной продукции во внешнеторговом обороте около 70 %, металлопродукцию области покупают в более чем 50 странах мира.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків