Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 40

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

На территории области находится большинство предприятий Донецкого угольного бассейна (шахта им. Засядько, Красноармейская-Западная, Краснолиманская и др). Разработка запасов Донбасса происходила с востока на запад, поэтому наиболее перспективные залежи каменного угля находятся именно на западе (Красноармейск, Доброполье, Угледар). В восточных районах области добывают антрацит (Торез, Снежное, Шахтёрск). В 2007 году производственная мощность угледобывающих предприятий составила около 56 млн. т., балансовые промышленные запасы угля - 14,3 млрд. т, в том числе коксующегося - 7,5 млрд. т.

Непосредственно с угольной промышленностью связано развитие электроэнергетики, металлургического производства, угольного машиностроения. Донецкая область обеспечивает половину общего объема угледобычи Украины и почти три четверти коксующихся углей. В отрасли занято 30% всех работников индустрии области и четвертая часть общего объема основных средств промышленных предприятий области.

Коксохимическая промышленность является важным звеном цепочки «уголь-кокс-металл». Донецкая область является абсолютным лидером в производстве кокса и количестве коксовых батарей на коксохимических заводах Украины. Сырьём для коксохимической промышленности является коксующийся уголь, широко добываемый в области. Побочные продукты производства кокса, в том числе фенол, широко используются на предприятиях химической промышленности области.

В 2007 г. область обеспечила каждую вторую тонну выработанного в Украине кокса, по 46% чугуна и стали, 44% готового угля.

© Кучко-Бадина В.А., 201Показатели темпов роста производства основных видов промышленной продукции представлены на рисунке 2.1.

Рис. 2.1. Темпы роста производства основных видов промышленной продукции в Донецкой области в 1996-2007 гг., % [9-16]

Как видно из рис. 2.1, в 1999 году в металлургии области был достигнут самый значительный прирост общего объема продукции -16 %. Наращивание производства обеспечивалось с 1994 по 2004 год. Этому способствовала благоприятная конъюнктура на внешних рынках сбыта. Однако, с 2005 года ситуация ухудшилась. В 2005 г. по сравнению с предыдущим годом выплавка чугуна снизилась на 3,5%, стали - на 0,1%, добыча угля уменьшилась на 8%. В частности, расширились экспортные возможности Китая, который за счет ввода новых производственных мощностей стал удовлетворять собственные потребности в металле и потеснил остальных экспортеров на рынках Юго-Востояной Азии, куда поставляли свою продукцию украинские предприятия. В 2006 г. достигнуто увеличение производства основных видов металлургической продукции в натуральном выражении: чугуна - на 8,8%, стали - на 6,1%, готового проката - на 4,1%.

Утрата рынков сбыта и снижение цен в сочетании с ревальвацией национальной валюты в 2005 году и повышение грузовых железнодорожных тарифов отрицательно сказались на динамике производства и финансовом состоянии металлургического комплекса. Общий объем производства металлургической продукции снизился на 7,3 %. В целом по промышленности области спад составил 7,9 %.

Трудовые ресурсы - наиболее активный элемент производительных сил. От их функционирования зависит эффективность работы каждого отдельного производства и региональной системы в целом. Под влиянием этого ресурса формируются важные зависимости и пропорции регионального воспроизводства, и, в первую очередь соотношение живого и материализованного труда в процессе региональной динамики. Уменьшение затрат живого труда на единицу выпуска продукции является главным критерием рационального хозяйствования [4, с. 81].

Человек в системе экономических отношений рассматривается как главная производительная сила. Его трудом, его интеллектом создается национальное богатство, преобразуются общественные отношения. Человеческий потенциал сам является важнейшей составляющей национального богатства. Трудовые ресурсы выступают как фактор экономического развития, причем все большее значение приобретают качественные составляющие трудового потенциала: знания, квалификация, образовательный уровень и т. п.

Развитие экономики Украины и ее регионов становится невозможным без обеспечения эффективности процесса формирования, развития и использования трудового потенциала - одного из главных факторов производства. Анализ трудовых ресурсов и их динамики, является стратегическим для экономики как отдельного региона, так и страны в целом.

Основополагающий фактор для формирования трудовых ресурсов - демографический. В 2007 году численность населения Донецкой области уменьшилась на 22,3 тыс. человек. Число родившихся возросло на 6% по сравнению с 2006 годом и составило 20 тысяч. Коэффициент рождаемости увеличился с 8,3 до 8,9 младенцев на 1000 жителей области. Однако возросла и смертность. В 2007 году умерло 42,4 тыс. человек. Коэффициент смертности увеличился до 18,9 умерших в расчете на 1000 жителей. Продолжительное снижение рождаемости привело не только к сокращению численности населения, но и к его старению. Удельный вес детей и подростков в возрасте до 16 лет в общей численности населения области сократился с 22% на начало 1989 года до 13% на 1 января 2008 года, а доля населения в возрасте старше трудоспособного возросла за этот период с 20,9 до 26%. На начало 2008 года численность людей пенсионного возраста составила 1178,4 тыс. человек, что вдвое превышает численность детей и подростков.

В целом по области на 1000 человек трудоспособного населения приходится 640 нетрудоспособных, 427 из которых старше трудоспособного возраста. При этом численность населения трудоспособного возраста продолжает сокращаться. Только за последний год она сократилась на 26 тыс. человек, а против 1989 года - на 273 тысячи.

Обращает на себя внимание достаточно напряженная ситуация, которая сложилась на промышленных предприятиях области с возрастной структурой работников. Более трети квалифицированных работников машиностроительных, угледобывающих, химических и металлообрабатывающих предприятий - это лица предпенсионного и пенсионного возраста. Наблюдается, с одной стороны, общее старение трудового потенциала, с другой - существенное изменения структуры подготовки специалистов профессионально - техническими учебными заведениями области. Ряд учебных заведений не успевает за потребностями экономики, что приводит к тому, что сегодня на рынок труда выходят молодые специалисты, невостребованные на нем. Так, по сравнению с 1995 годом было выпущено втрое меньше специалистов металлургического профиля, на треть - горных, на четверть - машиностроительного.

Таким образом, основными характеристиками трудовых ресурсов Донецкой области являются снижения их абсолютной численности и наличие структурно-профессиональных рыночных диспропорций их использования.

Динамика темпов роста численности работников по отдельным отраслям промышленного комплекса региона показана на рис. 2.2. Наблюдается незначительное уменьшение количества работников по отраслям промышленности. Численность занятых не склонна к значительным изменениям, т.к. ее динамика определяется темпами прироста населения.

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.1,

2010

Рис. 2.2. Темпы роста численности занятых по видам промышленной деятельности в Донецкой области в 1996-2007 гг., % [9-16]

Процесс использования трудового потенциала Донецкой области находится в прямой зависимости от состояния промышленного комплекса, в свою очередь уровень эффективности использования трудовых ресурсов в значительной степени определяет состояние промышленного производства и уровень экономического развития в регионе.

В целом в регионе наблюдается тенденция снижения численности занятых в промышленности. Если в 1996 году численность наемных работников в промышленности составляла 900 тыс. чел., то в 2007 году - лишь 595 тыс. чел. Снижение численности работающих составило 305 тыс. чел. или 37,5 %.

Одним из главных факторов, обеспечивающим устойчивое положение региональной экономической системы в пространстве страны, выступают основные средства. Основные средства представляют собой овеществленный, материализованный труд и являются одной из составляющих национального богатства. От их состояния зависят перспективы развития экономики как региона, так и страны в целом. В состав основных средств входят движимые (машины и оборудование, передающие устройства, транспортные средства, инструменты и др.) и недвижимые (земельные участки, здания и сооружения) объекты. Эффективное функционирование региональной экономической системы предполагает перманентный характер обновления основных средств, что обусловлено как физическим износом, так и моральным старением их отдельных элементов [1, с. 205].

Динамика изменения основных средств по отдельным отраслям хозяйственного комплекса региона представлена на рис. 2.3. За анализируемый период скорости изменений (цепные темпы роста) основных средств по отраслям промышленности региона имели неустойчивый характер: наблюдается как повышение, так и снижение их стоимости. Относительно устойчивая ситуация наблюдается в добывающей промышленности. Наиболее активной была скорость изменения в перерабатывающей промышленности, в частности в металлургическом производстве. Начиная с 2000 года наблюдается спад активности в воспроизводстве основных средств в металлургической отрасли - 79% в 2001 году. Рост имел место в 2006 году до 126,6% в перерабатывающей отрасли и 112,5% в добывающей отрасли и в целом по промышленности составил 120%. Однако, в 2007 году наблюдается спад во всех отраслях: до 115,6% в металлургическом производстве и 106,3% в угольной отрасли.

Рис. 2.3. Темпы роста основных средств Донецкой области в 1998-2007 гг., % [9-16]

Наибольший среднегодовой темп роста наблюдается в перерабатывающей промышленности, за 10 лет он составил 108,3%, в добывающей промышленности этот показатель равен 104,3%.

Таким образом, интенсивность процессов стоимости основных средств за анализируемый период носила неустойчивый характер.

Качество промышленной продукции и ее конкурентоспособность на внешних и внутренних рынках во многом зависит от состояния основных средств. Основные средства региона изношены на 54,4 %. Длительная работа черной металлургии «на износ» привела к старению её производственного потенциала. Основные средства отрасли изношены на 58,9%. Процесс выбытия устаревшего оборудования и замены его новым за последнее время несколько активизировался. Если в 2005 г. коэффициент обновления основных средств был равен 3,6%, то в 2007 г. он составил 11,4%. Коэффициент интенсивности выбытия увеличился с 0,4% в 2005 г. до 0,8% в 2007 г.

Если в 2005 г. отношение введенных на промышленных предприятиях области новых основных средств к их общей стоимости составило 4,7%, в 2006 г. - 6,6%, то в 2007 г. - 8,1%. В металлургии показатель обновления основных средств достиг 11,4%. Однако в целом по промышленности, учитывая высокий износ основных средств (54% на конец в 2007 г.), а также необходимость структурных изменений инвестированных средств в экономику региона еще недостаточно.

Материализация живого труда является главной особенностью капитальных ресурсов. Чем выше срок эксплуатации материальных ресурсов, тем ценнее живой труд, материализованный в них. Таким образом, продление сроков службы (долговечность) материальных ресурсов является основным критерием их эффективного использования.

Следовательно, проведенное исследование позволяет сделать вывод о том, что, задача обеспечения рационального использования ресурсов для регионов становится одной из важнейших, а её успешное решение отражается на уровне развития экономики. Распоряжение региональными ресурсами должно происходить таким образом, чтобы не только удовлетворять потребности ныне живущих поколений, но и сохранять экономический потенциал жизни и деятельности будущих поколений региона. Важной проблемой является определение критериев эффективного использования региональных ресурсов. Уменьшение затрат живого труда на единицу выпуска продукции, сохранение качественных характеристик окружающей среды, продление сроков службы материальных ресурсов являются главными критериями рационального хозяйствования.

Шобходимым условием развития Донецкой области является воспроизводство ее ресурсов. В регионе есть все условия для более рационального использования ресурсов на основе стабильного роста объемов материального производства. Поэтому в настоящее время важно закрепить и усилить положительные тенденции, которые наблюдаются в промышленном производстве, что отразится на общем экономическом положении региона, в частности использовании его ресурсов.

РЕЗЮМЕ

Єтатья посвящена проблемам развития регионов Украины. Рассмотрен важный и актуальный вопрос оценки и определения критериев эффективного использования основных ресурсов Донецкого региона. ^елан вывод о том, что экономическое развитие региона связано с повышением эффективного использования ресурсов, расположенных на данной территории. Произведена оценка и определены критерии эффективного использования природных, трудовых и материальных ресурсов региона.

Ключевые слова: регион, ресурсы, эффективность, природные ресурсы, трудовые ресурсы, материальные ресурсы, основные средства, валовая добавленная стоимость.

РЕЗЮМЕ

Cтaття присвячена проблемам розвитку регіонів України. Розглянуто важливе та актуальне питання оцінки та визначення критеріїв ефективного використання основних ресурсів Донецького регіону. Зроблено висновок, що економічний розвиток регіону пов'язаний з підвищенням ефективного використання ресурсів, розташованих на даній території. Зроблена оцінка та визначені критерії ефективного використання природних, трудових та матеріальних ресурсів регіону.

Ключові слова: регіон, ресурси, ефективність, природні ресурси, трудові ресурси, матеріальні ресурси, основні засоби, валова додана вартість. SUMMaRY

The article is devoted the problems of development of regions of Ukraine. It is consider the important and actual question of estimation and determination of criteria of the effective use of resourses of the Donetsk region. A conclusion is done, that economic development of region is related to the increase of the effective use of resources, located on this territory. Done estimation and certain criteria of the effective use of natural, labour and financial resources of region.

Keywords: region, resources, efficiency, natural resources, labour resources, financial resources, fixed assets, gross value СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Василенко В.П Конкурентоспособность регионов: истоки, оценки и перспективы: монография / В.П Василенко, О.Ю. Aгaфоненко, В. Е. Будяков; HAH Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2008. - 363 с.

2. Пчелинцев О.С Регулирование воспроизводственного потенциала территории как основа региональной политики / О.С Пчелинцев, В.Я. Любовный, A^. Воякина // Проблемы прогнозирования. - 2005. - № 5. - с. 62-68.

3. Макаркіна Г.В. Моделі та методи планування соціально-економічного розвитку індустріального регіону: монографія / Г.В. Макаркіна. -Краматорськ: ДДМА 2008. - 280 с.

4. Максимова Т.С Регіональний розвиток (аналіз і прогнозування): монографія / Т.С Максимова. - Луганськ: вид-во CHУ ім. Даля, 2003. - 304 с.

5. Курнышев В.В. Закономерности размещения производительных сил в прогнозировании развития регионов России / В.В. Курнышев // Региональная экономика: теория и практика. - 2008. - №59.

6. Региональная экономика. Основы теории и методы исследования: учебное пособие / В.П Курнышев, В.Г. Глушкова. - М.: ИГОРУ^ 2010. - 256 с.

7. Економічна енциклопедія у 3-х томах / редкол. Мочерний СВ. - К.: Aкaдемiя, 2002.

8. ^ворожиша Л.И. Теория статистики(с задачами и примерами но региональной экономике) / Л.И. ^ворожиша, Т.В. Чернова. -Ростов н/Д: «Мини Тайп», «Феникс», 2005. - 220 с.

9. Cтaтистичний щорічник Донецької області за Донецьк: Гол. упр. стат. в Дон. обл., 2002. - 356 с.

10. Cтaтистичний щорічник Донецької області за Донецьк: Гол. упр. стат. в Дон. обл., 2003. - 372 с.

11. Cтaтистичний щорічник Донецької області за Донецьк: Гол. упр. стат. в Дон. обл., 2004. - 376 с.

12. Cтaтистичний щорічник Донецької області за Донецьк: Гол. упр. стат. в Дон. обл., 2005. - 389 с.

13. Cтaтистичний щорічник Донецької області за Донецьк: Гол. упр. стат. в Дон. обл., 2006. - 403 с.

14. Cтaтистичний щорічник Донецької області за Донецьк: Гол. упр. стат. в Дон. обл., 2007. - 403 с.

15. Cтaтистичний щорічник Донецької області за Донецьк: Гол. упр. стат. в Дон. обл., 2008. - 403 с.

16. Cтaтистичний щорічник Донецької області за Донецьк: Гол. упр. стат. в Дон. обл., 2009. - 403 с.

2001 рік / Головне управління статистики в Донецькій обл.; за ред. О.А. Зеленого.

2002 рік / Головне управління статистики в Донецькій обл.; за ред. О.А. Зеленого.

2003 рік / Головне управління статистики в Донецькій обл.; за ред. О.А. Зеленого.

2004 рік / Головне управління статистики в Донецькій обл.; за ред. О.А. Зеленого.

2005 рік / Головне управління статистики в Донецькій обл.; за ред. О.А. Зеленого.

2006 рік / Головне управління статистики в Донецькій обл.; за ред. О.А. Зеленого.

2007 рік / Головне управління статистики в Донецькій обл.; за ред. О.А. Зеленого.

2008 рік / Головне управління статистики в Донецькій обл.; за ред. О.А. Зеленого.

Бойко А.М., Донецький національний університет Мединська С.О., Донецький національний університет

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ

Кожна країна, вирішуючи проблеми свого розвитку, прагне створити власну модель національної економіки і систему господарського регулювання, що дозволяє максимально використовувати її ресурси і конкурентні переваги. Однак необхідно відзначити, що в даний час розвиток національного господарства усе більше залежить від впливу зовнішніх факторів, саме тому підсилюється роль вивчення проблеми співробітництва України з країнами ЄС. Україна в даний момент веде пошуки свого місця в європейських інтеграційних процесах. Першочерговим завданням є налагодження співробітництва з країнами ЄС, що відіграє головну роль на європейському континенті і розширюється за рахунок нових економічно розвинутих європейських держав. Тому проблема економічної співпраці України з ЄС стає все більш актуальною.

Дослідженню питань розвитку світової економіки і процесів міжнародної економічної інтеграції присвячено праці відомих вітчизняних і зарубіжних вчених: В.Андрійчука, Б.Балаша, В.Будкіна, В.Геєця, А.Голікова, Б.Губського, Дж. Данінга, М.Кіндлебергера, А.Кредісова, П.Кругмана, В.Леонт'єва, Д.Лук'яненка, Ю.Макогона, Дж. Мілля, В.Новицького, Б.Оліна, М.Портера, А.Поручника, І.Пузанова, Д.Рікардо, А.Ругмана, А.Румянцева, М.Румянцева, Г.Савіної, П.Самуельсона, А.Сміта, П.Сорокіна, О.Сохацької, Г.Спенсера, Я.Тінбергена, А. Філіпенка, Е.Хекшера, Г.Черніченка, Ю.Шишкова, О.Шниркова, М.Янковського та ін.

Метою статті аналіз та визначення перспективних напрямів співпраці між Україною та Європейським союзом.

Європейська інтеграція є визначальним чинником зовнішньої та внутрішньої політики держави, яка забезпечить зміцнення безпеки та позитивно впливає на відносини України з іншими державами. Інтеграцію України до ЄС проголошено пріоритетним напрямом зовнішньополітичного курсу держави. Сучасний стан української економіки і рівень економічного співробітництва з ЄС не приведе ні до швидкого вступу України в Євросоюз, ні до її ізоляції у випадку розширення останнього. Наслідки процесу розширення ЄС для України будуть головним чином визначатись, з одного боку, внутрішніми інституціональними і структурними перетвореннями в Євросоюзу в його розширеному вигляді, стратегією зовнішніх відносин ЄС на східному напрямку, а з іншого боку - здатністю України до ефективних інституціональних і структурних перетворень усередині країни.

Основи зовнішньої політики України, механізм і напрями реалізації європейського вектору визначає низка правових документів. Правовою основою відносин між Україною та ЄС упродовж 10 років була й залишається Угода про партнерство та співробітництво, підписана в 1994 р., що набула чинності в 1998 р. і започаткувала співпрацю з широкого кола політичних, торговельно-економічних і гуманітарних питань. В період з 1994 по 2004 роки в Україні розроблено доволі потужну законодавчу базу євроінтеграційних процесів і здійснено вагомі практичні кроки с! європейському напрямі (вступ до Ради Європи, приєднання до великої кількості угод, вступ до СОТ тощо). Однак багатовекторність української зовнішньої політики, зосередженість переважно на нормотворчій діяльності й ігнорування потреб у серйозних реформаторських кроках і, відтак, наочний розрив між декларованими цілями й реальною практикою, який повсякчас зауважували європейські лідери й аналітики, викликав їхнє неоднозначне та дедалі обережніше ставлення до перспектив української євроінтеграції та відповідну їх оцінку.

В 2004 році з метою запобігання утворенню нових ліній поділу між розширеним Європейським Союзом і його сусідами, розроблено Європейську політику сусідства, уперше окреслену в Повідомленні Європейської комісії «Про ширшу Європу» в березні 2003 року. Європейська політика сусідства визначає, яким чином ЄС пропонує налагодити тіснішу співпрацю з відповідними країнами.

В сучасних умовах основою стратегії європейської інтеграції є «Стратегія ЄС щодо України на період 2007- 2013 рр. (ЄІСП)», розроблена у рамках Європейської політики сусідства. Мета ЄІСП - наближення країн, раніше охоплених програмою ТАСІС, до норм і стандартів законодавства ЄС. Ним передбачено заходи зі стимулювання наближення України до Євросоюзу та з матеріально-фінансового забезпечення реалізації стратегії «Посилюючи європейську політику сусідства».

Дві головні мети ЄІСП:

1) сприяння економічному та глибшому політичному співробітництву між ЄС і країнами-партнерами;

2) надання допомоги для використання специфічних можливостей і розв'язання проблем країн, котрі географічно мають єдиний кордон з країнами ЄС або географічно близькі до країн-сусідів ЄС.

У 2009 р. на саміті ЄС затвердив нову модель співробітництва з країнами, що межують з ЄС, - програму «східного партнерства», розраховану на Україну, Грузію, Вірменію, Азербайджан, Молдову та Білорусь. Програмою передбачено заходи зі стимулювання інтеграційних процесів між цією шісткою пострадянських країн, розташованих у безпосередній близькості до кордонів ЄС, і між ними й ЄС у цілому. Це, зокрема, співпраця в енергетичній сфері, створення інтегрованої системи управління кордонами як ефективного засобу протидії нелегальній міграції, допомога, спрямована на вирівнювання соціально-економічного розвитку окремих регіонів у самих країнах-учасницях програми «східного партнерства» тощо.

Огляд змін, що зазнали за останні 15 років стосунки України з ЄС, дає змогу дійти таких висновків:

- у стосунках Україна-ЄС наша країна традиційно зорієнтована на обмеження євроінтеграційних зусиль нормотворчою й інституційною роботою та активною діяльністю на зовнішньополітичному напрямі. При цьому потреби в реальних внутрішніх реформах ігноруються;

- у стосунках Україна-ЄС можна виділити принаймні чотири великі етапи:

• перший (1991-1994 рр.) - період обережних кроків назустріч, спрямованих не так на досягнення реального результату, як на взаємне «вивчення» й оцінку можливостей і намірів партнера;

• другий (1994-1998 рр.) - період формування загальної стратегії відносин і розробки принципів взаємодії;

• третій (1998-2004 рр.) - характеризується з боку ЄС як етап великих сподівань і очікувань, а з боку України - як етап формального ставлення до євроінтеграції та створення радше іміджу «євроінтеграційної країни», аніж досягнення справжнього результату;

• четвертий етап (2005 р. - по теперішній час) - з європейського боку можна визначити як етап швидкої зміни надій європейської спільноти на розчарування й «утомленість» та зміну чітко окресленого інтеграційного вектору співпраці.

Економічне співробітництво посідає центральне місце у відносинах між ЄС Україною. Розглядаючи експортні-імпортні операції України та ЄС необхідно зазначити, що протягом 2005-2008 рр. імпорт товарів з ЄС до України зростав стрімкіше порівняно з експортом українських товарів до ЄС (відповідно в 2,3 разу і 1,8 разу), внаслідок чого від' ємне сальдо з торгівлі товарами між Україною і ЄС збільшилось у 5,3 рази - з 1,9 млрд дол. до 10 млрд дол. (68 % загального від'ємного зовнішньоторговельного сальдо України в 2008 р.) (рис. 1). У 2008 р. коефіцієнт покриття імпорту товарів з ЄС (28,1 млрд дол.) товарним експортом з України (18,1 млрд дол.) становив лише

0,643.

1OOOO

5OOO

O

-5OOO

-1 OOOO

-15OOO J

Рис. 1. Динаміка сальдо зовнішньої торгівлі України, 1996-2OO7 pp., млн. дол. США [7]

Високий рівень дисбалансу зовнішньої торгівлі пояснюється не лише низьким рівнем конкурентоспроможності української продукції, її високою енергомісткістю, переважанням в експорті України низькотехнологічних товарів (продукції металургійної та хімічної промисловості), але й закритістю ринку ЄC для українських виробників, передусім для аграрної продукції та продовольчих товарів. Для зменшення диспропорцій у зовнішній торгівлі Україна зацікавлена в спрощеному асиметричному виході на внутрішній ринок ЄC за допомогою створення поглибленої зони вільної торгівлі [1].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків