Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 53

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

Відповідно, існуючі фактори, які впливають на потенціал будь-якої країни можуть бути об' єднані в декілька груп (групування носить формальний характер й на результати оцінювання не впливає):

1. Науково-освітній потенціал

1.1. Наукова база в галузі ядерної енергетики;

1.2. Наявність освітніх закладів, які готують спеціалістів в галузі ядерної енергетики;

1.3. Наявність фахівців (інженерного персоналу) в галузі ядерної енергетики;

2. Технічно-промислова база ядерної енергетики

2.1. Наявність потужностей для виробництва продуктів конверсії;

2.2. Наявність потужностей для збагачення урану;

2.4. Наявність потужностей для виробництва ТВЗ;

2.5. Наявність потужностей для переробки відпрацьованого палива та його подальше зберігання.

3. Природні ресурси й особливості рельєфу

3.1. Наявність сировинної бази ;

3.2. Вплив рельєфу на використання ядерної електроенергії.

4. Соціально-політичні фактори:

4.1. Програма розвитку енергетики країни;

4.2. Можливість співробітництва з Україною в галузі ядерної енергетики.

Відповідно стратегія, що має обиратися, буде прямим чином залежати від комбінації цих чинників. Слід зауважити, що обрання форм міжнародного співробітництва визначається також і ринковою цінністю можливого рішення. Це важливий момент, який необхідно враховувати при визначенні кількісної оцінки факторів.

Алгоритм розрахунку потенціалу країни наступний:

1. Експерти визначають вагомість факторів оцінки потенціалів для кожного з факторів (О) для кожного з напрямків

У

співробітництва ( V'■■).

р

ґ,

к=1

Визначаються середні оцінки вагомості факторів оцінки потенціалів для кожного з факторів ( СОї, =-) та

р

■,

р

к=1_)

3. Інша група експертів визначає по 10 бальній шкалі величину того чи іншого фактору () . Дана оцінка робиться

один раз для всіх напрямів співробітництва.

Визначаються середні значення кожного з факторів (

І=1

-) та їх середньоквадратичні відхилення

хіу

І =1

Визначаються взважені оцінки потенціалу країни для кожного з напрямків співробітництва.

і =1 У =1

і =1 У =1

п п т

п п т

І =1 І =1   ] =1 І =1 І =1   ] =1

Визначаються похибки визначення кількісних оцінок та вагомостей для кожного з напрямків:

Кху - х« ї_ р - х] У

а,п

,п

п

п

у А'

      )           —а )

\    ху хув}      = ^ \    хуА хуА І

п2 п

Та визначаються похибки для кожної з напрямків співробітництва:

і=1 у =1

п п    т п п т

Перевагою використання даного методу є можливість визначення пріоритетного напрямку співробітництва України з кожною

країною.

Також, перспективною є можливість визначення комплексного показника потенціалу співробітництва країни з Україною за допомогою наступних положень:

1. Експерти визначають вагомість кожного з напрямків співробітництва для України ( О ).

Визначаються середні значення для оцінок вагомості напрямків міжнародного співробітництва ( О у,

I

А=1

3. Визначається комплексний показник потенціалу співробітництва країни з Україною в галузі атомної енергетики за

допомогою наступного співвідношення:

А=1

Але на нашу думку є недоцільним використання методики у даний спосіб, оскільки при збільшенні експертних оцінок збільшується статистична похибка оцінювання потенціалу країни та недостовірність результатів.

Відповідно до цієї методики були розраховані показники потенціалу провідних країн (Російська Федерація, Сполучені Штати, Франція) у галузі співробітництва в ядерній енергетиці (див табл.)

Таблиця

Країна

РФ

США

Франція

Закупівля ядерного палива на світовому ринку

0,66

0,66

0,45

Створення виробництва власного ядерного палива

0,71

0,67

0,51

Виробництво ядерного палива в кооперації з іншими країнами

0,66

0,66

0,45

Розвиток наукової бази ядерної енергетики

0,75

0,71

0,58

Торгівля обладнанням

0,71

0,71

0,55

Модернізація існуючого обладнання

0,7

0,69

0,54

Створення сховищ відпрацьованого ядерного палива

0,6

0,63

0,61

Створення нових атомних електростанцій в Україні

0,7

0,69

0,54

профільних міністерств та відомств Росії, США, Франції.

4.

Г

г

5.

2.

).

Як бачимо, найбільший потенціал мають США та Російська Федерація - провідні держави світу у сфері ядерної енергетики. Отримані результати свідчать, що для України найбільш прийнятним стратегічним партнером у розвитку ядерної енергетики буде саме Російська Федерація, що викликано тісними економічними та геополітичними зв'язками обох держав. Найважливішими напрямами розвитку кооперації України та Росії з розвитку ядерної енергетики має стати:

- підвищення безпеки, модернізація, підвищення ефективності і продовження термінів експлуатації ядерних енергоблоків, що діють в Росії і Україні;

- розробка проектів конкурентоздатних на світовому ринку ядерних енергоблоків;

- кооперація в будівництві атомних електростанцій в Росії, Україні і третіх країнах, включаючи виготовлення і постачання устаткування для них;

- кооперація у виробництві ядерного палива для АЕС;

- співпраця в області поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами;

- підготовка і підвищення кваліфікації персоналу у сфері ядерної енергетики і атомної промисловості.

Актуальною для України є ініціатива Росії щодо створення Міжнародного центру збагачення урану. Росія пропонує дві організаційні форми такого центру - спільне підприємство або підприємство, співучасниками якого можуть стати держави в рамках міжурядової угоди. В рамках цього Центру забезпечується доступ до інформації, управління центром, частка в доходах, користування послугами по збагаченню урану. Україна, як і Казахстан, має виступити в якості засновника Центру.

Згідно показників, отриманих в результаті здійснення розрахунків потенціалу країн до співробітництва з Україною відповідно до запропонованої методики, у відносинах Україна повинна активніше вести міжнародну співпрацю з США та Францією, перш за все, у напрямах, які не обмежують, а стимулюють розвиток національної ядерної енергетики. Зокрема, головними напрямами науково-технічного співробітництва на перспективу мають бути: безпека реакторів; радіаційний захист; поводження з радіоактивними відходами; виведення з експлуатації і демонтаж атомних станцій; реалізація електроенергії, яка виробляється ядерними електростанціями; підготовка кадрів для ядерної енергетики. У стосунках зі США необхідно перейти від політичних аспектів співпраці (нерозповсюдження ядерних технологій, ядерної безпеки, тощо) до економічних - сумісна розробка нових технологій у ядерній енергетиці.

Висновки

Стан ядерної енергетики України та необхідність її подальшого розвитку на основі сучасних технологій, які забезпечать ефективний рівень виробництва електроенергії та екологічної безпеки, зумовлює необхідність тісного міжнародного співробітництва з рядом країн, які мають суттєві напрацювання у відповідних сферах. Без тісного міжнародного співробітництва в Україні неможливо буде реалізувати завдання, які задекларовані Енергетичною стратегією України до 20З0 року.

З метою забезпечення ефективного розвитку вітчизняної галузі ядерної енергетики Україна має в обов' язковому порядку, використовуючи диверсифікаційний підхід, активно спрямовувати свою діяльність у сфері міжнародного співробітництва по напрямам МАГАТЕ, ЄС, США, РФ. Необхідно удосконалити існуючі домовленості щодо співпраці з Росією, як з країною, що має значний ядерно-енергетичний потенціал, який по більшості напрямів комплементарний з українським.

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена розробці моделі комплексної оцінки потенціалу країн у міжнародному співробітництві з Україною в галузі атомної енергетики. В роботі оцінено потенціал США, Російської Федерації та Франції. Ключові слова: міжнародне співробітництво, атомна енергетика, радіоактивні відходи

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена разработке модели комплексной оценки потенциала стран в международном сотрудничестве с Украиной в области атомной энергетики. В работе оценен потенциал США, Российской Федерации и Франции. Ключевые слова: международное сотрудничество, атомная энергетика, радиоактивные отходы

SUMMARY

Article is devoted working out of model of a complex estimation of potential of the countries in the international cooperation with Ukraine in the field of atomic engineering. In work the potential of the USA, Russian Federation and France is estimated. Keywords: international cooperation, nuclear power-supply, radioactive wastes

ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО СТИМУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ІННОВАЦІЙНОГО БІЗНЕСУ В КОНТЕКСТІ

ТРАНСФЕРУ ЗНАНЬ

Медведкін Т.С., докторант Інституту економіки промисловості НАН України, к.е.н., доцент кафедри "Міжнародна економіка", Донецький національний університет

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах головним джерелом регіональної та національної конкурентоспроможності, економічного зростання стала здатність здійснювати нововведення, активна підтримка ризикових та інноваційних ідей. На рівні економіки в цілому ці функції покладаються на стимули до інвестування в інноваційний розвиток. У результаті інновації набувають все більшої пріоритетності для фірм, організацій та урядів у більшості країн світу.

Інноваційному розвитку країни повинна сприяти держава. Існує широкий досвід стимулювання розвиненими країнами науково-технологічної сфери. Вони використовують як пряме бюджетне фінансування, так і підтримку інноваційної діяльності. Кожна країна шукає для себе оптимальне співвідношення цих форм. Разом з тим йдеться про створення цілісної системи стимулювання інноваційного розвитку країни, яка містить у собі державні асигнування, цільові дотації, надання необхідної інформації, підготовку кадрів, формування відповідних фондів, пільгове оподаткування і кредитування, технічну допомогу, податкові пільги та інше.

Метою дослідження є розробка науково-практичних рекомендацій щодо використання іноземного досвіду державного стимулювання міжнародного інноваційного бізнесу в контексті трансферу знань.

Ступінь вивченості проблеми дослідження. Теоретико-методологічні засади державної підтримки інноваційної діяльності закладено в працях провідних вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких: Д. Гледстоун, Дж. К. Гелбрейт, Дж. Ван Дайн, Дж. Даннінг, Г. Касель, Дж. М. Кейнс, А. Клайнкнехт, Дж. М. Кларк, Й. Шумпетер, О. Амоша, Л. Антонюк, І. Булєєв, С. Кацура, Ю. Макогон, В. Новицький, А. Поручник.

Визнаними способами мотивації іноземних інвестицій у наукоємний сектор є митні преференції, податкові пільги. До найбільш поширених податкових пільг, спрямованих на стимулювання науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт у зарубіжних країнах, відносять:

1) виключення з доходів підприємств, що оподатковуються, витрат на проведення вказаних робіт;

2) списання цих витрат на собівартість продукції;

3) податковий кредит на приріст науково-дослідних робіт, тобто зменшення нарахованої суми податку, що підлягає сплаті, на певний відсоток від витрат;

© Медведкін Т.С., 2O1O

4)        прискорену амортизацію.

Швидке зростання інноваційного бізнесу та різних форм його підтримки є відображенням процесів прискореної науково-технічної переорієнтації виробництва. Економіко-організаційна основа цього бізнесу — гнучкість господарського механізму, можливість швидкого перегрупування усіх видів ресурсів. Істотна закономірність: серед нововведень, які генеруються малим інноваційним бізнесом, дуже багато радикальних інновацій. І це цілком закономірне явище.

У промислово розвинених країнах малі наукомісткі фірми активно підтримуються державними структурами. Найбільш поширеними формами такої підтримки є:

• надання малим фірмам права розпорядження результатами НДДКР, які проводяться на кошти держбюджету;

• передача ліцензій на патенти, що належать уряду;

• участь на контрактній основі у виконанні замовлень державних відомств на проведення НДДКР;

• формування фондів венчурного капіталу за рахунок власних коштів регіональних державних структур або ж спеціальних програм підтримки малих інноваційних фірм.

Державі необхідно розробити і впровадити заходи щодо стимулювання інноваційного розвитку підприємств і активізувати роботу з формування системи міжнародного науково-технологічного співробітництва з різними країнами світу.

Значення і сфера застосування інструментів стимулювання інноваційної діяльності в різних країнах суттєво відрізняються. Найпотужніші регулятивні інструменти функціонують в Індії, Сингапурі та Ірландії. В інших економічно розвинутих країнах такі інструменти використовуються в меншому масштабі тому, що промисловість і економіка в розвинутих країнах є достатньо інноваційними і сучасними, не потребують сильної системної підтримки.

Зрештою, стимулювання розвитку інновацій не завжди потребує спеціально пристосованих інструментів саме для інноваційної сфери. Типовим прикладом є США, де існує законодавча вимога, щоб пенсійні фонди інвестували принаймні 15% доходів у практичну економічну діяльність, що призводить до потужного фінансування венчурних фондів підтримки інноваційного розвитку. Тобто розвиток даного сектора не виникає з фінансування урядом чи федеральною владою великої кількості організацій, а відбувається завдяки керованому спрямуванню грошових потоків приватного сектора в потрібний бік.

В українському законодавстві існують митні пільги лише для майна, яке ввозиться іноземним інвестором на територію України як внесок до статутного фонду підприємств. Водночас не передбачено пільг при ввезенні обладнання для проведення діяльності, у т. ч. НТР, які за своїм призначенням не формують статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями.

Ефективною формою інвестування наукоємного сектору економіки у розвинутих країнах є венчурне інвестування. В умовах фінансової кризи через пошук способів збереження капіталів, венчурні портфелі можуть поповнитись досить цікавими проектами, розвиток яких, до того ж, відбуватиметься в умовах обмеженої конкуренції. На нашу думку, для розвитку української економіки необхідно застосовувати активні методи стимулювання інноваційної діяльності, які використовують в Індії, Ірландії, Японії та Фінляндії.

Індія та Китай пропонують тривалі податкові канікули і безмитне ввезення обладнання підприємствам з іноземними інвестиціями, що працюють у галузі з високою часткою експорту, створюють робочі місця, використовують місцевих постачальників. Китай мотивує іноземні інвестиції створенням «зон високих технологій», які отримують податкові пільги та безкоштовні земельні ділянки.

Так, наприклад, упродовж останніх років уряд Індії з метою пожвавлення інвестицій в інновації, впровадив кілька змін у системі оподаткування. Однією з найважливіших було вилучення з прибуткового податку доходів з експорту програмного забезпечення, а також звільнення програмного забезпечення і пов' язаних з ним послуг з податку від продажу. Інвестори, які створюють нові фірми в зонах вільної торгівлі, технологічних парках комп' ютерної техніки або технологічних парках програмного забезпечення, мають 10-річні «податкові канікули». Нові промислові підприємства, які знаходяться в економічно нерозвинутих регіонах Індії, отримують 5-річні «податкові канікули», а також 30% зниження податку впродовж наступних 5 років. Підприємства, які провадять науково-дослідницьку діяльність, можуть отримати до 10 років «податкових канікул».

Уряд Ірландії приділяє велику увагу забезпеченню відповідних умов для функціонування інноваційних фірм. Підприємці можуть скористатися низкою регулятивних інструментів, які стимулюють створення і використання інновацій: податкові пільги, гаранти, безвідсоткові позики та інші інструменти додаткового фінансування, а також консалтинг.

Ключову роль у стимулюванні використання інновацій відіграє в Ірландії також податкова система. Економічна політика Ірландії акцентує увагу на розвитку високих технологій, тому підприємства, які займаються інноваційною діяльністю, платять дуже низький прибутковий податок величиною 10%.

Завдання у сфері стимулювання інновацій і трансферу нових технологій в Японії розділені між владою (20%) і приватним сектором (80%). В Японії податкова система відіграє невелику роль у стимулюванні інноваційної діяльності і трансферу нових технологій. Суттєво стимулює інноваційну діяльність прискорена амортизація. Активи, придбані інноваційними підприємствами, підлягають додатковій амортизацій величиною 9-30% у випадку інвестицій в машини і обладнання і 5-15% у випадку купівлі нерухомості.

Японські фірми, котрі діють у сфері телекомунікації та програмного забезпечення, мають можливості створення додаткових резервів, що відраховуються від прибуткового податку. Фірми, які займаються експортом ноу-хау і високих технологій за кордон, можуть не оподатковувати ці надходження, однак не більше 25% (для цього необхідно отримати сертифікат міністерства економіки).

В Бразилії фіскальні та податкові стимули надаються за умови проведення іноземними компаніями НТР разом із місцевими компаніями. Данія надає додаткові податкові пільги іноземним інвесторам за проектами, які фінансуються та виконуються сумісно із національними науковими установами. У Великобританії іноземні фірми користуються податковими пільгами, якщо на засадах субпідряду залучають місцеві науково-дослідні установи.

У Франції застосовуються «премії за нововведення», тобто компенсують 25% затрат на НТР, і надають дослідницький податковий кредит (податкову знижку, що дорівнює приросту витрат на НТР у поточному періоді).

Фінляндія вважається державою, яка має найкращу в Європі національну інноваційну систему. Діяльність уряду спрямована на освіту, семінари, тренінги для підприємств, дослідження в секторі послуг, які базуються на знаннях.

Важливим етапом розвитку фінської інноваційної моделі було створення в 1983 році Національної агенції розвитку технології -ТЕКЕЗ. ТЕКЕЗ створили, щоб замінити політику підтримки інновацій за допомогою податкових пільг. Важливою метою ТЕКЕЗ є створення кластерів, щоб покращити співпрацю між підприємствами та університетами. Перед створенням ТЕКЕЗ ситуація у Фінляндії була подібною до ситуації в Україні - університети і фірми проводили дослідження окремо, а не спільно. Держава змусила їх до співпраці за допомогою обмеження державного фінансування університетів, фінансування конкретних дослідницьких проектів спальних з підприємствами [7, с.142].

Позитивний досвід розвинутих країн засвідчує високу ефективність державної моделі інноваційного розвитку та інноваційної стратегії. Уряди багатьох держав створюють сприятливе для появи інновацій внутрішнє і зовнішнє середовища, підтримують нові організаційні структури і нові економічні механізми, реалізують програми розвитку окремих територій.

Структура НДДКР розвинутих країн, зокрема співвідношення державного і приватного фінансування, відповідає потребам економічного зростання. За останню чверть ХХ ст. спостерігаємо тенденцію зниження питомої ваги державного інвестування. Водночас роль держави у інноваційному розвитку є важливою.

Певна інноваційна модель може бути сформована лише на основі концепції інноваційної політики, передбачивши пріоритет інновацій, підвищення інноваційної активності підприємств, прискорення НТП, зменшення розриву в рівнях економічного і соціального розвитку між країнами та регіонами. Метою національної інноваційної політики повинно бути: формування інноваційної моделі розвитку з відповідними організаційними структурами управління; формування структури потреб в інноваціях і визначення шляхів їхнього задоволення; досягнення економічного зростання. Роль держави в моделі інноваційного розвитку полягає у розробці та реалізації системи державного стимулювання і підтримки нововведень.

Стосовно України елементами цієї системи можуть бути: правова база інноваційної діяльності; законодавча фіксація частки (не менше 5%) національного доходу, яку спрямовують на інноваційну діяльність; податкові стимули для фізичних і юридичних осіб, які займаються інноваційною діяльністю; гарантування вченим-інноваторам належної зарплатні, робочого місця та умов праці, житла, пенсійного забезпечення; підготовка фахівців з менеджменту і маркетингу інновацій; пріоритетне ресурсне забезпечення інновацій у випадку дефіциту ресурсів; стимулювання інноваційно-підприємницької діяльності вищих закладів освіти України та економічної зацікавленості вчених в інноваціях; прискорення процесу використання технологій подвійного призначення (військового і цивільного).

Інноваційна політика держави формується на певній інноваційній стратегії. Інноваційна стратегія передбачає визначення і реалізацію системи конкретних заходів сприяння НТП з метою одержання найбільших науково-технічних і економічних переваг. У цьому разі в подоланні інноваційної інертності підприємців і власників капіталу психологічні чинники відіграють принципову роль. Головною ланкою інноваційної стратегії держави є об'єктивне визначення пріоритетів у галузі наукової та науково-технічної діяльності, яке б відповідало її стратегічним цілям.

Модель стратегії перенесення полягає у використанні наявного зарубіжного науково-технічного потенціалу в економіку власної країни через закупівлю ліцензій на високоефективні технології для освоєння виробництва продукції нових поколінь, яка користується попитом за кордоном (рис. 1.). Модель стратегії запозичення передбачає, що, опираючись на дешеву робочу силу та використовуючи частину науково-технічного потенціалу власної країни, освоюють випуск наукомісткої продукції, яку виробляли раніше в індустріально розвинутих країнах.

Інноваційна політика держави ] 1__ '

Інноваційна стратегія

І

Моделі

Перенесення:

використання зарубіжного

науково -технічного тенціалу в економіці власної країни(закупівля ліцензій)

стратегії

Запозичення:

випуск наукомісткої продукції, яку виробляли раніше в індустріально розвинутих країнах

Нарощування:

з використанням власного н/т потенціалу, залученням іноземних учених створюють нові продукти і технології

Рис.!. Характеристика моделей інноваційних стратегій

Модель стратегії нарощування полягає в тому, що з використанням власного науково-технічного потенціалу, залученням іноземних учених, об'єднанням результатів фундаментальної і прикладної науки постійно створюють нові продукти і технології, які реалізують у виробництві та соціальній сфері.

У моделі інноваційного розвитку держава повинна забезпечувати функціонування тих галузей, підприємств і сфер економіки, де господарювання на приватних засадах малоефективне. Метою системи державної підтримки інноваційної діяльності має бути створення сприятливих умов функціонування та розвитку інноваційних підприємств.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків