Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 54

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

В другій половині 90-х років уряди західноєвропейських країн прийняли програми стимулювання інноваційної діяльності, спрямовані на поширення нововведень. Базисом в реалізації цих програм стали інституційні зміни, а саме формування структурних елементів та механізмів здійснення інноваційної політики.

Аналізуючи національні моделі можна виділити такі узагальнені підходи:

1. Інноваційно-системне адміністрування, тобто створення нових адміністративних структур, заснованих на системному характері інновацій. Деякі країни (Великобританія, Німеччина) змінили функції міністерств або створили нові міністерства. У Фінляндії очолювана прем'єр-міністром Рада з наукової і технологічної політики взяла відповідальність за стратегічний розвиток та координацію цієї політики, а також інноваційну систему в цілому.

2. Вдосконалений координаційний механізм - створення нових координуючих органів (інноваційні ради), чи в компетенцію вже існуючих наукових рад включені питання інноваційної діяльності. В Іспанії уряд в рамках національної інноваційної програми сформував координаційну структуру в сфері інноваційної політики під керівництвом прем' єр-міністра.

3. Єдиний інформаційний простір (збір, аналіз, оцінка й поширення інформації про стан інноваційної діяльності в країнах-членах ЄС). Практика проведення інформаційних кампаній з проблематики інновацій поширена у Великобританії та Німеччині. Наприклад, the Trend Chart of Innovation in Europe, European Innovation Scoreboard, Technology Market Place. В Іспанії створений Форум інформаційного суспільства, однією з головних задач якого є стимулювання координації діяльності уряду і різних промислових та громадських організацій при розробці Національного плану дій щодо створення інформаційного суспільства.

4. Запуск ефективних інституційних механізмів стратегічного інноваційного прогнозування і визначення пріоритетів «Передбачення» ("Foresight") для формування національної інноваційної стратегії. Основною метою такого механізму є визначення стратегічних напрямів досліджень та інновацій для підвищення конкурентоспроможності країни.

5. Формування інноваційної доктрини та середовища інноваційного мислення через активізацію соціокультурного ресурсу в створенні національної інноваційної економіки.

Участь держави в інноваційному процесі набуває таких масштабів, що в США з'явився спеціальний термін «напівдержавна економіка» (semipublic economy), який відбиває тісні зв'язки між приватними бізнес-структурами й органами державної влади.

Позитивним є також досвід ЄС в аспекті створення експертних груп по відстеженню ступеня інноваційного розвитку і оперативних заходах мінімізації негативних тенденцій. Відповідно до "Лісабонської стратегії Євросоюзу" від 2000 року, експерти оцінюють країни ЄС за наступними критеріями: інформаційне суспільство (Information Society), інновації та дослідження і розробки (Innovation and R&D), лібералізація ринку (Liberalization), інтернет-галузі (Network Industries), фінансові послуги (Financial Services), підприємництво (Enterprise), соціальне включення (Social Inclusions), стійкий розвиток економіки (Sustainable Development). В своїй доповіді за 2008 р. експерти Всесвітнього економічного форуму оцінили 25 країн-членів ЄС. До першої п'ятірки найбільш конкурентоспроможних економік Євросоюзу входять: Швеція, Данія, Фінляндія, Нідерланди і Австрія, що представлено в табл. 1.

Таблиця І.

Лісабонський рейтинг країн ЄС за 2OO8 р. [1O]_

Країна ЄС - 2S

Інтегральний індекс

Субіндекси

 

 

Інформаційне суспільство

Інновації та R&D

Лібералізація

Інтернет-галузі

 

Ранг

Бал

Ранг

Бал

Ранг

Бал

Ранг

Бал

Ранг

Бал

Швеція

1

5,71

1

6,07

2

5,60

З

5,64

4

6,18

Данія

2

5,64

З

5,71

З

5,З0

4

5,61

2

6,26

Фінляндія

З

5,64

7

5,27

1

5,95

6

5,51

6

5,99

Нідерланди

4

5,44

2

5,76

5

4,86

1

5,70

7

5,91

Австрія

5

5,З4

6

5,З0

8

4,69

2

5,66

5

6,05

Заслуговує на увагу досвід Cкaндинaвських країн (які вже принаймні сім років поспіль входять до лідерів економічного розвитку Є^, щодо способів інноваційного розвитку економіки, що проявляється у фінансуванні наукової сфери. Це знаходить вираження у оціночному показникові розміру витрат на НДДКР та його постійному моніторингу. В міжнародному порівнянні, всі північні країни, за виключенням Норвегії, інвестують багато коштів у дослідження і розробки відносно розміру економіки впродовж багатьох років.

Логіка класифікації галузей економіки значно відрізняється від вітчизняної. Акцент робиться на такі галузі як телепродукти, машинобудування, медичне обладнання і оптичні прилади, електронне машинобудування і апаратура, комп' ютерна та інша високотехнологічна діяльність, організації, що проводять наукові дослідження і розробки тощо.

Найважливішою складовою інноваційного процесу і перспективним механізмом економічної стабілізації держави виступає венчурний бізнес, феномен надактивного розвитку якого пов'язаний з пріоритетним розвитком високотехнологічних та ризикованих галузей. Основна причина активності держав у сфері венчурного інвестування невід' ємна від визнання тих важливих функцій, які венчурний капітал може ефективно виконувати в сучасній ринковій економіці.

Согодні дати поштовх розвитку «венчурної індустрії» здатна тільки держава. Державі сприяти розвитку венчурного бізнесу вигідно, оскільки венчурні інвестиції сприяють освоєнню нових провідних науково-технічних розробок для створення конкурентоспроможних високотехнологічних продуктів і технологій та створюють нові робочі місця, знижуючи безробіття та підвищуючи рівень добробуту в суспільстві, що має стратегічне значення для довгострокового зростання національної економіки.

Cвітoвa практика свідчить, що важливим фактором активізації інноваційної діяльності являється формування мережі венчурних фондів. Для виживання венчурних фондів у період їхнього становлення уряди багатьох західноєвропейських країн здійснювали всебічну підтримку цій новій формі інвестування. Наприклад, у Голландії розроблена і використовується особлива система державної підтримки венчурних фондів. У рамках цієї системи уряд гарантує повернення 50% можливих збитків, пов'язаних з інвестиціями венчурних фондів в проекти приватних компаній. Цей захід на початку 80-х років стимулював бурхливий ріст венчурних фондів, відповідно, і активні фінансові вливання в економіку. В Голландії основними інвесторами венчурних фондів виступають великі банки і страхові компанії. У Великобританії до таких інвесторів належать насамперед пенсійні фонди.

Цілеспрямоване державне втручання забезпечило швидкий розвиток венчурної індустрії в західноєвропейських країнах. В Ізраїлі та Фінляндії уряди зробили ставку на венчурний розвиток промисловості, і були створені умови для прямих інвестицій в ризикові інноваційні проекти.

Особливого значення державна підтримка інноваційного сектору набуває в умовах світової фінансової кризи. Головним уроком для світової економіки має стати необхідність забезпечення ефективної роботи регуляторів ринків фінансових послуг, розроблення додаткових інструментів для впливу на ринки для запобігання кризам, підвищення ефективності оцінки ризиків безпосередньо самими фінансовими установами.

У зв'язку з цим, виходячи з передумов розвитку фінансової кризи, необхідно зробити висновки, які б у подальшому дозволили мінімізувати можливі ризики для України. Це:

- по-перше, забезпечення ефективної системи нагляду за фінансовими установами. Зокрема, це підвищення якості кредитування споживчого сектору, що полягатиме у забезпеченні реалістичних підходів з боку кредиторів і позичальників;

- по-друге, утримання рівня інфляції на прийнятному рівні;

- по-третє, постійне підвищення ефективності функціонування економіки шляхом реформування її інститутів.

Значним чином розвиток фінансового сектору залежить від вироблення спільної позиції державних органів та учасників ринку. Так, забезпечення повноцінних відносин між емітентами та інвесторами, а також становлення вітчизняних підприємств повноцінними учасниками міжнародних фінансових ринків потребує не просто удосконалення системи корпоративного управління, а й наближення її до світових стандартів. Як свідчить практика, саме прозорість функціонування суб'єктів ринку дає можливість реально оцінити всі ризики та загрози, визначити перспективи розвитку не лише самих суб'єктів, а й всієї економіки в цілому. Лише забезпечення прозорості функціонування суб'єктів ринку, за експертними оцінками, дасть змогу реально оцінити можливі втрати від світової фінансової кризи, яка триває нині.

Висновок. Таким чином, успішний досвід країн, які реалізували промислову політику з інноваційною складовою, спостерігається через вибір для своїх економік стратегії пріоритетного розвитку високотехнологічних галузей, яка підняла їх на якісно новий рівень розвитку. Основною характеристикою економіки розвинутих країн на сьогодні є розвиток орієнтованої на споживача інноваційної економіки, фундаментом якої є наукові дослідження і розробки. Отже, вивчення і використання методик оцінки ступеня і результатів інноваційного розвитку має практичне значення і для України, з метою мінімізації національних відмінностей і можливості міжнародного співставлення й полегшення використання зарубіжного досвіду.

РЕЗЮМЕ

Метою дослідження є розробка науково-практичних рекомендацій щодо використання іноземного досвіду державного стимулювання міжнародного інноваційного бізнесу в контексті трансферу знань.

Ключові слова: державне стимулювання, трансфер знань, міжнародний інвестиційний бізнес

РЕЗЮМЕ

Целью  исследования является разработка научно-практических рекомендаций  относительно  использования  иностранного опыта государственного стимулирования международного инновационного бизнеса в контексте трансфера знаний. Ключевые слова: государственное стимулирование, трансфер знаний, международный инвестиционный бизнес

SUMMARY

Research objective is working out of scientifically-practical recommendations concerning use of foreign experience of the state stimulation of the

international innovative business in a context of a transfer of knowledge.

Keywords:  state stimulation, transfer of knowledge,  international investment business

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бабець І.Г. Механізми державної підтримки венчурного бізнесу: регіональний аспект І І.Г. Бабець ІІ Проблемы развития ВЭC и привлечения инвестиций: региональный аспект. - 2009. - Ч 3. - C. 1114 - 1119.

2. Івашко Л.М. Інновації в економіці: історія і сучасність І Л.М. Івашко ІІ Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №11. - C. 7 - 8.

3. Ковалишин П. Венчурний бізнес в Японії. Отан та перспективи І Петро Ковалишин ІІ Економіст. - 2007. - №4. - C. 64 - 66.

4. Луцька Н. І. Державне регулювання інноваційної діяльності в ринкових умовах І Н. І. Луцька, І. З. Криховецький ІІ Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №7. - C. 15 - 18.

5. Макогон Ю.В. Cтpaтегія інноваційного розвитку України в контексті інтеграції до Європейського Coюзу І Ю.В. Макогон, Є.О. Медведкіна ІІ Журнал європейської економіки. - Т.7 (№1). - 2008. - C.43 - 56.

6. Москаленко О. М. Зарубіжний досвід оцінки інноваційної економіки розвинутих країн в аспекті економічних і соціальних складових І О.М. Москаленко ІІ Наука й економіка. - 2008. - Вип. 3(11). - C. 228 - 239.

7. Шкарлет C. Cучaсний світовий стан i динаміка підтримки та розвитку інноваційних процєсів і C. Шкарлет ІІ Оверянський літопис:

економіка. - 2007. - C. 142 - 148.

8. Шматенко Р. М. Формування державної стимулюючої системи інноваційного розвитку підприємств на основі досвіду економічно-розвинених країн І Р.М. Шматенко ІІ Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №12. - C. 21 - 2З.

9. Яворська Л.М. Тенденції та необхідні заходи державної політики для розвитку венчурної галузі в україні І Л.М.Яворська, І.І.БовдирІІ Коммунальное хозяйство городов. - 2008. - №8З. - C.42 - 49.

10. The Lisbon Review 2008: Measuring Europe's Progress in Reform ІІ World Economic Forum. - 2008 ІІ www.weforum.org.

ФІНАНСИ

СТРУКТУРА И ДИНАМИКА ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ В РОССИИ В УСЛОВИЯХ МИРОВОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО

КРИЗИСА

Н.В. Лукъянович, д. полит. н., профессор, заместитель заведующего кафедрой мировой экономики и международного бизнеса ФГОУ ВПО «Финансовая академия при Правительстве Российской Федерации»

Иностранные инвестиции имеют исключительно важное значение для государств, в которых активно идут процессы модернизации и осуществляется переход к инновационной модели развития экономики. В общей структуре иностранных инвестиций прямые инвестиции, непосредственно воздействующие на структурные изменения в национальных экономиках, экономический рост, занятость и экономическую политику, имеют более существенное значение для принимающих стран. Они, как известно, в большей степени связаны с реальным сектором экономики, обеспечивают рынок сбыта за рубежом, доступ к источникам сырья и другим ресурсам. Вследствие этого привлекательность прямых иностранных инвестиций в мировой экономике постоянно возрастает и большинство государств, как правило, принимают соответствующие нормативно-правовые документы, способствующие притоку именно этих инвестиций. Необходимо отметить, что прямые инвестиции, как и иностранный капитал в целом, более охотно идет в страны со стабильным национальным законодательством и устойчивым политическим режимом, с благоприятным инвестиционным климатом.

В начале XXI века потоки прямых иностранных инвестиций постоянно росли, во многом благодаря активизации деятельности транснациональных корпораций (ТНК), роль которых в мировой экономике существенно усилилась в условиях глобализации. В 2007 году, по данным ЮНКТАД, их объем достиг 1,8 миллиардов долларов. Основными инвесторами в мировой экономике являются развитые страны с рыночной экономикой, но их роль постепенно снижается, а доля развивающихся стран в мировых потоках прямых иностранных инвестиций (ПИИ) увеличивается, что подтверждается статистическими данными (таблица 1).

Таблица 1

Региональная структура мирового притока ПИИ в 2000-2007 гг., в %

 

2000 г.

2004 г.

2007 г.

Мир в целом

100,0

100,0

100,0

В том числе

 

 

 

Развитые страны

79,8

70,8

58,8

Развивающиеся страны

18,2

25,3

35,9

Страны ЦВЕ

(Чехия, Польша, Россия)

2,0

3,9

5,3

Источник: Горецкая Е.О. Интеграция регионов России в международный инвестиционный процесс. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора экономических наук. Краснодар, 2008. С. 22.

В условиях мирового экономического кризиса рост объемов прямых иностранных инвестиций в мировой экономике уменьшился и согласно оценкам ЮНКТАД, снижение мирового объема прямых иностранных инвестиций потоков в 2008 году превысило 20 %.

Кризисная ситуация в мировой экономике не могла не затронуть и Россию, что непосредственно отразилось на структуре и динамике привлекаемых иностранных инвестиций.

В географической структуре иностранных инвестиций в 2008 г., сохранили свои позиции в качестве крупных экспортеров капитала в РФ Кипр, Великобритания, Нидерланды, Германия и Люксембург (таблица 2). По итогам 2008 г. наибольший объем (19,9 млрд. долл., 19,1% общего объема иностранных инвестиций, поступивших в российскую экономику за данный период) поступил с Кипра, из Великобритании в РФ поступило 14,9 млрд. долл. (14,4%), из Нидерландов - 14,5 млрд. долл. (14,0%). Как и в предыдущем году, наиболее привлекательными для инвесторов с Кипра (фактически российских) стали операции с недвижимым имуществом, торговля, финансовая деятельность и строительство, куда они инвестировали соответственно 30,9%, 21,5%, 8,4% и 6,0% совокупных инвестиций с Кипра в РФ в 2008 г.

Таблица 2

 

Нидерланды

США

Кипр

Великобритания

Германия

Франция

Люксембург

прочие

2006

6595

1640

9851

7022

5002

3039

5908

16052

2007

18751

2839

20654

26328

5055

6696

11516

29102

2008

14542

2773

19857

14940

10715

6157

7073

2772

Источник: Росстат

Как следует из таблицы 2, основную долю иностранных инвестиций в России в 2008 г. составляли инвестиции из стран Европейского Союза (ЕС). Такая ситуация сложилась и во внешней торговле - за последние годы в связи с расширением ЕС резко усилилась ее европейская направленность: в 2007 г. на страны ЕС приходилось 51,3% внешнеторгового оборота РФ, в 2008 г. -52,0%, доля же ЕС в мировом ВВП ниже Л и имеет тенденцию к снижению.

Страны ЕС доминируют и в объемах накопленных иностранных инвестиций в России (таблица 3).

Таблица 3

Накопленные иностранные инвестиции по основным странам-инвесторам_

Накоплено на 01.01.09 млн. долларов

% к 01.01.08

страна

всего

прямые

портф.

прочие

всего

прямые

портф.

прочие

США

8769

3193

662

4914

102,2

87.8

54,8

131,5

Германия

17425

7275

26

10124

147,8

161,9

26,5

140,7

Франция

9542

1957

1

7614

161,2

124,0

3,2

175,7

Великобритания

30811

4647

2339

23825

105,4

135,2

101,1

101,5

Кипр

56902

40732

1728

1442

114,7

115,0

101,6

11,6

Нидерланды

46346

35931

41

10734

118,6

101,9

78,8

275,8

Люксембург

34402

1217

273

39912

118,0

165,6

124,7

116,7

Прочие

60402

27470

557

45375

127,8

148,3

50,3

164,3

Итого

264599

122392

5697

136580

119,9

118,8

83,6

123,3

Источник: Росстат

© Лукъянович Н.В., 201В связи с мировым экономическим кризисом в 2008 г. в РФ поступило 103,8 млрд. долл. иностранных инвестиций, что на 14,2% ниже аналогичного показателя 2007 г, а объем прямых инвестиций в российскую экономику по сравнению с 2007 г. снизился только на

2,8%.

В совокупной структуре иностранных инвестиций, поступивших в российскую экономику в 2008 г., наибольшее снижение (на 66,3%) отмечено в сегменте портфельных инвестиций, но сохранилась наибольшая концентрация иностранных инвестиций в промышленности и сфере торговли. При этом по итогам 2008 г. иностранные вложения в промышленность практически не изменились по сравнению с 2007 г., в сферу торговли снизились в 2 раза. В структуре иностранных инвестиций в промышленность по итогам 2008 г. отмечено снижение на 28,7% вложений в добычу полезных ископаемых (в 2007 г. отмечался рост в 1,9 раза). В сфере добычи полезных ископаемых прямые инвестиции снизились в 2,8 раза, что привело к сокращению их доли в совокупных вложениях в данную отрасль до 40,2% (2007 г. - 80,1%). Доля прочих вложений в добычу, рост которых по итогам 2008 г. оценивается в 2,1 раза (до 7,3 млрд. долл.), увеличилась до 59,0% (2007 г. - 19,8%).

Иностранные инвестиции в обрабатывающие отрасли в 2008 г. выросли на 6,2% (в 2007 г. рост инвестиций в обрабатывающую промышленность составил 2,1 раза). В обрабатывающей промышленности на 36,7% выросли инвестиции в пищевую промышленность, на 53,8% - в химическое производство, достигнув показателей в 4,0 млрд. долл. и 2,5 млрд. долл. соответственно. Иностранные вложения в металлургию в 2008 г. по сравнению с предыдущим годом снизились на 4,8%, составив 14,5 млрд. долл.

Как неблагоприятную тенденцию следует оценивать тот факт, что доля первой пятерки стран-инвесторов в сегменте прямых и прочих инвестиций снизилась до 73,4% и 57,6% (2007 г. - 77,0 и 67,8%), а в структуре портфельных инвестиций она увеличилась до 75,3% (2007 г. - 65,1%). На фоне снижения иностранных вложений в российскую экономику объем изъятого капитала в виде переведенных за рубеж доходов иностранных инвесторов, а также выплат процентов за пользование кредитами и погашения кредитов по итогам 2008 г. увеличился по сравнению с 2007 г. на 16,3% и составил 67,95 млрд. долл. (65,5% поступивших в 2008 г. иностранных инвестиций). В 2007 г. было изъято 48,3% объема поступивших иностранных инвестиций.

В соответствии с докладом ЮНКТАД, опубликованному в октябре 2008 г., по объему привлеченных прямых иностранных инвестиций в 2007 г. РФ вышла на 9-е место в мире (2006 г. - 10-е, 2005 г. - 15-е). Как и в предыдущем году, среди развивающихся стран Россия заняла 2-е место после Китая (2005 г. - 3-е), который длительное время наряду с США является лидером в мировой экономике по привлечению иностранных инвестиций. Вместе с тем структура иностранных инвестиций в России не в полной мере соответствует ее экономическим интересам, поскольку доля прямых иностранных инвестиций за последние 5 лет составляла менее 30% (таблица 4).

Таблица 4

Структура иностранных инвестиций в российскую экономику

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків