Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 57

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

В Україні створення інтегрованих, корпоративних структур отримало значний розвиток після виходу з кризової ситуації 1998 р. В цілому, аналіз спеціальної літератури [5; 8; 11 - 13], специфіки становлення і оцінка тенденцій розвитку реального сектора економіки України дозволяють виділити основні етапи та явища процесу розвитку ГМК, в тому числі інтеграційних процесів в галузі, представлені в табл. 1.

Проте інтеграційні процесі в галузі в окремих випадках грунтувалися на недостатньо прорахованих діях й обгрунтованих заходах, без урахування можливих майбутніх наслідків. Не розроблено методичні підходи ефективного формування різного типу інтегрованих структур.

Вертикальна інтеграція підприємств галузі дозволяє оптимізувати їх виробничо-господарську діяльність по всьому технологічному ланцюжку: починаючи від залучення ресурсів, необхідних для освоєння родовища, гарантованих поставок сировини й закінчуючи забезпеченням максимального економічного ефекту від освоєння надр за рахунок глибокої переробки металопродукції й стабільних напрацьованих збутових каналів. Слід відзначити, на жаль, що українські металургійні підприємства поки що, як правило, відігріють роль постачальників відносно дешевих напівфабрикатів, але при цьому сценарії створюються умови для ефективного вирішення гострої в кризових умовах проблеми активізації й збільшення обсягів збуту продукції.

Згідно оцінці експертів, наслідком світової економічної і фінансової кризи може стати прискорення в 2010 р. кількості операцій злиття та поглинань, оскільки останнє виступає найбільш ефективною ринковою стратегією: для багатьох «слабких» компаній залучення інвестора дозволить вирішити питання, пов'язані з фінансуванням в умовах збитковості і недоліку власних засобів, «сильні» ж гравці дістають можливість зміцнитися за рахунок конкурентів, здійснюючи їх покупку за цінами, істотно нижчими, ніж в попередні роки. Крім того, стрімке збільшення кількості операцій злиття і поглинань, зафіксоване за останнє десятиліття у всьому світі, обумовлене як можливістю укрупнення капіталу в умовах глобалізації, так і прагненням поліпшити конкурентоспроможність компаній, їх фінансову стійкість і прибутковість.

Таблиця 1

Еволюція розвитку ГМК України і підприємств (об'єднань) галузі_

Етап розвитку

Характеристика етапу розвитку

1

2

I етап (1986­1990 рр.)

Фінансово-економічний стан українських металургійних підприємств, що здійснюють діяльність в умовах планової економіки і єдиного ринкового простору СРСР, характеризується як стабільний

II етап

(1991-1996 рр.)

Незначне поліпшення структури виробництва в галузі в 1980-1990 рр. не отримало в 1991 - 1996 рр. подальшого розвитку. Цей період характеризується погіршенням фінансово-економічних показників і різким падінням обсягів виробництва у всіх галузях економіки, зокрема в чорній металургії. У 1995 р. чорна металургія досягла найнижчої точки падіння. Виробництво сталі склало 22,3 млн.т, прокату - 16,6 млн. т, труб - 1,6 млн. т [13, с. 16].

Починаються процеси роздержавлення і приватизації на більшості підприємств ГМК. На початку 1996 р. в чорній металургії починають виникати великі інтеграційні об'єднання, зокрема: «Інтерпайп», «ІСД», «Приват». Вирішенням Кабінету Міністрів України шляхом злиття Криворізького державного металургійного комбінату, коксохімічного заводу ім. Коротченко і Новокріворожського гірничо-збагачувального комбінату було створено КДГМК «Криворіжсталь». В листопаді 1995 р. був прийнятий Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні» [14], згідно якому корпоративне будівництво було поставлено під жорсткий державний контроль

III етап (1997-1998 рр.)

Стабілізація виробництва основних видів продукції, до 1997 р. намітилася тенденція зростання випуску товарної продукції. При цьому фінансово-економічні показники в 1997-1998 рр.   (особливо в другому півріччі) продовжували скорочуватися, що було обумовлене наслідками світової економічної та фінансової кризи: зменшенням зовнішніх ринків збуту і падінням цін на металургійну продукцію. Протягом всього періоду щорічно збільшувався дефіцит власних оборотних коштів, відповідно, стрімко збільшувалася дебіторська та кредиторська (до 1998 р.) заборгованість. На цьому етапі в інтеграційних процесах переважала стратегія горизонтальних розширень (компанії розширювалися в рамках одного переділу, результатом чого є монополії в гірничорудному, трубному, феросплавному секторах)

IV етап (1999-2001рр.)

14 червня 1999 р. був прийнятий Закон України «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу» № 934-XIV, який передбачав заходи законодавчого характеру щодо поліпшення фінансово-економічного стану металургійних підприємств. Надання в рамках цього Закону субсидій і пільг дозволило металургійним підприємствам наростити обсяги виробництва і погасити істотну заборгованість перед працівниками, державним бюджетом і державними фондами.

Цей етап характеризується стабілізацією фінансово-економічних показників більшості підприємств чорної металургії України, якісним зростанням виробництва продукції в галузі.

У другій половині 90-х рр.. був фактично закінчений розділ найбільших металургійних підприємств України. В 2000 р. частка приватного сектору склала 93% від загальної кількості підприємств чорної металургії, на долю яких припадало 86% виробництва [13, с. 17].

Корпорації ГМК, як правило, розширювалися в рамках одного переділу

V етап (2002-2004 рр.)

Фактичне завершення роботи металургійних підприємств в умовах експерименту. Зростання конкуренції на внутрішньому ринку з виробниками ближнього зарубіжжя, а також нові умови торгівлі на провідних світових ринках металургійної продукції (США, Китай, ЄС). З початку 2002 р. по 2004 р. в галузі спостерігалося значне поліпшення майже всіх фінансово-економічних показників діяльності українських металургійних підприємств, що обумовлене стрімким підвищенням світових цін на сировину і кінцеву продукцію.

Витрати на сировинні ресурси стали зіставні з витратами по розширенню власної сировинної бази, унаслідок чого, на ринку злиття і поглинань ГМК в цей період спостерігатиметься вертикальне злиття - об'єднання компаній, які пов'язані з різними стадіями виробництва одного товару, але при цьому, як правило, працюють в різних галузях. Все більш активне здійснення у металургійній галузі інтеграційних процесів: продовжують формуватися холдинги, майже всі крупні підприємства входять у вітчизняні ФПГ.   Прикладом транснаціональної експансії національного капіталу можна вважати придбання корпорацією «ІСД» металургійного заводу Dunaferr (Угорщина), Huta Cestochova S.A. (Польща)

VI етап (2005-2009 рр.)

Вступ України у ВТО (16 травня 2008 р.). Світова економічна і фінансова криза.

Значно збільшене споживання чорних металів привело до різкого підвищення на світовому ринку цін на ресурси, використовувані підприємствами галузі. Істотно зросли ціни на залізорудну сировину, сталевий лом і кокс. Друга половина 2008 р. ознаменувалася різким падінням цін і обсягів збуту металопродукції унаслідок загального спаду споживання і відсутності платоспроможності споживачів, обумовленими наслідками світової економічної і фінансової кризи. Проблеми із забезпеченням сировинних і фінансових ресурсів і стають ключовою загрозою для стабільного існування горизонтальних корпорацій. Саме вони можуть спонукати українські металургійні корпорації до прийняття рішення про злиття або погодження на поглинання. У 2007 - 2009 рр. в Україні виразно переважають вертикальні операції: покупка ММК ім. Ілліча Комсомольського рудоуправління, оренда гірничо-збагачувального комплексу «Укрмеханобр», шахти ім. Менжінського, покупка «Запоріжсталлю» в Росії ВО «Шолоховське» (потужності по збагаченню вугілля) і шахт «Бистрянська 1, 2», поглинання «Метінвестом» і «Євраз» активів «Смарт-групп» і групи «Приват», тощо.

В цілому, серед найбільших українських фінансово-промислових конгломератів в металургії можна виділити такі інтегровані об'єднання: Групи «Метінвест», «Приват», «Енерго», Індустріальний союз Донбасу, ТКК «Інтерпайп», Evraz Group (Україна), Arcelor Mittal (Україна), Запоріжсталь, «Ілліч-сталь»

Проте, аналіз світової динаміки операцій злиття і поглинань свідчить про уповільнення темпів їх зростання (табл. 2), що обумовлено, перш за все, падінням цін на метали і супутнім зниженням купівельної спроможності та інвестиційного попиту. Так, за перше півріччя 2009 р. світовий ринок злиття і поглинань скоротився на 35%, до 1,14 трлн. дол. США (мінімальний рівень за 2005 - 2008 рр.). Важливою тенденцією 2008 р. стало збільшення в загальному обсязі частки операцій злиття і поглинань, здійснених компаніями з країн, що розвиваються - зростання на 29%. При цьому найбільшою активністю на світовому ринку злиття і поглинань характеризувалися Китай і країни Східної Європи (Україна, Росія й Казахстан). В цілому, в 2009 р. у металургії обсяг операцій злиття і поглинань скоротився на 75%, до $15,1 млрд. [15].

Динаміка операцій злиття і поглинань в світі [15]

Операції злиття і поглинань в світі

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р. (прогноз)

всі галузі, $ трлн.

4

2

1,5

2

у т.ч. гірничодобувна і металургія, $ млрд.

210

127

60

100

Однією з головних тенденцій 2010 р. на ринках злиття і поглинань експертами визначено подальше зростання частки компаній з країн, що розвиваються (48% від загальносвітового обсягу злиття і поглинань). Таким чином, в 2010 р. вперше за всю історію відмічено перевищення обсягів операцій злиття і поглинань в країнах, що розвиваються, в порівнянні з відповідним показником в країнах Європи і

США.

В умовах зростання цін на сировину й паливно-енергетичні ресурси металургійні підприємства прагнуть оптимізувати витрати, які виникають на всіх стадіях металургійного процесу - при видобутку руди, її збагаченні, поставці на металургійний комбінат, при виплавці стали, виробництві прокату й наступному збуті продукції (оскільки в даний час українські підприємства, обтяжені високими витратами на сировину, енергоносії і транспортування, не здатні реалізовувати політику цінової конкуренції). Перспективним й доцільним шляхом в цьому напрямі є створення вертикально інтегрованих структур в межах України і постачання металургійних підприємств залізняком і коксом по пільгових трансферних цінах з метою зниження собівартості виплавки металу. Отже, для досягнення економічної ефективності діяльності підприємства, підвищення його конкурентоспроможності учасники інтегрованого об' єднання добиваються збільшення прибутку не тільки за рахунок підвищення відпускних цін, але й за рахунок скорочення витрат на виробництво і реалізацію своєї продукції, зокрема, шляхом встановлення внутрішніх цін, які відрізняються від цін для зовнішніх споживачів кінцевої й проміжної продукції холдингу. Проте практика трансфертного ціноутворення внаслідок недосконалості відповідної нормативно-правової бази, що регламентує ці питання, та відсутності підтримки уряду, податкових органів України (трактується ними як зловживання монопольним положенням) не може бути реалізована в нинішніх умовах. Отже низка об' єднань, які володіють можливостями для проведення такої політики («Метінвест холдинг», група «Приват»), не реалізують її, а найбільша частина прибутку в вертикально інтегрованих ланцюжках при цьому в даний час утворюється на стадії виробництва залізорудної сировини.

Таким чином, вищевикладене дозволяє стверджувати, що вертикальна інтеграція промислових підприємств, зокрема металургійної промисловості, є доцільним заходом, найбільш адекватним ситуації, в якій опинилися в даний час вітчизняні виробники, що функціонують в умовах високомонополізованих сировинних ринків при висококонкурентних ринках збуту виробленої продукції. При цьому в даний час існує нагальна потреба в удосконаленні організаційно-економічних аспектів й нормативно-правового забезпечення функціонування інтегрованих об' єднань в сучасних умовах господарювання в Україні. Крім того, перспективи подальших досліджень можуть бути пов' язані з пошуком економічних важелів й інструментарію підвищення конкурентоспроможності, ефективності функціонування й забезпечення розвитку виробничо-господарських комплексів, зокрема, за рахунок реалізації результативного управління потенціалом їх капіталізації.

РЕЗЮМЕ

В статті розглянуто проблеми, узагальнено особливості і тенденції розвитку інтеграційних процесів в промисловості, зокрема в ГМК України, проаналізовано переваги та визначено перспективи підвищення конкурентоспроможності й ефективності господарювання вітчизняних промислових підприємств за рахунок створення інтегрованих структур.

Ключові слова: конкурентоспроможність, металургія, інтегровані структури, злиття і поглинання, підприємство.

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрены проблемы, обобщенно особенности и тенденции развития интеграционных процессов в промышленности, в частности в ГМК Украины,  проанализировано  преимущества и определена перспективы повышения конкурентоспособности и эффективности хозяйствования отечественных промышленных предприятий за счет создания интегрированных структур. Ключевые слова: конкурентоспособность, металлургия, интегрированные структуры, слияние и поглощение, предприятие.

SUMMARY

In article problems are considered, is generalised features and tendencies of development of integration processes in the industry, in particular in metallurgy of Ukraine, analysed advantages and is defined prospects of increase of competitiveness and efficiency of managing of the domestic industrial enterprises at the expense of creation of the integrated structures.

Keywords: competitiveness, the metallurgy, the integrated structures, merge and absorption, the enterprise.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Богачев С. В. Капиталотворческая функция промышленных корпораций: моногра. І С. В. Богачев І НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2005. - 236 с.

2. О работе металлургического комплекса - базовой отрасли экономики Донецкой области. Экономический доклад І Государственный комитет статистики Украины, Главное управление статистики в Донецкой области. - Донецк, 2009. - 16 с.

3. Мейєр К. Корпоративне управління в умовах ринкової економіки і економіки перехідного періоду. - В: Корпоративне управління: власники, директори і найняті робітники акціонерного суспільства І К. Мейєр. - Пер. з англ. - М.: Джон Уайлі энд Санз, 1996. - 224 с.

4. Spengler J. Vertical Integration and Antitrust Policy І J. Spengler ІІ Journal of Political Economy. - 1950. - vol. 58. - pp. 347-352.

5. Механизм хозяйствования предприятий и объединений трансформационной экономики І И.П. Булеев, Н.Д. Прокопенко, Н.Е. Брюховецкая и др.: монография. - НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2007. - 526 с.

6. Кузьмін О.Є. Суть та особливості ризику при здійсненні вертикальної інтеграції виробництва І О.Є. Кузьмін, Р.В. Шуляр ІІ Ризикологія в економіці та підприємництві. - К.: КНЕУ, Академія ДПС України, 2001. - С. 217 - 218.

7. Кузмінський В.О. Теоретичні основи інтеграції капіталів І В.О. Кузмінський ІІ Фінанси України. - 2003. - №2. - С. 124.

8. Курганбаева В.А.   Мировая нефтяная, газовая и металлургическая промышленность: современное состояние и основные тенденции развития І

8. А. Курганбаева, Н.М. Намазбеков. - Алматы: КИСИ при Президенте Республики Казахстан, 2004. - 104 с.

9. Формування галузевих ринків України: перехідний період І За ред. В. О. Точиліна. - К.: Фенікс, 2004. - 332 с.

10. Богачев С. В. Предпосылки трансформации управления предприятием І С. В. Богачев, В.П. Полуянов ІІ Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 19. - Донецьк, ДонДТУ, 2000. - С.5 - 14.

11. Шаповал А О пользе консолидации І А Шаповал ІІ Металл. - 2007. - № 5(89). - С. 18 - 22.

12. Шевелев Л.Н. Мировая черная металлургия 1950 - 2000 гг. (реструктуризация, качество, приватизация) І Л.Н. Шевелев. - М.: Машиностроение, 1999. -214 с.

13. Молдован О.О. Корпоративний сектор чорної металургії: проблеми становлення та формалізації І О.О. Молдован ІІ Економічний вісник Донбасу. - 2009. - №1(15). - С. 14 - 20.

14. Про промислово-фінансові групи в Україні: Закон України від 21 листопада 1995 р. №437І95-ВР ІІ Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 23. - Ст. 88.

15. Карпенко Г. Слияния и поглощения 2010: Китай охотится за сырьем І Г. Карпенко [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:Hwww.ugmk.info.

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП1, 2010 ОЦІНКА СТАНУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Шемаєва Л.Г., докт. екон. наук, завідувач відділу інноваційної політики та економічної безпеки Інститут проблем національної безпеки РНБОУ (м. Київ) І

Однією з умов успішного функціонування будь-якої системи є ефективний зворотний зв'язок її складових, основною функцією якого є контроль і управління процесами, що відбуваються в межах цієї системи та у її взаємодії з системами вищого порядку. Розробка напрямів удосконалення державного управління у сфері науково-технологічної та інноваційної діяльності має здійснюватись на основі Ґрунтовного аналізу існуючого стану національної інноваційної системи (НІС) як сукупності інститутів, що у тісній взаємодії активізують інноваційні процеси, забезпечують розвиток і передачу передових технологій та задають умови для формування державної політики.

Нагальною проблемою забезпечення результативної діяльності НІС є організація оперативного моніторингу за перебігом інноваційних процесів і функціонуванням структурних компонентів НІС, на основі якого повинна здійснюватися оцінка існуючого стану НІС та подальша управлінська діяльність щодо його коригування.

Аналіз досліджень та публікацій. Питанням оцінки рівня науково-технічного та інноваційного розвитку України присвячені наукові праці вітчизняних вчених, таких як: І. Єгоров [1], Н. Іванова [1], В. Денисюк [2], І. Макаренко [9], О. Рогожин [9] та інші. Водночас недостатньо висвітлені питання здійснення в Україні системного статистичного моніторингу за станом Національної інноваційної системи.

Метою даної статті є обҐрунтування необхідності вироблення методичних підходів до оцінювання результативності й ефективності функціонування НІС та її складових у специфічних умовах України.

У щорічних статистичних збірниках Держкомстату України «Наукова та інноваційна діяльність в Україні» [3] функціонування НІС як системи взаємодій не відображено. У щорічному бюлетені «Інвестиції та інноваційний розвиток» Державного агентства України з інвестицій та інновацій [4] публікуються показники розвитку інноваційної діяльності в Україні з посиланням на дані Держкомстату. Зусиллями вітчизняних дослідників [1,5] здійснюється адаптація європейських методичних підходів до статистичного обліку інновацій та закінчується підготовка до впровадження показників Європейського інноваційного табло (European Innovation Scoreboard) [6] в Україні. Однак і ці показники відображають лише інтенсивність та результативність інноваційної діяльності (здебільшого фірм, що здійснюють таку діяльність), сприятливість інноваційного середовища, розвиток базової інноваційної інфраструктури, а не власне НІС.

Натомість на замовлення ОЕСР (OECD) та інших міжнародних організацій періодично розробляються звіти про діяльність НІС розвинених країн і країн, що швидко розвиваються. Вдалим зразком такого аналітичного звіту, підготовленого за сучасною методологією ОЕСР Мартіном Шаапером у 2009 р., є «Оцінка китайської інноваційної системи: національна специфіка та інтернаціональні порівняння» [7]. В ньому використана система показників -індикаторів, що відображає структурні зв'язки та взаємодію основних учасників НІС (державних НДІ, ВУЗів і комерційних фірм-виробництв), їхню кооперацію в дослідницькій та виробничій сферах, наявні ресурси, результативність та прибутковість інноваційної діяльності, формування базових технологій вищих технологічних укладів (інформаційно-комунікаційних, нано- і біотехнологій), рис. 1.

Фін її н сушіння 111 ка піта ловкладеї і н я

фінансування і витрати на НДДКР

< імпорт і адаптація передових технологій

< венчурний капітал

Людські ресурси

< науковий персонал людські ресурси для науки і техніки

■ студенти і випускники

ІІі'іПКИ «вхід-вихід»

ринок технологій наукові парки і інкубатори продуктові інновації технологічні інновації Основні виконавці

І ЇХНЯ ВІЖЧОДІН

фінансування НДДКР

кооперація у науково-дослідних проектах

спільна участь у національних і місцевих нау ков о-техні11 ні їх проектах

аутсорсінг (залучення субпідрядників)

спільне патеніування та спільні публікації

Нау ково -те хн і ■ ін і результати

• високотехнологічні товари

• високотехнологічпий експорт

• поні товари

• нові виробничі технології

• публікації та цитування

• патенти

С оці а ль і іо-е ко ном І чпі результати

• створення робочих МІСЦЬ

• збільшення продуктивності праці

• взаємодія всередині секторів і між секторами

Політика і Ринкове

Базові інноваційні

 

І нфрас тру кту pa

середовище

технології

 

розвиток ТСТ

• науково-технічна політика

• іпформаційпо-кому-

система освіти

• регуляторна/законодавча

никаційні (ЮТ)

система фінансування

база

• біотехнології

t

система науковій досліджень

• реформування НІС

• нанотехнолоіїї

 

 

Критично необхідні інфраструктура та середовище

Рис. 1. Основні показники системи науково-технічних індикаторів (за методологією ОЕСР) [7]

Спроба виконати на основі методології ОЕСР статистичну оцінку розвитку НІС в Україні та здійснити порівняння її результатів з такими у розвинутих країнах виявила недостатність реалізованої в Україні схеми узагальнення статистичних даних. Здійснити вичерпну оцінку функціонування української інноваційної системи за методикою ОЕСР на основі наявних статистичних звітів і нормативних документів [3, 4, 8] виявилося неможливим. Згадані звіти не містять достатніх вхідних даних для розрахунку більшості показників, особливо тих, що відображають структурні взаємодії компонентів НІС і розвиток системних інноваційних процесів у її складі.

© Шемаєва Л.Г., 2G1G

Зокрема, наявність у статистичних звітах держкомстату України та інших джерелах інформації щодо ключових учасників НІС та стану їх взаємодії становить лише 20%; відносно людських ресурсів та ресурсів фінансування НІС - 29%; щодо стану науково-технічної діяльності в Україні - 3%. Інформація щодо розвитку базових інноваційних технологій (вищих технологічних укладів) - майже відсутня.

Найбільш широко представлені в статистиці дані щодо основних ресурсів інноваційної діяльності, які відносно легко оцінити. Зокрема, обсяги фінансування науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських розробок. В Україні фінансування НДДКР перебуває на надзвичайно низькому рівні, якій протягом останніх п'яти років невпинно знижується. Фінансування науково-технічної діяльності з державного бюджету упродовж останніх 5 років не перевищувало 0,4% від ВВП. Зменшилася й підтримка розвитку передових технологій. Зокрема, у 2008 р. 60,6% витрат на технологічні інновації фінансувалися за рахунок власних коштів підприємств і лише 2,8% - за кошти державного бюджету України.

Внаслідок зменшення бюджетної підтримки науки і звуження інвестиційних можливостей вітчизняних підприємств у 2008-2009 рр. відбулося згортання їхньої інноваційної діяльності. Додатковим фактором такого згортання стала фінансово-економічна криза, що прийшла в Україну восени 2008 року. За 9 міс. 2009 р. обсяг витрат на наукові та науково-технічні роботи, що здійснюються власними силами організацій, зменшився проти відповідного періоду 2008 р. на 2,3 %. При збільшенні витрат на заробітну плату виконавців досліджень і розробок відбулося скорочення обсягу капітальних витрат майже вдвічі.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків