Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 68

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

Выводы и предложения. В paбoтe нoстpoeнa модєль, кoтopaя aдeквaтнo oнисывaeт новєдєниє вeличины днєвного сщюса на тoвap, oтгpyжaeмый со склада. Aвтopoм выведены фopмyлы для нaxoждeния оптимального объёма запаса тoвapa на складе, объёма нонолнєния днєвного запаса, кот^ые минимизиpyют oжидaeмыe нoлныe издepжки. Пoдpoбнo излoжeнa мeтoдикa нpимeнeния получєнньіх фopмyл.

Aвтop нpeдлaгaeт aнpoбиpoвaть paзpaбoтaнныe методы yнpaвлeния в деятельности peaльныx складов. Пpeдстaвляeтся интepeсным усложнение поставленных ітооблем с учётом нpимeнeния балансовых моделей, моделей линейного нpoгpaммиpoвaния и paссмoтpeния антагонистических игpoвыx ситуаций.

РЕЗЮМЕ

Ця стаття ^исвячена методам онтимізації po6oto складів. Побудована модель величини денного попиту на тoвap. Знайдено оптимальне у^авл^ня запасом тoвapy, яке мінімізує витрати складу.

Ключові слова: оптимальне у^авл^ня, тoвapнi запаси, попит, повні витрати, нopмaльний poзнoдiл.

РЕЗЮМЕ

Эта статья посвящена методам оптимизации paбoты складов. Пос^оена модель величины дневного ытооса на тoвap. Haйдeнo оптимальное убавление запасом тoвapa, кoтopoe минимизиpyeт издepжки склада.

Ключевые слова: оптимальное убавление, тoвapныe запасы, снpoс, полные издepжки, нopмaльнoe paснpeдeлeниe.

SUMMARY

The methods of optimization of activity of warehouses are studied in this article. The writer of the article has constructed model, which one describes demand for the goods within day. The optimum control of a reserve of the goods is retrieved. This control makes by minimum costs of warehouse. Keywords: optimum control, reserves of goods, demand, full costs, normal distribution.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Cтepлигoвa A.H. Убавление запасами в цепях поставок: учебник / A. H. Cтepлигoвa. M.: ИHФPA-M, 2008. - 430 с.: ил., табл. -(Высшее oбpaзoвaниe). - Библио^.: с. 420-42б. - ISBN 978-5-1б-003089-0.

2. Map^TOm-: учебник для вузов / ^p^immm ИД., Xoвapд К., Цыпкин K3.A. и д>.]; под peд. H. Д. Эpиaшвили. - [2-е изд.]. - M.: ЮHИTИ-ДAHA, 2001. - б23 с.: ил., табл. - Библиогр.: с. 50б-509. - ISBN 5-238-00088-X.

3. Teopra вepoятнoстeй и математическая статистика с ^вменением инфopмaциoнныx технологий: [учеб. пособие] / M. И. Meдвeдeвa, Е. Г. Швожилова, Ю. H. Полшков, H. В. Pyмянцeв. - Донецк: ДоніїУ, 2002. - 331, [1] с.: ил., табл. - Библиогр.: с. 312-314. - ISBN 9бб-574-

420-X.

4. Дyбpoв A.M. Moдeлиpoвaниe pискoвыx ситуаций в экономике и бизнесе: [учеб. пособие] / Дyбpoв A.M., Лагоша БА., Xpyстaлёв Е.Ю.; под peд. Б. A. Лагоши. - M.: Финансы и статистика, 1999. - 17б с.: ил. - Библюлр.: с. 170-171. - ISBN 5-279-020б8-0.

ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ В ЄВРОЗОНІ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ ВОЛАТИЛЬНОСТІ

Н.В. Резнікова, к.е.н, доц., науковий співробітник Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

М.М. Відякіна, к.е.н., асистент кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Постановка проблеми. Економічна ситуація, що склалася в країнах ЄС, викликає занепокоєння з боку провідних економістів та політичних діячів щодо спроможності держав спільноти виконувати взяті на себе Маастрихтською угодою зобов'язання щодо виконання критеріїв конвергенції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Підписана півсторіччя тому Римська угода про створення Спільного ринку ознаменувала собою початок валютної інтеграції як складової інтеграції економічної. Розробка теоретичних засад валютної інтеграції асоціюється з іменами Дж. Міда, Т. Сцитовські, П. Дібвіга, Д. Даймонда,А. Шварц, П. Кругмана, М. Обстфельда, М. Бордо, К. Рейнхарта, А. Веласко, Р. Чанга та інших закордонних спеціалістів, серед яких найбільшого визнання дістала праця Р. Мандела «Теорія оптимальної валютної зони». Водночас, попри стисле та систематизоване висвітлення суті теоретичних засад валютної інтеграції у вигляді основних умов або критеріїв оптимальної валютної зони, в теоретичному доробку згаданих економістів практично не міститься якісних визначень поняття «валютна інтеграція», окрім акцентування уваги на необхідності дотримання певних умов створення так званої об' єктивної економічної бази для формування єдиного валютного простору зацікавлених країн. Більшість закордонних дослідників, як справедливо зазначає російський економіст В. Шемятєнков, погоджуються в частині того, що «коріння оптимальності знаходяться в площині реальної економіки» [3]. Зокрема, Р. Мандел, Дж. Мід, Т. Сцитовські, П. Кругман, Р. Маккініон та ін., використовуючи метод співставлення вигод та втрат від реалізації інтегруючими країнами єдиної грошово-кредитної та валютної політики, встановлення незворотної фіксації взаємних курсів валют і введення єдиної грошової одиниці, для оцінки обгрунтованості здійснення валютної інтеграції в якості головних критеріїв виокремлювали такі об' єктивно необхідні передумови, як високий ступінь кореляції економічних циклів, диверсифікації виробництва, взаємної відкритості економіки, а також вільна міграція трудових ресурсів і капіталу та інші [13].

Мета дослідження. З точки зору розкриття економічного змісту процесу регіональної валютної інтеграції важливого значення набуває висвітлення взаємозв'язку та взаємообумовленості між поняттями «інтернаціоналізація», «глобалізація» та «інтеграція». Як влучно було зазначено Ю.Шишковим, в результаті зрощення1 «монодержавних, макроекономічних організмів» в «цілісний полідержавний господарський простір», останнє з часом «структурується в новий, укрупнений та, щонайважливіше, більш ефективний економічний організм» [5]. За реально існуючих умов нерівномірного економічного розвитку окремих країн та їх розподілу на групи більш і менш

© Рєзнікова Н.В., Відякіна М.М., 2010

1 зрощення національних ринків товарів, послуг, капіталів та робочої сили й формування цілісного ринкового простору з єдиною валютно-фінансовою системою на тлі найтіснішої координації внутрішньо- та зовнішньоекономічної політики відповідних держав.розвинених держав, можна вести мову лише про регіональну інтеграцію, або регіоналізацію. Проте за об'єктивно існуючих причин соціально-економічного і політичного характеру міжнародне інтегрування не може відбуватися у світовому масштабі.

Виклад основного матеріалу. Висвітлення економічного змісту процесу регіональної інтеграції має досить суттєве значення для визначення суті валютної інтеграції та її місця в загальній системі світогосподарських зв'язків, де, і це принципово важливо, саме економічна інтеграція відіграє визначну роль у переході до найбільш розвинутих стадій валютного співробітництва інтегруючих країн. Через розповсюджене у зарубіжних джерелах ототожнювання процесів глобалізації, що охоплюють майже весь світ та інтеграції з суто регіональною спрямованістю у розрізі аналізу валютних і фінансових ринків, інтернаціоналізація в сфері фінансів як на глобальному, так і на регіональному рівнях підмінюється якісно іншими поняттями - «фінансова інтеграція» або «інтеграція фінансових потоків».

Одним з ключових критеріїв істинної економічної інтеграції, яка виникає на базі інтернаціоналізації, на думку Ю.В. Шишкова, виступає синхронізація відтворювальних процесів країн-учасниць регіонального об'єднання [5]. Іншими за формою, але подібними за суттю термінами і поняттями характеризує економічну суть інтеграції Р. Мандел в своїй теорії оптимальної валютної зони (ОВЗ). Зокрема, він підкреслює, що головним критерієм ОВЗ, яка розглядається як одна з найвищих форм валютної інтеграції, є високий ступінь кореляції економічних циклів країн-учасниць, який стає можливим лише на відповідному рівні синхронізації відтворювальних процесів країн, що інтегруються [13].

На відміну від регіональної інтеграції, просторові масштаби глобалізації розповсюджуються на весь світ, неминуче охоплюючи фінансові ринки більшості країн, незалежно від рівня їхнього економічного розвитку. Країни з ринками, що розвиваються, порівняно з промислово розвинутими державами, виявляються особливо вразливими перед зовнішніми шоками за умов неконтрольованих переміщень капіталу. Регіоналізація базується на реальній інтеграції товарних, фінансових і валютних ринків країн одного географічного регіону з приблизно схожими виробничими і фінансовими структурами і достатньо високим ступенем стійкості фінансових систем. Таким чином, з одного боку, регіоналізація виступає важливою складовою загального процесу глобалізації, а з іншого - виражає специфічні інтереси більш тісно інтегрованих учасників регіональних об' єднань, що прагнуть рухатись в напрямку валютної і фінансової стабільності.

Підвищення ступеня взаємної відкритості економіки об' єктивно вимагає більш тісної координації грошово-кредитної та валютної політики країн регіону і створення колективного механізму валютного регулювання, що продиктовано як необхідністю усунення трансакційних витрат в процесі взаємного торгово-економічного співробітництва, так і підвищенням ефективності виконуючих грошима на території інтегруючого економічного простору своїх основних функцій. Інтеграційний механізм як процес саморозвитку, на думку Л. Глухарьова, набуває власну динаміку, викликає необхідність створення форм, механізмів і моделей розвитку у часі й просторі і відповідно до рівня розвитку виробничих сил, соціальної структури (різношвидкісна інтеграція), а також відповідно до геополітичної ситуації. Однак при цьому державне та міждержавне регулювання знаходяться у взаємозв' язку внутрішньо суперечливої діалектичної взаємодії як між собою, так і з ринковою системою господарювання [1].

Ринкова основа і макроекономічне регулювання - це два прояви єдиного процесу економічної і валютної інтеграції. Зрештою, протиріччя, що витікає з невідповідності між потребами в координації макроекономічної, в тому числі грошово-кредитної і валютної політики та реальним ступенем досягнення такої координації, стає рушійною силою процесу валютної інтеграції.

В свою чергу, вчений Л. Глухарьов розглядає регіональну інтеграцію як альтернативу глобалізації, як певну тенденцію неоізоляціонізму регіональних блоків, як процес власне деглобалізації, ігноруючи той факт, що регіоналізація та глобалізація - це взаємопов' язані та взаємообумовлені процеси, що знаходяться між собою в діалектичній взаємодії [1]. В цілому важливо відмітити, що такі зовнішні фактори, як нове розташування сил на світовій арені та інтенсивні процеси глобалізації в сфері фінансів, виступають важливою рушійною силою формування економічного і валютного поліцентризму в системі світо господарських відносин, в тому числі, за рахунок розвитку ефективної європейської валютної інтеграції.

Т. Валова пропонує розглядати валютну інтеграцію як процес створення на міждержавній та наднаціональній основі специфічного валютного механізму, що зумовлений об' єктивною тенденцією до інтернаціоналізації всіх сфер господарського життя, зближення та зрощення національних господарських систем [3].

Особлива увага в розкритті змісту поняття «валютна інтеграція» акцентується на кінцевій меті цього процесу, а саме створенні регіональних угрупувань у вигляді економічного та валютного союзу для колективного регулювання валютних відносин.

В цілому для визначень поняття «валютна інтеграція» характерним є комплексний підхід до формулювання причин, змісту, форм і кінцевої мети даного процесу. Водночас, слід зазначити, що в найрозповсюдженіших тлумаченнях валютної інтеграції необгрунтовано зміщується акцент на зовнішньому валютному аспекті характеристики цього багатогранного процесу при ігноруванні не менш важливого внутрішнього грошово-кредитного аспекту валютної інтеграції. Основний акцент при аналізі інтеграційних процесів у валютній сфері зазвичай робиться на термінах «валютна політика», «валютне регулювання», «валютний механізм» і практично не згадуються поняття «грошово-кредитна політика», «механізм або стратегія грошово-кредитної політики».

Аналіз причин, рушійних сил та особливостей валютної інтеграції в системі світогосподарських зв'язків дозволяє виокремити наступні найхарактерніші аспекти змісту поняття цієї важливої економічної категорії. По-перше, валютна інтеграція одночасно виступає як невід' ємна складова, так і відносно самостійна вища форма економічної інтеграції, котра визріває на базі нарощення в окремих регіонах інтенсивних процесів інтернаціоналізації господарського життя. По-друге, валютна інтеграція, на відміну від глобалізації в сфері економіки і фінансів, носить регіональний характер. По-третє, валютна інтеграція представляє собою нерозривну діалектичну взаємодію ринкової основи інтеграції виробництва і обміну на мікрорівні, з одного боку, і високого ступеня координації і централізації регулювання на макрорівні, в сфері фінансово-економічної, грошово-кредитної і валютної політики, з іншого боку. Вчетверте, валютна інтеграція, не будучи самоціллю, покликана в порядку оберненого зв' язку сприяти подальшому поглибленню економічної інтеграції.

Таким чином, валютна інтеграція є найвищим ступенем економічної інтеграції, в процесі якого формуються необхідні умови1 для проведення єдиної грошово-кредитної і валютної політики, незворотної фіксації взаємних курсів валют і/або введення єдиної грошової одиниці з метою забезпечення якісно нового рівня макроекономічної рівноваги в регіоні і подальшого поглиблення економічної інтеграції.

Необхідні умови формуються в процесі розвитку валютної інтеграції на основі створення зони вільної торгівлі і єдиного внутрішнього ринку. Під макроекономічної рівновагою в регіоні мається на увазі досягнення такого природного рівня стану макросистеми, за якого забезпечується оптимальний розподіл ресурсів на об' єднаному ринку товарів, трудових ресурсів і капіталів і підтримуються стабільні темпи економічного росту, низький рівень безробіття та інфляції. Хоча в ідеалі рівноважний стан макросистеми означає досягнення збалансованості сукупного попиту і пропозиції у поєднанні з високим ступенем гнучкості цін і заробітної платні, на практиці для підтримки рівноваги необхідне ефективне макроекономічне регулювання. Як влучно зазначив дослідник М.Обстфельд, в певному сенсі єдина грошово-кредитна і валютна політика на вищій стадії валютної інтеграції являє собою своєрідний камертон, за допомогою якого відбувається «налаштування» всіх основних напрямів фінансово-економічної політики та оцінюється ступінь ефективності розвитку інтеграційних процесів в цілому [2].

Забезпечення необхідних умов переходу до єдиної грошово-кредитної і валютної політики та єдиної валюти на основі зрощення національних господарських комплексів - до вищої фази валютної інтеграції - відбувається відповідно до певних об' єктивних закономірностей, серед яких: поетапність і послідовність просування інтеграційних процесів від нижчих стадій до більш високих; необхідність дотримання балансу між об' єктивною ринковою основою інтеграційних процесів і суб' єктивним регулюючим началом.

Важливим аспектом інституціонального виміру функціонування валютних союзів є фіскальна конвергенція та наявність формальних обмежень на зростання бюджетних дефіцитів. На думку Г. Хогевега, наявність фіскальної дисципліни в умовах валютного

1 Досягнення такого ступеню зрощення національних господарських комплексів, за якого забезпечується високий рівень синхронізації економічних циклів і схожа реакція інтегруючих країн на внутрішні і зовнішні шокові впливи.союзу є таким же самим принциповим елементом ефективності його функціонування як і незалежність єдиного центрального банку [3]. Такий каркас публічних фінансів будується за принципами фіскальної конвергенції у вигляді встановлення обмежень на зростання бюджетного дефіциту та державного боргу. Він виконує складну функціональну роль в процесі формування та активності валютного союзу: усуває циклічну дивергенцію, викликану асиметричним застосуванням дефіцитного фінансування; посилює симетричне значення фіскальної політики як автоматичного стабілізатора сукупного попиту; підвищує дисципліну національної макрополітики; усуває вірогідність курсової дестабілізації за рахунок припливів-відпливів капіталів на боргові ринки; усуває короткострокові зрушення в системі цін та інфляції у різних країнах, викликані фіскальною експансією; підвищує значення гнучкості економіки при адаптації до зовнішніх шоків усього союзу чи асиметричних шоків в розрізі його учасників тощо [2].

Упродовж останніх двох століть, а за окремими оцінками протягом тривалішого періоду, такі фінансові явища, як девальвація валюти або оголошення дефолту, були здатні викликати несприятливу ланцюгову реакцію серед країн у межах регіону і, в деяких випадках, за його межами. В одних випадках вплив подібних потрясінь на країни відображається у стрімкому падінні цін на акції, у змінах рівнів цін на міжнародному ринку позичкових капіталів та/або у відпливі капіталу (перша категорія реагування). В інших - країна є ізольованою від потоків капіталів та зазнає значного падіння обсягів виробництва (друга категорія реагування). За окремих обставин аналогічні події взагалі не набувають міжнародних масштабів, принаймні значного впливу (третя категорія реагування). Можлива також ситуація, за якої фінансові ринки відособлюються від подій, котрі охоплюють торгівлю та реальний сектор у країнах, сусідніх з кризовими (четверта категорія реагування).

Докорінна причина нинішньої кризи, з якої випливають і всі інші - втрата довіри між агентами ринку, що призвело до падіння інвестиційного, а пізніше й платоспроможного попиту; невідповідність системи регулювання ринків, заснованої на класичній економічній теорії, новим умовам їхнього функціонування; перевищення рівня споживання в розвинених країнах над їх реальним виробництвом. Криза викликана відсутністю глобальних і слабкістю національних механізмів регулювання. Рішення, які визначають майбутнє глобальної економіки, приймають ТНК і портфельні інвестори, а відповідальність за їхні наслідки несуть національні уряди.

Подолання фінансової кризи країнами-членами ЄС трансформувалось у необхідність пошуку рецептів для виходу з економічної рецесії. Так, загальна вартість стабілізаційних програм, взятих до реалізації у ЄС, становить 400 млрд. євро (3,3% сукупного ВВП ЄС) [9].

Обсяг антикризових пакетів європейських країн зафіксовано у таких розмірах: Німеччина - 695 млрд. євро, Велика Британія - 500 млрд. євро, Ірландія - 500 млрд. євро, Франція - 361 млрд. євро, Нідерланди - 249 млрд. євро, Іспанія - 150 млрд. євро, Австрія - 100 млрд. євро, Данія - 35 млрд. євро, Португалія - 20 млрд. євро [4].

Таблиця 1

_Показники економічної та фінансової стійкості окремих країн ЄС за результатами 2009 року_

Економічна стійкість      І  Фінансова стійкість уряду І Інші показники

Країна

Частка ВВП країни в економіці регіону, %

ВВП на душу населення, дол. США

Рівень безробіття, %

Рівень дефіциту держбюджету, % ВВП

Відношення платіжного балансу і золотовалютних резервів, %

Рівень державного боргу, % ВВП

Інституційна стійкість

Прогноз МВФ щодо темпів приросту ВВП у 2OO9 р.

Золотовалютні резерви, млрд. дол. США

Номінальний ВВП, млрд. дол. США

Сальдо платіжного балансу, млрд. дол. США

Австрія

1,63

39200

3,7

-1,4

58,3

58,8

27

-3,0

18,2

325,0

10,6

Бельгія

1,96

37500

6,5

-0,7

24,1

80,8

19

-3,8

16,5

395

4,0

Болгарія

0,47

12900

6,3

1,6

-65,1

16,7

45

-2,0

18,6

93,8

-12

Велика Британія

11,20

36600

5,5

-6,1

-126,6

47,2

6

-0,6

57,3

2231

-72,5

Греція

1,75

32000

8,0

-3,3

-1495,3

90,1

96

-0,2

2,4

343,6

-36,3

Данія

1,03

37400

2,0

7,0

12,6

21,8

5

-4,0

34,3

204,9

4,3

Естонія

0,14

21200

6,2

-0,6

-83,0

3,8

22

-10,0

3,7

27,7

-3,0

Ірландія

0,96

46200

6,2

-8,8

-0,9

31,5

7

-8,0

926,2

191,9

-8,6

Іспанія

6,92

34600

13,9

-6,7

-713,3

37,5

49

-3,0

21,4

1378

-152,5

Італія

9,14

31000

6,8

-3,5

-66,2

103,7

65

-4,4

104,0

1821

-68,8

Латвія

0,20

17800

5,5

-1,3

-41,3

17,0

29

-12,0

5,1

39,0

-2,1

Литва

0,32

17700

4,8

-0,7

-80,7

11,9

28

-10,0

8,4

63,3

-6,8

Нідерланди

3,37

40300

4,5

1,4

193,6

43,0

26

-4,8

24,3

670,2

47,0

Німеччина

14,38

34800

7,9

1,2

196,1

62,6

25

-5,6

136,2

2863

267,1

Польща

3,35

17300

9,7

-1,5

-34,9

41,5

76

-0,7

84,5

667,4

-29,5

Португалія

1,19

22000

7,6

-2,6

-207,5

64,2

48

-4,1

11,6

237,6

-24,0

Румунія

1,36

12200

3,6

-2,5

-63,0

14,1

47

-4,1

44,5

271,2

-28,0

Словаччина

0,60

21900

8,4

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків