Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 7

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

де т — число робіт.

Вірогідність результату, що близька до одиниці, показує, що повинен бути обраний шлях, який веде до даного результату. Всі інші шляхи повинні бути відкинуті.

Для того, щоб за вірогідною функцією переваги судити про ефективність рішень бренд-менеджерів, необхідно мати достатню статистику випадків вибору бренд-менеджерами альтернатив при ухваленні рішень на кожному рівні в ієрархічній системі управління торговою маркою. Для цього необхідно з чисто формального боку вивчити дії бренд-менеджерів і зміст їх праці при виборі різних рішень. Маючи в розпорядженні статистику різних траєкторій ухвалення рішень, можна буде з достатньою для практичних цілей точністю моделювати внутрішні закономірності і зв'язки, враховувати основні чинники, що обумовлюють шляхи ухвалення рішень.

Відомо, що сформульовані рішення намічаються до використання через систему заходів, що призначені для упровадження в певному періоді. Тому при аналізі важливо встановити реальність обраних рішень. Вона визначається переважно чотирма чинниками: наявністю фінансування, діями конкурентів, наявною часткою ринку і поведінкою споживачів.

Функціонування будь-якого об'єкту, в тому числі бренду, пов'язано з проявом його загальних якостей у навколишньому середовищі. Таким чином, кожному бренду, нарівні з наявністю внутрішніх зв' язків між його атрибутами і асоціативними елементами, властиві зовнішні взаємозв'язки та співвідношення - функції. Трактовка брендингу, як процесу управління торгівельною маркою з метою формування і розвитку бренду, здатного створювати нову вартість, впливати на створення споживача, захищати та розширювати частку ринку, а отже реалізовувати певні функції, говорить про те, що найважливіша роль функціонального підходу в цьому аспекті безсумнівна.

Функціональний підхід передбачає системне дослідження функцій, які реалізує об'єкт, розглядає його як комплекс функцій, які він

виконує.

Всесвітньо визнаний спеціаліст з методології функціонального підходу вчений-кібернетик Марков Ю.Г. у своїх працях відмічає, що в рамках функціонального підходу система розглядається виключно з позиції її зовнішнього аспекту. Виходячи з цього, функцією, або поведінкою, системи можна назвати все те, що можна дізнатися про систему, не торкаючись її внутрішнього змісту, абстрагуючись від нього. Структура системи розглядається як "чорна скриня". Дослідник акцентує, що розглядаючи поведінку системи як певного цілого, ми не ставимо питання про те, чи не є ця цілісність адитивним результатом взаємодії частин. Послідовно проводячи функціональний принцип, ми розглядаємо ціле як результат взаємодії системи з середовищем, як властивість відносин між системою та середовищем. Поза цим співвідношенням цілісної властивості просто немає. Вчений підкреслює, що це дуже важливе зауваження, яке дозволяє зрозуміти сутність функціонального підходу саме в методологічному, філософському плані [11].

Розкриваючи значення функціонального підходу та сферу його застосування як науково методологічної бази, Марков Ю.Г. достатньо аргументовано довів, що функціональний підхід відіграє важливу роль в біологічних та суспільних науках, зокрема в економіці

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.!, 2O!O

та соціології, є основою для багатьох кібернетичних дисциплін. Вчений наводить приклад, що під час дослідження суспільних відносин між соціальними групами та окремими особами нас не стільки цікавить як влаштована людина, якими є її анатомія і фізіологія (а частіш за все, зовсім не цікавить), ніж те, як вона себе поводить, як ставиться до інших членів групи, які в неї погляди та соціальні потреби. Так само, ми не можемо цікавитися влаштуванням різних приладів та апаратів, якими користуємося у повсякденні, але завжди повинні знати, яке в них призначення і як вони працюють. До вивчення внутрішнього змісту приладів і апаратів ми звертаємося лише тоді, коли їх функціонування припиняється зовсім, або починає відхилятися від висунутих до нього вимог [ll].

Функція є центральною категорією функціонального підходу. Функція (від латин. funktio - виконання, здійснення) - зовнішній прояв властивостей будь-якого об'єкту в даній системі стосунків [12, с.1403]. Функція це те, що змушує об'єкт працювати або бути популярним, привабливим (мати попит), тобто задовольняти матеріальні і духовні потреби споживача. Функція - прояв властивостей об'єкту, які характеризують його дію або протидію по відношенню до інших об'єктів [13].

Слід зазначити, що при використанні функціонального підходу проблема ідентифікації і класифікації функцій є досить поширеною. Так, різні дослідники в менеджменті виділяють загальні, основні, первинні, універсальні, конкретні, спеціальні та ін. функції [14, 15, с.73-7б, 1б], при цьому склад функцій, їх число і зміст характеризується відсутністю якого-небудь загальноприйнятого підходу до класифікації, що неминуче призводить до дублювання функцій. У маркетингу також немає єдиної думки щодо складу маркетингових функцій. Так, до цих пір в науковій літературі ведуться суперечки, що первинно - реклама або паблік рілейшинз?, спонсорство - це функція, похідна від реклами, або самостійна? і ін.

При використанні функціонального підходу на практиці найчастіше використовується проста процедура розчленовування об'єкту на окремі елементи-носії функцій і оцінки їх значущості, внаслідок чого виявляються головні, основні і другорядні функції. Цей процес виділення і класифікації функцій називають випадковим аналізом функцій.

Говорячи про взаємозв'язки функцій і структури у брендингу, слід зазначити, що виходячи з того, що брендом є певний асоціативний симбіоз в свідомості споживача, структура бренду повинна розглядатися, перш за все, як система асоціацій, а не як сукупність назви, логотипу, кольорів і звуків. Таким чином, з'являється можливість аналізу функцій окремих асоціацій в структурі асоціативного образу бренду.

Що стосується можливостей вживання ФВА в брендингу, зважаючи на те, що бренд поширює свій вплив на всі товари, частенько, широкого асортименту, що продаються під ним, а методи формування і розвитку бренду направлені одночасно на різні його функції. Тому вживання ФВА, як методу вартісної оцінки, для аналізу функцій бренду при монобрендовій політиці фірми представляється дуже скрутним і не раціональним, чого не можна сказати про базовий функціональний підхід, орієнтований перш за все на аналіз якості виконання і значущість функцій. Функціонально-вартісний аналіз доцільно проводити при полібрендовій політиці фірми, коли на кожен бренд покладається своя специфічна ринкова функція.

Враховуючи, що саме функції бренду визначають його суть і цільове призначення, а якість їх реалізації є прямим результатом ефективності брендингу, вживання функціонального підходу створює найбільш об'єктивну наукову основу для оцінки ефективності брендингу. Висновки

На основі узагальнення результатів досліджень провідних вчених в області брендингу доведено, що задача вироблення оптимальних рішень являє собою процес пошуку таких інструментів і механізмів створення сильних брендів, поєднання яких забезпечує максимальний економічний ефект в даній ринковій ситуації та у перспективі.

На основі загальної задачі оптимізації можна припустити, що процес ухвалення рішень в брендингу може бути заснований на теорії багатопараметричної оптимізації.

Викладені принципи вибору оптимальних рішень в брендингу в умовах невизначеності представляють по суті правила доцільної діяльності, заснованої на оцінці її ефективності, і можуть бути застосовані в наступних випадках:

принцип Гурвіца або Байеса-Лапласа — при ситуаціях і рішеннях на ринку, що багаторазово повторюються;

принцип мінімаксної стратегії або принцип мінімаксу наслідків Севіджа — при виборі разових рішень. Принцип мінімаксу можна застосувати також при виборі колективних рішень. Таким шляхом забезпечується максимальний ступінь узгодженості ухваленого рішення з думками різних експертів або фахівців маркетингової дирекції: розбіжність між оцінками окремих фахівців і оцінкою, що витікає з колективного рішення, повинна бути мінімальною. Piшення детермінованих задач може здійснюватися із застосуванням наступних методів.

В окремих випадках рішення може бути знайдено за допомогою методів диференціального обчислювання.

Для деяких задач у брендингу може бути з успіхом застосована методологія стохастичного моделювання процесу ухвалення рішень. Задача пошуку оптимальних рішень може полягати в цілеспрямованій зміні фактичних значень параметрів до їх оптимального рівня. Маючи в розпорядженні статистику різних траєкторій ухвалення рішень, можна з достатньою для практичних цілей точністю моделювати внутрішні закономірності і зв'язки, враховувати основні чинники, наприклад, частку ринку, яку займає основний бренд-конкурент, динаміку ринку, що обумовлюють шляхи ухвалення рішень.

Дослідження можливостей використання функціонального підходу у брендингу показав, що аналіз функцій бренду дозволяє встановити ступінь співвідношення змісту функцій бренду сучасному стану ринка, потребам споживача, рівню конкуренції. При цьому необхідно визначити доцільність кожної функції по відношенню до об' єкта яким управляють, її автономність та якісну різницю. З позиції цінності бренду для споживача основною метою функціонального аналізу є визначення найбільш вигідних областей для підвищення споживацької цінності бренду і, відповідно, його конкурентоспроможності. По відношенню до споживача склад функцій повинен забезпечувати ефективну реакцію споживача на товар або послугу, яка продається під даним брендом.

Перспективами подальших розвідок у даному напрямі є оптимізація бренд-портфеля підприємства та розробка системи оцінки ефективності брендингу на основі функціонального підходу.

РЕЗЮМЕ

В статті проаналізовано можливості використання математичних методів прийняття управлінських рішень в брендингу, визначено

особливості та умови їх використання.

Ключові слова: брендінг, оптимальне рішення, оптимізація

РЕЗЮМЕ

В статье проанализированы возможности использования математических методов принятия управленческих решений в брендинге, определены особенности и условия их использования.

Ключевые слова: брендинг, оптимальное решение, оптимизация SUMMARY

In article possibilities of use of mathematical methods of acceptance of administrative decisions in branding are analysed, features and conditions of their use are defined.

Keywords: branding, the optimum decision, optimisation

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Кендюхов О.В. Теорія марочного капіталу: базові аспекти // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. — 2002. — №4(1б). — С. 24 — 30.

2. Байлер А. Магия бренда // Poль рекламы в создании сильных брендов. - М.: Издательский лом «Вильямс», 2005. - С. 227-249.

3. Скоробогатых И. И., Чиняева Д. А. Сравнительный анализ существующих методик оценки стоимости торговой марки // Маркетинг в Poссии и за рубежом. — 2003. — № 4 (Зб). С. 32 — 43.

4. Траут Дж. Позиционирование: битва за узнаваемость: Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. - СПб.: Питер, 2004. - 25б с.

5. Шульц Д., Барнс Б. Стратегические бренд-коммуникационные компании: Пер. с англ. — М.: Издательский Дом Гребенникова, 2003. — 512 с.

6. Дэвис С.М. Управление активами торговой марки: Пер. с англ. — СПб.: Питер, 2001. — 272 с.

7. Чармэссон Г. Торговая марка: как создать имя, которое принесет миллионы: Пер. с англ. — СПб.: Питер, 1999. — 224 с.

8. Эллвуд Я. 100 приемов эффективного брендинга: Пер. с англ. — СПб.: Питер, 2002. — 368 с.

9. Яненко М. Торговые марки в товарной политике фирмы. - СПб.: Питер, 2005. - 240 с.

10. Беллман Р., Дрейфус С. Прикладные задачи динамического программирования. - М.: Наука, 1968. - 256 с.

11. Марков Ю.Г. Функциональный подход в современном научном познании. Новосибирск: Изд-во «Наука», 1982. - 255 с.

12. Универсальный энциклопедический словарь. - М.: Большая Рос. энцикл., 2000. - 1551 с.

13. Кузмин А.М., Барышников А.А., Кузмина Е.А. Функциональный анализ: выявление и классификация функций // Машиностроитель, 2001, №9, С. 33 - 39.

14. Кунц Г., О'Доннел С. Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1981. -Т. 1. - 495 с.

15. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1992. - 702 с.

16. Рак Н.Г. Функции производственного менеджмента // Управление персоналом. - 1998. - № 3. - С. 25-31.

УПРАВЛЕНИЕ ТОВАРНЫМИ ПОТОКАМИ В СИСТЕМЕ НАЦИОНАЛЬНОЙ ПРОМЫШЛЕННОЙ ПОЛИТИКИ

В.Я. Омельченко, д.э.н., профессор,

К.А. Хвостиков, аспирант, ДонНУ, г. Донецк

В последние годы в сфере товарного обращения ряда стран произошли существенные преобразования. В хозяйственной практике стали использоваться новые методы и технологии доставки товаров. Они базируются на концепции логистики.

В условиях, когда рост объемов производства и расширение внутринациональных и мирохозяйственных связей привели к увеличению издержек сферы обращения, внимание предпринимателей сконцентрировалось на поиске новых форм оптимизации рыночной деятельности и сокращения затрат в данной сфере.

Интерес к проблемам развития логистики в промышленно развитых странах определяет актуальность выбранной темы исследования. Объект изучения в распределительной логистике — материальный поток на стадии движения от поставщика к потребителю. Предмет изучения — рационализация процесса физического продвижения продукта к потребителю.

Изучением данной темы занималась такие ученые как: Гаджинский А.М., Аникин Б.А., Плоткин Б.К.

Термин «распределение», использованный в названии изучаемой функциональной области логистики, имеет широкое при­менение как в науке, так и в практике. В логистике под распределением понимается физическое, ощутимое, вещественное содержание этого процесса. Закономерности, связанные с распределением прав собственности, здесь также принимаются во внимание, однако не они являются основным предметом исследования и оптимизации. Главным предметом изучения в распределительной логистике является рационализация процесса физического распределения имеющегося запаса материалов. Как упаковать продукцию, по какому маршруту направить, нужна ли сеть складов, нужны ли посредники — вот примерные задачи, решаемые распределительной логистикой.

Логистика изучает и осуществляет сквозное управление материальными потоками, поэтому решать различные задачи рас­пределительного характера, то есть делить что-либо между кем-либо, здесь приходится на всех этапах:

> распределяются заказы между различными поставщиками при закупке товаров;

> распределяются грузы по местам хранения при поступлении на предприятие;

> распределяются материальные запасы между различными участками производства;

> распределяются материальные потоки в процессе продажи и т. д.

Для того чтобы очертить границы распределительной логистики, необходимо рассмотреть схему процесса воспроизводства капитала, который, как известно, имеет три стадии (рис.1).

Д-► Т-:*.П -►т1-► д1

закупочная производственная распределительная

логистика логистика логистика

Рисунок 1. Процесс воспроизводства капитала и функциональные области логистики

Как видно из рис.1., материальные потоки становятся объектом распределительной логистики на стадии распределения и реализации готовой продукции.

Понятие распределительной логистики легко сформировать на основе общего определения понятия логистики. Вспомним, что логистика определяется как наука (деятельность) о сквозном управлении материальными потоками, включающими в себя:

1. Доведение материального потока до производства:

2. Управление процессом прохождения потока внутри производства;

3. Управление процессом доведения готовой продукции до потребителя.

Одна из основных задач логистики заключается также в создании интегрированной эффективной системы регулирования и контроля материальных и информационных потоков, обеспечивающей высокое качество поставки продукции. [2]

В соответствии с современными задачами логистики различают два вида ее функций: оперативные и координационные.

Распределительная логистика представляет собой науку (деятельность) о планировании, контроле и управлении транспортированием, складированием и другими материальными и не материальными операциями, совершаемыми в процессе доведения готовой продукции до потребителя в соответствии с интересами и требованиями последнего, а также передачи, хранения и обработки соответствующей информации.

Принципиальное отличие распределительной логистики от традиционных сбыта и продажи заключается в следующем: •      подчинение процесса управления материальными и информационными потоками целям и задачам маркетинга;

■ системная взаимосвязь процесса распределения с процессами производства и закупок (в плане управления материальными потоками);

■ системная взаимосвязь всех функций внутри самого распределения.

Процесс розничной продажи в логистике, как правило, не рассматривается. Эффективность этого процесса в основном зависит от факторов, лежащих за пределами логистики, например, от знания психологии покупателей, от умения оформить торговый зал, организовать

© Омельченко В.Я., Хвостиков К.А., 201рекламу и т. п. Рациональная организация материальных потоков в процессе розничной продажи, конечно же, необходима, но здесь значимость ее гораздо ниже, чем на более ранних стадиях движения материального потока.

Необходимо уточнить, что сказанное выше относится не к процессу розничной торговли в целом, который включает в себя и оптовую закупку и розничную продажу, а только к розничной продаже, то есть к обслуживанию покупателя.

Материальный поток исходит либо из источника сырья, либо из производства, либо из распределительного центра. Поступает либо на производство, либо в распределительный центр, либо конечному потребителю.

Во всех случаях материальный поток поступает в потребление, которое может быть производственным или непроизводственным. Потребление производственное — это текущее использование общественного продукта на производственные нужды в качестве средств труда и предметов труда. Потребление непроизводственное — это текущее использование общественного продукта на личное потребление и потребление населения в учреждениях и предприятиях непроизводственной сферы.

На всех этапах движения материального потока в пределах логистики происходит его производственное потребление. Лишь на конечном этапе, завершающем логистическую цепь, материальный поток попадает в сферу непроизводственного потребления.

Логистическая цепь может завершаться и производственным потреблением. Например, движение энергоносителей. Поток угля, направляемый из угольного разреза, завершается при поступлении в производственное потребление на ТЭЦ или промышленном предприятии.

Производственным потреблением может заканчиваться поток орудий труда, например, изготовленных на машиностроительном заводе станков.[3]

На всех этапах движения материальный поток является предметом труда участников логистического процесса. На стадии движения продукции производственно-технического назначения это могут быть необработанные сырьевые материалы, полуфабрикаты, комплектующие изделия и т. д. На стадии товародвижения материальный поток представляет собой движение готовых товаров народного потребления.

Поставщик и потребитель материального потока в общем случае представляют собой две микрологистические системы, связанные так называемым логистическим каналом, или иначе — каналом распределения.

Возможность планирования различных операций и проведения анализа уровней элементов логистической системы предопределила ее разделение на макро-, мезо- и микрологистику. Макрологистика решает вопросы, связанные с анализом рынка поставщиков и потребителей, выработкой общей концепции распределения, размещением складов на полигоне обслуживания, выбором вида транспорта и транспортных средств, организацией транспортного процесса, рациональных направлений материальных потоков, пунктов поставки сырья, материалов и полуфабрикатов, с выбором транзитной или складской схемы доставки товаров.

Микрологистика решает локальные вопросы в рамках отдельных звеньев и элементов логистики. Примером может служить внутрипроизводственная логистика, когда в пределах предприятия планируются различные логистические операции, такие, как транспортно-складские, погрузочно-разгрузочные и др. Микрологистика обеспечивает операции по планированию, подготовке, реализации и контролю над процессами перемещения товаров внутри промышленных предприятий.

Мезологистика - это совокупность взаимосвязанных в логистические цепи и каналы предприятий и организаций межрегиональной, межотраслевой или международной (транснациональной) корпорации с целью эффективной организации внутрикорпоративных экономических потоков. [4]

На уровне макрологистики логистические каналы и логистические цепи являются связями между подсистемами макрологистических систем. В зависимости от вида макрологистической системы каналы распределения имеют различное строение. В логистических системах с прямыми связями каналы распределения не содержат каких-либо оптово-посреднических фирм. В гибких и эшелонированных системах такие посредники имеются.

При выборе канала распределения происходит выбор формы товародвижения — транзитной или складской. При выборе логи­стической цепи — выбор конкретного дистрибьютора, перевозчика, страховщика, экспедитора, банкира и т. д. При этом могут использоваться различные методы экспертных оценок, методы исследования операций и другие.

Возможность выбора логистического канала является существенным резервом повышения эффективности логистических

процессов.

Рассмотрим каналы распределения, по которым товары из конечного производства через систему распределительных центров попадают в конечное потребление (рис.2.).

-транзитный поток

8

конечное производство А

конечное производство В

распредели­тельный центр № 1 ( в месте производства)

 

7

распредели­тельный центр № 2 (в месте потребления)

.А. П О

т р

Е Б И

т

Е Л

ь

транзитный поток

Рисунок 2. Структурная схема каналов распределения товаров народного потребления (ТНП)

На данной схеме изображены два производства (А и В), выпускающие одинаковые товары. Это означает, что каждый из распределительных центров может выбирать поставщика с более выгодными для себя условиями поставки. В свою очередь, производство может выбирать различные каналы распределения. Например, из производства А товар может попасть к конечному потребителю по одному из следующих четырех маршрутов: 8; 1-6; 1-7-5; 2-5.

Очевидно, что если производство А выйдет на рынок и самостоятельно свяжется с конечным потребителем (маршрут 8), то первоначальная стоимость товара возрастет лишь на сумму расходов, связанных с доставкой, так как посредники (распределительные центры) будут исключены из цепи. Однако в этом случае потребитель вынужден будет покупать у одного поставщика большое количество одинакового товара, что, скорее всего, для него неприемлемо.

Второй маршрут (1-6) неудобен по тем же причинам. Распределительный центр № 1 расположен в месте сосредоточения производства и, как правило, закупает и продает большие партии однородного товара. Эта категория посредников также не формирует

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.!, 2O!O

широкого ассортимента. Широкий торговый ассортимент формирует оптовик (распределительный центр № 2), расположенный в месте сосредоточения потребления. Этот посредник специализируется на оказании максимального сервиса конечному потребителю.

Таким образом, канал 1-7-5 обеспечивает наибольший сервис потребителю, но при этом включает двух посредников, то есть стоимость товара будет наиболее высокой.[З]

Необходимым условием возможности выбора канала распределения, а также оптимизации всего логистического процесса на макроуровне, является наличие на рынке большого количества посредников. В частности, оптимизация канала распределения, а затем и логистической цепи, возможна лишь при наличии на товарном рынке большого количества предприятий, осуществляющих функцию опта.

Правовое обеспечение экономической деятельности должно облегчать формирование и реализацию хозяйственных связей, информационные сети — делать возможным быстрый обмен информацией, финансовая система — обеспечивать быстрое прохождение финансовых средств.

Pешение перечисленных задач является и функцией государства, которое должно создать условия, способствующие развитию и оптимизации систем распределения материальных потоков.

РЕЗЮМЕ

В статті обґрунтовано логістичні механізми управління товарними потоками як важливої складової формування національної промислової політики.

Ключові слова: логістичні механізми, управління, товарні потоки

РЕЗЮМЕ

В статьи обоснованы логистические механизмы управления товарными потоками как важной составляющей формирования национальной промышленной политики.

Ключевые слова: логистические механизмы, управления, товарные потоки

SUMMARY

In the article logistical mechanisms of management by commodity streams as the important component of a national industrial formation policy are proved.

Keywords: logistical mechanisms, managements, commodity streams

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Аникин Б.А. Логистика. М.: ИHФPA-М, 2003.

2. Гаджинский А.М. Основы логистики: Учебное пособие. - М.: Маркетинг, 2001.

3. Логистика: Учебное пособие / Под ред. проф. Б.А. Аникина. - М.: ИHФPA-М, 2005.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків