Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 72

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

- створюють робочі місця, притягують і утримують в країні висококваліфіковані кадри;

- через зрівняння доходу на капітал зменшують відтік інвестицій за кордон;

- надають поштовх структурним змінам в економіці через знищення прихованих субсидій, що дає довгострокові

переваги;

- забезпечують ліквідність малих і середніх підприємств, що сприяє створенню нових робочих місць.

З точки зору розвитку вітчизняного ринку цінних паперів на особливу увагу заслуговує не лише досвід країн Західної Європи, США, інших країн, в яких ринки цінних паперів формувалися протягом десятиріч й досягли високого рівня розвитку, але й досвід країн -найближчих сусідів, перш за все, Російської Федерації та Польщі. Зокрема, рівень розвитку фондового ринку Республіки Польща характеризується наступними показниками:

- високою прозорістю ринку, якістю правових регуляторних норм, професійним наглядом за ним;

- європейськими стандартами розрахунків, клірингу та депозитів;

- публічними офертами з використанням проспектів;

- відповідністю акціонерних товариств, які включені до лістингу Варшавської фондової біржі високим стандартам;

- захистом міноритарних акціонерів;

- зростанням довіри до ринків капіталу. [3, с. 63]

В Україні останнім часом стратегічним напрямом на шляху залучення в господарський обіг вільних грошових ресурсів інвесторів є подальший розвиток ринку цінних паперів та залучення за допомогою його інструментів інвестицій у реальний сектор економіки.

Найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів на ринку цінних паперів виступали такі види цінних паперів, як акції, облігації підприємств та інвестиційні сертифікати.

В таблиці 2. представлений обсяг торгівлі цінними паперами на фондовому ринку у 2008 році, який перевищив обсяги у таких сферах, як виробництво промислової продукції та будівництво.

Таблиця 2

Порівняльні дані обсягів торгів на ринку цінних паперів, реалізованої промислової продукції (робіт, послуг), продукції сільського

Роки

2004

2005

2006

2007

2008

Обсяг торгів на ринку цінних паперів

321,3

403,8

492,8

754,31

883,39

Обсяг промислової продукції

400,7

468,6

551,7

600,05

779,13

Обсяг продукції сільського господарства

83,5

92,5

94,3

109,85

150,85

Обсяг виконаних будівельних робіт

31,5

40,02

38,03

53,68

64,36

На початок грудня 2009 року в Україні зареєстровано як юридичні особи 29977 акціонерних товариства, з них: відкритих - 9 618,закритих - 20 359. З початку року кількість акціонерних товариств зменшилась, зокрема ВАТ - на 4,9%, ЗАТ - на 4,4%. Обсяг випусків акцій, зареєстрованих Комісією протягом 2009 року, збільшився порівняно з 2008 роком у 2 рази та становив близько 102 млрд. грн. (у 2008 році - 46,14 млрд. грн.). Обсяг випусків акцій, зареєстрованих Комісією, у тому числі, збільшився за рахунок реєстрації випусків акцій банківськими установами з метою збільшення ними статутного капіталу (61% від загального обсягу). Підприємствами зареєстровано понад 200 випусків облігацій підприємств на загальну суму 9,55 млрд. грн., що порівняно з 2008 роком менше на 21,8 млрд. грн. або менше у 3 рази (2008 рік - 31,35 млрд. грн.). Обсяг зареєстрованих випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 47,21 млрд. грн., що порівняно з показниками за 2008 рік менше на 18,16 млрд. грн. (2008 рік - 65,37 млрд. грн.). Обсяг зареєстрованих випусків акцій КІФ зменшився порівняно з даними за 2008 рік на 4,99 млрд. грн. та становив 3,9 млн. грн. (2008 рік - 8,89 млрд. грн.). [4]

Серед фінансових інструментів, як представлено на рисунку 1, найбільші обсяги випусків зареєстровано з інвестиційними сертифікатами КУАП ІФ - 42,71 %, акціями - 30,15% та облігаціями підприємств - 20,48% від загального обсягу зареєстрованих випусків

цінних паперів у 2008 ропт_

акцій

ксіргюрпшвшпії сертифікатів

місцевих позик 0,б3°о

Рис. 1 Розподіл зареєстрованих Комісією обсягів випусків цінних паперів у 2008 році

Протягом 2009 року загальний обсяг торгів на ринку цінних паперів становив близько 1 трильйона грн., що більше на 120 млрд. грн. порівняно з даними за 2008 рік (2008 рік - 883,42 млрд. грн.). За результатами торгів на фондових біржах протягом 2009 року обсяг біржових контрактів з цінними паперами становив 36,02 млрд. грн., що менше на 1,74 млрд. грн. порівняно з даними за 2008 рік. Найбільші обсяги торгів на біржовому ринку зафіксовано з акціями (37,59%). [5]

Зміни в економіці спостерігаються і на початку 2010 року (таб.3). Обсяги випусків, наприклад, зареєстровано з 11 січня по 22 лютого 2010 року з акціями - 32,04%, інвестиційними сертифікатами - 7,8%, та облігаціями підприємств - 5,2%, деривативами - 0,09% від загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів на початок 2010 року.

Таблиця 3

Вартість укладених біржових угод за фінансовими інструментами за період з 11 січня по 22 лютого 2010 року [6]

Оргяніідг ор торгівлі

АкіЯ

Облігації іі&ЯЩіяиіігтв

Дернині

п[їяїгят;ІЇ

УкрДш

Облігації місцевої пошт

сертифікати

Давлаатм

Іпотечні

іціш аі_и

Всьіго

УФБ

 

 

 

 

 

32 500

 

70480

ІННЕКС

17 61?

 

 

 

 

 

 

17 613 «31

ПФВ

2 $49 799

 

 

 

і.': і;-;

 

 

2810995

І1ФТС

л.ї лі -:/>..

66 372 073

 

908 993

4 660 185

 

 

і 163069354

КМФБ

їв 377 729

3 531 035

 

 

595 670

 

 

УМФБ

23 873 700

2*5 808 395

 

 

291442

 

 

279973537

УМ В Б

 

 

 

 

 

457 389

 

457389

ІТергпгктхгсі

595 954 «174

26 156 887

3804

 

522 482 967

«і і<аі

 

1 15В138932

Сх-Європвйсьх фондам в»в

6 421 748

691857

 

 

745 600

 

 

7859104

УК

1 121 333 081

 

 

ІОЮ*"*

60 150

 

 

1 і:2 4я: 2Л1

Всього

2 167 749 317

332 560 246

3 707750 230

1997 993

529 097211

6175 239

о

6 765331 ІЗ'

Для забезпечення подальшого економічного розвитку необхідним є більш активно задіяти всі ринкові механізми щодо забезпечення саме індустріального сектора необхідними фінансовими ресурсами з метою отримання реального підґрунтя для цього розвитку. Ефективний розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів на основі платності можливий за умови існування в країні ефективних, прозорих та ліквідних ринків капіталу і, перш за все, ринку цінних паперів. Це відкриє нові можливості для розвитку вітчизняної економіки, покращення інвестиційної привабливості нашої країни шляхом вдосконалення існуючої нормативно-правової бази та створення відповідної інфраструктури її ринків капіталу.

Необхідність термінової модернізації ринків капіталу в Україні викликана відсутністю належним чином організаційно оформ­лених ринків, сучасних механізмів первинного розміщення акцій, ринків похідних фінансових інструментів, високою ризикованістю та низьким рівнем розвитку ринкової інфраструктури.

З огляду на вищевикладене нагальними завданнями є:

по-перше, стабілізація законодавчої бази, створення системи захисту прав інвесторів шляхом впровадження системи відповідальності учасників ринку цінних паперів, запровадження фінансових (штрафних) санкцій у разі невиконання останніми зобов'язань перед інвесторами. Таким чином, надати державні гарантії збереження коштів дрібних власників цінних паперів. Обмеження маніпуляцій ринку цінних паперів ти використання інсайдерської інформації.

По-друге, захист державних інтересів на ринку цінних паперів шляхом обмеження доступу нерезидентів та впровадження такого виду цінних паперів, як "золота акція", що дасть змогу державі контролювати великі, прибуткові підприємства, зокрема ті, які мають стратегічне значення для країни.

По-третє, вжиття заходів щодо централізації та організованості фондового ринку: заборона укладати угоди купівлі-продажу цінних паперів на неорганізованому ринку, що підвищить ліквідність ринку цінних паперів, збільшить капіталізацію усіх структур останнього та зробить його діяльність прозорішою.

По-четверте, поліпшення якості професійної діяльності на ньому, підвищення рівня компетентності фахівців на ринку цінних паперів, розвиток і посилення системи регулювання і нагляду за діяльністю професійних учасників ринку, створення системи збирання й розкриття інформації про професійних учасників ринку цінних паперів, підвищення конкурентоспроможності українських професійних учасників ринку цінних паперів порівняно із зарубіжними фінансовими інститутами.

По-п'яте, підвищення рівня компетентності населення з питань фондового

ринку, що сприятиме залученню вільних фінансових ресурсів домашніх господарств.

По-шосте, визначення концептуальних засад політики розвитку ринку цінних паперів в Україні та реалізації державних інтересів

на ньому.

Сьогодні безперечно одне: коли в Україні ринок перебуває ще в стадії становлення, у тому числі й фондовий,коли ще не створені надійні інституційні правила поведінки його учасників, потрібні жорсткі обмеження діяльності та законодавча урегульованість на ринку цінних паперів з урахуванням досвіду розвинених країн та національної специфіки.

РЕЗЮМЕ

У статті розглянуто державне регулювання та сучасний стан ринків капіталу в Україні. Ключові слова: державне регулювання, ринок капіталу, цінні папери

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрено государственное регулирование и современное состояние рынка капиталов в Украине Ключевые слова: государственное регулирование, рынок капитала, ценные бумаги

SUMMARY

In the article are considered the government control and the contemporary state of the market capital in Ukraine. Keywords: state regulation, the capital market, securities

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. В. Шелудько Фінансовий ринок: Навч. посібник. - 2-ге вид., випр. І доп. - К.: Знання-Прес, 2003. - 535 с.

2. А. Головко. Реформування системи державного регулювання ринків капіталу в Україні // Ринок цінних паперів України № 11-12 / 2007.

- с. 19 - 34

3. С. Радзімовська. Ринки капіталу: українська та світова практика. Напрями розвитку та вдосконалення // Економіка і держава. - 2007. -

№4. - с. 63-66

4. Фондовий ринок у 2009 році: проблеми, тенденції та перспективи http://www.ssmsc.gov.ua/(X(1)S(c0oarj453du1vpvq0g0imv45))/ShowArticle.aspx?ID=2228

5. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Річні звіти Комісії. http://www.ssmsc.gov.ua/ShowPage.aspx?PageID=12&AspxAutoDetectCookieSupport=1

6. Оперативна інформація щодо стану ринку цінних паперів. http://www.ssmsc.gov.ua/(X(1)S(pra2ngbfmsyihkudodr125qj))/CurrentData.aspx?AspxAutoDetectCookieSupport=1

СПОСОБИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В ЗАДАЧАХ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ

H. В. Караєва, к.е.н., доцент, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

I. 1. Гусєва, аспірант, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Реформування електроенергетичної системи (ЕЕС) України передбачає перехід на ринкові відносини, лібералізацію ринку, створення оптового ринку електроенергії, вдосконалення цінової політики тощо. Проте в умовах переходу на ринкові відносини і лібералізації електроенергетичного ринку (ЕР) в процес аналізу і прийняття рішень по її розвитку виявляються залученими багато учасників (суб'єктів відносин) з різними інтересами: електроенергетичні компанії, споживачі, інвестори, громадські організації, державні і регіональні органи влади. Наявність значної кількості груп суб'єктів відносин, кожен з яких приймає на себе частину ризику, певною мірою є фактором ризику, оскільки невиконання хоча б одним з них своїх зобов'язань може призвести до виникнення небажаних подій (наприклад, збитків (або втрат) внаслідок порушення надійного режиму електропостачання) [1-3 тощо]. Тому при розробці стратегії і тактики поведінки на ЕР суб'єктам ринкових відносин необхідний систематичний аналіз ризиків, який передбачає включення управління ризиками в процес прийняття рішень на всіх ієрархічних рівнях.

В сучасній економічній літературі з проблем ризику існує значний за кількістю перелік різних видів та визначень терміну "ризик". Наприклад, в [3, с.74] наведено 62 визначення терміну "ризик". Перелік складових ризиків, який сформований авторами роботи [4] на основі аналізу 65 літературних джерел (українських і російських авторів, як пострадянського так і сучасного періоду), включає 110 видів ризику. Це свідчить про те, що на даний час не існує єдиного узгодженого підходу щодо опису складу та характеристики ризиків.

Постановка завдання. Результати більшості теоретичних досліджень пов'язаних з прийняттям рішень в умовах ризику і практична реалізація їх в конкретних методиках відносяться в основному до задач, пов'язаних з інвестиціями, страхуванням, економічною або екологічною безпекою окремих господарюючих суб'єктів. Але враховуючи особливості ЕЕС, їх не можна використовувати безпосередньо. Крім того, сьогодні відсутня загальна класифікація ризиків в електроенергетиці відповідно до джерел їх виникнення, а отже, неможливими є і процеси оцінки та управління ризиками. Тому питання чіткої дефініції, класифікації ризиків суб' єктів енергетичного ринку (ЕР) та визначення способів ефективного управління ними є актуальними.

Класифікація ризиків суб'єктів електроенергетичного ринку

Впливовим джерелом виникнення якісно нових ризиків в сучасних умовах розвитку енергетики України є ймовірність зіткнення суперечливих інтересів різних груп суб'єктів ЕР у процесі обґрунтування рішень по розвитку паливно-енергетичного комплексу. Вочевидь, що схильність ризику можна розглядати як функцію від двох параметрів: вірогідність настання негативної події і масштабу можливого збитку, тобто чутливості портфеля (організації) до наслідків цієї події. З урахуванням вищезазначеного можна запропонувати наступне визначення поняття «ризик» в задачах електроенергетики. Ризик в електроенергетиці - це об'єктивно-суб'єктивна категорія, що пов'язана з ймовірністю виникненням небажаних подій (загроз) в умовах невизначеності та суперечливості інтересів різних груп суб'єктів ЕР і відображає міру їх втрат (збитків) від порушення надійного режиму електропостачання внаслідок неузгоджених дій даних суб'єктів.

Стосовно електроенергетики в якості загальної класифікації пропонується згідно [5, 6] виділяти наступні ризики: ризики, пов'язані з небезпекою для життя людей, природні, екологічні; виробничо-технологічні; правові; фінансово-економічні; соціально-політичні; інформаційні; комерційні. Слід відмітити, що у відповідності до методології побудови класифікації, яка детально розглянута в роботах [4,

© Караева Н.В., Гусєва І.І., 2O1O

7], дані ризики відносно причин та джерел виникнення відносяться до різних рівнів класифікації, зокрема фінансово-економічні та комерційні.

Дещо відмінний підхід до загальної класифікації ризиків представлений в [3,8, с.52], згідно якого в залежності від можливого результату ризики поділяються на чисті і спекулятивні, в залежності від причин виникнення - на техногенні, природні, екологічні, політичні, транспортні, комерційні. Комерційні ризики в свою чергу поділяються на майнові, виробничі, торгівельні, маркетингові, спільні, фінансові. Фінансові ризики поділяються на інфляційні, дефляційні, валютні, ризики ліквідності, інвестиційні, ризик упущеної вигоди, ризики зниження прибутковості, ризики прямих фінансових втрат (ризик банкрутства, селективний ризик, біржовий ризик).

Вищенаведений огляд підходів класифікації ризиків свідчить про те, що до теперішнього часу в економічній і фінансовій теорії ще не розроблено загальноприйнятої й одночасно вичерпної класифікації ризиків. Проте певний галузевий консенсус відносно основних типів або класів ризику, до яких схильні фінансові посередники, все ж досягнутий. Важливу роль у формуванні загального погляду на типологію фінансових ризиків зіграв вихід в світ 1996 р. «Загальноприйнятих принципів управління ризиком» (який отримав назву GARP) [9], розроблених компанією Coopers & Lybrand (нині «Ргісе\уа1ег1юше Coopers»).

Відповідно до визнаної нині стандартної класифікації, головними загрозами для діяльності всіх суб'єктів господарювання, а не лише фінансових інститутів є [10]: ринкові ризики, кредитні ризики, ризики ліквідності, операційні ризики, ризики (бізнес-) події.

Ризики суб'єктів енергетичного ринку

Чисті ризики

Спекулятивні ризики

І

Екологічні ризики

Соціальні ризики

Технологічні

Ринкові

 

Ризики (бізнес-)

Ризики

ризики

ризики

 

події

ліквідності

Процентний ризик

Валютний ризик

Ціновий ризик ринку акцій (фондовий ризик)

Ціновий ризик товарних ринків (товарний ризик)

Юридичні

 

ризики

 

Податкові

 

ризики

 

Ризик

 

репутації

 

Бухгалтерські

ризики

Ризик дій

регулюючих

органів

Ризик ринкової ліквідності

Ризик балансової ліквідності

Л

Ризик контрагента

Операційні ризики

Ризик персоналу

Ризик технологій

Зовнішні дії

Ризик країни

Ризик обмеження

переведення грошових коштів

Кредитні ризики

Внутрішні кредитні ризики

Зовнішні кредитні ризики

Ризик концентрації портфеля

Ризик невиплати основної суми боргу і відсотків по ньому

Рисунок 1 - Класифікація ризиків суб'єктів ЕР Способи управління ризиками суб'єктів ЕР

Згідно даного підходу і вищевикладених теоретико-методичних передумов побудови науково обґрунтованої класифікації ризиків пропонується загальна класифікація ризиків суб' єктів ЕР, схема якої наведено на рисунку 1. Класифікація ризиків дозволяє розробити ефективну схему управління ризиками суб' єктів ЕР.

Під управлінням ризиком розуміють процес (систему заходів) впливу на об'єкт з метою пошуку шляхів зменшення його негативних наслідків. Основними способами зниження ризиків в економіці незалежно від галузевої специфіки є: страхування; резервування (самострахування); хеджування; розподіл; диверсифікація; мінімізація (управління активами і пасивами); уникнення (відмова від пов'язаної з ризиком операції) тощо.

Ефективна схема управління ризиками суб' єктів ЕР включає в себе, серед інших, такі шляхи мінімізації їх негативного впливу, як: державний контроль над діяльність суб' єктів ЕР, антимонопольне законодавство, страхування діяльності суб' єктів ЕР та цивільної відповідальності, судові позови споживачів та виробників, розробка, введення та використання ефективної фінансової моделі здійснення діяльності гарантуючого постачальника та інші. Розглянемо зміст ризиків в задачах електроенергетики та шляхи їх мінімізації. Для зручності сприйняття зміст вищезазначених ризиків в залежності від направленості взаємодії суб'єктів ЕР і шляхи їх мінімізації представлені в табличній формі.

Технологічній ризик - відображає імовірнісні наслідки відмов технічних систем і їх елементів. Зміст технологічних ризиків суб'єктів ЕР залежно від направленості їх взаємодії і шляхи їх мінімізації наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Зміст основних технологічних ризиків суб'єктів ЕР залежно від напряму їх взаємодії та шляхи їх мінімізації

Напрям

Зміст ризику

Шляхи мінімізації ризиків

РК<—ІСР

Незаконне підключення до мереж РК споживачів послуг, які одержують безкоштовну електроенергію

Легітимізація на державному рівні відключень від постачання електроенергії за неоплату вартості мережевих послуг

 

Порушення цілісності мережі РК через спорудження ділянок мережі, що належать іншій компанії, усередині мереж РК

Державний контроль над діяльністю РК. Ліцензування, сертифікація і атестація РК органом, уповноваженим Урядом

 

Відсутність можливості відключення всіх споживачів-неплатників

Розробка, введення і використання диференційованих механізмів забезпечення фінансових гарантій оплати електроенергії

 

Екологічні ризики внаслідок технологічних аварій

Придбання суб'єктами ринку страховки ризиків від діяльності РК

 

Ризик для життя людей через недотримання правил експлуатації і техніки безпеки

 

РДУ—ІСР

Невиправдано часті відключення від електропостачання, низька якість електроенергії, що поставляється споживачеві

Введення системи стимулювання РДУ до якісного виконання своїх функцій шляхом встановлення залежності прибутку від якості виконання робіт

 

Загроза здоров'ю людей через неякісне виконання своїх зобов'язань

Придбання суб'єктами ринку страховки ризиків від діяльності РДУ

Ризик завершення операції

Ризик забезпечення кредиту

Ризик заміщення позичальника

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.1, 2010

СЕ<—ІСР

Постачання електроенергії неналежної якості в порівнянні з нормативними характеристиками, визначеними в договорі енергопостачання

Розробка і введення механізму гарантії якості і легітимна процедура вирішення суперечок по оплаті електроенергії неналежної якості

 

Відключення або обмеження споживачів у результаті виходу ЕЗК з ринку, банкрутство тощо

Введення інституту ГП на весь період функціонування ринку

 

Відсутність ЕЗК, що може обслуговувати (в результаті банкрутства або виходу з ринку попередньої ЕЗК тощо)

Введення інституту ГП, що забезпечує споживачам надійне і безперебійне постачання електроенергії

ЕЗК—ПЕ, ОРЕ

Соціально-політичний ризик при роботі ЕЗК з населенням у разі фінансової ненадійності ЕЗК

Механізм надання ЕЗК фінансових гарантій або укладення фінансових договорів з передоплатою

ЕЗК—СЕ, АС

Часта зміна збутових компаній, соціально-політична нестабільність

Ефективних способів зниження ризику для споживача немає

Прим. В таблиці прийняті наступні скорочення: ЕЗК - енергозбутова компанія, РК - розподільна компанія, СЕ - споживачі електроенергії, ГП - гарантуючий постачальник, ЕР - електроенергетичний ринок, ІСР - інші суб'єкти ринку, РДУ - регіональне диспетчерське управління.

Ринковий ризик (market risk) - це можливість невідповідності характеристик економічного стану об'єкту значенням, яких очікують особи, які приймають рішення під дією ринкових чинників. Ринкові ризики пов'язані з невизначеністю коливань ринкової кон'юнктури -ціновими і курсовими (валютними) ризиками, процентним ризиком, ліквідністю і тому подібне - і чутливістю до цих коливань об'єктів, що несуть ризики (наприклад, активів тощо). Основні блоки системи управління ринковим ризиком явно або неявно виконують наступні функції [10]: побудова критерію управління на основі виявлених переваг по ризику суб'єкта ризику з рішенням проблеми узгодження інтересів, якщо це необхідно; діагностика портфеля (аналіз параметрів ризику) з врахуванням вагання кон'юнктури і використанням відповідних банків даних; оптимізація портфеля по критерію управління із застосуванням фінансової інженерії для синтезу фінансових інструментів з потрібними для управління ризиковими і іншими параметрами. Аби відповісти на питання, як схильна та або інша компанія процентному, валютному і ціновому ризикам, необхідно, перш за все, ознайомитися з фінансовою звітністю фірми: балансовим звітом, звітом про фінансові результати і іншими документами, у тому числі і з примітками до звітності.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків