Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 76

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

4.

Стенлі Уільям Джевонс (1835 - 1882) англійський економіст, статистик, філософ, засновник англійської школи маржиналізму.

«Залежить від періодичного збільшення плям на сонячному диску»

5.

Фрідріх Енгельс (1820 - 1895) мислитель та суспільний діяч, один з основоположників марксизму.

«Під час сучасного безладного виробництва та й розподілу коштів до життя, метою якого є не безпосереднє задоволення потреб, а грошовий прибуток, при системі, коли кожний працює та збагачується на свій власний страх, застій може наступити кожну хвилину»

6.

Карл Каутський (1854 - 1938) один з лідерів германської соціал-демократичної партії та ІІ Інтернаціоналу.

«Великі сучасні кризи, які хитають світовий ринок, спричиняються надвиробництвом, яке залежить від відсутності плану. Надвиробництво ... перевищує попит..., ніхто не виробляє для своєї потреби, а виключно для збуту. Кожний повинен купувати, що йому потрібно. Притому . всякому виробнику надано догадуватись самому, як велика потреба в товарі, який він виробляє. З іншого боку ... ніхто... не може купити, не продавши заздалегідь.

Інше спостерігається в антагоністичному (ворожому) капіталістичному господарстві, де не потреби населення, а накопичення капіталу визначає розміри суспільного виробництв та створює постійну тенденцію до його розширення. Капітал постійно тисне на виробництво та прагне рухати його вперед. Капіталістичне господарство у цілому хаотичне та неорганізоване, а для можливості збуту товару необхідно мати пропорційний розподіл суспільного виробництва, тому створюється постійна тенденція до надвиробництва, коли виникають труднощі знайти ринок для товару. Ці труднощі збуту в звичайний час не перешкоджають розширенню виробництва, але час від часу вони загострюються і капіталістичне виробництво тимчасово опиняється у стані загального паралічу - промисловій кризі.

Михайло Іванович Туган-Барановський визначає, що загальні причини криз, полягають у тому, що капіталістичне господарство:

- є антагоністичним, в якому робочий виявляється простим засобом виробництва для керівника капіталістичного підприємства;

- на відмінну від інших антагоністичних господарств (рабського та феодального), має тенденцію до необмеженого розширення

виробництва (як засіб накопичення капіталу);

- у цілому є господарством неорганізованим, в якому відсутній планомірний розподіл суспільного виробництва між різними

галузями праці.

На основі цих трьох характерних особливостей господарської системи капіталізму неминуче виникають господарські кризи.[5, с.315]

Таблиця 2

Теорії щодо причин періодичності криз в сфері суспільного обміну

№ п/п

Засновник теорії

Причини періодичності криз

1.

Оверсон Сзмюзл Джонс Ллойд

(1796 - 1883)

англійський економіст, банкір та політичний діяч, досліджував проблеми грошового обігу, пропонував залишати в обігу стільки монет, скільки мається в наявності золота

«Невірна організація банківської справи, а саме надмірний випуск білетів Банку, який збільшує товарні ціни та надає штучний стимул для торгівлі, а під час посилення спекуляції, яка приводить країну до кризи та й золото починає відтік з кас банку,тоді раптове скорочення кредиту, до якого банк змушений прибігти за ради забезпечення розміну своїх білетів на монети, довершує лихо на грошовому ринку».

2.

Лавєлє Еміль Луі Віктор де (1822 - 1892)

бельгійський економіст і соціолог

«1. Використання кредиту в його різних формах (оживлення торгівлі); 2. Переповнення ринку строковими угодами та обов'язками різного роду: підпискою на державні та міські позики, випуск облігацій та акцій великих компаній, приватними підприємствами та інше (падіння обмінного курсу); 3. Розлад торгового балансу, який викликається відливом значної кількості монет за кордон (відлив золота)».

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.1, 2010

3.

Жюглар Клемент (1819-1908) французький економіст та математик

«Щорічні збереження цивілізованих націй, які безперервно збільшують їх багатство, викликають та підтримують постійне збільшення цін: це — природний стан ринку, благополучний період. Криза наближається, коли рух на підвищення сповільнюється: криза вибухає, коли вона припиняється. Головна причина криз — припинення підвищення цін, або іншими словами порушення в сфері грошового обігу»

4.

Мілль Джон Стюарт (1806-1873) -англійський економіст, філософ та суспільний діяч - представник англійської класичної політичної економії.

«Причина криз в духовних особливостях людини, так як кредит, коливання якого складають найхарактернішу рису криз, є явищем духовного порядку (страх перед розставанням з капіталом та не бажання робити нові позики)»

Обставина, яка загострює промислову кризу є кредит, тому що гроші установлюють зв'язок між цінами на товари, а кредит робить цей зв'язок більш тісним. Кредит швидко росте, як і падає, в багато разів збільшує купівельну силу суспільства в сприятливий час та миттєво руйнує її в тяжку хвилину. Завдяки кредиту усі коливання господарства набувають великий розмах та суспільне господарство підіймається вище, для того щоб потім впасти.

Іншою особливістю багатьох криз є посилення спекуляції з нерухомістю. В Сполучених Штатах перед кризами майже завжди відбувається надзвичайне розширення купівлі державних земель та витікаючи звідси великі збільшення цін на них. Спекуляції з міською нерухомістю та будівельна гарячка досягла великих розмірів у Відні напередодні знаменитого травневого краху 1873 році, у Берлині - в ту ж епоху, в Австралії та Аргентині - наприкінці 80-х років та інше. [5, с.317]

Таблиця 3

Теорії щодо причин періодичності криз в сфері суспільного розподілу

№ п/п

Засновник теорії

Причини періодичності криз

1.

Мальтус Томас Роберт (1766-1834)

англійський економіст, ідеолог земельної аристократії, був сільським священиком.

«Недостатній розвиток невиробничого споживання заможних класів в порівнянні з ростом виробництва. Головна мета підприємців міститься не в споживанні, а в збереженні власного доходу, накопиченні капіталу. Надлишок товару, не може бути куплений робітниками, так як їх заробітна плата тяжить до мінімуму коштів існування. Отже необхідний особливий клас споживачів, який користується надлишком національного виробництва — заможні землевласники»

2.

Де Сісмонді Жан Шарль Леонар Сімонд (1773-1842)

швейцарський економіст та історик

«Так як ринок для продуктів, які виробляються обмежується розміром національного доходу, то цілком природно, що всяке розширення виробництва та збільшення конкуренції при сучасній організації народного господарства приводе до промислової кризи або застою в торгівлі»

3.

Дюрінг Карл Євгеній (1833-1921)

німецький філософ та економіст.

«При системі найманої праці обмеженість фінансових кошт робітничої маси не дає можливість розвиватися такому споживанню, яке могло б спрямувати .    виробництво .    для маси населення всередині країни . Виробництво повинно знаходити збут переважно серед самих достатніх класів і в який пункт світового ринку воно би не спрямовувалося .   ніде не може досягти забезпеченого збуту для товарів що виробляються. Звідси виникає .    схильність до порушення рівноваги між виробництвом та споживанням ».

4.

Родбертус-Ягецов Карл Іоганн (1805-1875)

німецький економіст, виразник інтересів прусського дворянства що обуржуазилося.

«Якщо розподіл національного продукту здійснюється цілком вільно, то розвиток суспільства неминуче призводить до того, що при зростанні продуктивності національної праці частка робочих класів в загальному національному продукті становиться менше й менше»

Обставина, яка загострює промислову кризу є кредит, тому що гроші установлюють зв'язок між цінами на товари, а кредит робить цей зв'язок більш тісним. Кредит швидко росте, як і падає, в багато разів збільшує купівельну силу суспільства в сприятливий час та миттєво руйнує її в тяжку хвилину. Завдяки кредиту усі коливання господарства придбають великий розмах та суспільне господарство підіймається вище, для того щоб потім впасти.

Іншою особливістю багатьох криз є посилення спекуляції з нерухомістю. В Сполучених Штатах перед кризами майже завжди відбувається надзвичайне розширення купівлі державних земель та витікаючи звідси великі збільшення цін на них. Спекуляції з міською нерухомістю та будівельна гарячка досягла великих розмірів у Відні напередодні знаменитого травневого краху 1873 році, у Берлині - в ту ж епоху, в Австралії та Аргентині - наприкінці 80-х років та інше.

Також в епоху промислового оживлення усі поспішають розмістити свої вільні кошти в будь-яке підприємство, а спритні біржові дільці користуються цією нагодою, щоб поживитися за рахунок надто довірливої публіки, тобто перед всякою кризою обов' язково відбувається грюндерство - створення великої кількості нових підприємств.

На думку Клемента Жюглара, війни, неврожаї, зловживання кредитом, надмірні випуски банківських білетів - всі ці причини не можуть викликати промислову кризу, якщо загальний стан народного господарства не сприяє цьому. Як остання крапля, яка переповнює чашу, раніше перелічені причини можуть прискорити настання промислової кризи, але тільки в тому випадку, коли стан грошового та товарного ринку зробив промислову кризу неминучою.

Між усіма галузями виробництва існує тісний зв'язок. Кожне виробництво викликає попит на інші товари, тому що неможливо виробити щось з нічого; щоб виробити нові товари, необхідно придбати сировинний матеріал, знаряддя праці, предмети споживання для робітників. Розширення виробництва в кожній галузі праці завжди посилює попит на товари, які виробляються в інших галузях праці, тому розширення виробництва завжди діє заразливо та має тенденцію, яка охоплює все народне господарство.[5, с.319]

Щоб побудувати фабрику чи залізничну дорогу, треба закупити будівельний матеріал (деревину, цеглу, залізо та інше) та придбати різні машини, найняти робітників та інше. Будівельний матеріал, так як і машини не падають з неба, а виробляються іншими галузями промисловості. Збільшення заробітку робітників підіймає попит робітників на речі їх споживання, їжу, одяг, меблювання та інше.

Попит на продукти споживання вищих класів також зростає, через те що загальне оживлення промисловості збільшує прибутки підприємців. Таким чином, вся промисловість країни, весь товарний ринок, прибуває в збуджуваному стані завдяки тому, що створюється новий основний капітал - проводяться нові залізничні лінії, будуються фабрики та дома, споруджаються судна та інше.

Механізм зростання капіталу, який розширюється не поступово, а періодичними поштовхами полягає у наступному. У будь-якій капіталістичній країні швидко накопичується вільний капітал, який не пов'язаний ні з якою галуззю промисловості та прибуває на грошовому ринку як вільний позичковий капітал. Він утворюється з капіталізованої частки доходів різноманітних суспільних класів та вільної касової готівки будь-якого підприємця та заможної людини. Завдяки банкам - резервуарам для розміщення вільного капіталу, хочхто отримує можливість перетворити свою касову готівку у капітал, за рахунок внесення вільних грошей до банку у вигляді внеску на поточний рахунок.

Під час застою ринок завалений грошовими капіталами, які не можуть обернутися в виробничий капітал. При неорганізованості народного господарства вільний грошовий капітал накопичується, не знаходячи місця-розташування. Капітал, що не розташований, не приносить прибуток власникам, тому, чим його більше, тим він енергійніше прагне проникнути до промисловості. Нарешті, накопичується так багато вільного грошового капіталу, що опір промисловості зменшується та капітал знаходить собі розташування, після чого наступає епоха промислового підйому.

Внаслідок залежності всіх галузей промисловості одна від одної, відбувається розширення виробництва до тих пір поки не охопить усе народне господарство. Вільний грошовий капітал, розташований у банках в формі вкладів і не витрачений їм на дисконтування векселів, представляє непорушену купівельну силу, яка накопичується в роки промислового застою та й переходить у діючий стан коли капітал починає працювати. Відбувається швидке створення нового основного капіталу, що викликає підсилений попит на засоби виробництва та предмети споживання. Промисловість мовби відкриває новий ринок, який створюється розширенням виробництва -витраченням раніше бездіяльно лежачих у касах банків.

Таким чином минає декілька років. Накопичений раніше капітал поволі витрачається, але розширене виробництво створює нові великі капітали, які ринок швидко поглинає. Всі прагнуть скористатися вигідною кон' юнктурою, а саме помістити у бізнес увесь капітал, який тільки можуть придбати. Надзвичайне розширення кредиту, настільки характерне для цієї доби, вказує на енергійне розміщення капіталу. У цей час попит на капітал перевершує пропозицію.

Підвищення дисконтного процента, яке спостерігається звичайно під кінець періоду промислового росту, виявляється вірною ознакою того, що вільного позичкового капіталу в країні надто мало для потреб промисловості. В цей час дорожчає позичковий капітал, а саме через те що його залишилось не багато. [5, с.323]

По-перше, одна з причин застою, полягає у тому, що розширення виробництва поглинає весь вільний капітал, ту вільну, незв' язану купівельну силу, скупчення якої на грошовому ринку й було безпосередньої причиною промислового оживлення. Поки залізниця будується, її будівництво створює попит на велику кількість товарів. Але залізнична мережа не може кожний рік зростати з тою ж швидкістю, як в роки промислового підняття, тому для цього потрібні великі капітали, які жодна країна не має. По-друге, великі товарні ціни та бариші, які супроводжують роки промислового оживлення, не можуть не викликати розширення кредиту та спекуляцій. Великі бариші подібні напоям, які сп' яняють та вибивають розсудливість з голови самої розважливої людини.

Загальний розлад торгівлі йде безпосередньо після його підсиленого оживлення, а промисловий цикл завершується застоєм. Під час застою накопичується вільний грошовий капітал; коли цей капітал витрачається, настає нова епоха оживлення промисловості, потім криза й

далі.

Поведінку всього механізму можна порівняти з роботою парової машини. Роль пара у циліндрі грає накопичення вільного грошового капіталу; коли тиск пара на поршень досягає граничної норми, опірність поршня переборюється, поршень рухається, доходить до кінця циліндра, для пара відкривається вільний вихід, і поршень повертається в колишнє місце. Також саме, вільний грошовий капітал, який накопичувався та досягнув певних розмірів, проникає до промисловості, рухає її, споживається, а потім промисловість приходить знову в колишнє становище. Звичайно, що при таких умовах, кризи повинні повторюватись періодично, капіталістична промисловість повинна постійно проходити одне й теж коло розвитку. [5, с.326]

Існування зовнішньої торгівлі робить цей процес ще більш складнішим. При накопиченні вільного капіталу, який можна використати для розширення виробництва необхідно збільшити попит на товари за кордоном. Частина вільного капіталу залишається в країні та витрачається для внутрішнього розширення виробництва, інша частина переливається за кордон, як позик для іноземних держав, улаштування в інших країнах промислових підприємств, залізниць та інше. Але капітал, який емігрує не пропадає даром, він створює за кордоном попит на товари, і та частина національного капіталу, яка залишається вдома, знаходить для себе продуктивне застосування. Потім, коли вільні капітали в країні - постачальника капіталу вичерпуються та припиняють відливати в країни - споживачі капіталу, що ввозять товари країни - постачальника капіталу, країни - споживачі капіталу позбавляються купівельних коштів, зріст експорту країни -постачальника капіталу припиняється і наступає промислова криза.

Висновок. В капіталістичному світі не попит йде попереду пропозиції, а завжди пропозиція тисне на попит, прагне його штучно викликати та розширити. Завжди є частка зайвого капіталу та надмірних товарів, які не знаходять собі місце на ринку.

Ще Шарль Фурье говорив про порочне коло промислової системи, при якій надмірне багатство є безпосередньою причиною бідності, низького рівня споживання робітничих класів. Якщо б не було потреби в знаходженні розташувань для нових капіталів, то пропорційний розподіл виробництва не приводив би до скрут. В цьому випадку виробництво безпосередньо регулювалось би споживанням, як в господарстві дрібних товаровиробників. Бідність народних мас - бідність не в абсолютному, а в відносному значенні, в значенні незначності частки робітника в загальному національному продукті - є необхідною умовою промислових криз. Але необхідно ясно розуміти, що якщо б виробництво було організовано планомірно, якщо б ринок володів повним знанням попиту та владою пропорційного розподілу виробництва, вільного руху праці та капіталу з однієї галузі промисловості в іншу, то, як би не було низьким споживання, пропозиція товарів не могла б перевищити попит. Але накопичення капіталу, при повній неорганізованості національного виробництва, при анархії, яка панує на товарному ринку, неминуче приводить до криз.

З погляду доброго розуму виробництво є засобом для споживання, але насправді не споживання керує виробництвом в капіталістичному суспільстві, а виробництво керує споживанням. Капіталістичний світ - це система, яка розвивається та є надзвичайно складною, атомом якої є людська особистість. Кожна окрема особистість керується своїми особистими інтересами, для кожного учасника виробництва споживання - мета, а виробництво - засіб.

РЕЗЮМЕ

Розглянуті фази ділової активності капіталістичного циклу, зроблено розподіл на групи теорій щодо причин періодичності криз, виокремлено одну з теорій щодо причини виникнення кризи та проведений її досконалий аналіз. Ключові слова: цикл ділової активності, економічна криза, періодичність криз

РЕЗЮМЕ

Рассмотрены фазы деловой активности капиталистического цикла, проведено распределение на группы теорий причин периодичности кризисов, выделена одна из теорий причин возникновения кризиса и проведен ее доскональный анализ. Ключевые слова: цикл деловой активности, экономический кризис, периодичность кризисов

SUMMARY

The phases of business activity of capitalist cycle are considered, distributing on the groups of theories of reasons of periodicity of crises is conducted, one of theories of reasons of origin of crisis is selected and its thorough analysis is conducted. Keywords: business cycle, economic crisis, periodicity of crises

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка: Ок. 100 000 слов, терминов и фразеологических выражений: [справочное издание] / С. И. Ожегов; Под ред. проф. Л.И. Скворцова. - 26-е изд., испр. и доп. - М.: ООО «Издательство Оникс»: ООО «Издательство «Мир и Образование», 2009. - 1360 с. - ISBN 978-5-488-01912. - ISBN 978-5-94666-500-1.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків