Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 8

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

4. Омельченко В. Я. Логистика в системе трансформационной микроэкономики (теоретико-методологические аспекты). Монография. -Донецк, Норд-Пресс, 2004.

5. Плоткин Б.К. Основы логистики: Учебное пособие / ЛФЭИ. - Л., 2000.

6. Смехов А.А. Основы транспортной логистики: Учебник для вузов. - М.: Транспорт, 2005.

ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

К.А. Баев, к.е.н., доцент ДонНУ А.В. Завялова, ДонНУ

A. В. Ходорева, ДонНУ

Актуальність теми. Для певного стану й ефективності функціонування маркетингової діяльності, виявлення матеріальних і трудових втрат і невикористаних ресурсів, а також вибору шляхів і методів щодо зниження цих втрат, мобілізації й використання виявлених резервів, необхідно ввести ряд характеристик і оцінок. Комплексний вплив маркетингу на економію та раціональне використання матеріальних ресурсів, а також виявлення резервів економії та умов їх реалізації залишаються важливими проблемами, що і визначає актуальність даної тематики.

Ступінь наукової розробки та вивчення проблем ефективного управління маркетинговою діяльністю і виявлення матеріальних і трудових резервів визначається високою науково-практичною потребою у цих дослідженнях. У роботах таких зарубіжних авторів, як Новиков Д.Т., Альбеков А.У., Степанов В.І., Інютіна К.В., Ліберман Є.Г., Баскін А.І., Гребньов Е.Т., Алфер 'єв В.П., Гордон М.П., представлений всебічний аналіз аспектів даної проблеми щодо впливу маркетингової діяльності на раціональне використання та економію матеріальних ресурсів. Серед вітчизняних учених, які розглядають дані проблеми, слід виділити Омельченка В.Я., Белявцева М.І., Гаркушу

B. Б., Амошу А.И., Лук'янченко Н.Д., Макагона Ю.В., Іванова Н.И ., Бреславцева А.В.

Мета дослідження полягає у встановленні зв'язку і взаємозумовленості стану і розвитку маркетингової діяльності з витратами виробництва і втратами на різних стадіях руху товару і споживання засобів виробництва.

Об'єкт дослідження - виробнича інфраструктура України, функції маркетингу в частині визначення ефективності їх функціонування.

Предметом дослідження є виробничі резерви раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів у сфері управління маркетинговою діяльністю, а також шляхи та джерела економії матеріальних ресурсів за рахунок підвищення ефективності функціонування маркетингу.

Основні результати дослідження. Маркетинг як концепція управління розробкою, виробництвом і реалізацією товарів і послуг,яких потребують споживачі, несе в собі системний підхід до розв'язання проблем отримання максимального ефекту для продуцента і споживача від продажу результатів праці з мінімальними комерційними ризиками і є в цій якості певним джерелом надходження грошових коштів, у тому числі і валюти на розрахункові рахунки підприємства.

Керівники підприємств змушені приймати господарські рішення в умовах невизначеності наслідків таких рішень, причому часом не стільки через недосконалість господарського механізму та суперечливість законодавства, що регулює функціонування цього механізму, скільки через брак економічних, комерційних знань та практичного досвіду роботи в нових умовах.

Діяльність усіх постачальників (безпосередніх виробників, комерційних організацій транспортних органів та інших учасників руху товару) слід оцінювати за рівнем (кількістю, якістю і надійністі) матеріального забезпечення безпосередньо виробничого процесу відповідно до його реальної потреби. Це головна, профілююча або, як її називають фахівці з управління, «установча мета» всіх господарських систем.

Розглянемо економічний зміст маркетингової діяльності для досягнення цієї мети, зокрема, її вплив на формування споживчої вартості засобів виробництва. Споживча вартість засобів виробництва - здатність задовольнити виробничу потребу в засобах праці та предметах праці. Отже, споживча вартість не є деяким абсолютом, властивим самим речам. Вона визначається такими факторами, як:

- комплекс заздалегідь запрограмованих об'єктивних властивостей і параметр самої виробленої продукції;

© Баєв К.А., Зав'ялова А.В., Ходарева А.В., 2O1O

- ставлення до цих властивостей певної групи споживачів, для яких хоча б одне з цих властивостей може виявитися корисним, тобто придатним для задоволення їх виробничої потреби. Чим більше об'єктивних властивостей і параметрів виявляються корисними для даного споживача, тим вища споживча вартість даного виду продукції.

Якщо в силу якихось причин та або інша продукція не в змозі задовольнити що виникає в даний період потреба, вона не може вважатися в даний період корисною, тобто розглядатися в даний час як споживча вартість. А це означає, що дійсно корисними, тобто реальними споживчими вартостями продукти праці стають за умови, якщо кількість, місце і час їх надходження кожного разу відповідають виробничій потребі,що реально в них виникає..

Продукція, віддалена від своїх споживачів, надлишкова за величиною або яка завчасно чи запізно надійшла і потреба в якій поки відсутня, може вважатися споживчою вартістю лише умовно, тобто в кращому випадку бути потенційно корисною. Щоб перетворити цю потенційну споживчу вартість у реальну, необхідно направити продукцію в потрібне місце, у потрібний час і в потрібній кількості, у повній відповідності просторово-часовим величинам виникаючих потреб. Якби просторово-часові і параметри обсягів виробництва збігалися з тими ж параметрами споживання засобів виробництва, то проблема трансформації потенційних споживчих вартостей у реальні практично не виникала б.

Економічна відокремленість підприємств призвела до роз'єднаності технологічно пов'язаних процесів за їх місцем, часом, режимом і ступенем інтенсивності. Цьому сприяє виникнення об'єктивної тенденції до зміцнення замовних норм і збільшенню партій поставки і транспортування. Такий розвиток сучасних тенденцій в економіці притаманний не лише Україні, але й розвиненим країнам світу де, зокрема, встановилася практика обмеження мінімальних розмірів, наприклад, партій металопродукції, які металургійні підприємства погоджуються постачати на загальних підставах.

Разом з тим, виявляється інша протилежна тенденція, а саме: розширення номенклатури споживаної продукції супроводжується одночасним зменшенням обсягів споживання за більшістю асортиментних позицій. Це пояснюється розвитком технічного прогресу, виникненням наукомістких підприємств, які вимагають величезну кількість матеріалів і комплектуючих виробів у малих кількостях. Така тенденція виявляється на підприємствах автомобільної промисловості, машинобудування, завдяки ускладненню їхньої продукції за рахунок залучення складних систем з їх управління. Одночасно виникає аналогічна проблема при ремонті зазначених виробів.

Для забезпечення безперервності виробництва об'єктивно необхідно в цих умовах кожного разу вирішувати це протиріччя і відновлювати єдність процесів виробництва шляхом просторово-часової і кількісної синхронізації матеріальних потоків продукції. За подібної ситуації формування реальної споживчої вартості вимагає додаткових порівняно з виробництвом цієї продукції витрат, ким би ці витрати не здійснювалися. Таку специфічну функцію взяла на себе маркетингова служба в силу її історичного розвитку та спеціалізації.

У сфері матеріального виробництва створюється основна маса продукції виробничо-технічного призначення з наперед заданими характеристиками і параметрами, які розраховані на певне коло споживачів. Тим самим виробництво забезпечує матеріально-речову основу споживчої вартості засобів виробництва, їх потенційну корисність. Це - головна необхідна умова формування споживчої вартості. Комерційна діяльність забезпечує другу - додаткову умову формування реальної вартості. А саме, вона здійснює зберігання і доставку готових продуктів в потрібний час, в потрібне місце і в потрібній (тобто відповідно до певних періодів потреби) кількості.

Отже, і діяльність усіх постачальників (безпосередніх виробників, комерційних організацій, транспортних органів та інших учасників руху товару) слід оцінювати за рівнем (кількістю, якістю і надійністю) матеріального забезпечення безпосередньо виробничого процесу відповідно до його реальної потреби. Якщо цей результат не досягнуто, то підприємства зазнають втрат, які можна поділити на дві великі групи.

До першої групи входять втрати, які економічно вимірні й порівнювані з витратами на комерційну діяльність, тобто пов'язаними з рухом товарів продукції від її виробників до споживачів.

До цієї групи входять додаткові витрати підприємств-споживачів, викликані:

- перебудовою виробництва підприємств-споживачів на прискорений випуск продукції при запізнілому надходженні запланованого матеріалу в рамках необхідного періоду (оплата простоїв робітників і простою устаткування при відсутності матеріалу, передчасний знос обладнання та оплата надурочних робіт при запізнілому надходженні матеріалу);

-усуненням виробничого браку, ремонтом або доведенням продукції, що випускається силами самих виробників (доведення до запланованих параметрів, характеристик, вимог ДСТУ та ін). Зазначені втрати можуть виявлятися у вигляді втрат як живої (додаткова трудомісткість), так і матеріальної праці (додаткові витрати сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і т. п., на доведення продукції, ремонт, заміну деталей).

До другої групи належать збитки, непорівнювані або важко порівнювані з витратами щодо руху товару продукції та попередження цих втрат. Такі втрати виникають за рахунок:

- неповного або несвоєчасного випуску і постачання споживачам-суміжникам продукції або погіршення її якості (потужності, надійності, термінів експлуатації, споживчих властивостей і характеристик).

На відміну від першої групи втрат, які піддаються вимірюванню економічної (а в решті решт і вартісної) оцінки і локалізуються в рамках конкретних підприємств, що зазнають труднощі в матеріальному забезпеченні, друга група втрат від недопоставки практично не піддається вимірюванню та економічній оцінці з двох основних причин.

По-перше, порушення зобов'язань з постачання (кількості, якості, асортименту, комплектності, термінів поставки) може негативно відбитися на значній кількості інших підприємств. При цьому економічний збиток підприємств від такої «ланцюгової реакції» в більшості випадків непередбачуваний.

По-друге, цілий ряд наслідків порушення постачань продукції відповідно до укладених договорів не можуть бути визначені й виміряні за допомогою економічних оцінок і показників, оскільки не мають вартісної форми, а виражаються за допомогою соціальних, наукових, культурних, політичних та інших зовнішньоекономічних критеріїв.

Нормально функціонуючій маркетинговій діяльності можна вважать такий її стан, при якому забезпечується повне і своєчасне матеріальне забезпечення виробництва всіма необхідними в кожен даний момент засобами виробництва. При порушенні цього параметра її функціонування, тобто відхилення від кінцевої мети, виникають прямі втрати порівнювані або непорівнювані з витратами від маркетингової діяльності. При порушенні другого параметра, тобто перевищенні фактичних витрат над плановими, виникають непрямі втрати, що чітко фіксуються на всіх стадіях руху товару.

У процесі руху товару засобів виробництва реальні втрати від дефіциту виникають перш за все в господарських системах, представлених виробничими підприємствами - споживачами продукції. Ці втрати виникають при порушенні договірних зобов'язань з поставок у результаті як неповного, невчасного і некомплектного забезпечення виробництва, так і при безперебійному забезпеченні виробництва всіма необхідними матеріалами, але ціною додаткових витрат підприємств. Проте додаткові втрати від невчасних і неповних постачань можуть нести і інші господарські системи-учасники руху товару. Ці втрати виражаються у формі сплати штрафів або відшкодування збитків за завдану шкоду на подальшій стадії руху товару, якщо господарська система в результаті недоотримання необхідної продукції або транспортних засобів для її відправки не зуміла в свою чергу забезпечити своєчасне відвантаження і доставку цієї продукції споживачам в такій же мірі. В цьому випадку співвідношення сум сплачених і одержаних штрафів і інші санкції якоюсь мірою характеризує як загальний збиток споживачів від порушення процесу руху товару на його різних етапах, так і провину кожного підприємства-постачальника і торгово-посередницьких фірм в допущенні цього збитку.

Уявімо процес руху товару в найбільш узагальненому вигляді економіко-математичною моделлю, що відображає таку постановку завдання ефективності функціонування маркетингу.

Щодо 4-х груп об'єктів, що беруть участь в русі товару (постачальників - і ; споживачів - ] ; проміжних торгових баз і складів - к; асортименту продукції - g) визначається матеріальний потік (обсяги одночасних відвантажень V, V ^ , V, обсяги постачань і

перепостачань , X іко , Хщ^, ; розміри запасів , , ). Залежно від прийнятої системи обмежень у моделі розглядаються 2 варіанти руху товару:

а) за умови повної збалансованості виробничих ресурсів і потреби, а також строгої рівномірності процесів руху товарів;

б) при повній збалансованості виробничих ресурсів з потребою і порушення рівномірності процесів руху товару на її різних етапах (у кожному з 4-х об'єктів).

При цьому, потужністю і-го постачальника не може (М, ) бути перевищена п т т

Е рі& хт хік§) < м,,

і і і

Де       - витрати ресурсів і-го постачальника на виготовлення одиниці g-го асортименту (виду) продукції; Потреба ] -го споживача ( N jg ) у g-м продукті або задовольняється повністю і тоді т 2

Е    х"кіі

і к

або ця рівність порушується шляхом недопостачань і перепостачань підприємствам-споживачам.

З іншого боку на постачальницько-збутові бази і склади завозиться стільки ж продукції, скільки вивозиться протягом планового періоду і в окремі проміжки, і тоді т 2

Е Х^ =Е < Ekg ,

і к

де Ekg -пропускна здатність матеріально-технічної бази. Якщо ж ця умова порушується, то

т2

Е Xikg <Е Х^ , і к

що означає порушення строгої рівномірності постачань підприємств-виготовлювачів у канали руху товарів.

Для забезпечення безперебійності руху товару, без урахування стохастичних чинників, обсяг одноразового відвантаження можна порахувати за відомою формулою Уїлсона:

uijg

2SX

2S 'X'lk

Р"

де 8 - постійні витрати на одне постачання; Р - витрати на зберігання одиниці продукції; Н - транзитна норма постачання;

У цьому випадку рівень запасів, що утворюється на різних етапах руху товару, буде дорівнювати (без урахування порушень договорів постачання і планів перевезень) 1 ( т \

1 т

П& = т Е ]

ґ,

2'

2

V і к

При першому варіанті руху товару, тобто нормальному функціонуванні маркетингової діяльності, мінімізується функція: т       (т т Л    т т 2 т 2 2

Е Zig  Е Xjg + Е Xikg   + Е Cijg Xijg + Е       Xikg + Е + Е ^ ^ + Е ^ ^ + Е      Vjg тіп

і       V зі )    і і к і к j

де 7.,^ - вартість виробництва одиниці g-ой продукції і-м постачальником;

Сg - вартість доставки одиниці g-ой продукції. Проте при другому варіанті, тобто непропорційному матеріальному потоці, структура витрат і їх загальний обсяг розширюється за рахунок додаткових (умовних) втрат від дефіциту, тобто від недопостачань ( П н ) і перепостачань ( П ^ ) за формулами:

ґ,

Е хikg -Е хkjg

V і к

Jikg +

N

' т 2 Л

V і к

де Likg - умовні втрати від дефіциту у маркетингових організацій на одиницю g-го виду продукції при її недопостачанні або невчасному постачанні на бази і склади;

Ljg - втрати від дефіциту у споживача на одиницю g-го виду продукції при її недопостачанні або невчасному постачанні від постачальників і зі складів і баз.

им=^ + ДП& +Д'^ )fg ,

де ДVg - запаси наднормативної і зайвої продукції, утворені в результаті перепостачань або нерівномірних постачань продукції;

fg - питомі витрати, пов'язані з утворенням, зберіганням і реалізацією наднормативних і зайвих запасів g-го виду продукції.

Для підвищення повноти і безперебійності забезпечення виробництва залучаються додаткові продуктивні сили і в тому числі матеріальні витрати.

Paзoм з тим, при будь-якому рівні наявних продуктивних сил, закріплених за системою маркетингу, є значні резерви управління цими продуктивними силами, у тому числі і матеріальні резерви. Залежно від джерел і шляхів їх утворення матеріальні резерви управління поділяються на:

- матеріальні резерви у сфері матеріального виробництва, що виникають при недостатньо повному і точному розв'язанні завдань формування ресурсів, потреби і матеріального забезпечення виробництва;

- матеріальні резерви у сфері обігу за рахунок: неповного і неточного розв'язанні завдань із скорочення оборотних коштів (матеріального потоку продукції виробничо - технічного призначення у вигляді сукупних запасів на всіх стадіях руху товару) за рахунок скорочення втрат засобів виробництва в процесі їх зберігання і доставки (транспортування, навантаження, розвантаження, перевалки, сортування, комплектації) і ін. за рахунок недостатньо раціонального використання засобів праці і предметів праці, необхідних для забезпечення руху товару продукції виробничо - технічного призначення.

РЕЗЮМЕ

У статті для визначення стану та ефективності, управління маркетинговою діяльністю, виявлення матеріальних і трудових втрат і невикористаних резервів, а також вибору шляхів і методів щодо зниження цих втрат, мобілізації і використання виявлених резервів запропоновано нові характеристики та оцінки матеріальних і трудових резервів. Ключові слова: маркетингова діяльність, матеріальні та трудові резерви

РЕЗЮМЕ

В статье для определения состояния и эффективности, управления маркетинговой деятельностью, выявления материальных и трудовых потерь и неиспользованных резервов, а также выбора путей и методов но снижению этих потерь, мобилизации и использования выявленных резервов предложены новые характеристики и оценки материальных и трудовых резервов. Ключевые слова: маркетинговая деятельность, материальные и трудовые резервы

SUMMARY

In this article new characteristic and estimation of real and labour assets are provided for defining conditions and affective managing of marketing activity, determination of real and labour losses and unused recourses and also a choice of ways and methods to reduce these losses and mobilize and use there resourses.

Keywords: marketing activity, material and manpower reserves

СОЦИАЛЬНО-ТРУДОВЫЕ КОНФЛИКТЫ И ОСОБЕННОСТИ ИХ УРЕГУЛИРОВАНИЯ

Л.Л. Бунтовская, к.э.н., доцент ДонНУ,

Д.И.Стрельченко, начальник отделения Национальной службы посредничества и примирения в Донецкой области, С.Ю. Бунтовский, ассистент кафедры управления персоналом и экономики труда ДонНУ

Проблема урегулирования социально-трудовых конфликтов приобрела особую значимость в 90-е годы прошлого века, когда конфликтогенность, заложенная в основу трудовых отношений экономическими и финансовыми потрясениями, непродуманностью действий руководства, правовой безграмотностью, несовершенным законодательством, обусловила небывалый всплеск напряженности, как работников предприятий (организаций), так и населения всей страны.

Требовались серьезные меры по стабилизации социально-трудовых отношений, так как работники, доведенные до отчаяния массовыми невыплатами и повсеместными задержками заработной платы, резким снижением уровня жизни, полной социальной незащищенностью, вынуждены были идти на крайние меры, останавливая производство, проводя стихийные акции протеста. Профсоюз не в силах был обеспечить соблюдение гарантий и прав человека труда.

В этих условиях по Указу Президента Украины 17.11.98. в Киеве была создана Национальная служба посредничества и примирения (далее - НСПП), основной функцией которой является содействие урегулированию коллективных трудовых споров (конфликтов). Взаимодействие НСПП с профсоюзами вылилось в соглашения о сотрудничестве, заключенные между региональными отделениями службы, отраслевыми и областными организациями профсоюзов, и это сотрудничество в настоящий период дает реальные результаты, связанные с разрешением трудовых конфликтов между работодателями и наемными работниками.

Проблемы управления социально-трудовыми конфликтами и разработки механизмов реализации социального диалога рассматриваются в работах таких специалистов, как Беззубко Л., Гриненко А., Головко А., Зюнькин А., Калина А., Колос Н., Лобас В., Новикова О., Обручков Р., Омельченко О., Петюх В., Торговая Л., Шемяков А., Яндола Е. и др. Однако, несмотря на возрастающий интерес к этим вопросам, необходимость в разработке новых методов и подходов в этом направлении очевидна.

Целью данной статьи является анализ состояния социально-трудовых отношений в Украине и Донецкой области, а также разработка предложений по их оптимизации.

Трудовые конфликты, являющиеся результатом несбалансированности социально-трудовых отношений, имеют явно негативный характер (в отличие от тех деловых конфликтов, которые характеризуются позитивной направленностью, стимулируют креативность работников и инновационные решения). Экономические условия, складывающиеся в последнее десятилетие, вряд ли можно назвать благоприятными для стабилизации трудовых отношений. Анализируя динамику коллективных трудовых споров (конфликтов) (далее -КТС(К)) в Украине, следует отметить, что наибольшее их количество приходится на 2001 г. - 217 зарегистрированных КТС(К). По данным, приведенным на рис. 1, видно, что в последующие годы этот показатель несколько снизился, хотя определенное увеличение количества КТС(К), по сравнению с предшествующими периодами, наблюдалось в 2005 и в 2008 гг. Благодаря усилиям заинтересованных сторон и специалистов НСПП, большинство из них было решено и снято с учета.

Как показывает анализ, наиболее конфликтогенными отраслями в Украине являются машиностроительная (начиная с 1998 г., на предприятиях машиностроительного комплекса зарегистрировано 16,5% всех КТС(К)), жилищно-коммунальное хозяйство (15,7% КТС(К) от общего их количества), сфера образования (13,9%), угольная отрасль (11,4%) и транспорт (9,7%). Основная причина возникновения противоречий между работодателями и работниками связана с оплатой труда: задолженностью по заработной плате, низкими темпами ее погашения и нарушением сроков выплаты текущей зарплаты. Суммы задолженности по заработной плате и размеры ее погашения в целом по Украине (при содействии НСПП) представлены на рис. 2.

© Бунтовская Л.Л., Стрельченко Д.И., Бунтовский С.Ю., 2O1O

217 213

2001      2002      2003      2004      2005      2006      2007      2008 2009

□ Количество зарегистрированных КТС(К)        □ Количество решенных КТС(К)

Рис. 1. - Динамика коллективных трудовых споров (конфликтов), решению которых содействовала Национальная служба посредничества и примирения, по состоянию на 01.10.2009 г.

В 2008-2009 гг. повышение уровня конфликтности в трудовых коллективах было связано также с угрозой увольнений, отпусками без содержания, работой в режиме сокращенной рабочей недели, невыплатой премиальных вознаграждений, одноразовой помощи, доплат к заработной плате, что обусловливалось социально-экономическим положением в стране, сложившимся в результате мирового финансового кризиса. Количество конфликтных ситуаций, взятых на учет НСПП в этот период, значительно возросло, по сравнению с 2003-2007 гг. Так, если в 2003 г. на учет была взята 321 конфликтная ситуация (из них урегулировано 310), в 2005 г. - 458 (урегулировано 404), в 2006 г. - 524 (урегулировано 487), в 2007 г. - 455 (урегулировано 416), то в 2008 г. на учет было взято уже 659 конфликтных ситуаций (урегулировано 289), а за 9 месяцев 2009 г. - 563, из которых было урегулировано 289.

2400­

1200-

2 290,0

2 037,0

1 536,3

1 614,7

Л

1 371,3

010,5

1 214,9

634,9

545,7

557,9       а498,6„0„ ,_ 430,5

2001 2002

2003

2004        2005        2006        2007        2 008 2009

□Сума заборгованості із заробітної плати, яка стала основною причиною виникнення розбіжностей між сто трудових відносин та КТС(К), млн. грн.

ППогашено заборгованість із заробітної плати в результаті запобігання виникненню КТС(К) та сприяння ві млн. грн.

Рис. 2. - Суммы задолженности по заработной плате и размеры ее погашения, по состоянию на 01.10.2009 г.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків