Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 82

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

Видобуток та первинна переробка сировини

Маркетинг

Розподіл

Обслуговування

Рис. 2. Ланцюжок формування цінностей щодо продукції підприємства за М. Портером [6, с. 53]

О.К. Нєженцева наголошує, що «...саме концепція ланцюжка цінностей стала відображенням тенденції виходу управління витратами за межі підприємства. Адже саме для ефективного управління витратами необхідно акцентувати увагу на процесах, що відбуваються за межами підприємства».

Кожна частина ланцюга розглядається як з позиції її необхідності у виробничому процесі, так і з позиції спожитих нею ресурсів. Далі визначається керуючий фактор - параметр, який характеризує вартість здійснення конкретної операції. Шляхом контролю за керуючими факторами та перебудови ланцюга утворення вартості досягаються стійкі переваги над конкурентами.

Для досягнення цієї мети необхідно розглядати ланцюг утворення вартості не лише в масштабі однієї організації, а й галузі, тобто необхідно враховувати процес визначення вартості від видобутку ресурсів до сервісного обслуговування готової продукції. Такий масштаб дасть змогу визначити частину галузевого ланцюга утворення вартості, де підприємство може реалізувати одну зі своїх стратегій, що буде відповідати стратегічному галузевому оточенню. [7, с. 318]

Отже концепція ланцюжка цінностей ґрунтується на розширювальному підході до управління витратами і пропонує враховувати витрати впродовж усього ланцюжка цінностей у рамках узгодженого набору видів діяльності - від вихідних джерел сировини до готової продукції або послуг, отриманих кінцевими користувачами. Акцент в даному випадку робиться не тільки на процесах, що відбуваються всередині фірми, а значно ширше виходячи за межі конкретного підприємства.

Наступна концепція управління витратами - концепція альтернативних витрат - базується на двох передумовах:

1) кожний ресурс обмежений;

2) кожний вид ресурсу має хоча б два альтернативних варіанти його застосування.

Тому, коли підприємство використовує якусь кількість ресурсу у виробництві певного товару, така ж кількість ресурсу не використовується у виробництві якого-небудь іншого товару.

Альтернативні витрати, які називають також ціною шансу або ціною упущених можливостей, є сумою економії (приріст доходу), яку може отримати підприємство за іншого варіанта використання ресурсів. [3, с. 45]

Першим до такого розуміння витрат наблизився австрійський економіст Ф. Візер (1851-1926), який відзначив, що «издержки означают не цены, необходимые для побуждения владельцев факторов производства, а выплаты, которые необходимо совершить, чтобы отвлечь факторы от альтернативного способа использования. Фактические издержки - это упущенная полезность других товаров, которые могли быть произведены теми же ресурсами». [2, с. 35]

Дія цієї концепції поширюється на:

• поточні операційні витрати;

• ухвалення фінансових рішень поточного характеру, наприклад відносно управління дебіторською заборгованістю;

• організацію внутрішньофірмового управління, зокрема, на створення системи управлінського контролю;

• ухвалення і проведення інвестиційних рішень, наприклад при оцінці варіантів можливого вкладення капіталу. [4, с. 22] Витрати упущених можливостей можна оцінити двома способами: по-перше, з точки зору упущеної можливості альтернативно

отримати який-небудь реальний фізичний продукт; по-друге, з точки зору упущеної вартості даного реального продукту. [2, с. 34]

Тому концепція альтернативних витрат ґрунтується на тому, що будь-яке фінансове рішення приймається за результатами порівняння альтернативних витрат, а практична реалізація будь-якого управлінського рішення в цьому разі пов'язана з відмовою від якогось альтернативного варіанта. [3, с. 45 ]

Концепція трансакційних витрат уперше була викладена англо-американським економістом Рональдом Гаррі Коузом у 1937 році, якому у 1991 році було присуджено Нобелівську премію в галузі економіки за «піонерські роботи з проблем трансакційних витрат і прав власності». [2, с. 34]

У вітчизняній економічній літературі ця концепція розглядається з 90-х років XX століття.

Концептуальним зерном концепції є той факт, що в будь-якій економіці є два види витрат: виробничі і трансакційні.

Базовою одиницею в теорії трансакційних витрат визнається акт економічної взаємодії, операція, трансакція. Категорія трансакції розуміється гранично широко і використовується для позначення обміну товарами, юридичними зобов' язаннями, операціями короткострокового і довготривалого характеру, що вимагають детального документального оформлення і припускають просте взаєморозуміння сторін. Витрати і втрати, якими може супроводжуватися така взаємодія, одержали назву трансакційних витрат.

Ортодоксальна класична теорія розглядала ринок як досконалий механізм, де немає необхідності враховувати витрати з обслуговування операцій. Проте в сучасних умовах за кожною операцією необхідно проводити переговори, здійснювати нагляд, встановлювати взаємозв' язки, усувати розбіжності.

Трансакційні витрати включають витрати збору і переробки інформації, проведення переговорів і ухвалення рішень, контролю за дотриманням контрактів і примушення до їх виконання.

Концепція трансакційних витрат останніми роками є предметом підвищеного інтересу економістів. Проте їх облік в управлінні витратами на вітчизняних підприємствах є надзвичайно проблематичний:

S по-перше, через високу частку подібних витрат, що носять нелегальний характер;

^ по-друге, через труднощі їх виділення з сукупності легальних витрат, оскільки вітчизняними регулятивами бухгалтерського обліку таке поняття, як трансакційні витрати, не передбачено. [4, с. 23]

У зв' язку із значним ростом трансакційних витрат в останні десятиріччя приділяється значна увага економічних інститутів до їх вивчення. За деякими оцінками вартість трансакційних витрат складає до 55%, або навіть до 70-80% від ВНП. [2, с. 34]

Концепція АВС формалізує облік і аналіз витрат за видами діяльності в частині розподілу накладних витрат на конкретні товари, роботи і послуги. Традиційні варіанти розподілу накладних витрат реалізуються в бухгалтерському обліку і ґрунтуються на показниках обсягу (натуральних чи вартісних), прямих витратах на оплату праці або машино-годинах (за високого ступеня механізації й автоматизації праці). В основу концепції АВС покладено не так рутинне бухгалтерське формування затрат, як економічний розрахунок реальної собівартості товарів, робіт, послуг, що не потребує обов' язкового відображення даних у рамках головної книги. Такі розрахунки не потребують щомісячного моніторингу і не коректуються їз закриттям бухгалтерських рахунків наприкінці кожного місяця. Вони виконуються поза бухгалтерськими регістрами і мають довгостроковий характер. Тимчасовою рамкою цих розрахунків є півріччя або рік.

Найефективніше концепція АВС реалізується в тих випадках, коли з накладних витрат виокремлюють витрати стратегічного характеру (дослідження і розробки, маркетинг і розповсюдження) і витрати розглядають у повному обсязі в найширшому сенсі слова, незалежно від того, наскільки точно їх оцінено у виробничому сегменті поточного (нинішнього) ланцюжка цінностей. Перевага концепції АВС - можливість відображення реальних витрат на здійснення будь-якої операції або виробництво одиниці продукції, що вдосконалює інформаційне прийняття рішень. [3, с. 45]

Системи розподілу витрат типу АВС стали застосовуватися в практичній діяльності зарубіжних підприємств наприкінці 80-х років XX сторіччя.

Ключова ідея концепції стратегічного позиціонування - включення до сфери управлінського обліку й аналізу витрат докладної інформації про стратегічний розвиток підприємства, галузі й економіки загалом. Традиційно облік і аналіз витрат розглядають з позиції оцінки відбитих у бухгалтерському обліку господарських операцій, здійснених у результаті альтернативних управлінських рішень. Однак облік є не самоціллю, а засобом досягнення успіху в бізнесі. Тому оцінку прийнятим на підприємстві системі і методології обліку ватро давати з позиції їхньої відповідності чи невідповідності прийнятої стратегії розвитку. [3, с. 45]

Стратегічне позиціонування впливає на процеси управління витратами підприємства в залежності від його стратегічного вибору створення конкурентних переваг. Згідно з М. Портером, підприємство може досягти успіху у конкурентному суперництві, або підтримуючи низькі витрати (лідерство на основі витрат), або пропонуючи споживачам різноманітну продукцію, що перевершує конкурентів (стратегія диференціації продукції). Цілком очевидно, що підходи до управління витратами будуть різнитись в залежності від стратегічного позиціонування. [5, с. 110]

Інформація про витрати в тій чи іншій формі важлива для всіх підприємств, але різні стратегії потребують різних поглядів на витрати. Власне, концепція стратегічного позиціонування припускає гнучкий підхід до управління витратами, визначаючи його організацію залежно від того, наскільки лідерство за витратами потрібне для підприємства з погляду досягнення конкурентної переваги.[3, с. 45]

Висновки. На основі узагальнення вищенаведеної інформації можна дійти висновку, що сучасна концепція стратегічного управління витратами, яку у своїх роботах висвітлюють деякі фахівці в сфері економіки [2, 5, 8], створена Дж. Шанком та В. Говіндараджаном на базі більш ранніх концепцій (напрямків стратегічного менеджменту), а саме: витратоутворюючих чинників, ланцюжка споживчої вартості та стратегічного позиціонування. Слід наголосити, що стратегічне управління витратами - це саме концепція, а не метод управління витратами, як твердять деякі автори [7, 9].

Кожне підприємство, керуючись у своїй діяльності стратегічними орієнтирами (розробляючи та впроваджуючи стратегію свого довгострокового розвитку), на свій розсуд обирає той метод (методи) управління витратами, що найбільш ефективно дозволить йому досягти своєї стратегічної мети.

Отже огляд концепцій управління витратами дозволив більш глибоко зрозуміти витоки сучасних методів управління витратами, що сьогодні є складовою сучасного механізму управління такою важливою складовою діяльності підприємства, як витрати.

РЕЗЮМЕ

Проведено огляд та узагальнення сучасних концепцій управління витратами. Надано рекомендації щодо умов їх застосування. Зроблено висновки щодо сутності сучасної концепції стратегічного управління витратами.

Ключові слова: концепція, витрати, концепція витратоутворюючих чинників, концепція доданої вартості, концепція ланцюжка цінностей, концепція альтернативних витрат, концепція трансакційних витрат, концепція АВС, концепція стратегічного позиціонування, концепція стратегічного управління витратами.

РЕЗЮМЕ

Проведен обзор и обобщение современных концепций управления затратами. Предоставлены рекомендации относительно условий их применения. Сделаны выводы относительно сущности современной концепции стратегического управления затратами.

Ключевые слова: концепция, затраты, концепция затратообразующих факторов, концепция добавленной стоимости, концепция цепочки ценностей, концепция альтернативных затрат, концепция трaнcaкциoнных затрат, концепция АВС, концепция стратегического позиционирования, концепция стратегического управления затратами.

SUMMARY

Review and generalization of the modern conception of expenses management are carried out. Recommendation above condition application of them are given. Conclusion above essence of modern strategic expenses management conception is made.

Key words: conception, expenses, formation of expenses factors conception, additional value conception, chain of value conception, alternative expenses conception, transaction expenses conception, ABC conception, strategic positioning conception, strategic expenses management conception

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Xoтинскaя Г.И. Концептуальные основы управления затратами // Менеджмент в России и за рубежом. - 2002. - №1. - С. 28-33. //

http://www.dis.ru/manag/arhiv/2002/4/9/html.

2. Гришко Н.В. Сучасні концепції управління витратами промислових підприємств // Научный журнал «Культура народов Причерноморья». - 2007. - №>99. - С. 33-38.

3. Козаченко Г.В. Управління затратами підприємства. - Монографія / Г.В. Козаченко, Ю.С. Погорелов, Л.Ю. Xлaпьoнoв, Г.А. Макухін. -К.: Лібра, 2007. - 320с. - ISBN 978-966-47035-83-9.

4. Череп А.В. Управління витратами суб'єктів господарювання. Ч. 1. : Монографія / А.В. Череп. - 2-е вид., стереотип. - X.: ВД «Інжек», 2007. - 368с. - ISBN 978-966-392-152-6.

5. Несвет В. И. К вопросу формирования концепции управления себестоимостью продукции // Вісник економічної науки України. Науковий журнал. - Донецьк. - 2006. - № 1(9). -С. 109-111.

6. Грещак М.Г. Управління витратами. Навчальний посібник / М.Г. Грещак, В.М. Гордієнко, О.С. Коцюба та ін.; за заг. ред. М.Г. Грещака. -К.: КНЕУ, 2008. - 264с. - ISBN 978-966-482-052-9.

7. Нєженцева О.К. Застосування стратегічного підходу управління витратами підприємства // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. Серія: Економіка та підприємництво. - Запоріжжя. - 2007. - № 2. -С. 318-320.

8. Xристенкo Л.М., Адаменко Т.М. Підходи до визначення сутності стратегічного управління затратами підприємства // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Emp /2008_20/hristenko.pdf.

9. Шишкова В.С., Лизогуб Р.П. Современные методы управления затратами на промышленном предприятии // Менеджер. - 2007. - №1(39).

- С .93-97.

КОНЦЕПЦИЯ МЕХАНИЗМА УПРАВЛЕНИЯ ФИНАНСОВЫМ ПОТЕНЦИАЛОМ ПРЕДПРИЯТИЯ

Терещенко Э.Ю., к.э.н., доцент кафедры «Финансы и банковское дело» ДонНУ Андреева В.Г. к.э.н., доцент кафедры «Финансы и банковское дело» ДонНУ

В современных условиях хозяйствования нестабильность функционирования отечественных предприятий приобретает все более массовый характер, а эффективность деятельности в значительной мере зависит от их финансового потенциала. Исследования показали, что на данный момент общий уровень научных разработок по проблемам формирования и реализации финансового потенциала предприятий отстает от потребностей хозяйственной практики. Так, финансовый потенциал предприятия выступает источником и ускорителем эффективного расширенного воспроизводства на всех уровнях хозяйствования. Чем больше величина финансового потенциала предприятия и эффективность его использования, тем более конкурентоспособно предприятие во внешней среде, а значит и результаты его деятельности более высоки. Рост финансового потенциала предприятий позволяет увеличить объем валовой продукции, валовой выручки и, как следствие - валового и чистого дохода предприятий. Следовательно, расширяются экономические условия и источники расширенного воспроизводства на предприятиях, достигается их экономическая состоятельность и рыночная адаптация.

Значительный вклад в исследование вопросов, связанных с управлением финансовым потенциалом предприятия, внесли такие ученые-экономисты, как З.А. Васильева, П.К. Ильичук, В.Ю. Катасонов, Е. А Неживенко, Е. В. Попов, В.М. Родионова, Л.С.

Сосненко, О. С. Федорин, М.А. Федотова, M. Т. Шафиков и др. Однако, проведенный анализ показал, что в настоящее время нет единого мнения относительно сущности финансового потенциала предприятия, кроме того, в научной литературе раскрываются только отдельные аспекты управления им, что и предопределило актуальность исследования.

Таким образом, целью статьи является разработка с позиции системного подхода механизма управления финансовым потенциалом предприятия, направленного на обеспечение его эффективной адаптации к изменениям во внешней и внутренней среде с учетом управления финансовыми ресурсами и финансовым равновесием для достижения и сохранения устойчивого функционирования, динамичного и сбалансированного развития предприятия.

Прежде всего, для определения понятия «финансовый потенциал предприятия» с позиции данного исследования необходимо проанализировать трактовки различных авторов таких отдельных категорий как «потенциал» и «финансовый потенциал».

В этимологическом значении термин «потенциал» происходит от латинского (potential - сила) - скрытая возможность, способность, сила, могущая проявиться при известных условиях [4, с.198].

В Советском энциклопедическом словаре приводится определение термина «потенциал» как «... средства, запасы, источники, имеющиеся в наличии и могущие быть мобилизованы, приведены в действие, использованы для достижения определенных целей, осуществления плана; решения какой-либо задачи; возможности отдельного лица, общества, государства в определенной области» [9,

с.564].

Между приведенными выше толкованиями термина «потенциал» есть много общего. В них говорится о совокупности каких-либо возможностей в какой-то сфере. Следовательно, термин «потенциал» представляется целесообразным использовать с точки зрения совокупных возможностей субъекта хозяйствования в финансовой сфере.

Анализ публикаций по проблеме определения финансового потенциала выявляет слабую её проработку на уровне отдельной отрасли и, особенно, на уровне предприятия [1,2,3,5,7,8,10,11,12]. В некоторых публикациях лишь констатируется тот факт, что вопросы определения и оценки потенциала отдельных субъектов хозяйствования остались в стороне от внимания исследователей.

Так, Шафиков М. Т. считает, что финансовый потенциал необходимо анализировать во взаимосвязи со свойственной каждой общественно-экономической формации производственными отношениями, возникающими между отдельными работниками, трудовыми коллективами, а так же управленческим аппаратом предприятия, организации, отраслей народного хозяйства в целом по поводу полного использования их способностей к созданию материальных благ и услуг [12, с.237]. В данном определении, на наш взгляд, подчеркнута достаточно важная черта финансового потенциала. Однако, финансовый потенциал в равной степени зависит от уровня развития производственных сил.

Изучая финансовый потенциал субъекта хозяйствования целесообразно обратиться и к такому определению, как "рыночный финансовый потенциал". Ряд публикаций по теории финансового потенциала посвящен и такому показателю как «рыночный финансовый потенциал предприятия», однако четкого и ясного представления о его структуре пока также не дано [7, с. 24].

Таким образом, проведенные исследования показали, что, несмотря на разнообразие интерпретаций изучаемого понятия, можно отметить ряд моментов, присущих большинству подходов.

1. В структуре рыночного финансового потенциала субъекта хозяйствования отдельным блоком выделяют ресурсы, имеющиеся в распоряжении предприятия. Целесообразность такого подхода во многом зависит от глубины анализа и уровня системы стратегического управления на предприятии в целом.

2. Кроме ресурсной составляющей в современной экономической теории выделяют блок управления. В нем, как правило, различают три подсистемы: планирования - нацелена на выявление будущего потенциала успеха; реализации - имеет задачами создание нового потенциала и превращение существующего в факторы успеха; контроля - выполняет функции проверки эффективности осуществления планов и решений и постоянного контроля за достоверностью плановых предпосылок.

Анализ последних публикаций, посвященных проблемам определения потенциала субъекта хозяйствования, позволяет выделить наиболее удачный подход, предложенный Федориным О. С. и Репиным И. М., согласно которому к предметным составляющим финансового  потенциала  субъекта хозяйствования  необходимо  отнести:     потенциальные  финансовые  показатели производства

© Терещенко Э.Ю., Андреева В.Г., 2O1O

(прибыльности, ликвидности, платежеспособности), потенциальные инвестиционные возможности [11, с.238].

На наш взгляд, финансовый потенциал промышленного предприятия это отношения, возникающие на предприятии по поводу достижения максимально возможного финансового результата при условии:

• наличия собственного капитала, достаточного для выполнения условий ликвидности и финансовой устойчивости;

• возможности привлечения капитала, в объеме необходимом для реализации эффективных инвестиционных проектов;

• рентабельности вложенного капитала;

• наличия эффективной системы управления финансами, обеспечивающей прозрачность текущего и будущего финансового состояния.

Финансовый потенциал предприятий представляет собой не только способность предприятия привлечь и рационально использовать внутренние и внешние финансовые ресурсы, но и важнейшую функцию воспроизводства производственной мощности предприятия. Следовательно, увеличение доходов предприятий расширяет внутренние источники инвестиций, а также повышает инвестиционную надежность и привлекательность предприятий для внешних инвесторов. По мере роста производственной мощности предприятия увеличивается его финансовый потенциал, что влечет за собой увеличение конкурентоспособности предприятия в целом. Тоесть, финансовый потенциал характеризуется финансовой независимостью предприятия, его финансовой устойчивостью и кредитоспособностью (ликвидностью). В свою очередь, финансовый потенциал хозяйствующего субъекта складывается под влиянием двух основных групп факторов:

- факторов, обусловливающих накопление финансовых ресурсов предприятия;

- факторов, влияющих на формирование финансовых потребностей предприятия.

Таким образом, обобщая вышеизложенные подходы, под финансовым потенциалом предприятия следует понимать совокупность имеющихся в наличии у предприятия, а также нереализованных финансовых ресурсов, которые с одной стороны обеспечивают возможность субъекта хозяйствования решать свои текущие и стратегические задачи, а с другой - это способность самого субъекта хозяйствования использовать эти финансовые ресурсы, что в своей совокупности обеспечивает его устойчивое функционирование и развитие.

Основываясь на результатах исследования проблем управления финансовым потенциалом субъекта хозяйствования, считаем целесообразным представить концепцию механизма управления финансовым потенциалом (рис. 1).

Фишшсоиын ноіепннгі.ц предприятия

Внешние фик'шры

экономические, политические, социальные:

качество информационного обеспечения,

• поличне доступних и дешевых ресурсов,

уропстп, образования,

природные условия,

культурные особенности,

инфляция,

норматив но-правовое обеспечение,

налоюввя система государства

Ирин нины

Системності, Адаптивность ) іинамичность Цстсі іа з травя сні юсть І Іаучность Псрспс ктиііі юсть Оптимальность

І Іс.іь:

Достижение и сохранение предприятием устойчивою функционирования ня всех стадиях сіюего жнанешюю цикла

Внутренние факторы

• состояние структуры капиталя предприятия,

• система 1*ялогооблол*етптя и наложные льготы,

• уропеш, дебиторской и кредиторской задолженности предприятия^

• уровень финансовой устойчивости предприятия;

• государственная финансовая поддержка,

• уровень финансовых ре^ерпоп предприятия;

• качество принятия управленческих решений,

• способность к разработке, и рсалшации новых направлении инновационное развития предприятия

Зндичн:

1. Определить основные направления в узіравленин финансовыми ресурсами1 предприятия,

2. Разработать механизм эффективного взаимодействия предприятия с внешней и внутренней средой,

3. Предложил, систему управлення финансовым потенциалом предприятия на основании механизма управления финансовым равновесием предприятия

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків