Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 84

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

У взаєминах між регіонами та областями при реформуванні оплати праці всі напрями регіонального рівня повинні трансформуватися на область. З огляду не це - ціль реформування оплати праці на першому етапі полягає у створенні економічних умов росту заробітної плати на рівні області. Досягнення цієї мети обумовлено вирішенням групи завдань:

— ліквідація заборгованості по оплаті праці у всіх секторах економіки області;

— підвищення продуктивності праці;

— поступове припинення спаду виробництва товарів (послуг) і перехід у стадію стабілізації економіки . Для вирішення відповідного кола завдань необхідно здійснити систему заходів, які включають:

— встановлення коефіцієнтів співвідношення між темпами зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати диференційовано по галузях економіки регіону на основі державного нормативного коефіцієнта;

— реалізацію державних напрямів обмеження зростання оплати праці;

— розробку й реалізацію інвестиційних регіональних програм, спрямованих на вирівнювання галузевих рівнів оплати праці на території регіону;

— розробку й реалізацію регіональної програми адресної соціальної допомоги незаможним громадянам;

— удосконалення механізму формування обласного бюджету. Реалізація названих заходів має враховувати регіональну сферу інтересів і відповідальності. Важливо підкреслити, що хоча ці інтереси тільки частина мотиваційних факторів, вони є основою життєдіяльності, оскільки реалізуються на конкретній території в специфічних для неї умовах. Регіональні інтереси це, насамперед, потреба в стабільному характері виробництва, відтворенні трудових ресурсів. Відповідно до цього, державна політика в області реформування оплати праці не суперечить інтересам регіону, а навпаки - представляє їх. Не вдаючись у сутність бюджетних відносин, варто виділити ще одне найважливіше завдання управління на регіональному рівні - завдання перерозподілу доходів між адміністративно-територіальними одиницями з метою вирівнювання рівня оплати праці. Ціль другого етапу реформування оплати праці на регіональному рівні, полягає у підвищенні рівня оплати праці у всіх секторах економіки регіону.

Реалізація завдань третього етапу реформування оплати праці на рівні регіону спрямована на підвищення мінімальної заробітної плати до мінімального споживчого бюджету працездатного населення даної території. Роль регіонального керування складається в створенні умов для рішення цих завдань. При цьому варто підкреслити, що велике значення при цьому повинна відігравати інноваційна політика регіону. У зв'язку з цим, у сферу управління повинна входити область діяльності, яка пов'язана із створенням і реалізацією стратегічного курсу вдосконалювання організації оплати праці, з яким пов'язані створення нових організаційних структур і перехід на наукомісткі технології, що використовують місцеві ресурси.

На наш погляд, схема обгрунтування стратегії регіону по вдосконаленню організації оплати праці повинна мати такий вигляд: аналіз економічних і соціальних процесів для виявлення можливості підвищення рівня оплати праці; обгрунтування стратегії росту оплати праці в регіоні; розробка концепції й вибір методів державного й ринкового регулювання оплати праці; прогноз рівня оплати праці з урахуванням зміни фінансових ресурсів регіону. Проблема регулювання оплати праці на рівні місцевого самоврядування не зводиться тільки до пошуку оптимальних форм і методів взаємодії регіональних і муніципальних органів за даними питаннями. Важливим моментом є визначення функцій адміністрацій регіонів і міст обласного підпорядкування для досягнення цілей і вирішення завдань регіону в цілому. Для реалізації переваг механізму конкуренції при встановленні ринкової ставки заробітної плати органи місцевого самоврядування повинні подбати про розвиток ринку праці, забезпечити працівників і роботодавців всебічною інформацією про існуючі вакансії. Необхідна також періодична публікація даних про рівні тарифних ставок і окладів, надтарифних виплат за професійно-кваліфікаційними групами працівників у районі, місті, області.

Реалізація третього етапу реформування оплати праці на рівні району, міста повинна підвищити державні гарантії в області оплати праці, забезпечити основу для розширеного відтворення робочої сили, створити передумови неухильного росту оплати праці. Конкретна мета даного етапу - підвищення мінімальної заробітної плати до рівня мінімального споживчого бюджету. Подальша стратегіяадміністрацій районів, міст - створення за допомогою проведеної соціально-економічної політики умов безперервного росту оплати праці на даній території.

Логіка досліджень вимагає розгляду проблем реформування оплати праці не тільки на державному та регіональному рівнях, але й на рівні підприємства. Роботу відносно вдосконалення стимулювання праці на підприємстві необхідно здійснювати відповідно до обраної стратегії розвитку. Під стратегією розвитку підприємства варто мати на увазі вибір довгострокових напрямів соціального та економічного його розвитку. Головне завдання при цьому складається у визначенні пріоритетів подальшого розвитку, ретельному запровадженні комплексу заходів [4].

Так, стратегічною метою підприємства має стати підвищення тарифної ставки 1-го розряду або заробітної плати самих низькооплачуваних працівників до рівня прожиткового мінімуму. У цьому напрямку на підприємстві необхідно поетапно реалізувати два інших напрями: створення економічних умов для зростання заробітної плати, ліквідація заборгованості працівникам по оплаті праці; створення передумов для неухильного зростання заробітної плати .

На першому етапі перетворень у якості пріоритетних варто визнати вирішення економічних завдань, що припускають збільшення прибутку підприємства, як джерела власних коштів, що направляються на техніко-технологічний розвиток підприємства. На підприємствах, де є заборгованість по заробітній платі, необхідно в першу чергу ліквідувати цю проблему. При цьому не слід підвищувати рівень поточної заробітної плати, необхідно строго дотримуватися принципу випереджального зростання продуктивності праці у порівнянні зі зростанням заробітної плати й виконувати співвідношення між цими показниками, рекомендоване державою. Міри подібного роду будуть сприяти створенню економічної основи росту заробітної плати. У комплекс конкретних заходів повинно входити вдосконалювання видів, форм і систем оплати праці, для підвищення їхньої стимулюючої функції.

Другий етап удосконалення оплати праці припускає введення механізму корегування оплати праці за кінцевими результатами господарської діяльності підприємства. Цей етап припускає застосування мотиваційних моделей, що створюють високу матеріальну зацікавленість у результатах праці. Цей етап повинен створити передумови для неухильного росту рівня оплати праці працівників підприємств.

Третій етап припускає вирівнювання рівнів мінімальної заробітної плати й мінімального споживчого бюджету. Тільки в цьому випадку можна буде забезпечувати підвищення рівня життя з урахуванням специфіки кожного регіону.

Висновки та пропозиції. Отже, не можна забувати про те, що зростання заробітної плати може бути реально забезпечене тільки зростанням продуктивності праці. Причому ця обставина має враховуватися при прийнятті рішень на всіх управлінських рівнях. У компетенції центральних органів влади перебуває створення законодавчої бази, що дозволяє чітко регулювати зростання оплати праці в різних секторах економіки на період, необхідний для виходу країни із кризового стану. Аналіз досвіду країн ЄС, вивчення їх особливостей, конкретних інструментів регулювання допоміг побудувати механізм удосконалення системи оплати праці в Україні, що відповідає вимогам ринкової економіки, до реалізації якого необхідно приступити за всіма блоками та на всіх рівнях. Таким чином, ефективна система організації оплати праці може стати одним з факторів успішного розвитку економіки України. Вона повинна інтегрувати в собі добре продумані й неухильно використовувані форми й методи підвищення трудової активності персоналу. Вирішення цієї проблеми припускає тривалий цикл перетворень. Нами представлені перші три етапи, як першочергові, наступні перетворення повинні базуватися на аналізі сформованої соціально-економічної ситуації в країні.

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена питанням формування концептуальних засад удосконалення оплати праці в Україні на основі використання досвіду країн Європейського Союзу. Удосконалено концептуальний механізм управління системою оплати праці в Україні на основі досвіду країн ЄС. Запропоновано комплекс заходів щодо реформування оплати праці в Україні на рівні держави, регіону та підприємства з урахуванням досвіду країн ЄС.

Ключові слова: оплата праці, система оплати праці, досвід країн ЄС РЕЗЮМЕ

Статья посвящена вопросам формирования направлений совершенствования оплаты труда в Украине на основе использования опыта стран Европейского Союза. Усовершенствован концептуальный механизм управления системой оплаты труда в Украине на основе опыта стран ЕС. Создан комплекс мероприятий по реформированию оплаты труда в Украине на уровне государства, регионов и предприятий с учетом опыта стран ЕС.

Ключевые слова: оплата труда, система оплаты труда, опыт стран ЕС SUMMARY

Article is devoted of the questions of forming by conceptual principles of improvement of labour payment in Ukraine on the basis of experience's wage of EU countries. The conceptual mechanism of the labour payment system management in Ukraine is improved. The set of actions towards the reform of labour payment in Ukraine on the state level, on the regions level and enterprise level is offered. The schemes of total spendings influence on the level of labour payment are worked out.

Keywords: payment, payment system, experience of the EU countries СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1.     Богиня Д.П. Соціально-економічні аспекти ринку праці в регіонах з підвищеним рівнем безробіття //Україна: аспекти праці.- 1998.- №

1. - С. 3-9.

2. Соболевская А.А. Функции и параметры заработной платы в рыночной экономике //Труд за рубежом. - М.: НИИ труда, 2001.- № 3.- С. 70-90

3. Роговина О.М. Труд и социальное развитие Франции в канун XXI века //Труд за рубежом. - М.: НИИ труда, 2001.- № 3.- С. 52-70.

4. Осовий Г. Питання реформи оплати праці в Україні Плану дій щодо євроінтеграції // Україна: аспекти праці.- 2005. - №3. - С. 3-11

5. Матюх С.А. Особливості колективно-договірного регулювання заробітної плати в країнах ЄС // Вісник Хмельницького національного університету.- 2004.- №6.-С. 222-227

6. Матюх С.А. Західноєвропейський досвід організації оплати праці// Вісник ТУП.- 2003.-Ч.2.- №6.-С. 155-160.

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.1, 2010 РАЗРАБОТКА ПРОГНОЗОВ РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ НА ОСНОВЕ АНАЛИЗА БАЛАНСА

В.Н. Сердюк, к.э.н., профессор (ДонНУ) М.С. Зорина

Постановка проблемы.

В современных экономических условиях деятельность каждого хозяйствующего субъекта является предметом внимания определенного круга участников рыночных отношений, заинтересованных в результатах его функционирования. Чтобы обеспечить выживаемость предприятия в настоящее время, необходимо уметь реально оценить финансовое состояние как своего предприятия, так и существующих потенциальных конкурентов. Финансовое состояние - важнейшая характеристика эффективности экономической деятельности предприятия. Она определяет конкурентоспособность, потенциал в деловом сотрудничестве, оценивает, в какой степени гарантированы экономические интересы самого предприятия и его партнеров в финансовом и производственном отношении. Однако, одного умения реально оценивать финансовое состояние недостаточно для успешного функционирования предприятие и достижения им поставленной цели. Необходимым условием успешного развития производственного потенциала предприятия является разработка проектов и прогнозов его развития в условиях недостаточного количества и качества информации, а также нестабильности экономической среды. В условиях развития рыночных отношений, корпоратизации предприятий, развития фондового рынка актуальными становятся показатели финансового состояния предприятия и их оценка. Информация о финансовом состоянии предприятия представляет значительный интерес для поставщиков, зарубежных инвесторов, работников налоговой службы, страховых компаний, органов государственного управления и статистики.

Актуальность темы исследования обусловлена тем, что любому отечественному предприятию приходится осуществлять свою деятельность в условиях нестабильной транзитивной экономической среды. В связи с этим реальная и своевременная оценка собственного финансового состояния и финансового состояния партнера по бизнесу имеет большое практическое значение.

Анализ последних исследований и публикаций.

Значительный вклад в разработку вопросов теории и практики оценки финансового положения предприятия отечественной экономической системы внесли известные зарубежные ученые: Альтман, Бернстайн Л.А., Ван Хорн Дж.К., Норкотт Д., Энтони Рис и др. Среди ученых стран СНГ это: Блатов Н.А., Палий В.Ф., Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Фатхутдинов И.Т., Рубин Ю.Б., Ковалев В.В., Крейнина М.Н. и др. Среди работ ученых Украины особо следует выделить труды Бланка И.А., Егорова П.В., Кононенко О., Костырко Р.А., Лысенко Ю.Г., Ионина Е.Е., Терещенко О.О.

Выделение нерешенных проблем.

Выработка собственной, сугубо отечественной, концепции практического применения методики финансовой диагностики позволит не просто сократить переходной период в нашей экономике, но и определит качество вхождения отечественных производителей в мир цивилизованных экономических отношений.

Целью работы является изучение методологии формирования показателей бухгалтерского баланса и их использования для оценки финансового положения предприятия, отраженного в отчетности на момент ее составления, а также прогнозирование возможностей будущего потенциала этого предприятия.

Предметом исследования явилась система показателей, характеризующих финансовое положение предприятия. Методами исследования были балансовое обобщение, системный анализ, метод коэффициентов, графический метод, метод группировок, сравнения. Результаты исследования.

На базе трудов перечисленных ученых-экономистов в работе выполнено обобщение и адаптация методики оценки финансового состояния на примере управления процессом стабилизации, развития и повышения эффективности производственной деятельности предприятия, относящегося к такой важной отрасли региона как металлургическая. ОАО «Авдеевский коксохимический завод» (АКХЗ) является частным предприятием по производству коксохимической продукции. Завод, в основном, производит металлургический кокс, который составляет около 70% всей валовой продукции. Современное коксохимическое предприятие характеризуется сложностью взаимосвязанных экономических, производственных, технологических и других процессов. Работа предприятия основана на четком взаимодействии всех структурных подразделений предприятия, которые работают по единому строго регламентированному графику. Финансовая устойчивость предприятия высокая, а его деятельность приносит прибыль.

Одна из важнейших характеристик финансового состояния предприятия стабильность его деятельности с позиции долгосрочной перспективы, которая связана с общей финансовой структурой предприятия, степенью его зависимости от партнеров по бизнесу. В процессе функционирования любое предприятие стремится сохранить баланс между внутренними возможностями и внешними силами с целью стабилизации своей финансовой устойчивости.

Общее понятие устойчивости предприятия это состояние его равновесия, которое предполагает своевременность и экономичность адаптации к изменениям среды функционирования при сохранении основных законов развития, таких как целенаправленность, динамизм, адаптационность и управляемость [3].

Главным компонентом общей устойчивости предприятия является финансовая устойчивость, характеризующаяся состоянием финансовых ресурсов, их распределением, использованием и обеспечивающая развитие организации на основе роста прибыли и капитала при сохранении платежеспособности и кредитоспособности в условиях допустимого уровня риска. На финансовую устойчивость предприятия влияют различные факторы. Она тесно связана с долгосрочной платежеспособностью предприятия. Способность предприятия своевременно производить платежи, финансировать свою деятельность на расширенной основе, переносить непредвиденные потрясения и поддерживать свою платежеспособность в неблагоприятных обстоятельствах свидетельствует о его устойчивом финансовом состоянии, и наоборот. Если платежеспособность это внешнее проявление финансового состояния предприятия, то финансовая устойчивость внутренняя его сторона, отражающая сбалансированность денежных и товарных потоков, доходов и расходов, средств и источников их формирования. Финансовая устойчивость является отражением стабильного превышения доходов над расходами. Устойчивое финансовое состояние достигается при достаточности собственного капитала, хорошем качестве активов, достаточном уровне рентабельности, ликвидности, стабильных доходах и широких возможностях привлечения заемных средств. Определение границ финансово-экономической устойчивости предприятия относится к числу наиболее важных экономических проблем. Недостаточность финансовой устойчивости может привести предприятие к неплатежеспособности. Избыточная финансовая устойчивость препятствует развитию предприятия, отягощая его затраты излишними запасами и резервами, вызывая замедление оборота капитала и снижение эффективности воспроизводства. Финансовая устойчивость должна соответствовать такому оптимальному состоянию и движению финансовых ресурсов, которое одновременно удовлетворяет требованиям рынка и способствует эффективному развитию предприятия.

Единого общепризнанного подхода к решению задачи количественной оценки финансовой устойчивости и построению соответствующих алгоритмов оценки нет [4]. В отношении способов решения этой задачи сложилось два основных подхода: оценка финансовой устойчивости, основанная на данных об источниках финансирования или на анализе взаимосвязей актива и пассива баланса. Коэффициенты, рассчитанные по данным пассива баланса, являются основными в этом блоке анализа. Но характеристика финансовой устойчивости с помощью таких показателей будет не полной. Важно знать не только то, откуда привлечены средства, но и куда они вложены, какова их структура и эффективность использования. Поэтому, оценку финансовой устойчивости предприятия выполним при помощи коэффициентов из обеих групп.

© Сердюк В.Н., Зорина М.С., 201В ходе анализа финансовой устойчивости конкретного предприятия ОАО «Авдеевский коксохимический завод» оценим оптимальность соотношения собственного и заемного капитала предприятия. Данные показатели можно разделить на два блока: коэффициенты капитализации, коэффициенты покрытия. Расчеты представим в таблице 1. (рис.1). Данный анализ изменения коэффициентов финансовой устойчивости свидетельствует о стабильном положении предприятия и о его независимости от внешних источников финансирования.

Таблица 1

Оценка показателей финансовой устойчивости ОАО «АКХЗ» в динамике

п/ п

Показатели

Экономическая сущность

Выражение показателя

Алгоритм расчета

Оптималь­ное значе­ние

Год

Рекомен­дуемое значение

 

 

 

 

 

 

2005        2006        2007 2008

 

ПОКАЗАТЕЛИ, ХАРАКТЕРИЗУЮЩИЕ ФИНАНСОВУЮ УСТОЙЧИВОСТЬ ПРЕДПРИЯТИЯ

КОЭФФИЦИЕНТЫ КАПИТАЛИЗАЦИИ

1

Коэффициент финансовой автономии (не­зависимости)

Характеризует долю собственных средств предприятия (собственного капитала) в общей

сумме средств, авансированных в его деятельность

Отношение собственного

капитала к всем источни­кам средств

[ф.1 стр. 380]/[ф.1 стр. 640]

Равномер­ное увели­чение в динамике

0,5540

0,6315

0,5622

0,4855

0,4855

2

Коэффициент финансовой зависимости

Является обратным коэффициенту финансовой автономии (неза­висимости)

Отношение всех источни­ков средств к собственному капиталу

[ф.1 стр. 640]/[ф.1 стр. 380]

Равномер­ное умень­шение пока­зателя в динамике

1,8051

1,5835

1,7789

2,0597

1,5835

3

Коэффициент финансового риска (фи­нансового левериджа)

Показывает со­отношение при­влеченных средств и собственного капитала

Отношение привлеченных средств к соб­ственному капиталу

[ф.1 стр.430+ф.1 стр.480+ +ф.1 стр.620+ф.1

стр. 630]/

[ф.1 стр. 380]

Равномер­ное умень­шение пока­зателя в динамике

0,8051

0,5835

0,5099

1,0597

0,5099

4

Коэффициент маневренности собственного капитала

Показывает, какая часть собственного

оборотного капитала находится в обороте, т.е. в той

форме, которая позволяет свободно маневри-роватьэтими средствами, а какая капитализирована

Отношение собственного

оборотного

капитала к собственным

источникам финансирова­ния

1) [ ф .1 стр.

380-ф.1 стр.080]/[ф.

1 стр. 380];

2) [(ф.1 стр

260+ф.1

стр.270)-

(ф.1

стр.430+ф.1 стр.480+ф.1 стр.620+ф.1 стр.630)]/[ф. 1 стр. 380]

В динамике незначи­тельное

увеличение

-0,4588

-0,3913

0,0427

0,0775

0,0775

КОЭФФИЦИЕНТЫ ПОКРЫТИЯ |

5

Коэффициент структуры по­крытия долгосрочных вложение

Показывает, какая часть основных средств и прочих необоротных активов профинансирована внешними инвесторами

Отношение долгосрочных обязательств к необоротным активам

[ф.1

стр.480]/[ф.

1 стр.080]

Зависит от профиля деятельно­сти

0,3809

0,2052

0,3123

0,1250

0,1250

6

Коэффициент долгосрочного привлечения заемных средств

Рост в динамике является негативной тенденцией, означая все усиливающуюся зависимость от внешних инве­сторов

Отношение долгосрочных обязательств к сумме собст­венного капи­тала и долго­срочных обя­зательств

[ф.1

стр.480]/[ф.

1 стр.

380+ф.1 стр.480]

В динамике незначи­тельное

уменьшение

0,3572

0,2221

0,2301

0,1034

0,1034

7

Коэффициент финансовой

независимости капитализи­рованных источников

Доля собственного капитала должна быть достаточно ве­лика (60%) или рентабельность собственного капитала не будет отвечать признанным оптимальным

Отношение собственного

капитала к сумме собст­венного капи­тала и долго­срочных обязательств

[ф.1

стр.380]/[ф.

1 стр.

380+ф.1 стр.480]

В динамике незначи­тельное

увеличение (нижний

предел 0,6)

0,6428

0,7779

0,7699

0,8966

0,8966

значениям

Все расчеты иллюстрируются диаграммами, которые позволяют наглядно представить применение приема сравнения в динамике за ряд лет. Сразу же в каждой таблице представлено прогнозное значение анализируемого показателя. Аргументация в пользу каждого конкретного значения показателя будет приведена далее.

2,5 2

1,5 1

0,5 0

-0,5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

_

 

 

 

 

гГГ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

□ 2005

□ 2006

□ 2007

□ 2008

ІШ ІН Неї ІШ Мі! ІШ П п Ці®   її®   їі   і||а   ||||   Іш рш

Рис. 1. Оценка показателей финансовой устойчивости ОАО «АКХЗ» в динамике

Важным показателем, характеризующим финансовую устойчивость предприятия, является вид источников финансирования материальных оборотных средств. Для характеристики источников формирования материальных оборотных средств (запасов) используется несколько показателей, которые и характеризуют виды источников. При помощи этой методики [3, 4] определяется трехкомпонентный показатель типа финансовой устойчивости предприятия. 8(Ф)={1, если Ф>0; 0, если Ф<0.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків