Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 88

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

Рисунок 5 - Обсяги погашення державного боргу України протягом 2010-2020 рр. [17].

Україні загрожує непомірне боргове навантаження протягом 2011-2013 р. (рис.5), коли виплати щодо відшкодування боргу МВФ будуть складати біля 5 млрд. дол., а поточні зобов'язання біля 2 млрд. дол., що дорівнює 20% доходів бюджету 2009 р. Беручі до уваги той факт, що 5 млрд. дол. кредиту МВФ замість кредитування економіки та підтримки реального сектору, були направленні на покриття дефіциту бюджету, що є порушенням Меморандуму про співпрацю з МВФ, зростання економічного рівня країни буде сповільнене [15].

Для стабілізації економічного становища України необхідно використовувати політику, спрямовану на вирішення проблем заборгованності, що вглючає [11, 12, 13, 15]:

1) встановлення граничного обсягу надання державних гарантій на кожен бюджетний період, який не повинен підлягати кон'юнктурним змінам, а тому має бути включений до складу Бюджетного кодексу України;

2) інтенсивне розширення таких видів міжнародного кредиту, як інвестиційні кредити Світового банку та ЄБРР. Доцільно активніше співпрацювати з ЄБРР з питань залучення кредитних коштів під конкретні інвестиційні проекти, що передбачають повну окупність, а з Світовим банком - з питань залучення коштів на структурні перетворення, інституціональні проекти, теоретичні дослідження;

3) удосконалення механізму отримання позик, залучення іноземних та вітчизняних аудиторських компаній для аналізу фінансового стану позичальника, впровадження методик оцінки кредитоспроможності позичальника;

4) покращення системи менеджменту, створення своєчасно груп підготовки і впровадження проектів МФО;

5) підвищення рівня боргової безпеки через:

- розробку і реалізацію дієвої політики державних запозичень (боргової політики України);

- удосконалення законодавчого забезпечення формування внутрішньої та зовнішньої заборгованості;

- реалізацію обгрунтованої стратегії залучення позик в економіку України;

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.!, 2O!O

- спрямовування запозичених коштів переважно для фінансування інституціональних змін, розвиток базових галузей економіки та інфраструктури, запровадження новітніх технологій з метою забезпечення майбутнього зростання доходів;

- переведення частини кредитної заборгованості у державні цінні папери;

- проведення емісії довгострокових державних цінних паперів;

- запровадження внутрішніх державних запозичень в іноземній валюті у населення на анонімній основі та у юридичних осіб через їх оформлення цінними паперами під гарантії НБУ;

- створення організаційно-правових передумов застосування інструментів активного управління зовнішнім боргом;

- сприяння розвитку ринку похідних інструментів від зовнішніх боргових зобов'язань;

- виконання низки організаційних заходів щодо поліпшення формування, обліку, обслуговування та контролю державних запозичень;

- створення якісного інформаційного забезпечення цього процесу; Висновки.

1. Використання коштів МФО є невід' ємною складовою функціонування та розвитку економік більшості країн світу.

2. Важливою умовою ефективного впровадження фінансових інструментів МФО та зменшення ризиків від їх використанняя є цільове спрямування наданих коштів.

3. Позики МФО повинні використовуватися для стимулювання реального сектору економіки, розвиток якого є гарантією повернення наданих кредитів без значного боргового навантаження на економіку України.

4. У період післякризового розвитку, коли стадію входження України в міжнародну фінансову систему можна вважати завершеною, потрібне вдосконалення механізмів співробітництва з МФО. Основою такого співробітництва мають бути національні економічні інтереси, потреби подальшої ринкової трансформації та соціальні пріоритети.

5. Неохідно провести реформування інституцій України, які є відповідальними за систему державних запозичень у напрямі створення умов для посилення контролю, покращення менеджменту та застосування інструментів активного управління борговими зобов' язаннями.

РЕЗЮМЕ

У статті виділені основні шляхи підвищення ефективності реалізації допомоги міжнародних фінансових організацій в умовах фінансової кризи, проведено аналіз надання позик країнам світу, в т. ч Україні, виявлені проблеми викликані кредитуванням, а також виділені шляхи їх вирішення.

Ключові слова: світова фінансова криза, міжнародні фінансові організації, МВФ, ЄБРР, Світовий банк, зовнішній борг, боргове навантаження, боргова політика, кредитування, дефіцит бюджету.

РЕЗЮМЕ

В статье выделены основные пути повышения эффективности реализации помощи Международных финансовых организаций в условиях финансового кризиса, проведен анализ предоставления займов странам мира, в т.ч Украине, выявлены проблемы вызванные кредитованием, а также выделены пути их решения.

Ключевые слова: мировой финансовый кризис, международные финансовые организации, МВФ, ЕБРР, Всемирный банк, внешний долг, долговая нагрузка, долговая политика, кредитование, дефицит бюджета.

SUMMARY

The article highlights the main ways to improve an efficiency of international financial organizations in conditions of the financial crisis, analyzed the loans of different countries, highlighted the problems of such lending, as well as provided solutions.

Key words: global financial crisis, international financial institution, IMF, EBRD, WB, external debt, debt load, debt policy, crediting, budget deficit.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Офіційний сайт Міжнародного валютного фонду: //[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http ://www.imf.org>

2. Офіційний сайт Всесвітнього банку//[ Електронний ресурс]. ]. - Режим доступу: <http //:www.worldbank.org>

3. Офіційний сайт Європейського банку реконструкції й розвитку: //[Електронний ресурс].- Режим доступу: <http ://www.ebr.com>

4. Меняющийся МВФ - ответ на кризис [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http ://www.imf.org/eternal/np/exr/facts>

5. Е.Снежко Блуждающий форвард//Инвестгазета.- 2009.-№19.- С. 14-17

6. С.Циганов, А. Яшина Актуальні проблеми синдикування позик за участі міжнародних фінансових організацій//Вісник НБУ.-2009.-

С.28-32

7. Салтинський У.В Особливості організації кредитування національних економік Міжнародним валютним фондом//Фінанси України.-

2009 р.-№2.-З 60-65

8. С.Циганов, А. Яшина Особливості формування ринку синдикованого кредитування в країнах з трансформаційною економікою//Фінанси України 2008.-№8.-С. 11-19

9. В. Кашин Цена антикризисных мер //[ Електронний ресурс]. - Режим ^оступу:!^ :// www.opec.ru/docs>

10. ЮНИАН [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.unian.net/rus/news/news-285269.html >.

11. Сборник статей по экономике Игоря Аверина [Електронний ресурс]. - Режим доступу: < http://www.economics.kiev.ua/index.php?id=720&view=article>.

12. Экономическая правда [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.economics.kiev.ua/index.php?id=720&view=article>

13. Еженедельник2000 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: < http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/ru/publish/article/16723814>.

14. Киевский телеграф [Електронний ресурс]. - Режим доступу: < http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/166484>.

15. Рахункова палата України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.ac-rada.gov.ua>.

16. Міністерство економіки України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://me.kmu.gov.ua>.

17. НБУ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: < http://bank.gov.ua/ >.

ПЕРСПЕКТИВИ ГАРМОНІЗАЦІЇ КРЕДИТНОЇ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ СТИМУЛЮВАННЯ

ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Захарін С.В., к.е.н., с.н.с., докторант, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", м.Київ

Постановка проблеми, актуальність теми дослідження. Розвиток можливостей національної кредитної системи є основним напрямом підвищення ефективності функціонування фінансових ринків та наближення обсягів наявних ресурсів до потенціалу їх використання на реалізацію продуктивних інвестиційних та інноваційних проектів. Проте нині кредитна система України не націлена на вирішення завдань щодо забезпечення переходу економіки на інноваційну модель розвитку. Кредитний та інвестиційний ринки розвиваються без належного рівня взаємоузгодженості.

В розвинутих країнах світу значна частина інвестиційних та інноваційних проектів фінансуються за рахунок кредитних ресурсів. Прискорене нагромадження ресурсів банківською системою України, що спостерігалося протягом 2000-2008 рр., створювало можливості для пожвавлення довгострокового кредитування суб' єктів корпоративного сектору (включаючи і кредитування проривних інвестиційних та

© Захарін С.В., 2O1Oінноваційних проектів). Однак зависокі ризики довгострокового кредитування таких проектів із заздалегідь невідомим результатом, порівняно висока інфляція та загальна макроекономічна нестабільність разом зумовлюють надмірний (з точку зору товаровиробника) рівень реальної процентної ставки по кредитах. Можливості банківської системи у фінансовому забезпеченні нових видів економічної діяльності реалізуються нині недостатньо.

Отже, стратегічний курс щодо перехіду економіки України на постіндустріальну модель розвитку потребує переорієнтації кредитних механізмів на обслуговування інвестиційних та інноваційних проектів у пріоритетних сферах економіки. Цим визначається актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальним питанням розвитку кредитної системи та посилення її спрямованості на вирішення проблем інвестиційного та інноваційного забезпечення національної економіки присвячується чимало наукових досліджень. З цього питання видано чимало фундаментальних праць [1-5], а також наукових розвідок у провідних фахових виданнях [6-11]. Не дивлячись на це, малодослідженими залишаються окремі питання державного регулювання розвитку кредитної системи в контексті стимулювання інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності. Мають бути проведені поглиблені дослідження з проблем розвитку банківської системи в контексті необхідності активізації кредитування інвестиційних та інноваційних проектів, з урахуванням негативних наслідків загострення економічної кризи, а також враховуючи потребу у стимулюванні економічного зростання.

Мета роботи — викласти результати дослідження проблем і перспектив розвитку кредитної системи в контексті активізації інвестиційної та інноваційної діяльності.

Виклад основного матеріалу. Є підстави стверджувати, що в цілому в Україні фінансові ринки неефективно справляються з покладеними на них функціями забезпечення перерозподілу інвестиційних ресурсів між різними секторами економіки [1; 2; 3; 6]. Восени 2008 р. фінансова нестабільність в Україні поставила під загрозу досягнення всіх останніх років - довіру до національної грошової одиниці, стійкість фінансових (перш за все банківського та фондового) ринків, нормальне функціонування системи фінансових посередників.

Згідно даних Міністерства економіки України, обсяг виданих банками кредитів станом на 01.01.2009 досяг 734,0 млрд.грн., що на 72% більше проти аналогічного показника станом на 01.01.2008; обсяг короткострокових кредитів станом на 01.01.2009 досяг 222,0 млрд.грн., довгострокових - 512,0 млрд.грн [7, с. 124-125]. Може скластися враження, що структура кредитування української економіки є прийнятною, оскільки більшість виданих кредитів має довгостроковий (тобто, інвестиційний) характер. Насправді така оцінка була б передчасною, оскільки 85% виданих довгострокових кредитів спрямовано на реалізацію іпотечних проектів (придбання нерухомості, в тому числі квартир і будинків).

Отже, більшість кредитів, спрямованих в реальну економіку, мають переважно короткостроковий характер і не беруть участі у активізації інвестиційної та інноваційної діяльності виробничої сфери. Майже не кредитуються проекти по створенню нових виробництв у галузях, що формують вищі технологічні уклади.

При виробленні політики активізації кредитування інвестиційних та інноваційних проектів у реальному секторі економіки необхідно, перш за все, враховувати проблематику нарощування капіталізації банківської системи, її концентрації та інтеграції у світовий фінансовий простір [4].

На сьогодні існуюча фінансово-кредитна система України не зацікавлена у широкому кредитуванні інвестиційних та інноваційних проектів виробничої сфери. Ставка по кредитах, що надають комбанки, втричі більша за облікову ставку НБУ, що є неприпустимим. Комерційному банкові набагато вигідніше здійснювати спекулятивні та короткострокові операції між суб'єктами і посередниками фінансово-кредитного ринку і таким чином гарантувати собі прибуток на рівні існуючого ринкового відсотка.

З метою забезпечення належних умов кредитування комерційними банками інвестиційної діяльності суб'єктів підприємництва, необхідно запровадити ефективне управління ліквідністю банківської системи шляхом постійних прозорих операцій Національного банку на відкритому ринку, що сприятиме використанню широкого спектра фінансових інструментів та подальшому розвитку інвестиційної сфери [5]. Необхідно також подбати про створення стимулів для банків, діяльність яких має інвестиційне спрямування.

Слід пам' ятати, що основним джерелом інвестиційних кредитів є кошти населення, адже саме населення здатне вкласти свої заощадження на більш-менш довгий строк. Тому розвиток системи акумуляції заощаджень населення у банківську систему є вирішальним чинником розв' язання проблеми інвестиційного кредитування української економіки. В цьому напрямку можна запропонувати розвиток системи обов'язкового страхування вкладів, причому довгострокові депозити слід страхувати за пільговими ставками. У випадку масовості такої практики плата за страховий захист буде невисокою. Доцільно також унеможливити практику несвоєчасного повернення депозитів (за виключенням установ, в яких введено мораторій на задоволенням вимог кредиторів). Предметом подальших розвідок має стати створення ринку внутрішніх боргів.

Забезпечення подальшого розвитку інвестиційного кредитування корпоративного сектора економіки неможливе без підвищення капіталізації банківської системи та створення банків розвитку.

Реалізація масштабних задач модернізації економіки і підвищення темпів її росту, як свідчить досвід багатьох закордонних країн, вимагає створення відповідної інфраструктури. У цьому найважливіша роль приділяється такому інституту, як державні банки розвитку. Так, у Німеччині існує Банк реконструкції і розвитку Німеччини (КБ\¥), у Мексиці - Національна фінансова корпорація (КАРІМ), у Китаї -Державний банк розвитку (СБВ), у Бразилії - Національний банк економічного і соціального розвитку (ВМБЕ8), у Чилі - Корпорація розвитку (СОЯБО), у Перу - Фінансова корпорація розвитку (СОБГОЕ), у Колумбії - Інститут промислового розвитку. Такі банки є практично у всіх розвинутих країнах. В Росії подібної структури поки що не існує, але російські фахівці також стоять на позиції необхідності створення в країні великого системообразующего спеціалізованого інституту розвитку, який допоможе привести до акумулювання фінансових ресурсів для реалізації державної інвестиційної політики [8, с.85-87].

Банк розвитку повинний бути спрямований на підтримку і фінансування капіталомістких інфраструктурних проектів із тривалим строком окупності, сприяти створенню великих импортозамещающих виробництв, забезпечити якісний прорив у сфері виробничого інвестування. Найважливішими умовами для досягнення цих цілей є наявність достатнього капіталу, твердих державних гарантій, чітка організація інвестування і твердий контроль за цільовим використанням засобів.

Значного досвіду в розвитку системи довгострокового кредитування набуто в Японії. Сьогодні в Японії налічується три спеціалізовані банківські установи, що забезпечують довгострокове кредитування: Індустріальний банк Японії, Банк Японії з довгострокового кредитування, Японський кредитний банк.

Цікавим є досвід Японії щодо відновлення стійкого економічного розвитку на основі схеми фінансування пріоритетних виробництв, відповідно до якої капітал концентровано направляється у так звані «базові» галузі промисловості. Наступним кроком стало розміщення інвестиційними банками цієї країни тимчасово вільних казначейських коштів. Вказані заходи дозволили здійснити інноваційну модернізацію японської економіки та забезпечити лідерство у багатьох галузях вищих технологічних укладів.

В Німеччині банки розвитку надають допомогу низькорентабельним корпоративним структурам, розвиток яких має стратегічне значення для економіки, а також кредитують експортні виробництва. У Нідерландах особливістю організації банків розвитку участь у їхньому створенні та фінансуванні державних структур. В цій країні банки розвитку орієнтовані на розвиток відсталих територій.

Вироблення раціональних підходів розширення позитивної участі банків до забезпечення інвестиційного розвитку корпоративних структур за рахунок кредитних ресурсів вимагає проведення аналізу зарубіжного досвіду становлення і розвитку банківських систем, які мають інвестиційне спрямування. Слід відмітити, що необхідність прискорення акумуляції фінансових джерел інвестицій за рахунок різних джерел поставила перед урядами країн на порядок денний проблему підтримки національних банківських систем, в тому числі в частині зменшення ризиків при здійсненні операцій на інвестиційному ринку. Намітився процес трансформації і подальшої гармонізації кредитних систем, що вимагає від банків адекватно реагувати на виклики, а також постійно дбати про раціональну структуру активних і пасивних операцій з урахуванням глобалізаційних тенденцій.

Ми вважаємо, що в Україні потрібно створити ефективно працюючий Банк розвитку (назви можуть бути різні - Український банк реконструкції та розвитку, Державний інвестиційний банк тощо). При створенні Банку розвитку необхідно враховувати міжнародний досвід і не повторити минулі помилки. Досвід розвитих країн свідчить, що державний банк розвитку не повинний створюватися за рахунок збільшення капіталу якого-небудь комерційного банку, тому що через статус комерційного банку він не зможе повноцінно виконувати фінансові функції банку розвитку. До того ж банки розвитку не повинні конкурувати з комерційними банками. В усьому світі задача комерційних банків - забезпечення високоефективного кредитування; вони використовують грошові засоби своїх клієнтів, несуть за це відповідальність і не можуть особливо ризикувати. Тому у всіх країнах з ринковою економікою формуються механізми державної підтримки довгострокового кредитування економіки за допомогою банків розвитку.

Діяльність Банку розвитку буде забезпечена вкладеннями ресурсів стабілізаційного фонду, накопичувальної частини пенсійної системи й інших фінансових ресурсів як інвестиції у вітчизняні галузі і підприємства. Це дозволить вирішити три задачі - одержати на державні фінансові ресурси високий дохід, почати давно необхідну для країни модернізацію реального сектора економіки, наблизити рішення проблеми поліпшення якості життя.

Забезпечення поточної стабільності фінансової системи повинно мати комплексний характер і залежить від ефективного вирішення двох суперечливих завдань - забезпечення на належному рівні банківської ліквідності та підтримання курсу гривні. Валютні інтервенції з метою запобігання девальвації ведуть до зменшення банківської ліквідності, в той час як рефінансування банків веде до посилення попиту на іноземну валюту на валютному ринку [9]. Одночасне проведення масштабних валютних інтервенцій і операцій з рефінансування може лише виснажити міжнародні резерви НБУ та надмірно збільшити грошову пропозицію. Відтак доцільно визначитися, яка з альтернатив містить у собі більший ризик для національної економіки.

В цих умовах НБУ має чітко і послідовно стабілізувати ситуацію у валютній сфері, надаючи позитивні сигнали ринку і не дозволяючи розвиватися панічним настроям, проте ризики девальвації слід намагатись долати переважно за допомогою інших, не пов' язаних з інтервенціями засобів - зокрема, шляхом підвищення жорсткості регулювання валютного ринку, концентрації зусиль на поліпшення стану платіжного балансу, рефінансування валютних боргів вітчизняних фінансових і нефінансових корпорацій. Як тимчасові заходи, слід було ввести норму про обов' язковий продаж експортерами валютної виручки (на рівні 50 або навіть 75%), а також про заборону надання кредитів у іноземній валюті населенню та підприємствам, які не є експортерами (наприкінці 2008 р. окремі банки значно наростили кредити в іноземній валюті - більшість таких кредити, як зазначають окремі експерти, були надані пов' язаним особам). Важливим завданням стає розробка середньострокової стратегії валютної політики із чітким визначенням курсових орієнтирів, окресленням комплексу методів та інструментів забезпечення валютної стабільності, а також превентивних заходів для недопущення курсових стрибків у майбутньому.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків