Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 9

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

Следствием нарастания недовольства работников и ухудшения социально-трудовых отношений явилось увеличение в последние два года акций социального протеста, забастовок, коллективных остановок работы, что наблюдалось в Украине повсеместно (рис.3). В разрезе регионов Украины наиболее конфликтогенными считаются Луганская, Львовская, Донецкая, Одесская и Сумская области.

По данным Главного управления статистики в Донецкой области, на предприятиях региона в 2009 г. наблюдалась негативная тенденция снижения экономических и производственных показателей деятельности. Так, за январь-ноябрь 2009 г. темпы падения объемов промышленного производства составили 24,2%, в том числе, на предприятиях машиностроения - 44,4%, химической промышленности ­

34,2%, металлургического производства и производства готовых металлических изделий - 28, 2%, на коксохимических предприятиях -17,8%, на предприятиях угольной промышленности - 9,7%. Существенное снижение объемов производства негативно повлияло на финансовые результаты деятельности предприятий. За январь-октябрь 2009 г. убытки 46,2% предприятий Донецкой области составили 11581,5 млн. грн., а удельный вес убыточных предприятий достиг 49,5%, по сравнению с 34,0% за аналогичный период 2008 г.

120

60

118

63

43

Г]24

II   I 

13

83

12

2006 2007 2008 2009

□ Количество акций социального протеста

□ Количество забастовок

0

Рис. 3. - Динамика забастовок, коллективных приостановок работы, акций социального протеста, по состоянию на 01.10.2009 року

Наибольшие убытки понесли предприятия металлургического комплекса (2023 млн. грн.). Убыточными являются также предприятия угольной промышленности (1727,9 млн. грн.), предприятия по производству кокса и продуктов нефтепереработки (433,7 млн. грн.), химической и нефтехимической промышленности (273,3 млн. грн.). Несмотря на то, что 56,8% предприятий машиностроения в январе-октябре 2009 г. получили позитивный финансовый результат, общий финансовый результат работы отрасли составил 305,3 млн. грн., что в два раза меньше, чем за соответствующий период предыдущего года.

В 2009 г. реальный уровень оплаты труда работников (с учетом инфляции и выплаты налогов), по сравнению с 2008 г., уменьшился в среднем на 12%. По данным Главного управления статистики, общая сумма задолженности по заработной плате в Донецкой области составляет на 01.12.09 г. 287275,3 тыс. грн., что на 9,2% больше, чем на начало 2008 г. Существующая задолженность по заработной плате, состояние ее погашения и несвоевременность выплаты текущей заработной платы являются основными причинами ухудшения социально-трудовых отношений на предприятиях. Так, 24,6% от общей численности зарегистрированных в 2009 г. отделением НСПП в Донецкой области требований касается оплаты трудовой деятельности. Кроме того, возникновение конфликтных ситуаций на предприятиях Донецкой области было связано с невыполнением коллективных договоров в отношении режима работы, продолжительности рабочего времени и отдыха, охраны труда.

На протяжении 2009 г. отделением НСПП в Донецкой области проводилась работа по разрешению 22 КТС(К), в которых наемными работниками было выдвинуто 75 требований. В течение этого периода было зарегистрировано 8 КТС(К) и снято с регистрации 6. По состоянию на 01.01.10. на учете Отделения осталось 7 КТС(К) по угольной промышленности (наибольшее количество, по сравнению с другими отраслями). Основной причиной напряжения в трудовых коллективах угольных предприятий является невыполнение положений Закона Украины «О престижности шахтерского труда», касающихся соответствия тарифных ставок и должностных окладов уровню минимальной заработной платы, повышенной на 30% для подземных работ.

В 2009 г. КТС(К) на предприятиях шахтостроительного комплекса не возникали, однако к концу года состояние социально-трудовых отношений ухудшилось из-за несвоевременной выплаты текущей заработной платы и наличия задолженности. В связи с этим наемные работники выражают готовность к проведению акций протеста в случае, если их требования не будут удовлетворены.

Усилиями специалистов Отделения НСПП в Донецкой области в 2009 г. были предотвращены 2 забастовки (в феврале - в подразделении «Автомобилист» ДП «Красноармейскуголь», г. Димитров; в ноябре - в ООО «Гринко-Дон», г. Донецк), а также было остановлено проведение двух забастовок (в марте - в ДП «Шахта им. М.Горького», г. Донецк; в мае - в «Шахтоуправлении им. В.И. Чапаева», г. Шахтерск) и четырех акций протеста на предприятиях Донецка.

Анализ количества и динамики проведения акций протеста и забастовок в Донецкой области свидетельствует о том, что в 2009 г. работниками предприятий было проведено на 5 забастовок меньше, чем в 2008 г. (2 и 7 соответственно). В то же время, количество акций протеста увеличилось, по сравнению с предыдущим годом, в два раза (4 и 2 соответственно). Наемные работники прибегали к этим протестным действиям как к крайним мерам, когда решить конфликтные вопросы мирным путем было невозможно.

В ходе подготовки и проведения протестных мероприятий нередко фиксировалось нарушение их участниками законодательства Украины, в частности, несоблюдение положений Закона Украины «О порядке разрешения коллективных трудовых споров (конфликтов)», «Положения о порядке выявления нарушений сторонами социально-трудовых отношений норм действующего законодательства Украины о коллективных трудовых спорах (конфликтах)». Это свидетельствует о недостаточном уровне правовой культуры сторон социально-трудовых отношений. Для устранения подобных нарушений и предотвращения стихийных акций протеста специалисты Отделения совместно с заведующими информационно-кунсультативными центрами в городах Горловка, Донецк, Димитров, Дружковка, Краматорск постоянно осуществляют оказание методической помощи сторонам социально-трудовых отношений. Аналогичная работа проводится и для работников местных органов власти, представителей профсоюзных организаций, специалистов управления труда и социальной защиты, которые в рамках своих полномочий занимаются разрешением проблем социально-трудовых отношений. Так, в течение 2009 г. Отделением было проведено 12 семинаров, в ходе которых рассматривались различные аспекты разрешения КТС(К) на предприятиях и в организациях области.

Повышению уровня правовой культуры по вопросам урегулирования трудовых конфликтов способствуют также мероприятия, направленные на обеспечение информированности населения относительно деятельности НСПП и профсоюзных органов, статьи и выступления в СМИ, информация на сайте НСПП, выпуск буклетов и методических рекомендаций.

Выводы и предложения. Результаты анализа социально-трудовых отношений в Украине и Донецкой области свидетельствует о негативных тенденциях, связанных с ухудшением экономического и финансового состояния предприятий. Задержки и невыплаты заработной платы, нарушение трудового законодательства, сокращение рабочей недели, угрозы увольнений - все это является предпосылками нарастания протестной активности работников. Снизить уровень эмоциональной напряженности в трудовых коллективах возможно в случае проведения грамотной работы по предотвращению конфликтов. Своевременное вмешательство специалистов НСПП позволяет обеспечивать проведение примирительных процедур с учетом выполнения положений действующего законодательства. Информированность работников относительно своих прав, методов и способов ведения переговоров, законов и законодательных актов является необходимым условием нормализации социально-трудовых отношений.

Однако используемые на практике мероприятия но повышению правовой культуры работников нередко оказываются запоздавшими. Вступающий в трудовой спор работник (а иногда и работодатель) зачастую не владеет той суммой знаний психологического и юридического характера, которые требуются ему для достижения желаемых результатов в переговорном процессе. Молодые руководители и специалисты но управлению персоналом приходят на предприятия после окончания вузов чаще всего неподготовленными в этом направлении.

В связи с вышеизложенным, представляется целесообразным еще во время обучения в вузах давать студентам (стационарно или факультативно) необходимый минимум знаний но процедурам разрешения трудовых конфликтов. Хорошей платформой для обучения мог бы стать созданный при вузе (в частности, на базе ДонНУ) научно-практический экспертный центр но разрешению конфликтов, в рамках которого можно было бы обеспечить проведение встреч студентов со специалистами НСПП и профсоюзными работниками, организацию диспутов, Круглых столов, тренингов и т.н. Полученные во время обучения в Центре знания и практические навыки но управлению трудовыми конфликтами молодые специалисты могли бы использовать в случае возникновения трудовых разногласий на производстве.

Кроме того, в задачи Центра могут входить проведение социологических исследований, консультации выпускников вузов в случае возникновения конфликтных ситуаций, выполнение конкретных заказов предприятий (организаций), издание информационных листков и бюллетеней.

Pешение проблемы управления КТС(К) должно быть комплексным, включающим различные аспекты деятельности в этом направлении, одним из которых может стать создание и функционирование на базе вузов информационно-консультативных Центров но разрешению конфликтов.

РЕЗЮМЕ

Проведено аналіз стану соціально-трудових відносин в Україні та Донецькій області, окреслено основні проблеми щодо управління трудовими конфліктами.

Ключові слова: соціально-трудові відносини, управління трудовими конфліктами

РЕЗЮМЕ

Проведен анализ состояния социально-трудовых отношений в Украине и Донецкой области, окреслено основные проблемы относительно управления трудовыми конфликтами.

Ключевые слова: социально-трудовые отношения, управление трудовыми конфликтами

SUMMARY

In the article the social-labor relations in Ukraine and in Donetsk area are analyzed, basic problems in the field of labor conflicts management are marked.

Keywords: sociolabor relations, management of labour conflicts

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Отчет отделения Национальной службы посредничества и примирения в Донецкой области за 2008 г. // http:/www.don.ua

2. Право на страйк як дієвий засіб вирішення колективних трудових спорів / P. Обручков // Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. - 2008. -    № 4-5. - С. 30-31.

ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОУЗГОДЖЕНОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА, ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

ТА РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Т.Г. Васильців, к.е.н. заступник директора PФ НІСД у м. Львові, доц. кафедри економіки підприємства Львівської комерційної академії

Транскордонне співробітництво (далі - ТКС), як елемент державної політики, сьогодні займає достатньо важливе місце в системі пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів України, передусім у контексті забезпечення пропорційного просторово-структурного розвитку. Такий висновок обумовлюється тим, що прикордонні території нашої держави характеризуються, як правило, дещо нижчими показниками соціально-економічного розвитку (окремі з них є депресивними), а розвиток ТКС є дієвим інструментом формування мотивів населення до підприємницької діяльності. Відповідно існує взаємообумовленість між створенням державою сприятливих умов для ТКС, економічною безпекою та безпосередньо розвитком підприємництва регіонів держави. Цим обумовлюється актуальність теми дослідження.

Метою статті є виявлення недоліків системи державного регулювання підприємництва у контексті поглиблення транскордонних економічних відносин, а також перешкод і обгрунтування чинників стимулювання розвитку ТКС у прикордонних регіонах України.

Зауважимо, що дослідженню проблеми транскордонного співробітництва як форми і чинника розвитку регіонів України присвячені праці М.Долішнього, П.Бєлєнького, З.Буречка, І.Ілька, Н.Мікули, С.Писаренко, В.Ткаченка, О.Тончієва, О.Чмира та ін. Тим часом усвідомлення специфіки сучасного стану розвитку ТКС в Україні, а також обґрунтування засобів стимулювання його розвитку через створення сприятливого економіко-нравового середовища підприємництва потребує розробки більш досконалих методів та засобів державної політики, спрямованих на критичне покращання ситуації у досліджуваній сфері.

Подальші дослідження у цій сфері повинні стосуватись обґрунтуванню суті поняття економічної безпеки транскордонного підприємництва та визначення пріоритетів її зміцнення.

Потрібно зазначити, що за результатами експертних оцінок щодо перешкод та перспектив розвитку ТКС прикордонних регіонів України (думка незалежних експертів - представників громадських організацій; науковців, які спеціалізуються на проблемах ТКС; працівників місцевих органів державної влади; підприємців, які мають досвід реалізації підприємницьких проектів транскордонного характеру) виявлено, що головними перешкодами розвитку ТКС прикордонних регіонів на сучасному етані посттрансформаційного розвитку держави залишаються:

1) відсутність налагоджених належним чином комунікаційних зв'язків між різними сегментами ТКС та ефективної взаємодії між місцевими органами державної влади і представниками підприємницького та громадського середовищ. Зокрема, відзначаються факти слабкого розуміння одними учасниками ТКС тих проблем та мотивів, які керують іншими його суб'єктами;

2) недостатньо глибоке розуміння центральними органами державної влади суті та значення ТКС, яке, подекуди, оцінюється на місцях як фактичне ігнорування транскордонного аспекту міжнародної співпраці регіонів;

3) наявність суттєвих обмежень щодо використання адміністративних і фінансових важелів органів місцевого самоврядування в Україні. Це не дозволяє українським регіонам розвивати ТКС на рівні місцевих громад відповідно до вимог і можливостей своїх закордонних партнерів, унеможливлює розвиток культурного, гуманітарного та екологічного співробітництва на рівні місцевих громад прикордонних регіонів України та сусідніх європейських держав, зокрема Польщі;

4) відсутність належного кадрового забезпечення, як на рівні працівників органів місцевого самоврядування, так і на щаблі центральних і місцевих органів державної влади, включаючи дипломатичні установи України за кордоном;

5) недосконалість інформаційної складової системи ТКС українських регіонів, зокрема - недостатній рівень системи інформаційно-технічного оснащення всіх інституцій, що задіяні у цій сфері (передусім сучасними маркетинговими і PR-технологіями у роботі місцевих органів державної влади та самоврядних інституцій, а також електронними засобами комунікацій у роботі з іноземними

© Васильців Т.Г., 2O1Oпартнерами та представниками місцевих громад);

6) існування негативного впливу політичного складника на розвиток системи ТКС українських регіонів, викликаного неста­більністю вітчизняного політичного середовища та неспроможністю місцевої влади сконцентруватися на вирішенні проблем ТКС в умовах постійної зміни владних еліт;

7) недосконалість структури ТКС України, оскільки в ній переважають примітивні форми товарообміну (човникова торгівля) та руху людей (нелегальна трудова міграція), що породжує численні супутні проблеми у вигляді черг на кордонах, корупції, складнощів з отриманням закордонних паспортів і віз тощо;

8) наявність значних об'єктивних перешкод на шляху розвитку ТКС, які полягають у занепаді великих бюджето- та містоформуючих підприємств, що призводить як до дефіциту місцевого бюджету, так і неналежного фінансування заходів розвитку території, доріг, комунальної інфраструктури тощо; низькому рівні розвитку виробничої та комунальної інфраструктури окремих малих міст та сільських прикордонних територій, що призводить до неналежного рівня якості життя населення та, відповідно, відсутності стимулів до розвитку ТКС; появі додаткових екологічних проблем, викликаних значним забрудненням території району іноземцями, які приїжджають на відпочинок у прикордонні райони України.

Додамо, що суттєвою перешкодою розвитку так званого транскордонного підприємництва України залишається недостатність державної політики з гарантування його економічної безпеки. Динаміка економічних процесів щодо розвитку підприємництва у регіонах України є загалом позитивною, проте недостатньою для того, щоб говорити про поступове зміцнення економічної безпеки підприємництва. Впродовж останніх років характерними були такі позитивні тенденції: збільшення кількості суб'єктів господарської діяльності, малих підприємств (в тому числі на 10 тис осіб наявного населення); збільшення частки малих і середніх підприємств у загальній кількості суб' єктів підприємницької діяльності; збільшення обсягів виготовленої і реалізованої продукції одним підприємством; поступове удосконалення галузевої структури. Проте поряд з цим простежуються і негативні тенденції: невисокі обсяги виробництва та реалізації продукції у розрахунку на одне діюче підприємство; скорочення частки сектора малого підприємництва в обсягах реалізованої продукції (наданих послугах); скорочення частки діючих підприємств і зростання збиткових; погіршення показників ефективності фінансово-господарської діяльності та використання ресурсного забезпечення; низький рівень легальної заробітної плати, особливо на малих підприємствах приватної форми власності; значна частина підприємств функціонує в тіньовому та необліковуваному секторах ринку; невисока інноваційно-інвестиційна активність.

До основних проблем, які сьогодні перешкоджають зміцненню економічної безпеки підприємництва в транскордонних регіонах Україні і на вирішення яких має бути спрямована послідовна й активна державна економічна політика у цій сфері, належать: наявність прямих та опосередкованих злочинних, кримінальних посягань, так званого «рейдерства», а також дискримінаційних дій (як безпосередніх, так і через адміністративні органи державної влади) щодо підприємців з боку політико-фінансових, інсайдерських груп; слабкість правової та недосконалість судової систем; системність корупції, в тому числі в органах влади, і відсутність державних інститутів захисту права власності; низький рівень конкурентоспроможності підприємств і невисокі показники економічної ефективності їх функціонування, зокрема у галузях реального сектора економіки.

Державна регіональна регуляторна політика в Україні носить селективний характер і через обмеженість цільового фінансування програм підтримки і забезпечення економічної безпеки підприємництва значно залежить від суб' єктивного ставлення органів місцевого самоврядування до рівня та обсягів такого сприяння. Це перешкоджає формуванню цивілізованого, стабільного та рівного для всіх суб' єктів ринку економіко-правового середовища, посилює регіональні та субрегіональні структурні диспропорції, що призводить до подальшого погіршення ресурсного потенціалу (людського, матеріально-технічного тощо), посилення зовнішньої трудової міграції та надмірної концентрації бізнесу і господарських ресурсів; сповільнення темпів розвитку підприємництва та економічного зростання держави загалом. Все це вимагає удосконалення вітчизняної політики держави у сфері забезпечення належного рівня економічної безпеки підприємництва, зокрема на регіональному та місцевому рівні.

Державне регулювання економіки здійснюється за допомогою арсеналу відповідних методів, які традиційно групують за двома формами: методи прямого та непрямого впливу. До першої групи включають: державні замовлення, індикативне регулювання цін, обмеження, штрафи, дозволи, ліцензії, квоти, бюджетні дотування, цільове державне фінансування як окремих сфер діяльності, так і безпосередньо суб'єктів господарської діяльності. Методи опосередкованого впливу не регламентують поведінку суб'єктів підприємницької діяльності, а здійснюють відповідне регулювання через створення певного середовища для їх функціонування, яке мотивує їх поведінку (йдеться, як правило, про правові, адміністративні та економічні методи регулювання через систему оподаткування, включаючи амортизаційну політику, методи стимулювання конкуренції та ін.).

Враховуючи, що значна кількість заходів у межах економічної, а також соціальної політики держави мають прямий або опосередкований вплив на економічну безпеку підприємництва, оскільки зачіпають інтереси існуючих суб' єктів підприємницької діяльності, а також, крім іншого, визначають стимули населення щодо започаткування своєї справи та ведення бізнесу, узагальнимо існуючі особливості вітчизняного державного регулювання у сфері економічної безпеки підприємництва (таблиця 1).

Варто зазначити, що в Україні з 1991 р. до сьогодні здійснюються відповідні заходи, спрямовані на удосконалення державної політики у сфері розвитку підприємництва. Більшість з них носить позитивний характер і сприяють поліпшенню економічної безпеки підприємництва. Зокрема, доцільно виокремити таке:

- з метою обмеження недобросовісної конкуренції, звуження тіньового сектора ринку органами державного управління використовується індикативне ціноутворення (наприклад, щодо роздрібної реалізації окремих підакцизних, багатьох продовольчих товарів, закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію та ін.), ліцензування окремих видів господарської діяльності, квотування обсягів імпорту (наприклад, сировини для виробництва) та експорту (зокрема життєво важливих продовольчих товарів) та ін.;

- функціонує система державних закупівель, через яку суб' єкти підприємницької діяльності мають доступ до державних замовлень на товари та послуги;

- з 1998 р. існує система пільгового оподаткування, обліку та звітності суб' єктів малого підприємництва, а також чітко встановлені граничні обмеження (щодо обсягів господарської діяльності та чисельності зайнятих) малих підприємств, що сприяє певному вирівненню засад конкуренції із середніми та великими суб' єктами господарської діяльності;

- законодавчо закріплені норми державної регуляторної політики, дотримання яких забезпечує належний рівень адміністративної відповідальності та підзвітності органів державної влади при прийнятті рішень, зокрема, щодо суб' єктів господарської діяльності та правових засад їх функціонування;

- сформовано певне нормативно-правове забезпечення господарської і підприємницької діяльності та системи економічної безпеки держави. Зокрема, щодо першого необхідно виокремити прийняття Господарського кодексу України, Законів України «Про державну підтримку малого підприємництва», «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, звітності та обліку суб' єктів малого підприємництва». Проте вітчизняне законодавство у сфері підприємництва, особливо малого, не є системним і потребує (відповідно до практики більшості розвинених країн) прийняття відповідного кодексу законів.

- Позитивним є те, що системі економічної безпеки останніми роками у вищих органах державного управління в Україні приділяється значна увага. Це відображено у Щорічних Посланнях Президента України до Верховної Ради України та в інших нормативно-правових актах, зокрема, у Постанові Верховної Ради України «Про концепцію (основи державної політики) національної безпеки України», Указі Президента України «Про стратегію національної безпеки України», Законах України «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про державну підтримку малого підприємництва в Україні» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації їх конституційних прав на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)» та ін. Водночас недоліком цієїнормативно-правової системи є відсутність належної уваги щодо забезпечення економічної безпеки підприємництва на всіх рівнях ієрархії управління економікою;

Таблиця 1

Переваги та недоліки державного регулювання підприємництва у контексті забезпечення його економічної безпеки та створення сприятливих передумов для розвитку ТКС у прикордонних регіонах України

Методи і засоби регулювання

Позитивні аспекти

Негативні аспекти

Методи прямого впливу

Адміністра-тивні методи

Здійснення індикативного ціноутво-рення, ліцензування окремих видів господарської діяльності, квотування імпорту та експорту (як інструменти обмеження недобросовісної конкуренції, тіньового сектора ринку)

Наявність проявів прямого адміністративного втручання у діяльність підприємств; складність проходження дозвільних процедур; високий рівень корупції в органах державної влади і місцевого самоврядування

 

Збільшення платоспроможного попиту на продукцію (послуги) через прямі державні закупівлі

Складність і непрозорість процедури державних закупівель, інколи суб'єктивне їх ускладнення для малих і середніх підприємств

Податкова політика

Існує система пільгового оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого бізнесу; чітко встановлені граничні кількісні обмеження малих підприємств

Надмірність сумарного податкового тиску; існування механізмів уникнення (мінімізації) оподаткування; нерівність умов при відшкодуванні податків тощо

Регуляторна політика

Забезпечується адміністративна відповідальність та підзвітність органів влади при прийнятті рішень

Недостатній рівень ефективності регуляторної політики, її певна декларативність; відсутність норми щодо практики перевірки регулятор-ного акту на предмет порушення принципів економічної безпеки підприємництва

Нормативно-правове регулювання

Сформована певна система нормативно-правового забезпечення господарської та підприємницької діяльності, економічної безпеки держави

Відсутність у базових щодо підприємництва НПА конкретних механізмів зміцнення його економічної безпеки; законодавча база не є достатньою правовою основою розвитку та зміцнення безпеки підприємництва

Засоби програ­мування та планування розвитку

Прийняття та реалізація програм підтримки малого підприємництва; програмування національної безпеки та окремих її функціональних складових

Відсутні відповідні розділи та заходи щодо забезпечення економічної безпеки підприємництва у стратегічних планових і програмних документах держави і її регіонів

Податкова політика

Закріплені на законодавчому рівні преференції, скеровані на стимулювання розвитку малого бізнесу

Податкова політика не містить належних стимулів до детінізації бізнес-середовища, руйнування фінансової бази тіньового сектора, інвестування коштів у науково-дослідну, інноваційну діяльність, їх інфраструктуру, підготовку і перекваліфікацію персоналу

Фінансово-кредитна політика

Закріплені механізми кредитування підприємницьких проектів на пільгових засадах; кредитно-грошове регулювання господарських процесів

Мізерні обсяги фінансування заходів зміцнення економічної безпеки підприємництва та покращання фінансового забезпечення підприємств

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків