Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 94

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

12. Грузінова Л.П. Трудове право України: курс лекцій І Л.П. Грузінова В.Г. Короткін. - К.: МАУП, 2003. - Ч.1. - 178 с.

13. Гриженко Е.М. Трудовое право І Е.М. Гриженко. - М.: ПБОЮЛ, 2001. - 4З2 с.

14. Бердычевский В.С. Трудовое право І В.С. Бердычевский, Р.Д. Акопов, Г.В. Сулейманова. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. - З12 с. 1З.   Венедиктов В.С. Трудовое право Украины І В.С. Венедиктов. - Харьков: Консум, 200б. - 304 с.

16. Карпенко Д.О. Основи трудового права І Д.О. Карпенко. - К.: АС.К., 2003. - 4б8 с.

17. Болотна Н.Б. Трудове право України І Н.Б. Болотіна - К.: Вікар, 2003. - 72З с.

18. Трудове право України І за ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. - К.: Знання, КОО, 2000. - 38б с.

19. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-нравовий аспект: моногр. І Г.І. Чанишева. - Одеса: Юрид. літ-ра, 2001. - Зб8 с.

20. Трудовое право Украины І под ред. Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. - Харьков: Одиссей, 1999. - Зб4 с.

21. Болотіна Н.Б. Деякі питання систематизації соціального законодавства України І Н.Б. Болотіна ІІ Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики: мат-ли міжн. наук.-нракт. конф. (м. Київ, 14-1б жовтня, 1998 р.). - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. - С. 2бО-2бЗ.

22. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право І И.Я. Киселев. - М.: ИНФРА-М - НОРМА, 1998. - 348 с.

23. Дмитренко Ю.П. Трудове право України І Ю.П. Дмитренко. - К.: ІПО КУ ім. Т.Г. Шевченка, 2001. - 2б2 с.

24. Лебедев В.М. Трудовое право: проблемы Общей части: моногр. І В.М. Лебедев. - Томск: Томск. гос. ун-т, 1998. - 328 с.

2З.   Тихомиров Ю.А. Курс администартивного нрава и процесса: монограф. І Ю.А. Тихомиров. - М.: Изд-е г-на Тихомирова М.Ю., 1998. - 8б2 с.

26. Лавриненко О.В. Общий порядок приема на службу в органы внутренних дел Украины (анализ действующего законодательства и пути его совершенствования) І О.В. Лавриненко. - Харков: Ун-т внутр. дел, 1997. - 97 с.

27. Лавриненко О.В. Система законодательства о службе в милиции Украины І О.В. Лавриненко. - Харьков: Либра, 1999. - 28 с.

28. Лавріненко О.В. Питання систематизації законодавства про службу в органах внутрішніх справ І О.В. Лавріненко ІІ Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики: мат-ли міжн. наук.-нракт. конф. (м. Київ, 14-1б жовтня, 1998 р.). - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. - С. 328-331.

29. Лавріненко О.В. Щодо реформи законодавства про працю працівників правоохоронних органів України І О.В. Лавріненко ІІ Вісник Університету внутрішніх справ. - 2001. - Вин. 12. - Ч. II. - С. 1б8-17б.

30. Лавріненко О.В. Актуальні питання систематизації законодавства про порядок та умови проходження служби працівниками міліції громадської безпеки (теоретичні аспекти) І О.В. Лавріненко ІІ Проблеми підготовки та вдосконалення професійної діяльності працівників міліції громадської безпеки: мат-ли міжн. наук.-нракт. конф. (м. Івано-Франківськ, 19 травня 200б р.). - Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДУВС, 200б. - С. 110-118.

31. Лавріненко О.В. Дослідження сучасного категоріального апарату спеціального трудового законодавства про переведення працівників ОВС по службі І О.В. Лавріненко ІІ Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 200б. - № 2. - С. 290-304.

32. Лавріненко О.В. Удосконалення законодавства про дисциплінарну відповідальність працівників органів внутрішніх справ І О.В. Лавріненко ІІ Становление современной науки '200б: мат-лы I межд. науч.-практ. конф. (г. Днепропетровск, 1б-30 октября 200б г.). - Днепропетровск: Наука и образование, 200б. - Т. 10. - С. 12-14.

33. Лавріненко О.В. Особливості дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ України: питання теорії та напрями вдосконалення спеціального законодавства І О.В. Лавріненко ІІ Вісник Донецького національного університету. Серія В: Економіка і право. - 200б. -Вин. 2. - Т. 2. - С. 4З8-44б.

34. Лавріненко О.В. Проблема термінологічної неузгодженості трудового законодавства і законодавства про службу в органах внутрішніх справ: теоретико-правовий та історико-правовий аспекти І О.В. Лавріненко ІІ Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2007. - № 1. - С. 237-

2З8.

3З. Лавріненко О.В. Теоретико-правовий аналіз практики застосування спеціального трудового законодавства України про порядок та умови грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ І О.В. Лавріненко ІІ Форум права. - 2007. - № 2. - С. 90-112 [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки..

36. Лавриненко О.В. Индивидуально-договорные акты в системе общего и специального трудового законодательства о службе в органах внутренних дел Украины: их роль, содержание и сравнительно-правовой анализ І О.В. Лавриненко ІІ Современный научный вестник. - 2008. - № 2. - С. 8З-112.

37. Лавріненко О.В. Відшкодування моральної шкоди у випадку порушення трудових прав працівників ОВС, що мають спеціальні звання міліції України: теоретико-правовий аналіз загального трудового законодавства та практики застосування спеціального законодавства про службу І О.В. Лавріненко ІІ Форум нрава. - 2008. - № 1. - С. 2б0-284 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки..

38. Лавриненко О.В. Исследование проблемы единства и дифференциация правового регулирования трудовых отношений (в контексте анализа специального законодательства о службе в органах внутренних дел Украины) І О.В. Лавриненко ІІ Современный научный вестник. - 2008. - № 11. - С.

73-99.

39. Лавриненко О.В. Механизм правового регулирования служебно-трудовых отношений работников органов внутренних дел: актуальные вопросы терминологии и методологии применения общих и специальных норм трудового права І О.В. Лавриненко ІІ Российский ежегодник трудового права. -2007. - № 3. - С. З71-З9З.

40. Лавриненко О.В. Отраслевая принадлежность норм специального законодательства об аттестации служащих правоохранительных органов І О.В. Лавриненко ІІ Труд. Профсоюзы. Общество. - 2008. - № 1. - С. б8-71.

41. Лавріненко О.В. Концептуальні пропозиції щодо вдосконалення спеціального трудового законодавства України про порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ І О.В. Лавріненко ІІ Економіка. Фінанси. Право. - 2009. - № 2. - С. 34-37.

42. Лавріненко О.В. Службово-трудові відносини працівників ОВС як органічна складова предмету сучасного трудового права (у контексті аналізу положень проекту нового Трудового кодексу України) І О.В. Лавріненко ІІ Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення: мат-ли міжн. наук.-нракт. конф. (м. Харків, 22-23 квітня 2009 р.). - Харків: НЮАУ ім. Я. Мудрого, 2009. - С. 1З7-1бО.

43. Лавріненко О.В. Колективний договір як джерело правового регулювання службово-трудових відносин працівників ОВС: шляхи гармонізації міжнародно-правових стандартів та вітчизняного трудового законодавства про службу І О.В. Лавріненко ІІ Predni vedecke novinky - 2009: mat-ly V mezinarod. vedeck.-prakt. konf. (Praha srpna - 0З zari 2009 r.). - Praha: Education and Science, 2009. - D. 3. - Stran. 23-27.

44. Лавріненко О.В. Законодавство України про порядок та умови укладення колективного договору: аналіз колізійних норм та сфери його застосування в правовому регулюванні службово-трудових відносин працівників ОВС І О.В. Лавріненко ІІ Научният потенциал на света - 2009: мат-ли за V межд.а науч. нракт. конф. (София, 17-2З сентември 2009 г.). - София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2009. - Т. 4. - С. 19-23.

4З.   Іншин М.І. Правове регулювання службово-трудових відносин в Україні: монографія І М.І. Іншин. - Харків: НУВС, 2004. - ЗЗб с.

46. Стычинский Б.С. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде І Б.С. Стычинский, И.В. Зуб, В.Г. Ротань: у 2 т. -Симферополь, 1998. - Т. I. - 784 с.

47. Законодавство України про працю І уноряд. и наук. ред. В. Вакуленко: у 3 кн. - К.: Істина, 1999. - 2100 с.

48. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: моногр. І В.К. Колпаков. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 428 с.

49. Занфірова Т.А. Особливості правового нігілізму у сфері трудових відносин ІІ Право і суспільство. - 2009. - № 1. - С. З8-б2.

30. Трудове право України І за заг. ред. Н.М. Хуторян. - К.: АС.К., 2004. - б08 с.

31. Маркіна Т.Г. Новий Трудовий кодекс України: за і проти І Т.Г. Маркіна ІІ Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - № 1. - С. 107-109.

32. Лушникова М.В. Очерки теории трудового права: моногр. І М.В. Лушникова, А.М. Лушников. - Спб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 200б. - 940 с.

33. Лавріненко О.В. Трудове право України як сучасна синергетична система (філософсько-правові та методологічні аспекти) І О.В. Лавріненко ІІ Економіка. Фінанси. Право. - 200б. - № З. - С. 20-28.

34. Лавріненко О.В. Еволюція змісту й структури системи трудового права України (філософсько-правові аспекти) І О.В. Лавріненко ІІ Право і безпека. - 2007. - № 2. - Т. б. - С. 130-137.

ЗЗ. Лавріненко О.В. Прояв синергетичної парадигми в розвитку сучасного трудового права України: філософсько-правовий та теоретико-правовий аналіз І О.В. Лавріненко ІІ Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - Спецвипуск №№ 3. - С. бб-82.

36. Лавріненко О.В. Концептуальні засади функціонування та вдосконалення сучасного механізму судового захисту службово-трудових прав працівників органів внутрішніх справ І О.В. Лавріненко ІІ Трудове право України в контексті європейської інтеграції: мат-ли наук.-практ. конф. (м. Харків, 2З-27 травня 200б р.). - Харків: УАФТП, ХНУВС, 200б. - С. 419-42З.

37. Лавріненко О.В. Інститут захисту соціально-трудових прав людини: питання подальшої правової структуризації І О.В. Лавріненко, С.С. Доровський ІІ Розвиток наукових досліджень '200б: мат-ли II міжн. наук.-практ. конф. (м. Полтава, 27-29 листопада 200б р.). - Полтава: ІнтерГрафіка, 200б. - Т. 3. - С. 30-34.

38. Лавріненко О.В. Соціалізація права як парадигма сучасного процесу галузевої структуризації І О.В. Лавріненко ІІ Становление современной науки '200б: мат-лы I межд. науч.-нракт. конф. (г. Днепропетровск, Іб-30 октября 200б г.). - Днепропетровск: Наука и образование, 200б. - Т. 10. - С. ЗЗ-ЗЗ.

39. Лавріненко О.В. Структура правової системи: питання теорії І О.В. Лавріненко ІІ Nastoleni moderni vedy - 2007: mat-ly VI mezinarod. vedeck.-prakt. konf. (Praha,      zari 2007 roku). - Praha: Education and Science, 2007. - D. 3. - S. 30-32.

ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА В СИСТЕМІ ПРАВА УКРАЇНИ

О. В. Синєокий, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та правосуддя (Запорізький національний університет)

Інтенсивний розвиток новітніх технологій у сфері комунікацій, глобальні інтеграційні процеси, становлення інформаційного суспільства викликають пильну увагу до можливостей впливу на індивідуальну і масову свідомість, актуалізують проблему правового регулювання суспільних відносин у галузі інформаційної політики.

Оскільки інформаційні відносини виникають у різних сферах суспільного життя і є у тій чи іншій мірі предметом регулювання багатьох галузей права, то першим критерієм для класифікації права на інформацію є зв'язок останнього із предметом правового регулювання різних галузей права.

Класифікаційною ознакою, яка відносить інформацію до сфери нових технологій, є електронна обробка інформації та використання мереж зв'язку, в більшості своїй глобальних. Звідси досягнення науки інформаційного права можуть стати важливим чинником, здатним вплинути на удосконалення державної інформаційної політики, в тому числі у сфері високих технологій.

Поняття інформаційного права з' явилося відносно нещодавно - на межі 80-90-х рр. ХХ ст. [1]. Інформаційне право предметно охоплює правову регуляцію достатньо широкого спектру суспільних відносин в інформаційному просторі.

Система інформаційного права як науки перебуває у стадії формування та розвитку. Серед дослідників проблем правової інформатики, у комплексі з інформаційним правом та інформаційною безпекою, можна відзначити таких як І. В. Арістова, В. Б. Авер'янов, Г. В. Атамчук, В. Г. Афанасьєв, О. М. Бандурка, І. Л. Бачило, Д. Белл, А. І. Берг, Ю. П. Битяк, М. С. Вертузаєв, Є. Галантер, В. М. Глушков, В. В. Зуй, Р. А. Калюжний, Ю. М. Козлов, А. П. Коренєв, В. Д. Малков, В. Г. Машликін, В. А. Мінаєв, В. С. Михалевич, А. М. Омаров, В. Ф . Опришко, Г. І. Петров, Н. С. Полєвой, Г. Х. Попов, К. Прибрам, Е. П. Семенюк, А. Д. Урсул, М. Я. Швець, Г. В. Щьокін, В. В. Цвєтков, Л. П. Юзьков та інших.

Отже, існують підстави відзначити, що в Україні окреслилися ознаки активного формування в юридичній науці вітчизняної наукової школи - правової інформатики - комплексних досліджень на межі правознавства і прикладної інформатики [2].

Практика нравозастосування, законодавчі ініціативи значно відстають за часом від правової реальності, тому актуальними розробками сьогодні є дослідження у галузі «правова діяльність - інфотехнології». Особливо це стосується «високих», «нових» або «критичних» технологій.

Потрібно зазначити, що в нашій країні поки що немає спеціального систематизованого законодавства щодо високих технологій.

Невиправдане виключення теоретико-правових засад високих технологій з інформаційного права обмежує сферу правового регулювання останнього і, фактично, залишає його на тупиковій гілці розвитку.

Високотехнологічні правовідносини є соціальними відносинами найвищого (критичного) рівня, які виникають у сфері технологій нового покоління, а звідси мають особливий правовий зміст, оскільки регулюють правила поведінки у сфері розробки та застосування високих технологій.

Разом із тим, поза увагою дослідників залишаються нерозв'язаними питання правового регулювання соціальних відносин нового формату, що формуються у сфері високих технологій.

Таким чином, інформаційні правовідносини, що складаються у сфері високих технологій, на цей час ще не є завершеними, оскільки вони охоплюють лише основи високотехнологічної теорії інформаційного права.

З цього випливає підвищений рівень актуальності дослідження щодо знайдення формули високотехнологічної теорії інформаційного права.

Інформаційне право є галузевою юридичною наукою, що динамічно розвивається та удосконалюється, оскільки є сукупністю правових норм, що регулюють соціальні відносини, які так чи інакше взаємодіють або пов'язані з інформацією. Виникають нові правові терміни, набувають додаткового значення фундаментальні юридичні поняття [3; 4]. Разом із тим, останнім часом висловлюються певні спрощення, що призвело до впровадження у літературний обіг окремих помилкових тез, спростування яких потребує додаткової аргументації.

Тому ціллю цієї публікації є формулювання та обґрунтування загальнонаукових засад високотехнологічної теорії інформаційного права.

Звідси випливає, що сьогодні проблеми розробки правового забезпечення нових інформаційних технологій, в тому числі щодо організації роботи правоохоронних органів мають не тільки теоретичне, але й суто практичне значення. Утім, зрозуміло, що від того, який правовий зміст вкладається у поняття високих інформаційних технологій, буде залежати розгляд питань про механізм їх виявлення, принципи, класифікацію, нормативне регулювання, практичні рекомендації щодо вдосконалення взаємодії і координації.

Звідси новизна роботи укладається у тому, що у цій статті у рамках висловленого припущення вперше висунуто та докладно розглядається гіпотеза, згідно з якою високотехнологічне інформаційне право є окремою підгалуззю (науковою теорією), що формується у рамках науки інформаційного права.

Відповідно до визначення поняття «технологія», інформаційна технологія - це процес, що використовує сукупність засобів і методів збирання, обробки і передачі даних (первинної інформації) для одержання інформації нової якості про стан об'єкта, процесу або явища (інформаційного продукту).

Високі технології - це технології, які стануть визначальними у ностіндустріальному суспільстві [З]. Інформаційна технологія є поняттям, що відображає сучасне уявлення про процеси перетворення інформації в інформаційному суспільстві.

© Синеокий О.В., 2G1G

«Нова технологія» і «новітня технологія» також є двома різними термінами. Метою нових технологій у галузі передачі інформації є отримання інформації для аналізу й прийняття на його основі рішення на виконання будь-якої дії. При цьому новітні технології в інформаційній сфері випереджають нові приблизно на з років. Отже, високі технології з одного боку є вищими, ніж «звичайні», утім ще можуть поступово зростати, але не бути піковими, на відміну від критичних, які є якісним ривком після досягнення певної критичної межі. Звідси термін «критичні технології» за рівнем є вищим, ніж термін «високі технології». Адже критичний рівень завжди є фактично піковим або максимальним, після чого технологічні властивості мають перейти структурно вже на інший уніфікований рівень. З метою систематизації понять, ми пропонуємо для єдиного позначення сукупності таких технологій вживати єдиний термін прогресивні технології або прог-технології («prog-tech»).

Більшість дослідників відзначають, що високотехнологічний прорив призвів до значних соціальних змін у суспільстві, найважливішим з яких є поява нового виду правовідносин - у сфері високих технологій.

Високотехнологічні правовідносини - це правила поведінки у сфері розробки та застосування високих технологій, що регулюють інформаційні взаємовідносини, є проявом їх волі та забезпечуються прогресивними (інноваційними) заходами соціально-інформаційного впливу.

Правову основу інформаційної діяльності у сфері високих технологій складає інформаційне законодавство, під чим розуміють множину нормативно-правових актів, прийнятих Верховною Радою України у формі законів та постанов нормативного змісту, які регулюють нові соціо-технологічні відносини, що складаються в цій галузі.

У цілому, джерелами інформаційного права є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з питань правового регулювання суспільних відносин у сферах інформації та високих технологій.

Звідси бачимо, що право високих технологій можна розуміти як в об' єктивному, так і в суб' єктивному змістах. Так, право високих технологій в об' єктивному змісті - це суспільні відносини у сфері високих технологій, які набувають втілення у нормах, врегульованих на публічно-правовому та приватно-правовому рівні. Право високих технологій у суб' єктивному змісті - це множина прав і обов' язків конкретних учасників суспільних відносин, що виникають у сфері розроблення, виробництва та використання високих технологій як об' єкта соціо-технологічних відносин.

Об' єктами високотехнологічного інформаційного права є передові технології усіх видів та найменувань: нові, високі, інформаційні, критичні та ін.; інформаційно-телекомунікаційні системи та підсистеми; системні інформаційні інновації та окремі інноваційні проекти в інформаційно-телекомунікаційній галузі, процес наукового дослідження, розробки та організація впровадження високотехнологічних інновацій у виробництво та споживча аудиторія високих технологій у сфері інформаційних послуг.

Таким чином, високотехнологічне інформаційне право є сукупністю правових норм, які регулюють інноваційні розробки в інформаційній сфері, що забезпечує нормативно-нравове регулювання процесу високотехнологічного розвитку інформаційного суспільства.

Високотехнологічне інформаційне право як наука - це система наукових знань про право високих технологій як підгалузь інформаційного права, його предметі, методах, принципах правового регулювання інформаційних відносин у сфері високих технологій, історії розвитку суспільних відносин в інформаційній сфері й порівняльно-правовому аналізі норм високотехнологічного права закордонних країн.

Потрібно зазначити, що важливим є зв'язок інформаційного права з іншими юридичними науками - адміністративним, конституційним, цивільним, фінансовим, інвестиційним правом та ін.

Оскільки провідним методом інформаційного права вважається метод комплексного застосування методів конституційного, адміністративного, цивільного, трудового та кримінального права, стає зрозумілим, що методи права високих технологій ґрунтуються на методах цивільно-правового, адміністративно-правового, госнодарсько-нравового регулювання та деяких інших.

Крім того, існує певне співвідношення правової інформатики (1) з інформаційним правом (2). До предмету правової інформатики відносяться питання інформаційного забезпечення (Iz) правових процесів (Ld). Разом із тим, предметом інформаційного права виступають, навпаки, питання правового забезпечення та регулювання (Lz) інформаційної діяльності, відносин та процесів (Id), що можна представити

_ Iz Lz

формулою: 1 =-Ф-        = 2 (Формула 1).

Ld Id

Предметом самостійного правового регулювання можуть бути суспільні відносини у сфері високотехнологічної інформації, що включать питання використання високих технологій під час отримання та використання інформації, правового захисту, права власності як на технології, так власне і на інформацію, боротьби з інформаційною злочинністю, а також договірні відносини у сфері інформатики.

У високотехнологічному інформаційному праві використається вся сукупність способів регулюючого впливу на інформаційні правовідносини, що виникають у сфері високих технологій, тобто як диспозитивне регулювання (воля вибору, рівність сторін, децентралізація, координація), так і імперативне регулювання (централізоване здійснення владних повноважень, стругаючи субординація). Залучення різних методів у систему високотехнологічного інформаційного права не означає їхнього довільного зіткнення або конкуренції. Дискусії з питань значущості тих або інших методів для високотехнологічного інформаційного права можна примирити, тільки виробивши самостійну правову систему для вирішення проблем, що виникають у інформаційних відносинах з приводу розробки та використання високих технологій.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків