Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 102

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

Даже на сегодняшний день в политических кругах продолжают высказываться предложения по ужесточению правил получения швейцарского гражданства. Например, в 2008 году политическая партия «Демократический Союз Центра» выступила с инициативой внесения изменений в ст. 38 Союзной Конституции Швейцарской Конфедерации под названием «За» демократическую натурализацию», согласно которой предлагалось жаловать право гражданства исключительно путем принятия решения избирателями коммуны, в которой проживает ходатайствующее лицо [22]. Однако по результатам референдума это предложение не было поддержано ни избирателями, ни кантонами Швейцарской Конфедерацией (6З,7З % избирателей и 96 % кантонов высказались «против») [23].

Также в отличие от Швейцарской Конфедерации в Украине гражданство по рождению может быть приобретено не только по «праву крови» («jus sanguinus»), но и по «принципу почвы» («jus soil»). В настоящее время большинство национальных законодательств, в том числе и украинское, сочетают эти два принципа, однако в Швейцарской Конфедерации дети, родившиеся на территории Швейцарии, не получают гражданство автоматически.

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрены вопросы приобретения гражданства украины и швейцарской конфедерации: сравнительно-правовой анализ. РЕЗЮМЕ

У статті розглянуті питання придбання громадянства України й швейцарської конфедерації: порівняльно-правовий аналіз.

SUMMARY

In article questions ofacquisition of citizenship Ukraine and the Swiss confederation are considered: comparative - legal analysis.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Статистические данные по форме 1-РД «Результаты деятельности территориальных органов за 12 месяцев 2009 года» [Электронный ресурс] І Федеральная Миграционная Служба Российской Федерации : [сайт] І Официальная статистическая информация. - Режим доступа: http:llwww.fms.gov.rulaboutlofstatlstat_1_rdl - Загл. с экрана.

2. L'acquisition de la national^ francaise [Электронный ресурс] І Ministere de l'immigration, de l'ku^gration, de l'identn^ nationale et du dёveloppement solidaire : [сайт] І Etudes et statistiques. - Режим доступа: http:llwww.immigration.gouv.frlspip.php?page=dossiers_det_res&numrubrique=242&numarticle=2081 - Загл. с экрана.

3. La popolazione straniera residente in Italia а! 1 gennaio 2009 [Электронный ресурс] ІІ Statistiche in breve. Popolazione. - Instituto nazionale di statistica. - Roma, 9 ottobre 2009. - P. 2. - Режим доступа к журн.: http:llwww.istat.itlistatlaudizionil150410lPopolazione_straniera_residente.pdf -Загл. с экрана.

4. Naturalisations depuis 1983 [Электронный ресурс] І Office fёdёral des migrations ODM, Service de la statistique des ёtrangers : [сайт] І Faits et chiffres. - Statistique des ёtrangers. - Naturalisations. - Режим доступа: http:llwww.bfm.admin.chletclmedialibldatalmigrationlstatistiklauslaenderstatistikleinbuergerungen.Par.0002.File.tmplts24-einbuergerungen-1983-2009-f.pdf - Загл. с экрана. - Сайт обновлен 07.03.2010.

З. Состоялось заседание Комиссии по вопросам гражданства [Электронный ресурс] І Президент Украины : [сайт] І Пресс-служба Президента Украины Виктора Ющенко. - Режим доступа: http:llwww.president.gov.ualrulnewsl12805.html - Загл. с экрана.

6. Constitution fёdёrale de la Confёdёration suisse du 18 avril 1999. ll Recueil officiel du droit fёdёral. - 26 octobre 1999. - №№ 42. - P. 2ЗЗ6.

7. Конституція України від 28 червня 1996 року. ІІ Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - № ЗО. - Ст. 141.

8. Loi fёdёrale du 29 septembre 19З2 sur l'acquisition et la perte de la national^ suisse. ll Feuille fёdёrale. - 30 septembre 19З2. - № 3. - Pp. 137-

1З1.

9. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року. ІІ Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2001. - № 13. - Ст. 6З.

10. Всеобщая декларация прав человека. Принята и провозглашена резолюцией 217 А (III) Генеральной Ассамблеи от 10 декабря 1948 года [Электронный ресурс] І Организация Объединенных Наций : [сайт] І Декларации и конвенции. - Режим доступа: http:llwww.un.orglrussianldocumenldeclaratldeclhr.htm - Загл. с экрана.

11. Закон України «Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство» від 20 вересня 200б року. ІІ Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2006. - № 4З. - От. 437.

12. Европейская конвенция о гражданстве от 11 ноября 1997 г. ІІ Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2008. - № 13. - Єгер. ЗЗ9.

ЗЗ4

13. Конвенция о гражданстве замужней женщины от 20 февраля 19З7 года. ll Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами : Действующие договоры, соглашения и конвенции, вступившие в силу между 1 января и 31 декабря 19З8 года. - М. : Госнолитиздат. - 1961. - Вып.XX. - 707 c.

14. Королева-Борсоди Наталья Вячеславовна. Основы конституционного права Швейцарии : учебн.-метод. пособие І Н. Королева-Борсоди.

- К. : «Юстиниан», 2009. - ЗЗб с. - ISBN 978-966-82З7-З6-8

ІЗ. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : в 4 т. Учебник для юридических вузов. Т. 3: Особенная часть. Страны Европы. І Отв. ред. Страшун Б.А. - М. : БЕК, 2002. - 764 c. - ISBN З-8З6З9-276-0.

16. Конституційне право зарубіжних країн: навч. посібник І М. С. Горшеньова, К. О. Закоморна, В. О. Ріяка [та ін. ] ; За заг. ред. В. О. Ріяки.

- 2-е вид., доновн. і нерероб. - К. : Юрінком Інтер, 2006. - З44 с. - ISBN 966-667-^8-1

17. Закон України «Про імміграцію» від 07 червня 2001 р. ІІ Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2001. - № 41. - Ст. 197.

18. Ordonnance du 24 octobre 2007 sur l'integration des etrangers [Постановление «Об интегрировании иностранцев» от 24 октября 2007 года]. ll Recueil officiel du droit fёdёral. - 27 novembre 2007. - № 48. - P. ЗЗЗІ.

19. Naturalisation ordinaire. Qui peut faire une demande? [Электронный ресурс] І Administration Gёnёrale : [сайт] Papiers officiels. Naturalisations. - Режим доступа: Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки. - Загл. с экрана.

20. Указ Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» від 27 березня 2001 року. ІІ Офіційний вісник України від 13.04.2001. - 2001. - № 13. - Ст. ЗЗЗ. - Код акту 18277І2001. - С. 19.

21. La population de la Suisse 2008. І Dёpartement fёdёral de l'kuCTieur DFI : [сайт] І Office fёdёral de la statistique OFS. - Neuchatel, 2009. - P. З.

- Режим доступа: http:llwww.bfs.admin.chlbfslportallfrlindexlthemenl01l22lpubl.Document.125302.pdf - Загл. с экрана.

22. Pour des naturalisations dёmocratiques. Initiative populaire [Электронный ресурс] ll Bulletin officiel. Les proces-verbaux du Conseil national et du Conseil des Etats. - Session d'automne 2007. - № 0б.08б. - P. 1. - Режим доступа к журн.: http:llОшибка! Недопустимый объект гиперссылки. - Загл. с экрана.

23. Initiative populaire fёdёrale «pour des naturalisations dёmocratiques» [Электронный ресурс] І L'Assemb^e fёdёrale. Le Parlement suisse : [сайт] І Votation populaire du 1er juin 2008. - Режим доступа: http:llwww.parlament.chlFlWAHLEN-ABSTIMMUNGENlVOLKSABSTIMMUNGENlFRUEHERE-VOLKSABSTIMMUNGENlABSTIMMUNGEN2008l01062008lPagesldefault.aspx

- Загл. с экрана.

ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЩОДО МОЖЛИВОСТІ РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО НА ПІДСТАВІ РІШЕННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ

С. Межуєв, адвокат, асистент Бердянського університету менеджменту і бізнесу,

Ю. Фролов, канд. юрид. наук, доцент, адвокат, завідувач кафедри Бердянського університету менеджменту і бізнесу, м. Бердянськ

Існує велике різноманіття об' єктів права власності, проте одним із найвагоміших та найцінніших, з огляду на певні притаманні риси та особливості, об' єктів права власності була і є нерухомість.

На сьогоднішній день в Україні продовжується процес здійснення ринкових реформ, який включає в себе, зокрема, приватизацію державного майна, корпоратизацію державних підприємств з метою наступної їх приватизації, земельну реформу, розгортання іпотечної справи тощо. Належне місце у сучасному процесі реформування відносин власності, поряд з названими явищами, поступово займає такий важливий вид діяльності, як державна реєстрація прав на нерухоме майно.

Слід зазначити, що облік нерухомого майна, в дещо своєрідному вигляді, здійснювався в Україні ще в радянські часи. Такий облік здебільшого мав значення у сенсі відображення технічних характеристик нерухомості. Однак з набуттям Україною незалежності відносини власності наповнюються новим змістом, у зв' язку з чим особливого значення набуває питання правових гарантій здійснення та захисту права власності в Україні.

У статті ми звернемося до проблем, які постають перед юридичними особами, які звертаються до комунальних підприємств з технічної інвентаризації (далі КПТІ), з реєстрацією права власності на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду.

Вирішити цю проблему можливо завдяки глибокому вивченню та узагальнені практики Вищого Господарського Суду України, Президії Вищого Господарського Суду України в якій буде чітко прослідковано момент зобов' язання КПТІ щодо реєстрації права власності юридичної особи на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду.

Чинне законодавство передбачало можливість передачі справи про визнання права власності на розгляд третейського суду на підставі Закону України «Про третейські суди» [1].

На даний час існує велика кількість судових рішень третейських судів про визнання права власності на нерухоме майно, однак чіткої регламентації порядку здійснення правової реєстрації прав на нерухоме майно на підставі вищезазначенних рішень досі не існує.

Відповідно до ст. ЗЗ Закону України «Про третейські суди» виконання рішень третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документу».

Згідно ст. 2 Закону України «Про третейські суди», компетентними судами є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Якщо звернутися до Закону України «Про виконавче провадження» [2] виконавчим документом, що видається господарським судом є наказ. Але, згідно з Рекомендацією президії Вищого господарського суду України [3], "господарським судам з урахуванням змісту частини третьої статті ЗЗ Закону України «Про третейські суди» слід мати на увазі, що коли виконання рішення третейського суду не потребує вчинення певних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами (наприклад, рішення про визнання права власності), то у господарського суду відсутні правові підстави для прийняття та розгляду заяви про видачу виконавчого документа, і тому він має відмовити у прийнятті такої заяви".

Метою цієї статті є дослідження проблеми правового регулювання реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду, розв' язання цієї проблеми та надання їй належної правової оцінки.

На даний час керівники КПТІ, у своїй діяльності по реєстрації прав власності на об' єкти нерухомого майна, керуються нормами Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України [4] від 07 лютого 2002 року (останні зміни внесені 19 травня 200З року, далі - Тимчасове положення), відповідно до пункту 10 Додатку №1 якого, рішення третейського суду про визнання права власності на об' єкти нерухомого майна є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об' єкти нерухомого майна. Тобто, з моменту підписання такого нормативно-правового акту, як наказ Міністерства юстиції України про затвердження Тимчасового положення та на теперішній час, діє норма про те, що Рішення третейського суду є правовстановлюючим документом для реєстрації права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (з правової точки зору Рішення третейського суду про визнання права власності на нерухоме майно, є таким же правовстановлюючим документом, як і договір купівлі-продажу нерухомого майна).

© Межуєв С., Фpолов Ю., 2G1G

Таким чином, Тимчасовим положенням [4] передбачено, що правовстановлюючим документом є саме Рішення третейського суду, а не Рішення третейського суду з доданим виконавчим документом про зобов'язання КПТІ зареєструвати право власності.

01 липня 2004 року прийнято Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» [5] (далі - Закон про реєстрацію), відповідно до преамбули якого «Закон про реєстрацію визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав». Тобто, Закон про реєстрацію [5] передбачає створення системи органів державної реєстрації речових прав у складі державного земельного кадастру. Але, на момент набранням чинності цього Закону, та й на теперішній час, такої системи не створено. У зв' язку з чим законодавець у пункті 5 Прикінцевих положень до Закону про реєстрацію [5] передбачив, що «до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації».

Таким чином, саме у з зв' язку відсутністю системи державних органів реєстрації прав на нерухоме майно, тимчасово, до створення цієї державної системи органів, реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється КПТІ. Крім того, у пункті 5 Прикінцевих положень до Закону про реєстрацію [5] зазначено, що, на момент набранням чинності цього Закону, не сформовано Державний реєстр прав на об' єкти нерухомості, у зв' язку з чим, пунктом 1.4 Тимчасового положення [4] встановлено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Тобто, не існує Державного реєстру прав на об' єкти нерухомості, цей реєстр має назву - Реєстр прав власності на нерухоме майно. Зазначене також підтверджується пунктом 6 Прикінцевих положень до Закону про реєстрацію [5], відповідно до якого, Кабінету Міністрів України доручено забезпечити здійснення поетапного введення в дію Державного реєстру прав з передачею в установленому порядку інформації бюро технічної інвентаризації щодо об'єктів нерухомості місцевим органам державної реєстрації прав у міру їх готовності до виконання зазначених повноважень». На теперішній час ці державні органи не сформовані та реєстрацію, відповідно до п.1.12 Тимчасового положення [4], здійснюють реєстратори прав власності на нерухоме майно, які є працівниками КПТІ.

Листом від 09.01.2007 року №19-32/1 колишній міністр юстиції України Лавринович [6] висловив свою точку зору про необхідність отримання виконавчого документа компетентного суду, з метою реєстрації права власності, на підставі такого правовстановлюючого документа (п.10 Додатку №1 до Тимчасового положення [4]), як Рішення третейського суду. Наголошую, що відповідно до Указу Президента України від 27.06.1996 року №468/96 «Про єдиний державний реєстр нормативних актів» [7], листи міністрів (так само і Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем' єр - Міністра України) не є нормативним актом та не входить до систем нормативних актів України. Єдиним нормативним актом, яке видає Міністерство юстиції України, згідно пункту 8 Положення про Міністерство юстиції України [8], затвердженого Указом Президента України від 30.12.1997 року №1396/97 є накази. Такі накази є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та громадянами.

Таким чином, якщо Міністерство юстиції України, в особі міністра, станом на 09.01.2007 року вважало, що Рішення третейського суду без виконавчого документа не є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об' єкти нерухомого майна, то Міністерство юстиції України, як орган державної влади, а не його посадова особа (керівник), не мало будь-яких заборон на внесення, відповідним наказом, змін до пункту 10 додатку №1 до Тимчасового положення [4]. З моменту видання наказу про затвердження Тимчасового положення, до його змісту 5 (п' ять) разів, відповідними наказами Міністерства юстиції України, вносились зміни. На теперішній час такий нормативний акт як Наказ Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року «Про затвердження Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» не приведено у відповідність до трактування нормативної бази колишнім міністром юстиції. Тобто, керівники КПТІ зобов' язані керуватись виключно нормативно-правовими актами, а не листами посадових осіб.

Крім того, наведені у зазначеному Листі міністра юстиції підстави для вимагання від особи, за якою Рішенням третейського суду визнано право власності, ще й виконавчий документ про зобов' язання КПТІ зареєструвати право власності за цією особою, є хибними та не відповідають змісту вказаних норм, у зв' язку з наступним:

1. Закон про реєстрацію [5] викладався законодавцем під поняття Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та під поняття державної реєстрації прав на нерухоме майно, яку здійснює державний орган реєстрації прав, що є складовою частиною єдиної системи органів реєстрації цих прав. Але на час прийняття цього закону державні органи реєстрації речових прав на нерухоме майно не створені, Держаний реєстр речових прав не сформовано, у зв' язку з чим законодавець у перехідних положеннях до Закону про реєстрацію зазначив, що «до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації». На теперішній час цих державних органів не існує, Державний реєстр прав не сформовано. Підтвердженням цього є також те, що реєстрацію права власності на нерухоме майно здійснює не державний орган у складі державного земельного кадастру, а КПТІ, та реєстрацію цих прав КПТІ здійснює не у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а, відповідно до п.1.4 Тимчасового положення, саме у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Тобто усі поняття, формулювання закону, що стосуються державних органів реєстрації прав на нерухоме майно та Державного реєстру прав, відносяться саме до цих органів, якими не є КПТІ. Висновок колишнього міністра юстиції про необхідність отримувати виконавчий документ зроблено саме на загальних нормах Закону про реєстрацію [5] (ст. ст. 2, 3), якими визначено, що реєстрацію здійснюють державні органи. У своєму листі міністр юстиції не посилався на жодну норму Тимчасового положення, відповідно до якого не потрібно отримувати будь-яких виконавчих документів від компетентного суду. Таким чином, на теперішній час, органом реєстрації речових прав на нерухоме майно є не державний орган, а є суб' єкт господарської діяльності - Комунальне підприємство технічної інвентаризації, який не входить до системи органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а реєстратор прав власності на нерухоме майно не є службовою особою цих органів. Відповідно до п.1.12 Тимчасового положення, ця особо є працівником

КПТІ.

2. Висновок колишнього міністра юстиції про необхідність отримання особою, за якою Рішенням третейського суду визнано право власності на нерухоме майно, виконавчого документа базується на ч.3 ст. 55 Закону України «Про третейські суди» [1] (далі - Закон про третейські суди). Відповідно до ч.3 ст. 55 Закону про третейські суди «виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа». Статтею 6 Конституції України [9] державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Комунальне підприємство КПТІ не відноситься до системи органів законодавчої влади, виконавчої влади, та судової влади. Також КПТІ, відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» [10], не входять до системи місцевого самоврядування та його органів. Пунктом 1.12 Тимчасового положення [4] встановлено, що Реєстратор прав власності на нерухоме майно не є службовою особою органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а є працівником КПТІ. Таким чином, у зв' язку з тим, що КПТІ не є органами державної влади, місцевого самоврядування, а реєстратор прав власності на нерухоме майно не є їх службовою особою, а є працівником КПТІ, стаття 55 Закону про третейські суди [1] не встановлює обов'язок особи, за якою Рішення третейського суду визнано право власності на нерухоме майно, отримувати виконавчий документ про зобов' язання комунального підприємства КПТІ зареєструвати право власності за цією особою.

На підставі викладеного, можливо зробити правовий висновок, що останній абзац листа колишнього міністра юстиції [6], згідно якого «оскільки комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації тимчасово, до створення місцевих органів державної реєстрації прав, проводять реєстрацію прав власності на нерухоме майно, то для реєстрації прав власності на нерухоме майно, на підставі рішення третейського суду, має надаватися виконавчий документ, виданий компетентним судом», не відповідає вимогам статті 55 Закону про третейські суди [1]. Крім того, Законом про реєстрацію [5] та Тимчасовим положенням [4] не зазначено, що КПТІ, чи його посадовим особам, тимчасово делеговані владні повноваження.

Підтвердження того, що Закон про третейські суди [1] не вимагає отримання особою, за якою Рішенням третейського суду визнано право власності на нерухоме майно, виконавчого документа, також є судова практика Вищого Господарського Суду України (далі -ВГСУ). Відповідно до Рекомендацій Президії ВГСУ [11] від 11.04.200З року №04-ЗІ6З9 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами Закону України «Про третейські суди» (останні зміни та доповнення внесені ВГСУ 1З листопада 2007 року, тобто після підписання листа від 09.01.2007 року), а саме абзацом 2 підпункту 2.1 пункту 2 цих Роз'яснень встановлено «Господарським судам з урахуванням змісту частини третьої статті ЗЗ Закону [1] слід мати на увазі, що коли виконання рішення третейського суду не потребує вчинення певних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами (наприклад, рішення про визнання права власності), то у господарського суду відсутні правові підстави для прийняття та розгляду заяви про видачу виконавчого документа, і тому він має відмовити у прийнятті такої заяви». Таким чином, взагалі отримання виконавчого документа до Рішення третейського суду не є можливим. Також наголошуємо, що зазначений аб.2 н.н.2.1 н.2 внесений до Роз'яснень саме ІЗ листопада 2007 року [3], тобто після підписання міністром юстиції листа від 09.01.2007 року. Зазначений висновок ВГСУ зроблено у зв'язку з тим, що КПТІ не є органами державної влади, місцевого самоврядування, а реєстратор прав власності на нерухоме майно не є їх службовою особою, а є працівником КПТІ .

На підставі викладеного не вбачається правових підстав для керівників, чи інших працівників КПТІ, у відмові зареєструвати право власності на нерухоме майно без виконавчого документа (отримання якого взагалі не є можливим), на підставі такого правовстановлюючого документу (п.10 додатку №1 до Тимчасового положення [4]), як Рішення постійно діючого третейського суду про визнання права власності, що набрало законної сили.

Що стосується пункту 1.б Тимчасового положення [4], згідно якого «реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених КПТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти», необхідно зазначити, що ця норма не відповідає Цивільному кодексу України (далі - ЦК України) [12], Закону про реєстрацію [З].

Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України, «Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації». Тобто, законодавець встановлює необхідність реєстрації права власності на нерухоме майно без встановлення будь-яких обмежень щодо завершення будівництва. Для реєстрації права власності на нерухоме майно необхідно лише єдина умова - об' єкт є нерухомим майном.

Визначення поняття нерухоме майно наведено у ч.І ст. 181 ЦК України, згідно якої «до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення». Наведені у практиці постійно діючих третейських судів об' єкти, на які визнано право власності за підприємствами або фізичними особами, безспірно є нерухомими (вони розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення), у зв' язку з чим, це право власності підлягає обов' язковій реєстрації посадовою особою КПТІ у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків