Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 104

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.1, 2G1G Ключові слова: безпека доpожнього pyxy, нагляд ДАІ за станом доpiг, доpожньо-тpанспоpтнi ^10^,101, вулично-доpожня меpежа

SUMMARY

The scientific article is devoted research of modern legislation about road motion, his bottlenecks, legal collisions, collisions, and to influence of these failings on safety of road motion. On the basis of the conducted scientific analysis of current legislation in part of adjusting of processes of supervision of GAI after the state dear authors offer the ways of improvement of this legislation in the aspect of increase of safety of road motion. The also proper improvement of the operating system of state administration safety of road motion is offered.

Keywords: safety of road motion, the supervision of GAI after the state is dear, road traffic accidents, street- road network СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Коноплянко В.И. Организация и безопасность дорожного движения: учебник для вузов. - М.: Транспорт, 1991. - 183 с.

2. Основи безпеки дорожнього руху: навчальний носібникІ Собакарь А.О., Xолмянський Я.Д., Тараненко С.М. - К.: Знання, 2007. - 28З с.

3. Святенко А.А., Xолмянський Я.Д., Якимчук В.М. Участь підрозділів ДАІ у виявленні та ліквідації аварійно небезпечних ділянок на автошляхах. Науково-методичні рекомендації. - Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2008. - 92 с.

4. Уздемир М.М., Xолмянський Я.Д., Собакарь А.О., Методика моніторингу, ліквідації та нревенції місць концентрації ДТП в умовах зростання рівня автомобілізації. Науково-практичні рекомендації. - Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2009. - 82 с.

З. Тараненко С.М., Собакарь А.О., Xолмянський Я.Д. та ін. Науково-нрактичний коментар до Закону України «Про дорожній рух» І За ред. С.М. Тараненка, А.О. Собакаря. - Донецьк : ДЮІ МВС, 2004. - 300 с.

6. Тараненко С.М., Собакарь А.О., Xолмянський Я.Д. та ін. Організація розшуку автомототранснортних засобів підрозділами Державтоінспекції: Навч. носіб. - Донецьк: ДЮІ МВС при ДонНУ. - 307 с.

7. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. ІІ Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

8. Про дорожній рух : Закон України від ЗО червня 1993 р. ІІ Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 31. - Ст. 338.

9. Про автомобільні дороги: Закон України від 08.09.200Зр. ІІ Відомості Верховної Ради України. - 200З. - № 16. - Ст. 123.

10. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього рух: Закон України від 24 вересня 2008 р. № З86 - V! ІІ Відомості Верховної Ради України. - 2008. - № 9. - Ст. 34.

11. Про невідкладні заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху : Указ Президента України від 20.11.2007 № 1121 ІІ Офіційний вісник України. - 2007.

12. Про додаткові заходи щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам: Указ Президента України від 17 червня 2008 року № ЗЗб ІІ Офіційний вісник України. - 2008.

ЕВОЛЮЦІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ У ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ (НАЦІОНАЛЬНІ ТА МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ)

Шульженко І.В., доцент кафедри правових дисциплін Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського

Жінки завжди страждали від дискримінації у всіх сферах суспільних відносин. Але кожний етап розвитку світової цивілізації супроводжувався поступовим наданням жінкам додаткових пільг та переваг, у тому числі і у трудових правовідносинах, з ціллю забезпечення рівних прав та можливостей. І тому ми вважаємо, що однією з проблем трудового права є еволюція забезпечення тендерної рівності у трудових правовідносинах, як на національному так і на міжнародному рівні.

Питанням забезпечення гендерної рівності у трудових правовідносинах були присвячені праці О. Ярошенко [1], К. Левченко [2], Т. Мельник [3] але, на наш погляд, проблема еволюції забезпечення рівних прав та можливостей за статевою ознакою у трудових правовідносинах на національному і міжнародному рівні, була досліджена не у повній мірі.

Метою статті є комплексний аналіз розвитку національного законодавства та законодавств інших держав, що закріплювали гендерну рівність у трудових правовідносинах.

Зародження трудового права відноситься до кінця XVIII початку XIX століття, коли в Європі в тому числі в Російській імперії, з' являються перші нормативні акти, направлені на регулювання праці. Такими актами були: Закон Російської імперії 187З року, відповідно до якого обмежувалася тривалість робочого часу ремісників; парламентські акти Англії 1802 і 1819 років, які забороняли працю дітей в віці до 9 років, нічну працю в текстильній промисловості підлітків до 1б років, і які обмежували їх робочий час 12 годинами на добу. В середині і особливо наприкінці XIX століття в Росії були прийняті найважливіші акти: Закон 184З року, в якому заборонялася нічна праця малолітніх в віці до 12 років на фабриках; закони 1882 і 188З років про працю малолітніх і жінок на текстильних підприємствах, а також Закон 188б року про діяльність фабричних інспекцій труда [4, с. 109].

Світова історія правого регулювання праці жінок свідчить про те, що наприкінці XLX століття жінки в Швейцарії не могли працювати більш одинадцяти годин на день, причому зовсім не допускалися до чистки машин. Після вагітності вони не могли бути прийняті на роботу раніше терміну шести тижнів. В Німеччині жінки зовсім не приймалися на заводи, які виробляли скло. Після вагітності вони поверталися на фабрику через три тижні. В Австрії робочий день жінок тривав одинадцять годин. Після вагітності вони не приймалися на фабрики раніше чотирьох тижнів. У Бельгії жінки в віці до двадцяти років не могли працювати більше дванадцяти годин [З, с. 40-41].

Протягом багатовікової історії українського народу жінки відчували себе нерівноправними порівняно з чоловіками. Вони були практично обмежені у використанні більшості прав та свобод, зокрема громадянських, політичних, соціально-економічних та культурних, хоча й робилися спроби впровадити ідеї рівноправності в законодавчу базу України: Руська Правда, Литовські статути та інші правові акти нашої держави. Однак, ці документи повністю не надавали жінкам всієї повноти людських прав та свобод. Лише у XX ст. під впливом міжнародного та вітчизняного жіночого руху в законодавчому порядку жінок було визнано повністю рівноправними з чоловіками [б, с.

1ЗЗ].

Принцип рівноправності жінок з чоловіками був покладений в Конституцію Української Народної Республіки 1918 року, яка так і не була втілена в життя українського народу. У ст. 11 розділу II зазначена Конституція проголошувала: "Ніякої різниці в правах і обов' язках між чоловіком і жінкою право УНР не знає" [7, с. 10б].

У перші роки після Жовтневої революції основний напрямок руху до рівності чоловіків та жінок йшов через економічне визволення жінок, встановлення юридичної рівності у сімейних, трудових відносинах, створення системи пільг працюючим жінкам [8, с. 3].

Трудове законодавство Радянської України з ціллю забезпечення фактичної рівності за статевою ознакою передбачало, надання жінкам, що виконують материнську функцію, додаткових піль та переваг у трудових правовідносинах. Про це свідчать нормативні акти прийняті у перші роки СРСР.

Так, стаття 131 Кодексу законів про працю (далі КЗнП) від 1922 року забороняла використання праці вагітних жінок на нічних та понаднормових роботах: "жінки вагітні й ті, що годують немовлят, уночі й позачергово працювати не можуть" [9].

© Шульженко І.В., 2G1G

Постановою Народного Комісаріату Праці (далі НКП) СРСР № 53/325 від 24 лютого 1925 р. був затверджений перелік особливо важких і шкідливих робіт, на яких було заборонено працювати жінкам [10].

Зважаючи на витіснення жінок із виробництв НКП СРСР дав розпорядження від 13 квітня 1925 р., щоб надалі дозволяти працювати жінкам в усіх галузях виробництва, крім тих особливо шкідливих виробництв, де жіноча праця взагалі була заборонена. Ці дозволи мали видавати органи охорони праці за погодженням із профспілками і повідомленням про це НКП УРСР. Такі дозволи належало видавати і тоді, коли нічні роботи запроваджувалися на виробництві вперше. Усіх вагітних жінок і жінок, які годують дітей, належало перевести на денні роботи [11].

Формально на конституційному рівні жінки отримали рівні з чоловіками права та свободи у Конституції УРСР 1937 р. Стаття 121 зазначеної Конституції надала жінці рівні права з чоловіком, включаючи право на працю, вона проголошувала "Жінці в УРСР надаються рівні права з чоловіками в усіх галузях господарського, державного культурного і громадсько-політичного життя" [12, с. 106]. В подальшому Конституція УРСР 1978 року статтями 32 та 33 відобразила ідеї Конституції 1937 р. [13, с. 110].

Аналіз чинного законодавства, що регулює працю жінок в Україні свідчить про надання їм додаткових правових гарантій, які можна поділити на дві групи.

По-перше, гарантії, що забезпечують гендерну рівність у трудових правовідносинах, і по-друге, гарантії, що надають жінкам додаткові пільги та переваги у трудових правовідносинах.

Гарантії, що забезпечують гендерну рівність у трудових правовідносинах містяться у Конституції України, міжнародних нормативно-правових актах ратифікованих Україною, КЗпП України та в інших законах та підзаконних нормативно-правових актах України.

Стаття 24 Конституції України гарантує рівність прав і свобод, забороняє дискримінацію, за будь-якими ознаками, у тому числі, і за ознакою статі та одночасно визначає правові заходи забезпечення фактичної рівності між жінками та чоловіками.

Варто зазначити, що починаючи з жовтня 1999 року до Верховної Ради України було подано, в порядку законотворчої ініціативи, п' ять проектів закону про гендерну рівність [3, с. 63]. Всі ці законопроекти містили норми про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок у трудових правовідносинах і відповідальність роботодавця за дискримінаційну поведінку. Але тільки 8 березня 2005 року був прийнятий Закон України „Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків", який набрав чинності з 1 січня 2006 року.

Норми чинного КЗпП, закріплюючи конституційну рівність громадян, забезпечують рівність у трудових правах усіх громадян України за різними критеріями, у тому числі і за ознаками статі (ст. 2-1 КЗпП України).

Стаття 22 КЗпП України посилаючись на Конституцію України забороняє будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору незалежно від будь-яких ознак (соціальних, політичних, майнових, релігійних а також статевих).

Поява антидискримінаційного законодавства у сфері трудових відносин відноситься до другої половини 40-х років, коли держави, які приєдналися до Загальної декларації прав людини, стали включати в свої конституції положення, які забороняли дискримінацію. У 60-70 рр. в багатьох країнах почали приймати спеціальні закони. Сьогодні, заборона дискримінації в сфері трудового права так або інакше закріплена у законодавстві всього цивілізованого світу. У різних країнах по різному вирішується ця проблема, як щодо законодавчого закріплення, так і щодо механізму реалізації законів (тобто процедур розгляду скарг стосовно дискримінації, відповідальності осіб, винних в ній). У кожній країні існує свій перелік підстав заборони дискримінації. Так у США (у федеральному законодавстві) дискримінація забороняється за ознаками раси, кольору шкіри, статі, національного походження, віку (мається на увазі дискримінація працівників похилого віку), інвалідності (мається на увазі дискримінація інвалідів, а також осіб, які страждають важкими хворобами, включаючи СНІД, або мають серйозні аномалії, наприклад, глухих, глухонімих, ліліпутів). У Великобританії - за ознакою раси, кольору шкіри, етнічного або національного походження, статі, сімейного стану. Канадське законодавство встановлює найширший перелік ознак, за якими заборонена дискримінація, зокрема: раса, колір шкіри, стать, релігія, профспілкова належність, політичні погляди, етнічне або національне походження, вік інвалідність, сексуальна орієнтація [1, с. 54].

Швецький Закон «Про забезпечення рівня можливостей чоловіків і жінок в сфері праці» 1992 року зобов' язує підприємців забезпечувати рівний розподіл робочих місць між чоловіками і жінками. На підприємствах, де кількість працюючих чоловіків і жінок не є приблизно рівною, необхідно прийняти на роботу додатково представників недостатньо представленої статі. Якщо, наприклад, на одне робоче місце претендують два кандидати, то при рівних умовах повинен бути прийнятий на роботу кандидат тієї статі, якої недостатньо представлено на підприємстві [14, с. 70].

На нашу думку, враховуючи фізичні та фізіологічні особливості жіночого організму, а також виконання жінкою материнської функції, фактична рівність у трудових правах між чоловіком та жінкою неможлива без надання жінкам додаткових правових гарантій у вигляді пільг та переваг. Ці гарантії поділяються на загальні, передбачені для всіх працюючих жінок і спеціальні передбачені для жінок, що виконують материнську функцію.

До загальних гарантій, пільг та переваг, які надаються всім жінкам, враховуючи фізичні і фізіологічні особливості жіночого організму, його більшу вразливість від негативних виробничих факторів, відносяться наступні: надання додаткових гарантій жінкам на безпечні та нешкідливі умови праці, шляхом встановлення заборони застосування їх праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ч. 1 ст. 174 КЗпП України; «Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України № 256 від 29 грудня 1993 р.); встановлення граничної маси перенесення жінками вантажних речей (ч. 2 ст. 174 КЗпП; „Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками" затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України № 241 від 10 грудня 1993 р.); обмеження використання праці жінок на нічних роботах (ст. 55; ст. 175 КЗпП).

Як бачимо, законодавець, з метою захисту жіночого організму від небезпечних виробничих факторів до гарантій, пільг та переваг, що надаються всім жінкам у трудових правовідносинах, відносить переважно положення трудового законодавства, які регулюються нормами-вилученями. Тобто жінок виділяють в окрему категорію працівників для яких встановлюються гарантії у формі певних заборон та обмежень.

На нашу думку, цей метод був ефективний в умовах адміністративно - планової економіки і відсутності безробіття. Але, нажаль зараз, в умовах ринкових відносин, економічної та фінансової кризи норми - заборони, які повинні захищати жінку інколи діють проти неї. І жінки з пільгами, встановленими нормами-заборонами, все частіше виявляються неконкурентоспроможними на ринку праці.

Ми цілком згодні з висновками К. Левченко про те, що при великих економічних і соціальних проблемах закони про охорону праці не тільки не поліпшують становище жінок, а можуть навіть бути загрозою для них [2, с. 94].

Але, на нашу думку, це не означає, що необхідно прибрати із законодавства всі пільги і заборони. Вони повинні залишатися, особливо на тих виробництвах, де є загроза репродуктивній функції жінок, а також при вагітності і пологах.

До спеціальних гарантій, пільг та переваг, що надаються окремим категоріям жінок у зв' язку з виконанням ними материнської функції та сімейних обов' язків відносяться гарантії, які надаються для вагітних жінок і жінок, що мають малолітніх дітей, понад гарантій, встановлених для всіх працюючих жінок (ст.ст. 176 - 186 КЗпП).

Варто зазначити, що в останнє десятиріччя в багатьох країнах Заходу йде процес поступової відміни юридичних актів, які встановлюють спеціальну охорону праці жінок (це не відноситься до охорони праці вагітних жінок і жінок-матерів).

Головний довід на користь такої відміни - негативний вплив законодавства про охорону праці жінок на їх зайнятість і принципова неприйнятність у сучасних умовах гендерної охорони праці, яка розвиває у жінок почуття неповноцінності.

Акти про спеціальну охорону жіночої праці або послаблюються винятками та обмовками, або прямо скасовуються, або оголошуються судами такими, що суперечать законам про заборону дискримінації за ознаками статі і позбавленими юридичної сили (це типово для США) [15, с. 222].

Чинне трудове законодавство України додаткові гарантії, пільги та переваги що надаються жінкам поділяє на об' єктивні та суб' єктивні.

Об' єктивні трудові гарантії, пільги та переваги надаються незалежно від індивідуальної зацікавленості (волі) і свідомості працюючої жінки. Жінка, що вступає у трудові правовідносини стикається з "готовими" юридичними нормами, які гарантують надання пільг, які існували до вступу жінки в трудові правовідносини і діють незалежно від її волі.

Прикладом об' єктивних трудових гарантій, що надаються працюючим жінкам є норми викладені у ст. 174 КЗпП України "Роботи на яких забороняється застосування праці жінок", а також норми викладені у ст. 17б КЗпП України "Заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження".

Але треба зазначити, якщо гарантії, пільги та переваги застосовуються незалежно від волі жінки, то це вже не пільги і переваги у повному їх розумінні, тому, що суб'єкт повинен сам визначати потребу певних привілеїв. Крім того, якщо ці пільги передбачені нормами-заборонами, то вони можуть мати як позитивний, так і негативний ефект для жінки, особливо в умовах ринкових відносин.

Суб' єктивні трудові гарантії, пільги та переваги це юридично визнані можливості працюючої жінки отримувати певні привілеї залежно від їх потреби і бажання, як суб' єкта трудових правовідносин. Прикладом суб' єктивних трудових гарантій можна вважати норми передбачені у ст. 177 КЗпП України "Обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей інвалідів, до надурочних робіт і направлення їх у відрядження".

Аналізуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що еволюція забезпечення гендерної рівності у трудових правовідносинах на різних етанах розвитку світової цивілізації передбачала або надання жінкам додаткових пільг та переваг у трудових правовідносинах або, навпаки, їх скасування, з метою забезпечення фактичної рівності між працюючими чоловіками та жінками. Таким чином, особливе правове регулювання праці жінок має історичні передумови, а стать виступає підставою диференціації правового регулювання найманої праці.

РЕЗЮМЕ

У статті здійснений комплексний правовий аналіз розвитку національного законодавства й законодавств інших держав, які закріплювали гендерну рівність у трудових правовідносинах. Автор дійде    висновку, що еволюція забезпечення гендерної рівності в трудових правовідносинах передбачала або надання жінкам додаткових пільг і переваг або, навпаки, їхнє скасування з метою забезпечення фактичної рівності між працюючими чоловіками й жінками. РЕЗЮМЕ

В статье осуществлен комплексный правовой анализ развития национального законодательства и законодательств иных государств, которые закрепляли гендерное равенство в трудовых правоотношениях. Автор приходит к выводу, что эволюция обеспечения гендерного равенства в трудовых правоотношениях предусматривала или предоставление женщинам дополнительных льгот и преимуществ или, наоборот, их отмену с целью обеспечения фактического равенства между работающими мужчинами и женщинами.

SUMMARY

In the article the complex legal analysis of development of national legislation and Laws of other states which fastened gendering equality in the legal relationships of labours is carried out. An author comes to conclusion, that the evolution of providing of gendering equality in the legal relationships of labours provided for or grant the women of additional privileges and advantages or, vice versa, their abolition with the purpose of providing of actual equality between workings men and women.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Ярошенко, О. Щодо дискримінації в реалізації права на працю ІІ Право України. - 2000. - № 7. - С. ЗЗ -     - ISSN 0132-131.

2. Левченко, К. Проблеми гендерної рівності в сфері зайнятості: міжнародні правові документи та Українське законодавство ІІ Рівність жінок і чоловіків в Україні: правові аспекти : матеріали міжнар. наук-практ. конф., Україна, Київ, 20-21 листоп. 2000 р. І Гендер. експертиза Укр. законодавства І О. Кузьміна (ред.), С. Дробишева (уноряд.). - К., 2000. - С. 93 - 9З. - ISBN 966-З81-2З6-4.

3. Мельник, Т. М. Міжнародний досвід гендерних перетворень : закони зарубіж. країн з гендер. рівності. - К. : Логос, 2004. - 320 с. — ISBN 9бб-581-510-5.

4. Соболев, С. А. Трудовое право России и социальное развитие ІІ Государство и право. - 1997. - № 4. З. Z. Восьми часовой рабочий день ІІ Юридический вестник. - М., 1891. - № 9.

6. Аніщук, Н. Правове становище українських жінок в історичному минулому ІІ Право України. - 2002. - № 3. - С.      - 1З7.

7. Конституція Української народної республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) : від 29 квіт. 1918 р. ІІ Історія української конституції І Укр. Прав. фундація ; уноряд. А. Г. Слюсаренко, В. М. Томенко. - К., 1997. - ISBN 966-З46-004-8.

8. Иванкина, Т. В. Права трудящихся женщин І Т. В. Иванктна. - Л.: Лениздат, 1990. - 171 с. - (Юридический всеобуч). - ISBN З-289-

00ЗЗ4-4.

9. Известия Народного комиссариата труда. - 1923. - № 11.

10. Известия Народного комиссариата труда. - 192З. - № 4З.

11. Известия Народного комиссариата труда. - 192З. - № 20.

12. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки : прийнята постановою надзвичайного XVII українського з'їзду Рад ЗО січня 1937 р. ІІ Історія української конституції І Укр. Прав. фундація ; уноряд. А. Г. Слюсаренко, В.М. Томенко. - К., 1997. - ISBN 966-З46-004-8.

13. Конституция (Основной Закон) Украинской Советской Социалистической республики. принятая на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета УкрСССР девятого созыва 20 апреля 1978 г. ІІ Известия Советов нар. депутатов СССР. - 1978. - № 11. - С. 97-14З.

14. Киселев, И. Я. Зарубежное трудовое право : учеб. для вузов. - М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. - 263 с. - ISBN З-8912З-187-З.

1З. Киселев, И. Я. Сравнительное международное трудовое право : учеб. для вузов І И. Я. Киселев ; Моск. высш. шк. соц. и экон. наук Акад. нар. хоз-ва при правительстве Рос. Федерации. - М. : Дело, 1999. - 728 с. - ISBN З-7749-01З8-0.

СОЦІАЛЬНА ЦІННІСТЬ ПРАВА: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

БикановаЛ.В., юрисконсульт юридичної компанії «Alter ego»

В Україні, як і в більшості країн світу, відбувається переоцінка цінностей і здійснюється орієнтація політичного курсу держав на встановлення єдиних загальнолюдських принципів і стандартів, на їх природні засади, що є значущими для всього світового співтовариства. Це потребує відповідного розуміння певних категорій права, зокрема, самого права та його сучасних ціннісних вимірів.

Складний процес трансформації соціально-економічної сфери, пов' язаний з поступовим формуванням в нашій державі ринкових відносин і становленням правової держави, викликає потребу теоретичного обґрунтування регулювання суспільних відносин з точки зору дослідження ролі в ньому інституту права як одного з головних знарядь соціальних перетворень. Виконуючи функцію засобу організації й упорядкування суспільних відносин, право в Україні набуває особливого значення й у зв' язку з процесами євроінтеграції, входження України у світовий правовий простір.

Сьогодні у нашій країні при відносно невисокій правосвідомості громадян часто виникають окремі невідповідності у сприйнятті сучасних демократичних цивілізаційних цінностей. У частини населення вони асоціюються, у першу чергу, з матеріальним добробутом, а

© Биканова А.В., 2G1Gне з демократією, свободою, правами людини. Тому провідні гуманітарні цінності здебільшого тлумачаться з точки зору їх безпосередньої користі. В свою чергу, право, закон розглядаються як необхідна і достатня умова для забезпечення високого матеріального рівня існування людини. Уявлення про право, його можливості у демократичному суспільстві потрапляє у пряму залежність від можливостей та досягнень у сфері господарської діяльності і розглядається як інструмент підвищення життєвого рівня населення.

Аксіологічні аспекти права, переважно у контексті загальних проблем теорії держави та права і філософії права досліджували М.М. Антонович, О.О. Бандура, В.Д. Бабкін, О.В. Гарник, О.Г. Данільян, А.П. Заєць, А.А. Козловський, М.І.Козюбра, М.П. Колесніков, В.М. Косович, М.В.Костецький, С.І. Максимов, О.М. Мироненко, О.Г. Мурашин, В.О. Нечипоренко, В.М. Селіванов та інші. Зокрема, юридично-аксіологічним проблемам присвячені праці С.С.Алексєєва, Н.Ю.Козлової, С.В. Корольова, Д.А. Керімова, О.А. Лукашкової, Л.С. Мамута, В.М. Матузова, В.С. Нерсесянца, І.Л. Петрухіна тощо, в яких розглядалась роль цінностей у праві взагалі та використовувався аксіологічний підхід при дослідженні конкретних юридичних проблем.

Огляд та аналіз наукового доробку вітчизняних і зарубіжних дослідників аксіології права дозволяє зробити висновок, що у сучасній українській науці проблема права як ціннісної категорії залишається малодослідженою. Очікує на своє вирішення низка загальнотеоретичних та спеціальних науково-практичних питань, передусім на основі комплексного вивчення, пов'язаних із ціннісною природою права та його функціонуванням як цілісного онтологічно й методологічно обгрунтованого пізнавального процесу, релевантного конкретно-історичному соціокультурному контексту.

Метою дослідження є з' ясування на основі досягнень теоретико-правової науки, філософсько-правових досліджень ціннісної природи права як складової соціокультурної системи, що діє як у межах загального соціального організму, так і у формі самогенеруючої правової системи. Для досягнення вказаної мети необхідно вирішити такі основні завдання: розкрити філософсько-правову специфіку цінності як основоположної категорії правової аксіології; з'ясувати місце і роль головних загальнолюдських цінностей у праві та своєрідність і структуру його власної цінності; розкрити сутність загальносоціальної цінності права в процесах побудови громадянського суспільства; виявити специфіку функціонування цінностей права в сучасних умовах та окреслити шляхи їх подальшого вдосконалення.

Ціннісні установки людей протягом історії людства постійно змінюються, еволюціонують. «Цей процес, з одного боку, детермінований культурно-історичними, науково-технічними та іншими реаліями, а з другого, залежить від суб' єктивних прагнень індивідів, їхніх потреб і бажань дотримуватися аксіологічних орієнтирів свого часу» [1, с.12].

Схема 1. Співвідношення категорій «цінність» - «оцінка» - «ціннісна орієнтація»

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків