Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 114

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

Для огородження себе від можливих фінансових ускладнень страховики вдаються до передачі прийнятих ними ризиків за допомогою інституту перестрахування іншим страховикам, який є важливим способом захисту прав страховиків. Перестрахування є системою економічних відносин у процесі якої страховик, приймаючи на страхування ризики різної величини, частину відповідальності по них, відповідно до своїх фінансових можливостей передає на певних узгоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого портфеля власних страхувань і забезпечення тим самим фінансової стійкості і рентабельності страхових операцій. Отже, економічною сутністю перестрахування є перерозподіл між страховими організаціями створеного первинного страхового фонду [10].

Так, згідно статті 12 Закону [1] перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Залежно від ступеня свободи перестраховика і перестрахувальника щодо передачі і прийому на перестрахування окремих ризиків виділяють факультативне і облігаторне перестрахування. На практиці також зустрічається факультативно-облігаторне перестрахування.

У договорі перестрахування виступають дві сторони: страхове товариство, що передає ризик, тобто перестрахувальник, і страхове товариство, що приймає ризик на свою відповідальність, тобто перестраховик. Однією з відмінних рис договору перестрахування є принцип відшкодування. Перестраховик зобов'язаний виплатити відшкодування цедентові пропорційно частці участі і тільки в тому випадку, якщо цедент виплатив належне відшкодування застрахованому.

Принцип доброї волі виражається в тому, що страхувальник зобов'язаний інформувати страховика до укладання договору страхування і протягом усього його терміну дії про усі суттєві обставин ризику, що стосуються об'єктів страхування, а також ступеня загрози цим об'єктам з боку стихійних лих. Аналогічні зобов'язання випливають з відносин перестрахування. Цедент зобов'язаний надати перестраховику повну й достовірну інформацію про цедированний ризик. Принцип доброї волі має особливе значення для підтримання довгострокового співробітництва перестраховика з цедентом. Звідси випливає, що перестрахувальник приймає рішення про укладання договору перестрахування та виплати страхового відшкодування за цим договором виходячи з інформації, наданої в документах цедента [10].

Об'єктом перестрахувальних відносин є майнова ситуація даного страхового товариства, що виступає в ролі цедента. Перестраховик не має ніяких прав і обов'язків, які випливають з укладених цедентом договорів страхування. У свою чергу застрахований не має нічого

© Зосяк Х.В., 201спільного з договорами перестрахування, укладеними цедентом щодо передачі ризиків. Страховик не зобов'язаний інформувати страхувальника про намір передати в перестрахування повністю або частково взяті ризики.

Отже, система перестрахування є достатньо надійним захистом страховиків, а тому призводить до того, що страхові компанії вступають у жорстку конкурентну боротьбу за придбання ризиків (одночасно приймаючи в перестрахування частки від інших страховиків). Перестрахування, крім того, захищає страховиків від випадкових відхилень від розрахункової збитковості, що не відповідає фактичному її рівню в поточному році, який обумовлений непередбаченими обставинами.

Тому перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і нормальної діяльності будь-якого страхового товариства незалежно від величини його капіталів, резервних фондів та інших активів [8, с. 143-149].

Українське перестрахування в наш час переживає достатню кількість проблем, які гальмують його розвиток. Проаналізуємо деякі з

них.

У сфері вітчизняного страхування переважають страхові та перестрахувальні компанії з відносно невеликими можливостями щодо прийняття ризиків. Потреба в покритті ризиків зростає швидше, ніж статутні фонди. Така тенденція на страховому ринку серйозно гальмує збільшення масштабів страхових послуг, що, у свою чергу, знижує довіру клієнтів до страховиків. Тому, для українського страхового ринку проблемою, яка потребує швидкого вирішення, є збільшення його ємності, об'єднання розрізнених страхових фондів компаній.

Питома вага страхових премій за ризиками, переданими в перестрахування, хоча і зростає, але залишається ще дуже низьким. Причин тут безліч.

По-перше, це не встановлені у законодавчому порядку норми, що регулюють проведення перестрахувальних операцій: розмір мінімального власного утримання страховиками, максимальну частку передачі ризику одному перестраховикові, процес передачі ризиків.

По-друге, це проблеми, з якими стикаються страховики через нестачу інформації. Нерідко вони змушені вдаватися до перестрахування, не вивчивши в достатній мірі своїх партнерів. Не завжди є повна і об'єктивна інформація про платоспроможність партнерів, їх репутації в діловій сфері, про готовність до негайних виплат. Існують також труднощі, пов'язані з відсутністю інформації про законодавчі акти, що регулюють цю діяльність за кордоном.

По-третє, негативним моментом є те, що так звана потреба в перестрахуванні у страхових компаній визначається їх власними можливостями з утримання ризиків. Часто ризики передаються на принципах взаємності, а не пов'язуються з недостатністю власних ресурсів або з необхідністю забезпечення збалансованості свого страхового портфеля, але в цьому, власне, і полягає призначення перестрахування [10].

На страховому ринку України немає відповідної бази для страхування великих, складних ризиків. Це пов' язано із тим, що багато великих ризиків необхідно перестраховувати за кордоном, з'являється потреба в інтеграції страхового бізнесу України в Європу.

Виникає законне питання про бажання західних перестраховиків брати до перестрахування наші ризики. Страховики, розміщуючи різні ризики за кордоном, стикаються з тим, що західні перестраховики визнають ті умови страхування, з якими вони вже працювали і працюють. Тому у страхових компаній, які перестраховують свої ризики за кордоном, виникають труднощі з узгодженням умов, а це забирає багато часу. У цьому випадку вихід один - переходити до страхування на єдиних умовах.

З іншого боку, допуск іноземних перестрахувальників на вітчизняний ринок перестрахувальних операцій приводить до відтоку валютних коштів за кордон, що є негативним моментом у залученні іноземних перестрахувальників.

Слід зауважити, що з метою збільшення ємності національного ринку перестрахування, ґрунтуючись на практиці світового досвіду, можна використовувати багато шляхів, один з них - створення страхових і перестрахувальних організацій (пулів).

Переваги страхових і перестрахувальних пулів полягають в наступному:

вони, як правило, перестраховують катастрофічні або рідкісні для даного регіону ризики (атомні, космічні, авіаризики і т.д.); зменшують невиправданий відтік валютних коштів за кордон за допомогою премій з перестрахування;

у членів страхового об'єднання (пулу) загальні інтереси, узгоджений порядок прийняття і виплат за зобов'язаннями, загальні підходи в оцінці надійності клієнта.

Страховики (перестраховики) і перестрахувальники не завжди чітко визначають розмір ризику, що передається в перестрахування. Розмір передачі ризиків у перестрахування повинен бути економічно обґрунтований. Зайві передачі, супроводжувані відповідною, іноді дуже істотною, передачею частини зібраної премії, негативно позначаються на фінансових показниках передавальної компанії. З іншого боку, передачі, вироблені менше необхідного рівня, у випадку настання катастрофічних, або навіть просто серії великих збитків можуть поставити у важке фінансове становище компанію, яка не захищена належним рівнем перестрахування [5].

Важливою проблемою страхового ринку України, і ринку перестрахувальних послуг у тому числі, є найчастіше, несумлінне ставлення до створення власного іміджу. Слід підкреслити, що перестрахові відносини, коли перестрахувальник практично не має можливості перевірити ще раз страховика, будуються на принципах найвищої доброчесності. Порушення цього принципу спричиняє за собою втрату репутації страхової компанії і ускладнення у її подальшій діяльності, так як будь-який випадок порушення сумлінного підходу негайно стає відомим на страховому ринку розвинених країн світу, що незабаром прийде і на наш ринок [10].

На ринку перестрахувальних операцій можна виділити ще ряд проблем:

1. Відсутність маркетингу перестрахувальних операцій. Чим серйозніше компанія займається маркетинговою діяльністю, тим швидше вона розвивається.

2. Проблема правильного формування резервів і відображення їх в бухгалтерському обліку перестрахувальника.

3. Нестача знань та інформації в інвестиційній сфері. Перестрахувальник у вигляді платежів отримує в своє розпорядження фінансові кошти. Від того, як він ними розпорядиться залежить його благополуччя.

4. Брак досвіду в області управління ризиками.

5. Недостатня комп'ютеризація перестрахувальних операцій.

Вважаю за необхідне зупинитися на тенденціях розвитку ринку перестрахувальних послуг в Україні як способу захисту прав страховиків:

по-перше, спостерігається збільшення ємності перестрахового поля України за рахунок відносного зростання майнових видів страхування;

по-друге, внаслідок очікуваних законодавчих змін та підвищення професійного рівня страховиків скорочується кількість перестрахувань прямих страховиків один в одного. Існує тенденція збільшення звернень до професійних перестрахувальників;

по-третє, простежується збільшення кількості непропорційних страховик типових ризиків і набраних страхових портфелів;

по-четверте, страхові суми зростають випереджаючими порівняно з власними капіталами перестрахувальних товариств темпами. Відчувається потреба в професійних сильних перестраховиків з великим власним капіталом;

по-п'яте, не припиняються спроби створення монопольного перестраховика з державними пільгами того чи іншого роду і тим самим істотного скорочення перестрахового поля незалежних національних перестрахувальників та обмеження інтернаціонального характеру перестрахового бізнесу.

Не слід забувати про те, що надійним способом захисту прав страховиків в Україні є страховий договір. Так, згідно ст. 16 Закону [1] договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страховоїсуми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін. Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна фізичних осіб [б, с. 112].

З метою вдосконалення юрисдикційних способів захисту прав страховиків та вирішення основних проблем ринку страхування в сучасних умовах, постає нагальна необхідність прийняття нової редакції Закону України "Про страхування". Остання редакція нормативного документа датована ще 2001 роком, тому необхідність внесення змін до профільного закону назріла вже давно.

Прийняття нової редакції даного нормативного документа обумовлена, в першу чергу, удосконаленням моніторингу діяльності страховиків і посиленням контролю за дотриманням страховими компаніями вимог щодо забезпечення платоспроможності, вступом України до СОТ, адаптацією законодавства України у сфері страхування до законодавства Європейського Союзу. Крім того, актуальним є питання розширення інвестиційних можливостей страховиків в інтересах країни, впровадження європейських стандартів з кваліфікації ризиків у страхуванні, розвиток довгострокового страхування життя в Україні, вдосконалення порядку ліцензування, а також підвищення вимог до статутних фондів страховиків. Прийняття нової редакції профільного закону посприяє впровадженню міжнародних норм корпоративного управління та пруденційного нагляду, підвищенню захисту прав страхувальників [7, с. 1З].

Нова редакція Закону України "Про страхування" позбавить вітчизняний страховий ринок від ряду проблем, що заважають його розвитку.

Реєстрація страховиків винятково у формі акціонерного товариства. Введення обмежень щодо організаційно-правової форми страхових компаній є необхідним, оскільки вони відповідають останнім світовим тенденціям. Крім того, в цьому напрямку відбулися зміни і в українському законодавстві (нова редакція Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", зміни до Закону України "Про банки і банківську діяльність", прийняття Закону України "Про акціонерні товариства").

Нова редакція профільного закону дозволить встановити вимоги до платоспроможності страховика, які будуть враховувати якість активів страхової компанії, а також її систему управління та розкриття інформації. Також буде визначено класифікацію галузей і видів страхування відповідно до європейського законодавства [З].

Висновки з даного дослідження та перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Таким чином, з прийняттям нової редакції Закону України "Про страхування" буде запроваджено новий порядок законодавчого регулювання страхової (перестрахової) та посередницької діяльності, як резидентами, так і нерезидентами на території України. До того ж буде вдосконалено систему правового забезпечення розвитку страхового ринку.

Також буде визначено правовий статус актуаріїв і аудиторів у сфері страхування. Ліга страхових організацій України пропонує введення механізму контролю за актуаріями за допомогою інституту "відповідального актуарія", які будуть звітувати безпосередньо перед Уповноваженим органом, тобто Держфінпослуг.

Нова редакція закону зобов' яже страховика проходити щорічний аудит у зовнішнього незалежного аудитора. Він повинен бути внесений до реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ.

Важливо відзначити, що прийняття нової редакції Закону України "Про страхування" посилить державний контроль з боку Уповноваженого органу, а також впровадження платежів нагляду [4, с. 273].

Нова редакція закону створить додаткову конкуренцію на ринку, яка позитивним чином відіб'ється на якості надаваних страхових послуг. Неприйняття даного нормативного документа в новій редакції буде гальмувати розвиток вітчизняного ринку страхування [9, с. 11­16].

РЕЗЮМЕ

Метою даної статті є на основі вивчення теоретико-правових матеріалів дати характеристику способів захисту прав страховиків в Україні в сучасний період.

Ключові слова: страхові компанії, захист, законодавство, страхова діяльність РЕЗЮМЕ

Целью данной статьи является на основе изучения теоретико-правовых материалов дать характеристику способов защиты прав страховщиков в Украине в современный период.

Ключевые слова: страховые компании, защита, законодательство, страховая деятельность SUMMARY

The purpose of given article is on the basis of studying of teoretiko-legal materials to give the characteristic of ways of protection of the rights of insurers in Ukraine during the modern period.

Keywords: insurance companies, protection, legislation, insurance activity СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України "Про страхування": за станом на 14 серпня 2008 р. І Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське видавництво, 2008. — 39с.

2. Енциклопедія страхування. — К. : Українське агенство фінансового розвитку, 2008. — бЗ0с.

3. Жила А. С. Страхування як спосіб забезпечення виконання зобов'язань у цивільному законодавстві України: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 І Одеська національна юридична академія. — О., 2009. — 16с.

4. Мних М. В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика: Підручник. — К. : Знання України, 200б. — 284с. З.     Ніконович А. Страховий ринок України: проблеми та шляхи вирішення ІІ Економіст.- 200б.- № 1.- C.41-44.

6. Страхування: договори, суд, законодавство: науково-практ. посібник І Центр правових досліджень Фурси І Л.Л. Нескороджена (уклад.) — К. : Видавець Фурса С.Я. : КНТ, 2007. — З44с.

7. Фарат О. І. Розвиток ринку страхування життя в Україні в умовах євроінтеграції: автореф. дис... канд. екон. наук : 08.00.08 І НАН України; Інститут регіональних досліджень. — Л., 2009. — 21 с.

8. Чайкін І. Б. Правове регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг: дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 І Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2007. — 209арк.

9. Юрах В. М. Фінансово-правові засади страхування в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 І Одеська національна юридична академія. — О., 2008. — 19с.

10. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:llwww.re-insur.com.ua. - Мир перестраховния в Украине.

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.1, 2010 ПРОБЛЕМА ДИСБАЛАНСУ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Мошенський С. З., Житомирський державний технологічний університет

Вступ. На початку ХХІ століття після посилення нестабільності фінансових ринків проблема глобальних дисбалансів привертає все більшу увагу. Одним з основних є дисбаланс заощаджень та інвестицій. Рівень заощаджень у США і деяких інших країнах з розвиненими фінансовими ринками швидко знижувався з середини 1990-х років і досяг мінімальних величин перед початком у 2008 р. глобальної фінансової кризи. У цей самий час заощадження активно зростали у країнах Південно-Східної Азії (переважно, в Китаї), а можливості для внутрішніх інвестицій були обмеженими. Виник дисбаланс заощаджень та інвестицій у глобальній економічній системі, який став однією з важливих передумов глобальної фінансової кризи. Цим зумовлена актуальність описаного дослідження.

Постановка завдання. Проблема полягає у тому, що дисбаланс заощаджень та інвестицій не має однозначного пояснення; не повністю виявлено його причини, економічну природу і перспективи подолання. Цій проблемі присвячена значна кількість теоретичних і аналітичних праць (можна згадати таких авторів як Б. Бернанке, О. Бланшар, М. Фельдштейн, Ж. Гонзалес-Парамо, Т. Ішікава, Х. Іто, В. Найк, Н. Рубіні, Й. Такун, з українських - О. І. Барановський1, Б. Є. Кваснюк2, О. Ю. Болховітінова3, В. М. Ревенко4, Я. М. Столярчук5, І. В. Крючкова6, Л. В. Шинкарук7 та ін.). Однак єдиної точки зору щодо природи глобальних дисбалансів немає. Тому мета описаного дослідження - уточнити причини, економічну сутність і тенденції глобального дисбалансу заощаджень та інвестицій.

Методи дослідження засновані на системному підході та передбачають використання: системного аналізу, порівняльного економічного аналізу, індукції, дедукції, синтезу, логічного узагальнення результатів.

Результати. Поняття "глобальні дисбаланси" (global imbalances) все частіше використовується в останнє десятиріччя, а комплексна незбалансованість світової економічної системи вважається однією з основних передумов економічної дестабілізації. Загальною причиною цих дисбалансів є нерівномірність розподілу природних ресурсів і капіталів, а також різний рівень розвитку країн і регіонів світу.

Існує два підходи до пояснення природи дисбалансів. Згідно з точкою зору щодо первинності надлишку заощаджень у країнах Азії (Б. Бернанке та ін.), причиною цих дисбалансів стали зміни в Південно-Східній Азії, де з середини кінця 1990-х років заощадження зростали, а можливості для інвестування зменшувалися, особливо після кризи 1997-98 рр. Так виник глобальний надлишок заощаджень, який був спрямований переважно в економіку США на фінансування дефіциту рахунку поточних операцій. На думку Б. Бернанке ця тенденція сформувалася у 1995-1997 рр., а привабливість США для спрямування надлишку заощаджень він пояснює добре розвиненим фінансовим ринком і економічним підйомом 1990-х років8.

Згідно з іншою точкою зору щодо первинності скорочення заощаджень (Н. Рубіні, Б. Сетсер та ін.), основна причина глобальних дисбалансів пов'язана з економікою США. Швидке скорочення заощаджень (інвестованих спочатку на ринку цінних паперів, а потім на ринку нерухомості) разом з підвищенням інвестиційної активності призвело до дефіциту фінансових ресурсів і дисбалансу рахунків поточних операцій. Тому США стали основним у глобальному масштабі реципієнтом інвестицій, що поглинає більшу частину загальносвітових заощаджень, які не можуть бути ефективно інвестовані у країнах з фінансовими ринками, що формуються і розвиваються9.

Однак, якщо вважати, що причини глобальних дисбалансів пов' язані тільки з особливостями економіки США, цим не можна пояснити низький рівень відсоткових ставок, тому що підвищений попит на фінансові ресурси в США призвів би до підвищеного, а не зниженого рівня глобальних відсоткових ставок. Загалом питання, якими ж саме чинниками визначаються дисбаланси заощаджень та інвестицій в різних країнах, залишається невирішеним.

Розглянемо статистичні дані щодо норм інвестицій та заощаджень. Значення норми інвестування для різних країн наведені у таблиці 1. Світовий досвід свідчить, що для стабільного економічного зростання норма інвестування має бути на рівні 19-24% ВВП. Для розвинених економічних систем це значення може бути меншим, а для тих, що формуються і розвиваються (зокрема, для України) - 25-30%10.

© Мошенський С.З., 2G1G

1 Барановський О. І. Фінансові кризи: передумови, наслідки і шляхи запобігання І О. І. Барановський. - К. : Київ нац. торг. екон. ун-т, 2009.

- С. 4З4-4ЗЗ.

2 Національні заощадження та економічне зростання І За ред. Кваснюка Б. Є. - К. : "Леся", 2000. - 301 с.

3 Бабак А. В.. Конкурентоспроможність національної економіки І Інститут економіки та прогнозування НАН України І А. В. Бабак, С. Ф. Биконя, О. Ю. Болховітінова [Б.Є. Кваснюк (ред.)]. - К. : Фенікс, 200З. - 49З с.

4 Ревенко В. Операційний хеджинг ризиків у логістичних системах І В. Ревенко, Є. Єнченко ІІ Економіст. - 200б. - №9. - С. Зб-З9.

З Столярчук Я. М. Глобальні фінансові дисбаланси та їх наслідки для світової фінансової стабільності І Я. М. Столярчук ІІ Проблеми науки: міжгалузевий науково-практичний журнал І Гол. ред. Семиноженко В. П. - К. : КиївЦНТЕІ, ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАНУ. - 2009. - № 7.

- 4З-З0.

6 Засорина И. Л. К вопросу об использовании прямого инфляционного таргетирования І И.Л. Засорина, И.П. Крючкова ІІ Деньги и кредит. -2001. - № З. - С. З8-6З.

7 Шинкарук Л. Тенденції розвитку чистих заощаджень та їх взаємозалежність із споживанням основного капіталу [Електронний ресурс] І Л. Шинкарук ІІ Вісник Тернонільскої академії нар. господарства. - 200З. - №2. - С. 131-140. - Режим доступу: www.library.tane.edu.ualimageslnauk vydannyalGgBr9P.pdf (22.03.10). - Назва з экрану.

8 Bernanke B. The Global Saving Glut and the U.S. Current Account Deficit. Remarks at the Sandridge Lecture [Електронний ресурс] І B. Bernanke. - Richmond (Virginia): Virginia Association of Economics, 200З. - Р. З, 7, 9. - Режим доступу: http:llwww.federalreserve.govlboarddocslspeechesl2005l200503102 (22.03.10). - Назва з экрану.

9 Roubini N. Will the Bretton Woods 2 Regime Unravel Soon? The Risk of a Hard Landing in 200З-2006 [Електронний ресурс] І N. Roubini, B. Setser ІІ Paper presented at the symposium of the Federal Reserve Bank of San Francisco and the University of California Berkeley, "Revived Bretton Woods System. A New Paradigm for Asian Development?" San Francisco, February 4, 200З. - Режим доступу: http:llwww.frbsf.orgleconomicslconferencesl0502lRoubini.pdf (22.03.10). - Назва з экрану.

10 Інвестування української економіки : монографія І За ред. А. І. Сухорукова. - К. : Національний інститут проблем міжнародної безпеки, 200З. - С. 17З-176.

Таблиця 1.

Норма інвестування у різних країнах1._

Країна

2GGG

2GG1

2GG2

2GG3

2GG4

2GG5

2GG6

2GG7

Австралія

22

22,9

24,8

2З,4

2З,8

27

26,9

27,7

Австрія

24

23,3

21,7

22,4

22

21,8

21,7

22,2

Бельгія

20,8

20,4

19,2

18,8

19,6

20,4

21

21,7

Велика Британія

17,1

16,8

16,8

16,4

16,7

16,9

17,2

17,8

Данія

20,2

19,8

19,6

19,3

19,3

19,З

21,3

22,2

Греція

21,6

21,6

22,З

23,7

22,6

21,6

22,З

22,З

Ісландія

22,9

2U

18,2

19,9

2З,З

28,4

33,7

27,З

Іспанія

2З,8

26

26,3

27,2

28

29,4

30,7

31

Ірландія

23,1

22,3

21,6

22,3

24,2

26,6

26,8

26,3

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків