Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків - страница 117

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 

Золотовалютні резерви країни виступають важливим джерелом формування фінансового потенціалу національної економіки, які накопичуються в період зростання та використовуються державою під час спаду чи кризи. Вони дозволяють забезпечувати стабільність національної валюти, зменшувати рівень зовнішньої заборгованості країни. За даними МВФ, на 01.01.2009 р. золотовалютні резерви країн ЦСЄ становили: Польща — 14% від ВВП, Румунія — 18,1%, Чехія — 15,4%, Угорщина — 16,5%, Словаччина — 17,9%, Болгарія — 21,5%, Литва — 14,1%, Латвія та Естонія — по 12,8% [5]. Протягом 2004-2008 рр. країни ЦСЄ швидкими темпами збільшували свої золотовалютні резерви (рис. 1). Найвищі темпи нарощування продемонстрували Литва (збільшила резерви у 3,1 рази), Україна (2,8), Румунія (2,7), Болгарія (2,5).

90 000 80 000

70 000 60 000 50 000 40 000 30 000 20 000 10 000 0

□ 2004 рік

2008 рік

4*

Рис. 1. Динаміка обсягів золотовалютних резервів країн ЦСЄ у 2004-2008 рр., млн. дол. США

Особисті заощадження населення, що акумулюються у фінансово-кредитних установах та соціальних фондах, доповнюють структуру фінансового потенціалу країни. Рівень заощаджень домогосподарств може мати як позитивне, так і негативне значення. Якщо даний індикатор є позитивним, то доходи домогосподарств перевищують їх витрати. І навпаки: при негативному значенні рівня заощаджень домогосподарства вважаються залежними від кредитних ресурсів. На рис. 2 графічно представлено значення рівня заощадження у країнах ЦСЄ у 2007 р.

-22,68 | -13,98 [

-4,29 [

0,04

0,12

Ґ|0,84

□ 7,7

П 6,56

8,8

11,99

Україна

Румунія

Словаччина

Польща

Угорщина

Литва

Латвія

Естонія

Чехія

Болгарія

-25 -20

-15

-10

-5

10

15

0

5

Рис. 2. Обсяги заощаджень домогосподарств у країнах ЦСЄ у 2007 р.

Витрати домогосподарств в Румунії, Латвії та Болгарії перевищують їх доходи, що свідчить про наявність кредитної залежності. Питома вага особистих заощаджень домогосподарств в Україні, Литві та Естонії також є незначною та посилює вразливість фінансового сектора національних економік. Найвищий рівень заощаджень демонструють домогосподарства Угорщини, Чехії, Словаччини та Польщі, що позитивно впливає на стійкість фінансових систем країн.

Висновки. Нарощування фінансового потенціалу країн ЦСЄ залежить від ефективного та гармонійного використання всіх наявних та потенційних фінансових ресурсів, які акумулюються всередині країни або надходять з-за кордону у вигляді іноземних інвестицій. Проте залежність країни від зовнішніх джерел фінансування підвищує вразливість національної економіки у результаті виникнення несприятливої кон' юнктури на світових ринках капіталів. Проблема вразливості національної економіки набуває особливоїгостроти на сучасному етапі розвитку економіки в умовах розгортання глобальної фінансово-економічної кризи. Країни ЦСЄ вважаються найбільш вразливими, оскільки високий темп їх економічного зростання залежав від швидкого припливу прямих іноземних інвестицій. Ступінь вразливості країн ЦСЄ не є однаковим, оскільки рівень залежності від зовнішніх джерел фінансування, імпортованих енергетичних ресурсів, гармонізації банківської системи, експортно-імпортних операцій суттєво різниться у розрізі окремих національних економік.

До групи факторів, які оцінюють вразливість національної економіки, були відібрані показники, що характеризують енергетичну (рівень енергетичної залежності країни від імпортованих енергоресурсів, енергоємність економіки), зовнішньоекономічну (показник покриття імпорту експортом) та фінансову (величина зовнішнього боргу, показник покриття кредитів депозитами, частка короткострокових кредитів, рівень диверсифікації джерел надходжень іноземного капіталу, показник заощаджень домогосподарств, частка споживчого кредитування, питома вага іноземного капіталу в банківській сфері, рівень інфляції) безпеки країни. Більшість індикаторів стосуються фінансової системи країн, оскільки новітня глобальна фінансово-економічна криза продемонструвала вразливість економік країн ЦСЄ, економічне зростання яких базувалося на всеохоплюючому використанні іноземних кредитних ресурсів. У результаті оброблення даних було сформовано три групи країн:

1. Країни з низьким рівнем вразливості: Чехія, Польща, Словаччина.

2. Країни з середнім рівнем вразливості: Болгарія, Румунія, України, Литва та Угорщина.

3. Країни з високим рівнем вразливості: Естонія та Латвія.

Економіки країн з низьким рівнем вразливості характеризуються допустимим рівнем зовнішнього боргу (не більше б0% ВВП), показник покриття імпорту експортом коливається в межах від 0,94 до 1,07, що свідчить про зовнішньоекономічну безпеку країни. Розвиток банківської системи є гармонійним (залучені депозити перевищують надані кредити), з помірним рівнем споживчого кредитуванням (не більше 20% всіх наданих кредитів) та високим рівнем залучення заощаджень від населення. Ступінь диверсифікації джерел надходжень іноземного капіталу достатній, крім того, частка короткострокових кредитів не перевищує міжнародні резерви країни, що позитивно впливає на її фінансову безпеку, рівень енергетичної безпеки є достатньо високим.

У результаті проведеного дослідження найбільш вразливими виявилися країни Балтії, зокрема Естонія та Латвія. Розмір валового зовнішнього боргу Естонії та Латвії становить 118,б% та 142,З% ВВП, короткострокові зобов'язання перевищують міжнародні резерви країн у 1,7 рази. Рівень диверсифікації джерел надходжень іноземного капіталу є низьким, більше 80% іноземних банківських інвестицій Естонії надходить з Швеції. Показник споживчого кредитування Естонії та Латвії перевищує аналогічний індикатор в інших країнах вибірки майже в 2 рази, споживчі кредити становлять більше 40% сукупного обсягу наданих кредитів, що суттєво знижує рівень безпеки фінансових систем національних економік.

РЕЗЮМЕ

Важливою складовою сучасного економічного потенціалу країни є грошово-кредитна система. Дослідження проблем нарощування фінансового потенціалу національної економіки за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел, аналіз стійкості фінансової системи набуває важливого значення для збереження швидких темпів посилення конкурентоспроможності країн ЦСЄ в умовах сучасної глобальної фінансово-економічної кризи, і є особливо актуальною темою дослідження в контексті подальшого інтегрування країн ЦСЄ в грошово-кредитну систему країн ЄС та входження в ЄВС. РЕЗЮМЕ

Важной составляющей современного экономического потенциала страны является денежно-кредитная система. Исследование проблем наращивания финансового потенциала национальной экономики за счет внутренних и внешних источников, анализ устойчивости финансовой системы важны для сохранения быстрых темпов усиления конкурентоспособности стран ЦВЕ в условиях современного глобального финансово-экономического кризиса. В связи с этим, исследование влияния денежно-кредитной политики в странах ЦСЕ на конкурентоспособность этих стран, является особенно актуальной темой исследования в контексте дальнейшей интеграции стран ЦВЕ в денежно-кредитную систему страны ЕС и вхождения в ЕВС.

SUMMARY

An important component of modern economic potential is a monetary system. Studies of increasing the financial capacity of national economy through internal and external sources, analysis of the stability of the financial system becomes essential to keeping a rapid rate of increase of competitiveness of CEE in the current global financial crisis, and is particularly important research topic in the further integration of CEE in the monetary system of the EU and joining the EMU.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. BIS Quarterly Review, March 2009: [Electronic resource]. - Mode of access: http:llwww.bis.orglpubllqtrpdflr_qt0903.htm

2. EU budget 2007. Financial Report. - Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2008: [Electronic resource]. -Mode of access: http:llwww.ec.europa.eulbudgetllibrarylpublicationslfin_reportslfin_report_07_en.pdf

3. Офіційний сайт Євростату: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:llec.europa.euleurostat

4. Державна підтримка українського експорту при Міністерстві економіки України:  [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:llukrexport. gov. ualukrlproml ukrl19.html

З.     International Monetary Fund: [Electronic resource]. - Mode of access: http:llwww.imf. org

40бнаукове життя

КРУГЛИЙ СТІЛ «ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО НА СХОДІ УКРАЇНИ: СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТА

ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ»

Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень в м. Донецьку спільно з Інститутом економіки промисловості Національної академії наук України, кафедрою «Міжнародна економіка» Донецького національного університету 26 листопада 2009 року провів у м. Донецьк круглий стіл «Транскордонне співробітництво на Сході України: соціально-економічні та екологічні аспекти».

У заході взяли участь провідні вітчизняні вчені та фахівці, представники місцевих органів влади та місцевого самоврядування, академічних інститутів, навчальних закладів^гідгтигаїст^йшітшіорга^

Початком дискусії стала спільна доповідь провідним науковим співробітником, РФ НІСД у м. Донецьку І. В. Хаджиновим та наукового співробітника РФ НІСД у м. Донецьку Г.Є. Ковальським проведений авторами всебічний аналіз східного кордону України крізь призму транскордонного співробітництва, участі в міжнародних та регіональних об'єднаннях, а також історичному аспекту проблематики -започаткувало основу для векторного дослідження і обговорення проблеми під час засідання круглого столу.

Особливий інтерес до формування вітчизняної інноваційної системи й до дослідження її характеристик виник після фінансової кризи 1998 р., а сучасна криза, що почалася в 2008 р. ще більше підсилить ці тенденції. Останнім часом з'явилися дослідження, у яких увага акцентована на регіональної складової інноваційної системи, саме цим проблемам була присвячена доповідь академіка НАН України Амоши О.І. та доцента кафедри економіки підприємств Донецького національного університету, к.е.н., доцента Ляха О.В.

Під час обговорення особливу увагу доповідачі та присутні надавали аналізу економічної складової питання, цьому були присвячені доповіді заступника голови Донецької обласної державної адміністрації, д.е.н., професора Адамова Б.І., начальника управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, д.е.н., професора Богачова С.В. та Анісімова А.Є., начальник управління науково-технічного та інноваційного розвитку головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністраггії^^^т^^^^^^^^^^^^^^^

Начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області Третьяков С.В. та консультант РФ НІСД у м. Донецьку Рябчін О.М. торкнувся питання взаємодії з Росією в екологічній сфері та шляхи спільної взаємодії у процесі використання переваг Кіотського протоколу. _програм підтримки і забезпечення економічної безпеки підприємництва значно залежить від суб'єктивного ставлення органів місцевого самоврядування до рівня та обсягів такого сприяння. Це перешкоджає формуванню цивілізованого, стабільного та рівного для всіх суб'єктів ринку економіко-правового середовища, посилює регіональні та субрегіональні структурні диспропорції, що призводить до подальшого погіршення ресурсного потенціалу (людського, матеріально-технічного тощо), посилення зовнішньої трудової міграції та надмірної концентрації бізнесу і господарських ресурсів; сповільнення темпів розвитку підприємництва та економічного зростання держави загалом. Все це вимагає удосконалення вітчизняної політики держави у сфері забезпечення належного рівня економічної безпеки підприємництва, зокрема на регіональному та місцевому рівні.

Висвітленню цього питання були присвячені виступи к.е.н., доцента Анісімової О.М., завідувача кафедри економічної теорії, Приазовський державний технічний університет, професора Кендюхова О.В., завідувача кафедри економіки та маркетингу Донецького національного технічного університету та к.е.н., доцента Кравченко В.О., доцента кафедри „Міжнародна економіка" Донецького національного університету.

Окрім питання історії формування сучасних східних кордонів України, економічних аспектів прикордонного співробітництва, також обговорювалися суспільно-політичні та культурні зв'язки прикордонних областей України та Росії, а також проблеми розвитку взаємовідносин в усіх сферах життя обох держав.

XVI МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР "ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ І ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ: РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ"

З 29 по 31 січня 2010 р. у м. Донецьку та м. Святогірску пройшов XVI Міжнародний науково-практичний семінар "Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект". Семінар був проведений Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень в м. Донецьку, економічним факультетом, кафедрою "Міжнародна економіка" Донецького національного університету разом з Донецькою обласною державною адміністрацією, за підтримки Інституту економіки промисловості НАН України та Центром економічної освіти й консалтингу "Зовнішконсалт", а також Донецької торгово-промислової палати.

У роботі семінару взяли участь учені й фахівці України, близького й далекого зарубіжжя. Учасники семінару представляли наукові й освітні школи України (міст Києва, Донецька, Львова, Дніпропетровська, Тернополя, Луганська, Одеси, й інших) і наступних країн: Китаю, Польщі, США, Палестини, Росії, Білорусії, Болгарії, Нігерії, Туреччини, Анголи й ін.

Всього в роботі семінару взяли участь близько 130 осіб, представлено більше 250 доповідей.

На семінарі обговорювалися проблеми:підвищення інвестиційної привабливості підприємств і регіонів, пошук шляхів рішення проблем, пов'язаних з діяльністю іноземних інвесторів на ринку України, сучасні методи розробки й аналізу інвестиційних проектів; _

розробка стратегії підвищення конкурентоспроможності продукції й представлення її на внутрішні й зовнішні ринки з метою імпортозаміщення; структурні перетворення в галузях господарського комплексу України з метою підвищення їх конкурентоспроможності на зовнішніх ринках;

Амоша О.І., директор Інституту економіки промисловості НАН України, академік НАН України, д.е.н., професор

проблеми функціонування спеціальних економічних зон, територій пріоритетного розвитку й технопарків й інших інноваційних структур у регіонах країни й галузях господарського комплексу; транскордонне співробітництво та формування євро регіонів; проблеми профілактики можливих корупційних проявів на територіях з особливим митним і податковим режимом;

НАН України, д.е.н., професорструктурні перетворення в економіці України в умовах Євроатлантичної інтеграції; державні й митні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні;

нові методи інтерактивного навчання й наукового аналізу, реалізація нових освітніх програм. проблеми створення міжнародних транспортних коридорів і відповідної інфраструктури; реструктуризація галузей господарського комплексу України з урахуванням закордонного досвіду;

розробка стратегії підвищення конкурентоспроможності продукції України й виходу її на внутрішні й зовнішні ринки з метою імпортозаміщення;

маркетингова стратегія підприємств регіонів України на зовнішніх ринках. _ _

Вітальне слово директора НІСД Рубана Ю.Г., оголошує заслужений економіст України, провідний науковий співробітник НІСД,

к.е.н., с.н.с. Ляпін Д.В.

Організаційний комітет семінару поставив перед собою завдання:

- обмін практичним досвідом підприємців та результатами наукових досліджень українських і закордонних економістів щодо розширення зовнішньоекономічних зв'язків, розвитку інтеграційних, інвестиційних й інноваційних процесів;

- розробка рекомендацій та їх передача керівним органам регіонів України, управлінням зовнішніх економічних зв'язків областей, Торгово-промисловим палатам, Уряду України, Адміністрації Президента України, Верховної Ради й посольствам іноземних держав з питань реалізації Програм соціально-економічного розвитку України й науково-технічного розвитку Донецького й іншого регіонів на період до 2020 року в сфері пріоритетних напрямків залучення іноземних інвестицій і розширення практики ведення зовнішньоекономічної діяльності.

Адамов Б.І.., заступник голови Донецької облдержадміністрації, д.е.н., професор

РОЗВИТОК ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ, ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО, ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

БЕЗПЕКИ Й КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

У ході розробки національної стратегії розвитку, що забезпечувала б глобальну інтеграцію України у світові економічні структури, необхідно повною мірою враховувати особливості процесу глобалізації і її суперечливий характер. Так, з одного боку, глобалізація небачено розширює можливості окремих країн щодо використання й оптимальної комбінації різноманітних ресурсів, їх більше глибокої й всебічної участі в системі міжнародного розподілу праці, з іншого боку - глобальні процеси значно загострюють конкурентну боротьбу, приводять до маніпулювання величезними фінансовими й інвестиційними ресурсами, які являють реальну загрозу для країн з низькими й середніми доходами.

Клименко О.І., Народний депутат України

Сучасна зовнішньоекономічна стратегія України може врахувати погоджене рішення наступних ключових проблем: 1. Узгодження й збалансування векторів інтеграції в ЄС і СНД з метою усунення розбіжностей між інструментами підтримки взаємовигідного економічного співробітництва. Національні економічні інтереси України з в:

- мінімізації втрат від розробки, дублювання й постійного корегування умов поглиблення економічного співробітництва в зазначених напрямках;

- конкретизації й інституціоналізації відносин із країнами ЄС і СНД, ОЧЕС та ГУАМ;

- збалансуванні присутності на внутрішньому ринку російських і світових транснаціональних компаній;

Лук'янович М.В., заступник завідувача кафедрою світової економіки й міжнародних валютно-фінансових відносин Фінансової академії при Уряді Російської Федерації, д.т.н., професор

- стимулюванні розвитку науково-технологічних анклавів, розвитку технічної кооперації із країнами ЄС і СНД, ОЧЕС та ГУАМ, розширенні проектів у сфері інфраструктури;

- посиленні дієздатності організаційних структур, відповідальних за зовнішньоекономічне співробітництво.

2. Забезпечення динамічного зростання економіки як бази для посилення здатності національних виробників протистояти зовнішньому конкурентному тиску. Пріоритетами формування конкурентоспроможності виступають:

- забезпечення більш високого, ніж у країнах ЄС і СНД рівня реального зростання ВВП;

- послідовне підвищення продуктивності праці у всіх галузях економіки та видах економічної діяльності;

- стимулювання ефективного використання внутрішніх сировинних, трудових і фінансових ресурсів для економічного зростання економіки;

- зниження рівня збитковості вітчизняних підприємств;

- мінімізація тіньової економіки шляхом стимулювання до легалізації господарської діяльності;

- забезпечення стабільності, прозорості й ефективності державних фінансів, особливо в сферах оподатковування й

бюджету;

- підвищення платоспроможності як суб'єктів господарювання, так і населення з метою активізації внутрішнього ринку;

- стимулювання розвитку внутрішнього ринку, реалізація цілеспрямованої політики цінового збалансування, впровадження уніфікованих загальноприйнятих інструментів і методів регулювання попиту та пропозиції для формування сприятливої кон'юнктури, впровадження моніторингу щодо конкуренції між іноземними та національними виробниками;

- збалансована підтримка інноваційних виробництв, стимулювання поглиблення взаємозв'язку наукових досліджень і виробництва;

- реструктуризація національного ринку праці в напрямки збільшення частки конкурентноздатної й мобільної робочої сили й зосередження високопродуктивних робочих місць в Україні;

Тодоров Т., доцент, доктор, Господарська Академія ім. Д.А. Ценова, м. Свіштов, Болгарія

- підвищення ділової активності дрібного й середнього бізнесу.

3. Встановлення критеріїв паритетного співробітництва відповідно до європейським і світовим стандартам виробництва, рівня і якості життя. Головними економічним інтересами є:

- обґрунтування й приведення у відповідність технічних, технологічних, фінансових, соціальних параметрів України до світових аналогів, які забезпечують стратегічні позиції на внутрішніх і зовнішніх ринках;

- визначення більш ефективної й стратегічно орієнтованої галузевої структури економіки;

- розробка спеціалізованих регіональних програм розвитку з урахуванням інтенсивності співробітництва з відповідними регіональними економічними союзами;

- систематизація й моніторинг можливих ризиків і погроз для національних виробників;

- удосконалення внутрішнього середовища з метою підвищення мотивації напрямку в Україну ресурсних потоків, розміщення високопродуктивних робочих місць і стратегічного входження в промислово-технологічні ланцюги євразійського розподілу праці;

- запобігання відтоку українських ресурсів за кордон і скорочення прибутків національних виробників внаслідок випереджального зростання імпорту продукції з високим змістом доданої вартості.

4. Стимулювання внутрішньої консолідації суб'єктів підприємництва і їх орієнтації на підвищення конкурентоспроможності. Таким чином, у сучасній системі розвитку міжнародних економічних відносин пріоритетними національними інтересами для

України є формування таких умов функціонування національної економіки і її суб'єктів, які б дозволили забезпечити гідне місце країни в регіональному розподілу праці. Із цією метою необхідно вже найближчим часом реалізувати завдання, орієнтовані на:

1. Оволодіння європейських стандартів виробництва, рівня і якості життя на основі високоефективної національної економіки, конкурентноздатної стосовно здачі країн.

2. Освоєння високого рівня ефективності суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці й зміцнення економічного потенціалу України спочатку до рівня найближчих сусідів по економічному співробітництву, а, зрештою, і до високорозвинених країн ЄС. Необхідне досягнення Копенгагенських критеріїв і приведення у відповідність інституціональної основи розвитку національної економіки державам-членам ЄС.

Тищук Т.А., начальник відділу зведених робіт статистики будівництва й капітальних інвестицій Держкомстат України, к.е.н.

3. Забезпечення стабільного й динамічного розвитку економіки, прискорення детінізації економічних відносин на основі узгодження економічних інтересів між суб'єктами економіки, і орієнтація їх на підвищення можливостей протистояння зростанню конкурентного тиску внаслідок приєднання України до СОТ.

4. Упорядкування угоди про СНД, узгодження євроінтеграційного напрямку України й нових форм реалізації економічного співробітництва в межах СНД і країнами ЄС у напрямки підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Волинець Є.В., Народний депутат України

5. Забезпечення суб'єктам української економіки високоефективних, транспарентних умов функціонування на внутрішньому ринку, недопущення дискримінації їх інтересів у відношенні з нерезидентами й забезпечення їх можливостей щодо конкурентного змагання на зовнішніх ринках країн СНД й Євросоюзу.

6. Переорієнтація національних виробників на внутрішні ресурсні джерела з метою оптимізації взаємозалежності щодо країн-партнерів СНД і міжнародних організацій;

7. Удосконалення нормативно-правової бази для впровадження стратегії підвищення конкурентоспроможності національної економіки України за рахунок освоєння інноваційного типу розвитку.

8. Забезпечення динамічного росту економіки як бази для посилення здатності національних виробників протистояти зовнішньому конкурентному тиску.

9. Установлення критеріїв паритетного співробітництва відповідно до європейським і світовим стандартам виробництва, рівня і якості життя.

10. Ревізія існуючої практики залучення ПІІ в Україну.

Україна стратегічно зацікавлена в надходженні ефективних і сумлінних іноземних інвестицій, які повинні запобігти погрозі консервації низького технологічного рівня промисловості України, пов'язаного з її сучасної спеціалізації в міжнародному розподілу праці. З огляду на на це, необхідно досягти якісних змін в оздоровленні інвестиційного клімату, а також терміново почати формування національного правового середовища із внесенням відповідних уточнень до нормативних актів, які будуть регулювати поводження ТНК на національному ринку.

Під час засідання

У реалізації цих пріоритетів ключова роль повинна приділятися цілеспрямованої орієнтації суб'єктів української економіки на підвищення їх прибутковості й ефективності фінансово-господарської діяльності переважно, чим рахунок розвитку внутрішніх джерел розвитку, розширення можливостей внутрішнього середовища щодо підвищення конкурентоспроможності національної продукції й досягнення на цій основі структурної перебудови, політичної й соціально-економічної стабільності в суспільстві.

У цілому це відповідає концепції регіонально-секторальної інтеграції економіки нашої держави, що забезпечує зм'якшення зовнішніх факторів і наслідків глобалізації для вітчизняної економіки.

Демір Г., президент фонду «Діалог Євразія», Туреччина

Актуальним напрямком дослідження проблем глобалізації, зокрема в області збереження певного рівня керованості національних економік є формування методології дослідження соціально-економічних наслідків глобальних трансформацій. Приймаючи також в увагу, що в сучасному світі ще відбуваються процеси утворення суверенних держав, можна зробити наступні висновки:

глобалізація не носить універсально позитивного характеру для країн світового співтовариства через економічні, соціальні, культурні й політичні відмінності між промислово розвиненими країнами й слабо розвиненими країнами.

незважаючи на високі темпи економічного росту, периферійним країнам важко перебороти розрив між розвитком національних економік, оскільки вони не володіють достатніми фінансовими й технологічними ресурсами.

Досягти сталості національної економіки в умовах глобалізації слаборозвиненим країнам можливо шляхом співробітництва з інтеграційними об'єднаннями, тобто шляхом визнання й використання досягнень тієї ж глобалізації.

Необхідно розробити модель зовнішньоекономічної діяльності, що передбачала б, по-перше, скорочення імпорту в тих сферах економіки, де вітчизняні товаровиробники можуть вирішити проблему задоволення попиту не гірше закордонних за умови, що вони одержують відповідні ресурси, у тому числі валютні. На шляху реалізації такого роду імпортозаміщуючого виробництва усередині країни лежать як проблеми зовнішньоекономічної політики, так і проблеми, які важко вирішити усередині власної економіки. Незважаючи на це, орієнтація на розвиток імпортозаміщуючого виробництва може стати однієї з найважливіших передумов переходу до дійсно рівноправного світового співробітництва.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106  107  108  109  110  111  112  113  114  115  116  117  118  119 


Похожие статьи

Т В Орєхова, А Я Турчина - Диференціація наслідків глобальної економічної кризи для окремих світових товарних ринків