Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 101

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

Наиболее часто в теории инвестиционного портфеля используется среднее арифметическое значение случайных величин. Если г( (1 = 1,2,.. .,№) представляют собой значения доходности в конце 1-го периода, а Р( - вероятности данных значений доходности, то:

N

Е (г) = Х (1)

г=1

где Е(г) - среднее арифметическое значение доходности; N - количество лет, в течение которых велись наблюдения.

В случае объективного подхода Р( = 1Ш, поэтому формула примет вид:

N

Е) = Х Г / N (2)

=1

Наиболее часто риск ценной бумаги измеряют с помощью дисперсии о2 и стандартного отклонения о.

N

а2 - Е)]2

N

.2 =^       _ Е(г)]_

1

Доходность портфеля - средневзвешенное значение ожидаемых значений доходности ценных бумаг, входящих в портфель. При этом "вес" каждой ценной бумаги определяется относительным количеством денег, направленных инвестором на покупку этой ценной бумаги. Ожидаемая доходность инвестиционного портфеля равна:

N

Е(тр) = Х^Е(г-) (4)

г=1

где Е(гр) - ожидаемая норма отдачи портфеля;

\¥; - доля в общих инвестиционных расходах, идущая на приобретение 1-ой ценной бумаги ("вес" >ой ценной бумаги в портфеле); Е(г;) - ожидаемая доходность 1-ой ценной бумаги; п - число ценных бумаг в портфеле.

При определении риска портфеля следует учитывать, что дисперсию портфеля нельзя найти как средневзвешенную величине дисперсий входящих в портфель ценных бумаг. Это объясняется тем, что дисперсия портфеля зависит не только от дисперсий входящих в портфель ценных бумаг, но также и от взаимосвязи доходностей ценных бумаг портфеля друг с другом. Иными словами, риск портфеля объясняется не только индивидуальным риском каждой отдельно взятой ценной бумаги портфеля, но и тем, что существует риск воздействия изменений наблюдаемых ежегодных величин доходности одной акции на изменения доходности других акций, включаемых в инвестиционный портфель.

Меру взаимозависимости двух случайных величин измеряют с помощью ковариации и коэффициента корреляции. Положительная ковариация означает, что в движении доходности двух ценных бумаг имеется тенденция изменяться в одних и тех же направлениях: если доходность одной акции возрастает (уменьшается), то и доходность другой акции также возрастет (уменьшится). Если же просматривается обратная тенденция, то есть увеличению (уменьшению) доходности акций одной компании соответствует снижение (увеличение) доходности акций дру-гой компании, то считается, что между доходностями акций этих двух компаний существует отрицательная ковариация.

Когда рассматриваются величины доходности ценных бумаг за прошедшие периоды, то ковариация подсчитывается по формуле:

N

О, ] = Х К _ Е)]/(N _ 1) (5)

г=1

где оу - ковариация между величинами доходности ценной бумаги ; и ценной бумаги ];

гц и гу - доходность ценных бумаг ; и ] в момент времени 1;

Е(г;), Е(Г|) - ожидаемая (среднеарифметическая) доходность ценных бумаг ; и ];

N - общее количество лет наблюдения.

Часто при определении степени взаимосвязи двух случайных величин используют относительную величину - коэффициент корреляции:

Рг,3 =-- (6)

°°]

Итак, риск инвестиционного портфеля надо определять с помощью дисперсии. Пусть в исследуемый портфель входят п ценных бумаг; тогда дисперсию портфеля необходимо вычислять по формуле:

N N N

г=1 і ]

Рассматривая вопрос о создании портфеля, инвестор должен определить для себя параметры, которыми он будет руководствоваться, а именно: необходимо выбрать оптимальный тип портфеля; оценить приемлемое для себя сочетание риска и дохода портфеля и соответственно определить удельный вес портфеля ценных бумаг с различными уровнями риска и дохода; определить первоначальный состав портфеля; выбрать схему дальнейшего управления портфелем.

Таблица 1. Инвестиционн^ій портфель для различных инвесторов

Тип инвестора

Цель инвестора

Степень риска

Тип ценной бумаги

Тип портфеля

Консервативный

Защита от инфляции

Низкая

Государственные ценные бумаги, акции, облигации крупных стабильных эмитентов

Высоконадежный, но низкодоходный

Умеренный

Рост капитала в долгосрочном плане

Средняя

Государственные ценные бумаги, большая доля крупных и стабильных эмитентов

Диверсифицированный

Агрессивный

Спекулятив-ная игра, возможность быстрого роста капитала

Высокая

Большая доля высокодоходных ценных бумаг некрупных эмитентов, вентерных компаний

Рискованный, но высокодоходный

Таким образом, инвестиционная деятельность как в масштабе предприятия, так и в масштабе государства и межгосударственных отношений имеет ряд особенностей. Управление инвестиционной деятельностью предприятия должно иметь всеохватывающий и способный подстраиваться характер. Решения в сфере менеджмента должны быть последовательными, они не должны противоречить одно другому.

Портфельные инвестиции имеют противоречивый характер. С одной стороны их спекулятивная роль, стремление с их помощью к быстрому получению прибыли являются негативной их характеристикой, но с другой стороны портфельные инвесторы не имеют права претендовать на контроль над предприятием, в акции которого было произведено капиталовложение.

Также для внешних инвесторов важны объем и качество внутренних инвестиций. Величина внутренних инвестиций непосредственно внутри самого государства является показателем адекватности экономической политики правительства по отношению к бизнесу, эффективности правовых институтов, ёмкости рынка внутри страны, возможности для зарубежного инвестора вложить в экономику внутреннего рынка дополнительные средства для дальнейшего развития успешного проекта, а также возможности выйти изпроекта максимально быстро и с минимальными убытками. Поэтому необходимо создавать благоприятные условия на государственном уровне не только для зарубежных инвесторов, но и для украинских, что послужит важным этапом в позитивном развитии экономики государства.

РЕЗЮМЕ

Рассмотрено обоснование целесообразности вложения портфельных инвестиций в украинскую экономику. Определенны ключевые понятия исследуемой темы. Проанализирован комплекс составляющих, видов и преимуществ портфельных инвестиций для экономики государства. Предложен анализ алгоритма определения уровня доходности от использования портфельных инвестиций.

Ключевые слoва: Портфельные инвестиции. государственное регулирование, экономика государства, экономика предприятий, уровень

доходности.

РЕЗЮМЕ

Розглянуто обґрунтування доцільності вкладення портфельних інвестицій в українську економіку. Визначені ключові поняття досліджуваної теми. Проаналізовано комплекс складових, видів і переваг портфельних інвестицій для економіки держави. Запропоновано аналіз алгоритму визначення рівня прибутковості від використання портфельних інвестицій.

Ключoвi слoва: Портфельні інвестиції. державне регулювання, економіка держави, економіка підприємств, рівень прибутковості. SUMMARY

Considered rationale for investment portfolio investments in the Ukrainian economy. Definition of key concepts of the topic. Analyzed the complex components, and benefits of portfolio investments to the economy of the state. Analysis of the proposed algorithm for determining the rate of return from the use of portfolio investments.

Keywords: Portfolio investments. government regulation, the state's economy, business economics, the level of profitability. СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Аскинадзи В.М. Портфельные инвестиции. І В.М. Аскинадзи, В.Ф. Максимова. - М.: МФПА, 2005. — б2 с.

2. Бланк И. А. Финансовый менеджмент І И.А. Бланк, К.: Эльга, Ника-Центр, 2004. — б5б с.

3. Державний комітет статистики України Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) в Україну [Електронний ресурс], - Режим доступу: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.

4. Максимова В.Ф. Портфельные инвестиции. І В.Ф. Максимова М.: Московский международный институт эконометрики, информатики, финансов и права, 2003. - 5б с.

5. Только 4,5% инвесторов считают инвестиционный климат в Украине хорошим - исследование [Электронный ресурс], - Режим доступа: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки. Іinvestment

6. Удалих О. О. Управління інвестиційною діяльністю І О.О. Удалих, К.: КНЕУ, 200б.-292 с.

7. Худавердиева В. А. Стратегия привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины І В.А. Худавердиева ІІ Финансы Украины.

— 2010. — № б. — с. б2-72.

8. Черкасов В.Е. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. Учебно-методическое пособие І В.Е. Черкасов - Тверь: Тверской институт экономики и менеджмента, 1999. - 24б с.

УДК 338.24

ФОРМУВАННЯ МЕТОДИЧНОЇ БАЗИ СТИМУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ

ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Лукаш В.В., аспірантка кафедри менеджменту НТУУ «Київський політехнічний інститут» '

Постановка проблеми. Україна є значним споживачем природного газу і його транзитером до європейських ринків, тому газотранспортна система України є одним з найбільших надбань держави, яке дає можливість підтримувати життєдіяльність і економіки, і громадян України.

Формування методичної бази стимулювання інвестицій в розвиток підприємств газотранспортної системи України є необхідною умовою для притоку інвестицій в галузь, тому дане питання набуває особливої актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні аспекти залучення інвестицій висвітлені в працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, серед них Л.М. Борщ, А.А. Бандурка, О.І. Барановський, П.І. Гайдуцький, В.М. Грідасов, М. П. Денисенко,

B. І. Кириленко, В.В. Позняков [1], О.А. Яворський та ін.

В свою чергу, проблеми розвитку газотранспортної системи та напрями вдосконалення управління нею висвітлені в публікаціях

C. Грубяк, Н. Навольська, А. Єременка, С. Кліменка, Ю. Тищенко [2], О. Шандрівської [3]. Проте і на сьогодні в цій галузі залишається багато дискусійних та невирішених питань, пов'язаних, зокрема, з залученням інвестицій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій дав можливість зробити висновок про те, що саме проблема формування методичної бази стимулювання інвестицій в розвиток підприємств ГТС України є недостатньо розкритою і потребує вдосконалення.

Метою даної статті є формування ефективної методичної бази стимулювання інвестицій в підприємства газотранспортної системи України.

Відповідно до зазначеної мети, в роботі поставлено та вирішено наступні завдання:

- проаналізувати форми та методи державного впливу на інвестиційні процеси в економіці;

- уточнити зміст механізму залучення інвестицій в розвиток підприємств газотранспортної системи.

Результати дослідження. Стимулювання зростання інвестицій в різноманітні сфери економіки неможливо без цілеспрямованих дій зі сторони держави. Форми та методи державного впливу на інвестиційні процеси в економіці, які використовуються на практиці, досить різноманітні. Розглянемо найбільш поширені в вітчизняній практиці управління форми і методи:

- вдосконалення системи податків, механізму нарахування амортизації і використання амортизаційних відрахувань;

- встановлення суб'єктам інвестиційної діяльності спеціальних податкових режимів, які не мають індивідуального характеру;

- надання суб'єктам інвестиційної діяльності пільгових умов користування землею та іншими природними ресурсами, які знаходяться в державній власності;

- створення і розвиток мережі інформаційно-аналітичних центрів, які здійснюють регулярне проведення і публікацію рейтингових оцінок суб' єктів інвестиційної діяльності;

- прийняття антимонопольних заходів;

- розширення можливостей використання застав при здійсненні кредитування;

- розвиток фінансового лізингу;

- проведення переоцінки основних фондів у відповідності до темпів інфляції;

© Лукаш В.В., 2O12

3б9

- створення можливостей для формування суб'єктами інвестиційної діяльності власних інвестиційних фондів;

- випуск облігаційних позик, гарантованих цільових позик;

- втягнення в інвестиційний процес тимчасово призупинених будівель та об' єктів, які знаходяться в державній власності;

- надання концесій українським та іноземним інвесторам за результатами торгів (аукціони та конкурси) згідно законодавством України [1].

Вибір того чи іншого набору методів залежить від цілей інвестиційної політики, інвестиційної ситуації в економіці, особливостей об' єкта залучення інвестицій та ряду інших факторів. Для забезпечення результативності та ефективності проведення державної політики стимулювання інвестицій в ту або іншу сферу народного господарства необхідно в першу чергу, визначити перелік і співвідношення інструментів державного впливу в межах відповідного інвестиційного механізму.

В економічній літературі існують різні точки зору стосовно змісту механізму управління і механізму управління інвестиційною діяльністю. На мою думку, найбільш точно зміст механізму управління визначає Позняков В.В., розуміючи під ним спосіб організації управління суспільним виробництвом, який являє собою взаємозв' язаний комплекс форм, методів, засобів, принципів і важелів господарювання, що забезпечує ефективну реалізацію цілей, які ставить перед собою кожна організація, та найбільш повне задоволення суспільних, колективних та індивідуальних потреб працюючих [4].

Під механізмом управління інвестиційним процесом деякі автори розуміють сукупність, взаємозв' язок і співвідносність організаційних, управлінських, інформаційних, технічних і морально-психологічних аспектів, які сприяють успішному здійсненню інвестиційного процесу і підвищенню ефективності його результатів. Дане визначення є не зовсім коректним, оскільки під механізмом розуміється сукупність взаємодіючих аспектів або сторін, а не інструментів та важелів впливу [5].

Структура механізму управління інвестиційною діяльністю повинна включати два взаємопов'язаних механізми: управління залученням інвестицій і управління вкладенням інвестиційних засобів (рис.1).

Механізм управління інвестиційною діяльністю

Механізм управління залученням інвестицій

 

Механізм управління вкладенням інвестиційних засобів

 

 

 

Рис. 1. Структура механізму управління інвестиційною діяльністю

Зміст механізму управління вкладенням інвестиційних засобів являю собою сукупність нормативно-правових актів державного та регіонального рівня, положень статуту підприємства (організації), систему внутрішньогосподарських нормативів та вимог за окремими аспектами прийняття рішень в області інвестиційної діяльності.

Механізм управління залученням інвестиційних ресурсів являє собою сукупність методів і засобів, які використовуються в управлінні підвищенням інвестиційної привабливості об' єкта інвестування і зменшенням прояву факторів, які знижують його інвестиційну привабливість. Зміст цього механізму розкривається через наступні методи і засоби управління: розміщення державного, в тому числі регіонального замовлення: 1) проведення торгів в формі конкурсів та аукціонів, в тому числі аукціонів в електронній формі, 2) випуск цінних паперів; пільгове оподаткування; гарантії органів державної влади і управління; дотації та безвідсоткові позики; компенсації; прискорена амортизація; експертиза та ліцензування; пільгове регіональне законодавство; антимонопольна політика; лізингова політика; навчання та консалтингові послуги [5].

Методологія формування та загальна схема функціонування механізму управління інвестиціями передбачає можливість різноманітності його дій в різномасштабних системах. Наприклад, в державному та регіональному механізмі управління інвестиціями більш вагомими можуть бути одні елементи (законодавство та гарантії), в галузі - інші (організаційні форми), а в організації - ще інші (методи оцінки ефективності) [6].

В зв' язку с цим, виникає необхідність класифікації механізму за рівнями управління. Варто розрізняти механізм управління інвестиціями, сформований на наступних рівнях управління: державному, регіональному, галузевому, на рівні підприємств та організацій

(рис. 2).

Рис. 2. Ієрархічна структура інтегрального механізму управління інвестиційною діяльністю

На державному рівні визначається стратегія розвитку інвестиційного процесу, приймаються рішення щодо вибору і формуванню національних пріоритетів, здійснюється фінансування і контроль за виконанням інвестиційних програм, приймаються законодавчі заходи щодо стимулювання інвестиційної активності, розподіляються ресурси і відповідальність між відомствами.

На регіональному рівні або міжгалузевому здійснюється: керівництво інвестиційним процесом в регіонах або по галузям, формування довгострокових регіональних та міжгалузевих програм, вибір їх виконавців на основі конкурсу, укладання контрактів від імені уряду, оперативний контроль виконання та внутрішньо регіональна або міжвідомча кооперація.

На рівні підприємств (організацій) здійснюється поточне виконання програм, моніторинг та регулювання інвестиційного

процесу.

Деякі елементи інтегрального механізму управління інвестиційною діяльністю можуть бути спільними для всіх рівнів (інвестиційне законодавство), узагальненими для деяких рівнів - регіонального та галузевого (організаційні форми) та індивідуальними, специфічними (методи економічного стимулювання).

Набір інструментів і засобів впливу не являється визначеним раз і назавжди: механізм потрібно не тільки формувати, але й розвивати, змінювати та оцінювати з точки зору ефективності управління. Тобто, він повинен володіти властивістю адаптації сформованих засобів впливу до змін умов і факторів внутрішнього та зовнішнього середовища промислових підприємств.

В структуру механізму залучення інвестицій в розвиток підприємств газотранспортної системи пропонується включити елементи, які наведені на рис. 3.

Ринковий механізм залучення інвестицій

Механізм залучення І інвестицій в розвиток

підприємств ГТС України

Державне нормативно-правове та організаційно-методичне

забезпечення залучення інвестицій

Внутрішньогосподарський механізм залучення інвестицій

Рис. 3. Основні елементи механізму залучення інвестицій в розвиток підприємств ГТС України

Розглянемо ці елементи детальніше. Зміст ринкового механізму являє собою набір інструментів та дій спрямованих на створення сприятливих ринкових умов для залучення інвестицій в розвиток підприємств ГТС України. Він реалізується, перш за все, на фондовому ринку, ринку капіталу та засобів виробництва за допомогою об' єктивно діючих ринкових регуляторів (попит, пропозиція, ціна) та таких інструментів, як випуск та реалізація акцій інноваційних виробництв, організація пайових інвестиційних фондів, використання лізингових схем залучення капіталу, проведення виставок-ярмарок, реклама і т.д.

Другий елемент механізму залучення інвестицій в розвиток підприємств ГТС України, який створює умови для дії ринкових регуляторів, - державне нормативно-правове та організаційно-методичне забезпечення.

Нормативно-правове забезпечення - це сукупність державних і регіональних нормативно-правових актів, необхідних і достатніх для підвищення інвестиційної привабливості і притоку інвестицій в галузь. Правове регулювання цього процесу повинно здійснюватися згідно з законодавством. Нормативно-правова база розвитку виробничої діяльності містить нормативні акти трьох рівнів: 1) законодавчі акти; 2) підзаконні акти; 3) локальні акти і договори промислових підприємств [1].

Інструменти державного нормативно-правового залучення інвестицій в пріоритетні сфери були детально розглянуті вище і включають: пільгове оподаткування; гарантії органів державної влади і управління; прискорену амортизацію; експертизу; ліцензування і розвиток концесійних відносин; лізингову політику; бюджет розвитку і т. д.

Методичне забезпечення включає методичні матеріали по плануванню інвестиційних потреб, оцінці комерційної, бюджетної та соціальної ефективності здійснення інвестицій і т.д. Вони носять рекомендаційний характер та служать для адаптації загальних стандартів здійснення та оцінки інвестицій до технологічних, економічних, екологічних та інших особливостей функціонування підприємств ГТС України. Така методична база забезпечить єдиний підхід до оцінки доцільності державного фінансування підприємств ГТС України для включення в державні та регіональні програми розвитку.

Організаційне забезпечення механізму залучення інвестицій в розвиток підприємств ГТС України передбачає введення в дію необхідних організаційних структур та інститутів. Інституційну основу організаційного забезпечення механізму стимулювання притоку інвестицій складають:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій