Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 103

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

4. Безпосереднє реагування на виникнення кризової ситуації, включаючи дії по запобіганню збитковості і власне ліквідації кризової ситуації (забезпечення мінімальне необхідній життєдіяльності найважливіших систем підприємства).

5. Пом'якшення і усунення наслідків кризової ситуації за рахунок здійснення компенсаційних і відновних заходів.

6. Проведення стабілізаційних заходів.

Основні рекомендації з управління діяльністю підприємства в умовах кризової ситуації зводяться до наступного. У разі виникнення кризової ситуації повинна починати працювати особлива мережа зв'язків. Її призначення полягає в тому, щоб швидко передавати інформацію у всі ланки підприємства і керівництву, перетинаючи існуючі в повсякденності межі підрозділів, і одночасно фільтрувати загальну масу інформації.

Введення кардинального перерозподілу звичних обов'язків вищого керівництва. Так, наприклад, одна група керівників повинна здійснювати контроль і підтримку морального клімату в організації. Інша - організовувати і підтримувати за будь-яких обставин звичну роботу з мінімальним рівнем зривів. І лише особлива третя група керівників повинна займатися розробкою і вживанням антикризових заходів для виходу з кризової ситуації [ б, С.15].

Для розробки і реалізації таких антикризових заходів необхідно мати мережу оперативних груп управлінських працівників. Так, наприклад, підприємство може мати декілька оперативних груп різного призначення: одну - для вирішення несподіваних задач у області збуту, другу - у області технології та ін. Для координації діяльності таких груп створюється штабна група на чолі з керівником підприємства. Зв'язок між штабною і оперативними групами повинен буди безпосереднім. В той же час низові ланки повинні продовжувати виконувати свою звичну роботу.

Можливий склад штабної і оперативних груп управління і зв'язку між ними повинен оцінюватися попередньо. Швидке реагування на кризові ситуації необхідно виховувати і тренувати. Тому всі зв'язки на випадок екстремальних умов повинні пройти випробування в некризових умовах. Раніше такі антикризові системи управління на вітчизняних підприємствах не створювалися. Проте в умовах загальної економічної кризи це повинне стати необхідним елементом реалізації стратегії виживання. Висіювки.

Можна зробити висновок, що нинішня криза національної економіки — це перш за все криза галузевої організації виробництва та його структури, у промисловості в тому рахунку.

Обґрунтовано поняття ризику в системі соціально-трудових відносин, який розглядається як сукупність відносин, що виникають в процесі взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин - працівників, працедавців, держави, - в умовах обмеженості інформації про стан мікро- і макросередовища.

В статті визначено певні закономірності антикризового управління підприємствами, проведено класифікацію ризиків в

соціально-трудових відносинах за суб'єктами, рівнями та предметами соціально-трудових відносин.

В цілому аналіз закономірностей поведінки підприємств в умовах кризи дозволяє зробити наступні висновки:

попадання в кризову фазу об'єктивно (незалежно від волі керівників підприємств) примушує застосовувати антикризові методи

управління;

антикризова поведінка підприємств часто протилежна тим діям, які ефективні в умовах економічного зростання або стабілізації економіки;

стихійно вже формується антикризова модель діяльності підприємств, необхідно її вивчити, повною мірою визнати і свідомо використати на практиці.

Тому важливо проводити ретельне дослідження впливу структурних чинників, що визначають зміни персоналу підприємства, основними з яких є: невідповідність персоналу новим вимогам до персоналу (за рівнем зайнятості, професіонально-кваліфікаційній структури, рівнем і структурою витрат, режиму і ефективності зайнятості); обмеженість здібностей персоналу підприємства виробляти необхідну продукцію (унаслідок жорсткої технологічної організації виробництва і наявність вузькоспеціалізованих ресурсів).

РЕЗЮМЕ

В статті визначено певні закономірності антикризового управління підприємствами, проведено класифікацію ризиків в соціально-трудових відносинах за суб'єктами, рівнями та предметами соціально-трудових відносин. Запропоновано комплекс антикризових заходів щодо управління людськими ресурсами в умовах виходу з економічної кризи, які ґрунтуються на принципах реструктуризації структури управління та забезпечення адаптації людських ресурсів до викликів глобальної економічної кризи.

Ключoвi cлoва: антикризове управління, соціально-трудові відносини, людські ресурси, соціальні ризики, економічна криза.

РЕЗЮМЕ

В статье определены закономерности антикризисного управления на предприятии, приведена классификация рисков в системе социально-трудовых отношений по субъектам, уровням и предметам социально-трудовых отношений. Предложен комплекс антикризисных мероприятий по управлению человеческими ресурсами в условиях выхода из экономического кризиса, которые основаны на принципах реструктуризации структуры управления и обеспечения адаптации человеческих ресурсов к вызовам глобального экономического кризиса. Ключевые стова: антикризисное управление, социально-трудовые отношения, человеческие ресурсы, социальные риски, экономический кризис.

SUMMARY

Certain conformities to the law of antykryzysmanagement by enterprises, classification of risks is conducted in the socially-labour relations after subjects, levels and articles of socially-labour relations are certain in the article. The complex of antykryzysmeasures on the management by human capitals in the conditions of exit from an economic crisis is offered, which Mntuyut'sya on principles of restructuring of structure of management and providing of adaptation of human capitals to the challenges of global economic crisis. Keywords: anticrisis management, social-labour relations, human resources, social risks, economic crisis.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу (з Експертною доповіддю НІСД «Україна ХХІ століття. Стратегія реформ і суспільної консолідації») І Укладач А. В. Єрмолаєв. - К.: НІСД, 2010. - 128 с.

2. Экономический кризис в Украине 2008-2009 гг. - [Электронный ресурс]. Режим доступа: http:ІІwiki.kgpi.ruІmediawikiІindex.phpІ Экономический кризис на Украине (2008-2009).- Назва з екрану.

3. Гейць В. М. Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015. Національна доповідь І В. М.  Гейць - К.: НВЦ НБУВ, 2010. - 232 с.

37б

4. Антикризисное управления человеческими ресурсами: Учебное пособие/ Н.А. Горелов.-Изд.: СПб.- 2010 - 432с.

5. Гаврилечко Ю. Выход из кризиса: поиск возможных шагов [Электронный ресурс] / Ю. Гаврилечко - Режим доступа: http://dpua.info/ news/news-in-ukraine/kriminal-proisshestviia/vvxod-iz-krizisa-poisk-vozmozhnvxsha gov.html,- Назва з екрану.

6. Глобализация мировой экономики и антикризисное управление / Редколл.: И. Ю. Беляева и др. М, 2002.- 125с.

7. Колот А.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / А.М. Колот. - К. : КНЕУ, 2009. - 711 с.

УДК 368.24

ПРИНЦИПИ АВІАЦІЙНОГО СТРАХУВАННЯ

Мезіна О.Є., аспірантка ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» '

Страхування ґрунтується на певних базових положеннях, що лежать в його основі, як економічного інструменту. Такими положеннями є принципи страхування. Аналіз літературних джерел дозволив виявити, що значна частина принципів страхування, наведених різними науковцями, співпадає. Проте, у кожного з авторів різний підхід до їх визначення.

В ході проведеного дослідження виявилось, що не всі принципи страхування можна застосувати до авіаційного страхування цивільної авіації.

Питання, пов' язані з предметом дослідження, розглядались такими науковцями, як Александрова М.М., Внукова Н.М., Горбач Л.М., Осадець С.С.,   Федосов В.М. та ін..

Метою даної статті є визначення принципів, що знаходяться в основі авіаційного страхування. В таблиці 1 наведено принципи страхування виділені різними авторами.

Табл. 1.

Порівняння принципів страхування виділених різними авторами._

Автор/ № п. п.

Осадець С.С.

Горбач Л.М.

Александрова М.М.

Внукова Н.М

1

конкурентність

-

-

-

2

 

вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком    - виду страхування

вільний вибір страховика     та виду добровільної форми страхування

 

3

страховий ризик

страховий ризик

страховий ризик

причинно-наслідковий зв'язок подій

4

страховий інтерес

страховий інтерес

страховий інтерес

майновий економічний інтерес

5

максимальна сумлінність

максимальна сумлінність

сумлінність (обов' язковість)

найвищий ступінь довіри сторін

6

страхові   відшкодування   не повинні при-носити страху-вальникові прибутку

відшкодування в межах завданих збитків

відшкодування збитків в межах реально завданих втрат

виплата відшкодування в розмірі реаль-ного збитку

7

 

 

страхування (як спосіб органі-зації страхового захисту) не може бути засобом збагачення

 

8

франшиза

франшиза

Франшиза

використання франшизи

9

суброгація

суброгація

Суброгація

Суброгація

10

контрибуція

контрибуція

Контрибуція

-

11

диверсифікація

диверсифікація

диверсифікація

диверсифікація ризиків

12

перестрахування

перестрахування

-

-

13

співстрахуванн

співстрахування

-

-

Як видно з таблиці, у наведених авторів, співпадають такі принципи страхування, як страховий ризик, страховий інтерес, максимальна сумлінність, відшкодування в межах завданих збитків, франшиза, суброгація, диверсифікація. Щодо інших принципів страхування, погляди науковців різняться.

Проаналізуємо наведені вище принципи страхування, на предмет дослідження даної статті.

Конкурентність. В умовах ринкової та змішаної економіки, конкуренція є однією з основ її функціонування. На страховому ринку страховики, пропонуючи послуги з авіаційного страхування, конкурують один з одним, пропонуючи різні умови страхового покриття за різну ціну. Проте, при продажу послуг з обов' язкового авіаційного страхування цивільної авіації, конкуренція, з нашої точки зору, не є такою значущою, як при добровільному страхуванні, оскільки умови обов' язкового страхування уніфіковані, тарифи регулюються на рівні держави, тобто страховики пропонують приблизно однакові умови страхового покриття за приблизно однакову ціну.

Авіаційне страхування в Україні проводиться в обов' язковій і добровільній формах. Таким чином, принцип конкурентності щодо авіаційного страхування діє частково.

Страховий ризик. В авіаційному страхуванні даний принцип має вагоме значення, оскільки, ризики притаманні авіаційній галузі, є досить специфічними, зокрема, катастрофічна їх природа, кумуляція та значні розміри страхових сум. Ми вважаємо, що саме специфіка страхових ризиків в авіаційному страхуванні є одним з основних факторів встановленням авіаційного страхування цивільної авіації обов' язковим.

Страховий інтерес. Цей принцип також має вагоме значення для авіаційного страхування, так як в авіаційному страхуванні задіяні страхові інтереси багатьох осіб: власника повітряного судна, членів екіпажу, пасажирів, третіх осіб та ін., яким може бути завдана шкода внаслідок експлуатації авіаційної техніки.

Максимальна сумлінність. Принцип максимальної сумлінності відіграє значну роль в авіаційному страхуванні. Приймаючи об' єкт на страхування, страховик покладається на інформацію, що надає йому страхувальник. На практиці процес андеррайтингу в авіаційному страхуванні зведений до мінімуму. Страховик приймає рішення про взяття об' єкта на страхування на основі документів, що надає йому страхувальник. Зазвичай перелік таких документів дуже обмежений, а на проведення додаткових досліджень стосовно об' єкту

© Мезіна О.Є., 2012страхування жодна із сторін не витрачає додаткових коштів. Крім того, й експертних установ, що можуть якісно надати таку послугу також бракує в Україні.

Особливістю принципу максимальної сумлінності в авіаційному страхуванні, є те, що крім страховика і страхувальника, які повинні співпрацювати на принципах максимальної сумлінності, важливу роль в авіаційному страхуванні відіграє ще й третя сторона -держава (в данному випадку в особі Укравіації). Так, наприклад, основним документом для прийняття повітряного судна на страхування є сертифікат льотної придатності. Сертифікат льотної придатності - документ, що свідчить про відповідність екземпляра повітряного судна чинним вимогам льотної придатності і дає право на льотну експлуатацію згідно встановленим обмеженням. [1]. Сертифікат видається Укравіацією. На практиці виявляється, що принцип максимальної сумлінності при здійсненні даної процедури не завжди діє. Інколи трапляються ситуації, коли страхувальник отримує сертифікат льотної придатності, не заважаючи на те, що у повітряного судна наявні технічні несправності та\або повітряне судно не задовольняє всі вимоги щодо льотної придатності.

Cтpахoвi вiдшкoдyвання не пoвиннi пpинocити cтpахyвальникoвi пpибyткy. Даний принципи притаманний будь-якому виду страхування, яке відноситься до ризикового страхування, і авіаційне страхування не є виключенням.

Фpаншиза - це визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком, а покладається на страхувальника. Вона може бути визначена у вигляді певної грошової суми або у відсотках до всієї страхової суми. Завдяки застосуванню франшизи досягається поєднання самострахування зі страхуванням. [2] Основними функціями франшизи є захист страховика від дрібних та середніх збитків, а також франшиза спонукає страхувальника до вживання превентивних заходів, щоб не допустити настання збитку.

В авіаційному страхуванні, франшиза застосовується лише при страхуванні авіаційного майна, франшиза застосовується. Таким чином, даний принцип має часткове відношення до авіаційного страхування.

Cyбpoгацiя. Суброгація - це передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.[2] На вітчизняному ринку авіаційного страхування даний принцип страхування практично не діє. На нашу думку, найбільш можливий варіант реалізації права суброгації, може бути, коли подія відбулась через помилку авіадиспетчера.

В закордонній практиці, даний принцип має більше значення. Так, наприклад, в США пілоти в більшості випадків не є співробітниками авіакомпанії, а працюють по контракту. Тому, якщо збиток трапляється через помилку пілота, до нього може бути пред' явлено претензію на відшкодування збитку. В США страховики пропонують такий вид страхування, як страхування відповідальності пілота. Цей вид страхування з' явився завдяки тому, що до пілота може бути пред' явлений регрес ний позов, через його помилку.

^^p^ynm. Контрибуція - це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків. [2]

В авіаційному страхуванні цей принцип діє лише щодо випадків втрати майна.

Cпiвcтpахyвання. Теоретично, даний принцип міг би застосовуватись в авіаційному страхуванні, проте на практиці вітчизняного страхового ринку він не застосовується. Практика вітчизняного страхування склалась так, що співстрахування не здійснюється страховиками. Крім того, відсутні об' єднання страховиків такі, як пул авіаційного страхування, що дали б змогу впровадити даний принцип.

Для авіаційного страхування виключно важливим є принцип пеpеcтpахyвання, через значні розміри страхових сум, кумуляцію ризиків та катастрофічність природи збитків, страховик не може повністю утримувати ризик лише на власному утриманні.

Діівс'іі(|)ікаііія. Принцип диверсифікації в авіаційному страхуванні не відіграє ніякої ролі як для страховика, так і для страхувальника. Для страховика, що здійснює авіаційне страхування не має значення територіальна чи галузева диверсифікація повітряних суден, так як кожне окреме повітряне судно ніяк не пов' язане з іншим. В свою чергу, страхувальники на практиці надають перевагу роботі з одним страховиком. Крім того, всі ризики, що повинні бути обов' язково застраховані відповідно до чинного законодавства, в основному покриваються за одним полісом.

Вільний cтpахoвика та виду дoбpoвiльнoЇ (|>op\ni cтpахyвання. Цей принцип в повній мірі притаманний авіаційному

страхуванню. Вільний вибір страховика -це право, яким може користуватись страхувальник не залежно від форми проведення страхування та кількості страховиків, що мають ліцензію на його проведення.

При добровільній формі страхування вільний вибір випливає з с самого поняття добровільної форми страхування: страхувальник і страховик приймають рішення щодо укладення договору добровільного трахування керуючись своїми економічними інтересами.

^mmim пpичиннo-наcлiдкoвoгo зв'язку тодій. Цей принцип має відношення до виплати страхового відшкодування, а вірне встановлення причинно-наслідкового зв' язку подій визначає те, чи буде здійснено страхувальнику страхове відшкодування чи ні. Даний принцип відноситься до авіаційного страхування в повній мірі.

Таким чином, в повній мірі авіаційне страхування ґрунтується на таких принципах:

- Страховий ризик

- Страховий інтерес

- Максимальна сумлінність

- Страхові відшкодування не повинні приносити страхувальникові прибутку

- Перестрахування

- Вільний вибір страховика та виду добровільної форми страхування

- Причинно-наслідкового зв' язку подій Такі принципи як:

- конкурентність

- франшиза

- суброгація

- співстрахування

- контрибуція

мають часткове відношення до авіаційного страхування.

РЕЗЮМЕ

В статті автор розглядає та порівнює принципи страхування, які наводяться вітчизняними та російськими вченими-економістами. Автором доведено, що не всі загальні принципи страхування притаманні авіаційному страхуванню та виділено ті принципи, що притаманні йому в повній мірі і частково.

РЕЗЮМЕ

В статье автор рассматривает и сравнивает принципы страхования, которые выделяют отечественные и русские ученые-экономисты. Автором доказано, что не все общие принципы страхования характерны для авиационного страхования и выделено те принципы, которые характерны для него в полной мере и частично.

SUMMARY

In author is reviewing and comparing the insurance principles in the article, which are provided by Ukrainian and Russian scientist- economists. The author proved that not all of general insurance principals concerns the aviation insurance and pointed out those principles, that is fully concerns it and partially.

1. Наказ Міністерства Транспорту України N 435 «Про затвердження Правил видачі сертифікатів льотної придатності цивільних повітряних суден України» від 07.09.99 //// Офіційний сайт ВРУ: www.rada.gov.ua.

2. Страхування: Підручник. / ред. Осадець С.С. - К.: КНЕУ, 2002.

3. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч.посіб./Л.М.Горбач.- К.: Кондор, 2003.

4. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ, 2002

5. Внукова Н.Н. Практика страхового бизнеса. - К.: Либра, 1994.

УДК 65.012

ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ПІДТРИМКИ Й РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ

Самойленко О.А., Буковинський державний фінансово-економічний університет '

Постановка проблеми. В програмно цільових документах останнього часу все частіше згадується туристична сфера та управління туристичною привабливівстю як основні перспективні напрямки розвитку економіки регіонів країни. Однак регулювання її має ряд доволі значних проблем, основою яких є, в першу чергу, недосконалість законодавчої бази, а в другу, особливості формування та функціонування управлінських структур розглянутої сфери.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми державного регулювання різних сфер економіко-господарської діяльності, в тому числі сфери туризму та державного управління спрямованого на формування та управління туристичною привабливістю регуону свідчить, що українським вченим тут належить вагомий теоретичний доробок. Цим питанням присвячені наукові праці Алєксєєвої Ю.В., Бакуменка В.Д., Бодрова В.Г., Вакуленка В.М., Валентюк І.В., Давиденко Л.І., Князєва В.М., Куца Ю.О., Лебединської О.Ю., Лугового В.І., Оболенського О.Ю., Пірен М.І., Ромата Є.В., Ситника Г.П., Сьоміна С.В., Ткаченка А.М., Чечель А.О., Шаптала О.С. та ін.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій