Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 28

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

1

2,6

8,0

Житомирська

2

1,6

2

2,2

0

0

-

Закарпатська

1

0,79

0

0

1

2,6

-

Запорізька

4

3,1

3

3,4

1

2,6

3,0

Івано-Франківська

2

1,6

1

1,1

1

2,6

1,0

Київська

2

1,6

2

2,2

0

0

-

Кіровоградська

0

0

0

 

0

 

-

Луганська

3

2,4

2

2,2

1

2,6

2,0

Львівська

13

10,2

7

7,9

6

15,8

1,2

Миколаївська

1

0,79

1

1,1

0

0

-

Одеська

4

3,1

4

4,5

0

0

-

Полтавська

2

1,6

2

2,2

0

 

 

Рівненська

1

0,79

0

0

1

2,6

-

Сумська

3

2,4

3

3,4

0

0

-

Тернопільська

3

2,4

2

2,2

1

2,6

2,0

Харківська

11

8,7

7

7,9

4

10,5

1,75

Херсонська

3

2,4

1

1,1

2

5,3

0,5

Хмельницька

1

0,79

0

0

1

2,6

-

Черкаська

3

2,4

0

0

3

7,9

-

Чернівецька

0

0

0

0

0

0

-

Чернігівська

2

1,6

0

0

2

5,3

-

Усього

127

100

89

70,1

38

29,9

2,34

Джерело: Результати спостереження за даними Бюлетеня ВАК України, Наукового світу та Атестаційного віснику станом на 01.10.2012 р. [6-32]

Загальна кількість спеціалізованих вчених рад у регіоні є найважливішим показником кількісної оцінки атестаційної активності й розраховується як підсумок кількості регіональних докторських та кандидатських спецрад dr й kr відповідно :

Kr = dr + kr. (2)

Вагома частка регіону в атестаційній активності за кількісною ознакою оцінюється показником обсягу наявних спецрад, що співвідносяться до загальної їх кількості K0 = 127 (станом на дату фіксації спостереження):

V = K І K0. (3)

Наповненість регіонального атестаційного процесу докторськими спецрадами частково свідчить про підвищену якість атестації наукових кадрів та оцінюється регіональною кількістю докторських спецрад dr, що відкрито у регіону спостереження. Вагома частка регіону в наповненні атестаційного процесу докторськими спецрадами за кількісною ознакою оцінюється показником обсягу наявних докторських спецрад як співвідношення їх регіонального кількості до загальної їх кількості (станом на дату фіксації спостереження d0 = 89):

Vd= dr І d0. (4)

Згідно існуючим нормативам організації атестаційного процесу відкриття нових спецрад починається звичайно з надання їм статусу кандидатської та з певними часовими обмеженнями строку функціонування (найчастіше 1-2 роки). Тому кількісний розподіл кандидатських спецрад за регіонами може свідчити не лише про невисоку атестаційну активність, але й про факти активізації атестаційного процесу через відкриття нових рад. Вагома частка регіону в наповненні атестаційного процесу кандидатськими спецрадами за кількісною ознакою оцінюється показником обсягу наявних кандидатських спецрад як співвідношення їх регіональної кількості kr до загальної k0 (станом на дату фіксації спостереження k0 = 38):

Vk= kr І k>. (5)

Ще одним показником кількісної активності регіону в національній атестаційній мережі є співвідношення регіональної кількості докторських спецрад до кандидатських у регіоні:

kdk = dr І kr. (6)

Виходячи з кількісної оцінки показників національної атестаційної мережі, найвища концентрація атестаційної активності простежується у м. Києві, де функціонує 38 докторських та 5 кандидатських спецрад. За коефіцієнтом співвідношення кількості докторських до кандидатських спецрад Київ також лідирує - kdk = 8,6. Високу атестаційну активність за кількістю спецрад демонструють міста (включаючи області): Донецьк (8 докторських та 1 кандидатська спецради), Львів (7 та 6 відповідно), Харків (7 та 4 відповідно) та Дніпропетровськ (2 та 6 відповідно). Є області, які взагалі не охоплені докторськими спецрадами - Закарпатська, Рівненська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська. Спостереження атестаційної мережі не виявило атестаційної активності у місті Севастополь, Чернівецькій та Кіровоградській областях.

За регіонами розподіл мережі спецрад нерівномірний, що перешкоджає не лише науковому зростанню кадрів у атестаційно пригнічених, але й гальмує обмін новітньої науково-технічної інформацією, яка природно виникає під час економічних трансформацій та модернізації економіки та має регіональні особливості, наукову корисність, суспільну цікавість. Зусиллями державної політики у сфері атестації наукових кадрів можна долати регіональні атестаційні диспропорції та повніше використовувати регіональний науковий потенціал.

Нижче надано перелік вишів, що характеризуються найвищою концентрацію щодо атестаційної мережі у галузі економічних наук -

табл. 2.

За установами, де концентрується мережа спецрад, розподіл є також нерівномірним. З одного боку це є свідченням неоднакових спроможностей вишів щодо генерації інновацій та підтримки сталого темпу атестації науковців. З іншого - наявність спецради надає незрівняних конкурентних переваг навчальній установі на ринку освітніх послуг та стає могутнім важелем державної регіональної політики у навчально-науковій сфері. Первинним критерієм порівняно вищої активності вишу у цьому дослідженні за кількісною оцінкою визначено наявність в ньому двох і більше спецрад.

Усього за даними наукових спостережень протягом 1997-2012 рр. порівняно вища активність атестаційного процесу виявилась у 17 вишах, у т. ч. всередині 3 атестаційно активних вишів недержавної форми власності функціонує 6 спецрад (14,6%) - 4 докторські та 2 кандидатські. Абсолютним лідером серед вишів у атестації наукових кадрів в економічній галузі за результатами кількісного аналізу є ДВНЗ Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, який у порівняльній таблиці отримав 1 місце рейтингу. Об' єктивними показниками цієї установи є найвища кількість спецрад докторського рівня (6 од.) та охоплення власною мережею спецрад 9 наукових спеціальностей у галузі економіки (або 82,0% від загальної кількості спеціальностей економічної науки та економічної безпеки).

Нижче слідують виші, що поступаються лідеру щонайменше по 1 показнику з табл. 2. Погіршення будь-якого з облікових показників знижує рейтинг на одиницю. Усього за даними наукових спостережень протягом 1997-2012 рр. порівняно вища активність атестаційного процесу виявилась у 17 вишах, у т. ч. всередині 3 атестаційно активних вишів недержавної форми власності функціонує 6 спецрад (14,6%) - 4 докторські та 2 кандидатські.

Абсолютним лідером серед вишів у атестації наукових кадрів в економічній галузі за результатами кількісного аналізу є ДВНЗ Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, який у порівняльній таблиці отримав 1 місце рейтингу. Об' єктивними показниками цієї установи є найвища кількість спецрад докторського рівня (6 од.) та охоплення власною мережею спецрад 9 наукових спеціальностей у галузі економіки (або 82,0% від загальної кількості спеціальностей економічної науки та економічної безпеки). Нижче слідують виші, що поступаються лідеру щонайменше по 1 показнику з табл. 2. Погіршення будь-якого з облікових показників знижує рейтинг на одиницю. Донецькому національному університетові належить 3-є місце, наближаючи його до лідерів за кількістю наукових спеціальностей у спецрадах.

Найпоширенішим типом атестаційно активного вишу виявилась установа, яка відповідає 6 місцю рейтингу (4 виші) з такими показниками: кількість спецрад - 2, рівень обох спецрад - докторський, кількість охоплених наукових спеціальностей - 4.

Рейтинг поступово знижується до показника 9 місця, який відповідає найпростішому варіанту організації мережі спецрад для атестаційно активного вишу, а саме: кількість спецрад - не менш 2 (за припущеннями цього дослідження), одна з них - докторська, в кожній із спецрад обслуговується 1 наукова спеціальність. За навчальними установами концентрація спецрад також нерівномірна. Деякі виші мають декілька спецрад з економічних наук, що надає їм властивості проводити наукові розвідки більш інтенсивно, надаючи певні переваги своїм співробітникам на атестаційному шляху.

Таблиця 2

Перелік національних вишів з найвищою концентрацією економічних спецрад

Рейтинг, місце

Назва вишу, тип

Загальна кількість економічних рад, од.

у т. ч. докторські, од.

Обсяг у загальній кількості, %

Кількість охоплених спеціальностей, од. І % до обсягу

Регіон

1

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, ДВНЗ

б

б

4,7

9 І 69,2

м. Київ

2

Київський національний університет ім. Т. Шевченка, ДВНЗ

з

з

2,4

8 І 61,S

м. Київ

з

Донецький національний університет, ДВНЗ

з

з

2,4

7 І S3,8

м. Донецьк

4

Львівський національний університет ім. І. Франка, ДВНЗ

з

2

2,4

S І з8^

м. Львів

S

Тернопільський національний економічний університет, ДВНЗ

2

2

1,6

S І з8^

м. Тернопіль

S

Національний університет біоресурсів і природокористування, ДВНЗ

2

2

1,6

S І з8^

м. Київ

б

Київський національний торгівельно-економічний університет, ДВНЗ

2

2

1,6

4 І з0,8

м. Київ

б

Академія фінансового управління, ДВНЗ

2

2

1,6

4 І з0,8

м. Київ

б

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, ДВНЗ

2

2

1,6

4 І з0,8

м. Харків

б

Класичний приватний університет, ПВНЗ

2

2

1,6

4 І з0,8

м. Запоріжжя

7

Донецький державний університет управління, ДВНЗ

2

 

1,6

4 І з0,8

м. Донецьк

7

Харківський національний економічний університет, ДВНЗ

2

 

1,6

4 І з0,8

м. Харків

8

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, ДВНЗ

2

 

1,6

з І 2з,1

м. Дніпро-петровськ

8

Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, ДВНЗ

2

 

1,6

з І 2з,1

м. Луганськ

9

Академія муніципального управління, ДВНЗ

2

 

1,6

2 І 1S,4

м. Київ

9

Львівська комерційна академія, Укоопспілка

2

 

1,6

2 І 1S,4

м. Львів

9*

Міжнародний університет бізнесу і права, ПВНЗ

2

 

1,6

2-4* І

м. Херсон

 

Усього

41

зз

з2,2

1зІ100

 

_І_

Атестаційного віснику

станом на 01.10.2012 р. [6-32]

Примітка: * - не вдається чітко визначити за офіційними публікаціями

Висновки і пропозиції. Безперервне оновлення вимог зовнішнього та внутрішнього походження стосовно роботи господарського механізму змушує національну мережу атестації наукових та науково-педагогічних кадрів до відповідного реагування, пристосування до сучасних вимог. В галузі економічних знань адаптації потребує структуризація економічної інформації, пошук найефективніших засобів передачі знань, швидке створення баз даних, миттєвого використання інформаційних ресурсів, інтелектуальних здобутків тощо. Відповідних змін потребує не лише технологія кадрового забезпечення суспільства, а й бачення фахівця вищої кваліфікації, зорієнтованого на новітні технології управління господарством.

Аналіз щільності атестаційної мережі лише за кількісними показниками свідчить про недоліки в організації та необхідності зменшення диспропорцій регіонального розподілу атестаційних центрів. Неоднаковими за регіонами є похідні кількісні показники -відсотках та співвідношення докторських до кандидатських спецрад. Кількісні показники розподілу спецрад мають давати більшу кореляцію із регіональними економічними показниками (ВРП тощо). Процедуру створення та функціонування спецрад слід точніше регламентувати. Доцільними вважається підготовка проекту відповідного закону про Національну систему атестації наукових кадрів. Перспективним також виглядає встановлення інституту державного програмування атестаційного процесу за кількісним співвідношенням кандидатів / докторів наук, галузевим напрямом науки, розподілом за кількістю атестованих науковців по регіонах та установах.

Перспективним у подальшому виглядає удосконалення методичного забезпечення оціночних дій з атестації науковців та мережі спеціалізованих вчених рад.

та

РЕЗЮМЕ

Проаналізовано мережу спеціалізованих вчених рад у галузі економіки з атестації наукових кадрів, що працюють у сфері освіти, промисловості та державної служби. Запропоновано систему кількісних показників активності мережі, що віддзеркалюють її сучасний вид та суспільні вимоги. Надано пропозиції щодо удосконалення атестаційного процесу.

Ключові слова: економічна освіта, Міністерство науки і освіти, спеціалізована вчена рада, доктор економічних наук.

РЕЗЮМЕ

Проанализированы сеть специализированных ученых советов в области экономики по аттестации научных кадров, работающих в сфере образования,  промышленности  и  государственной  службы.   Предложена система количественных  показателей  активности сети, отражающие ее современный вид и общественные требования. Даны предложения по совершенствованию аттестационного процесса. Ключевые слова: образование, Министерство науки и образования, специализированный ученый совет, доктор экономических наук.

SUMMARY

Analysis of a network of specialized academic councils in economics from scientific appraisal of staff working in the field of education, industry and public service. A system of quantitative indicators of network activity, reflecting its modern look and societal demands. The proposals to improve the benchmark process.

Keywords: Economic Education, Ministry of Science and Education, Specialized Academic Council, Doctor of Economics.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бакуменко В. Поради здобувачу наукового ступеня: нотатки експерта // Публічне управління. - 2010 . - № 2. - С. 5-10.

2. Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015: національна доповідь / за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. — К. : НВЦ НБУВ, 2009. — 232 с.

юз

3. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади / Указ Президента України № 1085/2010 від 9 грудня 2010 року із змінами // Урядовий кур'єр від 14.12.2010. - № 234.

4. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів / Ред. кол. Б. Данилишин, Б. Патон; І. Вакарчук, В. Полохало та ін. - К.: Парламентське видавництво, 2009.

5. Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ // Урядовий кур'єр. Орієнтир. - 2002. - № 18. - С. 1-16.

6. Бюлетень ВАК України. - 1997. - Вип.1-4.

7. Бюлетень ВАК України. - 1999. - Вип.1-4.

8. Бюлетень ВАК України. - 1999. - Вип.1-4.

9. Бюлетень ВАК України. - 2000. - Вип.1-6.

10. Бюлетень ВАК України. - 2001. - Вип.1-6.

11. Бюлетень ВАК України. - 2002. - Вип.1-12.

12. Атестаційний вісник / Документи. Консультації. Роз' яснення. Повідомлення // Додаток до «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України». - 2002. - Вип.1-12.

13. Бюлетень ВАК України. - 2003. - Вип.1-12.

14. Науковий світ / Документи. Консультації. Роз'яснення. Повідомлення // Додаток до «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України». -

2003. - Вип.1-12.

15. Бюлетень ВАК України. - 2004. - Вип.1-12.

16. Науковий світ / Документи. Консультації. Роз'яснення. Повідомлення // Додаток до «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України». -

2004. - Вип.1-12.

17. Бюлетень ВАК України. - 2005. - Вип.1-12.

18. Науковий світ / Документи. Консультації. Роз'яснення. Повідомлення // Додаток до «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України». -

2005. - Вип.1-12.

19. Бюлетень ВАК України. - 2006. - Вип.1-12.

20. Науковий світ / Документи. Консультації. Роз'яснення. Повідомлення // Додаток до «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України». -

2006. - Вип.1-12.

21. Бюлетень ВАК України. - 2007. - Вип.1-12.

22. Науковий світ / Документи. Консультації. Роз'яснення. Повідомлення // Додаток до «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України». -

2007. - Вип.1-12.

23. Бюлетень ВАК України. - 2008. - Вип.1-12.

24. Науковий світ / Документи. Консультації. Роз'яснення. Повідомлення // Додаток до «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України». -

2008. - Вип.1-12.

25. Бюлетень ВАК України. - 2009. - Вип.1-12.

26. Науковий світ / Документи. Консультації. Роз'яснення. Повідомлення // Додаток до «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України». -

2009. - Вип.1-12.

27. Бюлетень ВАК України. - 2010. - Вип.1-12.

28. Науковий світ / Документи. Консультації. Роз'яснення. Повідомлення // Додаток до «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України». -

2010. - Вип.1-12.

29. Бюлетень ВАК України. - 2011. - Вип.1-12.

30. Науковий світ / Документи. Консультації. Роз'яснення. Повідомлення // Додаток до «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України». -

2011. - Вип.1-11.

31. Атестаційний вісник / Інформаційний бюлетень. - 2011. - №№ 1-3.

32. Атестаційний вісник / Інформаційний бюлетень. - 2012. - №№ 1-9.

33. Інформаційна система «Конкурс» : Вступ до вищих навчальних закладів України І-ІУ рівнів акредитації [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://www.vstup.info/2012/i2012o27.html.

УДК 331.2

ВПЛИВ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Корчака О.С., аспірант кафедри управління персоналом і економіки праці ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» '

В умовах ринкової трансформації економіки України ефективність діяльності підприємств в першу чергу реалізується за допомогою ефективного менеджменту. Особливо актуальною ця проблема є в управлінні персоналом як найбільш цінним ресурсом підприємства будь-якої галузі форми власності.

У зв' язку з цим важливим є формування управлінського персоналу та його діяльність в контексті ефективного розвитку підприємства.

Теоретико-методичною основою дослідження управлінського впливу на ефективність діяльності підприємств є праці зарубіжних та вітчизняних науковців і фахівців: А. Кібанова, М. Максимцова, М. Мескона, Ю. Одегова, І. Петенко, З. Румянцевої, В. Суміна, А. Шегди, О. Даниленко, П. Капустянського, А. Колота, Н. Лук'янченко, М. Семикіної, А. Ігнатьєва, Е. Короткова, В. Мащенко, В. Пономаренка, О. Пушкаря.

Проте, питання діяльності управлінського персоналу з метою впливу на підвищення ефективності підприємства в умовах динамічного середовища, не дістали належного наукового висвітлення й обґрунтування і потребують подальшого дослідження.

Метою даної статті є дослідження основ управлінської діяльності з метою визначення впливу управлінського персоналу на ефективність діяльності підприємств.

Керівники в здійсненні управлінської діяльності використовують різні методи цілеспрямованого впливу на підлеглих для досягнення поставленої цілі. Основними методами управління, якими користуються керівники, є адміністративно-розпорядчі, економічні, соціально-психологічні та виховні [1, с. 54].

Керівник використовує свої повноваження для забезпечення функціонування організації, розробляючи і реалізовуючи кадрову політику: комплектування штатів, підбір, навчання, розстановку і переміщення кадрів, створює умови для ефективної праці, скоординованих дій працівників, зайнятих управлінням і виробництвом. Для цього він повинен чітко розуміти цілі діяльності, вміти визначати найбільш суттєві в даному періоді задачі, оцінити передумови, ресурси і методи їх вирішення. Керівник повинен бути професійно підготованим, володіти знаннями і досвідом в конкретній сфері діяльності, оскільки функціями його є грамотна постановка завдань, компетентний аналіз та ефективний контроль за їх виконанням.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій