Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 29

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

© Корчака О.С., 2012

Економічний метод управління передбачає стратегії і тактики у формуванні оплати праці, мотиваційного механізму, оптимізації витрат на управління персоналом.

При використанні соціально-психологічних методів керівник застосовує прийоми і способи впливу на окремих працівників і трудовий колектив у цілому, використовуючи психологію людини, її специфічні риси та індивідуальні особливості.

Виховні методи є особливо важливими, оскільки вони пов' язана з керівництвом людьми і спрямовані на розвиток трудового потенціалу кожної особистості і колективу в цілому. Важливо, щоб керівник умів впливати не силою наказу, а силою переконання, щоб його рішення відносно результатів діяльності передбачали виховні наслідки.

Класифікація якостей, необхідних керівникові в контексті підвищення ефективності діяльності підприємства наведена на рис. 1.

морально-етичні

 

 

 

організаційні здібності

 

 

 

дисципліна і ставлення до праці

і

 

Якості керівника

Рис. 1. Структурна схема якостей керівника, необхідних для забезпечення ефективної діяльності підприємства

До морально-етичних якостей слід віднести особисту відповідальність за доручену справу; чесність і добросовісність; уважне ставлення до людей; принциповість; вміння сприймати критику і бути самокритичним. Працелюбність та дисциплінованість характеризують ставлення до праці керівника. Важливою рисою, що має вплив на ефективність діяльності підприємства, є рівень знань, тобто освіта, компетентність, ерудиція. Організаційні здібності полягають в діловитості, ініціативності, вмінні працювати з підлеглими; вмінні чітко і ясно висловлювати думки; створювати команду. Забезпечення ефективної системи управління, на наш погляд, передбачає уміння своєчасно приймати рішення, забезпечити контроль за їх виконанням; уміння владнати конфліктні ситуації. Особистісні характеристики керівника впливають на ефективність його діяльності, особливо врівноваженість, наполегливість, комунікабельність, порядність, скромність. Іншими необхідними для управлінського впливу якостями керівника є здоров' я, стаж роботи, імідж.

Важливою складовою управлінської діяльності керівника в контексті підвищення ефективності діяльності підприємства є формування психологічної сумісності працівників. Як визначають українські вчені [2, с. 66-67], міжособистісна сумісність - це взаємне прийняття партнерів по спілкуванню та спільній діяльності, яке базується на подібності чи взаємній доповнюваності соціально-психологічних характеристик: мотивів, інтересів, установок, характерів, темпераментів тощо. Критерієм цієї сумісності є суб'єктивна задоволеність партнерів процесом та результатами взаємодії, взаємними симпатіями, взаєморозумінням, взаємоповагою.

З метою ефективної діяльності підприємства необхідно виділити наступні види сумісності:

1) групова сумісність - показник згуртованості колективу, який виявляється в узгодженні дії у спільній діяльності як результат сформованих позитивних взаємин між членами колективу;

2) спрацьованість - злагодженість у розв' язанні спільних завдань, результат взаємодії конкретних людей у конкретній діяльності, коли досягається максимально можлива успішність при мінімальних психологічних витратах.

В сучасних умовах розвитку ринкових відносин важливою складовою економічних методів управління є мотивація та оплата праці, які створюють мотиви до ефективної праці працівників.

Вчений Колот А. М. [3] вважає, що для повного розуміння заробітної плати як категорії ринкової економіки необхідно враховувати такі принципові положення:

по-перше, заробітна плата формується на стику відносин сфери виробництва і відносин обміну робочої сили;

по-друге,  заробітна плата повинна забезпечувати об'єктивно  необхідний для відтворення робочої сили й ефективного функціонування виробництва обсяг життєвих благ, що працівник може одержати в обмін на свою працю; по-третє, заробітна плата є одночасно макроекономічною і мікроекономічною категорією;

по-четверте, заробітна плата - це важлива складова виробництва, оскільки її рівень пов'язаний як із потребами працівника, так і з процесом виробництва, його результатами, через які формуються джерела засобів на відтворення робочої сили.

Для найманого працівника заробітна плата - це його трудовий дохід, який він одержує в результаті реалізації здібностей до праці і який повинен забезпечувати об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.

Для підприємства заробітна плата - це елемент витрат на виробництво, що входить до складу собівартості продукції (послуг) і, одночасно, є головним чинником, що забезпечує матеріальну зацікавленість працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Отже, заробітна плата є складним економічним поняттям, що відображає достатньо широке коло проблем сучасного суспільства і потребуючих великих зусиль та спеціальних знань для ефективної організації її як у масштабах суспільства, так і в масштабах підприємства. Розмір заробітної плати разом з оцінкою матеріального становища працівників в основному визначає стан економіки, ступінь її розвитку й місце на світовому ринку товарів. У цьому виявляється двоїстість заробітної плати як соціальної й економічної категорій.

З одного боку, вона відображає розміри індивідуальної заробітної плати, що характеризує, наскільки вона забезпечує людині певний рівень життя, з іншого боку - показує витрати на відтворення робочої сили.

Проведені кафедрою управління персоналом і економіки праці ПУЕТ дослідження на підприємствах різних галузей споживчої кооперації України показують залежність між визначеними рангами за середньомісячною заробітною платою та фінансовими результатами підприємств (табл. 1).

Таблиця 1

Взаємозв'язок між рівнем середньомісячної заробітної плати працівників та фінансовими результатами підприємств споживчої кооперації _України_

Облспоживспілка

Ранг за середньомісячною заробітною платою

Ранг за фінансовим результатом (прибуток-збиток)

Кримспоживспілка

1

S

Вінницька

9

Волинська

18

16

Дніпропетровська

20

2

Житомирська

6

7

Закарпатська

16

10

Івано-Франківська

19

19

Кіровоградська

22

22

Луганська

з

1S

Львівська

21

11

Миколаївська

12

17

Одеська

10

12

Полтавська

1S

18

Рівненська

1

Сумська

S

4

Тернопільська

4

з

Херсонська

7

9

Хмельницька

14

20

Черкаська

2

8

Чернівецька

11

21

Чернігівська

8

14

Як свідчить світова практика суттєвим впливом управлінських кадрів на ефективність діяльності підприємства є навчання персоналу та підвищення його кваліфікації, що сприяє розвитку професійних знань, умінь і навичок працівників. Нами визначені найбільш ефективні з нашої точки зору методи системи професійного розвитку працівників (табл. 2).

Таблиця 2

Методи і форми системи професійного розвитку працівників_

Метод

Сутність методу

Форми

Навчання на робочому місці

використання навчальних методик, інструкцій на конкретному робочому місці

копіювання, наставництво (коучінг), інструктаж, делегування

Метод ускладнюючих завдань

спеціальна програма дій, побудована за ступенем їх важливості, розширення обсягу завдань і підвищення їх складності

інструктаж, делегування

Ротація

послідовне переведення працівника на нову роботу чи посаду з метою отримання додаткової професійної кваліфікації і розширення досвіду

імітація

Навчання поза робочим місцем

використання активних методів навчання з метою формування та підвищення рівня професійних знань

ділові ігри, навчальні ситуації, моделювання, тренінги, рольові ігри

Таким чином, визначений комплекс функцій управлінського персоналу формує його вплив на ефективність діяльності підприємств в умовах ринкової трансформації економіки України та сприяє ефективному розвитку як працівника, так і колективу підприємства в цілому.

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена визначенню впливу управлінського персоналу на ефективність діяльності підприємств. Визначено основні методи управління, якості керівника, що необхідні для забезпечення ефективної діяльності підприємств. Досліджено взаємозв' язок мотиваційних механізмів та фінансових результатів діяльності підприємств.

Ключові слова: управлінський персонал, методи управління, якості керівника, мотиваційний механізм.

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена определению влияния управленческого персонала на эффективность деятельности предприятий. Определены основные методы управления и качества руководителя, которые необходимы для обеспечения эффективной деятельности предприятий. Исследована взаимосвязь мотивационных механизмов и финансовых результатов деятельности предприятий. Ключевые слова: управленческий персонал, методы управления, качества руководителя, мотивационный механизм.

SUMMARY

Article is devoted to determining the impact of management on efficiency. The main methods of management, leadership qualities necessary to ensure the efficient functioning of enterprises. The interrelation of incentive mechanisms and financial performance of companies. Key words: management, management techniques, leadership qualities, motivational mechanism.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Управління персоналом: [навчальний посібник] І Рульєв В.А., Буткевич С.О., Мостенська Т.Л. . - К.: Кондор, 2012. - з10 с.

2. Управління персоналом: [навч. посіб.] І Виноградський М.Д., Беляєва С.В., Виноградська А.М. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. -S04 с.

3. Колот А.М. Мотивація персоналу: [підручник]. - Е. КНЕУ, 2002. - зз7 с.

УДК 331.2

ІННОВАЦІЙНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Костишина Т. А., д.е.н., професор ВНЗ Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі"

В економіці України значення вищої освіти як найважливішого чинника формування не тільки конкурентоспроможної економіки, а й нової якості суспільства у цілому постійно зростає. Тому проблема підтримки розвитку освіти і науки є глибоко соціальною і належить до пріоритетних завдань суспільного розвитку, що безпосередньо пов'язано з системою національних інтересів, підвищенням якості життя та національної безпеки. При цьому вища освіта не повинна бути дзеркалом суспільних та економічних негараздів, а швидше інструментом їх усунення, вікном у майбутнє.

Більшість дослідників проблем сучасної вищої освіти значною мірою аналізують її економічні та соціальні засади. Різні їх аспекти висвітлені у роботах таких відомих українських вчених, як О. А. Грішнова, В. М. Данюк, О. Дороніна, А. М. Колот, Е. М. Лібанова, Н. Д. Лук'янченко, О. Ф. Новікова, І. Л. Петрова, М. В. Семикіна, Л. В. Шаульська та інших.

Незважаючи на високий науковий професіоналізм вищезазначених авторів ще існує досить широке поле для дослідження підготовки фахівців в умовах ринкової трансформації національної економіки. Тому метою даної статті є визначення інноваційно-інтелектуальних чинників розвитку освіти в сучасних умовах.

Необхідно відзначити, що в умовах формування конкурентного середовища активізація інноваційних процесів у суспільному розвитку обумовила підвищення ролі освіти та професійної підготовки у розвитку людських ресурсів. Зростання рівня вимог до якості робочої сили по мірі розвитку сучасних технологій потребує постійного вдосконалення знань та умінь індивіда протягом трудового життя з метою забезпечення його продуктивної зайнятості, професійної мобільності та конкурентоспроможності. Насамперед, реалізація поставлених завдань передбачає необхідність включення індивіда до системи безперервної освіти. Підвищення якості освітніх послуг, спрямованих на забезпечення умов для формування системи безперервної освіти "life-long education" з метою удосконалення професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, виступає одним із дієвих напрямів підвищення рівня конкурентоспроможності національної робочої сили. В умовах посилення вагомості інноваційних чинників підвищення конкурентоспроможності національних економік саме розвиток системи освіти, якість освітніх послуг виступають необхідною передумовою забезпечення сталості та динамічності інноваційних змін в економіці, переходу до інноваційно-інформаційної моделі суспільного розвитку. Про це наочно свідчать дані рейтингу конкурентоспроможності країн (у контексті розвитку освіти), розрахованого за методикою Всесвітнього економічного форуму (табл.1).

Вищенаведені дані свідчать про високий рівень розвитку систем початкової та вищої освіти, підвищення кваліфікації у країнах-лідерах рейтингу загальної конкурентоспроможності (Фінляндії, США, Швеції). Зокрема, освітні системи Фінляндії, яка вже два роки поспіль займає найвищі щаблі у рейтингу загальної конкурентоспроможності, характеризуються достатньо високим рівнем розвиненості (за винятком 10 позиції у рейтингу розвитку системи охорони здоров'я та початкової освіти). Однак, загалом спостерігається значна залежність між рівнем загальної конкурентоспроможності та розвитком системи освіти як фундаментом забезпечення стійких конкурентних позицій країни у міжнародному поділі праці.

Таблиця 1

Складові побудови індексу росту конкурентоспроможності (у контексті розвитку освіти)

Країни

Індекс росту конкуренто-спро-можності

Розвиток макроекономіки

Розвиток системи охорони здоров'я та початкової освіти

Розвиток вищої освіти та підвищення кваліфікації

 

Рейтинг

Оцінка

 

 

 

 

 

 

Рей-тинг

Оцінка

Рей­тинг

Оцінка

Рей-тинг

Оцінка

А

1

2

з

4

5

б

7

S

Фінляндія

1

5,94

10

5,46

10

6,95

1

б,1з

США

2

5,81

б2

4,з9

47

6,77

2

6,04

Швеція

з

5,65

17

5,28

2

6,98

7

5,69

Данія

4

5,65

5,29

6,91

з

5,82

Тайвань

5

5,58

5,1з

з2

6,85

6

5,69

Сінгапур

б

5,48

9

5,48

69

6,6

8

5,68

Японія

12

5,18

з,9з

1

6,98

16

5,46

Великобританія

5,11

42

4,72

15

6,94

12

5,бз

Німеччина

15

5,10

54

4,49

24

6,91

15

5,48

Естонія

20

4,95

18

5,24

40

6,81

5,18

Малайзія

24

4,9

з1

4,9з

88

6,29

зб

4,бз

Франція

з0

4,78

б1

4,40

6

6,96

5

5,75

Чехія

з8

4,42

49

4,59

27

6,9

27

4,96

Угорщина

з9

4,з8

105

з,64

зз

6,85

з0

4,79

Латвія

44

4,29

з2

4,91

86

6,з5

29

4,87

Польща

51

4,0

4,14

з8

б,8з

28

4,92

Казахстан

б1

з,77

5,1

6,з7

52

4,17

Російська Федерація

75

з,5з

зб

4,81

60

6,65

з4

4,69

Молдова

82

з,з7

80

4,21

102

5,65

82

з,55

Україна

84

з,з0

65

4,зб

90

6,16

41

4,46

Джерело: The Global Competitiveness Report. - G., 2005. - Рр. 8-11. Стандарти освіти в Україні традиційно залишаються високими, що проявляється, насамперед, у більш високому рівні охоплення населення освітою, загальної письменності дорослого населення країни, збереженні високої частки людей з вищою освітою. Співставлення індексу та рейтингу індексу освіти з індексом та рейтингом індексу регіонального людського розвитку представлено у таблиці 2.

© Костишина Т.А., 2O12

Таблиця 2

Індекси та рейтинги індексів освіти й регіонального людського розвитку [1, с. 23]

 

Рівень освіти

Рівень регіонального людського розвитку

 

Індекс

Рейтинг

Індекс

Рейтинг

А

1

2

3

4

Автономна Республіка Крим

0,374

17

0,495

9

Вінницька

0,339

21

0,441

24

Волинська

0,352

19

0,484

17

Дніпропетровська

0,456

12

0,484

15

Донецька

0,285

26

0,397

27

Житомирська

0,462

10

0,460

22

Закарпатська

0,330

23

0,507

7

Запорізька

0,464

9

0,489

11

Івано-Франківська

0,332

22

0,484

16

Київська

0,492

5

0,489

13

Кіровоградська

0,402

15

0,437

25

Луганська

0,216

27

0,412

26

Львівська

0,371

18

0,521

5

Миколаївська

0,394

16

0,485

14

Одеська

0,466

7

0,469

20

Полтавська

0,488

6

0,528

4

Рівненська

0,414

14

0,516

6

Сумська

0,291

25

0,471

18

Тернопільська

0,315

24

0,469

19

Харківська

0,531

3

0,556

3

Херсонська

0,449

13

0,468

21

Хмельницька

0,519

4

0,496

8

Черкаська

0,461

11

0,493

10

Чернівецька

0,347

20

0,489

12

Чернігівська

0,466

8

0,450

23

м. Київ

0,825

1

0,695

1

м. Севастополь

0,618

2

0,579

2

Враховуючи те, що індекс регіонального розвитку визначається на базі визначення 9 індексів: демографічного розвитку, розвитку ринку праці, матеріального добробуту, умов проживання населення, рівня освіти, стану та охорони здоров'я, соціального середовища, екологічної ситуації, фінансування людського розвитку, можна зробити висновок, що рівень освіти є одним з найбільш впливових чинників формування регіонального людського розвитку. Так, рейтинг індексу рівня освіти м. Києва - 1 відповідає першому рейтингу індексу регіонального людського розвитку; м. Севастополь займає 2 рейтинг як за індексом рівня освіти, так і за індексом регіонального людського розвитку.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій