Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 38

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

Підвищення якості трудового життя (К3)

Удосконалення технологічних процесів; стимулювання за підвищення продуктивності праці; організація харчування працівників та забезпечення можливості для дітей працівників відвідувати дитячі заклади

Визначення аргументів мотивації та методів стимулювання з урахуванням мотиваційних типів працівників (К1)

Надання можливості працівникам із патріотичним типом можливості розпоряджатися результатами своєї праці з метою розвитку у них господарського типу (забезпечення їх участі в управлінні, кар' єрного зростання).

Збільшення кількості працівників професійного типу з переорієнтацією інструментально-налаштованих на змістовність роботи, її складність і визнання за успіхи; надання свободи у прийнятті рішень; забезпечення кар' єрного зростання участі в управлінні справами

Наведені плани заходів за стратегічними пріоритетами при формуванні логістично-мотиваційної стратегії управління персоналом для промислового підприємства зумовлюють необхідність вирішення стратегічного завдання відповідно етапу встановлення залежності витрат на оплату праці від основних економічних показників із відбором форм і методів стимулювання за стадіями логістичного процесу, що, у свою чергу, є складовою стратегічною метою при впровадженні логістичного механізму управління мотивацією персоналу на промисловому підприємстві.

Для вирішення цього завдання запропоновано загальну методику формування та розподілу фонду оплати праці з виділенням у ньому основної та заохочувальної частки, яка визначається залежно від якості реалізації заходів за стратегічними пріоритетами, відповідно критеріїв оцінки.

Наступним стратегічним завданням при формуванні логістично-мотиваційної стратегії управління персоналом, яке необхідно вирішити перед тим, як вона впроваджується на підприємстві, є визначення обґрунтованості обраної стратегії підприємства логістично-мотиваційному середовищу (рис. 1). Актуалізація необхідності вирішення цього стратегічного завдання зумовлено тим, що у процесі аналізу внутрішнього логістично-мотиваційного середовища на промислових підприємствах визначено практичні проблеми, які не дозволяють їх керівництву забезпечити розвиток підприємств у відповідності до стратегічного курсу. У зв' язку з цією практичною проблемою для досліджених підприємств, на яких потребується коригування, або зміна стратегії, визначено стратегічні орієнтири щодо управління персоналом

У процесі розробки та реалізації логістично-мотиваційної стратегії управління персоналом, поруч із вищевизначеними методичними умовами, керівниками промислових підприємств повинні бути врахованими сильні та слабкі сторони та можливості й загрози логістично-мотиваційного середовища.

Не менш актуальною проблемою для промислових підприємств, які впроваджують логістично-мотиваційну стратегію управління персоналом, є формування бюджету для реалізації окремих заходів за стратегічними пріоритетами розроблених планів, а також розрахунок ефекту від їх реалізації, й від реалізації стратегії у цілому. Поруч із цим потребується поточний аналіз і контроль за процесом реалізації логістично-мотиваційної стратегії управління персоналом, що надасть змогу оцінити ефективність від заходів, які вживаються на підприємстві та забезпечують досягнення його мети та, зокрема, мети упровадження логістичного механізму управління мотивацією персоналу на промисловому підприємстві.

Вирішення цієї наукової проблеми, поруч із вищевикладеними методичними основами формування логістично-мотиваційної стратегії управління персоналом, потребує застосування моніторингу її реалізації.

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, СПЕЦВИП., Т.1, 20l2

Oбґpyнтyвaння лoгicтичнoгo меxaнiзмy та poзpoбленi метoдичнi ocнoви фopмyвaння лoгicтичнo-мoтивaцiйнoЇ стратегіЇ yпpaвлiння пеpcoнaлoм на пpoмиcлoвиx пiдпpиємcтвax дoзвoлилo дійти виcнoвкy пpo неoбxiднicть зacтocyвaння мoнiтopингy, впpoвaдження якoгo, oднoчacнo виoкpемленo неoбxiдним стратегічним рішенням реалізації caмoЇ стратегіЇ та визнaченo завершальним етатом y пpoцеci ЇЇ poзpoбки та впpoвaдження .

Bиxoдячи з того, щo мoнiтopинг oбpaнo найважливішим інструмєнтом, зacтocyвaння якoгo дoзвoляє дocягти не тільки цілей caмoЇ лoгicтичнo-мoтивaцiйнoЇ стратегіЇ yпpaвлiння пеpcoнaлoм, але й впpoвaдження лoгicтичнoгo меxaнiзмy yпpaвлiння мoтивaцiєю пеpcoнaлy на пpoмиcлoвoмy підприємстві, виділе^ ocнoвнi принципи йoгo пpoведення, які влягають y нacтyпнoмy. Bикopиcтaння мoнiтopингy пoвиннo:

1) надати мoжливicть керівний підприємства відстежити динaмiкy зміни oбpaниx пoкaзникiв за п'ятьма критеріями, зрівняю) з реалізацією зaxoдiв y вiдпoвiднocтi дo плaнy лoгicтичнo-мoтивaцiйнoЇ стратегіЇ;

2) визначити ефект від реалізації зaxoдiв і витрат фiнaнcoвиx рєсурсів;

3) надати котміглексну oцiнкy реалізаціЇ лoгicтичнo-мoтивaцiйнoЇ стратегіЇ yпpaвлiння пеpcoнaлoм, в якій відбивається зміна ^жгого з п'яти параметрів, які аналізуються при вигнанні зaxoдiв, щo пoтpебyє poзpaxyнкy штегральгого пoкaзникa - «ефективнocтi реалізаціЇ лoгicтичнo-мoтивaцiйнoЇ стратегіЇ управління пеpcoнaлoм».

4) вpaxyвaти пpoведення пoтoчнoгo аналізу та кoнтpoлю за змiнoю oбpaниx пoкaзникiв, які визначають стан реалізаціЇ зaxoдiв за змістом стратегіЇ та oбpaнo в якотст прикладу для кoжнoгo з дocлiджениx підприємств.

Висновки та пропозиції. Таким чигом ключoвим елементoм poзpoбленoгo меxaнiзмy є лoгicтичнo-мoтивaцiйнa стратегія управління пеpcoнaлoм, yпpoвaдження якoЇ та викотристання на практиці пoтpебyє фopмyвaння вiдпoвiдниx метoдичниx ocнoв. Ocтaннi ґрунтуються на нacтyпниx кoнцептyaльниx пoлoженняx: відбір методів стимулювання та шжарання зaлежнo від мoтивaцiйниx типів працівників і результатів праці; вшюристання в якocтi базису критеріїв, пю фopмyють лoгicтичнo-мoтивaцiйне cеpедoвище; вдocкoнaлення системи oплaти праці задля встаговлення збaлaнcoвaнocтi між винaгopoдoю за працю та ЇЇ результатом; вдocкoнaлення системи управління пеpcoнaлoм за ЇЇ підсистемами з точки зopy зaдoвoлення працівників їx фyнкцioнyвaнням; зacтocyвaння мoнiтopингy.

Пoтpебyє пoдaльшoЇ poзpoбки аргументація етапів фopмyвaння лoгicтичнo-мoтивaцiйнoЇ стратегії управління пеpcoнaлoм пpoмиcлoвoгo підприємства, poзpoбкa фyнкцioнaльнo-cтpyктypнoЇ мoделi пpoцеcy реалізації стратегії, poзpoбкa методики пpoведення мoтивaцiйнoгo мoнiтopингy, дoведення oбґpyнтoвaнocтi їх викopиcтaння.

Bcе це вимагає пoдaльшиx дocлiджень в напряму poзpoбки та впpoвaдження лoгicтичнo-мoтивaцiйнoЇ стратегії управління пеpcoнaлoм підприємств piзниx фopм власгості за видами екoнoмiчнoЇ дiяльнocтi.

РЕЗЮМЕ

Bизнaченo кoнцептyaльнi пoлoження та етапи фopмyвaння лoгicтичнo-мoтивaцiйнoЇ стратегії управліня пеpcoнaлoм пpoмиcлoвoгo підприємства, нaведенo критерії oцiнки лoгicтичнo-мoтивaцiйнoгo середотвища poзpoбленo плани зaxoдiв за стратегічними прюритетами при фopмyвaннi лoгicтичнo-мoтивaцiйнoЇ стратегії управління пеpcoнaлoм, дoведенa неoбxiднicть зacтocyвaння мoнiтopингy poзpoбленoЇ стратегії.

Ключові слова: лoгicтичнo-мoтивaцiйнoЇ стратегія, управління пеpcoнaлoм, лoгicтичнo-мoтивaцiйнoгo cеpедoвище, пiдпpиємcтвo, мoнiтopинг

РЕЗЮМЕ

Oпpеделены кoнцептyaлы^ые пoлoжения и этапы фopмиpoвaния лoгиcтичеcкo-мoтивaциoннoй стратегии управления пеpcoнaлoм пpoмышленнoгo предприятия, приведенні критерии oценки лoгиcтичеcки-мoтивaциoннoй среды, paзpaбoтaны планы меpoпpиятий no стратегическим приотритетам при фopмиpoвaнии лoгиcтичеcкo-мoтивaциoннoй стратегии управления пеpcoнaлoм, дoкaзaнa неoбxoдимocть иcпoльзoвaния мoнитopингa paзpaбoтaннoй стратегии.

Ключевые слова: лoгиcтичеcки-мoтивaциoннaя стратегия, управление пеpcoнaлoм, лoгиcтичеcки-мoтивaциoннaя среда, предприятие, мoнитopинг

SUMMARY

Defined conceptual aspects and stages of formation of logistically and motivational strategy of management of the personnel of industrial enterprise, criteria's of assessment of logistic-motivational environment, developed plans of action on the strategic priorities in the formation of logistically and motivational personnel management strategy, proved the necessity to use the monitoring of the developed strategy.

Keywords: logistically and motivational strategy, personnel management, logistically and motivational environment, the enterprise, the monitoring

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

ІАнтофф И. Стратегический менеджмент І Пер. с англ. Санкт-Петербург, -Издательский дoм «Питер» - 2011. - 344 с.

2. Управление пеpcoнaлoм opгaнизaции: Учебник І Шд ред. A^. Кибaнoвa. - M.: ИHФPA-M, 1997. - 512 с.

3. Лук'янченкот ^Д. Управління cиcтемoю oплaти праці на пpoмиcлoвoмy підприємстві: мoнoгpaфiя І КД. Лyк'янченкo, O.A. Дopoнiнa: -Донецьк, ДотШУ, 2006. - 212 с.

4. Лук'янченкот H.Д. Управління трудотвим котлективотм в yмoвax трансфотрмації екотнотміки: мотгографія І H.Д. Лук'янченкот, Л.A. Лутай, O.Ю. Сердюк. - Дотнецьк, ДoнHУ, 2006. - 236 с.

5. Фротлотва Л.B. Mеxaнiзми лотгістичнотгот управління торговельним підприємствотм: мотнотграфія І Л.B. Фротлотва; Дотн ДУЕТ ім. M. Туган-Бара^в^^го. - Дсшецьк, 2005. - 322 с.

6. Кулшюв Г.Т. Moтивaция труда наемный работтникотв. Moнoгpaфия І Г.Т. Куликотв. Oтв. ред. Д.П. Ботгиня. - 2-е изд., перераб. - К.: Ин-т демотграф. и тоц. исследотваний HAH Украины, 2006. - 244 с.

7. Данюк B.M. Котнцептуальні отсотбливотст^ дотслідження ефективнотсті моттивації пертоналу ІІ Bicник CxiднoyкpaЇнcькoгo нащотнальнотго університету імені Boлoдимиpa Даля. - 2006. - № 11(105). - С. 55 - 62.

УДК 336:502.4

ЕФЕКТИВНІСТЬ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНИХ ТЕРИТОРІЙ

Ляхова Л.С., старший викладач кафедри менеджменту і логістики Донецької академії автомобільного транспорту '

Постановка проблеми. Раціональне використання і відтворення природних ресурсів стає однією з найбільш актуальних проблем людства. На сучасному етапі економічного розвитку України, використання рекреаційного потенціалу, є одним з альтернативних шляхів структурної перебудови національної економіки. Україна володіє суттєвим рекреаційним потенціалом, займаючи одне з провідних місць в Європі за рівнем забезпеченості цінними природними лікувальними та історико-культурними ресурсами.

© Ляхова Л.С., 2012

Разом з тим, в даний час цей потенціал використовується недостатньо ефективно. Це проявляється у тому, що рекреаційно-туристична сфера не відіграє значної ролі у повноцінному виконанні своїх економічних, соціальних і гуманітарних функцій, збереженні навколишнього природного середовища та культурної спадщини, наповненні бюджетів усіх рівнів, створенні нових робочих місць, збільшенні питомої ваги сфери послуг у структурі внутрішнього валового продукту.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вітчизняними науковцями постійно ведуться наукові дослідження з метою науково-методичного забезпечення ефективності рекреаційного природокористування. Питанням розроблення та реалізації регіональної політики розвитку рекреації, проблемам територіальної організації рекреаційної діяльності, особливостям розвитку територіально-рекреаційних систем, оцінці рекреаційної ємності та природно-рекреаційного потенціалу територій, удосконаленню системи управління розвитком та формуванням рекреаційних територій присвячені праці В.І. Азара, О.Ф. Балацького, Т.П. Галушкіної, В.В. Горлачука, Л.С. Гриніва, Какутіча Є.Ю., Л.О. Кобанець, М.І. Коваля, Н.С. Мироненко, Петенко І.В., Петренко І.М., В.С. Преображенського, М.Ф. Реймерса, О.І. Тарасова, І.Т. Твердохлєбова, С.К. Харічкова, М.А. Хвесика та багатьох інших.

Визначення невирішеної проблеми. Проте, незважаючи на активізацію наукової діяльності та розвиток теоретико-методологічних засад рекреаційного природокористування, практика формування та використання рекреаційно-туристичних територій мало змінюється. Існуюча система господарювання не завжди стимулює раціональне використання природних ресурсів які є важливою складовою рекреаційного потенціалу країни та її регіонів. Територіальні громади, що володіють рекреаційними територіями, практично не зацікавлені у збереженні, відновлені, та раціональному використанні природних ресурсів у рекреаційній сфері.

В таких умовах місцевій владі вигідніше розвивати місцеву промисловість та інше господарське використання території, яке приноситиме реальні доходи. В результаті цього природні рекреаційні ресурси втрачають свою рекреаційну цінність, а рекреаційна інфраструктура відстає від сучасних потреб.

Серед найгостріших проблем використання рекреаційного потенціалу країни є ріст темпів неконтрольованої експлуатації природних комплексів рекреаційних територій, який призводить до їх швидкої дигресії. Дослідження практики використання рекреаційно-туристичних територій України свідчать про те, що такий стан справ обумовлюється недосконалістю економіко-організаційних механізмів рекреаційного природокористування та недостатньою ефективністю їх інструментів.

Важливість розвитку рекреаційно-туристичної діяльності для підвищення трудового потенціалу держави на засадах раціонального використання рекреаційно-туристичних територій визначає своєчасність та актуальність подальшого вивчення данної проблеми.

Метою даної роботи є узагальнення і розвиток науково-методичних основ та практичних рекомендацій щодо формування економіко-організаційних механізмів здатних забезпечити раціональне використання рекреаційно-туристичних територій.

Результати дослідження. Дослідження розвитку наукової думки в сфері природокористування дозволили визначити його основні загальні закономірності:

природокористування виникає, коли існує будь-яка взаємодія людини та природи. А така взаємодія виникла та існує з моменту появи людства на Землі. На островах, які недоступні для людей природокористування не існує;

обсяги та характер природокористування залежать від культурних та духовних потреб, як окремих людей так і всього людського суспільства;

в процесі природокористування, спочатку переважала думка людей про те які ресурси і як можна використовувати для задоволення власних потреб, а потім вже людство усвідомило, що більшість природних ресурсів швидко втрачають свою природну цінність і для того, щоб забезпечити своє існування та задоволення власних потреб суспільство повинно, вживати заходів щодо вивчення, охорони та відтворення природних ресурсів та об'єктів. Це стало причиною розвитку природокористування, як науки.

З огляду на це вважаємо, що серед ключових моментів процесу природокористування слід вважати:

взаємодію людини та природи, метою якої є задоволення будь яких потреб людини, а результатом - вплив людини на стан оточуючого природного середовища;

ця взаємодія може проявлятися у використанні, перетворенні, присвоєнні та відтворенні елементів природи, забруднені природного середовища, його охороні від негативного пливу людської діяльності;

обов' язковою складовою процесу природокористування повинні бути заходи з охорони та відтворення природних ресурсів. Це дозволить зменшити негативний вплив людської діяльності на оточуюче природне середовище.

Беручи до уваги, що однією з закономірностей розвитку сучасного суспільства є наростання потреби в організації відпочинку його членів, очевидним є те, що проблеми рекреаційного природокористування набувають все більшої актуальності. Це обумовлено тим, що рекреаційна сфера є одним з найбільших користувачів природних ресурсів, які визначають її територіальну організацію, впливають на формування туристичних потоків та ефективність роботи рекреаційних закладів [1, с. 15].

Оскільки пошук вирішення проблем рекреаційного природокористування неможливий без визначення сутності та специфіки понять «рекреація» та «рекреаційна діяльність», автором проведено аналіз теоретичних розробок науковців, що напрацьовано за певний час.

За результатами проведеного аналізу зроблено наступні висновки: більшість науковців розглядають рекреацію як процес відпочинку, відновлення духовних і фізичних сил людини, що втрачені підчас трудової, навчальної або іншої діяльності та систему заходів, спрямованих на реалізацію цього процесу. Спектр цих заходів досить широкий: загальнооздоровчий, культурно-розважальний та пізнавальний відпочинок, полювання, рибна ловля, спорт, санаторно-курортне лікування й туристичні подорожі з метою відпочинку на лоні природи. Фахівці з економіки та права розглядають рекреаційну діяльність як вид господарської діяльності та невиробничої сфери економіки. Але всі розглянуті погляди єдині в тому, що в основі рекреаційної діяльності полягають потреби людей.

Таким чином, рекреаційна діяльність є одним з видів природокористування. Вона вимагає залучення природних ресурсів утворюючи при цьому особливий вид краєвиду - рекреаційний. У багатьох розвинених країнах території, що використовуються для рекреації займають третє місце за площею після сільськогосподарських і лісових. Швидкі темпи розвитку рекреації та туризму, їх велика економічна вигода роблять рекреаційне використання земель перспективним і здатним успішно конкурувати з іншими видами землекористування. Спільно із сільським та лісовим рекреаційне використання територій створює фон, на якому розвиваються інші види діяльності. У ряді місць створюються культурні ландшафти: курортні зони, пляжі, лісопарки, рекреаційна діяльність на яких є основною [2, с. 10-11].

Вивчення та аналіз теоретичних підходів до визначення сутності та змісту рекреаційного природокористування дозволили зробити висновки, що наукові розробки з цього приводу ведуться вже багато років. Та, серед певної кількості цих досліджень особливої уваги, на нашу думку, заслуговує дослідження Черчик Л.М., щодо формування нового теоретичного та методологічного забезпечення подальшого розвитку рекреаційного природокористування. Неможливо не погодитися з зауваженням цього науковця, що «найчастіше вивчення проблем рекреаційного природокористування та пошуки шляхів їх вирішення здійснюються у контексті формування та розвитку територіальних рекреаційних систем, підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу територій. Найбільше досліджені такі положення рекреаційного природокористування: якісна та кількісна характеристика природних рекреаційних ресурсів, їх економічна оцінка та перспективи освоєння, проблеми оптимізації рекреаційної діяльності та регіонального природокористування, використання програмно-цільового планування для удосконалення управління рекреаційним природокористуванням, його правове регулювання. В той же час не розв'язаними залишаються проблеми розвитку рекреаційного природокористування в умовах ринкової економіки, становлення відповідного інституційного середовища, визначення меж державного регулювання відносин у рекреаційному природокористуванні. Водночас, необхідність переходу до сталого розвитку вимагає перегляду існуючої парадигми природокористування з урахуванням екологічного обмежувального чинника розвитку соціально-економічних систем, формування нового теоретичного та методологічного забезпечення подальшого розвитку рекреаційного природокористування» [3, с. 5-6].н н

'3. о и Е

(-4

о ч о

Й

 

н

ЄНБ

Н

 

Рч

ч

>,

Ю

о

о

 

я

 

.5

п

в

 

 

'3

 

 

о

н

Й

о

и

о

 

 

 

и

о

 

&

 

 

ю

 

го

8

н н

« о

в.

в о.

в о.

о

в

о

р.

о о и

о

5 Рч

Згадане дослідження, на нашу думку, є одним з останніх найбільш комплексних теоретичних досліджень з проблем рекреаційного природокористування. Воно дало можливість узагальнити результати існуючих напрацювань, виявити принципово важливі положення для визначення сутності рекреаційного природокористування та його трансформацій.

Результати дослідження теоретичних питань розвитку рекреаційного природокористування свідчать про те, що на ранніх етапах розвитку економіки рекреаційного природокористування, як наукового напряму, дослідниками вивчалися вплив рекреації на відновлення людського потенціалу, як складової виробничих сил та можливості використання природних ресурсів в рекреаційних цілях; пізніше увагу дослідників було сконцентровано на підвищенні економічної ефективності використання існуючого природного потенціалу для розвитку рекреаційно-туристичного господарства, як певної сфери економіки. В останні часи, усвідомлюючи вплив рекреаційної діяльності на стан природних комплексів, увагу науковців притягують проблеми збереження та відтворення природних рекреаційних ресурсів.

Враховуючи вищенаведене, рекреаційне природокористування потрібно розглядати як функціонування складної екологосоціоекономічної системи, основою якої є оптимізація взаємозв' язків економічних, соціальних, технологічних і природних процесів в оточуючому середовищі.

Це вимагає, при надані оцінки рекреаційного природокористування, переходу від простих понять - економічна, соціальна та екологічна ефективність до використання такого комплексного поняття як раціональне рекреаційне природокористування. Його необхідно розглядати з позиції діяльності, яка покликана забезпечити економну експлуатацію природних ресурсів, їх охорону та відновлення з урахуванням не тільки теперішніх, але й майбутніх інтересів розвитку господарства країни та збереження здоров' я людей. Нераціональне природокористування це таке природокористування в результаті якого природа втрачає здатність до самовідтворення, самоочищення й саморегуляції, порушуються рекреаційні, оздоровчі умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання загалом.

Раціональність вчені трактують також як використання природних ресурсів з урахуванням екологічних вимог, нормативів, стандартів, лімітів. Звідси висновок про тяжіння цього положення до екологічних факторів. Але ефективність використання природних об'єктів містить економічний аспект, що виявляється у мінімальних витратах для отримання найбільшого ефекту від експлуатації природних об'єктів.

Враховуючи еколого-соціально-економічний зміст рекреаційного природокористування, вважаємо за доцільне використання територій для організації та здійснення рекреаційно-туристичної діяльності таким чином і в такий спосіб, при яких досягається оптимальне співвідношення наступних показників: рівень задоволення рекреаційних потреб населення, що проживає в межах адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить рекреаційно-туристична територія (РТТ); економічна ефективність здійснення рекреаційно-туристичної діяльності, під якою розуміється оптимальне співвідношення доходів над витратами на формування, утримання та відновлення природного та інфраструктурного комплексу РТТ; та рівень екологічної ефективності - під яким розуміється оптимальне співвідношення нормативного та фактичного рекреаційного навантаження на природний комплекс РТТ (рис. 1).

Застосування цього поняття для оцінки використання РТТ дозволить враховувати вимоги екологічної, соціальної та економічної ефективності рекреаційного природокористування у комплексі. Тобто, обираючи варіант рекреаційно-туристичного природокористування в межах певних РТТ, забезпечити дотримання вимог їх стійкого розвитку.

Крім того, вважаємо, що з метою раціонального рекреаційного природокористування, процес його планування, організації та регулювання доцільно здійснювати в наступній послідовності: визначення рекреаційних потреб людей; аналіз ступеню задоволеності цих потреб; оцінка забезпеченості рекреаційних потреб населення, що мешкає на певній території, відповідними природними рекреаційними ресурсами; виявлення, облік та оцінка екологічного стану існуючих рекреаційних територій; розробка заходів, щодо охорони та відтворення природних рекреаційних ресурсів, а саме: розробка та затвердження норм рекреаційного навантаження для кожної РТТ; визначення фактичних рекреаційних навантажень на природні комплекси та співставлення їх з нормативними; розробка заходів, щодо регулювання туристсько-рекреаційних потоків; розробка ефективних еколого-соціально-економічних механізмів взаємодії суб' єктів, що використовують природні ресурси в рекреаційних цілях.

Висновки та пропозиції. Проблеми використання рекреаційно-туристичних територій доцільно розглядати через два блока проблем. Перший - це проблеми, що пов' язані з виявленням, обліком, збереженням, охороною та відтворенням природних рекреаційних ресурсів які використовуються, або можуть використовуватися для організації рекреаційної діяльності. Другий - це проблеми, що пов' язані з вивченням потреб населення в організації відпочинку, їх вимог та можливостей з цього приводу;

впливу різних видів рекреаційних занять на стан людини та відтворення її працездатності. Склад факторів, які визначають раціональність рекреаційного використання певної природної території, залежить від ступеню соціально-економічного засвоєння регіону в якому вона знаходиться. Рекреаційне використання території тісно пов' язано як з природними можливостями, так і з територіальною організацію виробничих сил та розселення. Тому для оцінки доцільності розвитку кожного його виду необхідно проведення певних досліджень з приводу визначення його впливу на оздоровлення населення, стан природного комплексу території та оцінки економічної доцільності його організації.

РЕЗЮМЕ

Розглянуті взаємозв'язок та взаємозалежність економічної, соціальної і екологічної ефективності рекреаційно-туристичних заходів. Запропоновано способи і напрями поліпшення цієї роботи в умовах промислово-розвинених регіонів.

Ключові слова: природокористування, рекреація, туризм, природний потенціал, екологія, економіка, соціальна ефективність, рекреаційно-туристичні території, відновлення здоров'я.

РЕЗЮМЕ

Рассмотрены взаимосвязь и взаимозависимость экономической, социальной и экологической эффективности рекреационно-туристических мероприятий. Предложены способы и направления улучшения этой работы в условиях промышленно-развитых регионов. Ключевые слова: природопользование, рекреация, туризм, природный потенциал, экология, экономика, социальная эффективность, рекреационно-туристические территории, восстановление здоровья.

SUMMARY

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій