Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 44

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

По-друге, починаючи з середини 1990-их років характерною тенденцією стало збільшення громадян України, які виїжджали за кордон з економічних причин, передусім з метою працевлаштування. За різними оцінками від 2 до 7 мільйонів працездатних українських громадян перебувають на заробітках в інших країнах. Ситуація ускладнюється тим, що більшість громадян України перебуває за кордоном у статусі нелегальних мігрантів, які є найбільш дискримінованою та незахищеною категорією іноземців, права яких порушуються найбрутальнішим чином. На сьогодні за кордоном, за експертними даними, перебуває 4 млн.500 тис українських трудових мігрантів, зокрема в Росії перебуває понад 2 млн. українців (офіційно - 169 тис.), Італії - 500 тис. (195 тис. 412), Польщі - понад 450 тис. (20 тис.), Іспанії - 250 тис. (52 тис. 760), Португалії - 75 тис. (44 тис. 600), Чехії - 150 тис. (51 тис.), Греції - 75 тис. (20 тис.), Нідерландах - 40 тис., Великобританії - близько 70 тис., США - близько 500 тис.

У поточному році за кордон на постійне місце проживання виїхало з України 23 тис. 993 громадян України [29, С. 56]. По-третє, поступово Україна стає країною, що приймає мігрантів - як економічних, так і інших категорій. Протягом 2007 р. службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб було розглянуто 24 тис. 448 справи про надання дозволу на імміграцію в Україну (табл. 1). Дозволів на імміграцію надано 23 тис. 379. Станом на січень 2008 р. в Україні проживає 165 тис. 29 осіб, які мають дозвіл на постійне проживання в Україні [3]. Китайська община в Одесі та в'єтнамська община в Харкові нараховує наразі до 200 тис. осіб.

Таблиця 1

_Загальна кількість іноземців, які одержали дозволи на працевлаштування в Україні

Роки

За півріччя                                                  За рік

2005

- 6110

2006

4 186                                                          10 116

2007

8016                                                          19 430

2008

10 806 -

За даними Адміністрації Державної прикордонної служби України протягом 2002-2006 рр. не виїхало з України понад 123 тис. іноземців з країн-постачальників нелегальних мігрантів [3].

Цей тривимірний аспект місця України у міграційних процесах свідчить про надзвичайну важливість для країни цієї теми. Причому у різних площинах - економічній, соціальній, правовій. У загальному міграційному контексті зростаючого значення набувають зовнішні (поза межами держави) переміщення громадян, хоча провідними залишаються внутрішні (у межах держави) механічні рухи мешканців (табл. 2).

За даними Державного комітету статистики у січні-квітні 2009 р., як і у відповідному періоді минулого року, в Україні спостерігався міграційний приріст населення - 5,2 тис. осіб. Відповідно до доповіді «Про соціально-економічне становище України за січень-травень 2009 року» міграційний приріст відбувся у 14 регіонах, у решті регіонів - міграційне скорочення [4]. Водночас міграційна активність населення України у 2009 р. порівняно з 2008 р. дещо уповільнилася - рівень міграційного приросту в середньому по Україні за останній період склав 0,4 особи на 1000 жителів.

© Муромець Н.Є., Рибак І.А., 2012

Таблиця 2

Динаміка міграційних потоків в Україні [4]

Показник

Усього, тис.

Січень-квітень 2009 р. у % до

На 1000 осіб

 

Січень-квітень 2009 р.

Січень-квітень 2008 р.

січня-квітня 2008 р

Січень-квітень

2009 р.

Січень-квітень 2008 р.

Усі потоки міграції

Число прибулих

163,4

 

199,5

81,9

10,8

13,0

Число вибулих

158,2

 

194,1

81,5

10,4

12,7

Міграційний приріст (скорочення)

5,2

 

5,4

95,5

0,4

0,3

Внутрішня міграція

Число прибулих

152,2

 

187,3

81,2

10,0

12,2

Число вибулих

152,2

 

187,3

81,2

10,0

12,2

Міграційний приріст(скорочення)

х

 

х

х

х

х

Зовнішня міграція

Число прибулих

11,2

 

12,2

91,8

0,8

0,8

Число вибулих

6,0

 

6,8

88,9

0,4

0,5

Міграційний приріст (скорочення)

5,2

 

5,4

95,5

0,4

0,3

Зменшилася чисельність прибулих у країну на постійне проживання від 12,2 тис. у січні-квітні 2008 р. до 11,2 тис. у січні-квітні 2009 р., а чисельність вибулих - від 6,8 тис. до 6,0 тис. осіб. Серед прибулих в Україну в січні-квітні 2009 р. 81,8 % становили іммігранти з країн СНД і 18,2 % - з інших країн. Серед вибулих з України 62, 8% виїхали до країн СНД і 37,2 % - до інших країн. Для України міграційні явища доцільно розглядати з двох сторін - соціальної і політичної. Саме соціальні наслідки безконтрольної та обсягової спонтанної міграції є надто відчутними для формування ринку праці, що проступають у галузевих інфраструктурних перевантаженнях. Треба зазначити, що в загальному обсязі міграційних процесів саме трудова міграція становить значну частину. Як ми неодноразово фіксували, неструктурований ринок праці став могутнім стимулюючим чинником для посилення регіонально-професіональної міграції, коли працівники переміщуються з економічно депресивного нерозвиненого або неефективного регіону в регіони відносно економічно розвинені.

Міграційна ситуація в Україні останніми роками стала відносно самостійним чинником, що поглиблює диспропорції економічного та соціального розвитку в окремих регіонах і країні в цілому. Як одна з форм адаптації людей до умов життя, що змінюються, міграція суттєво впливає на географію, структуру і динаміку населення регіону, рівень розвитку продуктивних сил в регіоні, стан ринку праці, соціально-економічні характеристики рівня життя. Аналіз свідчить, що спектр можливих впливів міграції достатньо широкий. Так, міграція призводить до змін демографічної структури населення як у районах-донорах, так і в районах-реципієнтах.

Оскільки найбільш рухомою частиною населення є населення працездатного віку, зокрема молодь, то в районах виїзду скорочуються темпи приросту населення, і не тільки за рахунок відпливу, а й за рахунок природного приросту старіючого населення. В регіонах значного припливу мігрантів населення збільшується більш високими темпами, формується специфічна вікова структура, в якій частка населення працездатного віку, особливо молодіжного, значно вище за середні показники. Так, демографічна ситуація, що відображає тривалість життя, смертність і міграцію населення, помітно краща в м. Києві, ніж в інших регіонах України. Наймолодше в середньому населення проживає в Західному регіоні, а найстарше - у Східному та Північно-Східному, відповідно найбільші резерви для поліпшення демографічного компонента трудового потенціалу є на заході, найменші - на сході країни. Особливо гострою є проблема старіння робочої сили в сільській місцевості, передусім у Чернігівській, Кіровоградській, Полтавській областях. Екологічна ситуація набагато краща в усіх областях, окрім промислового Сходу, і значно гірша в м. Києві: за щільністю забруднення на 1м2 учетверо перевищуються середньо українські показники.

Також під впливом міграції змінюється соціальна структура, етнічний склад, розміщення та розселення населення.

На соціально-економічне становище регіону міграція впливає з декількох параметрів. Міграція тісно пов' язана з рівнем розвитку продуктивних сил і їх розміщенням у різних регіонах. Високий рівень мобільності населення забезпечує більш повне використання робочої сили, перерозподіл її між індустріальними центрами та неіндустріальними.

Експерти стверджують, що ступінь рухливості населення відображає і загальний рівень розвитку країни. До найбільш вагомих загроз належать наступні:

• міжрегіональні міграції здатні заподіяти серйозну шкоду економічному та трудовому потенціалу регіонального ринку;

• внаслідок скорочення внутрішнього попиту межрегіональні міграції можуть також поглибити зниження виробництва в окремих секторах економіки;

• надмірна концентрація мігрантів у межах конкретної території загрожує стрімким та різким загостренням проблеми безробіття на відповідному регіональному ринку праці;

• за цією ж причиною на регіональному рівні може скоротитися доступ до житла та соціальних послуг, а це означає, що з' являться додаткові чинники соціальної диференціації населення та загроза маргіналізації нової його частини і погіршення стану груп, що віднесені на узбіччя соціального життя;

• унаслідок того, що значна частина мігрантів не працює за фахом, реальною стає загроза нераціонального використання кваліфікаційного потенціалу мігрантів та зниження їх мотивації до праці;

• унаслідок того, що праця певних категорій мігрантів використовується в тіньовому секторі економіки, вони можуть становити загрозу подальшої криміналізації економіці під впливом міграції.

Численні спостереження та дослідження свідчать про те, що населення різних регіонів України неоднаковою мірою залучено в міграційні процеси. Питома вага мігрантів у загальній чисельності населення регіонів коливається від 13,5 % (Закарпаття) до 60,6 % (АР Крим), зростаючи з заходу на схід та з півночі на південь. Найбільше значення коефіцієнта валової міжрегіональної міграції заДержавне управління регіональним розвитком України фіксовано у м. Києві та Севастополі, Київській, Донецькій, Дніпропетровській та Харківській областях, а найменше - у Чернівецькій, Житомирській і Херсонській областях (табл. 3).

Експерти головною причиною такої ситуації вважають колосальні диспропорції в рівні соціально-економічного розвитку. Інструментом оцінки ефективності соціально-економічної політики є показники регіонального людського розвитку, що обчислюються на основі даних Держкомстату України за 29 показниками, що охоплюють усі сфери життєдіяльності суспільства: стан здоров' я населення, процеси відтворення населення, рівень життя, економічний розвиток, стан ринку праці, розвиток науки, рівень освіти та соціальний захист, розвиток соціальної інфраструктури, рівень криміногенної ситуації тощо.

Експерти головною причиною такої ситуації вважають колосальні диспропорції в рівні соціально-економічного розвитку. Інструментом оцінки ефективності соціально-економічної політики є показники регіонального людського розвитку, що обчислюються на основі даних Держкомстату України за 29 показниками, що охоплюють усі сфери життєдіяльності суспільства: стан здоров' я населення, процеси відтворення населення, рівень життя, економічний розвиток, стан ринку праці, розвиток науки, рівень освіти та соціальний захист,розвиток соціальної інфраструктури, рівень криміногенної ситуації тощо.

Таблиця 3

Міграційний рух населення України у 2010 р. [4]

Регіон

У межах України

Зовнішня міграція

 

число прибулих

число вибулих

приріст

число прибулих

число вибулих

приріст

Україна

637713

637713

х

31684

14588

17096

Автономна Республіка Крим

24881

23418

1463

2941

765

2176

Вінницька

30334

30671

-337

1252

447

805

Волинська

16768

16293

475

485

289

196

Дніпропетровська

43888

45234

-1346

2218

1087

1131

Донецька

48503

50592

-2089

3032

1454

1578

Житомирська

22282

22996

-714

524

356

168

Закарпатська

8212

8605

-393

290

360

-70

Запорізька

21877

23264

-1387

1247

672

575

Івано-Франківська

16249

15995

254

664

396

268

Київська

33557

26081

7476

1473

276

1197

Кіровоградська

15229

16814

-1585

361

224

137

Луганська

29525

32586

-3061

1357

955

402

Львівська

29571

31161

-1590

601

563

38

Миколаївська

14170

15131

-961

607

293

314

Одеська

33357

31834

1523

3293

726

2567

Полтавська

23184

23938

-754

689

274

415

Рівненська

18239

20013

-1774

221

246

-25

Сумська

19420

20546

-1126

515

240

275

Тернопільська

13443

14287

-844

374

361

13

Харківська

40497

40131

366

1293

825

468

Херсонська

14367

15668

-1301

423

249

174

Хмельницька

22677

24231

-1554

724

301

423

Черкаська

21097

21254

-157

726

275

451

Чернівецька

10038

9526

512

644

258

386

Чернігівська

17169

17360

-191

799

263

536

Київ (міськрада)

44977

36814

8163

4080

2202

1878

Севастополь (міськрада)

4202

3270

932

851

231

620

Взаємозалежність міграційних процесів та соціально-економічного розвитку регіонів простежується на основі зіставлення показників міграційного руху з індикаторами соціально-економічного розвитку. Так, високі доходи мають люди переважно у Східній Україні - в Запорізькій, Донецькій і Дніпропетровській областях.

Низькі стандарти оплати праці не здатні забезпечити гідного рівня життя, оскільки напряму пов'язані з поширенням бідності серед працюючого населення та непрацездатних верств населення. Незадовільна оплата праці підриває мотивацію населення до економічної активності і перекреслює усі зусилля, спрямовані на покращення якості робочої сили. За весь період економічного зростання (2000-2008 рр.), незважаючи на стрімке підвищення заробітної плати, рівень економічної активності населення практично не збільшився. Це означає, що нинішній розмір заробітної плати населення не сприймає як належний, він не приваблює і не мобілізує резерви робочої сили. Поширення неробства та утриманських настроїв (особливо серед молоді) є надзвичайно небезпечним явищем, що деформує систему ціннісних орієнтацій в суспільстві.

Вищою за середній рівень по Україні на березень 2009 р. заробітна плата за період з початку року (1736 грн) була зареєстрована лише в чотирьох регіонах - м. Києві (2973 грн), Донецькій обл. (1955 грн), Київській обл. (1834 грн), Дніпропетровській обл. (1810 грн). Найнижчий рівень спостерігався в Тернопільській (1277 грн), Волинській (1301 грн), Житомирській (1341 грн) областях. З точки зору економіки, східні території найрозвиненіші, водночас вони мають значні демографічні проблеми, а показник людського розвитку в Луганській і Донецькій областях найнижчий у державі, як надано у табл. 4.

Досліджуючи міжрегіональні міграційні потоки, деякі дослідники за показниками міграційного сальдо територію України поділять відповідно на дві зони - регіонів-реципієнтів та регіонів-донорів. Інші дослідники структурування ринків праці в Україні за принципом переміщення стаціонарних мігрантів проводять на основі міграційного районування території України. Наприклад, деякі дослідники виділяють в Україні чотири міграційні зони - Центральна, Східна, Південна та Західна - в межах кожної зони територіальні переміщення відбуваються найбільш інтенсивно. Це дає підстави дослідникам виокремити на їх основі ореоли макроринків праці, що поступово складалися під впливом функціонування регіональних комплексів різних рівнів. Відповідні дослідження до складу макроринків відносять райони певної соціально-економічної і навіть національної орієнтації. Вони переважно є територіальною організацією життєдіяльності населення, в межах якої безпосередньо функціонують регіональні ринки праці зі своїми специфічними ознаками. Інша типологія передбачає виокремлення груп регіонів, економічні інтереси, а також орієнтації господарських зв' язків, що не співпадають. Першу групу складають суб' єкти з переважно промисловим потенціалом. До них відноситься Донецький, Луганський, Запорізький регіони. Другу складають регіони з так званим торговим капіталом. До цієї групи належать Київська, Дніпропетровська, Харківська, Одеська, Чернівецька області та АР Крим. Інші складають сільськогосподарські регіони.

Якщо розглядати регіони за структурою поселень, що вирішальним чином координує міграційні потоки, то можна виділити регіони з міським та сільським типом поселення (рис.1).

Саме міграції за напрямом місто-село було найбільш розповсюдженим явищем у країні. Найгустіша мережа міст характерна для Донецької (51 місто), Луганської (37), Київської (25), Одеської та Харківської (відповідно 18 і 17) областей. Найменше їх у Миколаївській та Херсонській (до 9 у кожній), Рівненській, Закарпатській та Волинській (відповідно 10, 10, 11).

Найбільше селищ міського типу зосереджено у Східній (446) та в Західній (327) економічних зонах. Найменше їх у Південній економічній зоні - 138. Найпоширеніші селища міського типу - індустріальні, що характерно для Східної економічної зони, та змішаного типу (адміністративно-агропромислові) - в Західній економічній зоні; курортні ж найбільш характерні для Південної економічної зони, а також у регіоні, що прилягає до зони Українських Карпат.вісник донецького університету, сер. в: економіка і право, спецвип., т.1, 2012

Індекс регіонального людського розвитку

рейтинг 1

 

ті

чо

т

ґ-

ті

гп

ТІ

оо

СО ТІ

оч

 

чо ті

V, ті

ті

 

 

 

 

ті ті

 

т

оо

 

 

 

VI

 

ті

 

індекс

0.494

0.435

СО~

0,480

0.401 і

оо т

■^г со"

0.488

0.463

г -оо

■^г со"

0.532

0.423

оо

ТІ

со

гТі

оо ■^г

<=>

0.472

0,455

0,510

0.465

0.444

0.486

чо ип ■О

оо чо

0,516

0,485

Оч г -

■^г

VI

ОО СЇЧ ЧО

<=?

оо оч

V]

фінансування людського розвитку

рейтинг 1

ТІ

Оч

с1

СІ

 

 

г -

Г 1

Г -

~'

ТІ

V,

ЧО

оо

ТІ

т

ТІ

ЧО

ЧО ТІ

ТІ

ТІ

 

 

 

ОО

г-

ТІ

ОЧ

 

 

 

індекс 1

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій