Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 46

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

0,577 [

о> о>

0,706

0.509 [

0.772 |

 

0.675 [

0.527 |

0,503 [

чо чо

ТІ

ЧО

чо

<=>

ОЧ

оо

ґ-

Демографічний розвиток

рейтинг [

оо

 

ТІ

ТІ

ТІ

 

«О ті

ЧО

VI

ОЧ

г- ■ ті

ТІ

ті

ЧО

ті

 

т

г

ТІ

 

 

ті

 

 

т

оч

 

Ті

 

індекс [

0,404 і

0,381 |

0,351 (

0,170 1

0,134 |

0,259 і

0.155 1

чо оо ті

со

0,471 (

0,400 |

0,107 (

0,202 [

0,459

0,212 |

0,293 1

0,342 |

чо чо ті

0.229

0.495 і

0,375 (

чо

0,450 |

0.305 1

0,539 |

0.245 і

0,941 І

0,541 і

Регіони

АР Крим

Вінницька

Волинська

ОЗ Ь

сРИ О

1= о о. с

Донецька

Житомирська

сЄ 1=1

&

сЄ СП

Запорізька

сЄ Ьгі

кіч

о>

са ■2

X

са а. Є

о

X М

Київська

є-

о в2 о о.

2

Луганська

Львівська

Миколаївська

Одеська

Полтавська

Рівненська

Сумська

Тернопільська

Харківська

Херсонська

Хмельницька

сй &

Чернівецька

Чфнігівська

м. Київ

м. Севастополь

20000 18000 16000 14000 12000 10000

8000 6000 4000 2000 0 1716!

і7133

12403

11987

і

8842

8799

8797

7989,-п

5111

5404

6356 6302

І   І І

9467

9979

6419

6214

8541

7185

2647

2515

6412391

9053 9267

гП Н

9260

9368

5022

5176

4740

4596

6652 6985 5855

50985669

4985 4233 4032

11523

10247

5

10739

10323

6711 5824 64460146

4355

4073

5052

5330 3129

3074

1027

1294

1   2   3   4   5   6   7   8   9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27

□ Число прибулих □ Число вибулих

Рис. 1. Співвідношення прибулих і вибулих за регіонами України у 2010р.

Біцентричні та поліцентричні міські агломерації характерні для районів інтенсивного розвитку сучасної важкої індустрії у Східному та Придніпровському економічних районах: Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Горлівсько-Єнакіївська та ін.

Функціонально виділяють столицю держави Київ - головний адміністративно-політичний, індустріальний, науковий і культурний центр. Крім того, є 24 міста-центри адміністративних одиниць, що відзначаються багатофункціональністю. До багатогалузевих промислових центрів належать Кривий Ріг, Нікополь, Маріуполь, Горлівка, Макіївка та ін., одногалузевих - Торез, Шостка, Десятин тощо. Окремо виділяють транспортні центри: Здолбунів, Жмеринка, Фастів, Козятин та ін.

Чисельність сільського населення в Україні постійно зменшується. Сільське населення переважає ще у Вінницькій (53 %), Закарпатській (61 %), Івано-Франківській (56 %), Рівненській (52 %), Тернопільській (56 %), Чернівецькій (57 %) областях, тобто в західній частині України та на Поділлі, де промисловість розвивалася повільніше, ніж на сході нашої країни. Найменша частка сільського населення у Донецькій (10 %), Луганській (14 %), Дніпропетровській (16 %), Харківській (21 %) областях та ін (рис.2).

60000 50000 40000 30000 20000 10000

0

16969,3

и

Г34І69,2

1990

16609,6

35118,8

16216

33338,6

15271,5

32009,3

14703,9

31668,8

1995

2000

2005

2008

44631,8

31331,6

2009

□ Міське населення □ Сільське населення

Рис. 2. Динаміка міського та сільського населення в Україні

На теренах країни в системі сільського населення і розселення поширене таке негативне явище, як депопуляція, особливо в Чернігівській, Сумській, Полтавській, Житомирській, Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській, Дніпропетровській областях.

Барометром депопуляції, регресу на селі стала вся система сільського розселення. Приблизно половина малих сіл країни знелюднена. Деякі «теоретики» вважали це прогресивним явищем, оскільки так нібито ліквідували так звані неперспективні села, а все сільське населення концентрувалося у великих «опорних» поселеннях, прообразах універсальних, передових, «комуністичних» сіл. Це призвело до абсолютної відсталості села, нестачі сучасного житла, комунальних послуг, мережі шкіл, медичних і культурних закладів. Унаслідок цього виникла незворотна міграція у міста.

Саме за межами визначених міграційних зон відбувалися інтенсивні міграційні процеси. Вони мали вияв у так званій «маятниковій» міграції, що була гнучким регулятором, за допомогою якого забезпечувалася відповідність робочих місць, що існували, та трудових ресурсів у кількісному та якісному аспектах. Ця міграція відбувалася переважно за рахунок підвищеної територіальної, галузевої, професійної і соціальної мобільності сільського населення.

Треба відмітити, що внаслідок відсутності якісного статистичного обліку, пересування населення в межах України в повному обсязі супроводжується певними труднощами. Максимальна кількість маятникових мігрантів у розрахунку на 1000 осіб сільського населення відмічалося у тих регіонах, які, по-перше, мали найбільшу кількість вакантних робочих місць у містах та дефіцит кадрів, по-друге, мали відповідну демографічну базу для маятникової міграції із сільської місцевості, і по-третє, були забезпечені густою транспортною мережею.

Асиметрії в розвитку територій стають дедалі загрозливішими. У кожній області є дві-три депресивні території, кілька сотень міст і селищ живуть практично за рахунок одного місто утворювального підприємства, що значно ускладнює забезпечення соціальних гарантій. Цей тренд завдавав серйозних збитків регіональним ринкам праці, економічному та трудовому потенціалу регіонів.

Диспропорції існують і в середині регіонів. Особливо це помітно на прикладі Києва, де нині зосереджена переважна більшість фінансових ресурсів країни. Погляд на більш загальну картину розподілу доходу за областями свідчить, що різниця в матеріальному добробуті між забезпеченими і малозабезпеченими областями (це відповідно східна та південна частини країни) значно менша, ніж між Києвом та будь-яким іншим регіоном, який для України за значенням є середнім. Розрив між областями з найбільшим і найменшим ВВП на душу населення є майже триразовим, а якщо порівнювати зі столицею, то цей розрив подвоюється. Загалом Київ акумулює 15,9 % мешканців України, які проживають поза межами регіону народження (це утричі більше від частки Києва в загальній чисельності населення країни). За даними Київського державного центру зайнятості упродовж 2009 р. тільки з Чернігівської обл. до Києва приїхало 1,8 тис. осіб, з Харківської -1,7 тис., з Житомирської - 1,6 тис. робітників. Менше прагнуть на роботу до столиці мешканці Волинської та Закарпатської областей, звідки працювати до Києва приїхало тільки 300 осіб.

Підвищена інтенсивність поїздок на роботу до Києва зафіксована в тих районах, через які проходять магістральні залізниці. У Чернігівській обл. регіон підвищеної інтенсивності поїздок до Києва сформувався вздовж залізниці Київ-Москва, зокрема у Ніжинському районі, що відділений від Київської обл. територіями двох районів, інтенсивність маятникових поїздок до Києва удвічі вища, ніж у Козелецькому - найближчому до столиці серед районів Чернігівщини.

В Житомирській області до лідерів за інтенсивністю маятникових поїздок до Києва належить низка районів, що не межують з Київщиною, але мають залізничне сполучення (Бердичівський, Андрушівський). Такі особливості територіальної диференціації інтенсивності маятникової мобільності передусім пояснюються меншою вартістю проїзду електричками порівняно з проїздом автобусами.

В містах обласного підпорядкування, що належать до приміської зони Києва, частка працюючих у столиці серед зайнятого населення в 1,3-1,8 разу менша порівняно з районами, на території яких ці міста розташовані. Це пояснюється більшими можливостями зайнятості за наймом у містах порівняно із селами, а також тим, що для сільських мешканців наявність такого надійного джерела прибутків, як особисте підсобне господарство, дозволяє погоджуватися на менш оплачувану роботу у столиці.

На основі економічного аналізу дослідники прогнозували, що в подальшому при зниженні екстенсивних чинників вивільнення робочої сили ємкість ринків у містах буде зменшуватися і тенденції до скорочення масштабів трудової маятникової міграції сільських мешканців посилиться.

Тенденція до поступового переходу від збільшення абсолютних показників і показників інтенсивності даного процесу до їх зменшення, що прогнозувалася дослідниками декілька років потому, чітко виявилася у 2009 р., коли майже усі обласні центри мали від'ємне міграційне сальдо, включаючи м. Київ. Так, за неофіційними даними (звіти профспілок, центрів зайнятості, статистика ріелторських агентств та дані міського управління статистики) з початку року столицю покинуло понад 800 тис. осіб (табл. 5).

Таблиця 5

Абсолютні дані прибулих, вибулих, міграційного приросту населення (січень—липень 2009 р.) [3]

Регіон

Число прибулих

Число вибулих

Приріст

м. Київ

17 832

18 225

-393

Дніпропетровська обл.

1 699

5 121

-3422

м. Харків

2 275

5 134

-2859

м. Одеса

2 584

4 020

-1436

м. Рівне

764

1153

-389

м. Суми

689

1 533

-844

м. Житомир

1 024

2 089

-1065

м. Ужгород

327

544

-217

м. Львів

236

293

-57

м. Чернігів

280

194

86

2009 рік став переламним, коли позитивне міграційне сальдо отримали районні центри. Винятком навіть не є західні та південні райони, що протягом попередніх років демонстрували стійку тенденцію до міграцій в обласні центри.

Висновки та рекомендації. Таким чином, можна констатувати, що соціально-економічні чинники зростання трудової маятникової міграції вичерпані. Це може свідчити про те, що екстенсивне розширення форм і сфер зайнятості вже не передбачається, у зв' язку з чим потреба великих міст у робочій силі вже не зростає, як в попередні роки. Безумовно, ця тенденція пов' язана не тільки зі зниженням попиту на робочу силу у великих містах, а й з кризовими явищами в економіці.

Існуючі протиріччя місцевих, регіональних та загальнодержавних інтересів, породжені певною недосконалістю Стратегії державної регіональної політики, зокрема відсутності у Державній стратегії регіонального розвитку (затвердженій Постановою КМУ у 2006 р.) чітко виокремлених питань, пов'язаних з трудовою міграцією, та відсутністю чіткої державної міграційної стратегії призвели до [5]:

• значного відставання від європейських за показниками рівня і якості життя громадян;

• різких відмінностей між містом і селом;

• нестачі людських ресурсів, викликаних демографічною кризою та посиленням трудової міграції тощо.

Сучасні тенденції міжрегіональної міграції в країні набули принципово інших рис порівняно з попередніми роками. Вони містять елементи соціально-економічних загроз розвитку регіонів, зокрема загроз деіндустріалізації і деградації ринків, поглиблення економічного зниження. Така ситуація потребує нового розуміння регіональної політики України як цілісного комплексного явища, а також невідкладного вироблення мети та напрямів сучасної регіональної політики і розроблення відповідних пріоритетів.

Питання регулювання міграційних процесів є актуальними для місцевих органів державної влади. Тому аналіз впливу міграції на основні процеси соціально-економічного розвитку, розгляд негативних та позитивних рис цього явища є надзвичайно важливим з погляду обгрунтування міграції як одного з чинників розвитку територій.

Існуюча асиметрія регіонального розвитку, відсутність допомоги з боку держави й працюючих механізмів зниження соціально-економічної і правової асиметрії призводить до того, що регіони (особливо прикордонні) продовжують в економічному плані орієнтуватися на своїх прикордонних сусідів з інших країн, що відіграють роль потужних силових полів. Подолання цих диспропорцій - стратегічне завдання, від якого в кінцевому рахунку залежить майбутнє всієї країни.

Здійснений аналіз засвідчує, що ситуація в багатьох регіонах є критичною, загрозливими стають територіальні диспропорції, деградація села, криза міської поселенської мережі. Подолання диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів та зниження контрастності показників якості життя громадян не може обмежуватися підвищенням ефективності використання економічного, демографічного, соціального, культурного, ресурсного потенціалу кожного населеного пункту - потрібні кардинальні зрушення.

З метою покращання соціального захисту населення на регіональному та місцевому рівнях пріоритетом має стати розвиток промисловості та сфери послуг через створення нових робочих місць з відповідним зростанням чисельності зайнятого населення та перегляд існуючих робочих місць з урахуванням європейських стандартів щодо умов, охорони і безпеки праці, при цьому заробітна плата має реально відтворювати трудовий потенціал працюючих, а не бути індикатором дешевої робочої сили.

Потрібне також переосмислення міграційної політики в конкретних регіонах стосовно до умов ринкової економіки. Необхідною є концепція міжрегіональної міграційної політики. Зробити це потрібно в рамках загальної програми соціально-демографічного відродження регіонів та зниження концентрації населення у містах.

В статті визначено, що в Україні сучасний характер міграційних процесів, насамперед, обумовлюється незадовільним станом соціально-економічного розвитку регіонів і держави. Традиційно основною причиною від' їзду вважається низький рівень оплати праці. В роботі надано оцінку пропозицій щодо удосконалення регулювання трудової міграції в контексті розвитку людського потенціалу України. Ключові слова: міграційна політика, міграційний простір, фактори міграційної політики, рух мігрантів.

РЕЗЮМЕ

В статье определено, что в Украине современный характер миграционных процессов, в первую очередь, обусловливается неудовлетворительным состоянием социально-экономического развития регионов и государства. Традиционно основной причиной миграции считается низкий уровень оплаты труда. В работе даны предложения по совершенствованию регулирования трудовой миграции в контексте развития человеческого потенциала Украины.

Ключевые слова: миграционная политика, миграционное пространство, факторы миграционной политики, движение мигрантов.

SUMMARY

t is certain in the article, that in Ukraine modern character of migratory processes, above all things, is stipulated by unsatisfactory socio-economic development status of regions and state. The low level of payment of labour is traditionally considered the principal reason of migration. Suggestions on perfection of adjusting of labour migration in the context of development of human potential of Ukraine are given in work. Keywords: migratory policy, migratory space, factors of migratory policy, motion of mygrantov.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний, національний виміри І За ред. Ю. Римаренко. - К.: Довіра, 199S. - 912 с.

2. Пирожков С., Малиновская О., Хомра А. Внешние трудовые миграции в Украине: социально-экономический аспект: Монография (Совет нац. безопасности и обороны Украины! С. Пирожков.- Нац. ин-т проблем междунар. безопасности).- К.:НИПМБ, 2003. - 316 с.

3. Державний департамент міграційної служби МВС України, Управління міграційної роботи та протидії нелегальної міграції, серпень

200S р.

4. Демографічна ситуація в Україні у січні-квітні 2009 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:ІІstatб.stat.lviv.uaІPXWEB2007ІukrІpressІ2009Іp200904_1.asp [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:ІІukrstat.gov.uaІcontrolІukІlocalfilesІdisplayІoperativІoperativ2009І

З.     Позняк А.В. Прогнозирование внешних миграций населения Украины ІІ Демоскоп weekly: Электронная версия бюллетеня Население и общество І Центр демографии и экологии человека Института народнохозяйственного прогнозирования РАН ІІ http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки. analit0б.php

б.     Полянська Я. Л. Основні напрями міграційної політики: зарубіжний досвід І Я.Л. Полянська ІІ Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 200б. - Т. 2. - С. 1б7-1б4.

УДК 378.3:378.31

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ ІНВЕСТУВАННЯ В ОСВІТНЮ СФЕРУ

Никифоренко В.Г., доцент кафедри управління персоналом і економіки праці Одеського національного економічного університету

Постановка проблеми. Без постійного й вагомого інвестування в освіту немає надії на побудову української економіки, що базується на знаннях, немає надії на більш високий рівень розвитку суспільства в цілому. Інвестування в освіту людини Грунтується на тих же принципах раціональної економічної поведінки, що й в інших видах підприємницької діяльності.

Освіта, а також накопичення й використання знань є одним із найважливіших чинників, що визначають формування, розвиток інтелектуального капіталу і його раціональне використання, є. Один із головних фахівців теорії людського капіталу й економіки освіти Т.Шульц дійшов висновку, що «доходи від освіти є відносно привабливішими, ніж доходи від людського капіталу» [386, с. 11]. Формування нового соціального й економічного порядку, що частіше йменується «постіндустріальним суспільством», пов'язане, на думку японського дослідника Т. Сакайя [253, с. 342], з так званою {{icnowledge-value revolution», революцією на основі цінності, втіленої у знання. У сучасних умовах при прискоренні науково-технічного прогресу, яке приводить до скорочення періоду старіння професійних знань до 3-х років, освіта людини вимагає постійних і досить великих інвестицій.

У країнах членах Організації економічного співробітництва й розвитку інвестиції в знання ростуть швидше, ніж інвестиції в основні фонди. За оцінками експертів у промислово розвинених країнах приблизно 40% загального обсягу промислової продукції' уже зараз створюється на базі знань, а успіх національної економіки визначається ефективністю в накопиченні й використанні знань і технологій. Вкладення в знання, створення мереж знань є ключовими факторами розвитку нововведень, а їх поширення - джерелом зростання продуктивності й конкурентоспроможності.

Як цілком слушно зауважує Федулова Л.І. «.. .зміни, яких зазнає система освіти останнім часом, проявляються в різних формах: ускладенні самого процесу навчання, розширенні інституційних форм та структури організації цієї сфери діяльності, диверсифікації її фінансового механізму тощо. Це породжує безліч різних проблем, які потребують швидкого і ефективного вирішення [3, с.186]

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій