Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 51

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

створення позитивної мотивації усіх соціальних партнерів щодо розвитку соціального діалогу, формування необхідних передумов та поширення використання сторонами соціального діалогу колективних переговорів, консультацій, обміну інформацією, прийняття спільних рішень, застосування узгоджувальних процедур та ін.;

проведення консультацій з громадськістю з метою залучення громадян до формування та реалізації державної політики щодо сталого розвитку держави;

гармонізація стосунків між державою і особою через утвердження структур громадянського суспільства;

підвищення ролі держави як гаранта соціального діалогу та створення сприятливих умов для його розвитку і досягнення балансу інтересів держави, роботодавців та найманих працівників;

завершення формування структур соціального діалогу на галузевому та регіональному рівнях, визначення їхньої сфери охоплення представницьких організацій працівників і роботодавців;

розвитку взаємодії сторін соціального діалогу з органами державної влади та місцевого самоврядування, засобами масової інформації, неурядовими й громадськими організаціями, місцевими громадами, іншими соціальними інституціями усіх рівнів;

підвищення ролі тристоронніх органів соціального діалогу національного рівня, зокрема, Національної тристоронньої соціально-економічної ради (НТСЕР), її регіональних (територіальних) структур та Національної служби посередництва і примирення (НСПП);

проведення активної примирної політики, запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), сприяння врегулюванню спірних питань шляхом посередництва і переговорів, прийняття компромісних рішень, організація примирних та арбітражних процедур, підвищення ролі примирних органів;

удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації незалежних посередників, трудових арбітрів.

Демократизація суспільних відносин і розвиток громадянського суспільства передбачає:

утвердження громадянського суспільства як гарантії демократичного розвитку держави;

посилення взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування і об' єднань громадян, запровадження громадського контролю за діяльністю влади;

забезпечення незалежної діяльності об' єднань громадян, посилення їх впливу на прийняття суспільно важливих рішень; створення умов для забезпечення широкого представництва інтересів громадян у представницьких органах влади; проведення регулярних консультацій з громадськістю з важливих питань життя суспільства і держави;

підвищення ролі та розширення компетенції інституцій громадянського суспільства, передача громадським організаціям та органам місцевого самоврядування частини функцій органів державної влади;

розвиток громадянського суспільства через активізацію самоорганізаційних процесів, діалогових відповідальних відносин між владою та суспільством;

активізацію громадських ініціатив та співпраці держави і громадських об' єднань з питань соціального захисту й самозахисту населення, надання соціальних послуг, створення умов для реалізації прав і свобод людини, розкриття її соціальної активності; залучення потенціалу інституцій громадянського суспільства до розв' язання проблем у соціальній сфері; формування прозорої системи бюджетного фінансування громадських ініціатив.

Висновок. Отже, реалізація визначених напрямів соціальної політики щодо формування і накопичення соціального капіталу як важливого ресурсу людського розвитку, сприятиме економічному зростанню, зниженню соціальної поляризованості і конфліктності у суспільстві, зміцненню людського капіталу як ключового ресурсу суспільного розвитку.

У статті розкрито сутність, роль, значення соціального капіталу відповідно до потреб люського розвитку. Визначено основні напрями

соціальної політики держави щодо формування та накопичення соціального капіталу

Ключові слова: социальний капітал, людський розвиток, соціальна політика держави, основні напрями

РЕЗЮМЕ

В статье раскрывается сущность, роль, значение социального капитала для раскрытия человеческого потенциала страны. Определены основные направления социальной политики государства по формированию и накоплению социального капитала Ключевые слова: социальный капитал, человеческое развитие, социальная политика государства, основные направления SUMMARY

The article reveals the essence of the role, importance of social capital for the disclosure of the human potential. Identified key areas of social policy

on the formation and accumulation of social capital

Keywords; social capital, human development, social policy, guidelines

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бурдье П. Начала. Choses dites. [Текст] І Пер. с фр. Н. А. Шматко. - М., 1994. - 120 с.  Bourdieu P. Le capital social: notes provisoires ІІ Actes Rech. Sci.Soc. - 1980. - Vol. 31. - P. 2 - 15.

2. Коулман Дж. Капитал социальный и человеческий. [Текст] ІІ Общественные науки и современность. - 2001. - №№3. - С. 122 - 139.

3. Патнам Р. Гра в кеглі наодинці: занепад соціального капіталу Америки [Електронний ресурс]: Незалежний культурологічний часопис «Ї», №21, 2001. - Режим доступу: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.. - Заголовок з екрану. Патнем Р. Процветающая комьюнити, социальный капитал и общественная жизнь ІІ Мировая экономика и международные отношения. - 1995. - №4. - С.73-88.

4. Фукуяма Ф. Великий крах. Людська природа і відновлення соціального порядку [Текст] І Пер. з англ. В. Дмитрук. - Львів: Кальварія, 2005. - 380 с.

5. Горожанкіна М. Є. Соціальний капітал суспільства в умовах трансформації економічної системи (питання теорії і методології): Автореф. дис.. д-ра екон. наук І Донецький нац. ун-т. - Донецьк, 2008. - С. 32

6. Грішнова О., Н.Полив'ян Соціальний капітал: сутність, взаємозв'язок з іншими формами капіталу. Україна; аспекти праці. - 2009. -№3. - С.19-24

7. Лесечко М., Чемерис А. Соціальний капітал: проблеми розвитку і оцінки [Текст] ІВісник державної служби України. - 2000. - № 5. -С. 88 - 94.

8. Лесечко М.Д., Сидорчук О.Г. Соціальний капітал: теорія і практика: [Текст] Монографія - ЛРІДУ НАДУ Львів, 2010 - 220 с.

9. Бова А. А. Соціальний капітал в Україні: досвід емпіричного. Економічне значення соціального капіталу І Економічний Часопис-XXI, №5 - 2003. - [Електронний ресурс]: Режим доступу: http:ІІsoskin.infoІea.php?pokazold=20030517&n=5&y=2003

10. Черниш Н.Й. Стан духовної культури та життєві орієнтації населення [Текст] ІІ Львівщина на порозі XX! століття: Соціальний портрет. - Львів: НАН України, Ін-т регіональних досліджень, 2001. - с. 324 - 351.

11. Привалов Ю., Рогожин О., Саєнко Ю. Соціальна експертиза: підходи і методи [Текст] ІІ Вісник державної служби України. -1998. -№2. - С.68 - 78.

12. Тихонова Н.Е. Малообеспеченность в современной России. Причины и перспективы! - Cоцис. - 2010. - №1. - С.3-7

13. Степаненко В. Соціальний капітал у соціологічній перспективі: теоретико-методологічні аспекти дослідження [Текст] ІІ Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2009. - №2.- С. 32 - 45.

14. Основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки. схвалених Указом Президента України від 18 жовтня 1997 року N 1166І97 -- [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:ІІzakon.rada.gov.uaІcgi-binІlawsІmain.cgi?nreg=1166%2F97

15. Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року, схвалених Указом Президента України від 24.05.2000 р. № 717, [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:ІІzakon.nau.uaІdocІ?code=717І2000

УДК 331.108.26

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ

Панченко Г.С., канд.екон.наук, доц., кафедри стратегічного управління економічним розвитком Донецького національного технічного університету '

В умовах ринкових перетворень в Україні виникає необхідність комплексного теоретичного підходу до пріоритетів цінностей в управлінні трудовими ресурсами. Радикальні зміни в соціально-економічних відносинах нашого суспільства обумовлюють ефективне використання всіх потенційних можливостей працівників.

Трудові ресурси є головним фактором формування та забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Успіх підприємств великою мірою залежать від творчої активності персоналу, готовності брати на себе відповідальність за прийняті рішення, максимального виявлення трудового потенціалу кожного працівника. Сучасні уявлення про управління трудовими ресурсами засновані на визнанні необхідності системного підходу до активізації умов, які забезпечують ефективність діяльності працівників і розвиток їх особистості.

В умовах ринкової конкуренції ефективність діяльності стає вирішальною передумовою не лише розвитку, але і виживання підприємства. Тому суттєво зростає значення всіх факторів, які впливають на результативність виробництва.

Однією з найскладніших економічних категорій і одним з найважливіших соціально-економічних явищ є використання трудових ресурсів і фонду оплати праці. Вони є основним джерелом доходів найманих працівників, а для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства.

Інформаційне забезпечення управління трудовими ресурсами залежить від побудови системи обліку використання трудових ресурсів, який є невід' ємною складовою облікової політики підприємства.

Проблема управління трудовими ресурсами знаходиться у центрі уваги таких відомих українських вчених як О.Амоша, С.Бандура, О.Грішнова, В.Данюк, А.Колот, Н.Лук'янченко. Системний підход до побудови обліку трудових ресурсів досліджено у роботах М.Білухи, Ф.Бутинця, В.Горєлкіна, А.Кузьмінського, В.Сопко, С.Голова, В.Завгороднього, С.Зубілевича. та інших.. Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних вчених, слід зазначити, що питання побудови обліку трудових ресурсів та оплати праці потребують подальшого наукового дослідження. Багато питань на сьогоднішній день залишаються невирішеними і дискусійними.

Виходячи з вищезазначеного, метою дослідження є вивчення теоретичних засад системного підходу до побудови обліку трудових ресурсів на підприємстві та розробка програми організації бухгалтерського обліку в цілому та окремих частин, однією із яких є побудова обліку трудових ресурсів та оплати праці.

© Панченко Г.С., 2O12

На сучасному етапі розвитку національної економіки рівень діяльності підприємницьких структур значною мірою залежить від використання сучасних управлінських технологій та побудови ефективних систем управління на підприємствах. Вирішення проблем оптимального формування та розподілу ресурсів підприємства здійснюється за допомогою інформаційної функції обліку.

В умовах реформування системи бухгалтерського обліку значно розширені права підприємства у формуванні облікової політики. Окремі напрямки вибраної підприємствами облікової політики безпосередньо впливають на порядок обліку трудових ресурсів.

Основною метою управління трудовими ресурсами є забезпечення мінімізації витрат підприємства на формування та утримання трудових ресурсів та максимізація результатів від їх використання [1].

Перш за все треба зазначити, що трудові ресурси підприємства є невичерпним резервом підвищення ефективності діяльності підприємства, важливим стратегічним потенціалом, впливають на його конкурентоспроможність, визначають напрямки подальшого розвитку [2]. Вплив трудових ресурсів на діяльність підприємства безперечний. Від забезпеченості підприємства достатньою кількістю робітників необхідного рівня кваліфікації та досвіду, залежить рівень продуктивної діяльності підприємства. Зокрема, підвищення ефективності управління персоналом сприятливо впливає на ефективність використання устаткування, машин, механізмів, своєчасність виконання робіт, і як результат, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та ін. показники [3]. Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх факторів (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо).

Відмінність трудових ресурсів від інших видів ресурсів підприємства полягає в тому, що кожен найманий працівник може: відмовитися від запропонованих йому умов; вимагати зміни умов праці та модифікації неприйнятних, з його точки зору, робіт; навчитися іншим професіям і спеціальностям; звільнитися з підприємства за власним бажанням [1].

Роль і значення працівників в забезпеченні ефективності виробництва зростають, оскільки робоча сила все в більшій мірі визначає хід і результати економічних процесів. Це зумовлює нові підходи до управління персоналом і її мотивації [4].

Облік трудових ресурсів та оплати праці - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних та ґрунтується на системі показників, документації та рахунків.

Основними показниками обліку трудових ресурсів та оплати праці є чисельність працюючих різних професій, їх кваліфікація, витрати робочого часу в годино-днях, кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт, розмір фонду оплати праці різним категоріям робітників за видами нарахувань, преміальні виплати, розмір сум, нарахованих і використаних на оплату відпусток, виплати на соціальне страхування працюючих, розмір відрахувань за їх видами та інші. На рис.1 наведена система управління трудовими ресурсами.

ПлЕнуваї-іня

 

Визнаняшя

 

 

 

В убрання

трудовик

3 ЕробІТНОЇ

—>

ВідЕір

—>

(набір

ресурсів

 

плани і пільг

 

 

 

гігрсопапу)

Рис.1. Система управління трудовими ресурсами [4].

Чисельність працюючих (особовий склад) визначається підприємством. Облік особового складу ведуть у службі (відділі) кадрів. Фактична чисельність усіх працюючих підприємства визначається за обліковим складом. Зміни особового складу відображаються в первинних документах: наказі та розпорядженні по підприємству про прийом, переведення, звільнення, надання відпусток. Важливим елементом обліку є використання робочого часу працюючими. Облік за використанням робочого часу здійснюється в табелі, де відображається час, відпрацьований працівником, неявки на роботу (вказується за допомогою умовних позначок).Наприкінці місяця дані табелів підсумовуються по кожному працівнику, а також по цехах і відділах тощо. Ці дані необхідні для контролю використання робочого часу та складання звіту.

Для забезпечення правильного використання фонду оплати праці необхідно обліковувати виробіток продукції або виконаний обсяг робіт кожного працівника і правильність нарахування заробітної плати згідно з установленими нормами і розцінками.

Облік виробітку здійснюється залежно від технологічного процесу виробництва, системи організації і оплати праці за типовими формами рапортах про виробіток, маршрутних листках, у відомостях обліку виробітку, нарядах та інших документах. Окрім оплати за відпрацьований час, виконаний обсяг робіт і виготовлену продукцію, заробітна плата може нараховуватися згідно з чинним законодавством і за інших умов або причин, що стосуються діяльності даного підприємства. Щоб визначити заробітну плату, яка підлягає виплаті кожному працюючому, роблять розрахунок виробітку за місяць з відкиданням від цієї суми необхідних утримань. Розрахунок здійснюють в розрахунковій або розрахунково-платіжній відомості. Розрахунково-платіжні відомості складають щомісячно по кожному цеху, фермі, допоміжній службі або відділу з групуванням прізвищ робітників і службовців за окремими категоріями працюючих та іншими ознаками. Одне із центральних питань обліку трудових ресурсів, їх використання та оплати праці — це формування видів оплати праці та методи їх нарахування. Виходячи із функцій заробітної плати формується склад витрат на оплату праці на основі яких організується система оплати праці, яка дозволяє визначити основи формулювання показників обліку в управлінні трудових ресурсів їх використання та оплати праці. Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов' язки). Для нарахування основної заробітної плати працюючим з почасовою оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним розкладом), присвоєні розряди (на підставі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо). При нарахуванні основної заробітної плати працюючим, яким встановлена відрядна оплата праці, крім табеля необхідно мати відомості про виробіток і розцінки за виконані роботи. Для розрахунку заробітної плати спеціаліста за повний робочий місяць потрібно проставити встановлений йому оклад згідно з наказом по підприємству; за неповний робочий місяць — оклад потрібно поділити на кількість робочих днів у даному робочому місяці і здобуту денну заробітну плату помножити на кількість відпрацьованих за табелем робочих днів. У разі розрахунку заробітної плати робітників за тарифом часову тарифну ставку треба помножити на кількість годин зміни. Розподіл заробітної при бригадній відрядній системі оплати праці виконується пропорційно до коефіцієнто-годин тощо.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад становленні норми, за трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці. Всі види додаткової заробітної плати обліковуються по середньому заробітку за табелем та відповідними документами.

Для контролю за основним складом, використанням робочого часу та нарахуванням заробітної плати на підприємстві організується система первинного обліку (рис.2).

Обтік ЕЛЕористання+

робочою часу

Відділ хадри

абі' ішз упоЕноіажена особа

Рис. 2. Система первинного обліку операцій з оплати праці [2].

Нарахована сума заробітної плати відображається бухгалтерськими записами у залежності від прийнятого варіанту обліку затрат. Для своєчасного контролю та обліку трудових ресурсів слід розробити програму організації бухгалтерського обліку по підприємству в цілому та окремих частин, однією із яких є програма організації обліку праці та її оплати. Складовими програми є:

1) первинний облік робочого часу - організація табельного обліку. Використання показників табеля в оперативному, статистичному і бухгалтерському обліку.

2) план документації з обліку праці та її оплати - складання робочих інструкцій до документів і розробка графіків документообігу.

3) накопичення і групування показників первинних документів з обліку праці та її оплати - складання «Відомості обліку фонду заробітної плати за категоріями працюючих і видами оплати» і «Зведеної відомості по розрахунках з робітниками»

4) аналітичний облік розрахунків з оплати праці - організація аналітичного обліку розрахунків з оплати праці.

5) план виконання облікових робіт з праці та її оплати праці - Складання посадових характеристик, індивідуальних і структурних графіків облікових робіт

6) оперативний економічний контроль за використанням праці і фонду її оплати - Розробка плану контролю і побудова форм видів господарської звітності за результатами контролю. Визначення і реєстрація суми збитків від нераціонального використання робочого часу, праці і фонду її оплати.

В процесі обліку трудових ресурсів слід здійснювати систематичний контроль за формуванням та використанням фонду оплати праці, виявляти можливості економії коштів за рахунок зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.

Таким чином, проведене дослідження теоретичних засад системного підходу до побудови обліку трудових ресурсів та оплати праці дає змогу стверджувати, що на сучасному етапі організації заробітної плати на підприємствах притаманні недоліки: низькі рівні заробітної плати; невиправдане зближення рівнів оплати праці фахівців та інших категорій працівників; слабка матеріальна зацікавленість у підвищенні кваліфікації через незначні розходження в рівнях окладів працівників різної кваліфікації; недостатня стимулююча роль премій, надбавок.

Системний підхід до побудови обліку трудових ресурсів означає послідовну розробку програми організації бухгалтерського обліку, яка дозволить своєчасно отримувати інформацію про трудові ресурси, та відображати її у бухгалтерському обліку.

РЕЗЮМЕ

У статті досліджено теоретичні засади системного підходу до побудови обліку трудових ресурсів, як важливого інструменту інформаційного забезпечення управління трудовими ресурсами.

Ключові слова: трудові ресурси, людські ресурси, облік трудових ресурсів, витрати на персонал, фонд оплати праці, трудовий потенціал.

РЕЗЮМЕ

В статье исследованы теоретические основы системного подхода к построению учета трудовых ресурсов, как важного инструмента информационного обеспечения управления трудовыми ресурсами.

Ключевые слова: трудовые ресурсы, человеческие ресурсы, учет трудовых ресурсов, расходы на персонал, фонд оплаты труда, трудовой потенциал.

In this paper the theoretical basis of a systematic approach to the construction of accounting labor, as an important tool for information management human resource management.

Key words: Labor resources, Human resources, Labor accounting, Personnel costs, Payroll, Labor potential. СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Вербило, О. Ф. Удосконалення обліку праці та її оплати / О. Ф. Вербило, Л.В. Мельянкова // Бухгалтерія в сільському господарстві. -2010. - № 17. - C. 25-29.

2. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. - 2-ге вид. доповнене і перероблене. - К.: Алерта,

2007. - 957 с.

3. Батищева F. Облік оплати праці за національними стандартами./Н. Батищева // Все про бухгалтерський облік. - 2008. - №40 (586). - С. 22­23.

4. Нападовська Л.В. Управлінський облік: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Книга, 2009. - 544 с.

УДК 331.103

МЕТОДЫ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ОРГАНИЗАЦИИ И НОРМИРОВАНИЯ ТРУДА НА ПРОИЗВОДСТВЕ

ПанченкоИ.В., доцент кафедры управления персоналом и экономики труда

НайденкоИ.В., соискатель кафедры управления персоналом и экономики труда Донецкого национального университета

В условиях повышения уровня инноваций и наукоемкости производства, возрастает роль организации труда и планирования трудового процесса с учетом реалий современного менеджмента. В то же время, усложнение технологии производства повышает требования, предъявляемые к качеству организации труда, ее эффективности и целесообразности для предприятия. В данной ситуации возникает объективная необходимость поиска новых и совершенствования действующих норм и методов организации труда. Актуальность вопросов организации труда обусловлена также снижением качества рабочей силы вследствие высокого уровня безработицы, негативной демографической ситуации и несбалансированности рынка труда и системы образования Украины.

Проблемы организации производства и научной организации труда широко представлены в работах отечественных и зарубежных ученых-экономистов и практиков. Тем не менее, динамичное развитие научной мысли и практики кадрового менеджмента обуславливает необходимость дальнейшего исследования действующих методов организации труда и изучения новейших технологий нормирования трудовых процессов на производстве.

Исходя из этого, целью данной работы является изучение современных методов организации и нормирования труда, а также перспектив их использования на отечественных предприятиях в условиях нестабильности национальной экономики и динамичности развития новых технологий.

Важнейшим заданием научной организации труда является совершенствование нормирования, как важнейшего фактора повышения производительности и качества продукции.

Совершенствование методов организации и нормирования труда призвано обеспечивать усиление мобилизующей роли норм в повышении производительности труда и наиболее полном использовании оборудования. Успешное решение этой задачи достигается правильным сочетанием нормирования с анализом фактической организации труда, проектированием и внедрением прогрессивных ее форм, введением эффективных систем материального и морального стимулирования.

Роль нормирования трудовых затрат на современном производстве чрезвычайно велика. На нормах основываются расчеты перспективных и текущих планов производства, производственной мощности предприятий и их потребности в рабочей силе и оборудовании. С помощью норм выбираются рациональные варианты технологических процессов, конструкция оборудования, технологической и организационной оснастки, определяются пути развития и повышения рентабельности предприятий.

Нормирование имеет исключительно важное значение для улучшения организации труда, только зная действительно необходимые затраты рабочего времени на выполнение той или иной работы (операции, приема), можно правильно рассчитать количество рабочих, правильно организовать их труд, согласовать работу всех производственных звеньев, рационально использовать оборудование.

На предприятии необходимо постоянно вести работу по обеспечению роста производительности труда, как главного источника повышения эффективности производства и важного показателя всей системы трудовых показателей, большое значение уделять изучению и расчетам трудоемкости производства продукции. С этой целью на предприятии устанавливают плановую, нормативную, фактическую трудоемкость. Сопоставление фактической и нормативной трудоемкости позволяет выявить резервы ее снижения. Показатель нормативной трудоемкости применяется для расчетов заработной платы, себестоимости и оптовой цены.

Научно обоснованные расчеты трудоемкости дают возможность выявлять, учитывать и анализировать динамику производительности труда, изыскивать резервы ее повышения как по предприятию в целом, так и по отдельным видам продукции, технологическим этапам ее производства. Показатель трудоемкости прямо связан с качественным уровнем нормирования труда. Как трудоемкость, так и выработка зависят от одних и тех же факторов повышения технического уровня производства, роста фондовооруженности труда, его рационализации, сокращения простоев и других потерь рабочего времени, повышения квалификации кадров.

Для выявления путей снижения трудоемкости изготовления изделий целесообразно использовать функционально - стоимостной анализ (ФСА), микроэлементные нормативы и методы математического моделирования с целью оптимальной организации трудовых процессов. Функционально-стоимостной анализ позволяет минимизировать трудовые затраты на изготовление изделий.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій