Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 53

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

Следующий этап адаптации заключается во введении в подразделение (организацию) нового работника. Он предусматривает ознакомление и получение представления о подразделении (цех, отдел). На этом этапе работник: осматривает свое подразделение; представляется сотрудникам подразделения; знакомится с положением о подразделении; основами системы материального стимулирования и премирования работников; организацией питания; процедурами, правилами, инструкциями, предписаниями; основными целями и задачами подразделения (отдела, цеха, участка); с порядком принятия пищи, курения, перерывов, отдыха; с порядком выноса вещей из отдела, предприятия; с порядком пользования телефонами, в том числе- мобильными.

Введение в должность (профессию) предусматривает ознакомление принятого работника с основными задачами рабочего процесса и технологическими процедурами подразделений предприятия. На данном этапе затрагиваются следующие темы: должностная инструкция работника; цели и функции рабочего процесса на рабочем месте сотрудника; процедуры взаимодействия с подразделениями, различными рабочими местами внутри подразделения; процедуры и технологические инструкции рабочего места; нормативы и критерии качества выполнения рабочих операций в системе общего рабочего процесса; возможность сверхурочных работ и порядок их организации в отделе, предприятии; порядок взаимопомощи и сотрудничества в отделе в случае отсутствия сотрудника; перечень исполняемых документов и порядок отчетности; порядок хранения, использования информации и уничтожения рабочей документации; пределы компетенции и инициативы сотрудника; технологические правила, процедуры характерные для данного рабочего места отдела предприятия; правила поведения в нештатной ситуации; перечень сведений, составляющих коммерческую тайну.

В результате проведенного анализа установлено, что программа социальной адаптации персонала металлургического предприятия частично соответствует предъявляемым требованиям. Все выше перечисленные мероприятия, если бы они проводились в полной мере, то они позволяли бы достигать целей, которые были поставлены перед системой социальной адаптации персонала. Для исследования процесса социальной адаптации на предприятии были применены следующие методы: анализ существующих нормативных документов, регламентирующих процесс адаптации, стандартизированное сплошное наблюдение, целью которого является выявить коммуникативную активность постоянно работающих и вновь пришедших сотрудников; стандартизированный опрос для выявления взаимоотношений между сотрудниками. Для выявления удовлетворенности персонала проведено исследование удовлетворенности персонала критериями и факторами относящимися к социальной адаптации табл.2. Выяснено, что большинство опрошенных работников выполняют распоряжения начальников и менеджеров (мастеров) в силу того, что они обладают властными полномочиями (он - начальник).

Таблица 2

Исследование критериев и факторов социальной адаптации на предприятии_

Критерии

Доволен (ИТР),%

Доволен (рабочие),%

Не доволен (ИТР),%

Не доволен (рабочие),%

Взаимоотношениями в коллективе

36,8

87,5

10,5

6,2

Результатами своей работы

68,4

81,3

5,3

6,3

Отношением коллег к выполнению своих обязанностей

47,4

37,5

-

6,3

Регламентом работы

68,4

68,8

10,5

6,2

Сплоченностью коллектива

26,3

56,3

26,3

15,5

Организацией досуга

10,5

56,3

47,4

18,8

Предъявляемыми к Вам требованиями

52,6

62,5

21,1

6,3

Перспективами своего служебного роста

47,4

31,2

31,6

18,8

Равномерностью распределения нагрузки на сотрудников

31,6

43,8

47,4

6,3

Отношениями с непосредственным руководителем

94,7

68,8

-

6,3

Взаимодействием с другими отделами

47,4

56,3

5,3

25,0

Справедливостью морального и материального стимулирования

26,3

18,8

31,6

31,3

Обеспечением необходимой для работы техникой в полной мере

52,6

31,3

5,3

25,0

Возможностью общения в процессе работы

94,7

43,8

-

18,8

Бытовыми условиями труда

47,4

6,3

10,5

75,0

Размером заработной платы

15,8

12,5

68,4

50,0

Процесс трудоустройства большинство адаптантов оценивают положительно, доля негативных ответов не превышает 3,4%, исключение составляет процедура медосмотра - 6,95 оценивает ее как неприятную, 55,2% субъективно оценивают процесс оформления как быстрый. Важным элементом процесса адаптации считается и профессиональная подготовка. Подготовленными считают себя 66% молодых специалистов, плохо подготовленными 16% (рис.4).

Рис.4 Уровень профессиональной подготовки вновь принимаемых работников При этом 57% молодых специалистов имели достаточно реальное представление о своей будущей работе, а для 30% ожидания не соответствовали выполняемым обязанностям (рис.5).

Рис.5. Самооценка работниками подготовленности к труду после окончания высших учебных заведений I-IV уровней аккредитации

Выводы. Из анализа состояния социальной адаптации персонала на предприятии, можно сделать вывод, что в настоящий момент систему управления социальной адаптацией нельзя назвать достаточно полной, т.к. на предприятии нет ни одного системного документа, регламентирующего процесс социальной адаптации, проводимая адаптационная работа с новыми сотрудниками не носит никакого системного характера и является формальной, а также отсутствует структурное подразделение и закрепление функции управления социальной адаптацией за конкретным сотрудником службы управления персоналом.

На основе выводов с учетом особенностей специфики деятельности предприятия предлагается создать регламентированную систему управления процессами социальной адаптацией

РЕЗЮМЕ

У статті розглянуті теоретичні проблеми соціальної адаптації працівників на вітчизняних підприємствах. Проведено дослідження з даної проблеми на великому промисловому підприємстві та дано рекомендації по створенню регламентованої системи управління процесами соціальної адаптації персоналу.

Ключові слова: процес, підприємство, види адаптації, соціальна адаптація, дослідження, анкетування, рекомендації, управління персоналом

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрены теоретические проблемы социальной адаптации работников на отечественных предприятиях. Проведены исследования по данной проблеме на крупном промышленном предприятии и даны рекомендации по созданию регламентированной системы управления процессами социальной адаптации персонала.

Ключевые слова: процесс, предприятие, виды адаптации, социальная адаптация, исследование, анкетирование, рекомендации, управление персоналом

SUMMARY

The article deals with the theoretical problems of social adaptation of workers in domestic enterprises. The research on this issue in a large industrial plant and recommendations for the creation of regulated process management staff in social adaptation. Keywords: process, plant, species adaptation, social adaptation, research, surveys, recommendations, HR

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Овчинникова Т. Структурная модель адаптации персонала к кризисным условиям / Т.Овинникова, Г. Гостева, В. Хохло // Управление персоналом.-№ 5 -2009.

2. Архипова Н.И., Седова О.Л. Менеджмент. - М.: Изд. Ипполитова, 2003 - 360с.

3. Управление персоналом организации./Под ред. А.Я. Кибанова. - М., 2003.- С.271.

4. Яремчук С.С. Соціологія: навч.посіб. - Чернівці: Рута, 2007. - 160 с.

5. Качан Л. Складові успішної кар'єри та бізнесу: Кар'єра американського мільярдера Дональда Трампа // Людина і праця. - 2006. - №8. -

С.27-28.

6. Волгин А.П., Матирко В.И. и др. Управление персоналом в условиях рыночной экономики: опыт ФРГ/ - М.: Изд. Дело, 2003 - 543 с

7. Попов В.М. Бизнес-планирование: учебник /под ред. Попова В.М.; Ляпунова С.И. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 672 с.

8. Десслер, Г. Управление персоналом / Г. Десслер ; под общ. ред. И. М. Степнова ;пер. с англ. - М. : БИНОМ. Лаборатория знаний, 2004. -

799 с.

УДК 316.61

ПРОМИСЛОВИЙ РЕГІОН: ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ЧИННИКІВ НА МОРАЛЬНЕ, ФІЗИЧНЕ І ПСИХІЧНЕ

ЗДОРОВЬЯ МОЛОДІ В ПРОЦЕСІ ЇЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

Плотніков П.В., професор кафедри педагогіки Донецького національного університету Ільїн С.В.,пошукач Донецького національного університету

Постановка проблеми. Молодь-головне багатство і людський ресурс Донеччини і в цілому України - її потенціал, особливий демографічний генофонд, який відрізняється незвичайною позитивної специфікою. Роль молоді як носія інтелектуального потенціалу багаторазово зростає в постіндустріальних країнах, де саме інтелект нації стає основним рушієм і визначальним фактором прогресу. Всяка втрата людських і особливо молодіжних ресурсів в Україні незалежно від характеру і конкретних причин як в кількісному, так і в якісному відносинах, виявляється не тільки внутрішньополітичною, але й геополітичною проблемою. Ці втрати дестабілізують і послаблюють нашу країну, стаючи економічною і соціальною загрозою безпеці України.

Сучасний розвиток українського суспільства, характеризується кардинальними перетвореннями в усіх сферах соціально-економічного та культурного життя, формуванням нової системи ціннісних орієнтацій, супроводжується процесом соціалізації підростаючого покоління.

Для розуміння нинішнього стану промислових регіонів і молоді, що мешкає в них, перспектив розвитку, важливе значення мають дослідження і соціально-педагогічній аналіз соціально-економічних чинників, що впливають на її моральне, фізичне і психічне здоров'я в процесі соціалізації.

Промисловий регіон - це природне географічне, демографічне, культурно-етнічне територіальне утворення зі своїм історичним минулим, культурними традиціями, що є частиною якоїсь країни і володіє необхідними природними ресурсами. Основу його соціально-економічного розвитку складає промисловість як пріоритетна галузь.

У регіональному середовищі молодь у процесі соціалізації сприймає певні знання, досвід, цінності, норми поведінки, через нього включається в різні види діяльності, взаємодіє з оточенням і набуває певного соціального статусу.

Сьогодні викликає занепокоєння падіння ролі молоді як людського, соціального і економічного ресурсу в промислових регіонах. Це пояснюється низкою об'єктивних факторів, зумовлених істотним матеріальним розшаруванням у молодіжному середовищі, нестабільністю робочих місць, що пов'язане з закриттям шахт, промислових підприємств, відсутністю умов для реалізації молоддю творчих здібностей і вмінь, неможливості працювати згідно з отриманою професією, що призводить до її соціальної інертності і дистанціювання від реальних процесів у суспільно-політичному житті.

Науково обгрунтована державна молодіжна політика в Україні тільки починає формуватися. На сьогодні майже немає відпрацьованих науково-методичних, соціально-економічних програм та інших регіональних документів щодо соціально-педагогічної, соціально-економічної допомоги молоді.

Управління у справах сім' ї і молоді державних адміністрацій областей і міст, лідери молодіжних рухів і об' єднань, соціальні педагоги ще не мають: Регіональної доктрини з реалізації державної молодіжної політики; Концепції соціального виховання молоді в системі освіти регіону; Концепції соціально-педагогічної і економічної підтримки різних категорій молоді промислового регіону тощо.

У спеціальних наукових дослідженнях розглядалася проблема соціалізації особистості й окремих соціально-демографічних груп, сутність свідомості їх вчинків, її активність у різних сферах життєдіяльності; проблеми взаємин окремої особистості, молоді і суспільства тощо.

Найбільш важливими для нашого соціально-педагогічного дослідження є роботи класиків філософської і психолого-педагогічної думки: М.Бугле, Г.Гітінгса, Е.Дюркгейма, Д.Дідро, А.Дистервега, І.Канта, Г.Лебона, М.Моса, Г.Тарда, Ф.Ніцше, Р.Оуена, І.Песталоцці, Т.Парсонса, Ж.Руссо, А. Шопенгауера тощо.

За останні роки провідними українськими вченими у галузі соціальної педагогіки досліджені і захищені докторські дисертації.

Великий внесок в сучасну соціальну педагогіку зроблено такими вченими як: Г.Андрєєва, І. Звєрєва, Г.Лактіонова, Л.Міщик, С.Савченко О.Безпалько, Н.Бура, Р.Войнола, Т.Дмитренко, Л.Коваль, А.Капська, М.Лукашевич, Н.Лавриченко, А.Мудрик, О.Плахотнік, О.Савченко, С.Харченко та іншими.

Роботи згаданих вчених, свідчать про те, що всі вони, залежно від реалізованих завдань, містять значний теоретичний та емпіричний матеріал, який є джерельною базою нашого соціально-економічного і педагогічного дослідження.

Аналіз праць сучасних учених, навчальних посібників з проблем економіки регіонів, а також досвід практичної діяльності фахівців у системі соціальних служб для молоді підтверджує нашу думку, що аналіз соціально-економічних чинників, які впливають на моральне, фізичне і психічне здоров'я молоді в процесі соціалізації, ще недостатньо знайшло своє відображення.

Слід зазначити, це складна і комплексна наукова проблема, що містить економічний, соціально-педагогічний, філософський, соціологічний, психологічний, культурологічний та інші гуманітарні аспекти.

Основна суперечність, з якою пов' язана проблема дослідження, полягає у тому, що, з одного боку, сучасна соціально-економічна і соціально-педагогічна практика вимагає нових технологій у реалізації державної молодіжної політики, соціального виховання і соціально-педагогічної і економічної підтримки молоді, а, з іншого, відсутні науково обгрунтовані документи для вирішення цих завдань на рівні промислового регіону.

Виділення не вирішеної проблеми. Таким чином, теоретична не розробленість, відсутність актуальних і дієвих програм з соціально-економічної і педагогічної підтримки молоді, рекомендацій для соціальних педагогів, молодіжних лідерів, а також інших керівних молодіжних структур при державних адміністраціях у регіонах, некерованість соціально-духовними процесами в молодіжному середовищі, негативно впливають на соціально-економічне, морально-духовне самопочуття і поведінку молоді, призводять до значних втрат не тільки окремих особистостей, але і цілих соціально-демографічних груп.

Метою нашого дослідження є вивчення соціально-економічних чинників, які впливають на моральне, фізичне і психічне здоров'я молоді промислового регіону в процесі її соціалізації, а також вироблення конкретних рекомендацій для покращення життя і діяльності молоді промислового регіону; розробка концепцій: Регіональної доктрини з реалізації державної молодіжної політики; соціально-педагогічної і економічної підтримки молоді.

Результати дослідження. Молодь являє собою основний людський ресурс як для цілей розвитку, так і головного провідника трансформаційних процесів, економічного розвитку та технічного прогресу. Тим часом, ця соціальна группа, характеризується інтенсивним зростанням соціального розшарування, тенденцією збільшення бідності та іншими негативними чинниками, що перешкоджають її самореалізації.

© Плотніков П.В, Ільїн С.В., 2012

Головні фактори, що визначають сучасні економічні умови життя молодого і в цілому населення Донеччини, це найбільш значимий соціально-економічний результат реформ, які призвели до поляризація доходів населення і соціальний розлам суспільства. Не розумна керованість цими процесами, фактично привели до виникнення "двох шарів населення України", що протистоять і йдуть один від одного по своїй поведінці, перевагам, орієнтаціям. Утворилося два рівня життя зі своїми доходами і грошовими одиницями, два споживчих ринку, що відрізняються цінами і набором споживчих благ. Представники "двох шарів українського суспільства" погано розуміють один одного. І це тим небезпечніше, що в "країну" багатих і дуже багатих (включаючи "олігархів"), а також високозабезпечених входить політична еліта. На протилежній стороні знаходиться "країна" бідняків (включаючи "маргіналів"), доходи яких не досягають прожиткового мінімуму. Відмінності в рівні життя двох шарів українського суспільства, за експертними оцінками, сягає 90-100 разів. Прірва між багатими і бідними озлоблює людей, збуджує агресивні настрої і в сім'ї і в суспільстві.

Модель економічної стратифікації населення показує:

• У Донецькій області проживає більше 4,5 мільйонів чоловік з них молоді віком від 14 до 30 років 1 млн. 200 тисяч чоловік. Більше 65 відсотків сімей де проживає молодь зазначеного віку перебувають у вкрай важкому стані, не маючи можливості забезпечити собі навіть повноцінне харчування;

• в українському суспільстві фактично відсутній середній клас як цілком адаптованою до нових умов категорії населення, що забезпечує фундамент формуються ринкових відносин та соціально-політичних структур; 5% багатих і дуже багатих груп зосередили у своїх руках не тільки виробничі потужності, сировинні ресурси і високу частку поточних доходів, але вони розташовують трьома чвертями грошових заощаджень, які знаходяться в тому числі за кордоном. Сьогодні для характеристики рівня життя небезпечно використовувати середні показники, які лише вводять в оману. Основні фактори поляризації життєвого рівня молоді зводяться до наступного:

• відмінності в оплаті праці по всіх напрямках (між найманою працею і підприємницькою діяльністю, між регіонами, між основною масою працівників та керівниками підприємств, між галузями, на підприємствах різних форм власності); безробіття в явній і прихованій формі; множинна зайнятість; затримки і невиплати заробітків, соціальних трансфертів; •наявність різного об'єму приватної власності, як джерела отримання доходів. Збіднілі групи молодого населення найбільші страждання випробовують від недоліків у харчуванні. Найбільш драматична ситуація складається в малих містах і селищах Донецької області, де обстежувані сім'ї ведуть напів-голодне існування. Відсутність повноцінного харчування призводять до того, що 10% призовників характеризуються дефіцитом ваги; більше 40% вагітних жінок страждають анемією, а більшість не отримують необхідного набору харчових речовин і вітамінів.

Сформувалися осередки концентрації бідності. До них відносяться деякі регіони Донецької області і групи населених пунктів. Особливо у скрутному становищі опинилися малі міста та сільська місцевість, де серйозною проблемою стала неможливість опалити житло в зимовий період часу і отримати безкоштовно мінімально необхідну медичну допомогу.

Тривале перебування в бідності тягне за собою прояв форм крайньої потреби: 15% міських сімей і 10% сільських в останні роки не отримували потрібної кількості калорій, а 20-40% сімей відчували білкове голодування; 5-10% міських сімей не мали мінімальної кількості одягу і взуття, необхідного згідно з кліматичним умовами проживання. Бідним родинам доводиться жити в умовах аварійного стану інженерних комунікацій або в житло, що вимагає капітального ремонту. 35 відсотків мають борг по квартплаті та перебувають під загрозою виселення зі свого житла. 50-60% бідних - це сім'ї з 1-2 дітьми і двома батьками в працездатному віці, тобто домогосподарства, традиційно відносяться до середньодоходних верствам населення, сьогодні так звані "нові бідні". 10% найбідніших сімей - це неповні домогосподарства з дітьми, багатодітні, сім'ї з безробітними батьками і самотньо проживають пенсіонери старше 60 років.

Спостерігається фемінізація бідності, що абсолютно негативним чином позначається на здоров'ї жінок і дітей, викликаючи крайні форми асоціальної поведінки. Більше половини неповних сімей та дві третини одинаків пенсійного віку також не мають прожиткового мінімуму.

Важкі умови життя і низький рівень споживання активізує зростання педикульозу, який відомий як хвороба бідних і знедолених; понад 30% населення українських родин живе в стані затяжного психоемоційного та соціального стресу, що викликає зростання депресій, реактивних психозів, тяжких неврозів, алкоголізму, наркоманії, антисоціальних спалахів; відзначається повсюдна алкоголізація населення; споживання алкоголю в розрахунку на душу майже в 2 рази перевищило рівень, що визначається Всемірною Організацією Охорони Здоров'я як небезпечний. Майже кожна друга молода людина у віці від 14 до 25 років доторкнулися до наркотиків. З 1992 р. до 2010 року смертність від їх вживання збільшилася в 15 разів, а серед дітей - в 25 разів.

Істотним чинником природного зниження є відмова певної частки сімей від народження навіть первістка з економічних міркувань. Фактично це означає порушення прав і свобод громадян України в реалізації своїх репродуктивних потреб.

За останні роки сумарний коефіцієнт народжуваності опустився до 1,17 (а для простого відтворення необхідно 2,14-2,15). Якщо цей показник буде наближатися до 0,8-0,9, то вже в 2020-2025 рр., в Україні буде 25-30 млн. чоловік, а приблизно до 2075 - біля 20 млн. Виникає загроза Україні не тільки як самостійній державі, але загострюється геополітичне становище країни. У першому кварталі 2010 року перевищення померлих над народженими досягло 1,9 рази. Т.є помирає майже в два рази більше ніж народжується. Зростає кількість смертей від нещасних випадків, отруєнь і травм, що зросло на 21,1%, у т.ч. від отруєнь алкоголем - на 45,7%. Відбувається помітне старіння кадрового складу промислових підприємств в Донецькому промисловому регіоні (в легкій промисловості, середній вік 45 років, на підприємствах вугільної промисловості - 50-55 років); перекіс у бік малокваліфікованої і зниження ролі кваліфікованого, в тому числі науково-технічної праці; високий рівень безробіття, в т.ч. застійної, веде до втрат навичок та дискваліфікацію; зниження якості загальної середньої освіти та фактичне руйнування системи середнього професійного навчання. Найтяжка ситуація складається у сфері стану дітей та молоді. Із загального числа дітей, народжених в останні роки, тільки 20% можна вважати здоровими, 35% народилося хворими, а 44% склали групу ризику. У цей час частка здорових дітей серед школярів молодших класів не більше 10-12%, середніх - 8%, а в старших -всього 5%. Половина школярів страждає хронічними захворюваннями, які в подальшому можуть призвести до інвалідності.

Бідність, безробіття, економічна і соціальна нестабільність, нездійсненність надій, крах планів інтенсифікують процес маргіналізації населення. Оцінки, зроблені на основі соціально-педагогічних і економічних досліджень у Донецькому промисловому регіоні у 2010 році показують, що "соціальне дно" становить близько 10% міського населення, або 450 тисяч чоловік, у складі яких -жебраки, бомжі, - безпритульні діти і вуличні повії. Останнім часом активізується жіноча трудова еміграція у розвинені європейські країни в першу чергу для роботи в сексіндустрії. Основний її потік йде поза офіційних інститутів за нелегальними і кримінальним каналах, складаючи базу торгівлі людьми.

Разом з збіднінням населення трансформаційні процеси призвели до руйнування соціальної сфери, що особливо яскраво проявилося в освіті, охороні здоров'я та пенсійне забезпечення. Більш ніж на 40% скоротилося число дошкільних установ переважно через неможливість їх утримувати і відмови батьків від даного виду послуг через високу плату. Разом з тим виникли приватні дитячі дошкільні установи, якими користуються близько 7% дітей. Можна сказати, що саме тут закладаються не розуміючі один одного "два соціальні прошарки українського суспільства".

Державне фінансування шкільної освіти за останні роки знижено до мінімуму. При загальній безкоштовності шкільної освіти: близько 4% дітей шкільного віку не відвідують школу; 7% вчаться по суті в приватних (альтернативних) навчальних закладах; незважаючи на безкоштовність навчання, батьки доплачують за підручники і навчальні посібники, за поточний ремонт і охорону школи, харчування дітей в школі, за додаткові заняття.

У сфері вищої освіти складається дві стратегії оплати наданих послуг:

• платна освіта в принципі (70-80%);

• оплата окремих видів послуг у системі безплатної освіти (40%).

Постійне розширення масштабів платного навчання у ВУЗах песимістично сприймається громадянами України, доходи яких поки ще мають тенденцію до зниження. 60% сімей з дітьми шкільного віку вважають, що не зможуть оплатити перебування дітей у вищих навчальних закладах.

При формально безкоштовному медичному обслуговуванні спостерігається високий ступінь відмови від госпіталізації у зв'язку з неможливістю оплатити відповідні послуги.

За даними 2010 р., 45% у загальному обсязі видатків на медичне обслуговування склало державне фінансування, 39% покривали домогосподарства, включаючи платежі в приватне медичне страхування і тіньові виплати; 16% покладено на фонд обов'язкового медичного страхування.

Платні види послуг доступні тільки забезпеченим категоріям населення. За даними облстатуправління в загальній сумі витрат населення на медичні послуги на першу групу бідного населення припадає 1%, а на останню (багаті) - 46,4%. Це означає, що диференціація витрат на медичні послуги вище, ніж загальна диференціація за видатками на кінцеве споживання. За останні двадцять років, виник ефект природного спаду населення в Україні. На 1 січня 1992 року нас було 52 мільйони, а зараз живуть в Україні- 46 мільйонів (?).

У Донецькій області відповідно 5,5 мільйонів чоловік, зараз більше 4,5 мільйонів. За останні 20 років в результаті депопуляції, країна втратила понад 6 млн. чоловік; частина цих втрат була покрита позитивним сальдо міграції. Однак міграційне вплив знижується, і прогнози чисельності населення (середній варіант) показують, що наступні 10-15 років поточного сторіччя Україна втратить ще 10 млн. чоловік. Одночасно відбуватиметься постаріння генофонду, що зменшить частку дітей та молоді, а потім - і працездатних груп.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій