Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 57

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

Переважно результативність розглядають як критерій діяльності виробничої сфери. Однак сучасні державотворчі процеси підштовхують шукати шляхи підвищення ефективності виконання програм. Тому реалії диктують необхідність подальших наукових досліджень теоретичних і практичних проблем у пошуках моделей оцінювання ефективності програм, обгрунтування шляхів їх вибору, удосконалення, відпрацювання механізмів оптимізації діяльності суб'єктів державного управління на основі впровадження оцінки їх результативності.

На сьогодні оцінка економічної і соціальної ефективності виконання завдань і заходів ДЦП, визначення основних принципів та методологічних підходів щодо формування системи кількісних і якісних показників (індикаторів) оцінки ефективності ДЦП з урахуванням специфіки окремих програм здійснюється відповідно до Наказу Мінекономіки [5] і використовуються при уточненні завдань та заходів ДЦП, визначенні пріоритетності при формуванні переліку ДЦП, розробці державними замовниками ДЦП методик оцінки ефективності виконання певних програм.

Для ефективного використання державного бюджету потрібні прозорі прогресивні технології та дієві важелі державного управління потоками фінансових ресурсів. Тому програмно-цільовий метод є ключовим інструментом регулювання використання бюджетних коштів. За допомогою цього методу оцінюються різні варіанти управлінських рішень для досягнення очікуваних результатів та посилюється контроль за використанням коштів (рис. 1).

Як показує світовий досвід, застосування програмно-цільового методу дає змогу передбачити результати виконання кожної бюджетної програми, а також оцінити ефективність використання державних коштів на кожному етапі.

Оцінка програм включає насамперед порівняння результатів і витрат на їх досягнення, аналіз тривалості їх виконання, необхідності й відповідності цих програм вимогам часу. Застосування відповідних показників дає можливість порівнювати стан виконання програм у динаміці, за роками та між головними розпорядниками бюджетних коштів, передбачати термін їх виконання та визначити найефективніші програми при розподілі бюджетних коштів на середньострокову перспективу.

Програмне вирішення проблеми, підвищення конкурентоспроможності економіки України і перетворення її у країну високого рівня життя та привабливе середовище для інвесторів досі не знаходило свого місця серед дієвих інструментів реалізації державної економічної політики. В той час як високі рейтинги багатьох європейських країн, включаючи нових членів ЄС, досягнуто завдяки ефективному використанню саме програмного інструментарію.

В Україні реаліями залишаються численні (біля 200) цільові програми, що недостатньо фінансуються і потребують ревізії на відповідність новим викликам часу та обгрунтованим і прийнятим громадськістю стратегічним пріоритетам розвитку. Євроінтеграційні наміри України слабко реалізуються у програмному співробітництві.

Довгострокове планування

Середньострокове планування

Визначення стратегічних цілей та суспільно значущого результату

Результат

Пріоритизація стратегічних цілей на середньострокову перспективу

Реалізація програм, відстеження та оцінка показників результативності

Виконання, моніторинг та оцінка програм

Формування бюджетних програм та розподіл фінансових ресурсів

Розробка програмно-цільового бюджету

Рис. 1. Бюджетне планування за програмно-цільовим методом

Оцінка результативності програм є досконалим інструментом управління, який дає можливість здійснити оцінку ефективності використання головним розпорядником коштів на виконання бюджетної програми для досягнення її мети та завдань.

Оцінка результативності програм може сприяти визначенню пріоритетів у діяльності головного розпорядника. Важливо при цьому вивчити діяльність та результати програми в цілому, а не просто її кількісні показники або ефективність.

Визначити ступінь ефективності використання головним розпорядником бюджетних коштів можна за допомогою результативних показників (класифікацію яких узагальнено в табл. 1), використання яких є корисним аналітичним інструментом.

Класифікація показників результативності виконання цільової програми

Групи показників

Перелік показників

Показники витрат

Загальний обсяг видатків за програмою

 

Обсяги змінних і постійних витрат

 

Обсяги ресурсів кожного виду, що використовуються під час виконання програми

 

Обсяги поточних і капітальних видатків

Показники продукту (послуг)

Обсяг виготовленої продукції, наданих послуг, виконаних робіт

 

Кількість користувачів товарами, роботами, послугами

Показники ефективності

Підвищення рівня добробуту населення

 

Вплив на навколишнє природне середовище

 

Вплив на престиж держави

 

Вплив на стан здоров'я, культурний, освітній, науковий рівень населення

Показники якості

Зниження рівня захворюваності, злочинності тощо

Абсолютні показники

Отримані асигнування за загальним фондом на виконання програми

Відносні показники

Показники оплаті праці

 

Видатки на придбання на одиницю поточних матеріалів

Показники продуктивності

Відношення максимальної кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до визначеного обсягу фінансових ресурсів

 

Відношення кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до обсягу вхідних ресурсів (праці, вартості використовуваних основних засобів, матеріальних ресурсів тощо)

Показники результативності

Ступінь досягнення запланованих цілей

 

Співвідношення кінцевих результатів програми до обсягу вхідних ресурсів

 

Співвідношення обсягу вихідного продукту і кінцевих результатів програми

Показники економічності

Витрати ресурсів на одиницю показника продукту

 

Витрати ресурсів на одного працюючого

 

Частка кожного виду видатків у загальній структурі видатків за програмою

 

Сума видатків в грошовому виразі на одиницю показника продукту

 

Сума видатків в грошовому виразі на одного працюючого

Систематизовано та удосконалено автором відповідно до джерел [8], [9, с. 157], [10], [11, с. 282-284], [12], [13, с. 29]

Варто зазначити, що показники ефективності виконання програмних заходів враховуються при прийнятті управлінських рішень щодо уточнення завдань та заходів ДЦП, визначення їх пріоритетності при формуванні переліку програм, які планується виконувати у відповідному році з використанням коштів державного бюджету, для розроблення державними замовниками програм методик оцінки ефективності виконання конкретних програм.

Визначення результативності виконання ДЦП в цілому та за етапами грунтується на використанні системи показників (індикаторів), які обчислюються як співвідношення фактичних і планових показників виконання програмних завдань, і забезпечують на основі врахування відхилень цих показників прийняття рішень унаслідок оцінки ступеня досягнення встановлених програмних цілей та запланованої ефективності витрат коштів. Порівняння фактичних показників конкретних програм із плановими (затверджені програмою) здійснюється шляхом: оцінки витрат з державного бюджету та інших джерел на реалізацію програмних заходів (показників витрат); оцінки ступеня досягнення проміжних та кінцевих цілей реалізації програми з використанням показників обсягу виробленої продукції унаслідок виконання програмних заходів (показників продукту); визначення ступеня досягнення параметрів якості виробленої продукції (показників якості); оцінки ефективності затрат ресурсів, які використані для виконання програмних завдань (показників ефективності); оцінки рівня залучення коштів із бюджетних і позабюджетних джерел та їх співвідношення (індикаторів співфінансування). Інформаційною базою для визначення фактичних показників ефективності виконання програмних заходів є дані паспортів конкретних програм та щорічних звітів про хід їх реалізації, а також дані статистичної, бухгалтерської та іншої звітності за відповідний період тощо [5].

Для більш точного визначення сумарного економічного ефекту реалізації ДЦП слід враховувати також ефект від міжпрограмних зв' язків, а також ефект від взаємозв' язку програмної концентрації, централізації, спеціалізації і кооперування, раціонального співвідношення заходів по їх оптимізації і подальшого розвитку. Таким чином, реалізація запропонованого методичного підходу дає можливість оцінити ефективність виконання завдань і заходів державних галузевих програм з урахуванням специфіки галузевого розвитку.

Таблиця 2

Ознаки оцінки

Параметри оцінки

Критерії оцінки Успіху програми

Стан виконання програми

Виконання програмних заходів: дотримання плану робіт, якість виконання

Умови, при яких можна вважати всі заплановані в програмі заходи виконаними.

Результативність програми

Досягнення поставлених у програмі завдань.

Умови, при яких програму можна вважати завершеною, а завдання -виконаними:

Ефективність програми

Співвідношення результатів програми з ресурсами, витраченими в ході її реалізації («вартість результатів»)

Умови, при яких співвідношення ресурсів і витрат можна вважати виправданими і економічно вигідними

Вплив програми на

соціально-економічний

розвиток

Позитивний / негативний вплив програми на розвиток

Умови, за яких можна вважати, що ціль програми досягнута, соціально-економічна ситуація покращилася під впливом програми

Засоби виміру Індикаторів (показників Виконання)

Визначення показників: Джерело інформації: Метод одержання інформації Періодичність: Точка відліку: Одиниця виміру:

На думку Антипової Т.В., Фадейкіної Н.В. оцінити економічну ефективність можна у тому випадку, якщо оцінювана діяльність має чітко визначені цілі, завдання і кінцевий результат. Як наслідок, можна співвіднести понесені витрати з досягнутим результатом, іоцінити таким чином економічну ефективність здійсненої діяльності. Як правило, мова про оцінку комплексної економічної ефективності тієї або іншої діяльності заходить в разі реалізації програмних заходів, зокрема державних соціально-економічних цільових програм [14, c.

142].

Таким чином, оцінка програм є складним процесом, оскільки передбачає аналіз наслідків програмної діяльності. Отримана в результаті оцінки програм інформація використовується керівниками програм для визначення їх ефективності і прийняття рішень щодо їх майбутнього фінансування. Тому для оцінки ефективного виконання програм важливим є визначення параметрів, критеріїв оцінки для успіху програм, а також засобів виміру показників, які систематизовані, та за допомогою яких можна проаналізувати результативність використання бюджетних коштів (табл. 2).

Підвищення ефективності бюджетного програмування потребує забезпечення дієвого контролю за виконанням програм, саме у цьому контексті особливого значення набуває удосконалення інформаційно-аналітичних можливостей щодо здійснення моніторингу ДЦП, включаючи аналіз їх виконання за контрольними (результативними) показниками, представленими у паспорті програми. Підвищення ефективності бюджетної діяльності може бути досягнуто також за рахунок використання потенціалу довгострокового та середньострокового бюджетного планування. При цьому особливого значення набуває розмежування стратегічних цілей та цілей робочих (або проміжних).

Всі результативні показники потрібно вибирати для кожної програми за трьома критеріями:

• по-перше, вони повинні бути переконливими і стосуватися головних завдань ДЦП на рік; бути значимими для керівників у процесі розробки рішень і управління програмою; ефективно показувати вплив різних напрямів діяльності на виконання завдань і пріоритетів програми; сприяти у визначенні впливу різних рівнів витрат на продуктивність програми та її пріоритети. Показники повинні бути вимірними, щоб їх можна було використовувати протягом року.

• по-друге, результативні показники мають бути чіткими і не повинні залишати сумнівів у тому, що дана інформація означає.

• по-третє, вони повинні бути послідовними і стосуватися безпосередньо питання, яке характеризують; їх слід використовувати в однаковий спосіб кожного разу, коли вони з'являються.

Розробка системи оцінки програм за допомогою результативних показників передбачає розуміння того, якої мети намагаються досягти у разі виконання програми, хто є її основними користувачами клієнтами, і наскільки є повною інформація про обсяг послуг, що надаються програмою за відповідний проміжок часу.

Висновки. Оцінка результативності програм є досконалим інструментом управління, який дає можливість здійснити оцінку ефективності використання головним розпорядником коштів на виконання програми для досягнення її мети та завдань.

Оцінка результативності програм може сприяти визначенню пріоритетів у діяльності головного розпорядника. Важливо при цьому вивчити діяльність та результати програми в цілому, а не просто її кількісні показники або ефективність.

Таким чином при здійсненні оцінки ефективності виконання ДЦП та розробці способів виміру та формуванню критеріїв ефективності потрібно врахувати не тільки економічну складову, але й інші складові ефективності. Тому оцінка ефективності виконання

ДЦП:

допомагає збирати інформацію про результати програм та ефективність їх реалізації, дозволяє ставити правильні питання щодо ефективності витрачання бюджетних коштів; дозволяє визначати, наскільки ефективно використані можливості бюджету;

допомагає удосконалювати аналітичну базу та розвивати аналітичні підходи до прийняття рішень; допомагає визначати пріоритети у діяльності розпорядника бюджетних коштів.

Перспективи подальших наукових розробок у даному напрямку є запровадження науково-обгрунтованої методології оцінки ефективності державних цільових програм для забезпечення методичної та організаційної єдності у процесі проведення щорічних перевірок ходу реалізації цільових програм, а також поєднання формалізованих процедур розрахунку та експертних оцінок.

РЕЗЮМЕ

Досліджено результативність використання бюджетних коштів та оцінка ефективності виконання державних цільових програм, в результаті чого запропоновано систематизований підхід, за допомогою якого можна оцінити успіх реалізації програми. Узагальнено та удосконалено класифікацію показників результативності виконання цільової програми

Ключові слова: ефективність програми, оцінка, цільова програма, результативність, пріоритет, бюджетні кошти, моніторинг

РЕЗЮМЕ

Исследована результативность использования бюджетных средств и оценка эффективности выполнения государственных целевых программ, в результате чего предложен систематизированный подход, с помощью которого можно оценить успех реализации программы. Обобщена и усовершенствована классификация показателей результативности выполнения целевой программы

Ключевые слова: эффективность программы, оценка, целевая программа, результативность, приоритет, бюджетные средства, мониторинг

SUMMARY

The effectiveness of budgetary funds using and efficiency estimation of state target programs execution have been researched and as a result to propose systematic approach that allows to estimate program successful providing was proposed. The classification of effectiveness indicators of target program execution has been summarized and developed

Key words: program efficiency, estimation, target program, effectiveness, priority, budget funds, monitoring

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Вайс К. Оцінювання: Методи дослідження програм та політики І Пер. з англ. Р. Ткачук та М. Корчинська. Наук. ред. пер. О. Кілієвич. - К. Основи, 2000. - 671с.

2. Ведунг Е. Оцінювання державної політики і програм І Пер. з англ. В.Шульга. - К.: Все увито, 2003. - 350 с.

3. Тенденції та перспективи європейської інтеграції України: державно-управлінські виміри: [монографія] І Н.М. Мельтюхова, Г.С. Одінцова, за заг. ред. В.В. Корженка Н.М. Мельтюхової. - Х.: Вид-воХарРіНАДУ «Магістр», 2007. - 2б8 с.

4. Чемерис О.М. Обліково-аналітичне забезпечення оцінювання ефективності державних цільових програм І О.М. Чемерис ІІ Публічне адміністрування: теорія та практика. Електронний збірник наукових праць. 2009. Випуск 2 ( 2 ). С. 1 - 8

5. Наказ Міністерства економіки України від 24.0б.2010 № 742 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення оцінки економічної і соціальної ефективності виконання державних цільових програм». Доступний з: www.me.gov.ua

6. Менеджмент організацій. Підручник І [Л.І. Федулова, І.В. Сокирник, В.В. Стадник та ін.]; за заг. ред. Л.І. Федулової. - К.: Либідь,

2004. - 448 с.

7. Словарь «Борисов А. Б. Большой экономический словарь. — М.: Книжный мир, 2003. — 895 с.

8. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2002р. № 538-р «Про схвалення Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі» ІІ Офіційний вісник України. - 2002. - № 38. - С. 1793

9. Державні цільові програми та упорядкування программного процессу в бюджетній сфері І Геєць В. М., Амоша О.І, Приходько Т.І. та ін.; під ред. Гейця В. М. - К., «Наукова думка», 2008 - 388 с.

10. Наказ Міністерства Фінансів України від 10.12.2010р. № 153б «Про результативні показники бюджетної програми». Доступний з: www.minfin.gov.ua!

11. Оцінка ефективності виконання бюджетних програм І Т. Мигович ІІ Економічний аналіз. 2011 рік. - Випуск 8. Частина 1. - С. 282-284

12. Наказ Міністерства Фінансів України від 14.01.2011 № 15 «Про затвердження Примірного переліку результативних показників бюджетних програм». Доступний з: www.minfin.gov. ua!

13. Посібник для органів місцевого самоврядуванняІПроект "Реформа місцевих бюджетів в Україні", RTI International - К.: 2005. - 5б с.

14. Антипова Т.В., Фадейкина Н.В. Оценка эффективности деятельности бюджетополучателей - субъектов сектора государственного управления ІІ "Сибирская финансовая школа" научно-практический журнал. 2008. №5І70, с. 141-14б.

УДК 640.1:330.146

АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ДОМОГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Севрюкова С.В., здобувач Донецького національного університету '

Постановка проблеми. Збільшення людського капіталу, який дозволяє підвищити статки окремого індивіда, прибуток підприємств та національний дохід держави, є запорукою стабільного розвитку. У зв'язку з цим поліпшення його кількісних та якісних характеристик набуває особливої значущості, що виявляється чине найбільш актуальним для рівня домогосподарств, які є вихідним пунктом формування людського капіталу. Вони впливають на всі його складові (стан здоров'я людини; можливість отримати нею освіту, тобто набути певного запасу знань, умінь, навичок, здібностей; її мотивації) та виступають головним інвестором у нього на початковому етапі. Тому сьогоденні проблеми домогосподарств розглядаються як загрози формуванню людського капіталу та чинники, що перешкоджають його розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значна кількість публікацій провідних закордонних та вітчизняних вчених присвячена відособленому розгляду проблем функціонування й розвитку домогосподарств та формування людського капіталу. Зокрема, людський капітал у найрізноманітніших його аспектах досліджений у роботах: Г.Беккера, І. Фішера, Л.Туроу, Ф.Махлупа, Е.Денісона, В. Гейця, А. Чухна, О. Грішнової, О. Новікової, В. Куценко, М. Долішнього, А. Корицького та ін. Домогосподарства України з позицій їх розвитку в умовах трансформації економіки та різних характеристик життєдіяльності вивчать М. Ватаманюк, М. Литвак, Л.Бальцерович, Є. Антосенков, Д. Богиня, Е. Лібанова тощо.

Серед провідних вітчизняних вчених, які вивчають домогосподарства через їх вплив на людський капітал, слід зазначити: В. Антонюк, Н. Можайкіну, О. Набатову, Ю. Станкевич, В. Кавецького, В.Міненка і т.д. Вони розглядають переважно питання доходів і витрат домогосподарств та їх ролі у відтворенні людського капіталу.

Виділення невирішеної проблеми. Недостатньою є кількість публікацій з дослідження проблем формування і розвитку людського капіталу в аспекті життєдіяльності домогосподарств та проблем, що на них впливають. Зокрема, відсутня загальноприйнята класифікація сучасних проблем домогосподарств, не простежується взаємозв' язок між окремими проблемами та їх дією на формування елементів людського капіталу.

Мета наукової статті - визначення ключових проблем функціонування та розвитку домогосподарств України в контексті формування людського капіталу.

Результати дослідження. Відповідно до Закону України про «Всеукраїнський перепис населення» під домогосподарством розуміють сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство й об'єднують та витрачають кошти (повністю або частково). Наявність родових чи будь-яких інших зв' язків при цьому не є обов' язковою умовою [1].

Проблеми функціонування та розвитку домогосподарств досліджуються науковцями насамперед входячи із питань, які вони розглядають, а не як окремий блок характеристик домогосподарств. Через це та з огляду на складність і багатоаспектність проблем домогосподарств виділяються, як правило, поодинокі, розрізнені групи проблем домогосподарств. Наприклад Ю.Ю.Станкевич розглядає виключно проблеми розвитку домашніх господарств, серед яких виділяються: соціально-економічні, нормативно-правові, організаційні та фінансово-кредитні [2].

Всі проблеми домогосподарств можуть бути представлені єдиною класифікацією залежно від ознак, що лежать в їх основі (табл.1). Виділення зазначеної класифікації проблем є умовним, воно може бути розширено та доповнено.

Оскільки найбільш показовою є група проблем за змістовним наповненням, у даній статті розглянемо деякі притаманні сучасним домогосподарствам України проблеми, що належать до цієї класифікаційної ознаки.

Соціально-економічні проблеми домогосподарств являють собою найбільшу групу проблем домогосподарств. Вони виявляються у нерівномірному розподілі доходів населення, що призводить до суттєвої диференціації рівня добробуту. Дані показники протягом восьми останніх років коливаються у межах 0,243-0,327. Вони суттєво не змінюються та не мають стабільної динаміки до зниження (табл.2). Така ж ситуація спостерігається з незадоволеністю домогосподарствами умовами свого життя, питома вага яких у 2011 р. порівняно з 2005 р. зросла на 1%. Коефіцієнт економічного навантаження на одного працюючого члена домогосподарства, який також відноситься до цієї групи проблем, в цілому по країні у 2011 р. знизився порівняно з попереднім роком на 0,02 в.п., але досі не досяг рівня 2007 р.

Фінансово-кредитні проблеми проявляються у значній долі витрат на харчування в загальних витратах домогосподарств, численних позбавленнях тощо. Так, найпоширенішими позбавленнями домогосподарств у 2011 р. через відсутність коштів були необхідні товари та послуги охорони здоров' я, наявність житла у нормальному стані тощо. У порівнянні з 2009 р. у 2011 р. зросла частка домашніх господарств, віднесених до категорії бідних на 0,1 в.п., вона досягла познички 25,5%. Негативним моментом є відсутність позитивної динаміки показника частки домогосподарств, які не мали коштів для отримання професійної освіти. У 2011 р. доля таких домогосподарств склала 5%, що перевищує відповідний показник 2007 р. на 0,7%, але є меншим 2006 р. на 1% [3].

Демографічні проблеми. Стабільно негативним є зниження загальної кількості домогосподарств за останні вісім років практично на 3% (з 17539,4 тис. у 2005 р. до 17022,7 тис. у 2011 р.). Порівняно з 2006 р. на 0,1 % збільшилась кількість малочисельних домогосподарств у 2011 р. Особливу загрозу подальшого загострення демографічної ситуації становить кількість одинаків серед домогосподарств без дітей, яка у 2011 р. дорівнювала 37%, що на 1% більше відповідного рівня 2005 р. В цих межах коливалась і питома вага домогосподарств з дітьми - від 37,5% у 2005 р. до 37,9% у 2011 р., особливе місце серед яких посідають так звані неповні сім'ї, тобто домогосподарства з дітьми, які не мають одного або обох батьків (табл.2).

Нормативно-правові перепони у функціонуванні домашніх господарств виникають через недосконалість чинної законодавчої бази. Вони проявляються в ускладненні або неможливості отримання державної соціальної допомоги найменш забезпеченими соціальними верствами населення та ін. Вагомість таких недоліків збільшується у зв' язку з їх високою долею у сукупних ресурсах пересічного домогосподарства. Так, доля державних дотацій, включаючи стипендії, пенсії та соціальну допомогу, у 2011 р. складала 27% сукупних ресурсів домашніх господарств України [3].

© Севрюкова С.В., 2O12

Окремі показники життєдіяльності домогосподарств України у 2004-2011 рр.

Показник

Роки

 

2004

2005

200б

2007

2008

2009

2010

2011

Кількість домогосподарств, тис.

х

17539,4

17417,5

17341,1

17199

17097

17050,3

17022,7

Кількість домогосподарств з дітьми, тис.

х

б577,2

б5б7,1

б538,8

б497,1

б4б0,8

б453,2

б450,5

Нерівність розподілу загальних доходів (індекс Джині)

0,29

0,3

0,302

0,252

0,259

0,257

0,249

0,243

Диференціація рівня добробуту (індекс Джині)

0,32

0,32б

0,327

0,273

0,278

0,277

0,27

0,2бЗ

Чистка домогосподарств,

 

 

 

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій