Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 58

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

 

 

 

 

 

житлові умови яких не

х

40

40

42

41

42

42

41

відповідають належним, %

 

 

 

 

 

 

 

 

Питома вага домогосподарств,

 

 

 

 

 

 

 

 

що складаються з однієї або

х

х

52,3

51,7

51,2

52,4

52,5

52,4

двох осіб,%

 

 

 

 

 

 

 

 

Коефіцієнт економічного

 

 

 

 

 

 

 

 

навантаження на працюючого

х

х

2,52

2,47

2,39

2,4

2,5

2,48

члена домогосподарства

 

 

 

 

 

 

 

 

Питома вага домогосподарств, в

 

 

 

 

 

 

 

 

яких діти виховуються у

х

х

8

7

7

8

8

8

неповних сім'ях, %

 

 

 

 

 

 

 

 

Частка одинаків серед

 

Зб

40

39

39

37

37

37

домогоспо-дарств без дітей, %

х

 

 

 

 

 

 

 

Питома вага оплати житла,

 

 

 

 

 

 

 

 

комунальних продуктів та послуг у структурі сукупних витрат, %

8

б

7

9

7

8

8

8

*складено автором за джерелом [3]

Організаційні проблеми домогосподарств виявляються у недостатній забезпеченості населених пунктів: закладами побутового обслуговування; своєчасними послугами швидкої медичної допомоги, особливо у сільській місцевості, де 51% хворих у домогосподарствах не мали можливості відвідати лікаря.

Екологічні проблеми домашніх господарств впливають передусім на стан здоров'я їхніх членів та ведення ними господарської діяльності. Особливо гостро ці проблеми проявляються у містах, що обумовлено значною концентрацією різних виробництв. У сільській місцевості по всіх вікових групах питома вага людей, які почувають себе добре значно вища. Найяскравішим прикладом впливу екологічних проблем на діяльність домогосподарств є наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС. Протягом 2010-2011 рр. 49% членів домогосподарств зазначали, що на стан їхнього здоров'я часткового або серйозно вплинули наслідки цієї катастрофи [3].

Проблеми, що виникають у домогосподарств, як ключової ланки в системі формування людського капіталу, не можуть не відбиватися на його формуванні та розвитку. Взаємозв'язок між проблемами діяльності домогосподарств та їх впливом на елементи людського капіталу, на стані яких вони відображаються, представлений на рис. 1.

Людський капітал

мотивація

освіта, навички, здібності

_І ч-.;.   І____І

здоров' я

нормативно-правові

організацій­ні

фінансово-кредитні соціально-економічні демографіч­ні

екологічні

Проблеми функціонування

та розвитку домогосподарств

Рис.1. Вплив проблем функціонування і розвитку домогосподарств на формування активів людського капіталу

Як наслідок невирішеності проблем вітчизняних домогосподарств у сфері освіти, яка є основним активом людського капіталу, спостерігається нестача коштів для отримання професійної освіти (5% домогосподарств у 2011 р.), перевищення рівня освіченості міського населення над сільським (за показником повної вищої освіти серед населення у віці 22 років і старше рівень освіченості у міських поселеннях з 2005 р. збільшився на 5,8% і у 2011 р. склав 30,1%, тоді як у сільських поселеннях це збільшення за відповідний періоддосягло лише 1,2% з позначкою у 10,3%) тощо. Хоча слід відмітити поступове загальне зростання рівня освіти населення, а отже і доступності будь-якої професійної освіти.

Відносно трудової та навчальної мотивації можна передбачити, що, у зв' язку з високим рівнем бідності серед домогосподарств (у 2011 р. він становив 24,3%, що більше відповідного рівня 2010 р. на 0,2 в.п.), поганими житловими умовами 41% домогосподарств [3], на перших позиціях будуть саме матеріальні мотиви і стимули, а також такі, що опосередковано сприятимуть матеріальній незалежності. Очевидним є те, що, за умов значної диференціації у рівні доходів та добробуту, лобіювання власних інтересів і у подальшому превалюватиме над суспільними й загальнодержавними.

Проблема здоров' я членів домогосподарств, яка і без того дуже актуальна, під впливом несвоєчасної швидкої медичної допомоги, обмеження споживчих можливостей у сфері охорони здоров' я (у 2011 р. дане обмеження було найбільш розповсюдженим серед домогосподарств через недостатність коштів) та харчуванні ймовірно ще більше загостриться. Сприятиме цьому і відсутність поблизу житла медичних установ та ін. Особливо загрозливою вдається ситуація зі здоров' ям у домогосподарствах, які мають дітей, оскільки у 2011 р.: майже кожне четверте з них не мало коштів для оплати ліків та медичного приладдя за призначенням лікаря, кожне п' яте -зіштовхувалось з труднощами при оплаті послуг лікаря (крім стоматолога), виділенні коштів на аналізи та життєво необхідні хірургічні операції [3].

Висновки та пропозиції. Аналіз літературних джерел та статистичної інформації щодо проблем життєдіяльності українських домогосподарств дозволив констатувати:

1. Домогосподарства України мають значну кількість довгострокових та різних за змістовним наповненням проблем, які взаємопов' язані одна з одною та впливають на формування і розвиток всіх без виключення основних активів людського капіталу.

2. Через наявність багатьох проблем, домогосподарства не лише не сприяють у повній мірі формуванню і розвитку людського капіталу, але й стримують його прогресивні зміни. Отже подальше поглиблення проблем домогосподарств впливатиме на збільшення загроз формуванню та чинників руйнації людського капіталу.

3. Оскільки проблеми життєдіяльності домогосподарств, такі як бідність, низький рівень доступності медичної допомоги, освіти тощо, особливо відчуваються у сільській місцевості та з огляду на їх відносно довгу тривалість (протягом 2004-2011 рр., які розглядались у статті), вірогідним є подальше збільшення диференціації у формуванні та розвитку людського капіталу на селі й у місті.

Своєчасні та комплексні міри з вирішення існуючих проблем функціонування та розвитку домогосподарств разом зі зростанням їх оптимістичних очікувань протягом останніх трьох років та впевненості у своєму матеріальному стані на найближчу перспективу (12 місяців) [3] дозволять істотно поліпшити формування та розвиток людського капіталу в Україні. До складу таких заходів доцільно віднести:

запровадження систематичного моніторингу стану та розвитку домогосподарств як в цілому по країні, так у регіональному розрізі. Для цього доцільно розширити перелік соціолого-статистичних показників аналізу життєдіяльності домогосподарств у державній статистиці з метою включення у них інформації про їх заощадження, інвестиції у людський капітал, міграційні настрої, підвищення кваліфікації дорослими членами домогосподарств тощо;

розробка і впровадження ефективних державних та регіональних соціально-економічних програм у сфері освіти, охорони здоров' я, регулювання доходів населення;

реформування системи охорони здоров' я задля підвищення доступу домогосподарств до якісної та своєчасної медичної допомоги, ліків та ін.;

підвищення рівня адресності державної соціальної допомоги найменш захищеним верствам населення;

збільшення державних інвестицій у сільську місцевість, особливо у поліпшення матеріально-технічної та інформаційно-технологічної бази навчальних закладів та установ охорони здоров' я, підвищення якості підготовки фахівців, забезпечення зайнятості та гідного рівня оплати праці тощо.

Розробка комплексних заходів із поліпшення життєдіяльності вітчизняних домогосподарств задля створення сприятливих умов для формування і розвитку людського потенціалу потребує подальшого опрацьовування та є перспективним напрямом досліджень.

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена аналізу проблем функціонування та розвитку домогосподарств України. Розроблена їх класифікація. Особлива увага

приділяється розгляду впливу проблем домашніх господарств на формування складових людського капіталу.

Ключові слова: домогосподарство, людський капітал, проблеми функціонування і розвитку, активи людського капіталу.

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена анализу проблем функционирования и развития домохозяйств Украины. Разработана их классификация. Особое внимание уделяется рассмотрению влияния проблем домашних хозяйств на формирование составляющих человеческого капитала. Ключевые слова: домохозяйство, человеческий капитал, проблемы формирования и развития, активы человеческого капитала.

SUMMARY

The article deals with the analysis of the problems in functioning and development of Ukrainian households. The classification of such problems is created. Special attention is devoted to scrutiny of households influence on formation of human capital constituents. Keywords: household, human capital, problems of functioning and development, assets of human capital

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19.10.2000 р. ІІ Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №51. - Ст.44б.

2. Станкевич Ю. Ю. Домогосподарство в ринковій економічній системі та його відображення у світовій економічній думці: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.01 «Економічна теорія та історія економічної думки» І Ю.Ю. Станкевич. -- К., 2010. -

21 с.

3. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки.

4. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. - К.: Знання, 2001. - 254 с.

5. Людський капітал регіонів України в контексті інноваційного розвитку: моногр. І В.П. Антонюк, О.І. Амоша та ін. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2011. - 308 с.

УДК : 338.242:331

РЕЗЕРВИ ЗРОСТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Слівінська Н.М., доцент Тернопільський національний економічний університет '

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими та практичними завданнями. Проблеми виходу України з економічної кризи змушують економістів замислюватися над пошуком різноманітних можливостей та невикористаних резервів економічного зростання. Роки ринкових перетворень якісно змінили і збагатили тематику наукових досліджень в Україні, проте з вітчизняних наукових журналів майже зникли публікації, присвячені проблемам ефективності та продуктивності праці. Недостатньо відображає такі дані й офіційна статистика.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв' язання проблеми. Методологічні, методичні та прикладні питання багатопланової проблеми підвищення ефективності праці були і залишаються об'єктом наукових досліджень. Істотний внесок у вирішення цієї проблеми належить зарубіжним дослідникам (С. Брю, Е. Дж. Доллану, Г. Емерсону, К. Макконнелу, А. Маршаллу, П. Самюельсону та ін.). Вивченню механізмів та важелів підвищення ефективності та продуктивності праці присвячені праці таких українських вчених: О. Карпіщенко, А. Колот, О. Іляш, А. Ласкавий, Т. Лепейко, В. Лукашевич, І. Пащенко, І. Прокопенко, А. Ревенко, В. Савченко,

М. Семикіна та ін.

Водночас залишаються дискусійними і повністю не вивченими питання, пов'язані із встановленням місця і визначенням ролі продуктивності праці у підвищенні ефективності діяльності промислових підприємств, дослідження ряду теоретичних і практичних аспектів взаємодії продуктивності та ефективності праці. У вітчизняній економічній теорії та практиці мало наукових праць, у яких безпосередньо розглядається кількісний зв'язок ефективності праці з чинниками, що на неї впливають.

Метою статті є обґрунтування чинників і резервів зростання ефективності та продуктивності праці у легкій промисловості, визначення перспективних напрямів її зростання в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Легка промисловість - провідна галузь економіки України, яка охоплює 17 підгалузей, має потужний виробничий потенціал, здатний задовольняти потреби суспільства товарами народного споживання й промислового призначення та сприяти поліпшенню якості життя.

Легка промисловість України історично має потужний потенціал. У галузі працює понад 10 тис. підприємств, із них у: текстильній промисловості - 2,5 тис., виробництві готового одягу та хутра - б тис., виробництві шкіри та шкіряного взуття - 1,5 тис. Практично підприємства легкої промисловості приватизовані, менше 1% від загальної їхньої кількості становлять підприємства державної власності [1].

Пріоритетність розвитку саме цієї галузі зумовлюється значною ємністю внутрішнього ринку (розрахунково 40-50 млрд. грн. щорічно); споживанням шкірсировини, вовни, льону, хімічних матеріалів, що є вітчизняною продукцією; низькою енергоємністю виробництва (1-3% від валових витрат) та незначним впливом на екологію; забезпеченням значної кількості висококваліфікованих працівників робочими місцями у всіх регіонах України.

Загальновідомо, що практично вся продукція, вироблена українською легкою промисловістю, відправляється в країни Заходу, оскільки з 300 діючих вітчизняних фабрик 90% співпрацюють з іноземцями за давальницькими схемами. Система проста: завезли сировину, пошили, товар відправили замовникові. З нашого боку використовується тільки кваліфікована робоча сила.

Швейна промисловість у січні-травні 2011 р. працювала з темпом 11б% до відповідного періоду 2010 р. Зокрема, обсяг виробництва готового одягу з текстилю зріс на 13,8% порівняно з аналогічним періодом попереднього року. За січень-травень 2011 р. у виробництві шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів також маємо позитивний результат - 110,б% до відповідного періоду 2010 р., зокрема, виробництво шкіри зросло на 9%, а виробництво взуття - на 7%. Обсяги виробництва взуття у натуральному виразі збільшились на 3,5% (вироблено 10,1 млн. пар) [2]. Асортиментний ряд випуску товарів легкої промисловості залежить від багатьох суб' єктивних чинників, зокрема: модних тенденцій, сезонності, особливостей кліматичних умов, а також смаків, уподобань і попиту споживачів тощо.

Незважаючи на деяке покращення динаміки та асортименту виробництва, легка промисловість, яка нещодавно була галуззю з потужним джерелом надходження коштів до бюджету, сьогодні перебуває у складному становищі [3, с.79].

Доцільно зазначити, що повільні темпи розвитку легкої промисловості спричинені низкою чинників, які залишаються незмінними впродовж останніх років:

вітчизняним товарам легкої промисловості складно конкурувати із дешевими товарами Китаю та Туреччини (як правило, низької якості), що ввозяться за демпінговими цінами та як контрабанда;

значна частка на споживчому ринку одягу та взуття «second-hand», яке користується попитом населення у зв'язку з його низькою купівельною спроможністю;

неефективним є використання систем давальницької сировини;

наявний низький рівень продуктивності праці у галузі;

відсутні виробники спеціального обладнання для виготовлення товарів легкої промисловості та запчастин до нього; неможливо отримати довгострокові кредити для значної частини виробників товарів легкої промисловості;

недостатнє бюджетне фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, спрямованих на створення і впровадження новітніх технологій;

відсутня цілісна державна політика щодо консолідації коштів державного бюджету, власних коштів підприємств, а також кредитів і залучених інвестицій.

Великі підприємства галузі поряд з недостатньою завантаженістю виробничих потужностей характеризуються незначною гнучкістю, що потребує кардинальної зміни підходів до управління підприємствами та їхньої підтримки з боку держави.

Прерогативою держави є удосконалення інституційно-правового забезпечення інноваційних нововведень на регіональному та загальнонаціональному рівнях.

Першим кроком у цьому напрямку було прийняття нової редакції Закону України (2011 р.) «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», реалізація якого зумовлюватиме створення високотехнологічної конкурентоспроможної продукції (зокрема у легкій промисловості) з ефективним використанням світових науково-технічних досягнень.

Залишається першочерговою потреба у невідкладному законодавчому оформленні процесу формування та реалізації державної політики регіонального розвитку, яка має міститись у положеннях Закону України «Про засади державної регіональної політики». Це сприяло б нормуванню основ розвитку економічної самостійності регіонів, зміцненню матеріальної бази та ресурсного забезпечення органів місцевого самоврядування.

Пропонуємо удосконалити нормативно-правову базу, яка забезпечує розвиток легкої промисловості, та покращити дію антидемпінгового законодавства з метою захисту вітчизняного ринку від імпортних товарів легкої промисловості. Необхідно також проводити ефективну митно-тарифну політику, яка дала б змогу підвищити захист вітчизняних підприємств легкої промисловості згідно з політикою СОТ.

Доцільним, на нашу думку, є постійний контроль зі сторони держави за внутрішнім і зовнішнім ринками товарів легкої промисловості, що відповідно сприятиме розвитку та функціонуванню виробничого комплексу галузі.

© Слівінська Н.М., 2O12

21б

На наш погляд, держава має надавати підтримку з питань розробки інноваційних проектів розвитку легкої промисловості, а також сприяти залученню інвестицій з боку вітчизняних та іноземних інвесторів у ці проекти. Необхідно також, щоб держава сприяла розвитку сировинної бази легкої промисловості, відновленню лляної промисловості. Це, на наш погляд, сприяло б підвищенню конкурентоспроможності легкої промисловості як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Отже, основною метою державної політики щодо розвитку легкої промисловості має бути:

- концентрація фінансових, виробничих і науково-технічних ресурсів, а також координація діяльності органів виконавчої влади, підприємств і наукових організацій для забезпечення наповнення ринку України високоякісними конкурентоспроможними товарами вітчизняного виробництва;

- досягнення суттєвого зростання обсягів виробництва у галузі, створення нових робочих місць, що дасть змогу наповнити державний і місцеві бюджети.

Вважаємо за необхідне створення умов для забезпечення технічного та технологічного переоснащення підгалузей легкої промисловості, з метою покращення ефективності їх функціонування на регіональному рівні. Розвиток нових технологій і засобів виробництва та створення ефективної науково-технічної політики мають відбуватися з урахуванням галузевих особливостей кожного регіону.

Значну роль у підвищенні продуктивності та ефективності праці має відігравати пришвидшення інноваційного розвитку легкої промисловості шляхом підтримки роботи нових об'єднань українських виробників, зокрема, національного технопарку «Текстиль України» та «Український лляний консорціум».

Важливим резервом зростання ефективності праці у галузі є запровадження нових технологій і устаткування з поліпшеними техніко-економічними показниками, зменшеною енерго- і ресурсоємністю виробництва. Наприклад, у швейній промисловості, доцільним є використання систем автоматизованого проектування швейних виробів. Новітні комп'ютерні системи та їхнє програмне забезпечення використовуються для автоматизації операцій з проектування одягу, конструювання базових основ, лекал та їх виготовлення, виконання розкладки лекал та її викреслюванням. Фірми «Гербер» (США), «Торей» (Японія), «Лектра» (Франція) тощо пропонують системи, які містять спеціалізовані робочі місця, що обслуговуються центральним комп'тером, або містять системи з персональними комп'ютерами.

Автоматичні розкрійні системи з'єднуються з системами підготовки виробництва і автоматизованого настилання матеріалів. Продуктивність систем автоматизованого розкрою матеріалів у б-8 разів вища від продуктивності розкрою традиційної технології. Іхнє впровадження у виробництво дасть змогу автоматизувати виробничі прийоми, які виконуються в межах швейної операції.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій