Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 59

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

На підприємствах легкої промисловості доцільно зміцнити координацію і роботу з покращення організації праці та посилити роль соціально-психологічних чинників зростання продуктивності та ефективності праці: підвищити кваліфікацію працівників, піднести їхню творчу активність, покращити соціальні умови праці і сприяти розвитку соціальної інфраструктури.

На рівні підприємств з метою виявлення та використання резервів підвищення продуктивності праці доцільно впроваджувати програми підвищення продуктивності праці, які містять такі етапи [4, с. 4б - 59]:

1) вимірювання й оцінювання досягнутого рівня продуктивності по підприємству загалом і за окремими видами праці зокрема;

2) пошук та аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної під час вимірювання й оцінювання;

3) розроблення плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який має передбачати конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, визначати відповідальних виконавців;

4) розроблення систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

5) контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою загалом, і регулювання їхнього виконання;

6) вимірювання й оцінка реального впливу передбачених заходів на зростання продуктивності праці.

Основні напрями програми розробляють щодо конкретного підприємства відповідно до номенклатури й обсягу продукції, вимог до її конкурентоспроможності, аналізу і оцінки резервів діяльності. Висновки.

Отже, основними резервами зростання продуктивності та ефективності праці підприємств легкої промисловості в Україні вважаємо:

проведення активного технічного переозброєння та реконструкції підприємств;

застосування прогресивних технологій та обладнання;

зниження ресурсо- та енергомісткості продукції;

підвищення кваліфікаційної підготовки виробничого персоналу;

дотримання технологічної дисципліни та культури обслуговування;

підвищення уваги до якості продукції у кожній ланці - від виробника до споживача.

Для успішного функціонування підприємств легкої промисловості та збереження їхніх конкурентних переваг доцільно застосовувати програми управління продуктивністю праці, що сприятиме зростанню ефективності праці та економічному розвитку підприємств.

Перспектива роботи галузі полягає у збільшенні частки вітчизняних товарів на внутрішньому ринку та у зростанні експорту продукції власного виробництва. Це дасть змогу щорічно стабільно нарощувати обсяги виробництва, розширювати асортимент продукції, суттєво покращувати фінансовий стан підприємств, створювати нові робочі місця. Легка промисловість у змозі повернути свої позиції у структурі промислового виробництва країни, що безумовно позитивно вплине на стан економіки України загалом.

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена обґрунтуванню чинників і резервів зростання ефективності та продуктивності праці у легкій промисловості. Визначено перспективні резерви зростання ефективності праці у галузі та напрями державної політики щодо розвитку легкої промисловості в Україні. Ключові слова: ефективність праці, продуктивність праці, резерви зростання ефективності праці, підприємства легкої промисловості.

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена обоснованию факторов и резервов роста эффективности и производительности труда в легкой промышленности. Определены перспективные резервы роста эффективности труда в отрасли и направления государственной политики по развитию легкой промышленности в Украине.

Ключевые слова: эффективность труда, производительность труда, резервы роста эффективности труда, предприятия легкой промышленности.

SUMMARY

Article is devoted to the factors and allowance increase efficiency and productivity in light industry. Perspective reserves increase labor efficiency in industries and areas of government policy on the development of light industry in Ukraine. Key words: labor efficiency, labor productivity, labor efficiency growth reserves, light industry.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. «Про схвалення Концепції Державної програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 року»: Розпорядження Кабінету Міністрів України - [Електронний ресурс] І Офіційний сайт Законодавства України. - Режим доступу: http:ІІzakon2.rada.gov.uaІlawsІshowІб73-200б-%D1%80

2. Міністерство промислової політики в Україні. [Електронний ресурс] І офіційний сайт. - Режим доступу: industry.kmu.gov.uaІindustryІcontrolІukІpublishІarticle

3. І. Максименко, В. Мокій. Легка промисловість України: сучасний стан та перспективи розвитку. Економічні науки. Вісник Хмельницького національного університету. Хмельницький, 2009, № 3, T. 2. - С.78-80.

4.     Стефанін В. Система управління якістю праці на підприємствах / В. Стефанін // Україна: аспекти праці, 2007, № 4.- С. 45 - 49.

УДК (378+331.522.4):330.368

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДІАГНОСТИКИ ВЗАЄМОДІЇ РИНКІВ ПОСЛУГ ВИЩОЇ ОСВІТИ ТА РОБОЧОЇ СИЛИ

Слоква М.Г., доцент кафедри економіки і маркетингу ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» '

Постановка проблеми. Рівень розвитку будь-якої території залежить від багатьох чинників, серед яких важливе місце займає продуктивна зайнятість населення, що передбачає результативне залучення економічно активного населення у суспільне виробництво. Від того, скільки та як використовується робоча сила, повною мірою залежать перспективи розвитку відповідного регіону. Визначення результативності відтворення кваліфікованої робочої сили у регіоні затребуване з позицій прогнозування перспектив його соціально-економічного розвитку. Враховуючи той факт, що відтворення кваліфікованої робочої сили, виходячи з ідентифікації його етапів, відбувається більшою мірою на двох ринках - робочої сили і освітніх послуг, то актуалізується проблема їх спільного дослідження на предмет визначення рівня узгодженості та відповідності процесів, які протікають на кожному з них. Зосереджуючи увагу на кваліфікаційній складовій як якості робочої сили, слід відзначити, що її відтворення забезпечується здебільшого у межах ринку послуг вищої освіти. Останніми роками склалася ситуація, коли функціонування ринків послуг вищої освіти та робочої сили здебільшого характеризується відсутністю стійких залежностей та зв'язків, наслідком чого стає невідповідність обсягів та якості підготовки кваліфікованої робочої сили попиту на неї у суспільному виробництві. Визначення масштабів існуючої неузгодженості можливе шляхом здійснення діагностики взаємодії регіональних ринків робочої сили та освітніх послуг на основі використання відповідного інструментарію. Його застосування дозволятиме виявити найбільш гострі проблемні ситуації та окреслити коло саме тих питань, які сприятимуть узгодженню між попитом та пропозицією кваліфікованої робочої сили у регіоні. Дані обставини підтверджують актуальність обраного напряму дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Останнім часом спостерігається зростання кількості публікацій, присвячених питанням забезпечення ефективного відтворення кваліфікованої робочої сили. Що є підтвердженням накопичення у суспільстві означених проблем, їх значущості та масштабності. Причому, відмічається зосередження уваги наукових кіл на пошуку нових шляхів забезпечення результативного відтворення кваліфікованої робочої сили з позиції ринкової теорії [1-8]. Об'єктом дослідження у даних роботах виступають одночасно обидва ринки: послуг вищої освіти та робочої сили. Незначною є кількість публікацій, у яких досліджуються питання їх взаємозв' язків, взаємодії та збалансованості.

Виділення нерозв'язаної проблеми. Проте, не повною мірою дослідженими залишаються питання діагностики взаємодії ринків послуг вищої освіти й робочої сили, формування інструментарію її здійснення. Означене обумовлює затребуваність розгляду питань формування інструментарію діагностики даних ринків у контексті загострення проблем відтворення кваліфікованої робочої сили.

Мета дослідження. Формування інструментарію діагностики регіональних ринків послуг вищої освіти та робочої сили, що забезпечуватиме визначення рівня їх взаємодії, сприятиме отриманню більш комплексної інформації щодо тенденцій змін попиту та пропозиції у контексті удосконалення інструментів забезпечення продуктивної зайнятості у регіоні.

Результати дослідження. Оцінка процесів узгодження ринків послуг вищої освіти й робочої сили повинна забезпечуватися на рівні регіону, оскільки регіон, здебільшого, є середовищем, де відбуваються основні процеси, властиві даним ринкам. Так, метою функціонування регіонального ринку послуг вищої освіти є забезпечення регіонального ринку робочої сили фахівцями належної якості та у необхідному обсязі. Для регіонального ринку робочої сили основним джерелом кваліфікованої робочої сили є регіональний ринок послуг вищої освіти. Отже, специфіка функціонування першого залежить від особливостей іншого, і навпаки. Тобто, узгодження полягає у тому як специфічні риси одного ринку (для ринку робочої сили як такі встановлено «професійно-кваліфікаційний склад поточної пропозиції у регіоні, тобто безробітних» і «галузевий та кваліфікаційний склад поточного попиту у регіоні, тобто вакансій») відбиваються на специфічних рисах іншого (для ринку послуг вищої освіти як такі встановлено «освітньо-кваліфікаційний та галузевий склад прийнятих на навчання до вищих навчальних закладів»). Виявлення масштабу та характеру даного процесу у дійсності набуває першочергової затребуваності та можливо за допомогою діагностики. Діагностика регіональних ринків робочої сили та послуг вищої освіти на предмет визначення рівня їх збалансованості сприяє отриманню більш комплексної інформації щодо тенденцій змін попиту та пропозиції у контексті удосконалення інструментів забезпечення продуктивної зайнятості в регіоні.

Оперативною областю дослідження визначено регіональні ринки послуг вищої освіти та робочої сили. Під регіональним ринком послуг вищої освіти розуміється система відносин, що виникають між основними його суб'єктами (вищими навчальними закладами І-ІІ та ІІІ-ІУ рівнів акредитації та студентами), з приводу надання (купівлі-продажу) послуг вищої освіти, у межах встановленої адміністративно-територіальної одиниці (області). Під ринком робочої сили розуміється система соціально-трудових відносин, які виникають між основними його суб' єктами (безробітними, підприємствами, центрами зайнятості, робітниками) щодо попиту та пропозиції робочої сили, тобто пошуку вакансій та робочої сили, організації, купівлі-продажу, а також її використання, у межах встановленої адміністративно-територіальної одиниці (області).

Об'єктна база діагностики взаємодії регіональних ринків послуг вищої освіти і робочої сили характеризується наступними особливостями. По-перше, діагностика регіонального ринку послуг вищої освіти передбачає деталізацію дослідження, з одного боку, у розрізі освітньо-кваліфікаційних рівнів (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст і магістр), з іншого, у розрізі галузей знань (освіта; культура і мистецтво; гуманітарні науки; соціальні науки; економіка, комерція і підприємництво; право; природничі науки; математика і інформатика; інженерія; транспорт; медицина; архітектура; сільське господарство, лісництво і рибництво; військові науки; державне управління). По-друге, при діагностиці регіонального ринку робочої сили дослідження деталізовано за рахунок аналізу показників у розрізі видів економічної діяльності: сільське господарство, лісове і рибне господарство; промисловість; будівництво; оптова і роздрібна торгівля; готелі і ресторани; транспорт і зв'язок; фінансова діяльність; операції з нерухомістю; державне управління; освіта; охорона здоров'я і соціальна допомога; колективні, суспільні і особисті послуги.

Інформаційну базу діагностики взаємодії даних ринків склали показники, які дозволяють охарактеризувати стан та тенденції їх розвитку. А саме, щодо ринку послуг вищої освіти як такі обрано показники, що характеризують обсяги підготовки студентів вищими навчальними закладами І-ІІ та ІІІ-ІУ рівнів акредитації у розрізі галузей знань та освітньо-кваліфікаційних рівнів. Щодо ринку робочої сили як такі обрано показники, що характеризують стан сукупного і поточного ринку робочої сили у професійно-кваліфікаційному та галузевому аспектах. Дану інформацію складають дані статистичних матеріалів Державної служби статистики України, Головних управлінь статистики в областях, аналітичних матеріалів Державної служби зайнятості України, регіональних центрів зайнятості, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України.

Об'єктом дослідження встановлено процес забезпечення узгодженої взаємодії регіональних ринків робочої сили та послуг вищої освіти, спрямований на задоволення умов продуктивної зайнятості. Предметом дослідження виступають методи, способи та прийоми діагностики регіональних ринків робочої сили і послуг вищої освіти у частині розв'язання протиріч щодо досягнення їх узгодженої

© Слоква М.Г., 2012взаємодії. Основною метою визначено теоретичне обґрунтування, емпіричне опрацьовування і методичне забезпечення діагностики взаємодії регіональних ринків робочої сили та послуг вищої освіти, спрямованої на виявлення, опис і ідентифікацію регіональних проблем щодо забезпечення продуктивної зайнятості, розробку заходів щодо корегування соціальних процесів з метою додання їм позитивної динаміки. Досягнення визначеної мети можливе шляхом вибору відповідного інструментарію діагностики взаємодії регіональних ринків робочої сили та послуг вищої освіти; відбору характеристик даних регіональних ринків та оцінки їх стану і рівня узгодженості.

Вибір інструментарію діагностики ринків було засновано на обліку специфічних рис ринку послуг вищої освіти (риси щодо освітньо-кваліфікаційних рівнів та галузей знань, напрямів підготовки) і ринку робочої сили (риси щодо професії, кваліфікації та вакансії), які виявляються в характері відносин (попиту-пропозиції) між їх суб'єктами (вищими навчальними закладами і студентами, або працедавцями, найнятими робітниками і безробітними).

Виходячи з того, що кожний з ринків будучи окремою самостійною системою, у той же час є підсистемою системи більш високого порядку, що знаходиться з іншими підсистемами даної системи у тісних взаємозв' язках та взаємозалежностях [9], слід відзначити, що ринки послуг вищої освіти та робочої сили, з одного боку є самостійними економічними системами, а з іншого, підсистемами складної економічної системи (національна економіка). Основними характеристиками ринку є попит та пропозиція, які знаходяться у тісному діалектичному взаємозв'язку та взаємозалежностях, їх ефективна взаємодія забезпечує рівновагу (збалансованість) економічної системи.

Кожний окремий ринок пов' язаний з іншими ринками безліччю зв' язків (відносин), що мають взаємний характер та взаємообумовлюють існування кожного з них. Взаємозв' язок ринків послуг вищої освіти та робочої сили полягає в існуванні відносин, які у межах ринків можливі між його суб' єктами. Таким чином, взаємозв' язки ринків послуг вищої освіти та робочої сили представляють собою сукупність відносин, що виникають між їх основними суб' єктами з приводу якісних та кількісних характеристик щодо об' єктів ринку (послуг вищої освіти та робочої сили). Хоча об'єктами даних ринків, тобто товарами, виступають, з одного боку послуги вищої освіти, а з іншого, робоча сила, проте, основним елементом, що поєднує обидва ринки, є сам індивід. Він є безпосереднім споживачем послуги вищої освіти та носієм, власником робочої сили. Таким чином, опосередковано об' єктом відносин на ринках послуг вищої освіти та робочої сили виступає індивід, зокрема, такі його характеристики, як: знання, вміння, навички, робоча сила, що й поєднує попит та пропозицію на даних ринках.

Існуючі між ринками тісні взаємозв' язки мають носити не лише прямий, а й зворотній характер. Щодо регіональних ринків послуг вищої освіти та робочої сили визначено, що прямими зв' язками виступають: перехід випускників, які закінчили навчання у вищих навчальних закладах, на ринок робочої сили з метою пошуку робочого місця; замовлення до вищих навчальних закладів з боку роботодавців щодо підготовки спеціалістів з певної спеціальності та кваліфікації. До зворотних зв' язків віднесено повернення на ринок послуг вищої освіти робітників з метою підвищення кваліфікації чи зміни спеціальності, а також урахування ринком послуг вищої освіти (вищими навчальними закладами та абітурієнтами) обсягів попиту та пропозиції на ринку робочої сили з метою приведення у відповідність до існуючих тенденцій попиту та пропозиції послуг вищої освіти.

Наявність стійких взаємозв' язків та взаємозалежностей між ринками, що здійснюються у їх взаємній зміні, свідчить про взаємодію ринків. Визначаючи діалектичну залежність між категоріями „взаємозв'язок" та „взаємодія" відповідно до залежності між явищем та процесом, та розуміючи під взаємодією загальну форму зв' язків між предметами та явищами, яка здійснюється в їх взаємній зміні, взаємодію між ринками визначено у такій спосіб. Взаємодія ринків послуг вищої освіти та робочої сили - це процес встановлення та існування взаємозв' язків між даними ринками, у результаті якого відбувається взаємний вплив та взаємообумовленість економічних процесів та явищ, унаслідок чого ринки змінюються, взаємно проникають один в одного та формують цілісну систему.

Взаємодія регіональних ринків послуг вищої освіти та робочої сили проявляється у взаємозв' язках та взаємних напрямках дій, орієнтованих на досягнення рівноваги (узгодженої взаємодії). Результат взаємодії характеризується двома рисами - узгодженістю та неузгодженістю. Під узгодженою взаємодією пропонується розуміти таку взаємодію даних ринків, за якої виникає якісна та кількісна відповідність (пропорційність) між характеристиками попиту і пропозиції послуг вищої освіти (у розрізі галузей знань та освітньо-кваліфікаційних рівнів) і характеристиками попиту та пропозиції робочої сили (у професійно-кваліфікаційному та галузевому розрізі). Та навпаки, неузгоджена взаємодія даних ринків характеризується якісними та кількісними диспропорціями у характеристиках попиту та пропозиції, відповідно, послуг вищої освіти та робочої сили. Отже, узгодженість та неузгодженість розкриваються як результат об' єктивного процесу взаємодії ринків.

Взаємодія ринків послуг вищої освіти та робочої сили, що має результатом узгодженість, пропорційність та взаємообумовленість економічних процесів та явищ, передбачає дотримання таких умов: всі суб' єкти з боку попиту (як на послуги вищої освіти, так і робочої сили) задовольняють на ринку свої потреби; всі суб' єкти з боку пропозиції (як послуг вищої освіти, так і робочої сили) знаходять на ринку відповідні фактори виробництва; всі товари на ринку (як послуги вищої освіти, так і робоча сила) реалізуються. Основними критеріями узгодженої взаємодії ринків послуг вищої освіти та робочої сили визначено: узгодженість тенденцій протікання економічних процесів на досліджуваних ринках; пропорційність та відповідність (якісна та кількісна) у характеристиках ринку, а саме, попиту та пропозиції.

Діагностика взаємодії ринків послуг вищої освіти і робочої сили передбачає дотримання таких принципів: системності, який полягає у розгляді економічної системи регіону як єдиного цілого (ринку), де ринки послуг вищої освіти і робочої сили є економічними підсистемами (його складовими), що характеризуються наявністю тісних взаємозв'язків як між собою, так і з іншими існуючими підсистемами даної системи (видами ринків); всебічності, відповідно до якого потрібний облік всіх внутрішніх зв'язків і відносин, а також чинників, що впливають на хід розвитку регіональних процесів у сфері відтворення кваліфікованої робочої сили; попереджуючого відображення, який передбачає не обмежуватися лише констатацією наявності проблем і оцінки їх поточного стану, але виявленням причин їх виникнення, а також запобігання появі у майбутньому.

Вибір інструментарію діагностики заснований на використанні системи загальнонаукових та спеціальних методів пізнання взаємодії регіональних ринків послуг вищої освіти і робочої сили. Зокрема, із загальнонаукових використано такі методи: діалектичний, метод індукції та дедукції, наукової абстракції, формальної логіки, системного аналізу, синтезу та оцінки, закон попиту та пропозиції. Серед спеціальних методів пізнання використано: статистичне спостереження, порівняльний і статистичний аналіз, ряди динаміки (ланцюгові і базисні темпи зростання, темпи приросту, абсолютний і відносний приріст), ранжирування, метод аналогій, оцінка ринкових пропорцій (співвідношення попиту і пропозиції).

Алгоритм діагностики взаємодії регіональних ринків передбачає початкову діагностику стану кожного з ринків за визначеним переліком показників, що характеризують попит і пропозицію послуг вищої освіти та робочої сили. Метою діагностики стану регіонального ринку послуг вищої освіти є визначення рівня розвитку даного ринку і його основних сегментів, характеру тенденцій, що складаються, виявлення основних диспропорцій. Для цього при діагностиці стану регіонального ринку послуг вищої освіти як показники обрано: динаміка кількості ВНЗ; динаміка чисельності студентів; динаміка чисельності прийнятих студентів; динаміка випуску студентів.

Діагностика стану регіонального ринку послуг вищої освіти доцільна з дотриманням наступної схеми, по-перше, визначення величини зміни, яка відбулася (у межах крайніх відрізків досліджуваного періоду), з виділенням груп, що найбільше та найменше піддалися змінам (галузей знань і освітньо-кваліфікаційних рівнів). По-друге, аналіз процесу у динаміці у межах відрізків досліджуваного періоду з метою визначення міри ідентичності змін, що відбуваються, відносно аналізованих груп (галузей знань і освітньо-кваліфікаційних рівнів). По-третє, аналізуються ринкові частки, що займають виділені групи за даними показниками на різних відрізках досліджуваного періоду, і основні тенденції їх динаміки. Унаслідок чого забезпечується комплексність аналізу регіонального ринку послуг вищої освіти за рахунок розгляду не лише кількісних, але й якісних складових, визначаються основні диспропорції у розвитку виділених асортиментних груп, у співвідношеннях характеристик попиту і пропозиції.

Метою діагностики стану регіонального ринку робочої сили є визначення масштабів і характеру тенденцій, що склалися на ньому, зокрема, у професійно-кваліфікаційному аспекті. Для цього використовуються відповідні показники: чисельність економічно активного населення; чисельність зайнятого населення; чисельність працездатного населення; питома вага зайнятого населення у працездатному; чисельність безробітного населення; попит на робочу силу; пропозиція робочої сили; рівень безробіття; навантаження на одне вільне робоче місце.

Проведення діагностики стану даного ринку пропонується з дотриманням наступної схеми, по-перше, визначається величина зміни, що мала місце у межах крайніх відрізків досліджуваного періоду, з виділенням галузевих груп, що найбільше або найменше піддалися змінам. По-друге, аналізується процес у динаміці у межах відрізків досліджуваного періоду з метою визначення міри ідентичності змін, що відбуваються відносно галузевих груп. По-третє, аналізуються ринкові частки, що займають виділені галузеві групи за даними показниками на різних відрізках досліджуваного періоду, і основні тенденції їх динаміки. У результаті чого забезпечується комплексність аналізу регіонального ринку робочої сили за рахунок розгляду не лише кількісних, але й якісних складових, визначаються основні диспропорції у розвитку виділених ринкових груп, у співвідношеннях характеристик попиту та пропозиції.

Послідовність дій щодо визначення рівня узгодженості процесів, які відбуваються на регіональних ринках робочої сили та послуг вищої освіти, повинна складатися з наступних етапів: встановлення напряму та швидкості змін показників, що характеризують розвиток регіональних ринків робочої сили та послуг вищої освіти; ранжування регіонів за показниками розвитку регіональних ринків робочої сили та послуг вищої освіти; зіставлення регіональних темпів змін відповідних показників, що характеризують розвиток регіональних ринків робочої сили та послуг вищої освіти; виявлення основних передумов, що спричинили відхилення від середньоукраїнської тенденції у міжрегіональному вимірюванні.

Для діагностики взаємодії регіональних ринків послуг вищої освіти і робочої сили визначено коло відповідних показників, що відбивають основні тенденції розвитку ринків у розрізі їх взаємодії. Визначаючи основними характеристиками ринків попит і пропозицію, під результативною (узгодженою) взаємодією ринків розуміється якісна і кількісна відповідність (пропорційність) між характеристиками та тенденціями динаміки попиту та пропозиції послуг вищої освіти розрізі галузей знань та освітньо-кваліфікаційних рівнів) і характеристиками та тенденціями динаміки попиту і пропозиції робочої сили (у професійно-кваліфікаційному та галузевому аспектах).

Розрізняючи попит і пропозицію як задоволені та незадоволені, при діагностиці взаємодії виділених ринків для оцінки використовуються характеристики задоволеного попиту і реалізованої пропозиції послуг вищої освіти і характеристики незадоволеного попиту і нереалізованої пропозиції робочої сили. Причому дана оцінка доцільна в якісному аспекті, тобто освітньо-кваліфікаційному і професійному-кваліфікаційному (галузевому) зрізі.

Для характеристики задоволеного попиту і реалізованої пропозиції послуг вищої освіти запропоновано використання показників «кількість випущених студентів ВНЗ рівнів акредитації і ВНЗ III-IV рівнів акредитації» у розрізі галузей знань і освітньо-кваліфікаційних рівнів. Для характеристики незадоволеного попиту і нереалізованої пропозиції робочої сили запропоновано використання показників «кількість вакансій» і «кількість резюме», які були зафіксовані в центрах зайнятості в розрізі видів економічної діяльності. Відзначено, що зіставлення тенденцій динаміки відповідних характеристик попиту і пропозиції (тобто характеристик попиту і пропозиції відповідних галузей знань і видів економічної діяльності) дозволяє виявити рівень узгодженості тенденцій, що складаються, оцінити рівень взаємодії і масштаби існуючих диспропорцій.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій