Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 6

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

Виходячи з цього визначено основні елементи системи соціального захисту (рис. 1).

Виходячи з цього визначено основні елементи системи соціального захисту (рис. 1).

Д

Е

Р

Ж

А

В

А

Підсистема ефективної зайнятості населення

Підсистема формування доходів населення

Підсистема макроекономічного регулювання процесу диференціації доходів

Підсистема оптимізації прожиткового мінімуму

Підсистема захисту інтересів споживачів

Підсистема соціальної підтримки безробітних

Підсистема соціальної підтримки мігрантів

Н

А

С

Е

Л

Е Н Н

Я

Рис. 1. Основні елементи системи соціального захисту

Слід розмежовувати соціальний захист непрацездатного населення, представлений системою заходів щодо формування і реалізації соціально-економічних і правових гарантій, які забезпечують рівень життя громадян виходячи з економічних можливостей держави, і соціальний захист працездатних - систему соціально-економічних, правових методів і засобів, що забезпечують умови і можливості реалізації інтересів працівників за рахунок трудового внеску, економічної самостійності, підприємницьких здібностей і пом' якшують дію чинників соціального ризику [5, с. 17].

Ефективна система соціального захисту має включати дві складові частини: державну систему соціального захисту і недержавну систему соціального захисту, функціонування якої забезпечується діяльністю різних суспільних утворень, бізнесу, індивідуумів, які здійснюють свою діяльність при вирішенні різних соціальних проблем як на комерційній, так і на некомерційній основі. Кожна з цих підсистем має певну самостійність, автономію, проте ефективність системи соціального захисту в цілому визначається якістю правового забезпечення кожної з підсистем, здійснюваного державою.

Державний соціальний захист передбачає діяльність держави щодо регулювання сукупності відносин, сутнісних зв' язків та інтересів усіх сторін, які беруть участь у різних сферах, що виникають у процесі життєдіяльності людини, забезпечують створення і надання умов у мінімально необхідному обсязі для фізіологічного відтворення людини.

Таким чином, соціальний захист - це сукупність соціально-економічних відносин, сутнісних зв' язків та інтересів усіх сторін, які беруть участь у різних сферах, що виникають у процесі життєдіяльності людини і забезпечують умови, необхідні для його відтворення, яка включає комплекс соціальних гарантій, законодавчо закріплених прав і забезпечуючих підсистем, а також функціонує з метою створення економічної, виробничої, соціальної та екологічної безпеки життєдіяльності людини.

Ефективний соціальний захист має забезпечувати кожному члену суспільства гарантії певного рівня життя, мінімально необхідного для розвитку і використання його здібностей (трудових, підприємницьких, особистісних) і забезпечуваного йому при втраті (відсутності) тих або інших здібностей (люди похилого віку, хворі, інваліди, діти тощо).

При такому підході до визначення сутності соціального захисту його складовими стають гарантії:

1) роботи для працездатних (захист від безробіття);

2) нормального рівня життя на основі доходу від трудової діяльності або допомоги (включаючи споживання основних благ, перш за все, продуктів харчування);

3) забезпечення допомогами вже і ще непрацездатних, інвалідів та інших соціально вразливих груп населення;

4) мінімального рівнодоступного забезпечення житлом, послугами культури й охорони здоров' я, можливостями відпочинку і здобуття освіти, необхідної для формування сучасної кваліфікованої робочої сили.

У даний час система соціального захисту реалізується у двох основних формах: соціального страхування і соціальної допомоги. Відмінності між ними визначаються регулюючою роллю держави, джерелами фінансування, спрямованістю (табл. 1).

Таблиця 1

Співвідношення соціального страхування і соціальної допомоги_

Соціальне страхування

Соціальна допомога

Страховий характер

Компенсаційний характер

Якісна статистична база, яка дозволяє здійснювати облік і аналіз закономірностей конкретного виду ризику

База даних нужденних

Цільове призначення - профілактика і зниження ризику

Цільове призначення - підтримка найбільш вразливих верств суспільства

Розповсюджується, перш за все, на економічно активне, зайняте населення

Розповсюджується на тих, хто потрапив у скрутну життєву ситуацію

Механізм    регулювання    відносин    основних    суб' єктів (роботодавців, працівників і держави) у соціально-трудовій сфері

Має характер опікування, допомоги

Застраховані - це учасники відтворювального процесу

Соціально ущемлені, ті, хто живе в бідності. У більшості - це особи, які ніколи не належали до економічно активного населення або зайняті в «тіньовій   економіці»,   оскільки   не   будучи   охопленими соціальним страхуванням, вони не мають будь-яких офіційних джерел первинного доходу.   Деяка  частина тих,   хто  живе  на  виплати  із соціального страхування, а також беруть участь у суспільному виробництві в тому випадку, якщо величина їх доходів не дозволяє їм існувати відповідно до загальноприйнятих мінімальних стандартів

Самоврядування страхової організації

Пряме державне управління (повністю або в основному)

Самодопомога учасників

Людина одержує допомогу за рахунок суспільних коштів (фактично за рахунок усіх платників податків)

Фінансовими джерелами виплат і послуг є спеціалізовані фонди, які формуються за безпосередньої участі самих застрахованих

Фінансування переважно з бюджетних коштів різного рівня

Ґрунтується   на   записах   про   внески   без урахування нужденності

За результатами обстеження добробуту і орієнтується на його відносне підвищення

Соціальне страхування безпосередньо пов' язане з трудовою діяльністю і являє собою гарантовану державою систему забезпечення громадян при втраті заробітку на випадок безробіття, хвороби, старості та інших соціальних або професійних ризиків. Соціальне страхування охоплює економічно активне, зайняте населення і забезпечується в основному за рахунок його доходів і обмежених дотацій із державного бюджету. Соціальна допомога розповсюджується переважно на підтримку найбільш уразливих верств населення: дітей, людей похилого віку, інвалідів. Соціальна допомога має компенсаційний характер і фінансується за рахунок бюджетів різного рівня і благодійності.

Система соціального страхування найбільш повно розвивається в системі ринкових відносин, воно одночасно служить засобом підвищення ефективності реалізації системи соціального захисту. На частку існуючих видів соціального страхування в розвинених країнах припадає, як правило, 60-70% всіх видатків на цілі соціального захисту і 15-25% ВВП.

Соціальне страхування як державний інститут виникло в Німеччині. Здійснення «соціальної реформи» розпочав О. Бісмарк. За його вказівкою і за безпосередньою участю був розроблений ряд законів про соціальне страхування робітників.

Законодавство О. Бісмарка отримало назву «соціальна держава». Згодом система соціального страхування оформилася як самостійний суспільний інститут і розповсюдилася практично на всі країни світу, ставши найважливішим елементом соціальної політики (табл. 2).

Таблиця 2

_ Час виникнення соціального страхування в деяких країнах Західної Європи, рік [11]_

Країни

Страхування від безробіття

Страхування від нещасних випадків

Страхування через захворювання

Пенсія через старість

Дитяча допомога

Великобританія

1911

1906

1911

1908

1945

Німеччина

1911

1884

1883

1889

1943

Швеція

1920

1916

1891

1913

1947

Сучасна державна система соціального страхування в європейських країнах розповсюджується на все населення або деякі його категорії (загальна система соціального забезпечення, пенсійна система для державних службовців тощо) (табл. 3).

Таблиця 3

_Види допомог і послуг із соціального страхування у країнах ЄС_

Види страхування__Види допомог і послуг_

1 2 "

Пенсійне страхування

Обов'язкове пенсійне страхування робочих. Обов' язкове пенсійне страхування службовців. Пенсійне забезпечення урядовців

Пенсії через старість.

Пенсії при настанні професійної непридатності або нездатності мати трудовий дохід. Пенсії родичам померлого

Обов'язкове медичне страхування всіх найманих працівників, студентів, пенсіонерів, безробітних

Часткова оплата витрат на лікування, на медичні препарати, протези тощо.

Виплата коштів по лікарняному

Обов' язкове   страхування   з   безробіття   всіх найманих працівників

Допомога з безробіття.

Допомога при неповній зайнятості.

Оплата внесків медичного і пенсійного страхування

Обов 'язкове страхування від нещасного випадку всіх найманих працівників, школярів, студентів, дітей у дитсадках, надомників, безробітних

Оплата відновлення працездатності (лікування за межами обов' язкового страхування).

Пенсії (повні або часткові) на випадок зниження працездатності.

Пенсії родичам померлого.

Допомога на поховання

Допомога сім 'ям із дітьми

Щомісячна допомога на кожну дитину. Допомога у зв'язку з народженням дитини

Соціальна допомога особам, які:

а) не в змозі забезпечити своє існування за допомогою власних трудових доходів, майна тощо і не претендують на інші соціальні послуги;

б) не в змозі забезпечити своє існування в особливих життєвих ситуаціях

Допомога   на   підтримку   життя   (поточна грошова допомога, допомога на великі покупки тощо).

Допомога в особливих життєвих ситуаціях (утримання в будинках престарілих, інвалідів тощо)

У середині XIX ст. в Україні також стали з'являтися страхові організації. Цьому сприяв, як і в Європі, розвиток фабричного виробництва і становлення капіталістичних відносин. Перші страхові закони в Україні, яка була складовою частиною Російської імперії, з'явилися на початку ХХ ст. як захисна реакція урядових структур на вимогу робітників створити гарантовані правила соціальної захищеності на виробництві. Роком народження державного соціального страхування вважається 1903 р. Революційні події 1905 р. сприяли виникненню обов'язкового соціального страхування, яке було введене в 1912 р., а до 1917 р. воно стало невід'ємною частиною соціальної політики.

Протягом 1912-1931 рр. було прийнято на державному рівні ряд законів і положень про соціальне страхування і соціальне забезпечення працюючих; створено так звані лікарняні каси (пізніше їх стали називати страховими касами), які надавали робітникам допомогу у випадку захворювання та при нещасному випадку [12].

Переломним моментом в історії соціального страхування стала передача його в управління профспілкам у 1933 р., їм було передано усі кошти соціального страхування, а також санаторії, будинки відпочинку та ряд інших установ.

Для моделі соціального страхування в умовах планової економіки була характерна її схожість із соціальним забезпеченням. Такий підхід мав як свої переваги (держава реалізовувала всі функції соціального захисту і забезпечувала стабільність), так і недоліки (утриманський підхід, відсутність особистої відповідальності людини навіть за власне майбутнє).

В умовах ринкової економіки соціальне страхування ґрунтується на інших підходах [3, с. 222]:

1. Держава встановлює лише «правила гри» і затверджує за допомогою нормативних актів взаємовідносини між соціальними суб' єктами (роботодавці, наймані працівники, державні структури).

2. Фінансування здійснюється в основному за рахунок внесків роботодавців (у складі собівартості) і працівників (утримання з оплати праці).

3. Розмір страхових послуг визначається розмірами внесків (право на отримання страхових послуг мають тільки ті, хто здійснює

внески).

4. Страхові внески накопичуються у страхових фондах і використовуються відповідно до цільового призначення при настанні страхових випадків.

5. Обмежене втручання держави в діяльність самокерованих фондів соціального страхування (контроль за дотриманням порядку

виплат).

Демократичні перетворення в незалежному українському суспільстві потребували відповідних змін і в правових відносинах. У березні 1991 р. профспілки за участю представників Мінпраці, Мінфіну, Нацбанку України створили принципово нову структуру - Фонд соціального страхування України, головною метою якого ставилось забезпечення фінансової самостійності та стабільності системи соціального страхування, використання накопиченого досвіду і не допущення руйнування механізму реалізації конституційного права громадян на соціальне страхування [12].

Створена в Україні на початку 90-х років XX ст. сукупність фондів соціального страхування включала три фонди Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування; Фонд сприяння зайнятості населення. З 2001 р. замість Фонду соціального страхування і Фонду сприяння зайнятості населення формуються нові види фондів: Фонд соціального страхування від нещасних випадків; Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності; Фонд загальнообов' язкового державного соціального страхування на випадок безробіття [13,

с. 256-258].

Створена сьогодні система соціального страхування в цілому відповідає умовам ринкової економіки й охоплює основні ризики, що виникають у цій сфері, які чітко розмежовані між фондами. Тут переважає страхова відповідальність роботодавця, хоча пропорції розподілу цієї відповідальності дуже непропорційні: по Фонду соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності 90:10, а по Фонду соціального страхування на випадок безробіття - 83:17. По Фонду соціального страхування від нещасних випадків уся страхова відповідальність покладена на роботодавців. І якщо стосовно даного Фонду це загалом досить логічно, оскільки саме роботодавець повинен відповідати за створення безпечних умов праці, то відносно двох попередніх фондів зазначені пропорції навряд чи обґрунтовані [13, с. 260].

Чинним законодавством України передбачено такі види загальнообов' язкового державного соціального страхування: пенсійне; у зв' язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; на випадок безробіття; інші види.

Еволюцію законодавчого забезпечення державного соціального страхування в Україні наведено на рис. 2.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

Фонд

зага льнообов 'язко вог о державного соціального страхув ання України

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Пенсійний фонд України

Рис. 2. Етапи розвитку законодавчого забезпечення загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні [14, с. 2]

Крім того, законодавством України передбачено медичне страхування (яке сьогодні не має статусу загальнообов' язкового), а також з 2004 р. впроваджено недержавне пенсійне страхування, яке регулюється Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Узагальнюючи розвиток соціального страхування в Україні, можна надати таку характеристику його змісту (табл. 4).

Таблиця 4

_Характеристика соціального страхування в Україні_

Основні характеристики \ Переваги \ Труднощі формування в Україні \

Компенсаційна функція на випадок втрати основного джерела існування при зниженні рівня соціальної безпеки (при настанні основних соціальних ризиків, таких як старість, інвалідність, втрата місця роботи тощо)

Масштабність страхового поля і всебічна підтримка держави

Відсутність ув' язки національної доктрини формування інститутів соціального страхування з державною соціальною політикою

Автономність фінансових ресурсів від державного бюджету як основа збереження і цільового використання зібраних ресурсів на конкретні види соціальних ризиків

Обов' язковий за законом характер забезпечує регулярний і масовий обсяг страхових надходжень, що знижує загальне фінансове навантаження

Небажання держави реалізовувати принцип «самокерованості» страхових фондів, при якому основну роль покликані відігравати роботодавці та працівники.

Небажання роботодавців здійснювати високі страхові відрахування до цільових позабюджетних фондів, у зв' язку з чим певна частина найманих працівників офіційно одержує заробітну плату на рівні мінімальної, або офіційно не оформлена

Гарантійна функція як обов'язкове право для застрахованих на отримання страхових виплат при настанні страхових випадків

Норми страхового захисту забезпечують профілактичні та реабілітаційні послуги

Рівень розвитку інфраструктури управління, застосування неналежної і неповної інформаційної бази, нерозвиненість законодавчої бази (за окремими видами страхування тощо)

Наближення соціального захисту безпосередньо до індивідуумів, їх сімей, трудових колективів

Соціальний стабілізатор суспільства в результаті активної участі працівників і роботодавців в управлінні соціальним страхуванням

Відсутність належної залежності рівня виплачуваних допомог від розмірів внесків. Не обґрунтовано розміри страхових внесків за кожним видом, не визначено принципи розподілу навантаження страхових платежів між роботодавцями, працівниками і державою. Страхові внески зберігають податковий характер за відсутності дієвого контролю за збором і витрачанням страхових коштів

Таким чином, у результаті дослідження ролі соціального захисту населення обґрунтовано, що формування сучасної системи соціального захисту має виходити з орієнтації на людину як багатогранну особистість, а також передбачати розробку концепції мінімальної соціальної безпеки.

Виходячи із зазначеного до основних елементів системи соціального захисту віднесено підсистему ефективної зайнятості населення, формування доходів населення, макроекономічного регулювання процесу диференціації доходів, оптимізації прожиткового мінімуму, захисту інтересів споживачів, соціальної підтримки безробітних, соціальної підтримки мігрантів. Доведено, що результативна система соціального захисту має включати дві складові частини: державну і недержавну системи соціального захисту.

РЕЗЮМЕ

Розкрито сучасну сутність системи соціального захисту населення, а також надано порівняльну характеристику її основних форм ­

Розвиток соціального страхування в Україні

1993 р. - Концепція соціального забезпечення населення України

1998 р. - Закон України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

1999 р - Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

2001 р. - Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності іа витраіамн. зумовленими народженням та похованням»

загальноооов язкове страхування»

державне

пенсійне

2000 р. - Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»

=3соціального страхування і соціальної допомоги. Розглянуто зарубіжний і вітчизняний досвід розвитку соціального страхування. Ключові слова: соціальний захист, соціальне страхування, соціальна допомога, соціальне забезпечення.

РЕЗЮМЕ

Раскрыта современная сущность системы социальной защиты населения, а также дана сравнительная характеристика ее основных форм -социального страхования и социальной помощи. Рассмотрен зарубежный и отечественный опыт развития социального страхования. Ключевые слова: социальная защита, социальное страхование, социальная помощь, социальное обеспечение.

SUMMARY

Modern essence of the social protection system of population is exposed, comparative description of its basic forms- social security and social help is certain. Foreign and Ukrainian experience of social security development is considered. Keywords: social protection, social security, social help, public welfare.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Marklund Staffan. Klass, stat och socialpolitik I S. Marklund. - Lund: Arkiv f6rlag, 1982. - 227 p.

2. Международные документы по защите прав человека в социальной сфере: хрестоматия I Сев.-Зап. акад. гос. службы; [сост. Л.И. Антонова, Т.Г. Гриненко, А.В. Клюев, Л.Д. Козырева]; отв. ред. М.Д. Масанова. - СПб: Изд-во СЗАГС, 2002. - 243 с.

3. Корецька С.О. Соціальна політика України: теорія, методологія, механізми реалізації: монографія I С.О. Корецька. - Донецьк: Юго-Восток, 2010. - 44З с.

4. Чернин И.М. Социальная защита и ценность человеческого труда на уровне государства и региона I И.М. Чернин II Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года: матер. регион. науч.-практ. конф. (28-30 сент. 1999 г.). Секция «Кадровое обеспечение социально-экономического развития региона. Перспективы социального партнерства». - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1999. - С. 113-119.

З. Социальные проблемы: оценка и пути решения. Кн. 1: Социальная защита трудящихся I О.Ф. Новикова, А.И. Амоша, И.Н. Новак, Л.Н. Логачева и др.; отв. ред.       А.И. Амоша. - К.: Наукова думка, 199З. - 327 с.

6. Управление персоналом: Энциклопедический словарь I под ред. А.Я. Кибанова. - М.: ИНФРА-М, 1998. - VIII. - 4З3 c.

7. Білик М. Соціальний захист найманих працівників і напрями його поліпшення I М. Білик II Україна: аспекти праці. - 1998. - №4. - С. 2З-

28.

8. Капыльцова В.В. Социальная защита населения Украины в условиях перехода к рыночной экономике I В.В. Капыльцова II Вісник Донецького університету. Серія В. Економіка і право. - 1998. - №2. - С. 177-184.

9. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми: монографія I Н.П. Борецька. - Донецьк: Янтра, 2001. -3З2 с.

10. Экономическая теория I С.В. Мочерный, В.К. Симоненко, В.В. Секретарюк, А.А. Устенко; под ред. С.В. Мочерного. - 2-е изд., испр. и доп. - К.: О-во «Знання», КОО, 2003. - 662 с.

11. Zetterberg H. Vart land - den svenska socialstaten I H. Zetterberg, C. Ljungberg. - Stockholm: City-university press, 1997.

12. Історія виникнення і розвитку соціального страхування [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:IIwww.fse.gov.uaIfseIcontrolIukIpublishIarticle?art_id.

13. Федосов В.М. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями: монографія I В.М. Федосов, В.М. Опарін, С. Льовочкин; за наук. ред. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2002. - 387 с.

14. Загальнообов' язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення у цифрах і фактах I М-во праці та соціальної політики України, Пенсійний фонд України. - К., 2006. - 68 c.

УДК 658.O12

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПАРАДИГМИ СТВОРЕННЯ ЦІННОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Безгін К.С., к.е.н., доцент кафедри менеджменту ДонНУ

Актуальною й значимою проблемою сучасної української економіки є підвищення якості відтворювальних процесів промислових підприємств. Для її вирішення необхідно переглянути концептуальні основи вітчизняного менеджменту. Сучасна парадигма управління, а також високий динамізм змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі, передбачає перехід від системно-диференційованої (функціональної) до системно-інтегрованої (процесної) структури управління. Основною метою впровадження й використання процесно-орієнтованого підходу до управління є зниження вартості кінцевого результату і підвищення його споживчої цінності для максимального задоволення споживачів, що в умовах трансформаційного періоду української економіки стає системоутворюючим фактором конкурентоспроможності промислових підприємств.

Різні аспекти досліджень в сфері процесного й функціонального підходів до управління підприємством знайшли своє відображення в роботах вітчизняних і зарубіжних учених: Андрієнко В., Виноградової О., Друкера П., Єліферова В., Ладико І., Ліпунцова Ю., Каблашової І., Рєпіна В., Федюкіна В., Андерсена Б., Беккера Й., Давенпорта Т., Масаакі І., Нордсайка Ф., Робсона М., Ротера М., Шука Д., Хаммера М., Чампі Д., Харрінгтона Д., Шеєра А. Віддаючи належне науковій та практичній значимості праць вищезгаданих авторів, необхідно відзначити, що певне коло завдань, пов'язаних з науково-практичним обґрунтуванням необхідності впровадження й використання процесно-орієнтованого підходу до управління промисловими підприємствами, не досить сформовано і вимагає їх подальшого розвитку.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій