Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 60

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

Оцінка тенденцій, що складаються, і пропорційності розвитку регіональних ринків послуг вищої освіти і робочої сили дозволяє судити про рівень їх взаємодії. Визначено три характеристики рівня взаємодії ринків, а саме, рівноважне (узгоджене) та нерівноважне (праценадлишкове та працедефіцитне). Виявлені за допомогою сформованого інструментарію протиріччя у розвитку регіональних ринків послуг вищої освіти і робочої сили у освітньо-кваліфікаційному та галузевому аспектах сприятимуть розробці інструментів ідентифікації проблем по забезпеченню продуктивної зайнятості населення в регіоні. На основі отриманої інформації можливе визначення напрямів узгодження тенденцій розвитку даних ринків з метою підвищення результативності відтворення кваліфікованої робочої сили у регіоні.

Висновки. Сформований інструментарій визначає основи проведення діагностики регіональних ринків послуг вищої освіти і робочої сили на предмет визначення рівня їх взаємодії. Він передбачає встановлення загального порядку діагностики, виявлення причинно-наслідкових зв' язків, визначення принципів взаємодії ринків, умов забезпечення їх результативної взаємодії з метою підготовки інформаційного забезпечення регулювання економічного і соціального розвитку регіону. Наступним етапом передбачено застосування даного інструментарію на практиці, що становитиме предмет наступних наукових досліджень.

РЕЗЮМЕ

У статті сформовано інструментарій діагностики регіональних ринків послуг вищої освіти та робочої сили з позицій визначення рівня їх взаємодії, використання якого сприятиме отриманню більш комплексної інформації щодо тенденцій динаміки попиту та пропозиції послуг вищої освіти та робочої сили у контексті удосконалення інструментів забезпечення продуктивної зайнятості населення у регіоні. Ключові слова: ринок, послуги вищої освіти, робоча сила, попит, пропозиція, взаємозв' язок, взаємодія, діагностика, інструментарій.

РЕЗЮМЕ

В статье сформирован инструментарий диагностики региональных рынков услуг высшего образования и рабочей силы с позиций определения уровня их взаимодействия, использование которого будет способствовать получению более комплексной информации о тенденциях динамики спроса и предложения услуг высшего образования и рабочей силы в контексте усовершенствования инструментов обеспечения производительной занятости населения в регионе.

Ключевые слова: рынок, услуги высшего образования, рабочая сила, спрос, предложение, взаимосвязь, взаимодействие, диагностика, инструментарий.

SUMMARY

In the article the tool of diagnostics of regional markets of services of higher education and labour force is formed from positions of determination of level of their co-operation the use of which will be instrumental in the receipt of more complex information about the tendencies of dynamics of demand and supply of services of higher education and labour force in the context of improvement of instruments of providing of productive employment of population in a region.

Keywords: market, services higher education, labour force, demand, supply, interconnection, communication, diagnostics, instrumentation.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Петрова Т. Ринок освітніх послуг і ринок праці: проблеми взаємозв' язку та взаємодії І Т. Петрова ІІ Україна: аспекти праці. - 200б. -№4. - С.3-7.

2. Шевчук В. Ринок праці як інструмент регулювання освітньої галузі у сфері підготовки висококваліфікованої робочої сили І В. Шевчук

ІІ Україна: аспекти праці. - 2010. - №2.- С.20-25.

3. Корнев Ю.Г. Информационно-аналитическое обеспечение эффективного взаимодействия рынка труда и рынка высшего профессионального образования в Украине І Ю.Г. Корнев ІІ Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №9(99). - С. 235-242.

4. Оболенська Т.Є. Маркетингова стратегічна політика оптимізації ринку освітніх послуг та ринку праці в інноваційно-інвестиційній політиці України І Т.Є. Оболенська, О.П. Сологуб, Ю.В. Усиченко ІІ Науковий вісник Національного гірничого університету. - 2005. - №4.

- С. 22-27.

5. Гуртов В.А. Моделирование потребностей экономики в кадрах с профессиональным образованием І В.А. Гуртов, Е.А. Питухин, Л. М. Серова ІІ Проблемы прогнозирования. - 2007. - №б. - С. 91-107.

6. Черніченко Г.О. Взаємодія вищих навчальних закладів з роботодавцями / Г.О. Черніченко, Т.В. Орєхова, Л.В. Шаульська // Вісник Донецького національного університету. Серія В: економіка і право. - 2009. - Спецвипуск. Т.1. - С. 10-15.

7. Макаренко С.О. Узгодження потреб ринку праці та ринку освітніх послуг вищих навчальних закладів України / С.О. Макаренко,

8. П. Нечаєв // Науковий вісник Національного гірничого університету. - 2005. - №4. - С. 79-87.

8. Семеко Г.В. Профессиональное образование и рынок труда в России: проблемы взаимодействия / Г.В. Семеко // Экономические и социальные проблемы России: сб. науч. тр. / РАН. ИНИОН. Центр социал. науч.-информ. исслед. Отд. экономики; Ред. кол. : Макашева Н.А., гл. ред. и др. - М. : ИНИОН РАН, 2011. - №2: Социальные факторы экономического роста. - 156 с.

9. Калина А.В. Механізм взаємодії ринків в умовах міжсистемної економіки / А.В. Калина // Формування ринкових відносин в Україні. -К.:НДЕІ, 2003. - №3(22). - С.12-20.

УДК 330.366; 330.567.28; 330.534

ДИСПРОПОРЦІЇ У РОЗПОДІЛІ ТА ВИКОРИСТАННІ ДОХОДІВ ДОМАШНІХ ГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ

Соколик М.П., провідний науковий співробітник ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» '

Постановка проблеми, аналіз останніх досліджень і публікацій. Сектор домашніх господарств займає особливе місце серед інституційних секторів своїми взаємозв' язками з нефінансовими і фінансовими корпораціями, установами загальнодержавного управління і некомерційними організаціями, що обслуговують домашні господарства (ДГ), що відображено у системі національних рахунків. З одного боку, сектор ДГ є постачальником робочої сили для всіх секторів економіки, з другого, - основним споживачем товарів і послуг, тому незбалансованість між попитом і пропозицією як робочої сили на ринку праці, так і товарів і послуг на споживчому ринку порушує стабільність процесу відтворення, його фаз: виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Створення доданої вартості обумовлено функціонуванням праці, її затратами і результатами, привласненням, розподілом і споживанням продуктів праці. Домашні господарства відіграють важливу роль у її формуванні і, як наслідок, у капіталізації економіки і нагромадженні багатства. В результаті дослідження проблем капіталізації в економіці України фахівцями Інституту економіки та прогнозування НАН України, серед яких: О. Барановський., В. Близнюк, Б. Кваснюк, В. Корнеєв, Т. Кричевська, Б. Пасхавер, Ю. Прозоров, Н. Шелудько, Л. Шинкарук, С. Шумська, Е. Юзефович, О. Яременко, встановлено, що у національному капіталі (до складу якого віднесено реальний, людський, природний, грошовий, фінансовий, капітал банківської системи та небанківських фінансових установ) людський капітал (за різнми варіантами оцінки) становить 50-73%, причому його частка у продуктивному капіталі за останні роки знижувалася [1, с. 174-176; 2, с. 38-39].

Теоретичні та методичні аспекти формування людського капіталу, його роль у процесах відтворення досліджено у працях В. Антонюк, Д. Богині, І. Бондар, О. Грішнової, А. Колота, Г. Кулікова, В. Лагутіна, Е. Лібанової, Н. Лукьянченко, О. Мартякової, О. Новікової, М. Семикіної, Л. Шаульської та ін. Однак малодослідженим залишається процес формування доходів домашніх господарств, отриманих від залучення праці економічно активного населення, їх розподіл і використання на споживання і заощадження. Суспільні відносини всупереч існуючим розподільчим повинні базуватися на соціально справедливому розподілі доходів, сприяти зміцненню довіри, згуртованості громадян у реалізації цілей по збереженню, нарощуванню людського потенціалу як фактора економічного зростання, підвищення суспільного добробуту. З цієї точки зору проблема розподільчих відносин, визначення тенденцій у доходах і витратах різних категорій домогосподарств є актуальною у коротко- і довгостроковому періодах [3-8; 9, с. 454-480].

Мета дослідження: узагальнити тенденції у розподілі доходів і витрат між категоріями домогосподарств за основним джерелом доходу: роботодавців, самостійно зайнятих, найманих працівників і одержувачів трансфертів та інших доходів; визначити диспропорції у розподілі доходів між домогосподарствами на основі даних системи національних рахунків (СНР), обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення розподільчих відносин і забезпечення стабільного розвитку в Україні.

Таблиця 1

Частка доходів домогосподарств роботодавців і самостійно зайнятих працівників при розподілі всіх доходів між

домогосподарствами у 2005-2010 рр.

_Доходи, складові доходів всіх ДГ = 100%; %

Підсектор ДГ

ДГ роботодавців

ДГ самостійно зайнятих

Складові доходів

2005

2009

2010

2005

2009

2010

Дрходи всього(Ш)

3,3

2,3

3,8

6,1

10,7

10,4

Заробітна плата

1,0

0,5

0,4

1,1

3,3

2,4

Прибуток, змішаний дохід

16,5

11,7

12,9

31,2

47,7

50,4

Доходи від власності

0,8

1,5

20,0

1,3

10,3

25,4

Соціальні допомоги та інші поточні

 

 

 

 

 

 

трансферти

0,7

0,7

1,4

2,2

4,9

4,0

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

соціальні допомоги крім допомоги в натурі

0,3

0,7

1,8

0,9

4,3

2,4

інші поточні трансферти

1,3

0,9

1,1

3,1

6,8

7,1

соціальні трансферти в натурі ($ТКі)

1,2

0,7

0,7

4,0

5,5

6,8

Наявний дохід (СШ)

3,8

2,7

4,2

6,8

12,8

13,0

Джерело: дані табл. 1-4 розраховано за даними Системи національних рахунків за підсекторами ДГ [10, с. 127-134].

Результати дослідження. Розподіл доходів між домашніми господарствами. У 2010 р. із 17,05 млн домогосподарств 47,3% ДГ належали до ДГ найманих працівників, 42,5 - до одержувачів трансфертів та інших доходів, 0,7% - до роботодавців і 9,5% ДГ належали до ДГ самостійно зайнятих. У 2011 р. структура ДГ змінилася за рахунок зростання кількості ДГ найманих працівників і зменшення самостійно зайнятих. Джерелами основних доходів домашніх господарств є заробітна плата, прибуток, змішаний дохід, дохід від власності, соціальні допомоги, інші поточні трансферти, соціальні трансферти у грошовій і натуральній формах. У 2009 р. у структурі загальних доходів всіх ДГ частка заробітної плати майже зрівнялася з часткою соціальної допомоги та інших поточних трансфертів (що становила, відповідно, 40,9% і 40,8%). У 2011 р. структура доходів покращилася: частка заробітної плати становила 41,7%, прибутку, змішаного доходу - 16%, доходу від власності - 5,4%, а частка соціальної допомоги і трансфертів хоч і знизилася, але все таки порівняно з часткою заробітної плати залишалася високою - 37% всіх доходів ДГ. Наявний дохід, що використовується на споживання і заощадження, є доходом, з яким населення виходить на споживчий та інвестиційний ринки. Він дорівнює загальному доходу за вилученням податків, сплачених доходів від власності (за користування кредитами, оренду тощо), соціальних трансфертів у натурі і становив 75-77% всіх доходів ДГ у 2008-2011 рр.

© Соколик М.П., 2012

Розподіл всіх доходів домогосподарств між ДГ роботодавців, самостійно зайнятих, найманих працівників, одержувачів трансфертів наведено у табл. 1-2. За розподілом доходів всіх ДГ між їх підсекторами у 2005-2009 рр. частка заробітної плати, як основного доходу ДГ найманих працівників, становила 88-86,5% (і 87,2% у 2010 р.); частка прибутку, змішаного доходу для ДГ роботодавців - 16,5-11,7% (і 12,9% у 2010 р.), а для ДГ самостійно зайнятих - 31-47,7% (і 50,4% у 2010 р.) цього прибутку всіх ДГ. У доходах ДГ одержувачів соціальної допомоги та інших поточних трансфертів частка останніх у 2005-2009 рр. становила 62,8-61,2% (і 50% у 2010 р.) таких доходів всіх ДГ. Оскільки для категорії ДГ, основним доходом яких є переважно низькі пенсії та інші соціальні трансферти, а частка надходжень доходів у формі заробітної плати, прибутку і змішаного доходу внаслідок нижчої економічної активності осіб у цій категорії ДГ також є нижчою порівняно з іншими ДГ, то частка доходів від власності для ДГ одержувачів трансфертів у розподілі цього джерела доходів між ДГ залишалася найвищою: у 2005-2009 рр. - 57,8-47,6%, у 2010 р. - 30%. Частка доходів від власності у 2010 р. найбільше зросла у ДГ роботодавців, тобто криза сприяла перерозподілу цих доходів на користь багатших ДГ.

Частка трансфертів у натуральному вигляді у структурі доходів всіх ДГ у 2005-2009 рр. суттєво не знизилася і становила близько 14%, у 2010-2011 рр. - 13,8-12,7%. Зниження частки цих трансфертів обумовлено переходом населення на платні послуги (охорони здоров' я, освіти, культури і відпочинку) навіть при зростанні цін для них. Однак при їх розподілі частка трансфертів у натурі для ДГ одержувачів трансфертів зросла у кризовий період від 32,4 у 2005 р. до 44,4% всіх таких трансфертів у 2010 р., що збільшувало витрати із держбюджету на соціальні цілі, не забезпечуючи відповідної якості послуг.

Таблиця 2

Частка доходів домогосподарств найманих працівників і одержувачів трансфертів та інших доходів при розподілі всіх доходів між

домогосподарствами у 2005-2010 рр.

Доходи, складові доходів всіх ДГ = 100%; %

Підсектор ДГ

ДГ найманих працівників

ДГ одержувачів трансфертів та інших доходів

Складові доходів

2OO5

2OO9

2O1O

2OO5

2OO9

2O1O

Доходи всього(Ш)

5б,2

53,7

57,2

34,4

33,3

27,б

Заробітна плата

87,9

8б,5

87,2

10,0

9,7

10,0

Прибуток, змішаний дохід

29,1

22,7

20,2

23,1

17,9

1б,4

Доходи від власності

40,1

40,7

24,б

57,8

47,б

30,0

Соціальні допомоги та інші поточні трансферти

34,3

33,1

44,б

б2,8

б1,2

50,0

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

соціальні допомоги крім допомоги в натурі

18,б

21,5

41,8

80,2

73,5

54,0

інші поточні трансферти

18,4

44,7

44,1

77,2

47,5

48,0

соціальні трансферти в натурі ($ТКі)

б2,5

48,7

49,2

32,4

44,9

44,4

Наявний дохід(СШ)

52,9

52,0

52,0

Зб,б

32,5

25,9

Україна має розгалужену, однак не досить досконалу систему пільг та допомоги. Вона недостатньо зорієнтована на доходи малозабезпечених верств і мало сприяла вирівнюванню доходів та пом' якшенню бідності, оскільки значна частка безготівкових пільг та допомоги надходила високодохідним верствам населення, про що свідчила структура сукупних ресурсів домогосподарств за децильними групами. Державна політика з удосконалення адресної допомоги, пільг і субсидій у 2012-2014 рр. повинна здійснюватися у напрямі реалізації Постанови КМУ № 947 від 11.10.2010 р. «Про запровадження електронної соціальної картки» і створення в Україні єдиної інформаційно-аналітичної системи обліку та управління коштами соціальної сфери. Основним напрямом реформування системи соціальної підтримки залишається й надалі посилення адресності, поступова трансформація пільг у адресну грошову компенсацію на основі обґрунтованих соціальних нормативів споживання пільгових послуг; підвищення ролі соціальних інспекторів у наданні соціальної допомоги за оцінками витрат домогосподарств. Продовжуватиметься робота з інвентаризації соціального законодавства, його упорядкування; вартісної оцінки нормативних актів, що регулюють соціальну сферу; з упорядкування категорій осіб, які мають право на різні соціальні пільги; по завершенню формування реєстру одержувачів пільг. Особливу увагу необхідно приділяти використанню потенціалу соціальних служб для інтеграції у суспільне життя інвалідів, бездомних та інших осіб; розвитку волонтерства, доброчинності тощо.

Таблиця 3

Частка витрат і заощаджень домогосподарств роботодавців і самостійно зайнятих при розподілі всіх витрат між домогосподарствами у 2005-2010 рр.

Витрати, складові витрат всіх ДГ = 100%;

Підсектор ДГ

ДГ роботодавців

ДГ самостійно зайнятих

Складові доходів

2OO5

2OO9

2O1O

2OO5

2OO9

2O1O

Витрати всього

3,3

2,3

3,8

б,1

10,7

11,4

Придбання товарів і послуг (фактичне індивідуальне кінцеве споживання) (CPRDH)

3,3

1,5

1,4

б,3

8,б

9,7

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

індивідуальні кінцеві споживчі витрати ДГ (CPRI)

3,8

1,б

1,5

б,8

9,2

10,б

Доходи від власності (сплачені)

3,0

1,1

15,0

3,0

1,1

15,0

Поточні податки на доходи, майно та інші сплачені поточні трансферти (TAX)

2,0

1,3

0,9

3,3

5,0

3,б

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

поточні податки на доходи, майно тощо

1,4

1,1

0,б

1,8

3,5

2,5

внески наймачів на соціальне страхування

2,3

1,0

0,8

3,3

5,0

3,б

інші сплачені поточні трансферти

5,9

2,б

3,3

13,3

12,0

11,2

Чисте заощадження (CS)

3,8

10,б

15,5

б,8

38,9

22,9

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

нагромадження нефінансових активів (ANFA)

1,4

1б,1

15,3

43,8

57,1

57,1

приріст фінансових активів (GFA)

4,0

9,8

15,5

2,8

Зб,1

18,2

Наявний дохід (CIN)

3,8

2,7

4,2

б,8

12,8

13,0

Розподіл всіх витрат домашніх господарств між категоріями ДГ за основним джерелом доходу наведено у табл. 3-4. Із розподілу всіх витрат між ДГ виходить, що у 2005-2009 рр. частка витрат ДГ роботодавців знижувалася з 3,3 до 2,3% і зросла до 3,8% всіхдоходів ДГ у 2010 р.; ДГ самостійно зайнятих зростала з 6,1 до 10,7% і до 11,4% у 2010 р. Частка витрат ДГ найманих працівників знижувалася з 56 у 2005 р. до 54% у 2009 р. і зросла 57% у 2010 р. У ДГ одержувачів соціальних трансфертів вона хоч у 2009 р. знизилася порівняно з 2005 р. з 34 до 33%, але на фоні вищої частки витрат для ДГ самостійно зайнятих і найманих працівників порівняно з їхньою часткою у загальній кількості ДГ у 2006-2008 рр. частка витрат ДГ одержувачів трансфертів у передкризовий і посткризовий періоди не мала стійкої тенденції до спаду чи зростання. У 2007-2008 рр. вона становила 26-28%, а у 2010 р. 27,6%, тобто при розподілі витрат між ДГ частка витрат для ДГ одержувачів трансфертів була значно нижчою, ніж у 2009 р. і пропорційно не відповідала питомій вазі витрат цієї категорії ДГ у загальній кількості всіх ДГ. Отже, перерозподіл витрат між ДГ, зокрема, зростання частки витрат більшості ДГ у 2010 р., забезпечувався за рахунок нижчої частки витрат (і нижчої схильності до споживання і заощаджень) для ДГ одержувачів трансфертів (табл.

3-4).

Таблиця 4

Частка витрат і заощаджень домогосподарств найманих працівників і одержувачів трансфертів та інших доходів при розподілі всіх витрат між домогосподарствами у 2005-2010 рр.

Витрати, складові витрат всіх ДГ = 100%; %

Підсектор ДГ

ДГ найманих працівників

ДГ одержувачів трансфертів та інших доходів

Складові доходів

2OO5

2OO9

2O1O

2OO5

2OO9

2O1O

Витрати всього

5б,2

53,7

57,2

34,4

33,3

27,б

Придбання товарів та послуг (CPRDH)

54,б

55,7

55,1

35,8

34,3

33,7

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

CPRI

52,9

57,2

5б,4

Зб,б

31,9

31,4

Доходи від власності (сплачені)

47,0

48,9

40,0

47,0

48,9

30,0

TAX

83,б

83,1

85,0

11,1

10,5

10,б

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

поточні податки на доходи, майно тощо

8б,5

84,7

8б,б

10,3

10,7

10,3

внески наймачів на соціальне страхування

84,7

84,3

85,7

9,7

9,б

9,9

інші сплачені поточні трансферти

б1,9

74,5

73,7

18,9

11,0

11,8

CS

52,8

13,8

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій