Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 73

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

Фокус на першому рівні ієрархії визначає стратегічну мету - формування компетенції сучасного працівника (Фц ), при цьому

і = 1 показує, що йдеться про прямий процес планування. Другий рівень представлен основними зовнішніми силами (або чинниками), що

впливають на результат. Третій рівень складається з акторів (Ак ), а четвертий включає цілі кожного актора. Рівень п'ять визначає

можливі сценарії або результати, які відповідають кожному актору, тобто це результат реалізації цілей кожного актора, а шостий рівень,

або узагальнений сценарій - ОІф, є результатом реалізації всіх сценаріїв.

Як бачимо з структури схеми, по кожному актору сформовані свої цілі, які можуть співпадати з метою інших акторів. Для того, щоб чіткіше представити ієрархічну структуру за цілями акторів, їх можна розподілити (кластеризувати) таким чином: актори з однаковою метою; актори з частково співпадаючою метою; актори з цілями, що повністю різняться. Дана кластеризація дещо умовна, проте вона дає можливість надалі чіткіше визначити вплив кожного актора на її реалізацію залежно від конкретного сценарію, оскільки ступінь впливу актора на результат визначається їх політичним, економічним, правовим і соціальним положенням в суспільстві. Поєднання числа акторів, їх цілей, можливостей та вірогідності реалізації цих цілей визначає способи досягнення бажаних сценаріїв.

Прямий процес планування формування компетенцій сучасного працівника на основі методу аналіз ієрархій включає наступні етапи: етап 1 - визначення ступеня впливу чинників (сил) на можливі сценарії (або результати); етап 2 - визначення ступеня впливу акторів на чинники; етап 3 - визначення важливості цілей акторів; етап 4 - оцінка ступеня важливості акторів щодо чинників впливу на можливість реалізації конкретного сценарію; етап 5 - визначення ступеня впливу сценаріїв на досягнення цілей акторів; етап 6 - визначення наслідків від ухвалення найімовірніших сценаріїв і оцінка узагальненого сценарію.

При реалізації першого етапу методом попарних порівнянь на основі шкали відносин, що диференціюється за кожним сценарієм будується матриця оцінок важливості відповідного чинника для реалізації конкретного сценарію, і розробляється власний і нормований вектори, елементи яких оцінюють вагу відповідного чинника при реалізації певного сценарію.

Наприклад, при реалізації сценарію №3 «Формування ринку висококваліфікованих кадрів з достатнім рівнем інноваційних компетенцій» матриця і відповідні вектори будуть наступними (табл. 1).

Таблиця 1

Оцінка важливості факторів при реалізації сценарію №3___

Фактори

Економіч ні

Соціальні

Демограф ічні

Технологі чні

Політичні

Інновацій ні

Власний век-тор

(рі)

Нормован ий вектор

(            ^ )

Економічні

1

4

2

0,333

2

0,25

1,049

0,146

Соціальні

0,25

1

3

2

2

0,2

0,92

0,128

Демографічні

0,5

0,333

1

0,25

4

0,333

0,62

0,0865

Технологічні

3

0,5

4

1

5

2

1,98

0,276

Політичні

0,5

0,5

0,25

0,2

1

0,25

0,38

0,053

Інноваційні

4

5

3

0,5

4

1

2,22

0,315

Разом

 

 

 

 

 

 

7,169

 

Представлені в табл. 1 розрахунки свідчать, що найбільша вага, тобто найбільше значення для реалізації даного сценарію мають інноваційні чинники, - на їх частку доводиться більш 30,0% (=0,315), на другому за значущістю місці - технологічні чинники з вагою

0,276, за ними - економічні (Т¥1 =0,146), соціальні (И^, =0,128), демографічні        =0,0865) і політичні (Ж5 =0,053). За підсумками

даного етапу складається зведена таблиця (табл.2) значущості кожного чинника для реалізації конкретного сценарію. Порівняння елементів нормованих векторів показує, що, наприклад, на реалізацію сценарію №2 найбільше впливають технологічні чинники, а для сценарію №4 -соціальні і політичні.

Таблиця 2

Оцінка важливості факторів при реалізації сценаріїв

 

 

Нормований вектор або вага

фактору по сценаріях (У' )

 

 

 

 

сценарій №3 «Формування

сценарій №4 «Формування

Фактори

сценарій №1 «Проекція дійсності в майбутнє»

(^

сценарій №2 «Ринок висококваліфікованих

кадрів» (iv, )

ринку висококваліфікованих кадрів з достатнім рівнем інноваційних компетенцій»

ринку висококваліфікованих кадрів з достатнім рівнем соціально-особистих

 

 

 

(^

компетенцій» (, )

Економічні

0,164

0,143

0,146

0,083

Соціальні

0,0977

0,091

0,128

0,336

Демографічні

0,115

0,081

0,0865

0,126

Технологічні

0,243

0,386

0,276

0,059

Політичні

0,0885

0,057

0,053

0,229

Інноваційні

0,2918

0,242

0,3105

0,167

Другий етап включає розробку векторів пріоритетів при оцінці впливу конкретних акторів на відповідні чинники, - для цієї мети також за методом попарних порівнянь розраховано шість нормованих векторів, тобто кожна пара акторів порівнювалася зі ступенем дії на чинники другого рівня в ієрархічній схемі, підсумкові значення яких для кожного актора представлені в табл. 3.

Таблиця 3

_Пріоритети впливу акторів на фактори_

Актори

Умовні позначки

Фактори

 

 

Економмічні

Соціальні

Демографічні

Технологічні

Політичні

Інноваційні

Навчальні заклади

Ац

0,196

0,431

0,243

0,513

0,247

0,294

Працівники

 

0,2146

0,1892

0,33

0,12

0,39

0,105

Студенти, учні

 

0,0454

0,2156

0,344

0,053

0,087

0,074

Роботодавці

 

0,544

0,1642

0,083

0,314

0,276

0,527

Співвідношення показників (вагових коефіцієнтів або пріоритетів) визначає, якою мірою кожен конкретний актор в прямому або опосередкованому вигляді може впливати або впливає на відповідні чинники. Наприклад, на економічні чинники найбільший вплив мають

роботодавці 4 =0,544), а на соціальні - навчальні заклади 1 =0,431), на інноваційні чинники найбільший вплив мають роботодавці,

причому їх вплив майже в 2 рази сильніший, ніж у навчальних закладів.

Наступний етап в ієрархічній системі планування полягає у визначенні важливості цілей кожного з чотирьох акторів, при цьому цілі кожного з акторів порівнювалися попарно, а за підсумковими нормованими векторами сформовано узагальнену таблицю, в якій

представлена вага цілей за кожним з акторів. Визначено, що для навчальних закладів ( а^ ) головною метою є конкурентоспроможність

на ринку освітніх послуг - її вага в структурі всіх цілей даного актора складає 0,502; для роботодавців найпріоритетнішими цілями з

приблизно рівними вагами виступають: конкурентоспроможність на ринку товарів та послуг ( ИИц =0,266) і інноваційний розвиток

(ц =0,245), а для працівників, а також студентів та учнів найбільше значення має конкурентоспроможність на ринку праці (вага відповідно, 0,316 та 0,361).

При розробці четвертого етапу виділяється конкретний (бажаний) сценарій, яким є «Формування ринку висококваліфікованих кадрів з достатнім рівнем інноваційних компетенцій: стратегічних, зокрема концептуальних і операційних». Оцінка ступеня важливості конкретного актора відносно чинників впливу на можливість реалізації даного сценарію здійснюється на підставі матриці «Пріоритети впливу акторів на чинники» (табл. 3) і нормованого вектора важливості чинників при реалізації даного сценарію, значення яких свідчать,

що в забезпеченні реалізації даного сценарію найважливішими акторами виступають роботодавці ( а^ ) і навчальні заклади (а^ ) їх

сумісний вплив більш ніж на 70,0% (0,3508+0,3725=0,7233 або 72,33%) визначає формування ринку висококваліфікованих кадрів з достатнім рівнем інноваційних компетенцій.

Аналогічно визначено вплив кожного з сценаріїв на досягнення певної мети. При цьому обираються тільки ті цілі, що визначені як пріоритетні для двох акторів на попередньому етапі.

На завершальному етапі планування оцінюються наслідки від ухвалення найвірогідніших сценаріїв і, як результат, проводиться оцінка узагальненого сценарію.

Необхідно відзначити, що при реалізації будь-якого сценарію матиме місце позитивне зрушення по кожному критерію, - в сукупності показників, що оцінюють узагальнену вагу по кожному критерію, немає ні негативних, ні нульових значень. При реалізації сценарію №3 для актора «Навчальні заклади» можливе істотне поліпшення конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг (+3,012), а для актора «Роботодавці» можливий такий саме приріст, що й по критерію «Інноваційний розвиток». В той же час, якщо, наприклад, реалізується сценарій №1 «Проекція дійсного в майбутнє», то для актора «Навчальні заклади» конкурентоспроможність на ринку освітніх послуг може знизитися на -0,208, а інноваційний розвиток - на -0,416. Найбільше зниження при реалізації цього сценарію для актора «Роботодавці» очікується по критерію «Конкурентоспроможність» - на -0,52, можливість технологічного прориву - на - 0,312.

Зворотний процес планування оцінює можливість збіжності вірогідного і бажаного сценаріїв і включає, в основному, ідентифікацію управлінських рішень. Як фокус-ціль в зворотному процесі планування вибрана стратегія: «Формування інноваційнозорієнтованих компетенцій працівників», яка відображає бажане майбутнє. У другий рівень ієрархії включені всі бажані результати, які хотіли б реалізувати актори. Третій рівень ієрархічної системи зворотного процесу планування складається з переліку проблем і ситуацій, які можуть виникнути при реалізації відповідного сценарію і перешкодити його реалізації. Зокрема, для сценарію №3 в перелік цих проблем входять: низький рівень кваліфікації працівників; неефективне стимулювання інноваційної активності; незатребуваність творчої ініціативи; відсутність умов для упровадження інновацій; байдужість працівників; низький рівень інформаційного забезпечення; нерозвиненість системного інноваційного світогляду; низький рівень інноваційної культури в навчальних закладах; недостатній рівень нових інноваційних технологій процесу навчання і підготовки кадрів; недостатній рівень організаційної інфраструктури для формування інноваційних компетенцій в навчальних закладах.

Четвертий рівень ієрархічної структури утворюють актори, які впливають на можливість вирішення проблем. Перелік цих акторів може включати тих, що були включені в ієрархічну систему прямого процесу, а може складатися з поєднання абсолютно нових і попередніх акторів, зокрема урахування акторів «Керівництво компаній, підприємств та організацій» та «Держава»). Ha наступному, п'ятому, рівні формулюються нові цілі акторів, які не повинні перетинатися з метою прямого процесу. Шприклад, для актора

ак «Швчальні заклади» можуть бути вибрані такі цілі: розвиток системного інноваційного світогляду; забезпечення підвищення якості

освіти в середній школі; вдосконалення структури і якості підготовки фахівців у вищих навчальних закладах; переорієнтація вузів на підготовку кадрів залежно від потреби виробництва; вдосконалення професійних стандартів освіти; забезпечення відповідності одержаної

кваліфікації розробленим стандартам. Для актора а к   «Роботодавці» в перелік цілей можуть входити наступні: забезпечення розвитку

системи професійної освіти на виробництві; упровадження системи безперервного навчання; вдосконалення умов для ефективності використання робочої сили з інноваційно зорієнтованими компетенціями; забезпечення ефективності використання професійного потенціалу; створення умов для кар'єрного зростання; посилення зацікавленості і усвідомленого включення працівників підприємств в процес реалізації моделей інноваційного розвитку; формування мотиваційної компоненти для розвитку інноваційних компетенцій працівника.

Ha шостому рівні ієрархії формулюються нові управлінські рішення акторів. Для актора «Швчальш заклади» це: розробка стратегії підготовки інноваційних компетенцій в навчальних закладах різних рівнів акредитації; забезпечення інноваційного розвитку системи освіти в країн; фінансове забезпечення інноваційного розвитку; нормативно-правове забезпечення; інституційно-організаційне забезпечення; реалізація концепції безперервної освіти.

Для актора «Роботодавці» пріоритетні напрями політики мають включати: розробку системи стимулювання, у тому числі і оплати праці для реалізації мотивацій працівника в розвитку і вдосконаленні інноваційно зорієнтованих компетенцій; упровадження інформаційного забезпечення для стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності; створення сучасних науково-виробничих комплексів для формування і оптимального використовування наукового кадрового потенціалу для забезпечення інноваційного розвитку; розвиток інноваційної інфраструктури; створення діючої системи безперервної освіти в тісній координації з учбовими закладами.

Пріоритетним сценарієм для досягнення фокус-цілі в зворотному ієрархічному процесі планування також вибирається сценарій №3 «Формування ринку висококваліфікованих кадрів з достатнім рівнем інноваційних компетенцій» на основі оцінки пріоритетів. Шстунний етап зворотного процесу планування полягає у визначенні важливості проблем при реалізації даного сценарію, тобто необхідно визначити, яка з проблем найбільш значуща для забезпечення реалізації бажаного сценарію. Розрахунки показали, що низький технічний та технологічний рівень виробництва, а також відсутність мотивацій у формуванні компетенцій, незатребуваність творчої ініціативи, неефективне стимулювання інноваційної діяльності більш ніж на 50,0% виступають дестимуляторами в забезпеченні реалізації сценарію

№3.

Розроблені моделі стратегічного планування формування компетенцій сучасного працівника на основі методу аналізу ієрархій дають можливість зробити наступні висновки:

реалізація фокус-цілі «Формування компетенцій сучасного працівника» призведе до підвищення існуючої конкурентоспроможності на ринку праці (для працівників), конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг (для навчальних закладів), можливості самореалізації (для студентів та учнів), інноваційного розвитку (для роботодавців);

реалізація сценарію №3 забезпечує істотне поліпшення для актора «Швчальш заклади» конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг (+3,012), а для актора «Роботодавці» - покращує на цю ж величину показник за критерієм «Інноваційний розвиток»;

для забезпечення реалізації бажаного сценарію - «Формування інноваційно зорієнтованих працівників» розроблено і визначено пріоритети управлінських стратегій для двох основних акторів з поширенням мети (цільових критеріїв) при реалізації даного сценарію.

Пріоритетними управлінськими стратегіями щодо реалізації бажаного сценарію є: забезпечення інноваційного розвитку системи освіти країни; створення сучасних науково-виробничих комплексів для формування і оптимального використання кадрового потенціалу та забезпечення інноваційного розвитку; створення системи безперервної освіти, що має функціонувати в тісній координації з навчальними закладами.

РЕЗЮМЕ

В статті систематизовано соціальні інститути та чинники під впливом яких знаходиться процес формування компетенцій сучасного фахівця. Розроблено моделі стратегічного планування цих компетенцій на основі методу аналізу ієрархій. Зроблено висновок, що пріоритетними управлінськими стратегіями щодо реалізації бажаного сценарію є забезпечення інноваційного розвитку системи освіти країни.

Ключові слова: формування компетенцій, сучасний фахівець, метод аналізу ієрархій, інноваційний розвиток, система освіти.

РЕЗЮМЕ

В статье систематизированы социальные институты и факторы под влиянием которых находится процесс формирования компетенций современного специалиста. Разработаны модели стратегического планирования этих компетенций на основе метода анализа иерархий. Цделан вывод, что приоритетными управленческими стратегиями для реализации желаемого сценария является обеспечение инновационного развития системы образования страны.

Ключевые слова: формирование компетенций, современный специалист, метод анализа иерархий, инновационное развитие, система образования.

SUMMARY

The paper systematically social institutions and factors under the influence of which is the formation of modern professional competencies. A strategic planning model these competencies based on the analytic hierarchy process. It is concluded that priority management strategies to implement the desired scenario is to provide innovative development of the education system of the country.

Keywords: formation of competencies modern professionals, the method of analysis of hierarchies, innovative development, the education system.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Зимняя И. А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании / И. А. Зимняя -M.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004. - 40 с.

2б8

2. Колот А. M. Інноваційна праця та інтелектуальний капітал як провідні чинники розвитку та підвищення якості освітньої діяльності / А. M. Колот // Досвід організації та активізація навчального процесу на основі впровадження інноваційних технологій: Зб. матеріалів наук.-метод. конф. - Т.1. -К.: КЖУ, 2008. - C.29-42.

3. Лісогор Л.С Освітні чинники забезпечення інноваційного людського розвитку / Л.С Лісогор // Шуковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. - червень 2008 р. - №3(30). - C. 421-424.

4. Равен Дж. Компетентность в современном обществе. Выявление, развитие и реализация / Дж. Равен - M., 2002.

УДК: 331.361

ПРОБЛЕМИ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ЯКОСТІ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Хромов М І., д.е.н. Донецький національний університет '

Роль освіти в житті людини не можна переоцінити, з яких би точок зору не розглядалося зазначене поняття. Завдяки освіті відбувається розуміння протікання всіх природних, фізичних, хімічних, біологічних та інших процесів, формується світогляд. Набуті в наслідок освіти знання підштовхують індивідів усвідомити свою особливу призначеність в цьому світі і що умови їх життєтіяльності залежать не тільки від об'єктивних, неминучіх обставин, а, перш за все, від них самих, що людина сама визначає власну долю і є творцем свого майбутнього та, що особливо важливо, вплив людини на зазначений процес власного становлення і самовизначення може мати як позитивні, так й негативні наслідки.

Визначення ролі освіти в цілому і професійної освіти зокрема в процесі формування людського капіталу - чи не найактуальніший напрям сучасних досліджень в сфері функціонування економічних систем. Цим проблемам присвячені праці багатьох науковців, в тому числі таких, як Д. Богиня, В. Геєць, О. Грішнова, Б. Данилишин, Т. Кір'ян, Е. Лібанова, Н. Лук'янченко, В. Петюх, Л. Шаульська та інших.

В зазначеному секторі досліджень, здебільшого, між науковцями немає принципових розбіжностей у наукових визначеннях, методологічних підходах та оцінках (за винятком безпосередньо самої категорії «людський капітал»). Однак, досвід засвідчує, що проблем, пов' язаних з механізмами регулювання освітніх процесів, формуванням професійно-кваліфікаційних ознак робочої сили, ліквідацією диспропорцій між попитом та пропозиціями на ринку праці, не зменшується. Навпаки, за окремими напрямами вирішення окреслених питань, вони навіть загострилися. А на практиці це призводить до того, що функціонування ринку освітніх послуг не призводить до досягнення бажаного результату - формування відповідних ознак якості людського капіталу, забезпечення суб' єктів економічної діяльності високопрофесійними кадрами і продуктивної зайнятості населення.

З цього приводу, в умовах постійного підвищення вимог до інтелектуальних здібностей, коли знання та кваліфікація набувають дедалі більшої цінності і від якості вирішення цих проблем безпосередньо залежать економічна та соціальна стабільність країни, перспективи її сталого економічного розвитку, а за кінцевим рахунком, і власно добробут кожної людини, питання дослідження факторів впливу ефективності функціонування ринку освітніх послуг на якість людського капіталу є вельми актуальними.

Метою статті є дослідження проблем системи професійної освіти в контексті якості розвитку людського капіталу, комплексний, системний аналіз організації освітньої діяльності в Україні та визначення шляхів його вдосконалення.

Дослідження системи професійної освіти в контексті концепції людського капіталу слід здійснювати за двома основними напрямами: професійна спрямованість освіти і освітній рівень. В українському законодавстві не передбачено поняття «професійна освіта», існують окремо: професійно-технічна освіта (на базі рівня середньої освіти) і вища освіта. Хоча вища освіта не існує без ознак професійної приналежності.

Відповідно до Закону України «Про професійно-технічну освіту» професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури [1, с. 37].

Зміст вищої освіти, згідно Закону «Про вищу освіту», - обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва [2, с. 141].

Не вдаючись до ретельного дослідження термінології, за змістом наведені визначення з обох законів є майже ідентичними з точки зору формулювання цілей здобуття професійної освіти. До того ж, сучасний рівень науково-технічного прогресу і технологічного розвитку виробничих процесів поступово стирає грань між робітничою (рівень профтехосвіти) та інженерною (рівень вищої освіти) працею. На провідних виробництвах високотехнологічних підприємств майже всі посади потребують рівня інженерної (вищої) освіти.

Тому, на наш погляд, сучасні умови розвитку економіки потребують розробки єдиних стандартів формування професійно-кваліфікаційних ознак якості людського капіталу і відповідного законодавчого забезпечення освітнього процесу набуття необхідних для цього знань, вмінь, навичок, спроможностей і властивостей.

Зазначений захід, сприятиме, по-перше, підвищенню рівня та налагодженню кваліфікаційної послідовності професійної підготовки фахівців і, по-друге, підвищенню престижу робітничих професій високого рівня кваліфікації. До того ж, таке реформування стане першим кроком до поступового переходу високотехнологічних галузей на умови загальної вищої освіти, що в свою чергу створюватиме додаткові чинники їх подальшої модернізації і загального розвитку економіки в цілому.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій