Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 76

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

Молодь як соціально-демографічна група характеризується не лише віковими ознаками, але й специфікою соціального становлення, особливим місцем у структурі суспільства. Ця специфіка і це особливе місце дозволяють стверджувати, що молодь як суб'єкт правових відносин взагалі, і трудових правовідносин, зокрема, наділена державою особливим правовим статусом. Завдання нашого дослідження обумовлюють необхідність виділення поряд із загальним правовим статусом всіх громадян спеціальний правовий статус молоді та його становлення на ринку праці на основі Закону України «Про зайнятість населення».

Теоретичні положення стосовно місця, ролі та перспектив молоді в суспільстві, закріплених у законодавчих, нормативних актах та інших документах, а також діяльністю суб'єктів молодіжної політики вивчають: В. Георгієнко, В. Герасимчук, Н. Черниш, М. Головатий, Д. Карпенко, М. Лазебная, Є. Монастирський, Ю. Орловський, М. Перепелиця, П. Розенко, Г. Шебанова та інші [1, 2].

Метою статті є аналіз нормативно-правового забезпечення основи працевлаштування та покращення умов конкурентоспроможності молоді на ринку праці України.

Загальне право молоді на працю закріплено у ст. 43 Конституції України, що цілком відповідає міжнародним нормам і стандартам у частинах вільного вибору людиною сфери трудової діяльності, створення державою умов для продуктивної праці громадян, заборони примусової праці, особливостей праці дітей, неповнолітніх, молоді, жінок. Головним правовим актом, у якому сконцентровані та закріплені права, обов' язки, пільги та соціальний захист молоді, став чинний Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», прийнятий Верховною Радою України у 1993 р., зі змінами та доповненнями, внесеними у січні 2003 р., який гарантує молоді право на працю відповідно до отриманої освіти та професії, надання першого робочого місця на термін не менше двох років після завершення навчання, професійної підготовки та перепідготовки, а також після проходження військової служби [3]. Для реалізації основних принципів молодіжної політики у сфері зайнятості та реалізації прав молоді на соціальний захист від безробіття у липні 2012 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про зайнятість населення».

У законі передбачено стимулювання місцевої влади до покращення інвестиційного клімату в регіоні, створення нових робочих місць шляхом внесення зміни до Бюджетного кодексу України в частині збільшення нормативу відрахувань від податку на доходи фізичних осіб, що зараховується до доходів бюджетів сіл, селищ, міст районного значення з 25% до 100%. Визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який створює нові робочі місця та працевлаштовує на них безробітних терміном не менше ніж на два роки, протягом першого року отримає щомісячну компенсацію у розмірі мінімального страхового внеску. Одночасно, з урахуванням міжнародного досвіду визначається правовий статус Державної служби зайнятості як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Бюджет Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та основні напрями державної політики у сфері зайнятості населення на середньостроковий період затверджуватиметься урядом, при цьому зберігається принцип соціального партнерства щодо його управління [4].

Заходи щодо сприяння зайнятості молоді спрямовуються на: забезпечення відповідності рівня професійної кваліфікації працездатних осіб потребам ринку праці; створення умов для активного пошуку роботи безробітними; підвищення конкурентоспроможності осіб на сучасному ринку праці.

До заходів щодо сприяння зайнятості молодіжному сегменту ринку праці належать:

професійна орієнтація та професійне навчання;

стимулювання діяльності роботодавців, спрямованої на створення нових робочих місць та працевлаштування безробітних; створення умов для самозайнятості населення та підтримка підприємницької ініціативи;

сприяння забезпеченню молоді першим робочим місцем та запровадження стимулів для стажування на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичних осіб, що застосовують найману працю, молоді, яка навчається;

сприяння зайнятості інвалідів;

забезпечення участі безробітних у громадських та тимчасових роботах.

Роботодавець, який протягом року забезпечував створення нових робочих місць та працевлаштовував на них працівників і здійснював їм виплату заробітної плати у розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати на місяць за кожну особу, має право протягом наступного року на сплату за кожну працевлаштовану на нове робоче місце особу в попередньому році єдиного внеску на загальнообов' язкове державне соціальне страхування, зменшеного на 50 відсотків суми нарахованого єдиного внеску за таку особу. У разі зменшення штатної чисельності працівників та фонду оплати праці роботодавець втрачає таке право. Порядок надання роботодавцю права на зменшення розміру єдиного внеску на загальнообов' язкове державне соціальне страхування та зарахування стажу особам, працевлаштованим відповідно до цієї частини, затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 24) [4].

Така пільга дозволить зменшити оподаткування багатьом компаніям. Але вона цінна ще з однієї причини - уряд показує, що готовий давати пільги компаніям, що розвиваються і в яких високий рівень заробітних плат. Це говорить про те, що держава готова стимулювати успішний бізнес, а не лише підтримувати неефективні. Але при цьому, якщо працівникам виплачувати по три мінімальні зарплати (3306 грн.), єдиний внесок компанії становить 36,7% (1213,3 грн.). У наступному році роботодавець отримує пільгу в розмірі 606,65 грн. на кожного співробітника. Враховуючи середню зарплату по країні в 3015 грн. і заборону на зменшення штату та фонду оплати праці ця вигода є досить сумнівною. Насторожує і те, що порядок відшкодування цих коштів поки не розроблений, а при розробці його Кабінетом Міністрів України не виключена можливість появи різних нюансів [5].

Роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону «Про зайнятість населення» серед яких є молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом трьох місяців після закінчення або

© Черноіванова О.Г., 2012припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, строком не менше ніж на два роки, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов' язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений. У статті 26 даного законодавства зазначено, що компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, коштів Державного бюджету України для забезпечення молоді, яка здобула професійно-технічну або вищу освіту, першим робочим місцем за отриманою професією (спеціальністю) та Фонду соціального захисту інвалідів (у разі працевлаштування інваліда), у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку [4].

У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов' язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.

Таким чином, «гарантія працевлаштування лише протягом трьох місяців після закінчення або припинення навчання» лише обмежила права випускників. Молодий українець витрачає на пошуки роботи щонайменше півроку. Тож відтепер випускникам доведеться протягом 3 місяців після закінчення учбового закладу займатися пошуками роботи. Лише в цьому разі вони матимуть принаймні якийсь незначний шанс реалізувати свої права. Також передбачено у цьому законі, що для стимулювання роботодавця йому будуть зменшувати єдиний соціальний внесок для створення нових робочих місць. Але це може означати зменшення виплат до соціальних фондів, у першу чергу, до Пенсійного фонду.

З метою залучення до роботи на посадах за відповідною професією в селах і селищах, молодому працівнику, який уклав трудовий договір на строк не менш як три роки з підприємствами, установами та організаціями, що розташовані у таких населених пунктах, надається одноразова адресна допомога у п' ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку та за переліком спеціальностей, затверджених Кабінетом Міністрів України. На нашу думку, найбільше мотивуюче значення для переїзду в сільську місцевість може бути надання житлової площі або безвідсоткові кредити на благоустрій.

Студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули кваліфікацію за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, що застосовують найману працю, на умовах, визначених договором про стажування, або на умовах строкового трудового договору. Вищі та професійно-технічні навчальні заклади разом з роботодавцями повинні сприяти студентам і учням у доступі до інформації про можливість стажування.

Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов' язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок. Загальний строк стажування не може перевищувати шести місяців. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки. У разі проходження стажування на умовах строкового трудового договору роботодавець виплачує заробітну плату у розмірі не менше мінімальної заробітної плати та може не сплачувати єдиний внесок на загальнообов' язкове державне соціальне страхування.

Стажування може проводитися за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що застосовує найману працю, які мають стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки. У разі коли в період стажування молодь виконує професійні завдання та обов' язки, покладені на неї згідно з договором про стажування, строковим трудовим договором, на неї поширюються всі права і пільги, встановлені для працівників, які займають відповідні аналогічні посади (робочі місця).

Негативним є те, що передбачається можливість укладення договору про стажування, в якому роботодавець за згодою сторін може звільнятися від виплати заробітної плати в період стажування. Врахуймо, що строк стажування може тривати до 6 місяців. Досі безкоштовне стажування було заборонене - якщо людину брали на роботу, то їй обов'язково повинні були платити заробітну плату. Тепер же маємо узаконену безкоштовну робочу силу - можуть пообіцяти робоче місце одразу після проходження безоплатного стажування, а по його закінченню просто відмовити у роботі.

Підвищення конкурентоспроможності працівників на ринку праці відповідно до вимог сучасного виробництва та сфери послуг здійснюється шляхом забезпечення ефективного функціонування та розвитку системи професійного навчання працівників, сприяння у проведенні їх професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

Роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, договори про направлення їх до навчальних закладів для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов' язок відпрацювати в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов' язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки. У разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов' язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов' язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором.

Роботодавці беруть участь у здійсненні заходів щодо забезпечення зайнятості молоді шляхом:

створення умов для реалізації громадянами права на працю;

додержання вимог законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообов' язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

погодження змісту професійного навчання;

реалізації права на обрання навчальних закладів, підприємств, установ та організацій для професійного навчання безробітного відповідно до встановлених вимог;

участі у державній кваліфікаційній атестації, державній атестації осіб за результатами професійного навчання та підтвердженні професійної кваліфікації за робітничими професіями осіб, що бажають підтвердити результати неформального навчання;

подання пропозицій до проектів актів законодавства з питань зайнятості населення та трудової міграції;

участі у здійсненні контролю за дотриманням законодавства у сфері зайнятості населення, трудової міграції, професійного навчання та підтвердження кваліфікації працівників.

Роботодавці зобов' язані: інформувати територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції про причини відмови у працевлаштуванні осіб, які нею направляються; інформувати не пізніше ніж за три місяці первинні профспілкові організації про заплановане масове вивільнення працівників; здійснювати інші заходи щодо сприяння зайнятості населення, передбачені колективними договорами та угодами, укладеними на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівні; погоджувати з первинною профспілковою організацією, з якою укладено колективний договір, залучення працівників інших роботодавців, зокрема працівників суб' єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні.

У новому законі роботодавцям забороняється:висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру в оголошеннях (рекламі) про роботу та під час проведення добору працівників, а також вимагати від осіб, які шукають роботу, подання відомостей про особисте життя;

застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин;

залучати до роботи працівників, що наймаються суб' єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, для подальшого виконання ними роботи на інших підприємствах, в установах та організаціях у разі, коли у такого роботодавця:

протягом року здійснено скорочення чисельності (штату) працюючих;

не дотримано нормативу чисельності працівників основних професій, задіяних у технологічних процесах основного виробництва;

передбачається виконання робіт у шкідливих, небезпечних та важких умовах праці, а також робіт за основними професіями технологічного процесу основного виробництва.

Ці узаконені норми роботодавців допоможуть у працевлаштуванні не тільки випускникам, але й молоді яка вже активна на ринку праці, але ще недостатньо конкурентоспроможна. У разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян (молодь на перше робоче місце та інших з числа неконкурентоспроможних громадян на ринку праці) стягується штраф за кожну непрацевлаштовану особу у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

Хотілося б відзначити, що закон "Про зайнятість населення" містить низку положень про компенсацію роботодавцям єдиного соціального внеску (ЄСВ) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Так, при працевлаштуванні на нові робочі місця на термін не менше двох років громадян, які відносяться до категорії "недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці", роботодавцю перший рік буде компенсуватися ЄСВ. Крім того, при працевлаштуванні суб'єктом малого підприємництва (чисельність працівників до 50 осіб та річний оборот до 10 мільйонів євро) безробітного на нове робоче місце на термін не менше двох років, закон також передбачає компенсацію ЄСВ протягом першого року. Вигоди від цих положень отримають і роботодавці, і претенденти на роботу - можливість економії ЄСВ стимулює офіційне оформлення трудових відносин та виплату легальної зарплати. Але для того, щоб отримати компенсацію ЄСВ, працевлаштування необхідно буде проводити за направленням Державної служби зайнятості. Це значно підвищить показники її роботи, оскільки значна частина працевлаштування з метою економії на ЄСВ піде через неї.

У новому законі запропонувавши також такі нововведення:

Державна служба зайнятості буде вести список приватних агентств зайнятості;

оплачувати послуги посередників при працевлаштуванні дозволено виключно роботодавцям;

в рекламних оголошеннях про вакансії заборонено розміщувати інформацію про вік претендента, обмеженнях за статевою ознакою (за деякими винятками), надання відомостей про особисте життя.

Оплата послуг посередників при працевлаштуванні тільки роботодавцем повинна виключити діяльність агентств, які беруть гроші з претендентів, не надаючи за фактом послуг з працевлаштування, і це, на наш погляд, позитивна пропозиція. Що ж стосується вимог до оголошень про вакансії, то це тільки ускладнить пошук роботи, оскільки претенденти будуть витрачати свій час на вакансії, на які вони свідомо не підходять. Адже те, що вимоги не вказані в оголошенні, не скасовує наявності самої вимоги у роботодавця.

На нашу думку перевагою закону "Про зайнятість населення" є збільшення допомоги по безробіттю. Зараз така допомога розраховується, виходячи зі стажу: від 2 років - 50% середньої зарплати, більше 10 років - 70%. Законом пропонується переглянути порядок і розміри виплати, виходячи із середньої зарплати за 12 місяців, коефіцієнтів загального страхового стажу та сплати внесків. Більше того, статус безробітного, а з ним і виплати допомоги по безробіттю можна буде отримати з першого дня реєстрації в державній службі зайнятості, а не з сьомого, як це відбувалось до цього.

Таким чином, ми бачимо, що в порівнянні з попереднім Законом «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. у новому Законі України "Про зайнятість населення", який прийнятий 05.07.2012 р. та який набирає чинності з 01.01.2013 р. більш уваги приділяється саме працевлаштування населення, особливо молоді без досвіду роботи, бо він передбачає розробку державних цільових програм, щодо створення нових робочих місць.

Закон "Про зайнятість населення", незважаючи на свій, на перший погляд, декларативний характер, містить зміни, які носять позитивний характер як для роботодавців, так і для працівників. Додаткові стимули для роботодавців створювати робочі місця, розширення доступу до професійного навчання та підвищення кваліфікації для працівників, збільшення можливостей працевлаштування для молоді та інших уразливих категорій населення сприятимуть поліпшенню загальної соціально-економічної ситуації в країні. Звісно, реалізація цих заходів потребуватиме додаткового фінансування, але підвищення рівня зайнятості населення та поліпшення якості робочих місць дадуть змогу скоротити видатки на соціальну допомогу. Але не можна вважати що, запропоновані нововведення кардинально змінять ситуацію з зайнятістю молоді адже він так і не вирішує однієї із головних проблем українських випускників - отримання першого робочого місця. Головне, щоб запропоновані норми працевлаштування молоді згодом отримали дієвий механізм їх реалізації та показали ефективність даного закону.

РЕЗЮМЕ

В статті проаналізовано нормативно-правове забезпечення основи працевлаштування та покращення умов конкурентоспроможності молоді на ринку праці України. Зазначені додаткові стимули для роботодавців щодо створення робочих місць та розширення доступу до професійного навчання, підвищення кваліфікації, збільшення можливостей працевлаштування для молоді та інших категорій населення. Ключові слова: зайнятість населення, ринок праці, конкурентоспроможність молоді, єдиний соціальний внесок, працевлаштування.

РЕЗЮМЕ

В статье проанализированы нормативно-правовое обеспечение основ трудоустройства и улучшения условий конкурентоспособности молодежи на рынке труда Украины. Указанны дополнительные стимулы для работодателей по созданию рабочих мест и расширения доступа к профессиональному обучению, повышению квалификации, увеличения возможностей трудоустройства молодежи и других категорий населения.

Ключевые слова: занятость населения, рынок труда, конкурентоспособность молодежи, единый социальный взнос, трудоустройство.

SAMMARY

The paper analyzes the regulatory basis of employment and improving the competitiveness of the youth labor market in Ukraine. These additional incentives for employers to create jobs and expand access to vocational training, professional development, increase employment opportunities for young people and other groups.

Keywords: employment, labor market competitiveness young single social tax, employment.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Головатий М. Державна молодіжна політика як феномен суспільного розвитку і нова парадигма державотворення у країнах перехідного стану І М. Головатий ІІ Український соціум. - 2011. - № 1. - C. 54 - 62.

2. Перепелиця М. П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). - К.: Укр. ін.-т соц. Досліджень, Укр. центр політичного менеджменту, 2001. - 242 с.

3.Закон України «Про зайнятість населення» [Електронний ресурс] - Режим доступу до публікації: http:ІІzakon2.rada.gov.uaІlawsІshowІ803-12.

4. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» // Закони України. - К.: Парламентське видавництво, 1999. - Т.5. - С.38 - 45.

5. Кокіна В. Нові робочі місця отримає не тільки молодь [Електронний ресурс] - Режим доступу до публікації: http://ukurier.gov.Ua/uk/articles/novi-robochi-miscya-otrimaye-ne-tilki-molod/p/

6. Парламентські слухання „Про становище молоді в Україні". [Електронний ресурс] - Режим доступу до публікації: http://www.portal.rada.gov.ua/ control/uk/publish/article/news left?art id=83271&cat id=46666.

УДК 331.5

ОЦЕНКА СБАЛАНСИРОВАННОСТИ РЕГИОНАЛЬНОГО РЫНКА РАБОЧЕЙ СИЛЫ

Чурсина Н.М., ассистент кафедры маркетинга Донецкого национального университета

Постановка проблемы. Изменения, происходящие в экономике Украины, приводят к постоянной трансформации рынка рабочей силы, а также влияют как на субъектов этого рынка, так и на взаимоотношения между ними. Отношения, возникающие на рынке рабочей силы, результаты его развития не соответствуют требованиям современного общественного воспроизводства, потому что, в частности, сопровождаются диспропорциями между спросом и предложением на рабочую силу на национальном и региональном уровнях. Острота проблемы дисбаланса рынка рабочей силы приобретает принципиально важное значение на региональном уровне и связана с дефицитом квалифицированной рабочей силы, старением кадрового потенциала, несоответствием уровня специалистов требованиям конкурентоспособности предприятий и т.д. Проблемы социально-трудовой сферы, в том числе регионального рынка рабочей силы (РРРС), не могут быть раз и навсегда решены, а с другой стороны, в зависимости от того, насколько гармонично протекает процесс труда, общество может использовать основные резервы экономического роста.

Проблемы формирования РРРС заключаются в следующем: 1) в отсутствии четко структурированного национального (единого, национального) рынка рабочей силы, 2) недостаточно большим «лагом» для анализа процессов в социально-трудовой сфере; 3) в наличии больших политических рисков при решении социально-экономических задач в условиях формирования демократических элементов гражданского общества; 4) в наличии внешних угроз экономической и национальной безопасности в условиях глобализации, когда наднациональные организации подменяют собой функции регулирования правительства страны и ряда других.

Анализ последних исследований и публикаций. Наиболее весомый вклад в разработку теории и методологии исследования рынка рабочей силы внесли следующие украинские ученые: А.Амоша, С.Бандур, Д.Богиня, О.Власюк, И.Гнибиденко, Е.Гришнова, Т.Заяць, С.Калинин, А.Колот, Э.Либанова, Л.Лисогор, Н.Лукьянченко, И.Петров, В.Петюх и др. В их исследованиях представлено: содержание рынка рабочей силы и механизм его функционирования, проблемы государственного участия в регулировании рынка рабочей силы, вопросы формирования отечественной модели и конкурентной среды рынка рабочей силы; особенности воспроизводства (формирование, распределение и использование) рабочей силы и трудового потенциала на всех уровнях экономических систем, проблемы мобильности и мотивации трудовой деятельности, формирование системы социальной защиты.

Целью исследования является развитие теоретических и научно-методических подходов к оценке сбалансированности РРРС и на этой основе проанализировать сбалансированность рынка рабочей силы Донецкой области.

Изложение основного материала. К основным характеристикам РРРС, по нашему мнению, относятся следующие:

1. Состояние - используя методы анализа, можно определить ситуацию на рынке рабочей силы того или иного региона в конкретный момент времени, например, за месяц, квартал, год. Однако сами по себе показатели состояния на некоторый момент времени не в состоянии описать полную картину на РРРС, поскольку другой важной характеристикой системы РРРС является развитие.

2. Развитие - это совокупность всех процессов, происходящих в системе, и изменений во времени, совершенствование структуры и функций систем.

Если сравнить данные анализа состояния РРРС за длительный интервал времени, то можно определить, какие процессы происходят на рынке рабочей силы. Развитие обусловливается влиянием внешних и внутренних факторов. Только открытые неравновесные системы способны к развитию, поскольку на них постоянно влияет внешняя среда, следовательно, имеют место флуктуации в системе.

3. Равновесие - это способность системы сохранять заданное состояние в течение определенного периода времени. Равновесие иногда трактуется как состояние закрытой системы, при котором ее макроскопические параметры остаются неизменными. Однако РРРС является открытой системой, поэтому ее параметры находятся в постоянном изменении. Любой экономической системе органически присуща неравновесность, хотя в самом механизме ее функционирования заложено стремление возвращаться в это состояние, это касается и РРРС. Поскольку эта система динамическая, то говорить нужно о динамическом равновесии, а не о статическом.

Статическое равновесие системы означает, что под влиянием внутренних и внешних флуктуации система всегда возвращается в прежнее состояние. Динамическое равновесие имеет место, когда флуктуации в системе выводят ее на качественно новый этап развития, на котором достигается кратковременноея равенство спроса и предложения рабочей силы. Иначе говоря, динамическое равновесие - это мгновенный период равновесия системы в процессе непрерывных изменений.

Даже в условиях закрытости РРРС от воздействия внешних факторов внутренние факторы постоянно выводят его из состояния равновесия. Равновесием на РРРС будет полное трудоустройство всех наемные работников, готовых работать за определенную заработную плату, и удовлетворение спроса на рабочую силу со стороны работодателей, готовых платить эту заработную плату. Таким образом, равновесие на РРРС - это состояние полной занятости. Полная занятость населения - это такая занятость, при которой предложение рабочей силы полностью покрывается спросом со стороны общественного производства. Полная занятость может быть достигнута при любом уровне привлечения рабочей силы, если этот уровень соответствует удовлетворению потребностей населения в рабочих местах в условиях экономической целесообразности предлагаемых рабочих мест.

4. Стабильность - способность системы РРРС возвращаться в состояние равновесия после того, как она была выведена из него. Стабильностью обладают только неравновесные динамические системы. Стабильность системы проявляется в конкретный момент времени.

Для диагностики РРРС возможно использование различных методологических подходов к рассмотрению экономической динамики. Для характеристики динамических изменений на рынке рабочей силы нами предлагается классификация показателей. При этом показатели на национальном и РРРС позволяют выявить специфику и особенности функционирования РРРС.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій