Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 78

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

■ 2008    П2009 "2010

Рис. 2. Численность зарегистрированных безработных по причинам незанятости в 2008-2010 гг., по состоянию на конец отчётного периода

Уровень безработицы населения в возрасте 15-70 лет, рассчитанный по методологии МОТ, за 2010 год сократился на 1,0% и составил 8,4%, что на 2,7% превышает уровень 2008 года. Уровень безработицы населения трудоспособного возраста, рассчитанный по методологии МОТ, также сократился за 2010 год на 1,0% и составил 9,1%, превысив показатель 2008 года на 3,1%.

За I квартал 2011 г. численность зарегистрированных безработных в Донецкой области составила 34,6 тыс. чел., что в сравнении с аналогичной датой 2010 г. больше на 3,3%, но на 4,3% меньше, чем в 2008 г. Из них 24,2 тыс. чел. - получали помощь по безработице, ещё 1369 чел. - проходили профессиональное обучение. За I квартал 2011 г. произошёл рост численности безработных женщин на 9,1%, а безработной молодежи в возрасте до 35 лет - на 12%. Удельный вес безработных женщин составил 65% всех зарегистрированных безработных (22,3 тыс. чел.), молодежи до 35 лет - 47% (16,3 тыс. чел.). Таким образом, численность безработной молодежи в возрасте до 35 лет возросла по сравнению с 1 ноября 2008 года в 1,7 раза (по состоянию на 01.11.2008 г. - 13,4 тыс. чел.).

Уровень зарегистрированной безработицы к концу 1 квартала 2011 г. сократился по сравнению с 2008 г. на 0,1% и по сравнению с 2009 г. на 0,8% и составил 1,3% населения трудоспособного возраста, однако уровень безработицы экономически активного населения трудоспособного возраста, исчисленный органами статистики по методологии МОТ возрос в сравнении с 2008 г. на 3,4% и составил 9,1%.

В среднем за 9 мес. 2011 г. численность безработных, сравнительно с соответствующим периодом 2010 г. в Донецкой области, снизилась на 11,6 тыс. чел и составила 176,9 тыс. чел. Уровень безработицы (по методологии МОТ), снизился с 8,7% до 8,1%, соответственно. При этом, в целом по Украине численность безработных в среднем за 9 мес. 2011 г., составляла 1,7 млн. человек, что на 56,7 тыс. чел меньше, чем за 9 мес. 2010 г. Уровень безработицы (по методологии МОТ) снизился с 8,0% до 7,8%, соответственно.

Всего, в течение 2011 г. численность безработных граждан в Донецкой области составила 177,7 тыс. чел. При этом уровень зарегистрированной безработицы трудоспособного населения составлял 1,2%, а экономически активного населения в трудоспособном возрасте - 1,5%.

Следует также отметить, что положительной тенденцией является сокращение численности граждан, имеющих статус безработного более 1 года (с 5148 чел. в 2010 г. до 3363 чел. в 2011 г.). В среднем, продолжительность безработицы в Донецкой области в 2010 г. составляла 7 месяцев, что на 1 месяц было выше, чем в 2009 г. Большинство граждан находилось в состоянии безработицы от 3 до 6 месяцев.

На протяжении 2011 г. услугами государственной службы занятости всего в Украине воспользовались 1,9 млн. граждан, не занятых трудовой деятельностью. Численность незанятых граждан, которые обращаются за помощью в трудоустройстве к государственной службе занятости, возрастает в подавляющем большинстве регионов.

В Донецкой области этот показатель уменьшился на 6,5% против января-декабря 2010 г. и составил 127,1 тыс. граждан. Однако, увеличение численности незанятых граждан наблюдалось в 18 центрах занятости области. В 2011 г. в Донецкой области, как и в целом по Украине, увеличилась численность незанятых граждан, охваченных мерами активной политики содействия занятости:

численность трудоустроенных увеличилась в сравнении с 2010 г. на 4,1 тыс.чел и составляла 54,5 тыс.чел, в т.ч. путем предоставления дотаций были трудоустроены 1156 чел, зарегистрировали предпринимательскую деятельность 1013 безработных;

численность лиц, которые проходили профобучение возросла на 0,9 тыс. чел и составляла 15,8 тыс. чел;

в общественных роботах, приняли участие 30,2 тыс. незанятых граждан, что на 1,0 тыс. чел больше, чем в январе- декабре 2010

года.

Одним из наиболее негативных воздействий экономического кризиса на состояние сбалансированности РРРС стало более чем пятикратное снижение спроса, т. е. сокращение вакансий для трудоустройства. Количество вакансий на РРРС Донецкой области в условиях кризиса экономики в течение одного года (с ноября 2008 г. по декабрь 2009 г. снизилось в 5,32 раза).

В течение 2010 г. число свободных рабочих мест (вакансий), которое на начало 2010 г. было в области 3,3 тыс., увеличилось до 4,3 тыс. При этом на каждое свободное рабочее место на 1 января 2011 г. претендовали 11 чел. против 13 чел. на 1 января 2010 г. и 8 чел. на 1 декабря 2010 г. В том числе на вакантные места работников на конец декабря 2010 года нагрузка составила 9 чел. вместо 13 чел. в декабре 2010 г., на места, которые не требуют специальной подготовки - 14 чел. против 10 чел., на должности служащих - 15 чел. против 13 чел. соответственно.

Количество вакансий, зарегистрированных в центрах занятости области в январе-декабре 2011 г., составляло 92,5 тыс., что на 11,3 тыс. больше, чем за аналогичный период 2010 г. Проблемой укомплектования вакансий, особенно для квалифицированных работников, остается низкий уровень зарплаты. Так, только у 7,3% вакансий зарплата выше средней по области. Средний размер оплаты труда в расчете на вакансию за январь-декабрь 2011 г. составил 1694 грн. Также наблюдалось резкое снижение заявленной потребности в 2009 г. по равнению с 2008 г. (почти в 3 раза), а затем повышение показателя в 2011 г. по сравнению с 2010 г.

Выводы. Экономический кризис привнес углубление диспропорций спроса и предложения на РРРС. В 2008 г. наиболее высокийуровень нагрузки (18 чел.) был характерен для квалифицированных работников сельского и лесного хозяйства, а в 2011 г. - для технических служащих. В настоящее время работодатели области отмечают дефицит квалифицированных кадров, что существует на предприятиях почти всех отраслей. Развитие экономики по принципу рыночных отношений показало, что внедрение новых технологий, использование нового оборудования невозможно без высококвалифицированных кадров.

На формирование качественного кадрового потенциала региона существенно влияют такие факторы: система подготовки кадров при условии существования развитой сети учебных заведений и их профессиональная направленность; профессиональная ориентация населения; доступ населения к качественному профессиональному образованию; демографические процессы; миграция рабочей силы.

Проведенный анализ сбалансированности РРРС Донецкой области показал, что рынок подвержен серьезным колебаниям в результате экономического кризиса. Спад производства и ухудшение финансового состояния предприятий в конце 2008 г. негативно сказались на РРРС и только в 2010 г. наметились положительные тенденции относительно роста занятости. Указанные тенденции развития экономик региона, дисбаланс на РРРС области провоцируют развитие безработицы. В течение 2011 г. численность безработных граждан в Донецкой области составила 177,7 тыс.чел.

Одним из наиболее негативных воздействий экономического кризиса на состояние РРРС стало более чем пятикратное снижение спроса. Заявленная в 2011 г. потребность работодателей области в наемной рабочей силе составила 4108 чел, что несколько превышает уровень 2010 г., однако почти в 2,5 раза ниже, чем в 2008 г. За период 2008-2011 гг. наиболее значимым сокращение вакансий было в добывающей промышленности - почти в 7 раз, а наименее существенным - в перерабатывающей промышленности - в 1,15 раза. При этом, в 2011 г. основная потребность работодателей (четверть общего количества) сконцентрирована в перерабатывающей промышленности, затем следуют - охрана здоровья и государственное управление.

Количественным проявлением дисбаланса на РРРС является показатель нагрузки на 1 вакантное рабочее место, который в 2011 г. составлял 7 чел. (на 1 больше, чем в 2010 г.). Наиболее значительный дисбаланс имеет место по группам «технические служащие» и «квалифицированные работники сельского хозяйства...», где данные показатели составляют 21 и 20 соответственно. Наиболее «сбалансированной» является ситуация по квалификационной группе «квалифицированные работники с инструментом», где соотношение количества незанятых граждан и вакантных рабочих мест равняется 3. Таким образом, анализ РРРС Донецкой области подтверждает необходимость разработки мероприятий, направленных на его сбалансированность.

РЕЗЮМЕ

У статті отримали подальший розвиток теоретичні та науково-методичні підходи до оцінки збалансованості регіонального ринку робочої сили. Описано основні характеристики регіонального ринку робочої сили: стан, розвиток, рівновагу, стабільність. Проведено оцінку збалансованості ринку робочої сили Донецької області та встановлено напрями для формування його рівноважної структури. Ключові слова: регіональний ринок робочої сили, характеристики ринку робочої сили, збалансованість регіонального ринку робочої сили.

РЕЗЮМЕ

В статье получили развитие теоретические и научно-методические подходы к оценке сбалансированности регионального рынка рабочей силы. Описаны основные характеристики регионального рынка рабочей силы: состояние, развитие, равновесие, стабильность. Проведена оценка сбалансированности рынка рабочей силы Донецкой области и установлены направления для формирования его равновесной структуры.

Ключевые слова: региональный рынок рабочей силы, характеристики рынка рабочей силы, сбалансированность регионального рынка

рабочей силы.

SUMMARY

In this paper theoretical and methodological approaches to the assessment of regional balance in the labor market are development. The basic characteristics of the regional labor market such as situation, development, balance and stability are characterized. The balance of the labor market in Donetsk region are assessment and directions to its equilibrium structure are determined.

Keywords: regional labor market, the characteristics of the labor market, the balance of the regional labor market.

УДК 330.14.01

СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ: КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Шаповалова Т.В., доцент, директор навчально-наукового інституту праці та соціальних технологій Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля '

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Упродовж трьох останніх десятиліть парадигма соціального капіталу є предметом проведення емпіричних досліджень, що привертає все більшу увагу вчених у таких галузях науки, як соціологія, економіка, філософія, політологія, державне управління, історія та ін. Вирізняючи позитивний вплив, який на переконання багатьох дослідників [1-6] справляє соціальний капітал на сучасний економічний розвиток, вирішення соціальних проблем, становлення громадянського суспільства та суспільний розвиток у цілому, положення даної концепції є об'єктом палких наукових диспутів. Вкрай неоднозначним і критичним до соціального капіталу є ставлення економістів та істориків, особливо західних, які не тільки піддають сумніву його достовірність і практичну цінність, але доводять принципову несумісність даної концепції з економічною наукою, розглядаючи її, як «інтелектуальне непорозуміння в наукових колах», «деградацію соціальних наук» та ін. [7, с. 2-8].

А відтак економічний аспект соціального капіталу потребує проведення подальших, більш ґрунтовних наукових досліджень. Дане питання ще більше актуалізується з огляду на те, що розвиток соціального капіталу вивчається нині в Україні, як фактор формування суспільних відносин без криз, зокрема економічної та політичної, існування яких призводить до підвищення соціальної напруженості, зниження рівня життя багатьох українців та інших суспільних аномалій та ін. Виходячи із викладеного вище, з' являються підстави стверджувати, що здійснення критичного аналізу економічного аспекту соціального капіталу є актуальним питанням, яке постає нині перед вітчизняною наукою економіки та має практичне значення в контексті здійснюваних в Україні сучасних трансформацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Перші фундаментальні дослідження соціального капіталу було проведено та опубліковано в наукових роботах таких західних дослідників, як П. Бурд' є, Г. Беккер, Дж. Коулмен, Р. Патнем. Різні аспекти даного феномену отримали свого розвитку в працях Р. Берта, У. Бейкера, П. Вілсона, К. Грутерта, А. Портеса, Р. Роуза, М. Шиффа, Б. Файна, Ф. Фукуями та ін. Науковий доробок у розроблення положень сучасної теорії соціального капіталу в різних галузях вітчизняної науки зробили С. І. Бандур, М. Є. Горожанкіна, О. А. Грішнова, М. С. Дороніна, Є. С. Драгомірова, Ю. К. Зайцев, Ю. Р. Мішин, М. Д. Лесечко, О. Г. Сидорчук, О. О. Убейволк та ін. Заслуговують на увагу і наукові роботи російських дослідників О. Т. Конькова, О. О. Конєва, А. В. Ланцман, Н. І. Ларіонова, Д. В. Меркулова, Д. Д. Попова, С. В. Ракші, О. М. Татарко, М. Я. Фейзби, С. А. Штирбул та ін., які поглиблено вивчали питання соціального капіталу.

© Шаповалова Т.В., 2O12

М. Є. Горожанкіна розглядає соціальний капітал економічним інститутом, його неформальною складовою соціального зв'язку, яка забезпечує взаємодію агентів та сприяє досягненню економічного результату. Вона доводить, що цей вид капіталу є ресурсом максимізації економічної корисності агентів за рахунок довіри та взаємності партнерських зобов'язань [1, с. 4, 24].

Ю. К. Зайцев у науковому дослідженні звертає увагу на те, що процес реформування економіки в Україні неможливий без становлення і розвитку соціального капіталу - інституту, який забезпечить позитивні зміни в системі виробничих відносин, підвищить рівень довіри громадян до держави, сприятиме соціально-економічному розвитку в країні та в її регіонах [2, с. 14-21].

У науковій роботі О. Т. Конькова [3, с. 11, 36] акцентується, що соціальний капітал є необхідною умовою для досягнення успіху в підприємництві, а інвестування в цей вид капітал сприяє підвищенню ефективності ведення бізнесу. В економічній системі соціальний капітал дає підприємцям змогу доступитися до ресурсів, різних благ і цінностей, знизити витрати, пов' язаних з їх отриманням. У наукових працях А. В. Ланцмана, Д. В. Меркулова, М. Я Фейзби та ін. вказується на важливість розвитку соціального капіталу в контексті здійснюваних нині у Росії соціальних та економічних трансформацій, інтенсифікації процесів глобалізації.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Аналіз джерельної бази дає підстави зробити висновок, що в переважній більшості наукових праць і публікацій, як вітчизняних, так і російських дослідників, розглядаються здебільше позитивні сторони концепції соціального капіталу. Нині такий підхід до вивчення даної концепції видається певною мірою однобічним, якщо брати до уваги існування цілої низки критичних і, навіть, скептичних точок зору щодо соціального капіталу, як економічної категорії, яку обстоюють західні вчені. Роздвоєність наукових думок та існування в Україні наразі «пробілу» критицизму щодо економічного аспекту соціального капіталу і зумовило необхідність у виокремленні даних питань в окремий напрям дослідження та його проведення в межах даної статті.

Метою і завданням дослідження статті є виявлення та узагальнення наявних у зарубіжній літературі критичних наукових поглядів на концепцію соціального капіталу, як економічну категорію.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результаті. Як вже зазначалося вище багато вітчизняних дослідників у різних галузях науки розглядають соціальний капітал, як один із нематеріальних чинників, який базується на соціальних зв'язках, довірі та інших морально-етичних цінностях. Соціальний капітал у залежності від ступеня його розвитку справляє позитивний вплив, як на ефективність економіко-господарської діяльності, функціонування окремого підприємства, так і на економічний розвиток регіону і країни у цілому. А відтак ними обстоюється думка щодо необхідності розвивати цей соціальний феномен і вид капіталу.

Про економічні та господарські переваги соціального капіталу відмічають і західні науковці. Так, американський політичний економіст Ф. Фукуяма [5, с. 14] доводить, що соціальний капітал виконує економічну функцію, зокрема в частині зменшення транзакційних витрат, пов' язаних з розв' язанням формальностей, зокрема в укладанні контрактів, вирішенні адміністративно-бюрократичних перепон тощо. Інший американський науковець Дж. Коулмен вважає, що соціальний капітал позитивно впливає і на результати виробничої діяльності. Французький соціолог П. Бурд'є трактує поняття «соціальний капітал», як соціальні зв'язки, які можуть виступати ресурсом отримання вигод [6, с. 2-3]. Р. Патнем розглядає цей феномен, як соціальні мережі (зв'язки), норми взаємодії і довіри, які виникають у відносинах між людьми [12, с. 83].

У роботі «Соціальний капітал» [14], виданій в Оксфордському університеті колективом західних економістів, соціологів і політологів, розглядаються економічні аспекти соціального капіталу, зокрема теорія і практика соціального капіталу в економічній науці та його вплив на економічний розвиток. Дослідники зробили висновок, що розбудова соціальних бізнес-мереж є чинником, що позитивно впливає на розвиток підприємства, оскільки допомагає йому отримувати від членства в таких мережах прямі економічні переваги (вигоди). Втім результати проведеного в багатьох країнах світу дослідження, продемонстрували слабкий взаємозв'язок між розвитком соціального капіталу та підвищенням продуктивності, як економічної категорії.

В іншій науковій праці «Соціальний капітал та економічний розвиток» [9] професор з університету Канади Патрік Франкоіс підкреслює, що з точки зору економіки довіра, як важлива складова соціального капіталу, істотно відрізняється від розуміння цього терміну в соціології. Зокрема, довіра означає установку особи діяти в домовлений спосіб, але до тих пір поки це не наносить їй матеріально-фінансової шкоди (збитків, втрат). Іншими словами, ступінь існування довіри детермінований рівнем економічної вигоди агента. Крім того, позитивні наслідки інвестицій в соціальний капітал проявляються через певний період часу, а ризик втрати довіри, отриманої внаслідок капіталовкладення, є високим. Тому потрібно досить помірковано і виважено підходити до використання соціального капіталу, як механізму підвищення ефективності економічного розвитку. Науковець на підставі цілої низки розрахованих економічних показників також виявив досить слабкий взаємозв' язок між продуктивністю та соціальним капіталом. Він зробив висновок, що в економіці довіра, як критерій оцінки соціального капіталу, не може бути надійним виміром економічного розвитку : довіра може справляти тільки опосередкований вплив на економічний розвиток.

Більш критичне і категоричне судження щодо ролі соціального капіталу в економічному розвитку висуває Бен Файн, професор з Кембриджського та Лондонського університетів, який він виклав у праці «Соціальний капітал проти соціальної теорії» [6]. Проаналізувавши цілу низку опублікованих наукових робіт Г. Беккера, П. Бурд' є, Дж. Коулмена, Р. Патнема та інших західних науковців, які досліджували соціальний капітал, Б. Файн піддав досить жорсткій критиці положення даної концепції, яку він розглядає, як невдалу спробу об' єднати «соціальні міркування в русло економічної думки». На його думку, соціальний капітал не є панацеєю для усунення наслідків соціальної нерівності, спричинених неоліберальною теорією економічного розвитку. Автор зробив висновок, що застосовуваний прихильниками теорії соціального капіталу підхід до вимірювання соціальних мереж у кількісних показниках шляхом здійснення комплексних математичних підрахунків, є безглуздям. Критик вважає, що соціальний капітал доречно розглядати вужче - лише в контексті впливу соціально-політичних думок на економіку.

Як стверджує Б. Файн, положення концепції соціального капіталу містять більше критичних запитань, ніж наукових обгрунтувань, зрозумілих відповідей і чітких пояснень. Відшукання взаємозв' язку між соціальною теорією та економікою є ніщо інше, як «колонізація» соціологією інших галузей наук. Учений вважає, що концепція соціального капіталу краще підходить для пояснення соціальних, політичних, державно-управлінських процесів (соціальні мережі, правопорушення, бідність, корупція, сімейні дисфункції, громадські справи, демократія, урядування тощо), ніж для аналізу економічної діяльності. В крайньому випадку соціальний капітал можна розглядати в контексті концептуальних, емпіричних і політичних аспектів теорій постмодерністського марксизму або неокласицизму.

Некоректно з наукової точки зору видається, на його думку, розглядати соціальний капітал, посилаючись на зроблені в Світовому банку визначення даного поняття, як «недостатній зв' язок» та «клей, який утримує суспільство в єдності». Зрозуміло, що такі дефініції соціального капіталу ставлять під сумнів і зводять нанівець достовірність будь-яких підходів до його вимірювання, як економічної категорії, резюмує вчений. Навряд чи прийнятними для економістів є і такі недостатньо зрозумілі та розмиті трактування соціального капіталу, як :

чинника, який «дає змогу суспільству функціонувати успішно»; «спосіб поведінки громадян, що призводить до суспільного добробуту»;

«зорієнтованість та мотивація особи на традиції, норми, інститути та правила» та ін. [6, с. 189-190].

У «Теорії соціального капіталу» [7], виданій Б. Файном спільно з професором Д. Мілонакісом у 2010 р., автор відмічає, що після 9 років після опублікування праці «Соціальний капітал проти соціальної теорії» [6] упродовж яких він продовжував уважно слідкувати за розвитком концепції соціального капіталу, його ставлення до неї не тільки не змінилося, але стало ще більш категоричним і негативним. Це спонукало авторів не перевидавати попередню, а написати нову працю, в якій піддати соціальний капітал ще більшій критиці та визнатидану концепцію «деградацією соціальних наук». Словосполучення «соціальний капітал» є, на його думку, взагалі несумісним з економічною наукою : якщо соціальний, то не капітал, а якщо капітал, то не соціальний. Іншими словами, з економічної точки зору між цими двома словами не може бути взаємозв'язку. Автори також ставлять під сумнів та аргументовано критикують інші положення концепції соціального капіталу, а саме :

соціальний капітал не вдосконалює функціонування ринку, а лише доповнює різновиди неекономічної поведінки агентів, а саме її колективно-доброзичливим видом;

визначення поняття «соціальний капітал» у викладі П. Бурд'є, Р. Патнема, Дж. Коулмена та інших науковців є досить «звуженими», мають цілу низку недоліків, зокрема в частині його вимірювання, та є «дефінітним хаосом»;

соціальний капітал є «інтелектуальним непорозумінням в наукових колах», яке слід розглядати, як реакцію-відображення на теорії неолібералізму та постмодернізму [6, с. 2-8].

Досліджуючи ґенезу концепції соціального капіталу, Б. Файн та Д. Мілонакіс також дійшли спільного висновку, що соціальний капітал «не має історії». Вчені-історики, особливо галузі історії науки економіки, в повному непорозумінні щодо цього поняття, а відсутність його «історичного коріння» призводить до існування цілої низки пов'язаних із цим недоліків. Вони зазначають, що термін «соціальний капітал» з'явився в кулуарах Світового банку, а потім «просочився» у наукові кола [6, с. 9].

Точку зору щодо незначної історичної важливості та примітивності передумов виникнення концепції соціального капіталу обстоює Д. Гаггіо, професор з університету Мічигану. В опублікованій у журналі «Соціальна історія» статті «Чи потрібен соціальним історикам соціальний капітал?» він зробив висновок, що західні історики в своїх дослідженнях не придають важливого значення теорії соціального капіталу та, навіть, нехтують нею. Аналізуючи історичні передумови виникнення даної концепції, західний науковець звертає увагу на те, що її положення, одним із авторів яких є італієць Р. Патнем, розроблялися в специфічних історико-географічних умовах. Так, у 80-х рр. ХХ ст. Р. Патнем провів дослідження окремих видів господарської діяльності на 20 середніх за розмірами підприємствах, розміщених у невеликих промислових районах на півночі та сході Італії. На підставі аналізу окремих економічних показників діяльності мереж виробників і трейдерів та зіставлення їх з такими неекономічними категоріями, як довіра і норми взаємодії, Р. Патнем зробив висновок, що «асоціативне життя [зв 'язки - прим. авт.] є вирішальним для економічного процвітання та політичної ефективності».

На думку американського історика Даріо Гаггіо «економічне чудо» таких італійських міст, як Модена, Прато та Віченца, можна розглядати, як історичну подію місцевого значення або, щонайбільше, як випадок в історії європейської індустріалізації. Іншими словами, отримані Р. Патнемом результати дослідження є недостатніми, щоб розглядати їх, як науково-теоретичну базу концепції соціального капіталу. Втім, на початку 1980-х рр. успіх невеликих італійських підприємств набув світового значення та «канонічного статусу» в роботах соціологів, географів, філософів та ін. Таким чином, провінції Італії перетворилися в місцезнаходження «форми капіталізму з людським обличчям», яке базується на традиціях довіри, сімейних узах, інноваціях, гнучкості та відповідності реагування на ринкові зміни. В цьому контексті пропонується розглядати концепцію соціального капіталу, як інтерпретацію здійснюваних того часу в Італії економічних реформ, що базувалися на раціоналізації ринкових відносин і зв' язках з громадськістю. Такий підхід до економічної діяльності американський історик влучно охарактеризував, як капіталізацію соціальних зв 'язків з подальшим перетворенням їх в авуари, економічні вигоди.

Викладене вище дає підстави стверджувати, що критицизм Б. Файна є непоодиноким, небезпідставним і достатньо аргументованим в економіці. Критика поширюється і на «історичне коріння» концепції соціального капталу, яке «оголив» американський історик Д. Гаггіо.

У роботі «Соціальний капітал в економіці, оснований на знаннях : теорія та практика» [15] на підставі аналізу, здійсненого її авторами Г. Вестланд, професором, відомим економістом із Швеції та іншими західними науковцями, також зроблено висновок, що поняття соціальний капітал є несумісним з економічною теорією капіталу. Феномен під назвою «соціальний капітал» не має ніякого відношення до факторів виробництва, а тому не може бути віднесеним економістами до традиційної концепції капіталу. На підставі отриманих результатів дослідження автори внесли пропозицію щодо заміни в терміні «соціальний капітал» слова «капітал» на інше -«мережі», а концепцію соціального капіталу трансформувати в концепцію соціальних мереж, яка в більшій мірі близька за розумінням і сутності першого поняття. У цьому контексті в термін «соціальні мережі», який набуває все більшого поширення серед економістів, необхідно внести відповідні корективи.

Актуальним постає і потреба у проведенні більш ґрунтовного дослідження, спрямованого на виявлення взаємозв' язку між соціальними мережами та господарською діяльності окремого підприємства, економічним розвитком території. Має рацію і зроблене західними науковцями зауваження щодо існування проблеми визначення ефективних підходів до вимірювання соціального капіталу в економіці. Вони резонно стверджують : як неможливо визначити розвиток галузі автомобілебудування за показниками кількості ткацьких верстатів, так і неможливо виміряти економічний розвиток за такими показниками соціального капіталу, як кількість громадських організацій, членство в них та ін. [15, с. 24-25, 187].

Подібну думку обстоює Ф. Херрерос, державний експерт іспанської Національної науково-дослідної ради, який виявив, що соціальний капітал має досить незначну причетність до визнаних в економіці видів капіталу. Він вважає, що дана категорія здебільше пов' язана з морально-етичними якостями індивідуумів і такими психологічними категоріями, як очікування, оптимізм, перевага, довіра тощо. Сутність соціального капіталу експерт пропонує розуміти через пошук, встановлення зв' язків і членство в соціальних мережах з метою отримання внаслідок цього доступу до певних ресурсів [11, с. 17, 123].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій