Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 79

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

У праці «Соціальний капітал : глобальні та локальні перспективи» [13, с. 179-181], опублікованій за результатами наукового дослідження, проведеного експертами з Інституту економічних досліджень при Уряді Фінляндії, також звертається увага на необхідність зміни назви поняття «соціальний капітал» на «соціальні мережі». Внесення такої поправки придасть даному терміну коректності та валідності з точки зору економічної науки. Цінністю таких мереж є обмін інформацією між їхніми членами, а взаємодія між ними на мікрорівні може справляти позитивний вплив на макрорівні. Теорія соціального капіталу є прийнятною здебільше для соціології та політології, оскільки в ній розкривається взаємозв' язок між довірою та демократією : підвищення рівня довіри громадян до держави призводить до підвищення рівня демократії в ній та навпаки. Автори праці роблять висновок, що економічний аспект категорії соціальний капітал потребує проведення поглиблених наукових досліджень.

Фінський економіст-дослідник Р. Хєрппе [10, с. 20-21 ] з вказаного вище інституту, на підставі результатів проведеного дослідження стверджує, що існування соціального капіталу не гарантує економічного зростання та успіху в підприємницькій діяльності, а тому взаємозв' язок між цими категоріями є слабким. Нагальною постає необхідність у з' ясуванні, уточненні сутності та природи концепції соціального капіталу. Проблемним також залишається питання оцінки соціального капіталу, який, на відміну від фізичного, людського та інших видів капіталу, неможливо оцінити з причини повної відсутності показників вартості. Втім наявність позитивного пливу соціального капіталу на економічний розвиток, хоч невиразного, всиляє оптимізму та диктує потребу щодо усунення недоліку в визначені даного поняття.

Питанням визначення ефективних методик вимірювання соціального капіталу, оцінювання і зіставлення відповідних показників на національному та міжнародному рівнях, було присвячене окреме засідання в Економічній і соціальній раді ООН (UN Economic and Social Council). В опублікованих матеріалах засідання [4, с. 1-4] відмічається, що значні зусилля, потрачені міжнародними експертами на пошуки та розроблення відповідних методик на базі вивчення національного досвіду, набутого в державних органах статистики в Фінляндії, Австралії та Канаді, не увінчалися успіхом. Віднайти методику, яка дала б змогу виміряти загальний обсяг соціального капіталу не вдавалося наразі ні в одній країні світу. Співробітники ООН зробили висновок, що вимірювання соціального капіталу, як різновиду капіталу, є більше тупиковим, ніж перспективним напрямом проведення досліджень. Найбільш проблемними виявилися такі питання : Чиможливо соціальний капітал, як різновид капіталу, виразити в грошових одиницях? Чи існують інші способи об' єктивного вимірювання цього виду капіталу та виявлення змін в ньому?

Отже, соціальний капітал на міждержавному та міжрегіональному рівнях неможливо виміряти адекватними показниками, зіставити та проаналізувати відмінності, динаміку тощо. А відтак, практично-прикладна цінність соціального капіталу в економіці викликає сумніви. Іншими словами, соціальний капітал не можливо оцінити, власне, як капітал, а можна тільки уподібнити з нематеріальним економічним чинником, який «невидимо зв' язує» та опосередковано сприяє позитивний вплив на суспільний розвиток.

Результати здійсненого в статті аналізу наявних у зарубіжній літературі критичних наукових поглядів на концепцію соціального капіталу, як економічної категорії, дали автору змогу сформулювати такі висновки :

1. Аналіз джерельної бази засвідчив, що різні аспекти соціального капіталу є предметом проведення цілої низки наукових досліджень, як правило в соціології та політології. З' ясовано, що у вітчизняних наукових працях соціальний капітал розглядається в основному як фактор, який позитивно впливає економічний розвиток, становлення громадянського суспільства та суспільний розвиток у цілому. Разом з тим, положення концепції соціального капіталу є об' єктом широких дискусій особливо серед зарубіжних учених.

2. На підставі вивчення зарубіжної наукової літератури виявлено неоднозначність і діаметральна протилежність у ставленні багатьох західних економістів до положень концепції соціального капіталу, достовірність і практична цінність яких в економічній науці піддається ними глибокому сумніву та критиці. Встановлено, що «епіцентром» їхнього критицизму є термінологічна недосконалість поняття «соціальний капітал», як економічної категорії (з огляду на існуючі в економіці дефініції терміну «капітал»), а також фіаско в адекватному вимірюванні цієї категорії економічними показниками, як на локальному, національному та міжнародному рівнях. З критицизмом західних учених можна погодитися певною мірою. Дійсно, нині існують певні труднощі в визначенні та оцінюванні соціального капіталу, як економічної категорії. Втім, результати наукових досліджень, проведених багатьма вченими та дослідниками у даній області, є значним доробком до положень концепції соціального капіталу, який дає змогу усувати наявні в них недоліки та пробіли. Цілком очевидним постає наразі і той факт, що соціальний капітал має важливе значення в економічному і соціальному розвитку, політичному середовищі, суспільному житті в будь-якій країні. А відтак концепцію соціального капіталу не варто нівелювати в економічній науці та її ролі в економічному розвитку. Дана концепція потребує проведення подальших наукових досліджень із застосуванням міждисциплінарного підходу, тобто через призму різних галузей наук, в тому числі економіки.

Перспективними напрямами проведення подальших розвідок є : проведення ґрунтовного дослідження поняття «соціальний капітал» як економічної категорії, розроблення пропозицій щодо внесення відповідних коректив у дефініцію; розроблення економічних показників, які адекватно вимірюють соціальний капітал на підприємстві, місцевому, національному та міжнародному рівнях.

РЕЗЮМЕ

Здійснений у статті аналіз джерел засвідчив, що концепція соціального капіталу є предметом проведення цілої низки досліджень, здебільше в соціології, політології, а також об'єктом диспутів у колах економістів. З'ясовано, що незважаючи на те, що соціальний капітал розглядається як фактор, який позитивно впливає на економіко-господарську діяльність і суспільний розвиток, ставлення західних науковців до положень даної концепції є вкрай неоднозначними і критичними. На підставі аналізу зарубіжної наукової літератури виявлено існування суттєвих недоліків у термінологічній визначеності поняття «соціальний капітал» та в підходах до вимірювання даної категорії економічними показниками, як на підприємстві, так і на місцевому, національному та міжнародному рівнях. Ключові слова: соціальний капітал, економіка, критичний аналіз, економічний розвиток. РЕЗЮМЕ

Осуществленный в статье анализ источников засвидетельствовал, что концепция социального капитала является предметом проведения целого ряда исследований, по большей части в социологии, политологии, а также объектом диспутов в кругах экономистов. Выяснено, что, невзирая на то, что социальный капитал рассматривается как фактор, который положительно влияет на экономико-хозяйственную деятельность и общественное развитие, отношения западных научных работников к положениям данной концепции является крайне неоднозначными и критическими. На основании анализа зарубежной научной литературы выявлено существование значительных недостатков в терминологической определенности понятия «социальный капитал» и в подходах к измерению данной категории экономическими показателями, как на предприятии, так и на местном, национальном и международном уровнях. Ключевые слова : социальный капитал, экономика, критический анализ, экономическое развитие. SUMMARY

The analysis of sources conducted in the article witnessed that the social capital conception is an object of plenty of researches contucted mostly in sociology, political science, as well as the disputes object in economists circle. It is explicated, dispite the fact that social capital is considered as a factor, which has positive impact on economic activities and social development, the attitudes of Western researches and academics towards the conception provisions are extremely varied and critical. Based on the analysis of foreign scientific literature there has been revealed substantial shortcomings in a terminology definition of the 'social capital' concept and in the approaches towards measuring of the category by economic indicators, both at an enterprise and on local, national and international levels. Key words; social capital, economics, critical analysis, economic development.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Горожанкіна М. Є. Соціальний капітал суспільства в умовах трансформації економічної системи (питання теорії і методології) : автореф. дис... д-ра екон. наук : [спец.] 08.00.01 І М. Є. Горожанкіна; Донец. нац. ун-т. - Донецьк, [б. в.], 2008. - 32 с.

2. Зайцев Ю. К. Соціалізація економіки України як стратегічна потреба її розвитку : автореф. дис. д-ра... екон. наук : [спец.] 08.01.01 І Ю. К. Зайцев; Київ. нац. екон. ун-т. - К., [б. в.], 2002. - 36 с.

3. Коньков А. Т. Социальный капитал как концепция экономической социологии и его роль в системе экономического взаимодействия : автореф. дис. ... докт. социлог. наук : [спец.] 22.00.03 І А. Т. Коньков; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. - М., [б. и.], 2006. - 39 с.

4. Социальный капитал - перспективные и тупиковые направления национальной оценки и международных сопоставлений : [ Электронный документ] ІІ UNECE : Web-site. - 2012. - Режим доступа : http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки..

5. Фукуяма Ф. Доверие : социальные добродетели и путь к процветанию : [Пер. с англ.] І Ф. Фукуяма. - М. : ООО «Изд-во ACT»: ЗАО

НПП «Ермак», 2004. - 730 с.

6. Bourdieu P. Le capital social : notes provisoires І P. Bourdieu ІІ Actes Rech. Sci. Soc. - 1980. - Vol. 31. - P. 2-3.

7. Fine B. Social Capital Versus Social Theory : Routledge Studies in Contemporary Political Economy І Ben Fine. - London : Routledge, 2001. -

304 р.

8. Fine B. Theories of Social Capital : Researchers Behaving Badly (Political Economy and Development) І Ben Fine, Dimitris Milonakis.-

London: Pluto Press; IIPPE, 2010. - 304 р.

9. Francois P. Social Capital and Economic Development І Patrick Francois. - the UK : London; Routledge, 2002. - 134 р.

10. Hjerppe R. Social Capital      Economic Growth І Reino Hjerppe. - Finland : Government Institute for Economic Research, 2003. - 26 р.

11. Herreros F. The Problem of Forming Social Capital: Why Trust? (Political Evolution and Institutional Change) І Francisco Herreros. - USA : New York; Palgrave Macmillan, 2004. - 160 р.

12. Putnam R. D. Bowling Alone : The Collapse and Revival of American Community І Robert D. Putnam. - US: New York; Touchstone Books by Simon & Schuster, 2001. - 544 р.

13. Social capital : Global and Local Perspectives / Jouko Kajanoja, Jussi Simpura (Eds.). - Finland : Helsinki, Government Institute For Economic Research; Vatt Publications, 2000. - 188 p.

14. The Handbook of Social Capital / Ed. by Dario Castiglione, Jan W. van Deth, Guglielmo Wolleb. - USA : New York; Oxford University Press, 2008. - 600 p.

15. Westlund H. Social Capital in the Knowledge Economy : Theory and Empirics (Advances in Spatial Science) / Hans Westlund. - Sweden : Ostersund; National Institute forWorking Life; Springer, 2010. - 222 p.

УДК 364(470)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УКРАЇНІ

Шаповалова Е.В., доцент кафедри управління персоналом і економіка праці Донецького національного університету Нікітіна Н.В., асистент кафедри управління персоналом і економіка праці Донецького національного університету '

Постановка проблеми. Тенденції сучасного розвитку українського суспільства наочно поставили проблему вивчення специфічної сфери діяльності, що до останнього часу фактично не вивчалася українськими науковцями і практиками - соціальної роботи. Здійснення реформ в економіці і політичному житті, соціальній і культурній сфері показує, що сьогодні держава не може обійтися без реалізації одного із напрямків організації життєдіяльності окремих людей і громад - соціальної роботи. Сучасне розуміння основ соціального розвитку виходить сьогодні звичайно з того, що соціальна політика держави повинна бути спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини.

Актуальність теми статті визначається також складністю і суперечливістю сучасного періоду становлення української державності, кризовими проявами в усіх сферах. Перехід до ринку, погіршення умов життя значної частини населення країни, особливо безробітних, пенсіонерів, сімей з дітьми, виявили нездатність колишньої системи соціального забезпечення гарантувати кожній гідний життєвий рівень. У цих умовах як ніколи зростає значимість соціальної роботи як соціального механізму підтримки життєвих сил людини, що усвідомлюється суб'єктом соціальної роботи на різних рівнях, особливої уваги, на наш погляд, вимагає повсякденний рівень пізнання. Соціальна робота в Україні має свої особливості, обумовлені як історичним розвитком, так і впливом сучасних світових тенденцій, та здійснюється у нашій державі в умовах перманентної економічної кризи, що ще більш підтверджується тим, що, потреба у соціальному захисті всіх напрямів особливо зростає в кризові періоди, коли погіршується доля великої кількості громадян.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В світовій науковій літературі питання вивчення основ та проблем соціальної роботи доволі розвите. Тут слід зазначити роботи Едмунда Гуссерля [1], що фактично був першим європейським філософом, що зробив повсякденне життя предметом теоретичного осмислення. Подальший час, найбільш узагальнено аспекти соціальної роботи було викладено у роботах П. Картера, Т. Джеффса, Марка К. Сміта [2], М.Пейна [3], Дж. Коєна [4], Н. Розенблюма [5] та інш. Слід визначити роботи російських вчених: Є. Студенової [6], П. Павленука [7] та інш. В Україні слід відзначити наукові праці, присвячені висвітленню головних аспектів соціальної роботи, що виконані наступними авторами: Т.В. Семигіною, І.І. Миговичем. [8], Б. Бондаренком, І. М. Григою, Н.В. Кабаченком [9] та В. І. Полтавцем [10] та ін., якими було зазначено наочність та актуальність впровадження основних принципів соціальної роботи.

Виділення невирішеної проблеми. Організаційно-економічний механізм формування та розвитку соціальної роботи в Україні, формування гідних соціально-побутових умов та забезпечення гідного життя громадян України потребує неухильної уваги держави до питання соціального захисту в Україні, тому що це завдання неможливо вирішити без ефективно організованого процесу соціальної адаптації громадян. Різні точки зору на досліджувану проблему свідчать про необхідність подальшої наукової розробки проблеми вдосконалення соціальної роботи з громадянами, як фактора успішної їх адаптації до подальшого цивільного життя.

Метою дослідження є аналіз соціальної роботи як фактора соціальної адаптації громадян, визначення напрямів вдосконалення організаційно-економічного механізму соціальної роботи, та виявлення шляхів оптимізації.

Результати дослідження. Соціальна робота як наука - це сфера людської діяльності, функція якої полягає у створенні та теоретичній систематизації об' єктивних знань про соціальну сферу і специфічну суспільну діяльність. Як випливає з визначення соціальної роботи, прийнятого Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи та Міжнародною федерацією соціальних працівників 27 червня 2001 року в Копенгагені, «професійна діяльність соціальних працівників сприяє громадським змін, вирішення проблем людських взаємин; сприяє зміцненню здібностей до функціонального існуванню в суспільстві і звільненню людей з метою підвищення їх рівня благополуччя. Використовуючи теорії поведінки людини і суспільних систем, соціальна робота сприяє взаємодії людей з їхнім оточенням. Принципи прав людини і соціальної справедливості є фундаментом соціальної роботи» [11]. Головні функції соціальної роботи наведено на рис. 1.

Практика соціальної роботи грунтується на певних наукових підходах, теоріях та методах. Їхнє розуміння є важливою умовою успішної реалізації основних завдань, які вона перед собою ставить.

Між теорією і практикою існує тісний взаємозв' язок. Так, Г.Попович [12] формулює визначення теорії соціальної роботи як «логічного узагальнення досвіду суспільної практики, яке грунтується на глибокому проникненні у суть досліджуваного явища та розкриває його закономірності». Спочатку виникли два основні напрями у теорії соціальної роботи - психологічний і соціологічний. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ виникли дві школи: діагностична та функціональна, що займалися розвитком та обгрунтуванням кожного з вищеописаних напрямів. Прихильники діагностичної школи намагалися дати оцінку ситуації клієнта, зрозуміти та у певний спосіб впливати на причинно-наслідкові зв' язки між його зовнішнім (соціальним) і внутрішнім (психологічним) світом. Представники функціональної школи схилялися до твердження, що все у соціальному оточенні людини взаємопов' язане і утворює єдине ціле. Своїм головним завданням вони бачили вивчення і аналіз взаємопов' язаних механізмів, ланок і структур, які, на їхню думку, забезпечували б цілісність і сталість функціонування соціальної системи як конкретного клієнта, так і суспільства загалом.

Згодом до цих двох напрямків розвитку базових теорій соціальної роботи, а саме соціологічного (серед теорій цього напряму домінують: теорія систем, емпірична, гуманістична, екологічна і соціальний конструктивізм) та психологічного (найважливішими теоріями якого є: психодинамічна і біхевіоризм) долучається ще й третій - комплексного спрямування (включає сучасніші теорії: теорія кризового втручання, фемінізм та теорія, спрямована на вирішення проблем).

Для незалежної України актуальною є проблема створення ефективної науково-проектної бази для проведення соціальних досліджень, які б дали змогу накопичити позитивний досвід реформування різних сфер держави і суспільства, примножити людський капітал, економічні та інтелектуальні ресурси. Тим більше, що аналіз тенденцій розвитку людинознавчих наук свідчить про значно ширше запровадження ними вже у найближчому майбутньому різноманітних експериментальних методів.

Сьогодні в Україні стоїть питання про створення нової методології національної науки та освіти, яка б грунтувалася на соціально-культурній парадигмі їх розвитку і реформування. Успіх хоча б в одній із сфер багато значить для вирішення проблем у майбутньому. Сучасна соціальна політика держави - це, насамперед, координація громадських інститутів і соціальних груп населення з питання

© Шапавалова Е.В., Нікітіна Н.В., 2O12активізації захисних дій осіб, які потребують допомоги, а також тих, хто не захищений, тимчасово не працює, хворий або знаходиться в кризі. Ця політика типова для ринкової економіки.

Функції соціальної роботи

Гносеологічна (теоретико-пізнавальна) - постійно збагачується інформацією про проблеми які існують

Педагогічна - передбачає гуманне ставлення до людей (фактичних та потенційних клієнтів соціальних служб)

Регулятивно-профілактична - використання різноманітних механізмів для запобігання і усунення негативних явищ у суспільстві

Інформаційно-комунікативна - полягає у виявленні осіб, які

потребують допомоги інформаційних служб, створення баз даних про них, інформування соціальних служб про цих людей; забезпечення контакту інформацією про наявні соціальні служби

Інформаційно-комунікативна - у виявленні осіб, які потребують допомоги інформаційних служб, створенні банків про

них, інформації соц. структур про цих людей (сім'ї, групи); забезпечення контакту інформацією про наявні соціальні служби

Соціо-інтеграційна - об'єднує знання, зусилля фахівців різних сфер, галузей з метою розв'язання комплексних програм

Аналітико-прогностична - полягає у вивченні фахівцями соціальної роботи. Демографічної ситуації і психологічної невлаштованості, вивчення потреб у соціальній допомозі серед різних прошарків населення та реальних можливостей їхнього задоволення у

різних регіонах, передбачення розвитку соц. процесів, формування

програм, спрямованих на послаблення наростання соціальної напруги

у суспільстві тощо.

Рис. 1. Перелік функцій соціальної роботи

Розглянемо нормативне забезпечення системи соціальної роботи в Україні. Право громадянина на соціальний захист є конституційним правом. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі нової, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в ін. випадках, непередбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, в умовах розвитку правової держави в Україні, в центрі уваги є питання захисту прав людини, і в першу чергу тих, хто не захищений у соціальному відношенні, а це свідчить про значне підвищення ролі соціальної роботи.

Система соціального захисту населення з її структурою установ, служб, центрів і органів управління є, з одного боку, створенням організаційної діяльності людей, колективів, які входять в цю систему, а з другого, - складає той же самий структурний простір, поле діяльності, в рамках якого здійснюється соціальна робота, її удосконалення і розвиток. Основні завдання соціальної роботи наведено на рис. 2.

Вхідна мета соціальної роботи - вивчення соціальних потреб різних категорій людей. Після того як потреби вивчені і оцінені, виявлено можливості та методи їх задоволення перед соціальними працівниками виникає мета: захист соціальних інтересів людей, в першу чергу, не здатних самостійно забезпечити своє існування.

Важливою метою соціальної роботи в умовах ринку є розкриття творчих здібностей людей, завдяки чому вони знаходять самостійність у вирішенні своїх проблем.

Поширена не зовсім правильна думка про те, що соціальна робота має на меті надання матеріальної та фінансової допомоги нужденним, встановлення опіки над немічними. Дійсно, сьогодні в Україні вона є головною в діяльності державних і громадських органівсоціального захисту населення. Однак, якщо соціальна робота обмежиться тільки подібними цілями, вона буде сприяти розвитку утриманства у нужденних, що сьогодні досить широко проявляється.

 

Прикінцева мета соціальної роботи: Досягнення таких наслідків, коли необхідність в допомозі соціального працівника у клієнта відпадає

 

 

 

 

роботи

 

 

збільшення ступеня самостійності клієнтів, їх здатності контролювати життя і більш ефективно вирішувати виниклі проблеми

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій