Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 83

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

Не менш актуальною для вітчизняної політики сприяння молодіжної зайнятості є проблема незавершеності нормативно-правової бази щодо забезпечення зайнятості випускників і недосконалість регулятивного механізму реалізації правових норм. Так, існуючізаконодавчі та нормативні акти, закріпивши права випускників на отримання першого робочого місця, належний соціальний захист, їх не забезпечують.

Таблиця 2

_Динаміка економічної активності населення за рівнем освіти у 2001-2011 рр. [5, с.69; 6, с. 63; 7, с. 63; 8, с. 61]._

Показ­ники

Рівень економічної активності, %

Рівень зайнятості, %

Рівень безробіття, %

Рівень освіти

Повна вища

Базова вища

Неповна вища

Повна вища

Базова вища

Неповна вища

Повна вища

Базова вища

Неповна вища

2001

80,8

75,5

78,8

75,4

67,7

67,6

14,4

10,3

14,1

2002

80,1

75,0

78,1

75,5

68,2

68,4

13,4

9,1

12,5

2003

80,5

75,1

75,5

76,2

68,7

68,6

10,3

8,5

11,5

2004

80,5

53,4

72,0

76,8

49,8

66,7

3,9

6,8

7,4

2005

79,9

56,2

71,5

76,5

52,0

66,6

4,2

7,4

6,9

2006

80,4

56,4

70,9

76,8

51,9

66,1

4,4

8,0

6,7

2008

79,4

57,6

72,1

76,1

51,8

67,2

4,2

10,0

6,8

2009

79,3

52,2

72,0

74,0

44,2

65,7

6,7

15,3

8,7

2010

79,1

54,3

71,9

73,7

46,4

66,5

6,8

14,6

7,4

2011

78,7

51,4

71,1

73,4

41,1

66,1

6,7

20,1

7,1

Основними законодавчими та нормативними актами, які регулюють процеси професійної підготовки та зайнятості молодих фахівців з вищою освітою, є: Кодекс законів про працю України, Закони України «Про вищу освіту», «Про зайнятість населення», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб», «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю», «Про внесення змін до деяких законів щодо забезпечення працевлаштування молоді» Укази Президента «Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді», «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», Постанова Кабміну «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням», Положення про організацію професіональної орієнтації населення, Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається [9; 10; 11].

Водночас, поки що численні законодавчі та нормативні акти, покликані регулювати професійну підготовку та зайнятість молоді, відрізняються суперечливістю, нездатні подолати найгостріші проблеми взаємоадаптації ринку праці та ринку освітніх послуг, зменшити безробіття серед випускників ВНЗ.

Проблему забезпечення зайнятості випускників поглиблює незавершеність впровадження механізму ефективного економічного стимулювання роботодавців, що надають молодим працівникам можливість реалізуватися в професійному плані, пропонують першого робоче місце або зараховують їх до штату понад встановлену законодавством квоту. Певні позитивні зрушення у вирішенні означеної проблеми відбулися з прийняттям Закону України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» (призупинений через недостатність фінансування). За цим законом, дотації надаються роботодавцеві у випадку прийняття молодого фахівця за направленням Державної служби зайнятості і забезпечуються за рахунок коштів Держбюджету України та Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття щомісячно протягом року. Кабінетом міністрів було визначено перелік спеціальностей, за якими роботодавець може претендувати на дотацію за забезпечення молодого фахівця першим робочим місцем [10].

Таким чином, на законодавчому рівні поки що не створено дієвого механізму відповідальності випускників ВНЗ, навчальних закладів, підприємств-замовників за порушення взятих на себе зобов'язань. Також не досить повною є процедура відшкодування роботодавцем витрат випускника через розірвання угоди з ініціативи замовника, що є особливо актуальним в кризових економічних умовах. Непоодинокі й випадки недотримання роботодавцями гарантованого права молодих фахівців у працевлаштуванні, систематичні порушення чинного законодавства щодо надання гарантій та соціального захисту випускників ВНЗ тощо. Отже, нагальна потреба сьогодення полягає у формуванні системного взаємно адаптованого законодавчого поля в галузі забезпечення зайнятості випускників.

Таблиця 3

Чинники, які впливають забезпечення продуктивної зайнятості населення_

Група чинників

Чинники впливу

Характер впливу

 

Структура економіки регіону, її трансформація

Формування попиту на працівників певної кваліфікації

Виробничі

Темпи розвитку економіки регіону

Потреба у додатковій робочій силі

 

Інноваційні процеси на підприємствах

Потреба в кадрах з новими знаннями

 

Вікова структура зайнятих

Потреба в працівниках для заміщення і омолодження кадрів

 

Чисельність молоді, яка вступає у працездатний вік

Пропозиція робочої сили молоді

Демографічні

Міграційні процеси, мобільність

Зміна пропозиції робочої сили

 

Стан здоров'я

Якість робочої сили

Соціально-економічні

Економічна активність

Пропозиція робочої сили

 

Рівень життя та життєві стандарти

Вимоги до умов праці

Освітні

Рівень професійної підготовки, її освітньо-кваліфікаційна структура

Структура пропозиції робочої сили

 

Якість професійної підготовки

Якість робочої сили

Соціокультурні

Загальний рівень культури, в тому числі культура праці

Якість робочої сили

 

Ментальність, в тому числі трудовий менталітет

Тип трудової поведінки

 

Система законодавчих актів, які регулюють ринок праці

Умови, права та гарантії зайнятості

 

Діяльність державної служби зайнятості

Механізм працевлаштування

Інституційні

Діяльність інших державних установ, які опікуються

Соціальний захист населення

 

проблемами населення

 

Проведене дослідження дало змогу виявити низку чинників, які впливають на забезпечення продуктивної зайнятості населення, а особливо молоді (табл. 3). Вони об' єднані у шість груп: виробничі, демографічні, соціально-економічні, освітні, соціокультурні та інституційні.

На зайнятість населення надзвичайно великий вплив має виробничий чинник. Виробнича структура економіки, темпи її зміни та розвитку обумовлюють загальну та додаткову потребу у працівниках певної кваліфікації. Життєвий цикл персоналу підприємств потребує безперервного омолодження кадрів.

Демографічний чинник через показники народжуваності, смертності безпосередньо і суттєво впливає на чисельність молоді, яка вступає у працездатний вік. Стан здоров'я населення визначає його спроможність до праці певного виду та впливає на якісні характеристики робочої сили. Висока мобільність населення безпосередньо здійснює вплив на пропозицію робочої сили у територіальному розрізі.

Соціально-економічний чинник проявляється через економічну активність населення. Висока економічна активність забезпечує пропозицію робочої сили на ринку праці. На стан ринку праці великий вплив мають рівень життя та життєві стандарти населення. Високий рівень життя та життєві стандарти проявляються у вимогах до умов праці. Це, насамперед, буде стосуватись оплати праці, шкідливих умов, травматизму, її престижності.

Освітній чинник має надзвичайно великий вплив на зайнятість, оскільки формує рівень професійної підготовки, її освітньо-кваліфікаційну структуру та якість підготовки. Якщо рівень, якість та структура пропозиції робочої сили не відповідають попиту на неї на ринку праці, то регіональна економіка ефективною бути не може.

Соціокультурний чинник здійснює вагомий вплив на зайнятість населення. Він базується на загальному рівні культури, ментальності людей, в тому числі - культури праці та трудовому менталітеті, і проявляється у певній якості робочої сили та типі трудової поведінки.

Інституційний чинник впливає на зайнятість населення через систему законодавчих актів, що його регулюють, діяльність державної служби зайнятості та інших установ, які опікуються проблемами населення. Недосконалість механізму працевлаштування населення знижує ефективність його використання в економічній сфері, а недосконалість системи соціального захисту приводить до втрати здоров' я, неможливості професійного зростання та навчання.

Висновки та пропозиції. Підвищення конкурентоспроможності робочої сили, економічної активності населення, скорочення рівня безробіття, забезпечення відповідності між попитом і пропозицією робочої сили є необхідною умовою формування продуктивної зайнятості населення. На сучасному етапі економічного розвитку необхідним є активне втручання держави в сферу зайнятості населення з метою упередження негативних соціальних явищ, що стали наслідком ринкових перетворень. Тому державна підтримка зайнятості має включати: сприяння процесам створення нових робочих місць з належними умовами та гідною оплатою праці в окремих галузях і секторах економіки; вирішення питань підвищення професійної освіти та кваліфікації працюючих; організацію перенавчання працівників, що підлягають вивільненню внаслідок скорочення штатів; вдосконалення механізмів соціального захисту населення, в тому числі окремих груп, що потребують державної підтримки і є неконкурентоспроможними на ринку праці.

Реалізація в державній політиці визначених підходів дозволить сформувати дієвий механізм продуктивної зайнятості, сформувати заходи щодо попередження негативних соціальних наслідків. Важливою умовою успішного їх здійснення є узгодження інтересів держави, профспілок, роботодавців, розробка і реалізація спільних програм сприяння зайнятості населення.

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена аналізу сучасних тенденцій в сфері зайнятості, дослідженню проблем забезпечення продуктивної зайнятості молоді та визначенню основних напрямів їх вирішення в Україні. В статті проведено аналіз рівня економічної активності населення, зайнятості, безробіття, чисельності непрацевлаштованих випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів, нормативно-правової бази щодо забезпечення зайнятості випускників. На основі проведеного аналізу виявлено низку чинників, які впливають на забезпечення продуктивної зайнятості населення, запропоновано заходи щодо забезпечення продуктивної зайнятості.

Ключові слова: продуктивна зайнятість, економічна активність населення, безробіття населення, працевлаштування випускників,

конкурентоспроможність молоді, навчальні заклади, державна служба зайнятості.

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена анализу современных тенденций в сфере занятости, исследованию проблем обеспечения продуктивной занятости молодежи и определению основных направлений их решения в Украине. В статье проведен анализ уровня экономической активности населения, занятости, безработицы, численности нетрудоустроенных выпускников высших и профессионально-технических учебных заведений, нормативно-правовой базы по обеспечению занятости выпускников. На основе проведенного анализа выявлен ряд факторов, которые влияют на обеспечение занятости населения, предложены мероприятия по обеспечению продуктивной занятости. Ключевые слова: продуктивная занятость, экономическая активность населения, безработица населения, трудоустройство выпускников, конкурентоспособность молодежи, учебные заведения, государственная служба занятости.

SUMMARY

This article analyzes the current trends in employment, research of problems of create productive employment of young people and identifying the main directions of their solutions in Ukraine. In article the analysis the level of economic activity of population employment, unemployment, the number of unemployed graduates of higher and vocational education, the legal framework for the employment of graduates. From its review identified a number of factors that affect the employment of the population, the measures to ensure productive employment.

Key words: productive employment, economic activity, unemployment population, employment of graduates, competitive youth, education, civil service employment.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Маршавін Ю. Державна політика зайнятості в умовах подолання економічної кризи / Ю. Маршавін // Вісник Харьківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 1999. - №459.- С. 150-158.

2. Безробітне населення (за методологією МОП) за причинами незайнятості у 2000-2011 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

3. Чисельність випускників загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І-ІУ рівнів акредитації у 2000-2011 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

4. Структура незайнятих громадян, які перебували на обліку в Донецькій обласній службі зайнятості протягом 2001-2011 рр. за освітою [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/don/control/uk/puЫish/categorv?cat_id = 1205348.

5. Економічна активність населення України у 2008 році: Стат. зб. - К.: Держкомстат України, 2009. - 228 с.

6. Економічна активність населення України у 2009 році: Стат. зб. - К.: Держкомстат України, 2010. - 205 с.

7. Економічна активність населення України у 2010 році: Стат. зб. - К.: Держкомстат України, 2011. - 205 с.

8. Економічна активність населення України у 2011 році: Стат. зб. - К.: Держкомстат України, 2012. - 203 с.

9. Закон України «Про вищу освіту» // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

10. Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю»,// Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

11. Закон   України_«Про   зайнятість   населення»   //   Офіційний   веб-сайт   Верховної   Ради   України.   -   Режим доступу:

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

НАУКОВІ ЗАПИСКИ

УДК 339.92

ОБҐРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ ВАЖЕЛІВ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАЛОСТІ ТНК

Аванесова І.Б., к.е.н., доцент кафедри «Міжнародна економіка» ДонНУ '

Нині питання регулювання діяльності транснаціональних корпорацій є важливими й актуальними. Проблематика, пов'язана із транснаціональними корпораціями, у сучасних реаліях виступає як своєрідна перевірка ефективності різних правових засобів регулювання проблем статусу комерційних організацій, що діють за межами національної держави, висвітлюючи основні питання у всій їх багатогранності й рельєфності.

Зважаючи на той факт, що Україна не має свого досвіду в регулюванні та підтримці процесів транснаціоналізації на всіх рівнях розвитку економічної системи, будувати системи регулювання та підтримки розвитку транснаціоналізаційних процесів слід спираючись на досвід розвинутих країн світу, де діяльність ТНК нараховує вже понад 20 років.

Масштаби та темпи зростання глобальної діяльності багатьох світових компаній потребують від держав створення механізмів і методів підтримки та розвитку процесів транснаціоналізації. Діяльність сучасних ТНК забезпечує державі, де розташована штаб-квартира компанії, поліпшення соціально-економічного становища національної економіки, величезні надходження податкових коштів від ведення міжнародної діяльності, а також укріплення у світовому суспільстві могутності держави, у якій розташована головна компанія ТНК.

Винятком не є й вітчизняне законодавство. Так, наприклад, п. 1 ст. 105 Цивільного Кодексу України містить положення про те, що господарче товариство визнається дочірнім, якщо основне господарче товариство через переважну участь у його статутному капіталі, або відповідно до укладеної між ними угоди має можливість визначати рішення, прийняті таким товариством. Визнання юридичної особи дочірнім спричиняє ряд обов'язків для основного товариства.

Крім того, одним з істотних недоліків українського законодавства є відсутність однакового понятійного апарату в сфері регулювання відносин за участю ТНК. Такий різнобій у визначеннях і термінах не може не позначитися на ефективності правового регулювання відносин за участю ТНК. У кінцевому результаті виходить, що національне законодавство окремих держав не може забезпечити повноцінне правове регулювання статусу ТНК. Законодавство держави поширюється лише на ту частину ТНК, що перебуває на його території, а отже, багатонаціональним корпораціям доведеться використати по відношенню до кожного свого «дочірнього» товариства абсолютно різне застосовне право. Крім того, відсутність загальноприйнятого критерію визначення національності ТНК веде до виникнення колізій між національними правовими нормами різних країн. Можна зробити висновок, що національне законодавство окремих держав не спроможне забезпечити ефективне правове регулювання приватноправового статусу ТНК.

Запропонований у роботі механізм державної підтримки формування фінансової сталості українських ТНК включає узагальнення важелів та інструментів підтримки за такими напрямами: організаційно-правове забезпечення (формування галузевих та міжгалузевих кластерів; дипломатична підтримка фінансового бізнесу; створення спеціалізованих інвестиційних банків; спрощення процедури формування інтегрованих структур; надання державних гарантій інвестиційних мегапроектів; сприяння створенню банківських фінансово-промислових консорціумів; створення державних інвестиційних фондів; створення умов для ефективного функціонування фінансово-кредитних та інвестиційних установ; визначення напрямів формування системи постійного моніторингу інвестиційного клімату у країні; упровадження механізму якісного обслуговування інвестора («єдиного інвестиційного вікна»); створення дієвого інституту досудового врегулювання інвестиційних спорів; розвиток регіональних інституцій у сфері сприяння іноземному інвестуванню, просування країни на інвестиційні ринки); фінансово-економічне (податкове стимулювання об'єднання фінансового та промислового капіталу; система державного страхування; зменшення ставок на довгострокових кредитах; державний інвестиційний розвиток країни; упровадження моделей приватного державного партнерства) та інформаційне забезпечення (інтеграція до глобальних систем комунікацій; інтеграція до інформаційної мережі міжнародних фінансових інститутів; інформаційна та дипломатична підтримка реалізації інвестиційно-інноваційного потенціалу; забезпечення супроводу стратегічних (пріоритетних) інвестиційних проектів і надання допомоги діючим інвесторам).

Регіональне регулювання діяльності ТНК здійснюється в межах ЄС (Європейського співтовариства), ОЕСР (Організації економічного співробітництва й розвитку), ЛАЕС (Латиноамериканської економічної системи), СНД (Співдружності незалежних держав) і низки інших організацій. У 1976 р. були прийняті «Керівні принципи для багатонаціональних підприємств ОЕСР», що стосуються різних аспектів діяльності ТНК (обнародування інформації, конкуренція тощо). Принципи регулювання діяльності ТНК у ЄС були сформульовані в доповіді Комісії ЄЕС «Багатонаціональні підприємства й законодавство співтовариства» 1973 р. Фактично регулювання в межах цих організацій звелося до регулювання правил конкуренції й захисту вільної торгівлі.

Також у 1975 р. Комісією ЄС на затвердження Ради ЄС був представлений проект Уставу Європейської компанії (у літературі й офіційних документах використовується назва «Європейське акціонерне товариство»). Відповідно до цього проекту Європейська компанія - торговельне товариство, тобто комерційна компанія, що має за мету здобуття прибутку. Вона наділяється правосуб'єктністю, рівною за обсягом правосуб'єктності акціонерного товариства національного права кожного з держав-членів. Учасниками Європейської компанії можуть бути лише юридичні особи, причому в створенні Європейської компанії повинні брати участь юридичні особи, зареєстровані в різних державах-членах ЄС. Важливого значення в проекті Статуту Європейської компанії було надано її національності. Вона вирішується шляхом відсилання безпосередньо до права ЄС. Європейська компанія реєструється не на національному рівні, а шляхом реєстрації в спеціальному «європейському торговельному реєстрі». З питань приватноправового статусу Європейська компанія не повинна мати безпосереднього юридичного зв'язку з національним правом держав-членів, за винятком окремих випадків, не врегульованих.

На увагу заслуговують два типові проекти законодавчих актів, розроблені Міжпарламентською асамблеєю Євразійського економічного співтовариства. Вони можуть служити як модель для розробки уніфікованих актів національного законодавства, але носять необов'язковий характер. У першому типовому проекті «Про транснаціональні корпорації» підхід до визначення й регулювання ТНК близький до того, який закріплений у Конвенції про транснаціональні корпорації, однак він містить більш детальні положення. Другий типовий проект «Про об'єднання комерційних організацій», що стосується діяльності об'єднань комерційних організацій, є більш перспективним як зразок для національного регулювання.

Особливу увагу варто приділити правовому регулюванню діяльності ТНК у межах СНД, що спрямоване на створення багатонаціональних компаній як найважливішого компонента інтеграції й інвестиційної діяльності. Аналіз формування й функціонування ТНК за участю держав Співдружності загалом свідчить про поки недостатній вплив корпоративних об'єднань на інтеграційні процеси, про наявність багатьох труднощів і проблем практичної реалізації відповідних міждержавних рішень [1]. До таких перешкод належать:

1. Відмінності й навіть елементи несумісності національних законодавств із нормативною базою створення ТНК. Так, Конвенція про транснаціональні корпорації, незважаючи на абстрактність і рекомендованість багатьох її положень, не прийнята багатьма країнами СНД.

© Аванесова І.Б., 2012

2. Множинність прийнятих міждержавних документів не компенсує їх декларативність і схожість із протоколами про наміри.

3. Дотепер не прийняті єдині правила реєстрації ТНК і розробки організаційних проектів їх створення.

4. В економічній політиці низки країн СНД стали зростати тенденції масштабної переорієнтації господарських зв'язків на держави «далекого зарубіжжя» і створення всередині СНД регіональних об'єднань без участі Росії.

5. Щодо здійснення промислово-торговельної кооперації продовжує негативно позначатися неналагодженість правил фінансово-розрахункових відносин між господарюючими суб'єктами країн СНД. Ідея встановлення єдиного валютного курсу для всіх зовнішньоекономічних операцій у межах СНД не реалізується [6].

Можна навести рекомендації з подолання цих проблем:

1. Значні розбіжності в законодавчій базі, темпах формування економіки, формах власності в промисловості не слід розглядати як перешкоди непереборної сили при формуванні ТНК. При реальній зацікавленості сторін у міждержавній інтеграції вплив цих факторів можна пом'якшити на основі індивідуалізації підходів до формування конкретних груп.

2. Основою для розвитку розглянутих корпоративних структур у межах СНД може стати згадана Конвенція про транснаціональні корпорації, підписана в березні 1998 р. Її реалізація повинна передбачати розробку двосторонніх нормативно-правових актів, що враховують специфічні особливості економічної взаємодії Росії з кожною окремо взятою державою СНД.

3. Уніфікація підходів до організаційного проектування ТНК і розробки міжурядових угод для їх створення здійснена на основі прийняття підготовленого під егідою Виконавчого комітету СНД «Порядку розробки організаційних проектів транснаціональних корпорацій».

4. Створення ТНК у різних формах доцільно більш тісно погоджувати зі здійсненням заходів спільних міждержавних проектів і програм, що буде сприяти підвищенню зацікавленості як урядів країн СНД, так і окремих господарюючих суб'єктів в активізації інтеграційних процесів, відновленні і якісному вдосконалюванні міжнародних коопераційних зв'язків.

5. Необхідно різко поліпшити інформаційне забезпечення процесів державного регулювання створення й діяльності ТНК різного типу [2].

6. Докладаючи зусиль до створення нових транснаціональних корпорацій, варто паралельно розгорнути під егідою Виконавчого комітету СНД і за участю ділових кіл країн СНД роботу зі складання проектів створення ТНК у доступній для огляду перспективі.

Україна й інші країни-учасниці перебувають на початку непростого шляху створення економічного союзу держав. При цьому складаються необхідні передумови для ефективного використання методу уніфікованого матеріально-правового регулювання приватноправового статусу ТНК. Особливу увагу розробникам інтеграційних моделей СНД необхідно приділити питанню підготовки ефективних механізмів правової уніфікації з елементами наднаціонального характеру, які змогли б успішно доповнити міжнародно-договірний спосіб створення матеріально-правових норм.

Під егідою ООН були створені спеціальні структури, діяльність яких концентрувалася на комплексному вивченні ТНК - з 1974 р. функціонував Центр ООН з ТНК; з 1993 р. над проблемою ТНК працює відповідний підрозділ ЮНКТАД. З їх діяльністю пов'язана поява ключових джерел інформації з ТНК, у тому числі щорічних доповідей про світові інвестиції. На самому початку роботи Центру ООН з ТНК основною метою міжнародного співробітництва в цій сфері було встановлення контролю за корпораціями. Починаючи з 1980-х рр. фокус роботи Центру змістився вбік дослідження позитивних результатів діяльності ТНК, а також залучення прямих іноземних інвестицій і максимального отримання від них вигоди.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій