Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій - страница 84

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 

Одним із найважливіших міжнародних документів, що розроблявся з метою регулювання діяльності ТНК, повинен був стати Кодекс поведінки ТНК, проект якого був представлений до 1990 р. Через втрату актуальності цього документа Кодекс так і не був прийнятий. Основною причиною стали існуючі об'єктивні протиріччя між інтересами держав експортерів й імпортерів капіталу: кожне з них прагне досягнути різних результатів.

У дослідженнях, проведених у межах ООН, використовується поняття ТНК, що є в низці останніх щорічних доповідей ЮНКТАД за світовими інвестиціями. Для характеристики ТНК у межах ЮНКТАД застосовуються певні економічні показники. В 1990 р. було уведене поняття «індекс транснаціональності компанії», що визначається як сума частки закордонних активів компанії, частки закордонних продажів і зайнятості працівників за кордоном у загальній кількості зайнятих. З 2002 р. ЮНКТАД публікує «індекс поширеності мережі», що розраховується, виходячи із кількості країн, у яких має свої відділення (філії) компанія. Однак, ці показники не є визначальними для ТНК ознаками, тому що не встановлено їх нижні межі, значення яких дали б змогу визначити, чи належить група компаній до ТНК, чи ні. Таким чином, не було вироблено універсальних загальнообов'язкових критеріїв для визначення ТНК.

З урахуванням розглянутих проблем правового регулювання статусу ТНК вважається правильним висновок про перспективність використання міжнародно-правової уніфікації норм разом із нормами національного права, що регулюють створення й діяльність ТНК. Уніфіковані норми поступово імплементуються в національні правові системи. Таким чином, без ламання усталених принципів вдається органічно підключити до правового регулювання статусу ТНК як систему міжнародного права, так і національні правові системи.

Пошук й оптимізація фінансування портфеля є однією з найбільш важливих умов забезпечення ефективності його функціонування. Фінансування повинно бути націлене на вирішення двох основних завдань:

• забезпечення потоку інвестицій, необхідного для своєчасної реструктуризації портфеля;

• зниження витрат і ризику портфеля за рахунок оптимізації структури інвестиційних цінностей й одержання фінансових (податкових, відсоткових) переваг.

Більший доступ до широкого кола інвесторів (комерційним банкам, суспільним інвестиційним фондам, державним фондовим джерелам) відкриває для корпорації можливості для використання різних варіантів фінансування.

У цих випадках кредитні установи розглядають здійснювані операції як надання кредиту під певну структуру портфеля як сукупність інвестиційних цінностей.

Диверсифікованість джерел фінансування портфеля створює можливість одержати максимальний розмір кредиту, більший, ніж можлива сума кредиту при вкладенні в окрему інвестиційну цінність. Це забезпечує необхідний рівень й обсяг фінансових потоків і дає можливість фінансування портфеля з найменшими витратами.

Роботи із забезпечення фінансування портфеля починаються із планування цієї діяльності й відображаються у фінансовому плані, що є елементом стратегічного плану управління інвестиційним портфелем.

В інвестиційному плані конкретного портфеля закріплюються попередні оптимальні значення фінансових показників: прибутковості, ризику, структури інвестиційного портфеля, а також часток за кожним елементом інвестиційного портфеля, умов фінансування й критеріїв реструктуризації. Ці параметри створюють зацікавленість у фінансуванні інвестицій, знижують сукупні витрати інвестора, створюють передумови для приросту вартості інвестиційного портфеля й мінімізації фінансового ризику інвестора.

Одержання фінансових переваг досягається завдяки гнучкості розпорядження фінансовими ресурсами й своєчасним перерозподілом їх між різними елементами інвестиційного портфеля в межах корпорації, тобто своєчасної передачі прав власності на інвестиційні цінності, за допомогою яких можна в цей конкретний момент часу одержати податкові переваги, що може істотно знизити фінансові виплати в процесі життєвого циклу інвестиційного портфеля.

Потенційний обсяг і кількість елементів інвестиційного портфеля значною мірою залежить від структури фінансування, можливостей погашення заборгованості й чутливості портфеля до змін макроекономічних параметрів. Домогтися ефективного вирішення цих питань неможливо без грамотного планування процесу фінансування портфеля на всіх стадіях його життєвого циклу.

План фінансування портфеля призначений для впорядкування всього процесу фінансування й базується на стратегії маркетингу корпорації, що вимагає з'ясування таких питань:

- ділова зацікавленість конкретного інвестора в придбанні конкретної інвестиційної цінності;

- ступінь ризику, що може прийняти на себе інвестор;

- обсяг прав власності, які бажає одержати інвестор у результаті здійснення інвестицій;

- достатність і певний рівень фінансових потоків у процесі функціонування портфеля й податкових переваг для забезпечення зацікавленості інвестора.

Необхідно ретельно розглянути можливості емісії різних типів й обсягів боргових зобов'язань, а також графік покриття потреб, що виходять за межі боргових зобов'язань й акцій.

Розробка плану фінансування в процесі функціонування портфеля передбачає вибір реальних альтернативних джерел фінансування портфеля, сформованих у результаті проведення переговорів з інвесторами. Для цього всі можливі альтернативні джерела фінансування (емісійні, кредитні ресурси, а також фонди корпорації) вносяться в модель руху грошових коштів (з урахуванням боргового фінансування).

Альтернатива фінансування портфеля, що забезпечує мінімальні витрати на зростання вартості капіталу й найменш чутлива до коливань ключових економічних показників портфеля, використовується для узгодження графіків і підписання угод з обраними для фінансування інвесторами.

Одна із проблем, яку доводиться вирішувати під час розробки плану фінансування портфеля, - це облік сукупного ризику інвестиційних цінностей. При цьому, основне призначення плану фінансування - раціональний розподіл можливих фінансових ризиків між елементами інвестиційного портфеля [1].

План фінансування, що належно розподіляє ризик і прибутковість портфеля між елементами в процесі його функціонування, може натрапити на вимогу інвесторів надати додаткові гарантії, що знижують окремі види ризику [1]. Усі можливі види ризиків, які вдається виявити, оцінити та врахувати при аналізі ризиків, у фінансовому плані портфеля оформляються в спеціальному інвестиційному меморандумі інвестиційного портфеля.

Крім достатності передбачуваних доходів часто рекомендується, щоб план фінансування містив у собі резервний фонд (мобільний капітал) для підтримки ліквідності портфеля, що повинен підтримуватися на певному рівні, наприклад, на рівні максимальних щорічних виплат за заборгованостями.

Фінансові угоди повинні бути складені таким чином, щоб у будь-якому році, коли доводиться користуватися резервним фондом виплат за заборгованостями, прибуток після виплат на управління й обслуговування розподілявся б спочатку на виплату за заборгованостями, потім на компенсацію резервного фонду й, нарешті, на учасників і треті сторони.

У деяких портфелях замість резервного фонду для виплат за заборгованостями може використовуватися принцип реалізації елементів інвестиційного портфеля. У портфелях, забезпечених доходами, управляючий портфелем зобов'язується здійснювати виплати за заборгованостями, гарантуючи на цю мету певний відсоток доходів, одержуваних при здійсненні інвестиційного процесу в межах функціонування портфеля.

При цьому недостатність вступників із цього джерела сум для оплати заборгованостей не розглядається як невиконання боргових зобов'язань. Виникаючий при цьому дефіцит ліквідності підсумовується й виноситься на термін остаточної виплати заборгованості.

План фінансових потоків повинен передбачати можливості додаткового фінансування, необхідність у якому може виникнути через затримку, значне збільшення вартості портфеля або проблем, пов'язаних із його функціонуванням. Необхідно встановити контакт із окремими кредиторами для забезпечення прийнятності непередбачених моментів у плані фінансування.

Після здійснення учасниками проекту надійних заходів щодо зниження й страхування ризику за всіма елементами інвестиційного портфеля, інвестор може сформувати відповідні види гарантій часткових або повних виплат заборгованостей на певних стадіях функціонування портфеля або при його ліквідації.

Ризик проміжної ліквідності. Як правило, інвесторів турбує вплив на поточну вартість управління портфелем непередбачуваних підвищень витрат, що виникають через різні причини: інфляції, технічні трудності, макроекономічні проблеми, урядові постанови або коливання курсів валют. Тому перед початком функціонування портфеля управляючий та інвестори повинні дійти згоди щодо мінімізації ризику втрати його сукупної вартості. Для цього здійснюють кілька заходів.

Фінансовий план і його складові - план-графік фінансових інтервенцій, графік погашення заборгованостей, фінансові угоди між управляючим портфелем й інвесторами - повинні враховувати всі заходи, прийняті учасниками інвестиційного процесу до зниження фінансового ризику, а також фінансові гарантії інвесторам.

На практиці застосовують чотири методи фінансування портфеля:

- фінансування за рахунок випуску акцій;

- позикове фінансування;

- фінансування за рахунок власних фондів;

- урядова допомога;

- комбінований.

Як правило, на практиці фінансування здійснюється на основі оптимального, мінімізуючого витрати сполучення перерахованих методів, тобто комбінованого.

Фінансування за рахунок випуску акцій. Залучення інвестиційних ресурсів через випуск цінних паперів може здійснюватися у формі грошових внесків, устаткування, технологій, а також у формі економічного обґрунтування проекту або права використання національних ресурсів, якщо акціонером є урядова організація [3].

Основний обсяг акціонерних інвестицій надходить від учасників інвесторів у ході первісного наповнення інвестиційного портфеля, хоча можуть проводитися внески у формі підлеглих кредитів уже в ході функціонування портфеля.

Потенційними покупцями акцій, що випускаються, можуть стати:

- зовнішні інвестори, зацікавлені в окупності вкладених коштів, одержанні податкових виграшів, прирості вартості вкладеного капіталу, а також в одержанні фіксованого інвестиційного доходу;

- спекулянти, зацікавлені в перепродажу акцій емітента після підвищення їх курсової вартості за умови успішної інвестиційної діяльності емітента;

- замовники, зацікавлені в продукції, виробленій у результаті реалізації реального інвестиційного проекту й уведення в експлуатацію потужностей.

Для залучення великих обсягів фінансових ресурсів, необхідних для здійснення великомасштабних інвестицій (придбання великого пакета акцій, будівництво нерухомості), можуть бути використані кошти приватних осіб і громадськості. При цьому випуск акцій сполучається з випуском боргових зобов'язань.

Акціонерні інвестиції є кращим джерелом фінансування, тому що це дає можливість перенести на більш пізні строки виплату основних сум погашення заборгованості, коли зростає здатність портфеля генерувати доходи. Крім того, у цьому випадку з'являється можливість маневрування тимчасово вільними інвестиційними ресурсами [6].

Позичкове фінансування. Джерелами позичкового фінансування можуть бути:

- довгострокові кредити в самостійних або вхідних у групи банків;

- кредити в державних установах;

- боргові зобов'язання громадськості;

- приватне розміщення боргових зобов'язань.

Вибір варіанта позичкового фінансування ґрунтується на результатах аналізу фінансового ринку й умов функціонування інвестиційного портфеля: оптимальній структурі фінансування, можливостях портфеля й інвестиційних цінностей, що входять у нього, забезпечувати погашення кредитів і виплату процентних ставок.

При цьому відсоткові ставки можуть бути фіксовані або ковзаючі, тобто кредитування, що змінюються залежно від періоду.

Альтернативний вибір ковзаючих або фіксованих відсоткових ставок визначається чутливістю макроекономічних показників фінансового ринку до зміни цієї ставки, а також одержуваною потенційною економією (якщо ринок характеризується нормальною, що підвищується кривій відсоткових доходів).

Потенційна економія розраховується як різниця між поточними підвищеними сумарними витратами на виплату фіксованих процентних ставок довгострокового кредиту й поточними зниженими сумарними витратами на виплату ковзаючих процентних ставок.

Терміни закінчення боргових зобов'язань також можуть бути визначальним фактором, оскільки при ковзаючих відсоткових ставках вони часто бувають коротшими, ніж при фіксованих або при відсоткових ставках, що змінюються, до закінчення терміну боргового зобов'язання.

Привабливим джерелом кредитів із фіксованою процентною ставкою можуть бути суспільні фонди.

Урядова допомога. Уряд може надавати двосторонню фінансову допомогу або експортне кредитне фінансування в реалізації проектів за участю іноземних фірм (підрядників і постачальників) або зацікавлених третіх сторін.

Державні установи можуть здійснювати цю допомогу безпосередньо за рахунок інвестиційних програм через субсидування чи гарантії позичок або побічно, за рахунок гарантій цін і розширення податкових переваг [1].

РЕЗЮМЕ

Удосконалено систему важелів механізму державної підтримки формування фінансової сталості ТНК національного походження, який включає узагальнення важелів та інструментів підтримки за такими напрямами: організаційно-правове забезпечення, фінансово-економічне та інформаційне забезпечення.

Ключові слова: система важелів, глобальне економічне середовище, міжнародні корпорації, фінансова сталість, транснаціональні

інтегровані структури, процес транснаціоналізації, формування фінансової сталості.

РЕЗЮМЕ

Усовершенствована система рычагов механизма государственной поддержки формирования финансовой устойчивости ТНК национального происхождения, включает обобщение рычагов и инструментов поддержки по следующим направлениям: организационно-правовое обеспечение, финансово-экономическое и информационное обеспечение.

Ключевые слова: система рычагов, глобальная экономическая среда, международные корпорации, финансовая устойчивость, транснациональные интегрированные структуры, процесс транснационализации, формирование финансовой устойчивости.

SUMMARY

The system leverages the formation mechanism of state support financial sustainability TNC national origin, which includes generalization levers and tools support the following areas: organizational and legal support, financial, economic and informational support.

Key words: system of levers, global economic environment, international corporations, financial stability, transnational integrated structure, transnationalization process, formation of financial stability.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Аванесова И.Б. Финансовая стратегия предприятия в современных условиях І И.Б. Аванесова, А.Л. Саркисян ІІ Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. науч. трудов. - Донецк: ДонНУ, 2008. - С. 424-428.

2. Аванесова И.Б. Формирование инвестиционных стратегий ТНК в условиях глобальной конкуренции І И.Б. Аванесова, А.З. Газарян ІІ Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. науч. трудов. -Донецк: ДонНУ, 2009. - С. 756-762.

3. Аванесова І.Б. Інвестиційні стратегії ТНК в умовах глобалізації І І.Б. Аванесова ІІ Економічний простір: зб. наук. праць. -Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. - № 23І1. - С. 93-100.

УДК 339.736 (479.24)

ПРИОРИТЕТНОЕ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ И РАЗВИТИЕ СВЯЗЕЙ АЗЕРБАЙДЖАНСКОЙ РЕСПУБЛИКИ С МЕЖДУНАРОДНЫМИ ФИНАНСОВО - КРЕДИТНЫМИ ОРГАНИЗАЦИЯМИ

Аскерова Х.Д., старший преподаватель, кафедра «Экономическая теория-1»? Азербайджанский государственный экономический университет '

После обретения независимости Азербайджан избрал путь светской страны - стал членом некоторых международных экономических организаций. Азербайджан вступил в МВФ в сентябре 1992 года. За годы сотрудничества от фонда была получена финансовая помощь в размере свыше $363 млн., в том числе льготные кредиты в размере $248 млн. Кредиты предоставлялись фактически в обмен на обязательства по реформированию экономики в рамках различных программ. Последняя из них завершилась в 2005 году. В настоящее время обязательства Азербайджана перед МВФ составляют около $40 млн., которые планируются полностью погасить к 2014 году. В разное время МВФ выдвигал очень тяжелые условия перед правительством Азербайджана в рамках кредитования республики, а иногда даже затем менял их. Однако, в общем, острых разногласий между сторонами не наблюдалось. Азербайджан тесно сотрудничал с МВФ, брал кредиты для поддержания платежного баланса страны, находящейся в начале 1990-х годов в тяжелой экономической ситуации. Азербайджан привлекал кредиты этой структуры не только ради денег, но и технической помощи и в целях получения консультационного содействия. За прошедшие годы у нашей страны накопились большие достижения в построении демократических институтов и свободной рыночной экономики. Стабильность и устойчивое экономическое развитие создали прочную основу для демократических реформ и борьбы с нерешенными социальными и экономическими проблемами.

С октября месяца 2009 года постоянное представительство МВФ в Азербайджане трансформировался в офис, поскольку в тех странах, в которых нет кредитных линий, фонд не видит необходимости в содержании постоянных представительств. Подобный подход МВФ используется в отношении таких странах СНГ, как Казахстан, Туркменистан и Узбекистан. Не исключаются возможности продолжения Валютным фондом программ технической помощи и в будущем, хотя в последнее время их объем также сократился. В связи с продолжением технического сотрудничества, фонд намерен проводить ежегодную оценку среднесрочных и долгосрочных перспектив по статье IV соглашения «О создании МВФ». Сотрудничество с МВФ, кроме того, положительно влияет на имидж Азербайджана в мировом сообществе.

© Аскерова Х.Д., 2012

Государственный внешний долг Азербайджана за прошедший 2011 год увеличился на 24,9 процентов. Согласно данным отчета правительства по итогам прошлого года, на первое января 2012 года показатель внешнего долга страны достиг 4,817 миллиарда долларов, в то время как на первое января 2011 года он составлял 3,857 миллиарда долларов.

Рост почти на четверть этого показателя связан с расширением сотрудничества Азербайджана с различными международными финансово-кредитными организациями, а также странами-донорами, в результате чего в 2011 году было подписано 12 кредитных соглашений общей стоимостью примерно 1,67 миллиарда долларов на финансирование значимых для экономики страны проектов (табл. 1).

Таблица 1.

Международные финансово — кредитные организации

Международные финансовые организации Всемирный банк

Исламский банк развития

Чешский Komercni banka

Количество кредитов Сумма, млн. долларов

Европейский банк реконструкции и развития

Eximbank США и Нью-йоркский филиал BNP Paribas

Французский банк Sosiete Generale и банковская корпорация Sumitomo Mitsui l_

Фонд развития Абу-Даби

Международный фонд развития сельского хозяйства ТБАР

175,4

131,2

£

318,6

£

£

£

750

116,6

98

60,7

|19,4

Как видно из таблицы 1. около трети внешних обязательств Азербайджана приходится на долговые обязательства перед международными финансовыми институтами (МФИ). С одной стороны, эту часть внешнего долга нельзя считать рыночной, что делает структуру заимствований неоптимальной.

Но если посмотреть на эту ситуацию с другой стороны, следует признать, что, ни одна финансовая деятельность в мире сегодня не осуществляется без кредита. Поэтому проблема не в том, брать ли деньги в кредит, осуществлять займы или нет, а в том, на каких условиях это делать. Например, нет уже необходимости в полномасштабной поддержке отечественного государственного бюджета, пополнении валютных резервов, взамен которых Азербайджан должен выполнять все требования МФИ, порой неприемлемые для страны. Теперь переход делается к более "точечным" проектам в избранных секторах. Есть много областей - образование, здравоохранение, транспорт, институциональное развитие, в которых средства международных банков обеспечивают относительно дешевые и долгосрочные кредиты, сопровождаемые "ноу-хау" и опытом решения аналогичных проблем в других странах.

Так, среди зарубежных кредитов, использованных к первому январю 2012 года, на льготные кредиты пришлись 2,215 миллиарда долларов. 3,8 процента внешнего долга должны быть возвращены кредиторам в период от пяти до десяти лет, 56,4 процентов - от десяти до 20 лет, 39,8 процентов - в период свыше 20 лет. Без международных кредитов страна много чего могла бы потерять, не успеть, а главное -международные кредиты позволяют Азербайджану не упустить время.

В 2011 году за счет зарубежных кредитов в стране продолжилась реализация десяти проектов в сфере строительства автомобильных дорог, семи - в сфере водоснабжения и реконструкции канализационных систем, семи - в социальной сфере, шести - в секторе электроэнергетики, пяти - в сфере сельского хозяйства, мелиорации и ирригации, четырех - в финансовом секторе, трех - в секторе транспорта и экологии.

Взаимоотношения Азербайджана с международными финансовыми организациями являются очень важными не только для текущего состояния развития государства, но и возможностей построения долгосрочной модели стойкого экономического развития. Сотрудничество с международными финансовыми организациями, это путь интеграции Азербайджана в международные экономические и политические отношения. Центральным в данном направлении явилось формирование рыночной системы хозяйства и основанной на рыночных основах модели взаимоотношений с иностранными партнерами и кредиторами. При этом главным требованием к реализации соответствующих программ выступает интеграция экономики в мировое хозяйство. Стратегия взаимоотношений Азербайджана с международными финансовыми организациями должна строиться с учетом текущего состояния национальной экономики. Необходимой является и концептуальная определенность, а именно, включение модели сотрудничества с международными финансовыми организациями и частными кредиторами в общую модель социально-экономического развития. В стратегии взаимоотношений Азербайджана с международными финансовыми организациями необходимо четко определить формы продолжения сотрудничества с такими организациями. С учетом практики последних лет и нерегулярности поступления финансовых ресурсов, возможны изменения самих принципов взаимоотношений с международными финансовыми организациями. Возможным направлением дальнейшего построения отношений Азербайджана с международными финансовыми организациями является переход от непосредственного получения финансовых ресурсов к получению консультативной и политической поддержки от этих учреждений.

Важным является четкое распределение функций и сфер деятельности между государственными организационными структурами - Министерством финансов Азербайджанской Республики, Центральным банком Азербайджанской Республики, Министерством экономического развития Азербайджанской Республики. Организационные структуры, от деятельности которых зависит развитие сотрудничества с международными финансовыми организациями, должны иметь четкую программу деятельности, которая, в свою очередь, требует постоянной координации в соответствии с четко определенными государственными стратегическими приоритетами. Трансформационные условия современного развития Министерством финансов Азербайджана, в качестве обязательной предпосылки улучшения ситуации с использованием привлеченных средств, требуют проведения общей структурной реформы. Именно она может открыть путь к использованию потенциала государства. Данную задачу необходимо осуществлять согласно апробированных мировой практикой критериев и в соответствии с текущим ходом событий в стране.

Принципы защиты государственных интересов Азербайджана в отношениях с международными финансовыми организациями должны опираться на приоритеты долгосрочных целей социального, политического и экономического развития. Опыт ряда стран рыночной трансформации и, в том числе, опыт Азербайджана, свидетельствует, что кредиты международных финансовых организаций могут активно оказывать содействие решению финансовых и других проблем.

2

РЕЗЮМЕ

У статті, автором вказується, що стабільність і сталий економічний розвиток створили міцну основу для демократичних реформ і боротьби з невирішеними соціальними та економічними проблемами. Тому, взаємини Азербайджану з міжнародними фінансовими організаціями є дуже важливими не тільки для поточного стану розвитку держави, але й можливостей побудови довгострокової моделі стійкого економічного розвитку.

Таким чином, співпраця з міжнародними фінансовими організаціями, це шлях інтеграції Азербайджану в міжнародні економічні і політичні відносини, а також інтеграція економіки у світове господарство.

Ключові слова: фінансова допомога, кредити, МВФ, економічний розвиток, міжнародні фінансові організації, ринкова трансформація.

РЕЗЮМЕ

В статье, автором указывается, что стабильность и устойчивое экономическое развитие создали прочную основу для демократических реформ и борьбы с нерешенными социальными и экономическими проблемами.     Поэтому, взаимоотношения Азербайджана смеждународными финансовыми организациями являются очень важными не только для текущего состояния развития государства, но и возможностей построения долгосрочной модели стойкого экономического развития.

Таким образом, сотрудничество с международными финансовыми организациями, это путь интеграции Азербайджана в международные экономические и политические отношения, а также интеграция экономики в мировое хозяйство.

Ключевые слова: финансовая помощь, кредиты, МВФ, экономическое развитие, международные финансовые организации, рыночная трансформация.

SUMMARY

In this article, the author states that the stability and sustainable economic development have created a solid foundation for democratic reforms and struggle unresolved social and economic problems. Therefore, the relations between Azerbaijan and the international financial institutions are very important not only for the current state of development of the state, but also the possibilities to build a stable long-term model of economic development.

Thus, cooperation with international financial institutions is a way for Azerbaijan to the integration into the international economic and political relations, and also integration into the world economy.

Keywords: financial aid, loans, IMF, economic development, international financial institutions, market transformation. СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Закон Азербайджанской Республики о валютном регулировании. - Баку, 1994. - 18c.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102  103  104  105  106 


Похожие статьи

Л С Ляхова - Ефективність раціонального використання та відтворення рекреаційно-туристичних територій